Лінія створена із метою підвищення рівня обізнаності дітей, батьків та осіб, що їх замінюють, а також спеціалістів, які працюють у контакті із дітьми щодо попередження та реагування на ризики, із якими діти можуть зіткнутися в Інтернеті.
Також дорослі можуть отримати кваліфіковані консультації щодо особливостей технічних налаштувань додатків, якими діти користуються в цифровому середовищі.
Консультаційна лінія, в першу чергу, орієнтована на:
дітей, які зіштовхнулись із проблемами онлайн,
дорослих, чиї діти мають проблеми в мережі Інтернет.
Проте зателефонувати та отримати консультацію може кожен, хто цікавиться питаннями захищеності дитини в Інтернеті.
Спеціалісти 1545 (далі обрати “3”) працюють цілодобово та надають інформацію щодо:
безпечної поведінки в цифровому середовищі для попередження насильства,
порушення прав та інших зловживань в Інтернеті,
шляхів реагування на негативний онлайн-досвід.
Лінія створена Урядовим контактним центром в партнерстві з освітнім проєктом #stop_sexтинг та за підтримки телеком-оператора Датагруп спільно з Патронатною службою Віце-прем’єр міністра-міністра цифрової трансформації України, Міністерством соціальної політики України, Міністерством внутрішніх справ та Уповноваженим президента України з прав дитини Миколою Кулебою.
Інформаційний простір дозволяє бути на зв’язку з рідними, дізнаватись останні новини з фронту, хоч якось контролювати те, що відбувається навколо. Для дітей та підлітків інтернет залишається світом розваг та спілкування з друзями.
Але важливо пам’ятати, що за позначкою геолокації на пості чи фотографії, веселим відео в соціальній мережі чи одним повідомленням може ховатися справжня небезпека.
Особливо під час війни, коли інфопростір використовує ворог для військових нападів.
7 лютого до Дня безпечного інтернету психологічна служба ліцею записала новий вебінар. Запрошуємо до перегляду:
1) Не поспішай
Не поспішай, не виплескуй свій негатив у кіберпростір. Важливо домовитись із дитиною, щоб вона не відповідала на вразливі повідомлення до того, як порадиться з дорослими. Старшим дітям запропонуйте правило: перед тим, як писати і відправляти повідомлення, потрібно заспокоїтись, притишити роздратування, злість, образу, гнів. Емоції – погані порадники, вони минають, а написане і відправлене в Інтернет продовжує нести і помножувати негатив уже без Вашої волі і контролю. Здійняті одним негативним «постом» (повідомленням) хвилі можуть призвести до зовсім неочікуваних трагічних наслідків, які буває дуже важко виправити, а інколи і не можливо. Тому конфлікти і незгоди з найменшими витратами вирішуються особисто, «в реалі», без залучення кібертехнологій.
2) Будуй свою репутацію
Будуй власну онлайн-репутацію, не провокуйся ілюзією анонімності. Інтернет – це особливе середовище із своїми правилами поведінки - «нетикетом» (новоутворення від англ. net –мережа і «етикет»). Хоча кіберпростір і надає додаткові можливості відчути свободу і розкутість завдяки анонімності, дитині потрібно роз’яснити, що існують способи довідатись, хто саме відправив повідомлення, хто стоїть за певним ніком (анонімним псевдонімом). І якщо некоректні дії у віртуальному просторі призводять до реальної шкоди – від анонімності залишається лише ілюзія: все тайне стає явним. У віртуальному просторі, як і в реальному, діє золоте правило: стався і дій стосовно інших так, як хотів би, щоб ставились до тебе. Крім того, Інтернет фіксує історію, яка складається із публічних дій учасників і визначає його онлайн-репутацію – накопичений образ особистості в очах інших учасників: заплямувати її легко, виправити – важко.
3) Поважай факти
Зберігати підтвердження факту нападів. Потрібно роз’яснити дитині: якщо її неприємно вразило якесь повідомлення чи картинка на сайті (фото, відео, будь що), правильна реакція – вимкнути екран (щоб зупинити негативний вплив, але не комп’ютер!) і негайно звернутись до батьків за порадою. Старші діти можуть зберегти чи роздрукувати сторінку самостійно, щоб порадитись з батьками в зручний час.
4) Ігноруй з розумом
Часто можна почути думки накшталт «найефективніша боротьба з тролінгом – ігнор», «не годуйте тролів, вони харчуються вашими емоціями». Це доречна позиція, проте її не можна і переоцінювати. Найкраще зберігати продуманий баланс, розуміючи діапазон ефективності і доречні межі кожного із способів реагування на проблему.
Що ігнорувати? Доречно ігнорувати поодинокий негатив. Одноразові образливі повідомлення найкраще ігнорувати, часто в результаті цього кібербулінг на початковій стадії і зупиняється. Якщо ж реагувати на негативні коментарі, комунікація продовжується.
Коли ігнорувати не варто? Не дивлячись на те, що відправник Вам не відомий, якщо листи систематично містять загрози життю і здоров’ю, або порнографічні сюжети, то варто поставити до відома телефонного або Інтернет-провайдера, інспектора місцевого відділку міліції із роботи з неповнолітніми (для цього й важливо копіювати повідомлення із загрозами). Якщо образлива інформація розміщена на сайті, варто зробити запит адміністратору щодо видалення цієї інформації. У цьому можуть допомогти дорослі.
5) Можливе тимчасове блокування
Програми, що забезпечують миттєвий обмін повідомленнями, мають можливість тимчасового відключення, можна заблокувати отримання повідомлень з певних адрес, навіть змінити телефонний номер. Пауза в спілкуванні руйнує взаємопідсилювані автоматизми кібербулінгу, особливо якщо він мотивований втечею булерів від нудьги і не супроводжується булінгом у реальному житті.
Нині в умовах соціальної ізоляції, що пов’язана із стримуванням поширення COVID-19, онлайн – активність дітей та підлітків суттєво зростає – для освіти, спілкування з друзями та для розваг.
Нічого цього не було б можливим без Інтернет технологій, і за це ми їм вдячні. Однак батькам також важливо пам’ятати про ризики для дітей та молоді, що пов’язані зі збільшенням проведення часу в Інтернеті, включаючи небажані контакти.
Варто мати на увазі, що недоречний чи навіть небезпечний контакт також може бути ініційованим в тому числі і тією людиною, яку дитина знає, і вона може спочатку навіть вітати це спілкування.
Найгірша небезпека полягає в тому, що людина, яка налагоджує контакт з дитиною заради подальшого сексуального зловживання, буде «виховувати» її заради досягнення своєї мети. Це зловживання може відбутися під час фізичної зустрічі, але воно все частіше трапляється в Інтернеті – і, без сумніву, продовжуватиметься за нинішніх обставин – коли молодих людей обманюють та спонукають до сексуальної активності на веб-камери або надсилають чи публікують зображення сексуального характеру.
Хочемо запропонувати до вашої уваги виступ Кривуляк Альони «Правила безпеки стосунків в онлайні. Кілька слів про кібербулінг та секстинг». Вона докладно розповість про небезпеки Інтернету та надасть поради з приводу захисту від онлайн насильства.
1. Спокій і впевненість. Важливо, щоб ці профілактичні дії з впровадження правил, або дії допомоги у випадку нападів батьки робили спокійно і впевнено, даючи дітям позитивний емоційний ресурс захищеності, підтримки. У розмовах між дорослими є місце сумнівам, суперечкам, невизначеності і непевності. Дітям, психіка яких іще не здатна опановувати надмірну складність життя, потрібно забезпечувати відчуття стабільності. Впевненість дорослого у здатності подолати негаразди – одна з тих речей, яка сигналізує дитині про безпечність її життєвого світу.
2. Спільно з іншими батьками. Своє хвилювання і тривогу можна обговорювати з іншими дорослими, наприклад, іншими батьками, діти яких були жертвами булінгу (програма дій школи може включати організацію таких зустрічей).
3. Однодумці в закладі освіти. Варто також поставити до відома педагогів, поінформувати про наявність проблеми, адже це дозволить їм більш уважно і цілеспрямовано відстежувати ситуації традиційного булінгу, поєднання якого з кібербулінгом є особливо небезпечним. Якщо хтось із батьків приніс до школи роздруківку негативних повідомлень, отриманих дитиною, варто провести тематичні батьківські збори, щоб обговорити проблему.
4. Разом з дитиною. Не потрібно створювати дитині ілюзію легкості подолання проблеми, адже насправді це може бути нелегко, потребуватиме зусиль. Якщо ви просто будете казати «це легко», а дитина відчуває, що це їй настільки важко, що практично неможливо, наголос на легкості не допомагає. Потрібно казати, що разом це буде легше, адже об’єднання зусиль буде робити це завдання посильним.
Якщо ви стали очевидцем кібербулінгу, існує три типи правильної поведінки:
1) виступити проти булера (дати йому зрозуміти, що такі його дії оцінюються вами негативно);
2) підтримати жертву (особисто чи в публічному віртуальному просторі висловити думку про те, що кібербулінг – це погано. Цим Ви надаєте емоційну підтримку, так необхідну жертві);
3) повідомити дорослим про факт некоректної поведінки в кіберпросторі.
РОЗМОВА. Відкриті і чесні розмови про онлайн-життя вашої дитини – один з кращих способів захисту від кібершахраїв, неналежного контенту та інтернет-цькування.
ВІРТУАЛЬНІ ДРУЗІ. Застерігайте дітей, що не завжди віртуальні друзі – це ті, за яких вони себе видають.
«ІНТЕРНЕТ-ДВЕРІ». Ваша дитина знає, що не можна відкривати двері незнайомцям? То навчіть її також не відповідати незнайомцям в мережі.
ПОСИЛАННЯ. Навчіть дитину не відкривати незнайомі посилання.
ПРИВАТНІСТЬ. Ваша дитина повинна розуміти поняття та не залишати у соцмережах особисту інформацію на кшталт домашньої адреси або адреси школи, імен батьків чи номерів банківських карт.
АНКЕТИ. Навіть якщо після заповнення анкети на сайті чи у соцмережі на дитину чекає приз, вона повинна розуміти всі ризики та ігнорувати «привабливі» пропозиції.
ГЕОМЕТКИ. Попросіть дитину не ставити геометки в місцях, де вона часто буває.
ІНТЕРЕСИ. Дорослі повинні знати, у яких групах у соціальних мережах спілкується їхня дитина, або мати доступ до перегляду цих чатів обов’язково з попередженням про це дитини, інакше є ризик втратити довіру.
КОРИСНІ ДОДАТКИ. Встановіть на телефон дитини додаток, який буде відстежувати і показувати її місцезнаходження (Kaspersky Safe Kids, «Где мои дети», Google Family Link, Kids Place та ін.).
ІНТЕРНЕТ ПАМ’ЯТАЄ ВСЕ. Тому дуже важливо навчити дитину спілкуватися в ньому так, щоб не було соромно за висловлювання, розміщені фото, відправлені файли.
МЕРЕЖИВИЙ ЕТИКЕТ. Як і в реальному житті, ваша дитина повинна навчитись поважати приватність інших, не розпалювати конфлікти та ділитися тільки перевіреною інформацією.
ПЕРЕХІД У РЕАЛЬНІСТЬ. Ваша дитина повинна знати, що зустрічатись у реальності з незнайомими людьми з Інтернету – це дуже небезпечно!
ІНТИМНІ ФОТО. Дитина не повинна викладати або відправляти свої інтимні фото НІКОМУ І НІКОЛИ!
ПАРОЛІ. Ніхто не повинен знати логіни та паролі вашої дитини, крім неї та вас, якщо ви про це домовились.
«НІ!». Навчіть дитину говорити це слово завжди, коли хтось незнайомий, або навіть друг пропонує зробити щось недозволене або виконати прохання.
КОМПРОМІС. Тотальний контроль онлайн-життя може привести до конфліктів та недовіри між вами та дитиною. Йдіть на компроміси та домовляйтесь із дитиною.
ОНЛАЙН-ДРУЖБА. Насолоджуйтесь онлайн-простором разом із дитиною: переписуйтесь, кидайте один одному фото та смішні відео. Будьте підтримкою та другом своїй дитині.
ДЕНЬ БЕЗ ТЕЛЕФОНУ. Регламентуйте час проведення вашої дитини у мережі в залежності від її віку. Маленьким дітям давайте телефон по годинам, а дорослим запропонуйте хоча б один день на тиждень відмовитись від онлайн-життя.
КІБЕРБЕЗПЕКА У ЗАКЛАДІ ОСВІТИ. Запропонуйте курс кібербезпеки у вашому закладі освіти.
БАТЬКІВСЬКИЙ ПРИКЛАД. Тільки власний приклад батьків, які
сприймають Інтернет виключно як засіб отримання інформації, а не як місце, де можна приховатись від проблем, допоможе вам донести всі ці правила вище.
1. Зверніть увагу на сторінку дитини: на псевдонім, аватарку (головну фотографію профілю), відкритість або закритість аккаунту, групи, у яких є підліток, а також на те, чим наповнена сторінка: відеозаписи, фотографії та друзі. Якщо профіль сторінки закритий навіть від вас, постарайтеся акуратно з'ясувати, з якої причини.
2. Незалежно від віку дитини скористайтеся програмним забезпеченням, що допомагає фільтрувати і контролювати інформацію, але не покладайтеся повністю на нього. Ваша увага — головний метод захисту.
3. Перевірте, з якими іншими сайтами пов'язаний соціальний сервіс Вашої дитини. Сторінки Вашої дитини можуть бути безпечними, але можуть і містити посилання на небезпечні або небажані сайти.
4. Заохочуйте Ваших дітей повідомляти про все дивне або відразливе і не дуже гостро реагуйте, коли вони це роблять (через побоювання втратити доступ до Інтернету діти не говорять батькам про проблеми, а також можуть почати використовувати Інтернет потай від батьків, наприклад, ночами).
5. Будьте в курсі мережевого життя Вашої дитини. Цікавтеся, хто їх друзі в мережі, так само, як цікавитеся реальними друзями.
6. Постарайтеся захистити своє чадо від подібних новин про суїцид. В жодному разі не називайте назву препаратів! Розкажіть про небезпеку передозування і про кримінальну відповідальність, яка загрожує людині, що схиляє до суїциду.
Як захистити дітей від онлайн-пасток під час карантину?
Як зменшити тривогу дитини через дезінформацію, особливо щодо коронавірусу?
Як використовувати батьківський контроль і безпечні варіанти пошуку інформації?
Як забезпечити баланс між кількістю позанавчального часу, проведеного онлайн та офлайн?
Як уникати небажаних контактів, не довіряти незнайомцям, які можуть видавати себе за однолітків, маючи приховані мотиви?
Як захищати приватні дані від розповсюдження і використання сторонніми особами?
Як реагувати на неприязність та недоречні коментарі користувачів?
Мінцифра опублікувала онлайн-посібник «COVID-19. Поради з безпеки онлайн для батьків та опікунів». Онлайн-посібник перекладено та адаптовано Мінцифрою за участі освітнього проєкту Stop_sexтинг. Матеріали розроблені Office of the eSafety Commissioner.
Це інструкція, яка навчає правил безпечного користування соціальними мережами, застосунками, іграми, месенджерами та веб-сайтами. Посібник на часі, адже на карантині діти ще довше користуються гаджетами, навчаючись через онлайн-платформи та компенсуючи нестачу спілкування з однолітками.
Онлайн-посібник «COVID-19. Поради з безпеки онлайн для батьків та опікунів» доступний за посиланням https://bit.ly/COVID-19_online-safety
COVID-19 став причиною загострення кіберзлочинів у світі. Внаслідок пандемії понад 1,5 млрд дітей стали більше часу проводити в Інтернеті, залишаючись мішенню злочинців онлайн (за даними ЮНІСЕФ). І, на жаль, фізична ізоляція вдома не позбавляє від булінгу, секстингу, грумінгу, сексторшену та перегляду небезпечного контенту. В умовах ізоляції у світі спостерігається стрімкий ріст пошуку через даркнет інформації щодо знущань над дітьми. Це призвело до збільшення кількості звернень на портал Internet Watch Foundation (https://stop-sexting.in.ua/send/), який займається видаленням зображень сексуального насильства над дітьми.
Україна та світ
Австралія: під час спалаху коронавірусу на 75% збільшилась кількість запитів у Google щодо домашнього насильства та шляхів допомоги. Звернення до телефонної служби зросла на 25%, а кількість звернень через вебсайт на 150%.
Філіппіни: внаслідок пандемії активісти занепокоєні сплеском сексуальної експлуатації. Ця острівна країна вважається епіцентром сексуальної торгівлі онлайн. Насилля над дітьми здійснюють самі родичі у прямих ефірах і заробляють до 100 доларів за одну таку трансляцію.
Україна: за січень-березень 9997 звернень отримала гаряча лінія ГО “Ла Страда-Україна”. Консультаційну допомогу організація надавала у питаннях: насильства, жорстокого поводження з дітьми та їх експлуатації (39,9%), психологічного здоров’я (19,2%), безпеки в Інтернеті (11,8%) та ін. Найбільше звернень було від дівчат – 72%, 28% становили хлопці.
“Пандемія COVID-19 збільшила вразливість дітей, особливо в Інтернеті. Саме тому першим кроком в Україні було посилення програм щодо підвищення обізнаності дітей та батьків. В рамках національної кампанії #stop_sexting ми розробили ряд освітніх інтерактивних матеріалів і відео. Щотижня проводимо вебінари і прямі трансляції і навіть запустили чат-бот для підлітків в Telegram. Крім того, ми активно співпрацюємо з Міністерством внутрішніх справ, відділами кіберполіції і торгівлі людьми і допомагаємо їм у виявленні ризиків щодо користування дітьми Інтернет простором!”, – наголосила Анастасія Дьякова, Радник з питань безпечного Інтернету для кожної дитини при Віце-прем’єр-міністрі – Міністрі цифрової трансформації України, засновниця освітнього проєкту #stop_sexтинг.
Психологія поведінки
У дітей важливу роль відіграють стосунки з батьками та дорослими. Якщо у дитини сформовані довірливі стосунки з родичами, вона буде готова сповістити про свої негаразди їм. Якщо ж ні – шукатиме такі взаємини в онлайні і довіряти тим, хто її “розуміє та підтримує” там.
Варто не забувати, що дорослим, часом як і дітям, не вистачає навичок критичного мислення для того, щоб проаналізувати отриману інформацію чи повідомлення та згідно з цим почати діяти. Нами керують емоції – найперша реакція на будь-яку ситуацію як на подразник. Через це ми можемо несвідомо та імпульсивно діяти, особливо у ситуаціях небезпеки чи високої тривоги.
Кіберзлочинці характеризуються нестабільністю, жаданням пригод та авантюризму. Для них є характерним високий рівень освіти. Вони знають, на що треба “натиснути”, аби людина їм повірила та часом самостійно розповіла особисті дані чи віддала щось коштовне. Кіберзлочини (відповідно до судової практики) діляться на три умовні категорії: ті, що вчиняються у зв’язку з професійною діяльністю (спеціалісти з програмування); з метою незаконного збагачення; з особистих мотивів — самоствердження чи помста. Але будь-який кіберзлочин включає шантаж і погрози. А це викликає первинний страх смерті, і жертва, аби зберегти власне життя та життя своїх близьких, готова на все.
Як захистити найвразливіших – дітей?
Оскільки життя підлітків змінилось внаслідок соціальної ізоляції – дуже важливо говорити з дітьми про безпеку в Інтернеті. Батькам варто звернути увагу на:
Налаштуванням екранного часу
Дитина може годинами щось шукати в Інтернеті або витрачати менше часу в мережі, але спілкуватись з незнайомцями в прямих ефірах чи відео програмах. Регулярно обговорюйте сайти, додатки та ігри, які використовують діти. Дорослі таким чином можуть розпочати бесіду та допомогти дитині проаналізувати загрози, з якими можна зіткнутися онлайн.
Прямі ефіри та відеозв’язок
Для більшості дітей складно не спілкуватись з друзями чи членами родини. Відеозв’язок та різні програми, які вважаються доволі безпечним, розв’язують цю проблему, але насправді приховують певні ризики. Важливо допомогти дітям зрозуміти, як використовувати відеозв’язок безпечно і бути впевненими, що вони спілкуються з людьми, яких знають особисто. Наприклад, використовуючи Zoom, створювати окремі зустрічі, де необхідне введення пароля для входу, та не додавати до бесіди людей з незнайомими ніками.
Безпека в соціальних мережах
Спілкування в соцмережах має певні ризики кібербулінгу чи насильства. Діти, які відчувають себе одинокими чи мають нестійке психічне здоров’я, частіше стають жертвами онлайн грумінгу Онлайн грумінг – це процес комунікації із дитиною в Інтернеті, під час якого злочинці налагоджують довірливі стосунки із дитиною з метою сексуального насильства над нею у реальному житті чи онлайн (коли вони змушують дітей виконувати певні сексуальні дії перед камерою). А згідно правил користування соціальними мережами реєстрація в них дозволена з 13 років. Якщо дитина ще не досягла цього віку, то адміністрація має право деактивувати акаунт користувача.
Також батьки мають пам’ятати, підлітки неохоче йдуть на контакт, особливо, якщо знають, що їх очікує покарання чи відмова від гаджетів. Тому налагодити відвертий діалог допоможуть інтерактивні продукти освітнього проєкту #stop_sexтинг, який піклується про захист українських дітей від сексуального насильства в Інтернеті:
Чат-бот в Telegram: @StopSextingBot (https://t.me/StopSextingBot)
За хештегом #stop_sexтинг_вправи в Інстаграм та Фейсбуці вправи та ігри
Освітні відео на YouTube: https://www.youtube.com/watch?v=Qv506wMWrZA&
Кросворд #stop_sexтинг: https://bit.ly/2TgW5l5
Освітній проєкт #stop_sexтинг випустив довідник “Створюємо онлайн-простір разом з дітьми”, аби допомогти батькам навчити своїх дітей безпечній поведінці в мережі!
В ньому зосереджена інформація про особливості розвитку дітей від 3 до 17 років, поради щодо безпечного Інтернету та вправи, які розглядають кіберризики та пояснюють наслідки необережної поведінки онлайн.
Оскільки батьки мають залишатися головним джерелом інформування дітей – лише регулярні сімейні бесіди допоможуть не порушувати простір один одного. Діалог – це ключ, аби дізнатися більше про віртуальне життя дитини, навчити її правилам Інтернет-спілкування, врегулювати час в мережі та разом з нею створити безпечний онлайн-простір.
Довідник доступний за посиланням:
https://stop-sexting.in.ua/wp-content/uploads/2020/06/dovidnyk-dlya-batkiv.pdf
Проєкт #stop_sexтинг реалізується за підтримки лідера телеком галузі – компанії Kyivstar, у партнерстві з Міністерство цифрової трансформації України та Уповноваженим Президента України з прав дитини Микола Кулеба
Понад чотири мільярди землян користуються Інтернетом. В Інтернеті проводять в середньому 6 годин на день. Тобто більша частина людства проводить у мережі чверть свого часу. Кількість користувачів збільшується з колосальною швидкістю — із січня минулого року 11 осіб щосекунди відкривають для себе всесвітню мережу. Ми живемо двома життями — офлайн і онлайн. Тому давно вже настав час говорити про цифрові права людини й дитини зокрема.
Повний перелік прав дітей та молоді, що не досягли віку 18 років, викладено в Конвенції Організації Об’єднаних Націй про права дитини, що її прийнято 1989 року. Ключова ідея Конвенції така: діти — не власність їхніх батьків. Це люди з власними правами. Загальну Декларація Прав Людини прийнято 1948 року. Європейська Конвенція з прав людини набула чинності 1953 року. Якщо діти — це люди з власними правами, то чому знадобився ще один документ?
Річ у тім, що дитинство — це особливий час, коли людина потребує особливих умов для зростання, розвитку, навчання, добробуту. Так, дитина — це людина, але це особливо вразлива людина, яка поки ще не має тих засобів і навичок самозахисту, які має дорослий. Окрім того, діти на початку свого життя абсолютно залежні від дорослих, їхню думку рідко враховують, ухвалюючи рішення.
Цифрові права людини — це права людини в цифровому середовищі. Щоб зрозуміти, наскільки нині потрібні такі права, варто лише згадати, як багато різновидів людської діяльності частково або повністю перемістилися в цифрове середовище. В цьому середовищі ми спілкуємося, знайомимося, домовляємося, купляємо, продаємо, працюємо, шукаємо роботу… У деяких країнах навіть право голосу вже реалізується через Інтернет. Декларації цифрових прав людини ще не існує, проте юристи давно говорять про те, якими вони могли би бути. Фундаментальні цифрові права могли б мати такий вигляд: • Право на доступ до Інтернету. • Право мати, виражати й поширювати власну думку. • Право на приватність в Інтернеті. • Право на безпеку в Інтернеті. Діти, як уже йшлося вище — це люди, що потребують особливого захисту. І схоже, що це стосується і цифрових прав також.
Дослідження, опубліковане у виданні Herald Sun, засвідчило, що діти віком від 13 років хочуть, щоб їхні батьки просили дозволу, перш ніж розміщувати їхні фото в Інтернеті. Таку позицію вважає цілком слушною юристка-експертка Кассандра Сірі з юридичного факультету університету Декін у Вікторії (Австралія). Вона впевнена: батьки можуть несвідомо порушувати права своєї дитини, коли без дозволу діляться її фотографіями та іншою інформацією про неї. Це може вплинути на безпеку дітей, а в подальшому житті — на можливість потрапити до певної школи чи університету, влаштуватися на роботу тощо. троє із чотирьох батьків регулярно публікують фотографії та відео своїх дітей у соціальних мережах. Формально це не суперечить закону й діти не мають обґрунтованого права цьому перешкоджати, але пані Сірі впевнена, що це порушення прав людини. У письмовому поданні до ООН вона зазначає: «Правда полягає в тому, що ми не знаємо, як ці дані можуть використовуватися в майбутньому і як це може вплинути на права дитини. Наприклад, дедалі поширенішою стає практика «скринінгу соціальних медіа» — її застосовують, наприклад, роботодавці, ухвалюючи рішення про приймання на роботу. За деяких обставин цю практику можуть застосовувати і до дітей. Приватні навчальні заклади можуть проглядати сторінки батьків, ухвалюючи рішення про прийом дитини до закладу, а це може вплинути на права, що стосуються недискримінації та доступу до освіти. Ці потенційні наслідки можуть поширюватися й на доросле життя теперішніх дітей і призводити до нерівності протягом усього життя».
Участь в освітньому серіалі взяли українська суперстар NK | Настя Каменських і співачка, акторка та влогерка Анна Трінчер.
Освітній серіал розроблений за підтримки UNICEF Ukraine.
Третина опитаних підлітків в Україні ставала жертвами онлайн-булінгу, а кожен п’ятий був змушений пропускати через це шкільні заняття. Тому обов’язково перегляньте цей освітній серіал:
https://osvita.diia.gov.ua/courses/cyberbullying
Сьогодні інтернет — це наш зв’язок із рідними, вікно у світ, джерело надії в найтемніші часи. Ми щодня гортаємо стрічки новин, читаємо повідомлення з фронту, намагаємося тримати руку на пульсі життя. Для дітей і підлітків інтернет залишається світом розваг, мемів, челенджів і безкінечних розмов із друзями.
Та разом із зручністю приходять і ризики. У мережі на нас чекають фейкові новини, шахраї, віруси, маніпуляції й небезпека, яку не завжди видно одразу.
Особливо в умовах війни, коли ворог активно використовує інтернет як інструмент для дезінформації та атак.
Саме тому зараз важливо нагадати основні правила безпечної поведінки в інформаційному просторі.