У період дошкільного дитинства для пізнавального розвитку дитини вирішальне значення має багатство навколишнього середовища. Бажано, щоб дитину оточували іграшки з різних матеріалів: дерева, каменю, глини, металу, різних по фактурі тканин і т.ін., причому перевагу бажано віддавати природним матеріалам і об’єктам. Велике значення в цьому віці мають ігри з піском і водою, коли дитина має можливість пересипати й переливати з однієї ємності в іншу; різні рухливі іграшки; іграшки для побудови ряду по зростанню-зменшенню: пірамідки, мотрійки й т. ін.; іграшки, у яких використовуються різні принципи звучання; конструктори й мозаїка; різноманітні образотворчі матеріали: папір різної фактури, щільності й кольору, пластилін, віск, фарби, олівці, фломастери, крейди й т.ін.; іграшки контрастних розмірів, різної форми (круглі, кубічні); ємності, з якими можна робити прямі й зворотні дії: покласти-дістати, насипати-висипати тощо; книги з великими предметними картинками; гойдалка, стрибунці, м’які модулі; саморобні свистячі, шумові, що гримлять, скриплячі, шурхотливі предмети.

Як правильно розвивати пізнавальні здібності дошкільників?

Консультація для батьків

Шановні батьки!

Цілеспрямований розвиток здібностей є найбільш складною і суперечливою проблемою формування знань, умінь і навичок як основних складових, що визначають готовність дитини до діяльності й усвідомленої поведінки. Здібності полегшують засвоєння знань, формування умінь і навичок, які призводять до подальшого їх розвитку.

Часто здібності вважають вродженими, однак науковий аналіз показує, що вродженими можуть бути лише задатки, а здібності є результатом їх розвитку.

Здібності – індивідуально-психологічні якості особистості, що передбачають успішність виконання нею діяльності.

Сферою їх вияву є галузі практичної, наукової і мистецької діяльності. 

Задатки – генетично закріплені анатомо-фізіологічні особливості мозку і нервової системи. До них належать, передусім, будова головного мозку, органів чуття, властивості нервової системи, якими організм наділено від народження.

Задатки є основою розвитку здібностей, а визначальним чинником їх формування виступають умови життя та особливості набуття соціального досвіду. У діяльності дитини пізнавальні здібності не лише виявляються, а й під керівництвом дорослого формуються та розвиваються. Жодна дитина, якими б задатками і здібностями вона не володіла, не може стати талановитим математиком, музикантом чи художником, якщо не буде цілеспрямовано, старанно і наполегливо займатись відповідною діяльністю. Здібності поділяють на загальні і спеціальні. Загальні, такі, як спостережливість, хороша пам'ять, творча уява, є важливими для багатьох видів діяльності. Спеціальні - відіграють важливу роль лише у конкретних видах діяльності - художній, літературній, музичній та ін. Загальні здібності утворюють дві групи: пізнавальні і практичні.

Провідне місце у структурі пізнавальних здібностей займає здатність створювати образи, що відображають властивості предметів, їх загальну будову, співвідношення основних ознак або частин і ситуацій. До таких здібностей відносять сенсорні, інтелектуальні і творчі.

Сенсорні здібності пов'язані із сприйняттям дитиною предметів та їх ознак. Вони становлять основу розумового розвитку малюка. Сенсорні здібності формуються із 3-4-х років. Засвоєння дошкільником еталонів призводить до виникнення ідеальних зразків властивостей предмета, які позначаються словом.

Основою розвитку інтелектуальних здібностей є не тільки рівень та глибина інтелекту дитини, а і його своєрідність. Характерною рисою дітей із значними інтелектуальними здібностями є їх надзвичайна пізнавальна активність - посилена потреба у нових враженнях, у розумовому навантаженні. Інтелектуальна своєрідність дуже помітна у дошкільників, що перебувають на однаково високому рівні розвитку: одні діти добре вміють розмірковувати, інші привертають увагу своєю кмітливістю у практичних діях; одним подобається працювати з комп'ютером, іншим -  доглядати за рослинами чи птахами; одним легко вдається виявляти помилки та неточності, іншим - придумувати щось нове, конструювати тощо. При цьому у дитини можуть одночасно проявлятися різні розумові якості, оскільки у кожного існують свої прояви інтелектуальних здібностей.

Творчі здібності пов'язані із уявою і дають змогу дитині знаходити оригінальні способи і засоби розв'язання задач, придумати казку чи історію, скласти гру чи намалювати малюнок.

Творчі здібності дошкільника складаються з великої кількості компонентів, серед яких присутні і такі вміння, як: розпізнавання тих подій і фактів, які не бачать інші діти; продукування великої кількості ідей за маленький проміжок часу; прагнення до постійного пізнання; організація умов, в яких той чи інший об'єкт може проявити в повній мірі свою приховану сутність; легкість асоціації понять, значно віддалених один від одного; самостійне створення альтернатив для вирішення тих чи інших завдань. Наявність всіх перерахованих вище якостей у дитини-дошкільника обумовлено прекрасним креативним мисленням та уявою.

Слід зазначити, що в розвитку пізнавальних здібностей дошкільників існують дві основні лінії:

1. Поступове збагачення досвіду дитини, насичення цього досвіду новими знаннями та відомостями про навколишній світ, яке і викликає пізнавальну активність дошкільника. Чим більше перед дитиною відкривається сторін навколишньої дійсності, тим ширші можливості дитини для виникнення і закріплення стійких пізнавальних інтересів та здібностей.

2. Дану лінію розвитку пізнавальних здібностей складає поступове розширення і поглиблення пізнавальних інтересів всередині однієї і тієї ж сфери діяльності.

Основною умовою розвитку пізнавальних здібностей дошкільників є включення їх у діяльність: ігрову, навчально-пізнавальну, рухову, продуктивну (малювання, ліплення, аплікація, конструювання). Зважаючи на це, одним із аспектів підвищення рівня розвитку пізнавальних здібностей та пізнавальної активності є інтеграція різних видів діяльності в освітньому процесі.

Оптимальною є така організація діяльності дитини, за якої вона може розв'язувати поставлені завдання у різний спосіб, кожен із яких є правильним і заслуговує на високу оцінку. За таких умов вихованець має сам обрати спосіб розв'язування й оцінити зроблене як вдале або ні. Оскільки така ситуація для дітей,  невпевнених у собі, незвична або навіть небажана, тривожна, слід підбадьорювати дитину, висловити впевненість у її можливостях, підтримати її старання, підкреслити, що вона може обрати найзручніший, найцікавіший для себе спосіб. Зробити це малому нелегко, бо ж доведеться звільнитися від звички заглядати до сусіда, чекати вказівок дорослого, від страху перед помилкою. Батьки мають пам'ятати: подив - важлива здатність дитини, він живить її пізнавальний інтерес. Це почуття можна викликати новизною, незвичністю, несподіваністю, невідповідністю чогось уявленням малюка. Інтерес, як стимул пізнавальної діяльності, своєрідний трамплін до пізнавальної активності, опора для емоційної пам'яті, стимул для підвищення емоційного тонусу, засіб мобілізації уваги та вольових зусиль дитини.

Світ навколо дитини - цікавий, незвичний, сповнений таємниць. Знайомство малюка з кожним об'єктом довкілля – це його власне «відкриття». Завдання ж батьків – створити для цього оптимальні умови, тобто організувати навчально-пізнавальну й дослідницьку діяльність дошкільника.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

щодо сенсорно-пізнавального розвитку дитини 5-6 років

- збагачуйте обізнаність дитини новою інформацією, що сприяє накопиченню уявлень про себе та світ. Залучайте до перегляду та прослуховування радіо та телепередач пізнавального напрямку, заохочуйте до активного розв’язання завдань, листування тощо, за допомогою членів родини;

- пізнавайте, досліджуйте світ разом з малюком: обговорюйте, читайте, експериментуйте та ін. Заохочуйте прагнення здобувати і збагачуватись корисною інформацією завжди і всюди. Наприклад, оформіть передплату дитячого журналу;

- створюйте умови та підтримуйте пізнавальні інтереси дитини, забезпечуючи розвиток природних здібностей та нахилів дитини;

- виховуйте у дошкільника почуття родинності: любові і шани до батьків та родичів, пам’яті про покоління роду, вдячності до праці рідних, шани до старших, турботи про молодших;

- залучайте дітей до активної участі у підготовці та святкуванні днів народження, ювілеїв, днів пам’яті, календарно-обрядових свят; здійсненні подорожей; разом з дітьми або спонукуючи їх до виготовлення подарунків, привітань, виступів та ін.

- за можливістю, вдома облаштуйте родинний куточок, в якому помістяться «дерево роду», фотографії та відео сімейних подій, рукотворні вироби тощо.

- вчіть малюків усвідомлювати себе як частку сім’ї, дитячої спільноти у навчальному закладі, відповідальну особистість у світі природи, людину серед інших – у суспільстві на прикладі власної активної життєвої позиції; разом з дитиною подорожуйте, здійснюйте екскурсії, колекціонуйте, майструйте тощо;

- формуйте основи логічного мислення, вчить дитину висловлювати власну думку на основі розумових висновків;

- частіше бувайте з дітьми на природі (парк, ліс, річка), відвідуйте зоопарк, ботанічний сад, музеї, вистави дитячих театрів, дійства громадських свят, виставки квітів, тварин;

- залучайте дітей до догляду за рослинами (квітник, сад, город) та тваринами (птахами, рибками, земноводними та іншими домашніми улюбленцями); за бажанням, обладнайте акваріум, влаштуйте квітник, город на підвіконні; разом з дітлахами доглядайте за рослинами, піклуйтесь про тварин;

- не соромтеся виказувати патріотичні почуття, громадянську позицію; гордість за свою родину, батьків, рідне місто, село, Україну; на власному прикладі втілюйте поняття «порядок», «безпека», «природоохоронна робота» у практичне життя дитини та родини;

- створюйте спеціальне розвивальне середовище, яке б сприяло використанню набутих знань, вмінь та навичок з логіко-математичного розвитку в родинному побуті дитини;

- формуйте соціально-економічну компетентність дитини за допомогою залучення дітей до планування сімейного бюджету (планування витрат, обговорення вартості речей);

- виховуйте почуття вдячності до праці інших людей, бережливого ставлення до природи, речей.

Активна консультація для батьків: «Сенсорне виховання дітей дошкільного віку»

Мета: підвищувати рівень компетентності батьків ЗДО в питанні реалізації сенсорного виховання дошкільників.

Обладнання: маленькі пластикові пляшки, камінчики, квасоля, великі макарони, крупи манна, рисова, вата, пінопласт, шматочки тканини фольга, целофановий пакет папір різних кольорів щільний і тонкий, пластмасові яйця- «кіндер-сюрпризи», шкаралупа від горіхів, насіння кавуна, шишки, різнокольорові вовняні нитки, ґудзики, клей, пластилін та ін.

Хід заходу:

1 частина (теоретична) Доповідь на тему: «Що таке сенсорика і чому так важливо її розвивати?»

«Світ входить у свідомість людини лише через двері органів зовнішніх почуттів. Якщо вона закрита, то він не може увійти в нього, не може вступити з ним у зв’язок. Світ тоді не існує для свідомості»

Б. Прейер

Сенсорика (від лат. sensus, «сприйняття») – категорія, що описує безпосереднє сприйняття відчуттів, зовнішніх впливів.

У фізіології сенсорика – функція нервової системи, що полягає у сприйнятті зовнішніх подразників. Сенсорний розвиток дитини - це спосіб пізнання навколишнього світу, в основі якого лежить робота органів почуттів. Відчуття дають нам уявлення про різноманітні властивості навколишнього середовища і допомагають формувати цілісні образи предметів.

Так, зорове сприйняття припускає розрізнення об’єктів навколишнього світу за кольором, формою, розміром. Шкірне сприйняття включає в себе тактильні відчуття (розрізнення предметів за фактурою – гладке/шорстке, тверде/м’яке), тактильні відчуття (визначення 103 форми предмета на дотик – плоске/об’ємне), температурні відчуття, баричні відчуття (вага, тяжкість). Сенсорний розвиток, спрямований на формування повноцінного сприйняття навколишньої дійсності, служить основою пізнання світу, першим ступенем якого є чуттєвий досвід.

Успішність розумового, фізичного, естетичного виховання в значній мірі залежить від рівня сенсорного розвитку дітей, тобто наскільки абсолютно дитина чує, бачить, відчуває оточуюче. Рівень чутливості до сенсорних подразників у всіх нас суттєво різниться і залежить він від трьох факторів:

перший фактор – це вроджені якості: абсолютний слух, підвищений нюх успадковуються генетично, так само як і можливість вроджених аномалій - сліпота, глухота тощо;

другий фактор – стан органів почуттів: на них може вплинути травма або хвороба;

третій фактор – це розвиток органів почуттів і сприйняття, як у процесі спонтанного пізнання світу, так і в ході спеціального навчання.

Наприклад, ніхто не стане сумніватися, що у людини, яка з дитинства пробувала різноманітні страви різних національних кухонь, смак буде набагато тоншим, ніж у того, хто їв тільки каші і макарони Що таке сенсорні еталони? Чому і як вчити дитину? Перша і головна задача – надавати дитині найрізноманітніші предмети для обстеження і звертати її увагу на їх властивості. Але цього недостатньо для повноцінного розвитку сприйняття. Дитина повинна навчитися визначати ставлення виявлених або розглянутих властивостей даного предмета до інших властивостей або предметів. Для цього існують спеціальні «мірки» - саме на їх освоєння і повинні бути спрямовані основні зусилля. Ці мірки називають «сенсорними еталонами».

«Сенсорні еталони» являють собою загальноприйняті зразки зовнішніх властивостей предметів. Сенсорними еталонами ми, дорослі мають, зовсім про них не замислюючись. Дитина оперує ними з тією ж легкістю лише до п’яти років.

Сенсорні еталони:

- еталони кольору – сім кольорів спектру та їх відтінки по насиченості;

- еталони форми – геометричні фігури; величини – метрична система мір;

- слухові еталони – це звуко-висотні відносини, музичні ноти, фонеми рідної мови;

- смаки ми ділимо на солодкий, солоний, гіркий і кислий.

- запахи – на важкі і легкі, солодкі, гіркі, свіжі та ін.

Надання допомоги дітям в засвоєнні сенсорних еталонів – це головне завдання дорослих, і педагогів, і батьків. Адже щоб розходження виявилося зафіксованими в свідомості дитини, його необхідно назвати, підкреслити і неодноразово нагадувати про нього.

Значення сенсорного виховання полягає в тому, що воно:

- є основою для інтелектуального розвитку;

- впорядковує хаотичні уявлення дитини, отримані при взаємодії з зовнішнім світом;

- розвиває спостережливість;

- готує до реального життя;

- позитивно впливає на естетичне почуття;

- є основою для розвитку уяви;

- розвиває увагу;

- дає дитині можливість оволодіти новими способами предметно-пізнавальної діяльності;

- забезпечує засвоєння сенсорних еталонів;

- забезпечує освоєння навичок навчальної діяльності; - впливає на розширення словникового запасу дитини;

- впливає на розвиток зорової, слухової, моторної, образної та інших видів пам’яті.

У повсякденному житті дитина стикається з різноманіттям форм, фарб – це і улюблені іграшки, і навколишні предмети. Бачить він і твори мистецтва – картини, скульптури, чує музику; але якщо засвоєння цих знань відбувається стихійно, без керівництва дорослих, воно часто виявляється поверхневим. Тут і приходить на допомогу сенсорне виховання послідовне, планомірне ознайомлення дітей з сенсорною культурою людства.

Перед сенсорним вихованням стоять різні завдання:

У ранньому віці: накопичення уявлень про кольорі, формі, величині (важливо, щоб ці уявлення були різноманітними). Як знайомити дитину з ознаками предметів?

Найкраще це робити за принципом «триступеневого уроку» (Марія Монтессорі):

1. Спочатку відбувається презентація нової властивості дитині (наприклад, дорослий називає і показує картку червоного кольору).

2. Потім педагог пропонує різноманітні завдання на закріплення освоюваного поняття (гра «Покажи такого ж кольору»).

3. Самостійне називання дитиною освоєного поняття (дорослий задає питання: «Якого кольору цей предмет?»).

Для безперервного сенсорного розвитку необхідно регулярно підкріплювати знання практичними спостереженнями і вправами. Повторювати і закріплювати в пам’яті вивчене, можна і в ігровій формі. Чому так важливий сенсорний розвиток?

Марія Монтессорі вважала, що сенсорний розвиток тісно пов’язаний з естетичним. Чим більше людина здатна відчувати тонкі відмінності колірних відтінків і музичних тонів, вишуканих ароматів і смаків, тим більше вона схильна сприймати і насолоджуватися красою навколишнього світу і тим більше розвинене її естетичне почуття. Навпаки, якщо сенсорний досвід невеликий, відчуття не витончені, необхідні грубі і сильні подразники, які дозволять отримувати задоволення від сприйняття - згадайте яскраві, вульгарні, кричущі кольори рекламних щитів, децибели на концертах або в кіно.

Марія Монтессорі також відзначала зв’язок сенсорного розвитку з розвитком уяви. Адже витончені органи почуттів можуть виділяти малопомітні властивості, деталі об’єктів зовнішнього світу, які послужать прекрасною основою для створення незвичайного образу.

2-га частина (практична): «Сенсорні іграшки своїми руками».

Колектив батьків об’єднується у підгрупи. Кожна підгрупа отримує по кілька запитань (питання пишуться на окремих картках). Батьки всередині кожної групи обговорюють питання, потім йде обмін думками. На підготовку відповідей відводиться 5 хвилин.

Питання першого рівня:

- які ігри та іграшки для розвитку тактильної чутливості є у вас дома, як часто дитина грається ними?

- які ігри та іграшки для розвитку зорового сприйняття є у вашої дитини, як часто вона ними грається?

- які ігри та іграшки для розвитку слухового сприйняття є у вас, як часто ваша дитина використовує їх?

- вкажіть «мінуси» і «плюси» ігор на розвиток смакового сприйняття?

- вкажіть «мінуси» і «плюси» ігор на розвиток сприйняття запаху (нюху)?

Питання другого рівня:

- у які ігри, що розвивають сприйняття дитини, можна грати на вулиці?

- в які ігри та іграшки, розвиваючі сприйняття, воліють грати діти?

- ви віддаєте перевагу використовувати іграшки з магазину або «саморобки», чому?

- вкажіть іграшку, яка на ваш погляд, має максимально розвивати сприйняття дитини?

На стіл перед батьками викладаються наступні предмети: маленькі пластикові пляшки, камінчики, квасоля, великі макарони, крупи – манна, рисова, вата, пінопласт, шматочки тканини фольга, целофановий пакет папір різних кольорів щільна і тонка, пластмасові яйця-«кіндерсюрпризи», шкаралупа від горіхів, кавунове насіння, шишки, різнокольорові вовняні нитки, ґудзики, клей, пластилін та ін. Кожній групі пропонується зробити дві розвиваючі іграшки своїми руками – на це відводиться 10-15 хвилин, далі батьки роблять своїм іграшкам презентацію (рекламу), пояснюють, як їх можна використовувати в сенсорному вихованні дітей. Потім всі батьки висловлюють думку, яку іграшку вони вважають найкращою.