Як відомо, олімпійські боги та їхні численні родичі були вельми неспокійною сімейкою, а їхні пригоди могли б стати сюжетом для багатьох серіалів.
Ось взяти хоча б цю трійцю, яку об’єднано в триптиху «Олімпійські розборки».
Прометей — легендарний титан і супермен — двоюрідний брат Зевса. Викрав вогонь з Олімпу, взявши його від сонячної колісниці (або кузні Гефеста), і приніс його людям у тростинці. Так людський рід було врятовано від голоду й холоду. З часом люди стали могутніми й майстерними в різних справах.
Зевс, побачивши силу людей, задумав помститися. Він наказав Гефестові створити з глини найпрекраснішу, але нерозважливу жінку Пандору та віддати її Епіметею — братові Прометея. Та Прометей здогадався про підступ Зевса й наказав братові не приймати дарів. Епіметей не послухався і взяв Пандору за дружину. Вона відкрила скриньку з бідами, якою володів Епіметей, і так світ наповнили різні нещастя, від яких потерпають люди.
А до чого тут Афродита? До речі, вона — дружина Гефеста.
Ну, по-перше, це — красиво. Так-так, саме Афродита обдарувала Пандору тією самою підступною красою.
Ось такий несамовитий олімпійський трикутник…
Краси багато не буває, тому ще одна прекрасна Афродита нашому художньому олімпу не завадить. Тим більше, що цю витончену роботу зроблено під впливом одного з найвеличніших митців Ренесансу. Ну, ви здогадалися, хто мається на увазі. Якщо ні — бігом студіювати підручник «Мистецтво» за 5-й клас.
Якось два найвидатніші художники Греції, Зевксис і Паррасій, посперечалися, хто краще напише картину. Зібрався народ, вийшли двоє суперників, у кожного в руках картина під ковдрою. Зевксис зняв покривало — на картині було виноградне гроно, наче справжнє, що аж птахи злетілися її клювати. Народ аплодував. «Тепер ти зніми покривало!» - сказав Зевксис Парасію. «Не можу, — відповів Паррасій, — воно в мене власне й намальоване». Зевксіс схилив голову. "Ти переміг! - сказав він. — Я обдурив око птахів, а ти обдурив око живописця».
З якого б боку ми не дивилися на цей переконливий малюнок, будь-якому птахові і навіть художникові зрозуміло, що перед нами Афіна Паллада — найголовніша, наймудріша, найпотужніша господарка Олімпу. І крапка!
Не такий вже й страшний Посейдон, як його малюють. Греки бачили Посейдона не тільки як злого бога, який піднімав хвилі і топив кораблі, а й як доброго бога, який міг допомогти попутним вітром або вберегти від морських чудовиськ. Саме тому на цьому малюнку є деяка двозначність: не зрозуміло, чи захищає Посейдон людей, чи вони просто тікають від нього. Як хтось колись казав: «Роби добро людям, та кидай його у воду».
Аліса Гритчина, 8-А; Мілєна Воробйова, 5-А; Максим Шкляєв, 9-А; Софія Сідак, 8-А