Рекомендації батькам

Що потрібно знати батькам

Тема суїциду, у тому числі і дитячого, досить довгий час була предметом табу. Існувала, а в окремих випадках і до цього часу існує, думка, що розмова про самогубство може заохотити людину до такого вчинку. Розмова про самогубство не може бути причиною його заподіяння. Якщо не говорити на цю тему, то немає ніякої можливості дізнатися, чи є небезпека суїциду реальною. Крім того, така розмова буває першим кроком до запобігання самогубства.

Актуальність обговорення цієї проблеми обумовлена тим, що суїцид залишається однією з провідних причин смерті у молодому віці. Статистичні дані свідчать, що найбільша кількість самогубств припадає на вік від 15 до 21 року. При цьому за останні роки різко збільшилась кількість самогубств серед дітей 5-14 років (2 відсотка самогубств серед усіх вікових груп). При цьому у дітей достатньо часто зустрічається довготривала і ретельна підготовка самогубства.

Останнім часом в України було виявлені небезпечні групи у соціальних мережах, в яких доводять дітей до самогубства.

Фанати таких спільнот називають себе «китами», тому що ці тварини асоціюються у них зі свободою. Використання поняття «кити» («летючі кити»), можливо, пояснюється тим, що цей вид ссавців – один із небагатьох, представники якого добровільно можуть звести рахунки з життям. Подібні суїцидальні спільноти називаються «Море китів» і «Тихий дім». Відтак у всіх членів таких груп на особистих сторінках розміщені відео або малюнки з літаючими китами.

Нелюди, що організували цю систему, відпрацювали чіткий алгоритм дій. Для того, аби вступити до спільноти, потрібно подати заявку для вступу й написати певний текст у себе на сторінці. Якщо адміністрація групи затвердить кандидатуру, то буде проведено невеличке психологічне вивчення особи та ії готовності до самогубства через спілкування в приватному чаті.

Наступне повідомлення буде із завданням (опис завдання, та час, який надається на його виконання). Виконання кожного завдання, потрібно фіксувати на фото або відео. На кожне завдання надається обмежений час. Якщо учасник не встигає його виконати, його виключають зі спільноти.

Усього дається 50 завдань («квестів»), у фейкових спільнотах – від 13 до 50 «квестів», це залежить від адміністратора. Адміністратор групи схиляє дитину до виконання завдань («квестів»), причому практично всі завдання передбачають нанесення дитині власноруч каліцтв або заподіяння болю. Всі ці «квести» в обов’язковому порядку знімаються на відео.

Коли адміністратор групи впевниться, що дитина готова до самогубства, створюється аудіо з музикою, в якому дитина виступає в головній ролі. У ролику оговорюються усі її проблеми, які вона озвучила «провіднику». Єдиний вихід із усіх проблем, який озвучується в цьому «творі», – вчинити самогубство. Перед цим дитина слухає аудіо запис і робить останній крок.

Фінальне завдання – покінчити життя самогубством та зафіксувати момент смерті на камеру в онлайн-режимі. Відеозаписи в подальшому продаються в мережі Інтернет.

При виявленні таких спільнот кіберполіція України просить негайно повідомляти за номером гарячої лінії: (044) 374-37-21 з 8:45 до 19:30 (в робочі дні), чи за електронною адресою: https://www.cybercrime.gov.ua(цілодобово).

Щоб не допустити потрапляння дітей до таких груп,

рекомендуємо батькам:

· Приділяти більше уваги психологічному стану дитини.

· Перевіряти шкіряні покриви дитини на наявність пошкоджень. У разі їх виявлення, з’ясовувати обставини, за яких вони з’явилися. Особливу увагу звертати на пошкодження різного роду у формі кита.

· Перевіряти облікові записи (акаунти) дитини в соціальних мережах та групи, до яких входить акаунт. Перевіряти вміст спілкування у приватних чатах.

· Звертати увагу на коло спілкування дитини.

· Намагатися зайняти вільний час дитини спортивними або культурними секціями.

· Обов’язково контролювати те, які фото- та відеофайли знаходяться в гаджетах дитини.

· Встановлювати функцію «батьківський контроль» на всіх гаджетах дитини

На що батьки повинні звернути увагу?

• якщо дитина часто розмовляє про смерть і самогубства;

• якщо прагне усамітнитися під будь-яким приводом;

• міркує на тему: «Я нікому не потрібен», «Все одно ніхто не буде за мною тужити»;

• дитина робить спроби “попрощатися”: дарує свої речі і улюблені предмети близьким друзям;

• доводить справи до кінця (віддає чужі речі, мириться з ворогами, прибирає в кімнаті, роздаровує улюблені речі);

• якщо Ви чуєте від дитини фрази “Завтра мене вже не буде”, “Без мене нічого не зміниться”, “Ти віриш в переселення душ?»;

• дитина перестає стежити за собою, відстає в школі або перестає туди ходити;

• непрямі погрози теж повинні насторожити: «набридло жити», «ситий цим по горло», «більше ви мене не побачите», «пожив – і вистачить», «ненавиджу себе», «якщо ми більше не побачимось, дякую за все».

• Різко змінились звички, ставлення до їжі, сну.

• Гостра зміна поведінки – агресивність, втечі, протест, скандальність, примхливість, участь у заходах з ризиком для життя.

• Дитина веде себе так, нібито у чомусь винна (самоосуд, безнадійність, роздратованість). Неприйняття похвали і нагороди.

• Спроби суїциду в історії сім’ї, або у власному минулому.

• Смерть, втрата або зрада близької людини.

• Різке зникнення активності і інтересу до розваг.

• Виникають напади голосної, швидкої, іноді безупинної мови, наповненої скаргами, звинуваченнями або закликами про допомогу.

• різке поліпшення настрою після депресивного стану.

• Порізи на зап’ястках.

• Тремтіння, сухість губ та прискорене дихання.

• Тема смерті в розповідях, питаннях, іграх, письмових роботах.

• Вербальні погрози – прямі чи завуальовані (типу: „ви мене більше не побачите”, „мені тепер все одно”, „усе проти мене”, „з мене досить”…)

• Зненацька наведення порядку у власних речах, роздавання і дарування особистісно-цінних речей.

Ваші дії

1. Організувати спостереження за дитиною.

2. Стимулювати дитину до особистісних контактів.

3. Створити умови, в яких дитина відчує свою значущість.

4. Зрозуміти її, прийняти як особистість, налагодити турботливі відносини.

5. Бути уважним співрозмовником і ні в якому разі не сперечатися, вселяти надію.

6. Терміново проінформувати адміністрацію, психологічну та медичну служби.

Причини суїцидів серед підлітків:

1) утрата коханої людини;

2) стан перевтоми;

3) приниження почуття власної гідності;

4) образи почуття дружби та любові;

5) руйнування захисних механізмів особистості внаслідок вживання алкоголю, гіпогенних психотропних засобів і наркотиків;

6) ототожнювання себе з людиною, яка скоїла самогубство (приятелів, героїв книг, кінофільмів);

7) різні форми страху, гніву та суму з різних приводів;

8) реальну або уявну втрату батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;

9) шкільні конфлікти.

Суїцидальні спроби і наміри найчастіше виникають у підлітків у відповідь на:

• систематичне словесне та фізичне приниження;

• ігнорування їхніх думок близькими;

• при не заслугованному покаранні;

• обмеження самостійності;

• сексуальні проблеми, які притаманні даному віку, вагітність;

• коли дитина відчуває себе «не потрібною».

Основні чинники причин суїцидальної поведінки у практично здорових підлітків та юнаків:

• дезадаптація, пов’язана з порушеннями соціалізації, коли місце молодої людини в соціальній структурі не відповідає рівневі її домагань

• конфлікти із сім’єю – частіше зумовлені неприйняттям системи цінностей старшого покоління

• алкоголізація і наркотизація як підґрунтя для виникнення суїцидальної ситуації та передумов для швидкої її реалізації

Щоб створити стан психологічного комфорту для розвитку дитини батькам необхідно:

· дозволити дитині від дискомфортної діяльності, уникати практики примусу;

· заохочувати ініціативу дитини;

· стимулювати бажання самостійно проявляти творчість;

· надавати право на вільний час, який можна витрачати на власний розсуд;

· давати змогу доводити розпочату справу до кінця і бачити кінцевий результат своєї діяльності;

· забезпечувати спокій удома, відмовлятися від критики, різких жестів, авторитарних дій, принизливих, нерозбірливих висловлювань;

· відмовитися від надмірної опіки;

· постійно зміцнювати в дитині впевненість у собі, у власних силах;

· не перехвалювати дитину, але і не забувати заохочувати її, коли вона на це заслуговує. Пам’ятайте, що похвала так само, як і покарання, має бути співвіднесена з вчинком;

· не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її з самою собою (тим, якою вона була вчора, і, можливо, буде завтра);

· не оберігайте дитину від повсякденних справ, не вирішуйте за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй не під силу. Нехай дитина виконує доступні ій завдання й одержує задоволення від зробленого;

· уникайте крайнощів: не можна дозволяти дитині робити усе, що їй заманеться, але не можна й усе забороняти, чітко вирішіть для себе, що можна і чого не можна, узгодьте це з усіма членами родини;

· не карайте дитину поспішно, не розібравшись, покарання має бути справедливим. Покарання діє, коли воно породжує каяття, а не образу, приниження, незадоволення через несправедливість;

· приділіть дитині досить уваги, нехай вона ніколи не почувається забутою. Нехай ваша дитина щохвилини відчуває, що ви любите, цінуєте й приймаєте її. Не соромтесь приголубити і пожаліти. Нехай вона бачить, що бажана і важлива для вас.