Блогінг — це мистецтво публікації, просування та розвитку ідей в Інтернеті. У педагогіці його визначають як сукупність дій суб’єкта в межах ведення ним електронного щоденника (блогу), що здійснюється з певною періодичністю та використовується з метою вираження своєї думки з приводу певної теми, події, суб’єктів, а також привертання уваги до цієї думки інших учасників блогосфери. 

Блог — це різновид динамічного тематичного сайту, на якому регулярно публікують записи, файли мультимедіа однією людиною або колективом. 

Розрізняють такі види блогів: особистий, корпоративний, тематичний. Але блог сам по собі не має цінності для споживачів, якщо не містить актуальної інформації, яка повинна бути добре оформлена та зручна в пошуку. Найбільш ефективним у практиці педагога Нової української школи є відео-блогінг, адже сучасна молодь краще сприймає візуальний контент.

Блогінг дає змогу вирішувати завдання комунікаційної наявності в просторі блогосфери та виступає додатковим інструментом професійної діяльності педагога, виконуючи другорядну функцію інформування та є простором для обміну думками.

SWOT-аналіз — універсальний метод, що використовують у стратегічному плануванні діяльності будь-якої організації, зокрема й закладу освіти. Окрім цього, SWOT-аналіз використовують і для самоаналізу особистості. 

Його сутність полягає в розподілі чинників та явищ, що впливають на функціонування й розвиток навчального закладу, проекту чи професійної діяльності особистості на чотири категорії:

• сильні сторони (Strengths);

• слабкі сторони (Weaknesses);

• можливості (Opportunities);

• загрози (Threats). 

Педагог може застосовувати його для самомаркетингу, дослідження себе як конкурентоспроможного професіонала; аналізу свого заняття, де оцінювання за категоріями здійснюють самі учні, батьки або колеги тощо.

Методика проведення SWOT-аналізу педагога передбачає декілька етапів:

І. Визначення власних сильних і слабких сторін педагога. Для цього необхідно: скласти перелік параметрів, за якими оцінювати діяльність педагога; за кожним параметром визначити, що є сильною стороною професійної діяльності педагога, а що — слабкою; зі всього переліку вибрати найбільш важливі сильні й слабкі сторони педагога.

ІІ. Визначення можливостей педагога на освітньому ринку. Цей етап дає можливість оцінити ситуацію поза закладом або серед колег і зрозуміти, які в педагога є можливості, а також, яких погроз слід побоюватися як конкурентоспроможного фахівця.

ІІІ. Зіставлення сильних і слабких сторін педагога з можливостями та загрозами освітнього ринку або в межах закладу. Для зіставлення можливостей педагога з умовами освітнього ринку й узагальнення результатів SWOT-аналізу застосовують матрицю SWOT, яка передбачає визначення заходів із розробки:

1) стратегій підтримки та розвитку сильних сторін щодо реалізації можливостей зовнішнього середовища;

2) стратегії боротьби із загрозами за допомогою використання внутрішніх резервів;

3) стратегії, що спрямовує дії педагога на використання можливостей для подолання слабких сторін його внутрішнього потенціалу;

4) стратегії, яка б дала змогу педагогу не лише зміцнити свій потенціал, а й запобігти можливим загрозам у зовнішньому середовищі.

Cторітелінг — це маркетинговий інструмент, за допомогою якого інформацію про товар або послугу подають у форматі «розповідання історій», а саме у вигляді ненав’язливих історій, відгуків клієнтів, життєвих ситуацій, що й робить такий маркетинг ближчим до клієнта. Інформація доходить до клієнта у вигляді акцентування на перевагах перед іншими компаніями щодо користі та зручності товару/послуги.

Основні функції сторітелінгу в освітньому процесі:

• пропагандистська (інструмент переконання учнів та батьків, що дозволяє надихнути їх на новий складний проект, ініціативу тощо);

• об’єднувальна (історії є інструментом розвитку колективної культури, формування спільної ідентичності);

• комунікативна (підвищує ефективність спілкування на різних рівнях);

• мотивувальна (розширює арсенал засобів мотивації учнів, учителів, батьків, зміцнює репутацію лідерів);

• утилітарна (це один із найпростіших способів донести до інших зміст завдання або проекту).

Під час використання цього інструмента потрібно звернути увагу на такі аспекти: контент повинен бути цікавий і корисний слухачеві; наявність цікавого героя, з яким аудиторія може себе асоціювати; використання елементів графічного контенту; застосування драматургії; уникання монотонності; емоційність викладу; наявність висновку.

Нетворкінг (англ. networking) — соціальна і професійна діяльність, спрямована на те, щоб за допомогою кола друзів і знайомих максимально швидко і ефективно вирішувати складні життєві завдання і бізнес-питання (приклад: знаходити клієнтів, наймати кращих співробітників, залучати інвесторів). При цьому, в суті нетворкінгу лежить вибудовування довірчих і довгострокових відносин з людьми і взаємодопомога.

Для того, щоб звернутися по допомогу й отримати її, потрібна щонайменше прихильність людини або хороше ставлення до тебе з боку друга чи знайомого.

Що для цього потрібно? Кілька технік, що допоможуть тобі встановити контакт і побудувати власну мережу для нетворкінгу, який справді працює.

1. Цікався людьми. На будь-якому заході, за будь-яких обставин, навіть якщо це ситуація, коли ти застряг(-ла) в ліфті у власному будинку – просто спілкуйся. Пам’ятай, що важливий будь-який контакт.

Найвідоміший приклад якісного контакту, який тривав усього 30 секунд у ліфті офісного центру, стався в 1998 році, коли Сергій Брін і Ларрі Пейдж отримали 100 тисяч доларів від підприємця на розвиток своєї ще неіснуючої компанії, яка згодом отримала назву Google.

2. Уважно слухай співрозмовника. Ніщо так не викликає довіру, як уміння вислухати співрозмовника. Дай йому зрозуміти, що те, про що він говорить, має велике значення і є цікавим для тебе. Щоб бути переконливим(-ою) – злегка кивай під час розмови. Але не перегравай, бо деколи співрозмовники запитують мене чому я так часто кажу «угу». Твою уважність відмінно продемонструють короткі репліки, якими ти можеш доповнити розмову, і запитання до співрозмовника (цим ти покажеш, що «ти ще тут і досі слухаєш»).

3. Спостерігай і відзначай індивідуальні особливості кожної людини. Під час розмови тобі варто звернути увагу на те, до чого «в разі чого» можна буде апелювати і на які «важелі» тиснути. Це можуть бути захоплення, особливості характеру, сильні й слабкі сторони людини. ХХІ століття – час, коли про людину говорять соціальні мережі, тому не лінуйся перевіряти їх, якщо хочеш стати справжнім професіоналом нетворкінгу і налагодити якісний контакт.

Я часто впізнаю людей за їхніми основними фото в соціальних мережах, хоча до того ми ніколи не бачилися. У такі моменти я обов’язково підходжу до людини, хвалю її за якісну світлину і розповідаю, чому стежу за нею в мережі. Так зазвичай починаються корисні знайомства.

4. Будь креативним(-ою). Припини говорити шаблонні фрази й моделювати поведінку інших. Нестандартну поведінку слід використовувати під час знайомства з досить відомою особистістю, яка знайомиться з десятками різних людей протягом дня. Це той випадок, коли потрібно виділитися, щоб запам’ятатися. Постав цікаве, нестандартне запитання замість фрази «А можна зробити з вами фото?». Такий підхід здивує співрозмовника твоєю обізнаністю в близькій для нього темі.

Колись, після концерту, я підійшла до солістки, щоб просто потеревенити про її творчість. Після тієї розмови ми декілька разів випадково зустрічалися на вулиці. Вона не просто запам’ятала мене, а й не забула мого імені.

5. Нагадуй про своє існування. Підтримуй спілкування за допомогою соціальних мереж, зустрічайся особисто, якщо є така змога, але не будь нав’язливим(-ою). Підійдуть будь-які способи, але не згадуй про друга/подругу тільки тоді, коли тобі від нього/неї щось потрібно.

Справжні профі нетворкінгу одразу після зустрічі пишуть у приватні повідомлення короткий лист, у якому висловлюють вдячність за приємну розмову і ненароком, між рядками, згадують місце і час зустрічі, щоб у майбутньому пам’ятати за яких обставин ви познайомилися.

Не варто очікувати на дружню допомогу, якщо:

1. Ти очікуєш тільки на односторонню допомогу. Oтримати потрібне й голосно сказати «Усім спасибі! Усім до побачення!» – це не про нетворкінг. Його ключове правило – взаємність, на якій побудована ефективна мережа знайомств. Якщо не хочеш розгубити всіх своїх друзів – будь готовий(-а) допомогти у відповідь.

2. Ти обманюєш і приписуєш собі неправдиві заслуги. Рано чи пізно приховані факти стануть відомі, а ти ризикуватимеш втратити друзів і репутацію. Справити враження можна й іншим способом, тому краще не вдаватися до хитрощів, щоб не опинитися «за бортом».

3. Ти ігноруєш людей. Не відповідаєш на повідомлення в соціальних мережах і відмовляєш в особистих зустрічах? Можливо, краще визначитися, чи взагалі потрібне тобі спілкування з цією людиною? Якщо ж ні, то краще дати зрозуміти це одразу.

4. Ти одразу щось вимагаєш. Тільки-но познайомився(-лася) з людиною і вже одразу про щось її просиш? Це некрасиво, неприємно й марно, як і у випадку, коли людина не знає міри у своїх проханнях.

Нетворкінг – це про інвестицію твого часу в стосунки з людьми. Сила ділових зв’язків допомагає у різних ситуаціях, дає змогу знайомитися з людьми різного статусу і знаходити партнерів для власних проєктів. Втрачені можливості й контакти – це неприємно, тому не проґав свого шансу.

Теоретичні засади щодо створення  інтерактивних робочих зошитів