Зварювальний трансформатор – електричний прилад, призначений для зниження напруги з 220 або 380 В до безпечної напруги, але достатньої для легкого запалення та стійкого горіння електричної дуги (не більше 80 В) і регулювання сили зварювального струму залежно від діаметра електричного дроту й товщини зварювального металу.

Трансформатори широко використовують для ручного дугового зварювання покритими електродами, на автоматах для зварювання під флюсом, для зварювання неплавкими електродами в інертних газах (для алюмінію та його сплавів), у спеціальних установках і при електрошлаковому зварюванні. Джерела змінно­го струму порівняно дешеві та надійні в роботі.

Принцип дії зварювального трансформатора  ґрунтується на явищі електромагнітної індукції. Він складається з корпусу, усередині якого міститься магнітопровід (осердя), зібра­ний з тонких (0,5 мм) лакованих пластин елек­тротехнічної сталі й на якому розміщені первин­на та вторинна обмотки.Котушки первинної обмотки вмикають у мере­жу змінного струму, а від котушок вторинної об­мотки зварювальний струм подається на електрод і виріб. У момент підключення первинної обмотки до електромережі (вторинна обмотка розімкнута) установлюється режим холостого (неробочо­го) ходу трансформатора. Напруга вторинної об­мотки під час холостого ходу є максимальною, її називають напругою холостого ходу. Відношення напруги первинної обмотки до напруги вторин­ної на холостому ходу називають коефіцієнтом трансформації. Він дорівнює відношенню кіль­кості витків первинної обмотки до кількості вит­ків вторинної. Отже, у трансформаторах знижу­ється напруга з 220 або 380 В до 60-90 В, тому їх називають знижувальними. Коли під час запалю­вання дуги коло вторинної обмотки замикається, установлюється режим навантаження.

Силу зварювального струму регулюють зміною напруги холостого ходу й опором трансформатора.

Плавне регулювання сили струму можна забез­печити пересуванням рухомих обмоток за допомо­гою гвинтового механізму і рукоятки, збільшуючи або зменшуючи відстань між первинною і вторин­ною обмотками. Зі збільшенням відстані магніт­ний зв’язок між обмотками зменшується (збільшу­ється індуктивний опір) і, відповідно, зменшується зварювальний струм, а зі зменшенням відстані між обмотками зварювальний струм збільшується.

Регулювання струму можна здійснювати вве­денням магнітного шунта між обмотками, що збільшить магнітний потік розсіювання і змен­шить струм. Змінюючи розташування шунта, забезпечують плавне регулювання зварювального струму. Використовують також і нерухомий маг­нітний шунт, який підмагнічується обмоткою ке­рування постійного струму. Якщо в цій обмотці струм збільшити, то магнітний опір шунта зрос­те, магнітний потік розсіювання зменшиться, а зварювальний струм збільшиться.

Змінюючи способи з’єднання обмоток, можна змінювати опір трансформатора ступінчасто. При послідовному з’єднанні первинних обмоток і по­слідовному з’єднанні вторинних опір трансформа­тора збільшується, а при паралельному з’єднанні первинних обмоток і паралельному з’єднанні вто­ринних загальний опір трансформатора зменшу­ється. Коли використовується одна первинна й одна вторинна обмотки, то опір трансформатора дорівнює індуктивному опору. Отже, змінюючи з’єднання обмоток, отримують три ступені регулю­вання, тобто чотирикратну зміну струму.

Для ручного дугового зварювання використо­вують трансформатори типу ТД, ТД П, ТСП з ру­хомими котушками; СТШ, ТДМ — з рухомими магнітними шунтами; ТСМ — з намотуванням кабелю безпосередньо на кожух трансформатора для регулювання струму. Деякі типи трансфор­маторів оснащують пристроями для зниження напруги холостого ходу із збудником-стабілізатором ВСД і конденсаторами для підвищення коефіцієнта потужності.

Для механізованого зварювання використову­ють трансформатори типу ТДФ, ТДФЖ з тирис­торним регулюванням; для електрошлакового — трансформатори типу ТСШ, ТРМК.