Підготовка викладача до уроку

Попередня підготовка до уроку

Передбачає вивчення змісту навчальної програми, її пояснювальної записки, усвідомлення мети і завдань навчальної дисципліни загалом та мети і завдань, які вирішує кожна тема. Не менш важливо для викладача ознайомитися з підручником, навчальними посібниками, зі спеціальною педагогічною і методичною літературою, з досвідом роботи інших викладачів, проаналізувати власний досвід. Він має знати, що здобувачі освіти вивчали з цього предмета в школі і що вивчатимуть в училищі. (Для предметів загально-освітнього циклу). Для здійснення міжпредметних зв'язків йому необхідно орієнтуватися в змісті суміжних навчальних дисциплін або предметів професійного спрямування.

До початку вивчення розділу або великої теми викладач планує систему уроків (тематичне планування), що забезпечує логіку вивчення змісту матеріалу, формування вмінь і навичок в здобувачів освіти. Плануючи роботу з конкретної теми, визначає її місце в системі курсу. Водночас продумує, які нові ідеї, поняття, вміння, навички треба сформувати в здобувачів освіти у процесі вивчення цієї теми; які знання із вивчених раніше розділів програми слід використати, щоб здобувачі освіти добре зрозуміли новий матеріал і включили його до системи своїх знань; до яких питань, що вивчалися раніше, варто повернутися, щоб за допомогою нового матеріалу краще з'ясувати їх; які практичні роботи включити у план і як пов'язати теорію з практикою; як встановити зв'язки з іншими навчальними предметами; який новий матеріал має повідомити викладач, а який винести на самостійне опрацювання; які тренувальні вправи і творчі роботи запропонувати здобувачам освіти; як контролювати роботу й організувати самоконтроль; де, з якою метою і як застосовувати варіанти завдань; як завершити роботу з теми і домогтися, щоб усі здобувачі освіти повноцінно засвоїли передбачені програмою знання, а також набули відповідних умінь та навичок.

Під час попередньої підготовки до уроку викладач повинен ознайомитися з підручниками і посібниками, переглянути навчальні відео, презентації, навчальні сайти в мережі Інтернет. Значну увагу слід звернути на матеріальне забезпечення практичних і лабораторних занять.

Важливо на цьому етапі з'ясувати стиль викладання у конкретних групах, ознайомитися з особливостями здобувачів освіти, їх ставленням до навчання, навчальних предметів, викладачів, що допомагає швидше орієнтуватися в обстановці, знаходити правильні виходи з можливих ситуацій.

Усе це дає змогу викладачу продуктивніше готуватися до безпосереднього конкретного уроку.

Безпосередня підготовка до уроку

Потребує глибокого продумування кожного його структурного елемента і може відбуватися в такій послідовності:

• формулювання цілей і завдань уроку. Цілі уроку передбачають визначення предметних компетентностей (освітньої мети). Освітня мета полягає в тому, щоб домогтися міцного засвоєння знань, формування практичних умінь і навичок з конкретного навчального матеріалу; 

• визначення обсягу і змісту навчального матеріалу. Опрацьовуючи програму, підручник і посібники, визначають провідні положення та ідеї і практичний матеріал для їх розкриття. Слід окреслити внутріпредметні та міжпредметні зв'язки, дібрати нові факти, приклади для наповнення теми новим змістом. Цей матеріал повинен мати належний виховний потенціал, сприяти формуванню навичок практичної роботи, розвивати інтереси і здібності здобувачів освіти;

• вибір форм організації навчання. Підібравши тип уроку, слід попрацювати над раціональною його структурою, визначити тривалість кожного елементу. Важливо продумати можливість поєднання на уроці фронтальної, групової, парної та індивідуальної роботи;

• вибір методів і прийомів навчання. Йдеться про методи, які використовуватимуться на кожному етапі уроку, їх поєднання, виходячи з потреб максимальної пізнавальної діяльності здобувачів освіти. При цьому слід зважати на: провідні мотиви, інтерес до предмета, ставлення здобувачів освіти до уроків викладача; рівень сформованості вміння навчатися, працездатність, регулярність навчальної праці, виконання домашнього завдання; активність на уроках, уважність і дисциплінованість здобувачів освіти; їх уміння застосовувати знання на практиці; здібності, потенційні можливості кожного;

• наочно-технічне оснащення уроку. Викладач визначає, яку наочність або технічні засоби навчання і як буде використано на уроці;

• визначення змісту й методики виконання домашнього завдання. Обсяг домашнього завдання має бути таким, щоб не перевантажувати здобувачів освіти. Викладач повинен продумати зміст інструктажу щодо його виконання;

• складання плану-конспекту уроку. Кінцевий результат підготовки викладача до уроку на основі тематичного плану (з урахуванням його реальності під час вивчення теми). У ньому зазначають тему, мету й завдання уроку, його тип і структуру - послідовність навчальних ситуацій під час викладання навчального матеріалу та самостійної роботи здобувачів освіти, перелік і місце навчальних демонстрацій, час на кожен етап уроку, необхідне для проведення уроку обладнання та навчальні посібники. Викладачі математики, фізики, хімії, технічних дисциплін записують до плану розв'язки задач, які будуть запропоновані на уроці;

• перевірка готовності викладача до уроку. Визначення подумки міри володіння змістом навчального матеріалу, методами і прийомами його розкриття. Слід обов'язково передбачити труднощі, що можуть виникнути під час уроку, і способи їх подолання;

• перевірка готовності здобувачів освіти до уроку. Здійснюється на організаційному етапі й під час перевірки виконання домашнього завдання.

Для успішного щоденного планування необхідні: 

1) урахування того, який матеріал є найскладнішим для засвоєння; з окремих тем програми доцільно мати резервні години за рахунок ущільнення доступнішої інформації; 

2) добрі знання здобувачів освіти, щоб уявляти рівень їхньої підготовленості до оволодіння програмою курсу; 

3) осмислення внутріпредметних і міжпредметних зв'язків явищ, що вивчаються; 

4) добір навчального матеріалу, що дає змогу успішно формувати в учнів світогляд, творчу активність і пізнавальну самостійність; 

5) пошук і систематизація в матеріалі програми інформації, цікавої для здобувачів освіти, яка б активізувала увагу, сприяла вихованню вольових зусиль; 

6) продумування системи використання наочних посібників і додаткової інформації на кожному уроці, системи практичних і лабораторних робіт згідно з вимогами навчальних програм; 

7) визначення системи категорій і понять, осмислення яких є підґрунтям для оволодіння матеріалом програми (засвоєння категоріального апарату для осмислення та розв'язання практичних завдань); 

8) визначення обсягу знань та умінь, якими повинні оволодіти здобувачі освіти на середньому, достатньому та високому рівні.

Сучасний компетентнісно спрямований урок повинен будуватися за таким алгоритмом:

1. Конкретизація загальної мети (цілі) уроку. (Визначення предметної та ключової (ключових) компетентностей до конкретного уроку).

2. Поділ змісту виучуваної теми на навчальні ситуації в залежності від його структури — теоретичні знання, знання способів діяльності, знання в дії або вміння тощо.

3. Формулювання цільового завдання до кожної навчальної ситуації.

4. Вибір методів навчання, адекватних цільовим завданням за їх дидактичними функціями (засвоєння, формування, узагальнення) та змісту навчального матеріалу (теоретичний, емпіричний чи практичний).

5. Вибір форм організації навчальної діяльності здобувачів освіти (індивідуально, самостійна, парна, групова, загально колективна, фронтальна чи їх оптимальне поєднання) адекватно змісту та методам роботи.

6. При виборі змісту, методів і форм орієнтація на цільову установку й уявлення очікуваного результату спільної діяльності (кожний проміжний результат).