Embedded Files
Олімпійські ігри — загальногрецькі урочистості змагання культового характеру на честь Зевса Олімпійського, відомі з 776 року до н. е., які відбувалися кожні 4 роки у місті Олімпія на березі річки Алфей на Пелопоннесі.
Руїни храму Зевса в Олімпії
Олі́мпія (грец. Ολυμπία) — давньогрецьке поселення в Еліді, північно-західній області Пелопоннесу, яке ніколи не було власне містом.
Тут розташовувалися лише постійні житла жерців Храму Зевса і проводилися Олімпійські ігри.
На території Олімпії були розбудовані гімнасій, палестра, стадіон, гіподром, будинок для гостей, що дозволяло проводити грандіозні спортивні змагання.
Олімпійські ігри Стародавньої Греції проводилися один раз на чотири роки на честь верховного бога Зевса
На ігри збиралися глядачі не тільки із самої Греції, а й з колоній. Навколо Олімпії виростало ціле місто з наметів. Щоб побачити змагання, глядачі сідали на пагорбох, які оточували долину. Вболівальники розміщувались і на схилах гори Кронос.
Вважають, що Олімпійські ігри Стародавньої Греції взяли свій початок у 776 році до нової ери, коли офіційно було зафіксовано ім'я першого переможця - пекаря з Еліди - Коройба.
Саме в 776 році до нової ери грецький історик Тімей ввів літочислення за олімпіадами. У священний місяць, що починається з першого повного місяця після літнього сонцестояння, відзначалося Олімпійське свято, що повторювалося кожні 1417 днів, - грецький олімпійський рік.
Учасниками ігор могли бути тільки вільні греки — чоловіки та юнаки, що не порушували закон.
Жінкам, за винятком одної — жриці храму богині Деметри, категорично заборонялося бути присутніми на олімпійському стадіоні.
Майже за рік до початку ігор усі учасники повинні були розпочати тренування у своєму рідному місті. День за днем, десять місяців поспіль, невпинно вправлялися атлети. А за місяць до відкриття ігор їм належало прибути до Південної Греції і там поблизу Олімпії продовжити підготовку. Учасниками ігор зазвичай ставали заможні люди. Бідняки не могли тренуватися довгими місяцями.
Перед початком ігор кожен атлет давав клятву про те, що він не заплямив себе жодним злочином, добросовісно готувався до змагань і не буде допускати в них жодних недозволених прийомів.
Перед початком олімпійських змагань глашатай запитував у глядачів, чи знають вони про атлета будь-що негативне.
Вигуки глядачів: «Axios, Axios, Axios» означали, що спортсмен гідний.
Традиція запалювати Олімпійський вогонь існувала в Стародавній Греції під час проведення античних Олімпійських ігор. Олімпійський вогонь служив згадкою про подвиг Прометея, який, за легендою, викрав вогонь у Зевса та подарував його людям.
Відбувалась церемонія запалювання Олімпійського вогню біля храму Гери в Олімпії.
Естафетна передача вогню пішла також з давньогрецьких часів. Кожне місто Стародавньої Греції оснащулося вівтарем із вогнем, який не згасав ні на мить.
Спочатку Олімпійські ігри тривали один день. Програма перших 13 Олімпіад включала один вид змагань - біг на 1 стадію (192 м 27 см), який, за легендою, дорівнював 600 стопам Геракла.
Із розквітом і зростанням популярності ігор на території Греції програма змагань поступово розширювалася та доповнювалася новими видами змагань:
776 р. до н.е. — біг на одну стадію;
724 р. до н.е. (14 Ол.) — біг на дві стадії;
720 р. до н.е. (15 Ол.) — біг на 8 -10 -12 - 24 стадій;
708 р. до н.е. — боротьба, пентатлон;
688 р. до н.е. — кулачний бій;
680 р. до н.е. — змагання на колісницях з чотирма кіньми;
648 р. до н.е. — панкратіон, кінні змагання;
632 р. до н.е. — змагання юнаків;
520 р. до н.е. — біг в озброєнні на 2 - 4 стадій;
408 р. до н.е. — змагання на колісницях з двома кіньми.
Атлети, які порушували правила ігор, каралися штрафами. На кошти, отримані від порушників правил, створювалися бронзові статуї Зевса. Ці статуї (заніси) встановлювали перед входом на стадіон — як пересторогу атлетам, які хотіли брати участь у змаганнях, про неприпустимість порушення олімпійських правил.
Переможців Олімпійських ігор Стародавньої Греції нагороджували вінком із гілок священної оливи (каллістефаноса), що були зрізані золотим ножем у священному гаю в Олімпії грецьким юнаком, який не був сиротою.
Олімпіоніку надавалося право встановити на свою честь в Олімпії статую. Олімпіоніки ставали героями у своїх містах. На них чекала безсмертна слава не тільки у своєму рідному місті, але й в усьому давньогрецькому світі.
Едикт 394 р. Імператора Теодосія І суворо засуджував традиції язичників: жертвоприношення богам і духам, гадання на тваринах тощо.
Дотримання звичаїв та обрядів попередніх століть розглядалось як великий державний злочин.
У 426 році за наказом Теодосія ІІ було спалено залишки язичницьких храмів на території Олімпії.
У подальшому Олімпія була повністю похованою під товстим шаром піску та мулу після великої повені – розливу рік Алфей та Кладей.
Демченко Антоніна, 5-А
Page updated
Google Sites
Report abuse