ДИТИНА В СЕНСОРНО-ПІЗНАВАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ: НОРМАТИВНЕ ПІДГРУНТЯ

В умовах сучасних соціально-економічних перетворень в Україні зростають вимоги до виховання та навчання молодого покоління. Однією з провідних тенденцій розвитку сучасної системи освіти є необхідність забезпечення умов її якісного оновлення, адекватного соціокультурним і економічним потребам суспільства. Саме тому одним з основних завдань сучасної дошкільної освіти є створення умов для своєчасного повноцінного фізичного, психічного та духовного розвитку кожної дитини, формування її життєвих компетентностей.

Дошкільний вік унікальний тим, що в ньому відбувається формування і розвиток особистості, накопичення уявлень про навколишній світ. Це найсприятливіший час для розвитку дитини у сенсорно-пізнавальному просторі, в якому відбувається розвиток сприйняття і формування уявлень про зовнішні властивості предметів: форму, колір, величину, розташування в просторі, запах, смак та ін. Набуття чуттєвих вражень тісно пов’язане з пізнавальним інтересом кожної дитини до людей, предметів і природи. Підтримка та розвиток природної цікавості дітей до навколишнього світу, збагачення їх чуттєвого досвіду та розвиток мислення є важливими завданнями вихователів закладів дошкільної освіти (ЗДО).

Саме тому сьогодні перед педагогом постає важливе завдання – всебічний розвиток дитини, формування її як особистості. Що в свою чергу вимагає створення сприятливих, безпечних умови, в яких дитина, з допомогою педагога, матиме усі можливості для повноцінного психічного, фізичного та духовного розвитку.

Базовий компонент дошкільної освіти, як державний стандарт, містить  освітній напрям «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі», де наголошено:

Предметно-практична, технологічна компетентність - здатність дитини реалізовувати творчі задуми з перетворення об'єктів довкілля з використанням різних матеріалів, що спираються на обізнаність із засобами та предметно-практичними діями, з допомогою дорослого чи самостійно у процесі виконання конструктивних, технічно-творчих завдань, завдань з моделювання.

Результатом сформованої предметно-практичної, технологічної компетентностей є творче самовираження через сформовані предметно-практичні та технологічні дії в самостійній і спільній з однолітками діяльності.

Емоційно-ціннісне ставлення: виявляє інтерес і бажання до відтворення різних об'єктів навколишнього світу різними способами (конструювання, моделювання), засобами (різні види конструкторів), природним і штучним матеріалом та інструментами; емоційно реагує, переживає почуття радісного задоволення від процесу та результату власної і колективної предметно-практичної діяльності; надає перевагу у виборі цікавих, конструктивних, предметно-практичних завдань, які передбачають участь у суспільно значущій діяльності спільно з дорослими та іншими дітьми; виявляє інтерес і повагу до професій, демонструє позитивне емоційно-ціннісне ставлення до людської праці та професійної діяльності дорослих.

Сформованість знань: виявляє обізнаність з предметами та їхніми властивостями, зокрема з матеріалами, з яких виготовляють речі (пластик, папір, метал, тканина, гума, глина тощо); має уявлення про виготовлення предметів довкілля (елементарні способи їх обробки: пошив, вирізання, видування тощо); знає та виконує правила техніки безпеки і роботи з інструментами. Розуміє важливість раціонального використання матеріалів, обережного ставлення до продуктів праці.

Навички: володіє видами предметно-практичної діяльності: конструювання (з будівельного матеріалу, з паперу (оригамі, паперопластика), з природного матеріалу, з деталей конструкторів тощо), наочне моделювання (конструкцій, моделей, наприклад, часу: ранок-день-вечір-ніч, пір року: зима-весна-літо-осінь тощо), проектування, технічної творчості (створення конструкцій, споруд, технічних елементів). Вміє визначати мету, прогнозувати кінцевий результат, планувати послідовність дій, узгоджувати власні дії з діями партнерів.

Демонструє сформованість уміння розглядати конструкції, виокремлювати їхні основні складові, співвідносити за розмірами, формами, розташуванням, аналізувати та оцінювати результат своєї роботи та роботи однолітків, вносити корективи, виправляти помилки. Турботливо ставиться до рукотворних виробів. Вміє використовувати зразки та намагається додати самостійні знахідки та рішення у створенні виробів, проявляє фантазію, винахідливість, імпровізує, використовуючи наявні ресурси, альтернативно застосовує предмети та матеріали, зважаючи на їхні властивості, генерує ідеї та заохочує товаришів бажанням їх реалізувати, прагне довести розпочату справу до логічного завершення.

Виокремлює потрібну інформацію про об'єкти довкілля з малюнку, плану, моделі, схеми, порівнює різні моделі одного й того ж самого об'єкта. Долучається до рукоділля (handmade) з різними матеріалами з метою удосконалення навколишнього життєвого простору.

Сенсорно-пізнавальна, логіко-математична, дослідницька компетентність - це здатність дитини використовувати власну сенсорну систему в процесі логіко-математичної і дослідницької діяльності.

Результатом є наявність пізнавальної мотивації, базису логіко-математичних, дослідницьких знань, набутих дитиною умінь і навичок (аналізу, порівняння, узагальнення, здійснення самоконтролю), пізнавальний досвід, що накопичується і використовується в різних видах дитячої діяльності.

Емоційно-ціннісне ставлення: виявляє інтерес до цікавих конструктивних завдань, пов'язаних із інтелектуальним напруженням; мотивована на дослідження об'єктів і явищ, пізнання нового; виявляє стійкий інтерес до дослідницького пошуку як у спеціально створених проблемних ситуаціях, так і у вільній діяльності; демонструє позитивне емоційно-ціннісне ставлення до математики, математичного матеріалу; виявляє внутрішню пізнавальну потребу виконувати логіко-математичні, дослідницькі завдання, демонструє інтерес до самостійного розв'язання цих завдань; відчуває задоволення від інтелектуальних труднощів, докладає вольових зусиль для їх подолання.

Сформованість знань: має уявлення про основні математичні поняття "число", "величина", "форма", "простір", "час", "колір"; демонструє володіння знаннями і способами діяльності, які дають змогу розв'язувати пізнавальні суперечності; виявляє сформованість логіко-математичних уявлень у предметно-практичній і дослідницькій діяльності; знає і правильно називає еталони площинних та об'ємних геометричних форм, просторові напрями, одиниці вимірювання часу, параметри величини, усвідомлює зв'язки між кількісними, порядковими числівниками, просторовими, часовими поняттями; знає і свідомо використовує термінологію елементарної математики у власному мовленні; знає і розуміє елементарні правила безпеки під час проведення простих фізичних експериментів.

Навички: встановлює залежності між числами натурального ряду, величинами, просторовими ознаками; володіє основними одиницями вимірювання часу, величини. Здатна спрямовувати сенсорні процеси відчуття, сприйняття, увагу на пізнання об'єктів довкілля; диференціювати сенсорні еталони за ознаками форми, величини, кольору, просторового розташування; здатна за допомогою власної сенсорної системи досліджувати предмети й об'єкти дійсного світу, виявляти в них спільне і відмінне; використовувати різні способи обстеження, раціональні прийоми порівняння, набуті у процесі взаємодії з дорослими і однолітками; доцільно, усвідомлено використовувати елементарні математичні знання в знайомих та нових пізнавальних ситуаціях; знаходити різні варіанти розв'язання логіко-математичних завдань; аналізувати, узагальнювати, класифікувати, групувати предмети, об’єкти за ознаками форми, величини, кількості, кольору, здійснювати серіацію, елементарне кодування властивостей та якостей предметів, об'єктів за допомогою символічних позначень; робити висновки та узагальнення, самостійно виправляти помилки, оцінювати результати власної роботи, наполегливо досягати кінцевої мети у розв’язанні логіко-математичних, пошуково-дослідницьких завдань.

Участь батьків. Підтримка батьками процесу формування сенсорно-пізнавального простору, предметно-практичних дій дитини може відбуватися шляхом:

розвитку предметно-практичних та технологічних навичок:

- забезпечення дитини необхідними матеріалами (конструкторами, папером, природним матеріалом, залишковим і допоміжним матеріалами) для самостійної творчої діяльності, настільно-друкованими іграми;

- обговорення з дитиною призначення предметів та їх безпечного застосування;

- розмов та бесід з дитиною про властивості та призначення предметів;

- залучення до виконання доручень вдома (скласти іграшки, полити квіти тощо);

- залучення дитини до рукоділля (handmade) з різними матеріалами з метою удосконалення навколишнього життєвого простору;

розвитку сенсорно-пізнавальних, логіко-математичних та дослідницьких навичок дитини:

- використання у взаємодії з дитиною різноманітних інтелектуальних ігор (лабіринти, конструктори, кубики, мозаїки, ЛЕГО) іграшками, книжками пізнавального змісту (дитячі енциклопедії, художні твори, словники);

- спільне розв'язання вправ, ігор, завдань, запитань математичного змісту під час прогулянок і спостережень у природі, пізнавальних розмов та бесід з дитиною;

- організація та планування часу для спільних сімейних справ, життєдіяльності родини у вихідні/святкові дні: проведення спільних ігор і розваг, вікторин логіко-математичного змісту;

- проведення елементарних дослідів та експериментів з матеріалами та речовинами із залученням дитини до коментування процесу дослідження та до спільного аналізу його результатів.

Значний вплив новітніх технологій на розвиток сенсорних здібностей дітей, заміна безпосереднього контактного сприйняття світу на готове кліше, моделі, відповіді, ставить за мету виховання всебічно розвиненої особистості, здатної самостійно мислити, адекватно реагувати на навколишній світ, зі стійким самоусвідомленням «Я». Для цього необхідне правильно організоване сенсорне виховання, яке впливає на розвиток психічних процесів дитини, сприяє становленню інтелекту, розвитку комунікативних здібностей дитини, формуванню у дітей світогляду, який базується на власних почуттях, та реалізує проблему особистості, яка зростає суб’єктом освоєння навколишнього світу, світу природи, самої себе; усвідомлення себе як частину всесвіту.

Дитина пізнає предметний світ, а також явища природи, події суспільного життя, які є доступними для спостереження. Опираючись на наукові дослідження відомих педагогів і психологів, можна зазначити, що без сенсорного виховання сприйняття дітей довго залишається поверховим, хаотичним і не створює необхідної основи для загального розумового розвитку, різних видів діяльності, повноцінного засвоєння знань та навичок.

Дошкільний вік – період первинного ознайомлення з навколишньою дійсністю, водночас в цей час інтенсивно розвиваються пізнавальні потреби та здібності дитини. Дитина пізнає предметний світ, а також явища природи, події суспільного життя, доступні спостереженню. Крім того, вона отримує від дорослого відомості словесним шляхом: їй розповідають, пояснюють, читають. Обидва шляхи пізнання тісно пов’язані між собою, проте знання, отримані словесним шляхом і не підкріплені чуттєвим досвідом, неясні, невиразні й неміцні.

Вивченням проблеми сенсорного розвитку та сенсорного виховання займалися багато видатних вітчизняних та зарубіжних педагогів і психологів.

Сенсорний розвиток особистості дитини дошкільного віку виступає у своєму функціональному аспекті та проявляється у вигляді загальних способів функціонування, але при цьому виділяє і окремі характеристики особистості, що мають свої особливості та підходи у вирішенні поставлених завдань.

Чуттєве пізнання має дуже важливе значення у дошкільному віці, адже цей період є найбільш сприятливим для формування та вдосконалення діяльності органів чуттів та уявлень про оточуючій світ.

Першим  із педагогічних творів, у якому було описано роль чуттєвого пізнання та оцінку чуттєвого досвіду у процесі розвитку та виховання дитини, визнають «Материнську школу» Я.-А. Коменського.

Вчений протиставляв виховання дієве та виховання словесне, враховуючи необхідність організації сприймання дітьми явищ зовнішнього світу за допомогою всіх органів чуття. Вивчення цієї проблеми вчений продовжив і в своїй праці «Світ чуттєвих речей у картинках».

Видатний чеський педагог, автор книги «Велика дидактика» Я.-А. Коменський (1592-1670) розглядав розумове виховання як важливий засіб формування особистості дитини. Необхідною умовою розумового розвитку, на його погляд, є розвиток чуттєвих основ мислення: пізнання починається з відчуття, відчуття передає пам’яті образи дійсності, яка зберігає їх протягом усього життя. Починати навчання він рекомендував не зі словесного пояснення про речі, а з реального спостереження за ними. У процесі розумового виховання важливу роль відіграють відчуття й уявлення, думки і слова, мова і дії.

Засновник дитячого садочка Ф. Фребель (1782-1852) виходив з необхідності використовувати різноманітні ігри для розвитку органів чуття дітей, ознайомлення їх із природою, життям людей, підготовки до школи. Цій меті він підпорядковував дидактичний матеріал, призначений для формування уявлень про форму, величину, просторові відношення, числа, – так звані дари, а також систему занять та ігор, спрямовану на розвиток сенсорики. Дитина, на його думку, наділена, крім основних інстинктів, інстинктом пізнавальним, дослідницьким, який є основою навчальної діяльності. У дошкільному віці розвиток прагнення до пізнання повинен реалізовуватися через безпосереднє споглядання предметів навколишнього світу. Науковці наголошують на тому, що процес сенсорного виховання має відбуватися одночасно з розвитком вищих психічних функцій, пізнавальних процесів, з якими пов’язаний розвиток мислення, мовлення, пам’яті. Дитину слід вчити усвідомлено сприймати навколишній світ, розвивати спостережливість.

Науковці з різних країн світу досліджували як основні поняття, так і зміст, завдання, засоби, форми, методи, якими необхідно виховувати дитину. В наш час заклади дошкільної освіти України впроваджують у практику передовий педагогічний досвід зарубіжних і вітчизняних педагогів та психологів, саме у сенсорному вихованні дошкільників.

Італійський лікар та педагог М. Монтессорі запровадила в дошкільну педагогіку таке поняття як «сенсорна культура». Зміст педагогічної теорії М. Монтессорі характеризують три провідні положення: 1. Виховання повинно бути вільним. 2. Виховання повинно бути індивідуальним. 13 3. Виховання має спиратися на спостереження за дитиною.

Вік дитини від народження до 5,5 років є сприятливим для сенсорного розвитку. Здорова дитина може бачити, чути, відчувати запах і смак. Однак, високий рівень розвитку органів чуття, на думку М. Монтессорі, можливий лише за умови спеціального тренування. Це тренування відбувається за допомогою сенсорних Монтессорі-матеріалів, які допомагають розпізнавати властивості предметів за величиною, формою та кольором. Робота з матеріалами спрямована на виховання та вдосконалення органів чуття (зір, слух, смак тощо).

На думку М. Монтессорі основою розумового і морального життя є чуттєве сприйняття. Кожен сензитивний період це:

- період особливої чутливості і психічних стосунків;

- надпотужна сила, інтерес, стимул, що направляє дитину до особливих якостей і елементів навколишнього середовища;

- період, протягом якого дитина концентрує увагу на окремих аспектах навколишнього середовища, ігноруючи останні;

- пристрасть і прихильність.

Дидактичний матеріал італійського педагога М. Монтессорі не вважають навчальним обладнанням, оскільки його основна мета полягає не в навчанні дітей навичок і передаванні знань через правильне використання, а в тому, щоб допомагати самостановленню та духовному розвитку дитини. Дидактичний матеріал є зовнішнім стимулом, який привертає увагу дітей та допомагає зосередитись на предметі. Пропонуючи матеріали, які б привертали дитячу увагу, педагог надає дитині свободу, необхідну для її саморозвитку.

Розроблені педагогом сенсорні матеріали вчать розрізняти форму, колір та якості різних предметів. Цей матеріал фіксує дитячу увагу на певній ізольованій властивості предмета, наприклад:

1) формуванню уявлення про об’єм допомагають – циліндри, куби й призми;

2) дозволяють знайомити з довжиною – палиці, поділені на дециметри;

3) різнокольорові шматки шовкової тканини – знайомлять з різнобарв’ям відтінків.

Монтессорі-матеріали дозволяють спостерігати за перебігом розвитку дитини та організувати розвивальне середовище, яке допоможе вести її від простого до складного, від конкретного до абстрактного, а також розвивати відповідно до сензитивних періодів. Взаємодія із сенсорним матеріалом, вчить дитину логічно й точно мислити. Саме тому дитина без жодних труднощів переводить у математичні терміни вже добре відомі їй поняття. Розвивальне середовище Марії Монтессорі має на меті, створення відповідних умов для навчання та розвитку дошкільників (див. рисунок):

Бельгійський педагог Ж. О. Декролі, вважав, що інтерес у дитини може активізуватися тільки на основі вільного вибору. Його метод заснований на «центрах інтересу», а саме ключовими поняттями виступають індивідуальність та інтерес.

Педагог Ж. О. Декролі, як і М. Монтессорі, звертав увагу на матеріал під час індивідуальної роботи. Дидактичний матеріал повинен зацікавлювати дитину, а найголовніше, щоб дошкільники були зайняті матеріалом – неважливо яким».

Сучасний етап розвитку дошкільної освіти характеризується пошуком нових підходів у педагогічній теорії та практиці. Національною доктриною розвитку освіти в Україні ХХІ століття, Базовим компонентом дошкільної освіти визначено, що особливої уваги потребує розвиток дитини як особистості, яка формується, засвоєння нею всього розмаїття досягнень суспільства та здатності використовувати набуті знання, уміння та навички в самостійній пізнавальній і творчій діяльності.

Саме тому основою пізнавального розвитку дитини є сенсорно-пізнавальне виховання.

Сенсорний розвиток – сенсорний (лат. sensohum – орган чуттів) розвиток дитини – розвиток її відчуттів і сприймання, утворення уявлень про властивості предметів (форму, колір, розмір, положення у просторі тощо).

Сенсорний розвиток це розвиток здатності сприймати навколишній світ через чуття. Тобто навчання дитини відчувати форму, оцінювати розмір предметів, а також здатність обʼєктивно оцінювати простір та орієнтуватися у часі. Найкраще розвивати згадані чуття у дошкільному віці.

Сенсорний розвиток необхідний людині для оволодіння будь-якою практичною діяльністю. Він не втрачає значення зі вступом дитини до школи і відіграє важливу роль у житті дорослої людини, відбувається на основі функціонування системи аналізаторів, що забезпечує багатомірний зв’язок зі світом, сприяє життєвій активності людини. Із сенсорного розвитку виростає логічне пізнання, яке прискорює накопичення нових чуттєвих даних, сприяє їх включенню до раніше створеної системи знань і досвіду. Чим вищий сенсорний розвиток дитини, тим більше фактів і явищ потрапляє у сферу її сприймання. Якщо в дитини належно розвинуті мисленнєві механізми, то вона виявляє неабияку здатність шукати, знаходити, фіксувати, аналізувати, інтерпретувати велику кількість інформації про світ і себе.

Отже, поняттям «сенсорний розвиток» провідні науковці позначають психофізіологічний процес, що відбувається у процесі послідовного накопичення інформації про якості й властивості предметів, явищ природи та відношень між ними.

Водночас, формування, спрямування і коригування цих умінь окреслює проблематику сенсорного виховання, тобто «сенсорне виховання» – це планомірний керований педагогом вплив, спрямований на розвиток сенсорних процесів дитини: відчуття, сприймання, уявлення, що повинно забезпечувати повноцінний сенсорний розвиток дитини, який і є результатом цілеспрямованого сенсорного виховання.

До головних завдань сенсорного виховання належать:

– формування у дітей системи перцептивних (обстежувальних) дій;

– формування системи сенсорних еталонів;

– розвиток уміння самостійно використовувати сенсорні еталони у власній діяльності.

Процес сенсорного виховання у дошкільному віці поділяють на такі етапи:

1) підготовчий етап (перші три роки життя). На першому році життя головний зміст сенсорного виховання полягає у забезпеченні дитині різноманітних зовнішніх вражень. З розвитком хапальних рухів слід допомогти пристосувати їх до форми, розмірів і місцезнаходження предмета. Поступово для дитини ці якості набувають певного значення (маленьке береться однією рукою, велике – двома).

На другому і третьому роках життя дитину необхідно ознайомити з властивостями предметів: формами, кольорами, розмірами та ін. Дії з предметами слід організовувати так, щоб для досягнення результату доводилося зіставляти предмети за формою, розміром, установлювати їх схожість або відмінність. Виконуючи продуктивні дії, дитина на 3-му році життя вже знає, що форма, розмір, колір – постійні ознаки предметів, як користуватися цими предметами;

2) систематичне засвоєння дитиною сенсорної культури. Після трьох років слід переходити до систематичного ознайомлення із сенсорними еталонами та способами їх використання. У сприйманні кольору сенсорними еталонами є хроматичні (забарвлені) кольори спектра (червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий) та ахроматичні (білий, чорний).

Перцептивні дії – структурнi одиницi процесу сприйняття (бачення, слухання, обмацування, обнюхування, дегустацiя тощо), що забезпечують свiдоме виокремлення пенного аспекту чуттєво заданої ситуації, а також перетворення сенсорної iнформації, що призводить до побудови образу, адекватного предметному свiту та завданням дiяльностi.

Результатами освітньої діяльності з питань сенсорно-пізнавального розвитку дитини дошкільного віку є оволодіння дітьми назвами сенсорних еталонів; вміння класифікувати предмети за їх якісними та кількісними ознаками; орієнтуватись в часових та просторових відношеннях; встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між різними явищами природного та соціального довкілля. А показниками сформованості сенсорно-пізнавальних уявлень про світ є здатність дітьми використовувати набуті знання у практичній: ігровій, трудовій, навчальній діяльності. Але важливо не  стільки засвоєння дітьми теоретичних знань, а уміння використовувати отримані знання на практиці, у повсякденному житті.

Сенсорика – одна з трьох (поруч з інтуїцією та інтелектом) основних функцій психіки людини, що відповідає за взаємодію із Всесвітом, дозволяє людині отримувати інформацію про оточення за допомогою трьох каналів сприйняття та п’яти органів чуття.

Сенсорика – це певний стан поведінки людини, що передбачає збір нею інформації, опираючись на власні відчуття (зір, дотик, слуг, нюх). Для людей сенсорного типу важливішими є деталі та факти і менш за все те, що вони означають.

Інтуїція – безпосереднє схоплення сутності предмета, в основі якого лежить вроджена здатність (талановитість) людини, її тривалий досвід, які допомагають осягнути сутність явища, опускаючи опосередковані ланки.    

Канали сприймання: візуальний, слуховий і кінестетичний (чуттєвий).

Органи чуття: зір, слух, смак, дотик, нюх. Іноді помилково шостим почуттям називають інтуїцію.

У наукових джерелах поняття «сенсорні еталони» трактується як зразки властивостей предметiв, створенi людством у процесi суспiльно-iсторичного розвитку.

Психологи виокремлюють такi перiоди засвоєння еталонiв у дошкiльному вiцi:

1) передеталонний перiод (вiд народження до початку 3-го року життя); дитина вiдображає окремi особливостi предметiв, здебiльшого суттєвi, важливi для безпосереднього використання;

2) перiод предметних еталонiв (до 5-ти рокiв); образи якостей предметiв дитина зiставляє з певними предметами;

3) набуття якостями предметiв еталонного значения (вiд 5-ти рокiв i далi); дитина спiввiдносить якості предметiв iз загальноприйнятими еталонами: вода холодна, стiльниця прямокутна, електролампочка скляна тощо.

Провідні дослідники-практики Л. Плетеницька та К.Крутiй виокремлюють три етапи в розвитку сенсорних здiбностей дитини, а саме:

1) формування сенсорних еталонiв:

· ceнcopнi еталони форми – геометричнi фiгури;

· ceнcopнi еталони у сприйманнi колъору – хроматичнi кольори спектру (червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синiй, фiолетовий) та ахроматичнi (бiлий, сiрий, чорний);

· сенсорні еталони величини – метрична система мiр (мiра довжини, висоти, ширини, товщини, ваги, об’єму);

· сенсорні еталони простору (відстань i напрямок);

2) навчання способiв обстеження предметів;

3) розвиток аналітичного сприймання.

Навчання сенсорних дiй (обстеження, спостереження) поєднується з різними видами діяльності, що забезпечує використання сенсорних знань i вмінь у процесi життєдiяльностi.

Разом з тим, сенсорне виховання передбачає спеціальну роботу щодо ознайомлення дітей iз сенсорними еталонами, а також спеціальними способами визначення та співвідношення якостей предметів, що сприймаються за засвоєними зразками, тобто способами обстеження предметiв.

Для видiлення певних груп якостей потрiбнi як простi фiзичнi, так i бiльш складнi перцептивнi дiї. Дитина, сприймаючи предмет, виокремлює конкретні властивостi й ознаки: в першу чергу тi, що найбiльше виділяяються серед iнших, але часто цi властивостi не є найважливiшими, характерними, такими що допомагають скласти загальне уявлення про предмет. Хоча науковці наголошують на тому, що засвоїти сенсорний еталон (зразки) зовсім не означає навчитися правильно називати ту чи іншу властивість об’єкта. Необхідно мати чіткі уявлення про різновиди кожної властивості і, головне, вміти користуватися такими уявленнями для аналізу та виділення властивостей найрізноманітніших предметів в різних ситуаціях.

Саме тому засвоєння сенсорних еталонів – це адекватне використання їх в якості «одиниць виміру» при оцінці властивостей речовин,  набуття досвіду і знань про оточуючі предмети, розвиток сприйняття і фантазії дитини, розвиток уявлень про об’єкти та суб’єкти навколишнього середовища.

Отже, значення сенсорного розвитку дітей раннього віку виражається в наступному:

• воно є базою для інтелектуального розвитку дитини;

• структурує і впорядковує дитячі враження від спілкування із зовнішнім світом;

• стимулює розвиток спостережливості та уваги;

• робить позитивний вплив на естетику дитини,

• стає базою для розвитку фантазії і уяви;

• формує сенсорні еталони;

• дозволяє розширити словниковий запас;

• робить вплив на рівень розвитку слухової, зорової, образної, моторної пам’яті;

• готує малюка до взаємодії з реальним світом.

Підсумовуючи викладені вище положення, наголосимо, що сенсорний розвиток відбувається протягом усього життя, але ранній вік є тим періодом, коли дитина пізнає навколишній світ великими темпами, тобто нагромаджує і засвоює соціальний сенсорний досвід.