У багатьох заводчан були діти, які вже мали йти до школи, але та ще не була збудована, тому комсомольці запропонували зробити суботники та вихід після зміни на зведення школи. Так до 20 серпня школа була готова. Завозили парти зроблені у деревообробному цеху, класні дошки, столи та інше обладнання. 1 вересня 1936 року новобудова на далекій окраїні Києва відкривається, залізнична середня школа № 11, станції Дарниця, Південно – Західної залізниці. Першими учнями стали 140 дітей будівельників Дарницького вагоноремонтного заводу. Першим директором Відділ освіти залізниці призначає Федора Михайловича Калиновського, завучем Євген Максимович Канюка, піонервожатою Галина Хомівна Білойван. Під час війни школа з заводом евакуювалася до Канашу, де директором став Олексій Данилович Павловський. 

Так розпочалася історія нинішньої загальноосвітньої середньої школи № 11. Необхідно сказати, що будівля школи залишилась по сьогодні в такому ж стані як була запланована. Вона має ошатний вигляд зі стрункими білими колонами і горельєфами на фронтоні, з широкими коридорами, просторими класами, великими вікнами й високими стелями. Сотні заводчан вчилися і закінчили школу у лісі та пішли далі ремонтувати вагони.

Джерело: Павлюк М.С. книга "Мій завод – моя гордість" 

... В цей період в країні точилися дискусії про увагу до дітей, їх відпочинок влітку, створювалися так названі літні табори відпочинку за місцем проживання. Тому керівництво заводу і особисто начальник заводу О.М. Зайцев запропонував збудувати свій літній табір для школярів заводчан. В той час в двох школах навчалося 1200 школярів, майже всі батьки їх працювали на заводі. Таким чином в 1958 – 1959 роках будується піонерський табір «Ялинка». Він знаходився між селищем і водоймою серед вікового соснового лісу, з чистим цілющим повітрям.

... Втілюючи головний принцип устрою селища – на ДВРЗ повинно бути все своє, рішенням парткому та профспілкового комітету заводу в 1959 році завод при великій підтримці всіх заводчан почали будувати у лісі біля „Водойма” піонерський табір „Ялинка”. Його будували власними силами – господарським способом. У суботу та неділю виходили на будівництво всі хто мав дітей. Працювали на славу і за два місяці в лісі виросли два спальні корпуси, їдальня, танцювальний майданчик і урочиста лінійка, спортивні снаряди виготовлені на заводі і при в’їзді великі ворота – такі атрибути піонерського табору. Розпочиналися зміни з великого вечірнього вогнища. Проводились різноманітні конкурси, спортивне свято, День „Нептуна”, „Зірниця” – військово – патріотична гра, займалися різноманітними доробками, які в кінці зміни виставлялися на показ, завершалася зміна великим концертом перед керівниками заводу та батьками та знову ж таки вогнищем. А будні протікали з підйому під горн о 7 годині, лінійка, підйом прапора, чергування. Через день ходили в Будинок культури на сеанси кіно, до обіду при гарній погоді купалися і загоряли на водоймі. У вечері спуск прапора і знову під звуки сурмача, відбій. Всі любили чергувати біля воріт і не любили бути на кухні. Але всі чекали літа, щоб знову і знову відпочити у таборі.

Джерело: Павлюк М.С. книга "Мій завод – моя гордість"