Стопбулінг
плакат_стопбулінг.pdfБулінг
Булінг (цькування) – тривожна тенденція, особливо для сучасного дитячого і молодіжного середовища. За результатами дослідження, проведеного Фондом ООН Юнісеф у 2017 році, 67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу впродовж останніх трьох місяців, а 24% дітей стали жертвами цього явища. Найбільш вразливими до булінгу є сором’язливі, зі зразковою поведінкою діти, а також діти, які, в силу різних життєвих обставин, «замкнуті в собі», закриті для спілкування.
Найчастіше діти піддаються цькуванню з боку однолітків за свій зовнішній вигляд, переконання, поведінку, а також через різні життєві обставини тощо). Результати опитування U-Report говорять про найрозповсюдженіші причини булінгу – ігнорування дорослими цькування (37%). Відповідно до статистики Національної дитячої «гарячої лінії» більше 25% дзвінків так чи інакше пов’язані з цькуванням.
В той же час, за даними останніх опитувань, майже чверть українських школярів вважають себе жертвами булінгу, а близько 40% із тих дітей, хто зіткнулися з випадками булінгу, ніколи не розповідають про це своїм батькам. При цьому, 44% із тих, хто спостерігав, як знущаються над їхніми однолітками, не реагували на такі факти через острах піддатися аналогічному знущанню.
У травні 2019 року Громадською організацією «Ла Страда-Україна» за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) було проанкетовано 1497 учнів та учениць, 826 батьків, 271 педагог закладів освіти Луганської та Донецької області, з метою визначення рівня розповсюдження проблеми насильства та цькування (булінгу) в дитячому середовищі.
64,2% учнів та учениць вказали, що ніколи не зіштовхувались із проявами насильства або булінгу. На думку молоді найчастіше булерами можуть виступати хлопці (20,8 %), 27,6% вказали, що в такій ролі можуть бути діти, які мають лідерські якості, 19,8% – діти, фізично сильніші; 54,2% зазначили, що булером може бути будь-хто.
20,6% вказали, що найчастіше потерпають від булінгу дівчата; 71,1% – діти, які відрізняються від інших будь чим; 56,9% – які не мають сучасних гаджетів, одягу; 34,0% – фізично слабші.
26% вказали, що в їхьому закладі освіти трапляються випадки булінгу між хлопцями та дівчатами.
Педагоги та батьки вважають, що найефективнішими діями, які сприятимуть зниженню кількості випадків насильства в освітньому середовищі є проведення систематичних просвітницьких заходів з ненасильницької поведінки (61,7% – батьків, 89,7% – педагогів), впровадження якісних профілактичних програм (51,3% – батьків, 76,0% – педагогів), створення антибулінгової політики (51,0% – батьків, 80,8% – педагогів).
Сьогодні, в процесі реформування системи освіти, проблеми цькування і насильства в шкільному середовищі дуже часто стають перепоною для досягнення мети всебічного розвитку дитини. Допомога дорослих дуже потрібна дітям та молоді в будь-якому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров’ю.
Заклад освіти відіграє важливу роль у створенні умов для здобуття учнями та ученицями знань в безпечному освітньому середовищі, формуванні ставлень та навичок, які потрібні, щоб уникнути та запобігти проявам насильства, безконфліктного спілкування, ненасильницької поведінки.
Вирішальна роль у протидії насильству і булінгу належить педагогам. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки завдяки системному підходу та підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій, а також із залученням та участі дітей та молоді.
Про план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькування) в Покровському професійному ліцеї
антибулінг накази 2020.pdf
Як виявити жертву цькування у навчальному закладі. Алгоритм для батьків
Як знущання проявляються на поведінці дитини
Часто, коли наводяться приклади булінгу, до уваги беруться найжорстокіші його прояви – побої. І у багатьох складається враження, що виявити жертву досить просто – достатньо помітити синяк у дитини.
Але. Фізичне насилля – це лише один із проявів булінгу. Слово б’є не менше за кулак. Тим більше у підлітковому віці. І навіть те, що дитина одного разу прийшла додому із синцем, ще не говорить, що вона – жертва цькування у ліцеї.
Саме тому кожен з батьків має розуміти, як знущання проявляються на поведінці дитини.
Як допомогти дитині, якщо вона піддається булінгу?
Інколи діти стають жертвами булінгу. Вони соромляться про це говорити і часто звинувачують себе. Можуть відчувати себе безпорадними та вважати, що з ними щось не так. Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини. Якщо ви помітили ознаки того, що вона стала жертвою булінгу:
1. У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
2. Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
3. Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
4. Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
5. Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
6. Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
7. Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.
8. Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
9. Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.
10. Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
11. Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.
12. Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
13. Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
14. Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.
Пам’ятайте: ваша мета припинити насильство, а не покарати винних! Не варто забувати, що всі сторони потребують деякого часу, щоб скорегувати свою поведінку.
Як допомогти дитині, якщо вона виявилася агресором?
Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.
1. Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що “”всі так роблять””, або “”він заслуговує на це””.
2. Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
3. Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як “”хлопчики завжди будуть хлопчиками”” або “”глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства””.
4. Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
5. Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
6. Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
7. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
8. Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
9. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
10. Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.
Як батькам і навчальному закладу запобігти булінгу?
Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і вчителів) на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне. Саме тому, як тільки ви побачили або дізналися про булінг:
Негайно втручайтесь та зупиняйте насилля — булінг не можна ігнорувати.
Зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці, або в малих групах.
Уникайте слів жертва чи агресор — це призводить до стигматизації.
Не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини до того, хто потерпає від булінгу. Так ви закріплюєте поведінку жертви.
Пояснюйте, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити.
Не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію.
Допоможіть дітям зрозуміти, що таке булінг і як протистояти йому безпечно.
Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, запитуйте про школу, розумійте їхні проблеми.
Заохочуйте дітей робити те, що вони люблять. Інтереси і хобі можуть підвищити довіру, допомогти дітям здружитися і попередити схильність до булінгу.
Показуйте приклад ставлення до інших із добротою та повагою.
памятка зупинимо булінг разом.pdfБуклет ПРО БУЛІНГ ДЛЯ ДІТЕЙ
Всеукраїнський громадський Центр “Волонтер” разом з Ювенальна Поліція України за підтримки UNICEF Ukraine
виклали у вільний доступ буклет ПРО БУЛІНГ ДЛЯ ДІТЕЙ
Що робити, коли ти є свідком булінгу?
Що робити, коли ситуація булінгу трапилася з тобою?
Що є доказом булінгу?
Яке покарання за булінг передбачене законом?
У легкій та зрозумілій формі, діти можуть ознайомитися із поняттям БУЛІНГУ, дізнатися, хто є учасниками процесу булінгу та якими є форми його прояву. В буклеті окреслена різниця булінгу та конфлікту.
Буклет може бути корисним для дітей та батьків/осіб, які їх замінюють, що прагнуть поговорити зі своєю дитиною про булінг простою мовою, а також для фахівців, які працюють з дітьми.
Буклет доступний для вільного користування за посиланням: https://bit.ly/34VKooq
Про кібербулінг для підлітків
«Про кібербулінг для підлітків». Новий освітній серіал на Дія.Цифрова освіта
Участь в освітньому серіалі взяли українська суперстар NK | Настя Каменських і співачка, акторка та влогерка Анна Трінчер.
Освітній серіал розроблений за підтримки UNICEF Ukraine.
Третина опитаних підлітків в Україні ставала жертвами онлайн-булінгу, а кожен п’ятий був змушений пропускати через це шкільні заняття. Тому обов’язково перегляньте цей освітній серіал:
https://osvita.diia.gov.ua/courses/cyberbullying
Stop Bullying_19_12_25.pdfЯк запобігти булінгу? Поради та вправи для розвитку емпатії
Аналіз причин агресивної поведінки у суспільстві; поради, ігри та вправи для розвитку емпатії, які можна використати, щоб запобігти проявам агресії та цькування.
Насміхатися, демонструвати свою зверхність, ігнорувати, принижувати… Погодьтесь, таке ставлення як у дитячо-підлітковому, так і в дорослому товаристві, на жаль, не рідкість.
Булінг і мобінг – поняття, які позначають психологічне насильство серед підлітків чи дорослих, – є не тільки у всіх на вустах. З проявами такого ставлення, ймовірно, стикався кожен. Що є причинами виникнення агресивної поведінки, чому це настільки поширено?
Останнім часом багато говорять про те, як подолати булінг у сучасній школі. А чи існують способи попередження цього явища, які дозволять викорінити першопричину, а не боротися із наслідками?
Що змушує людину стати агресором і кривдником?
Чому людина проявляє байдужість до оточуючуих? Чому демонструє нетерпимість і агресію? Ці емоції не існують відокремлено, вони обов’язково обумовлені певними причинами.
Швидше за все, більшість пам’ятає класичний малюнок з підручника біології про чоловіка і капелюх. І пояснення – реакція залежить від темпераменту людини.
Візуалізація типів темпераменту
Однак не тільки. Чи звертали ви увагу на те, як на одну і ту ж ситуацію реагує людина, перебуваючи в різних емоційних станах? А чи бачили ви тих, хто, відчуваючи себе задоволеним чи щасливим, кривдив би інших? Ймовірно, ні!
Тож поведінка кривдника обумовлена певними психологічними причинами. Наприклад:
негативний досвід – доводилося бути жертвою цькування, тому пережитий страх, відчуття беззахисності не дозволяє особистості бути собою, а вимагає наслідування певного обраного «безпечного» образу;
непорозуміння з іншими – з певних причин не вдається знайти спільну мову з оточуючими, а демонстративна поведінка – це виклик або спосіб привернути до себе додаткову увагу всіма можливими способами;
власні комплекси – низька самооцінка через несприйняття власної зовнішності чи заздрощі до інших через недооцінку своїх умінь тощо.
Отже, щоб викорінити прояви агресії один до одного як у дорослому, так і дитячо-підлітковому середовищі, потрібно навчитися, перш за все, розуміти емоції інших, ставити себе на їхнє місце із запитанням: «А що він/вона відчуває зараз?». Це вміння називають емпатією.
Що таке емпатія і чому це важливоЕмпатія (з грец. empathia – співпереживання) – це здатність розуміти та відчувати емоційні стани іншої людини, бачити світ «її очима» і скеровувати власну поведінку відповідно до цього.
Чому це важливо? Незалежно від характеру та уподобань, кожен прагне відчувати свою приналежність до чогось більшого, ніж він є сам – до певної групи чи спільноти, яку щось єднає. Відповідно, кожен потребує розуміння та підтримки інших.
Пам’ятаєте фільм режисера Станіслава Ростоцького «Доживемо до понеділка»? Одна з ключових фраз із фільму: «Щастя – це коли тебе розуміють!». Тому в глобальному сенсі можна говорити про те, що, розвиваючи емпатію у своїх учнів, ми допомагаємо їм навчитися швидко знаходити спільну мову з оточуючими. А там, де панує порозуміння і взаємоповага, немає місця цькуванню!
Вправи та ігри для розвитку емпатії
Як стверджують результати досліджень, 98% людей мають вроджені задатки до емпатії. Тому ці здібності можна розвивати. Пропонуємо кілька цікавих творчих вправ та ігор.
Вправа «Що трапилось з героєм?»
Принцип виконання: Перегляньте разом з учнями світлини людей, які переживають певні емоції, та обговоріть, що могло їх викликати, поставивши запитання, наприклад: «Як ви думаєте, що відчуває в цей момент людина, яка зображена на світлині?», «Про що «говорить» обличчя та пози персонажа (його руки, плечі, вираз обличчя тощо)».
Запропонуйте школярам скласти розповідь про події, що викликали зображену ситуацію.
Емпатія = співпереживання
Вправа «Як вчинити»
Заздалегідь підготуйте декілька сюжетних зображень конфліктного змісту. Наприклад:
Усі навколо працюють, а одна дитина сидить без діла.
Діти граються, а одна дитина стоїть осторонь з похмурим обличчям.
Хтось плаче, а поряд однолітки сміються.
Принцип виконання: Розкладіть картки на столі зображенням униз. Запропонуйте учням узяти будь-яку картку навмання, описати подію, яку відтворено на малюнку, та запропонувати свій вихід із конфліктної ситуації.
Така вправа вчить школярів бути більш спостережливими, уважними та піклуватись про інших.
Вправа «Знайди причину»
Принцип виконання: Під час класної години перегляньте з учнями фільм або мультфільм, персонажі якого конфліктують або кривдять одне одного, запропонуйте разом поміркувати та обговорити, чому таке відбувається.
Для школярів молодших класів можна використати історію однієї з казок, наприклад, «Попелюшка». Після перегляду організуйте обговорення, запропонуйте школярам разом висловити свої припущення, чому саме зведені сестри знущаються над Попелюшкою.
Вправа-гра «Уяви себе на місці…»
Для цієї ігрової вправи знадобляться картки з назвами явищ природи і різноманітних предметів. Наприклад: веселка, промінь, бур’ян, стіл, річка тощо.
Картки роздаються у довільному порядку. Головна умова – ніхто в групі не повинен бачити, кому які картки дісталися.
Принцип виконання: Завдання кожного учасника – вигадати невеличку емоційну розповідь від імені предмета (явища), передавши найбільш точно певні особливості, притаманні явищу чи предмету, не називаючи його. Інші учасники повинні відгадати, про що саме йдеться.
Формат розповіді може бути таким: «Я сумний (щасливий), коли …», «Я відчуваю особливе натхнення тоді…».
Переможець гри – той, кому вдасться найбільш точно і водночас завуальовано розповісти про свого персонажа.
Цю вправу краще проводити зі старшокласниками. Вона розвиває творче мислення, дозволяє учням «вживатися» в ролі інших та навчитися аналізувати різні емоційні стани.
Гра «Відгадай емоцію»
Перш ніж проводити цю гру, необхідно підготувати маленькі шматочки аркушів, де попередньо написати назву емоцій, які треба буде відтворити окремим гравцям.
Хід гри: Обирається ведучий, він виходить із кабінету. У цей час учитель пропонує учням обрати будь-який аркушик з емоцією, яку в подальшому доведеться зобразити жестами і мімікою.
Після того, як ведучий повертається до кабінету, всі приймають пози і вираз обличчя у відповідності з обраним кожним членом групи емоційним станом. Ведучий має відгадати, яку саме емоцію виражає кожен з гравців. Той, чию пантоніму не відгадали, стає ведучим.
Навчіть своїх учнів дивитися на світ очима інших! Це допоможе їм швидко знаходити спільну мову з оточуючими, цінувати спілкування та відчувати себе щасливішими!
Як уберегти дитину від насильства? Рекомендації батькам та педагогам (брошури)
Ліфлет_A5_педагоги_ONLINE.pdfЛіфлет_A5_батьки_ONLINE.pdfЧат-бот «Кіберпес» для боротьби з кібербулінгом
Міністерство цифрової трансформації у співпраці з ЮНІСЕФ та за інформаційної підтримки Міністерства освіти і науки України, Координаційного центру з надання правової допомоги та Міністерства юстиції України випустило чат-бот «Кіберпес». У чат-боті можна дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у випадку кібербулінгу.
Чат-бот у Telegram (https://t.me/kiberpes_bot) та Viber (https://viber.com/kiberpes) допоможе дізнатись, як визначити кібербулінг, як самостійно видалити образливі матеріали з соціальних мереж, а також куди звертатись за допомогою.
У чат-боті «Кіберпес» можна знайти інформацію про те:
що таке «кібербулінг» та як він проявляється;
як визначити контент, що містить кібербулінг;
що робити, якщо вас кібербулять;
як видалити матеріали, що містять кібербулінг;
як попередити кібербулінг;
як не бути кібербулером.
Запобігання та протидія домашнього насильства та булінгу в закладах освіти
В умовах воєнного стану одним із головних завдань закладу освіти є створення БЕЗПЕЧНОГО освітнього середовища, надання психологічної допомоги та емоційної підтримки учасникам освітнього процесу.
ВАЖЛИВИМИ ТА АКТУАЛЬНИМИ питаннями залишаються запобігання та протидія домашнього насильства та булінгу в закладах освіти.
Насильство щодо дитини є феноменом, який має свої передумови та тягне за собою руйнівні наслідки як для особистості конкретної дитини, так і для всього суспільства в цілому.
За умови комплексного та компетентного підходу до попередження цього феномену, своєчасного виявлення та подолання чинників, що призводять до насильства, можна запобігти та протидіяти цьому негативному явищу.
Тому 12 квітня 2023 року на базі Донецького обласного навчально-методичного центру психологічної служби системи освіти для фахівців психологічної служби проведено онлайн психологічний хаб: «ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЯ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА ТА БУЛІНГУ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ»
Спікери заходу, методисти КЗ ДНМЦ ПС: Сафонова Ольга Володимирівна, Павлівська Ірина Миколаївна
На заході були розглянуті наступні питання:
Основні ознаки насильства щодо дітей.
Нормативно-правові документи, які регулюють діяльність закладу освіти з протидії домашнього насильства.
Алгоритм дій працівників закладу освіти та батьків у разі виявлення ознак чи фактів, що можуть вказувати на вчинення домашнього насильства щодо дитини.
Що таке булінг чим він відрізняється від конфлікту.
Хто є сторонами булінгу в освітньому процесі, їх роль та правовий статус.
Механізми захисту прав учасників освітнього процесу в ситуації булінгу.
4 травня Міжнародний день ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ
4 травня відзначається Міжнародний день ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ (ДЕНЬ БОРОТЬБИ З ЦЬКУВАННЯМ)
День протидії булінгу присвячений боротьбі з однією з найбільш поширених проблем, з якими доводиться зіштовхуватися учням, вчителям і батькам у всьому світі.
За даними ЮНІСЕФ, близько 70% дітей у всьому світі страждають від цькування з боку однолітків. Булінг є однією з найбільш поширених причин суїциду серед дітей і підлітків. Водночас Україна посідає 4 місце серед європейських країн із найвищим рівнем булінгу.
Організація Об’єднаних Націй визнала епідемію залякування та цькування і в 2012 році оголосила 4 травня – U.N. Anti-Bullying Day. З цього часу кампанію боротьби з булінгом встигли підтримати 25 країн. Нещодавно до них приєдналася і Україна. Зважаючи на серйозність і масштаб проблеми, Україна почала робити рішучі кроки для її вирішення. 19 січня 2019 року набув чинності закон №2657-VIII щодо протидії булінгу, який передбачає запровадження штрафів та притягнення винних до адміністративної відповідальності.
Забезпечення охорони життя і здоров’я учасників освітнього процесу є пріоритетом державної політики, спрямованої на розбудову безпечного і здорового освітнього середовища в закладах освіти. Додержання конституційних прав та свобод дитини, гарантій з охорони дитинства, реалізації прав дітей на освіту повинно бути предметом спільної уваги.
Пропонуємо добірку матеріалів (буклетів) щодо профілактики та протидії булінгу (цькуванню) в закладах освіти
Матеріал підготувала: методист КЗ ДНМЦ ПС – Павлівська І.М.
