По завершенню робіт з будівництва заводу, коли вже став на ноги, за ініціативи робітників було почато будівництво заводського Клубу на 500 місць, він був там де зараз стадіон. Після його відкриття тут було відкрито гуртки хоровий, драматичний, струнного оркестру та духовий, відкрита бібліотека. Великою популярністю користувався драматичний гурток, який поставив вистави: «Сім’я Волкових», «Любов Ярова», «Наталка – Полтавка», «Розлом» та інші.

На жаль клубу повезло найменше підчас бомбардування прямим влученням в його фугасної бомби, було зруйновано. Постраждало в період війни два десятка житлових будинків, які згоріли повністю, залишилися лише стіни. При відступі німці зруйнували лікарню, частково постраждала школа і два дитячі садочки, спалене повністю було підсобне господарство заводу з пекарнею та цехом розливу води, їдальня була зруйнована від бомбардування ще в 1944 році. З культурних закладів як не парадоксально залишилася танцювальна відкрита площадка, яка прослужила майже до кінця п’ятдесятих.”

… В 1954 році Будинок культури був урочисто відкрито. На його відкриття був запрошений Маршал Будьоний, який саме в цей час перебував у Києві.

Джерело: Павлюк М.С. книга "Мій завод – моя гордість" 

Профспілковий комітет заводу велику увагу приділяв роботі Будинку культури. Тут велася вся робота з населенням заводу. Діяла театральна студія та найкращий в районі духовий оркестр з колишнім військовим капельмейстером, великий струнний оркестр з повним набором всіх музичних інструментів, а хор заводу налічував більше ста чоловік і був самим голосистим не тільки в районі. Танцювальні колективи та музична школа для дітей, гуртки крою і шиття для дорослих і художня студія для малечі, доросла і дитяча бібліотеки налічували більше ста тисяч примірників книг. Був гурток авіа моделювання але серед дітей залізничників він не прижився, бо багато школярів обох шкіл їздили на Сирець на дитячу залізницю, яка була відкрита в 1953 році, начальником залізниці славнозвісним Петром Федоровичем Кривоносом, вивчаючи справу і машиніста паровоза, і кондуктора, і провідника, колійника і вагонника, де в цій справі деверзовські хлопці і дівчата були найкращі, тому при БК було відкрито філію на зимовий період для всіх дітей дарничан.

Огляди художньої самодіяльності були такими же обов’язковими як і Спартакіади з видів спорту, тому до них готувалися заздалегідь і виступи на сцені були звітом творчості і вихованості заводчан. Відбір на огляді кращих номерів давав змогу формувати бригаду на огляд самодіяльності у районі та місті. Не заперечно досить часто заводчани ставали першими на огляді самодіяльності Південно - Західної залізниці.

Джерело: Павлюк М.С. книга "Мій завод – моя гордість"