Увага! Обов*язково перед відправленням роботи підписуйте Прізвище і клас в якому ви навчаєтесь.

Адреса для зворотнього зв*язку dubovchenko.nv@gmail.com

17.05.22

Тема: Ловець снів

Завдання

• Переглянути відео.

• Створити власний виріб

• Фото виконаного завдання надіслати на пошту

• dubovchenko.nv@gmail.com

10.05.22

Тема: Скрапбукінг.

Завдання

• Переглянути відео.

• Створити власну листівку

• Фото виконаного завдання надіслати на пошту

• dubovchenko.nv@gmail.com

03.05.22

Тема :Створюємо домовичка.

Завдання

• Переглянути відео.

• Створити власного домовичка

• Фото виконаного завдання надіслати на пошту

• dubovchenko.nv@gmail.com

26.04.22

Тема :Прикраса з ниток в техниці макраме.

Завдання

• Переглянути відео.

• Створити власну прикрасу

• Фото виконаного завдання надіслати на пошту

• dubovchenko.nv@gmail.com

19.04.22

Тема : Писанка

Завдання

• Переглянути відео.

• Створити власну писанку

• Фото виконаного завдання надіслати на пошту

• dubovchenko.nv@gmail.com

12.04.22

Тема Сирники.

Завдання

• Переглянути відео.

• Приготувати сирники за рецептом у відео або власним рецептом

• Фото виконаного завдання надіслати на пошту

• dubovchenko.nv@gmail.com

05.04.22

Тема Маркування споживчих товарів.

Завдання

• Переглянути відео.

• Зробити опис етикетки будь якого товару

• Фото виконаного завдання надіслати на пошту

• dubovchenko.nv@gmail.com

29.03.22

Тема Молочні супи

Молочні супи

+Молочні супи готують на незбираному молоці або суміші молока з водою. Крім натурального молока, для супів можна використати моло­ко згущене стерилізоване без цукру, молоко коров'яче незбиране сухе.

Молочні супи готують з макаронними виробами, крупами і овоча­ми, домашньою локшиною, галушками. Макаронні вироби, крупи (крім манної) з цілих зерен і овочі погано розварюються у молоці, тому їх спочатку варять до напівготовності у воді, а потім — у молоці.

Молочні супи варять: з макаронними виробами або овочами (в за­лежності від виду) — 10—40 хв., з дробленими крупами 10—15 хв., зне- дробленими крупами (рисова, гречана, перлова, пшоняна та ін.) — 20— 30 хв.

Варять молочні супи невеликими порціями, оскільки при трива­лому зберіганні погіршується колір, запах, смак, консистенція.

Готовий суп заправляють вершковим маслом.

Суп молочний з макаронними виробами

Макаронні вироби варять у воді до напівготовності (макарони — 15—20 хв., домашню локшину — 7—10 хв., вермішель — 5—7 хв.), воду зливають, а макарони кладуть у киплячу суміш молока й води і, періо­дично помішуючи, варять до готовності, додають сіль, цукор.

Макаронну засипку (зірочки, алфавіт, вушка) відразу засипають у кипляче молоко або суміш молока з водою, додають сіль, цукор і ва­рять до готовності. При подаванні наливають суп в тарілку, кладуть шматочок вершкового масла.

Суп молочний з крупами

Підготовлену крупу варять у підсоленій воді до напівготовності 10— 15 хв. Вливають гаряче молоко, додають сіль, цукор і варять до готовності.

Кукурудзяну і перлову крупи варять у воді до готовності, потім воду зливають і готові крупи кладуть у суміш молока і води, доводять до ки­піння, додають сіль і цукор.

Манну крупу попередньо просіюють і всипають, помішуючи, в кип­лячу суміш молока і води, кладуть сіль, цукор і варять 5—7 хв. до готов­ності.

Завдання

• Ознайомитись з теоритичною частиною матеріалу.

• Приготувати молочний суп за вподобанням або записати рецепт

• Фото виконаного завдання надіслати на пошту

• dubovchenko.nv@gmail.com

22.03.22

Тема Традиційні українські страви з молока та молочних продуктів

Традиційні українські страви з молока та молочних продуктів

Сьогодні ми з вами поговоримо про унікальний продукт харчування – молоко. Його називають «еліксиром життя», тому що в молоці містяться всі харчові речовини, необхідні організму. Протягом багатьох тисячоліть його використовують із перших днів до глибокої старості. Молоко — перша їжа, яку отримує немовля. Це говорить про цін­ності цього продукту. Насправді в молоці містяться всі необхідні лю­дині речовини (жири, білки, вітаміни А, В, С, Т, мінеральні солі, молочний цукор тощо), причому в такому вигляд та співвідношенні, що легко й швидко засвоюються людським організмом. А ви любите молоко? Яка улюблена молочна страва у вашій сімʼї?

Людина для себе відкрила молоко приблизно 7-8 тисяч років тому, про що свідчать розкопки археологів, перекази, легенди та міфи. Вивчаючи доісторичні поселення Трипілля, археологи знайшли дійники, відстійники для приготування сиру. Тож можна судити, що на території України молоко відоме вже понад 5 тисячоліть. Молоко – секрет молочних залоз, що виробляється під час лактації у ссавців жіночої статі та призначений для годування дитинчат. Молоко матері особливо важливе для становлення імунної системи протягом перших днів життя, оскільки воно не лише забезпечує поживними речовинами, але й допомагає встановленню імунітету, молоко – це найважливіший продукт харчування ссавців протягом перших тижнів життя. До складу молока входять більше ста компонентів: вода, білки (казеїн,сирова точні білки), лактоза, мінеральні речовини (в тому числі й мікроелементи), гормони, вітаміни, ферменти, антитіла. Деякі компоненти (казеїн, лактоза) не зустрічаються в інших продуктах харчування.

Традиційні українські страви з молока та молочних продуктів.

Молочні страви в Україні споживали щодня, за винятком постів. Найпоширенішою стравою було свіже коровʼяче молоко, кипʼячене або пряжене в печі. На свіжому молоці варили каші, локшину, ним заправляли картоплю, полуднували. З пареного молока робили ряженку. Так само часто споживали кисляк. З нього відтоплювали сир, який споживали як окрему страву і використовували як начинку для вареників, пиріжків, налисників. Сироваткою з сиру заправляли борщі, з нею варили каші, нею вчиняли хліб, пироги, млинці, оладки тощо. З вершків, зібраних з молока чи кисляку, збивали масло у спеціальних масло бійках або у високих макітрах. Маслянку (околотину) вживали так само як і сироватку. Сметану і масло використовували як забіл до борщу, каш, вареників, галушок. Менше вживали козяче молоко, яке майже повністю йшло в їжу без переробки. У районах розвинутого вівчарства (Карпати, Буковина, Середнє і Південне Придніпровʼя) виготовляли бринзу. Овече молоко зсідали за допомогою глягу зі шлунку молодого ягняти, потім сир збирали, відціджували, солили. Бринза була незамінним харчовим продуктом у дорозі, з нею споживали мамалигу тощо.

Способи і терміни зберігання молочних страв і продуктів.

Молоко — продукт, який швидко псується, у ньому можуть зберіга­тися хвороботворні мікроби (туберкульозна паличка, кишкові мікро­би тощо). У домашніх умовах сире молоко обов'язково слід кип'ятити, але при цьому відбувається руйнування частини вітамінів, змінюєть­ся структура білків. На молочних комбінатах молоко пастеризують, нагріваючи його до 80—85 °С протягом декількох секунд (цей спосіб обробки винайдений французьким ученим Луї Пастером). Під час пастеризації всі поживні властивості молока зберігаються, а хворо­ботворні мікроби гинуть. Таке молоко не потребує кип'ятіння. Потрібно обовʼязково стежити за якістю молочних продуктів. Їх легко визначити за зовнішнім виглядом, кольором, смаком, запахом, консистенцією. Усі несвіжі продукти мають специфічний неприємний запах. Їх поверхня вкривається плівкою, стає слизькою (у сирів, паст). Змінюється колір, зʼявляється кислий чи гіркуватий присмак. Консистенція стає тягучою, липкою. Усі молочні продукти слід зберігати в холодильнику, суворо дотримуючись термінів зберігання.

Види молочних продуктів.

Питне молоко. Основна частина молока використовується безпосередньо для харчування населення. Воно попередньо проходить деяку обробку. Незбиране коров'ячемолоко містить 3-4% жиру. Випускається молоко з різним вмістом жиру: від 05 до 6%. Вміст білка в цілісному молоці становить 3-4%. Молоко надходить у продаж в пастеризованому або стерилізованому вигляді. Пастеризоване молоко не потребує кип'ятіння перед вживанням і може зберігатися в холодильнику не більше 36 ч. Випускається також стерилізоване молоко (нагріте до 115 ° С протягом 15 або 60 хв). Це молоко тривалого зберігання, у якому повністю вбиті мікроорганізми. Для вживання в домашніх умовах краще використовувати пастеризоване молоко.

Згущене молоко. Цей продукт виробляють для тривалого зберігання молока. Випускається «згущене молоко» з цукром і без додавання цукру. Згущують молоко шляхом випарювання під вакуумом. Згущене молоко з цукром містить до 45% цукру. Харчова цінність згущеного молока нижча, ніж натурального молока.

Сухе молоко. Низький вміст вологи (4-7%) дозволяє довго зберігати сухе молоко як консервований джерело молока. На основі технології сухого молока виробляються спеціалізовані продукти дитячого, лікувального чи спортивного харчування.

Кисломолочні продукти. У нашій країні поширені кефір, йогурт, ряжанка, ацидофілін,кисле молоко, сметана, сир, сири. Багато народності здавна готували свої національні кисломолочні продукти: росіяни - кисляк, варенец, сир і сметану; українці - ряжанку; грузини - мацоні; горяни - айран та йогурт; осетини - кефір; алтайці - курунгу; казахи, башкири,киргизи, калмики - кумис, що отримується з кобилячого молока, і шубат - з молока верблюдиць.

І.І.Мечников вважав, що однією з причин старіння людського організму є вплив на організм шкідливих речовин, що утворюються в кишечнику під дієюгнильних мікробів. Вбити гнильні мікроби або припинити їх бурхливий розвиток можна, вживаючи кисломолочні продукти кефір і кисле молоко. Мікроби, так звані кисломолочні бактерії і грибки, здатні витісняти з кишечника хвороботворні гнильні бактерії.Тепер це відкриття І.І.Мечникова визнано в усьому світі. Йогурти - нові кисломолочні продукти, відкриті під впливом ідей І.І.Мечникова.

Суть отримання кислого - це сквашування молока молочнокислими бактеріями, які завжди присутні в молоці. Впромисловості колонії кісломолочнокіслих бактерій спеціально додають до молока. При цьому з молочного цукру лактози бактерії утворюють молочну кислоту, яка надає продуктам кислуватий смак. Від виду молочнокислих бактерій (або грибків, як в кефірі),використовуваних в заквасці, залежить вид молочнокислого продукту. Кисломолочні продукти володіють всіма харчовими властивостями молока. Крім того, люди, які страждають непереносимістю молока внаслідок нестачі лактази, можуть вживати кисломолочні продукти кефір,кисле молоко або йогурт, так як в них молочного цукру менше.

Сир. Якщо сквашене молочнокислими бактеріями молоко нагріти, то така простокваша згорнеться і осяде на дно у вигляді білого осаду білків і мінеральних солей, а зверху відокремиться сироватка. Сир - це по суті концентрат казеїнових фракцій молочних білків і мінеральних солей, головним чином кальцію. В залежності від того, з якого молока його отримують, сир може бути жирним (18% жиру), напівжирним (5% або 9% жиру) і знежиреним (менше 1%жиру). За своїми властивостями і технології одержання сир займає проміжне положення між кисломолочними продуктами та сирами.

Вершки і вершкове масло. На молочних заводах частина молока піддають сепарації, тобто поділу на частини - містить жир і не містить або бідну жиром. Та частина, в якій міститься багато жиру, називають вершками. У вершках може бути від 10 до 30% жиру і 2-3% білка. З вершків виробляється вершкове масло. В буквальному сенсі вершки механічно збивають в масло. Масло – це майже 100% жир. Тому на масло не поширюються рекомендації по споживанню молочних продуктів. Його споживання слід обмежувати.

Сметана. Це сквашені молочнокислими бактеріями вершки. Сметана виробляється з жирністю від15 до 40%. Рекомендуется вживати сметану з меншим відсотком жиру.

Сири. У світі виробляють близько 800 різних видів сирів. Сири поділяють на тверді (типу голландського, російського, пошехонський) і ропні (типу сулугуні).

Отримують сири шляхом спеціального сквашування молока бактеріями.

Бринза - один з небагатьох нізкожірових продуктів із сімейства сирів. Виробляють бринзу з овечого або коров'ячого молока так само, як і сири з застосуванням сичужного ферменту. Дозріває бринза 10-15 днів.

Морозиво. Зміст основних харчових речовин в морозиві сильно варіює: білків - 30-55%, жирів - 35-200%, вуглеводів - 14-17%. Морозиво містить всі компоненти молока, але в ньому значно більше цукру, а у вершковому і пломбірі також багато жиру. Тому морозиво більш калорійне, ніж молоко. Цей молочний продукт може містити різні добавки - горіхи, фрукти, ароматичні речовини.

Завдання

• Ознайомитись з теоритичною частиною матеріалу. Записати с зошиті свою думку що кориного людина отримує з молока та молочних продуктів для організму

• Фото виконаного завдання надіслати на пошту

• dubovchenko.nv@gmail.com

15.03.2022

Тема уроку: Панно з текстильних матеріалів

Завдання

• Виготовити панно з текстильних матеріалів матеріалів (закріпити виготовлені деталі виробу швами до основи)

• Фото виконаного завдання надіслати на пошту

• dubovchenko.nv@gmail.com

08.02.2022

Тема уроку: Панно з природних матеріалів

Завдання

• Виготовити панно з природних матеріалів

• Фото виконаного завдання надіслати до 14.02.22 на пошту

• dubovchenko.nv@gmail.com

01.02.2022

Тема уроку: Панно

Що таке панно?

Панно - це сучасний і дуже стильний спосіб прикрасити будь-який інтер'єр, від житлової квартири до солідного офісу. Ми бачимо подібні твори декоративного мистецтва дуже часто, але рідко замислюємося про те, що ж все-таки таке - панно. Цієї цікавої теми і присвячена ця стаття.

Отже, панно - це елемент декору приміщення, який покликаний прикрашати стіни, стеля, а іноді навіть фасади будівель. Чим у такому випадку панно відрізняється від звичайної картини, адже і те і те служить для прикраси інтер'єру? Перш за все, способом свого виготовлення. Якщо картиною вважається, насамперед, твір живописного мистецтва, то панно може бути скульптурним, мозаїчним, тканинним, дерев'яним і навіть пластиковим. Давайте розглянемо види панно більш докладно.

Сучасні види настінних панно

Розрізняють такі види декоративних панно:

• тканинні: це всілякі вишиті картини, гобелени та аплікації на тканині. Вони можуть бути виконані вручну або серійно, у формі машинної вишивки;

• з каменю: тут найчастіше використовується натуральний камінь - граніт, мармур, базальт та інші. Дуже красиво виглядають панно з каменю в мозаїчній техніці;

• дерев'яні - Найчастіше це панно з абстрактним сюжетом, наприклад, різьблені дерев'яні панно з дуба, берези, бука, сосни та інших порід дерева. Іноді їх доповнюють інкрустацією з напівкоштовних каменів, що відмінно виглядає в класичному інтер'єрі;

• керамічні - Являють собою мозаїчні картини з керамічної плитки, придатні для розміщення у ванній або робочій зоні кухні;

• скульптурні - Є об'ємними, що якісно відрізняє їх від інших видів панно. Такі міні-скульптури виконуються з гіпсу, фактурної штукатурки, металу;

• графічні - На відміну від мальованих або написаних картин, цей вид панно виконується за допомогою сучасних видів друку, включаючи фотодрук. Сюди ж можна віднести репродукції картин;

• інші: сюди можна віднести панно ручної роботи, зроблені з використанням самих різних матеріалів (морських черепашок, сухоцвітів, круп і зерен, глини, солоного тіста тощо).

Декоративні панно в інтер'єрі

Якщо ви плануєте прикрасити свій будинок красивими сучасними панно, слід заздалегідь обміркувати їх розміщення. Адже різний побутове призначення кімнат тягне за собою і відмінності в їх декорі.

Наприклад, для кухні актуальним буде керамічне панно з плитки, дерева або природних матеріалів. Що стосується сюжетів, то найчастіше вибирають традиційні «кухонні» теми - натюрморти, чайно-кавові теми або різні колажі. Різьблені панно будуть добре виглядати на кухні в стилі кантрі

Вітальню найкраще прикрасить ексклюзивне панно або полиптих (кілька зображень, які продовжують одну тему). Тут популярні абстракції, пейзажі або інша тематика, максимально підходить до загальній стилістиці приміщення. Враховуйте також розмір вашої вітальні: надто великий розмір декоративного панно непридатний для маленької площі, і навпаки - невелика картина може «загубитися» на стіні просторої кімнати

Для спальні кращі більше спокійні елементи декору - наприклад, панно на морську тематику. Також непогано виглядають в спальні абстрактні панно з текстилю. Може здатися цікавим варіант світлодіодного панно з підсвічуванням, що грає також корисну роль нічника.

Дитячу кімнату можна прикрасити яким-небудь яскравим панно, що зображує улюблених мультиплікаційних або казкових героїв малюка. А якщо ви практикуєте спільна творчість з дітьми, зробити панно можна і своїми руками. Використовуючи будь-які підручні матеріали і свою фантазію, постарайтеся оформити твір в найбільш підходящому стилі.

Що стосується ванної кімнати, то це найкращий варіант використання такого панно, яке буде стійке до дії вологи - а цим критерієм ідеально відповідає керамічна плитка.

Завдання

• НАдіслати фото виробу подушка( якщо ви ще не здали)

• Замалювати моделі-аналоги панно

• Фото виконаного завдання надіслати до 07.02.22 на пошту

• dubovchenko.nv@gmail.com

29.03.21

Тема"Листівка"

Історія виникнення листівки

Листівка, або, якщо говорити повністю, відкритий лист, або, як її іноді називали в кінці XIX - на початку XX століття, "артистична картка", маючи на увазі наявність на листівці будь-якого зображення, того, що створювалося художниками, не має однієї , точно визначеної дати народження. Процес цей мав чимало ліній та напрямків розвитку, та й часу минуло достатньо, перш ніж листівка прийняла більш-менш звичний сьогодні вигляд. Втім, це цілком зрозуміло, тому що події, що відбуваються у світі, не обов'язково розвиваються послідовно і в одному напрямку. У житті є своя логіка. І хоча єдиної дати появи листівки не існує, оскільки в кожній з країн цей шлях був різним, однак уже кінець XIX століття залишив нам чимале число прекрасних зразків цього жанру, і тому цей час цілком обґрунтовано можна назвати періодом розквіту мистецтва листівки. Поява листівки багато в чому було викликано суто практичними потреби, так і сьогодні вона, не втративши своєї первісної функції, є одним з видів поштового зв'язку, хоча і мало поширеним через наявність більш швидкісних варіантів передачі інформації. Нині функції листівки дещо змінилися, і ми сприймаємо її головним чином як атрибут свята і привітання. Отже, давайте подивимося на деякі з збережених документальних свідчень, що стосуються життя цього жанру, в сьогоднішній термінології віднесених до графічного дизайну. Одне з перших згадувань про вітальних листівках відноситься до 1777 року, коли "Паризький поштову альманах" розмістив повідомлення про те, що "по пошті пересилаються як привітання та поздоровлення на самі різні випадки гравірування картки часто з текстом; вони пересилаються відкритими для всякого". Автором цього винаходу називається гравер Демезон. Самі листівки цього періоду до наших днів не дійшли. В цей же час у Франції отримують широке поширення гравірування картки типу наших адресних і рекламних листівок, які були створені французьким граверів XVIII століття Шоффаром, відомим художником та ілюстратором творів Ж.Ж. Руссо, Овідія і Лафонтена. Він же придумав найперші візитні картки, прототипи нинішніх, але більш помпезних і пишні. Першою з них стала створена в 1760-ті роки його власна особиста картка з докладним адресою, яка була прикрашена декоративним камінням Прикладом подібних карток є гравійована картка, виконана на замовлення іспанського гранда де Агвілар-і-Сантіллан. Тут присутній орел як алегорія знатність замовника, військові трофеї і прапори, що свідчать про мужність, що грають амура та музично мрійливий юнак, які представляють ліричну сторону життя власника картки. Словом, всі необхідні атрибути життя для аристократа того часу. Парадний і декоративний характер зображення добре працює на підтримання престижу гранда, без сумніву художник зі своїм завданням впорався успішно. Тоді ж, у XVIII столітті, гравірування картки типу сучасних візитних вперше з'являються в Росії. Вони значно відрізнялися від того, що робив Шоффар, хоча російські вельможі, що дотримуються французького етикету, безсумнівно, знали про це нововведення. Збереглося кілька таких гравірованих, тобто виконаних у техніці друку, карток. Сама проста і скромна з них належить письменникові Денису Івановичу Фонвізіну, вона складається з монограми письменника, обмеженої простий орнаментально рамкою. Більш цікава візитна картка Олександра Васильовича Суворова, де зображена мисливська сцена - вепра, зацькованого собаками. Цілком природно припустити, що тут перед нами цілком очевидна алегорія, що свідчить про становище Суворова при дворі. Як вважають дослідники, і не без підстав, виникнення образотворчої частини листівок відбулося не без впливу ще одного маловідомого сьогодні, а коли-то широко побутувала жанру образотворчого мистецтва. Вважається, що далекими предками відкритих листів є так звані російські народні картинки, які під різними назвами існували в Німеччині, Франції та Англії. В Росію народні картинки були завезені в першій половині XVII століття з Німеччини. Це були гравіровані листи, розфарбованих від руки, які в давнину прикрашали житла простого люду: селян і ремісників. Лубок існував до початку ХХ століття, коли його місце зайняла малюнок. Спочатку це були так звані німецькі або "фряжские" смішні листи, нерідко мали релігійний зміст, пізніше вони перетворилися в копії ікон, які були широко поширені через дешевизну. Нерідко в селянській хаті можна було зустріти одночасно і паперові ікони, і смішні листи. Найчастіше лубочними картинками для краси обклеювали скрині, але частіше вони прикрашали стіни селянської хати. Лубок, втім, як і все народне мистецтво, мав безліч функцій: в селянському будинку він грав роль повчання та розваги, прикраси та навчання, оскільки зазвичай містив текстову частину, за якою можна було вчитися читати. Картинки були для народу своєрідними підручниками з історії та географії, вони висміювали вади і показували чесні зразки поведінки. У XVIII столітті в російських лубочних картинках дуже популярними були героїчні картинки, де на початку століття, в петровський епоху, у відповідності з духом часу з його радикальними реформами зображували богатирів. Ближче до середини століття, в епоху Єлизавети богатирів змінили зображення кавалерів і дам або героїв західноєвропейських романів, зображених на російський лад, але з іноземними іменами, які з'явилися як наслідування французької галантний жанру. Приклад тому - лубок "Хоробрий витязь Венціан Францел", де вже сама назва видає французьке походження героя. На лубках зустрічаються і зображення історичних персонажів, але в простонародному, фольклорної інтерпретації. Так, широко відома картинка XVIII століття "Кіт Казанський" дослідниками зазвичай трактується як зашифроване зображення Петра I, ймовірно через наявність вусів. Такою є і "Битва Олександра Македонського з індійським царем пором", яка була популярна як у XVIII, так і в XIX столітті. Лубок служив джерелом інформації, зображуючи як знамениті архітектурні пам'ятки ( "Воскресенський собор Новоієрусалимського монастиря"), так і інші Дивовижне тих років, це міг бути "Сильний звір слон", який для людей XVIII століття був рідкістю, або надзвичайно великий "Кіт, спійманий в Білому морі ". Лубок представляв глядачам і зовсім фантастичні істоти, приклад тому "Райський птах АЛКОН". У вигляді лубочної картинки міг бути виданий звичний сьогодні настінний календар ( "Сонце зі знаками зодіаку"). Дуже популярний в народі був і сюжет "Аніко-воїн і смерть", ім'я героя якого стало прозивним, позначаючи марність зусиль, бо ворог Аніко був непереможним і результат цієї зустрічі було заздалегідь зумовлений. Таким чином, тут ми вже зустрічаємося з філософським розумінням сенсу життя і ставленням до кінця життя кожної людини. Хоча картинки могли міститися в хаті і просто для краси ( "Сова"), радуючи око і прикрашаючи інтер'єр. Лубок був широко розповсюджений і дуже популярний у народі. Художник Віктор Васнецов, автор знаменитої "Аленушка", в роботі "Книжкова крамниця" як раз і зобразив сцену на ярмарку, де можна бачити розкладені на прилавку лубочні картинки. Картинки змінювалися протягом XVIII і XIX століть як за сюжетами, так і з точки зору технології. Якщо у XVIII столітті дошки, з яких друкували лубки, були дерев'яними, то в XIX столітті вони стали металевими, і тому з'явилася можливість робити лінійний малюнок більш тонким і витонченим. Найбільш популярні сюжети народних картинок у більш пізній час, на початку XX століття, іноді відтворювався і у вигляді листівок. Однак настала пора повернутися з екскурси в історію лубка безпосередньо до предмету нашої розмови - листівка. Подивимося, як розвивалися події далі, з'ясувавши, зокрема, яким чином виникла ідея не тільки замість листа в конверті використовувати відкриті поштові картки, але й зробити їх ілюстрованими. Спочатку, у перші роки XIX століття у Франції з'явилася ілюстрована поштова папір, в 30-х роках XIX століття це нововведення з'явилося в Петербурзі та Москві. Так, відома поштова папір, де в якості малюнків використані мотиви з гравюр художника Г.Г. Беггрова, присвячених архітектурним пам'яткам двох російських столиць. Малюнки безпосередньо на самих поштових картках вперше з'явилися в Англії, де на початку XIX століття широко поширився звичай розсилати вітальні різдвяні картки, перша з яких була створена в 1794 році художником Добсон і являла собою малюнок із зображенням зимового пейзажу і роди, що розташувався біля ялинки. Художник послав цю саморобну картка свого друга, і тому вона дуже сподобалася. Треба сказати, що традиція створення авторських листівок, призначених для друзів і близьких, в мистецьких колах продовжує існувати і сьогодні, хоча вона видозмінилися, і тепер в подарунок можна отримати, наприклад, комп'ютерний варіант листівки. У 1795 році Добсон надрукував кілька десятків таких різдвяних карток і розіслав їх своїм знайомим. А в 1800 році знайшовся підприємець, який організував продаж таких карток. Це був перший випадок торгівлі листівками. Пізніше, на початку XIX століття діапазон випускаються листівок розширюється, і до різдвяних додаються новорічні, а також такі популярні сьогодні "валентинки". Далі події розгорталися в Німеччині. У листопаді 1865 року на германської поштової конференції прусський поштовий радник Генріх фон Стефан запропонував випускати відкритий "поштова листок", де одна сторона була призначена для адреси, а інша - для тексту. Але пропозиція це було відкинуто. Через два роки виникли ще два подібних проекту. Один - від Лейпцігському продавця книг Фрідлейна, просив у поштового відомства дозволу видати "універсальну кореспондентську картка", другий варіант належав Лейпцігському фірмі "Пардубіц", рекомендувала поштовим чиновникам випустити "універсальну кореспондент карту", на одній стороні якої розташовувався адресу, а на інший передбачалося розмістити тридцять фраз, серед яких були різні поздоровлення, слова співчуття, короткі повідомлення. З усього цього людина міг вибрати потрібний варіант тексту, а все інше закреслити. Причина такого інтересу до поштових картках в Німеччині була цілком практична. Ці картки як друковані твори оплачувалися не по дорогому поштовому тарифу, а за більш низькою,оскільки вони не були листом. Але обидва настільки хитромудрі задуманих проекту були відхилені, оскільки втрачати гроші поштові працівники не хотіли. Тривала історія вже в Австро-Угорщині. У січні 1869 року професор економіки Військової Академії у Відні Еммануїл Герман в одній з газет повідомив про винахід їм "кореспондентської картці". Автор цього варіанта пропонував обмежити текст листа двадцятьма словами, включаючи адресу і підпис. Пропозиція професора австро-угорським урядом було прийнято, за винятком обмеження тексту, оскільки для підрахунку слів необхідно було містити значну кількість поштових службовців. Таким чином, 1 серпня 1869 року була випущена "кореспондентська картка" з віддрукований маркою перевагою в два крейцера. Це була перша поштова листівка. Спочатку, боячись цікавих очей, багато приватні особи і особливо фірми уникали користуватися відкритими листами, але потроху публіка до них звикла, і листівки отримують все більш широке поширення, почавши свою подорож по світу. У 1871 році їх стали продавати поштові відомства Англії, Швейцарії, Люксембургу, Бельгії, Данії, Нідерландів, в 1872 році сюди приєдналися Швеція, Норвегія, Цейлон, в 1873 - Франція, Іспанія, Румунія, Сербія, Чилі, в 1874 - Італія. У Росії відкриті листи були введені в обіг 1 січня 1872года. Вони були не ілюстрованими. На одній стороні листівки писали адресу і наклеювати марка, тут також було надруковано правило: "На цій стороні крім адреси не дозволялося нічого іншого писати". Друга сторона призначалася для письмового повідомлення, на ній містилася напис: "Поштове управління за зміст листа не відповідає". Російські листівки були різного кольору. Найбільш ранні - сірувато-білі, далі в травні 1872 року з'являється три види поштових карток: універсальні - чорні, які можна було відправляти як усередині міста, так і в інші міста, в залежності від ціни наклеєною марки; коричневі - для відправки всередині міста і зелені - іногородні. 19 жовтня 1894 року міністром внутрішніх справ Росії було дозволено випускати "бланки відкритих листів приватного виготовлення". До цього часу монопольне право на випуск відкритих листів належало поштової відомству. Першими ілюстрованими листівками в Росії вважають фотографічні видові листівки із зображенням визначних пам'яток Москви. Відома серія з п'яти таких листівок, на якій є напис, що дозволяє їх датувати: "Дозволено цензурою. Москва. 18 листопада 1895года". З листівками пов'язано чимало цікавих історій. Так, наприклад, листівка, що має явно виражений славянофільський характер, була створена Петром Манойловічем, який жив у Відні і входив у групу сербів, що об'єдналися навколо редакції журналу "Zmaja". Художник приніс до редакції малюнок із зображенням вогнедихаючого дракона, якого тримає в пазурі звій. Нижче був зображений краєвид, умовно представляє простір від Балкан до північно-сходу Європи. Ліва частина пейзажу уособлювала Туреччину, так як тут були зображені мінарети і мечеті, права була уособленням Росії з куполами церков, увінчані хрестами. Він по морю, що розділяє праву і ліву частини пейзажу, пливе корабель з написами, які є назвами незалежних сербських територій. Таким чином, листівка грала роль політичного плаката, придбавши політичне забарвлення. Цікавий епізод, пов'язаний з історією листівки, відбувся у Франції в 1870 році під час франко-прусському війни. 18 вересня Париж був осадженим Руськими військами і тому 26 вересня уряд національної оборони Франції видав декрет про використання повітряних куль для зв'язку столиці з іншою територією країни. 30 вересня в повітря піднявся перша повітряна куля, несучи у своїй гондолі 4 кг відкритих листів "Cartes postales par ballon". На них була додаткова напис: "Par ballon non monte". На додаток до цього на картках були надруковані антивоєнні гасла. Одна з версій появи ілюстрованих поштових карток, дуже близьких до сучасного варіанту, пов'язана з подіями той же франко-прусському війни. Сталося це взимку 1870 року, коли французька армія, що налічувала близько 40000 солдатів, була зосереджена в маленькому містечку Конлі в Бретані. Незабаром для солдат не вистачило конвертів та паперу для відправлених листів. Тоді продавець книг Леон Бенардо вирішив використати для цієї мети були на складі картон. Він нарізували його і пустив у продаж. Випадково йому попалися листи, на яких були зображені солдатські малюнки та карикатури. Ця ідея йому сподобалася, і кмітливих книготоргівель придумав патріотичну віньєтку , прикрасивши нею листівки. Успіх задуму виявився настільки великий, що Бенардо в тому ж році випустив ще одну листівку, присвячену армії та флоту. Крім названих, він був автором і видавцем ще восьми листівок, що мали відношення до франко-прусському війні. Серед авторів перших листівок згадується гравер по міді Франц Роріх. Зокрема, йому належить картка з видом Женевського озера, яка була випущена в Цюріху в 1872 році. Це була так звана видова листівка, яка благополучно існує і сьогодні. У Росії вітальні картки з'явилися в кінці XIX століття. Одна з найбільш ранніх була створена в 1892 році. Серед перших російських видавництв, що випускали ілюстровані листівки в Росії, слід назвати "Комітет піклування про сестер милосердя російсько-турецької війни", більш відомий під назвою "Община святої Євгенії". Ця організація зіграла виняткову роль у становленні та розвитку вітчизняної листівки на початку XX століття. Видавничою групою Спільноти святої Євгенії перша листівка була випущена в 1898 році.

Ділові листівки - це зручний і простий, а що найголовніше ефективний спосіб нагадає про себе і привітати клієнтів, співробітників та партнерів Вашої компанії. Вони є невід'ємним елементом корпоративної етики і сприймаються як форма прояви уваги. Разом з тим ділові листівки дуже вдало поєднують в собі функції вітальній листівки та рекламного матеріалу. Дизайн ділових листівок обов'язково повинен бути індивідуальним, красивим і оригінальним, щоб не загубитися серед безлічі подібних їй. У той же час ділові листівки повинні бути виконані професійно і майстерно. У дизайні таких листівок, як правило, присутні елементи фірмового стилю та фірмові кольори. Звичайно, ділові листівки мають більш строгий дизайн, але все-таки це залежить від роду діяльності компанії. На сьогоднішній день існує незліченну безліч технологій і матеріалів, що дозволяють створювати та втілювати в життя найсміливіші задуми дизайнерів. На свята і урочисті події прийнято дарувати не тільки листівки, але і невеликі подарунки, сувеніри. І дизайн подарункової упаковки в цьому випадку відіграє важливу роль, як з точки зору реклами, так і з точки зору красивого та приємного оформлення. Якісно і добре розроблений дизайн подарункової упаковки зробить її відмінним і гармонічним доповненням до подарунка і гідним елементом фірмового стилю. Розробка дизайну упаковки повинна проводитися професіоналами, адже враження від подарунку починається з упаковки. Упаковка може бути не тільки привабливішою, але й практичною, вона є необхідним компонентом іміджу компанії. Оригінальний дизайн подарункової упаковки - це важлива перевага подарунка, здатне викликати захоплення. Гарний подарунок - це компакт диск. На ньому може бути презентація Вашої компанії, музика або ще щось. Дизайн обкладинки диска повинен відповідати змісту диска за стилем. Саме від дизайну обкладинки найчастіше залежить, чи буде диск викинутий у сміття або ж все-таки його подивляться, і може навіть збережуть. Адже вміст диска сама за себе сказати не може. Відмінний дизайн обкладинки диска значно збільшить лояльність до Вашого бізнесу. Такий диск можна дарувати як доповнення до досконалої покупці на певну суму, як подарунок до свята, або під час проведення акцій. Диск у звичайній пластмасовій коробці нездатен зацікавити одержувача, та й виглядає він як проста болванках. Дизайн обкладинки диску - це справа, до якого потрібно підходити творчо і професійно. Втілити всі дизайнерські ідеї в оформленні продукції Вам завжди допоможуть досвідчені фахівці. Ділові листівки - це зручний і простий, а що найголовніше ефективний спосіб нагадає про себе і привітати клієнтів, співробітників та партнерів Вашої компанії. Вони є невід'ємним елементом корпоративної етики і сприймаються як форма прояви уваги. Разом з тим ділові листівки дуже вдало поєднують в собі функції вітальній листівки та рекламного матеріалу.

Весільні листівки є невід'ємним доповненням до подарунка і квітам на весільне торжество буде барвиста листівка з теплими побажаннями, приємними віршами і вашої підписом. Зазвичай весільні листівки діляться на дві категорії: вітальні послання і листівка-конверт, якщо в подарунок даруються гроші. Поява листівки багато в чому було викликано практичними потреби, та й сьогодні вона є одним з видів поштового зв'язку, хоча і мало поширеним через наявність Інтернету. Нині функції листівки дещо змінилися, і ми сприймаємо її головним чином як атрибут свята і привітання. У XIX столітті один англійський джентльмен, не встигаючи привітати своїх численних знайомих зі святом, звернувся до такого способу вітання - він замовив своєму знайомому художникові зробити кілька вітальних карток з не задуманим малюнком. І ці листівки були надіслані поштою в конверті. Частину, що залишилася джентльмен продав всім бажаючим зустрічним на вулиці. Ця історія увійшла в літопис листівки. Романтичні весільні листівки зазвичай значно перевершують розміри звичайних. Часто вони прикрашені квітами, сплетеними кільцями, голубками, фігурки нареченого і нареченої, словом, усім, що так чи інакше асоціюється з весіллям. Безумовно, найкраща листівка - зроблена своїми руками. Вона називається авторської. Для її виготовлення вам може знадобитися папір, фрагменти тюлю, Бусин, фотографії молодят, пір'я, фарби, фломастери, штучні квіти, словом, все, що підкаже ваша фантазія. Дуже поширені «співаючі» і «розмовляючі» листівки, які вітають молодят або ювілярів не тільки письмово, але й, приміром, вальс Мендельсона. А іноді листівка сама проговорює весільне привітання. До весіллі дуже актуальні листівки, прикрашені квітами - це флористичні листівки. Як правило, їх можна замовити в квіткових магазинах або окремих весільних салонах. Деколи подібна листівка може замінити самий шикарний весільний букет. Якщо вам пощастить, можна знайти і їстівні листівки. Це китайський винахід роблять з тонкого рисового тесту з шоколадом або ваніллю. Наречена такий листівці буде дуже рада. Якщо ваших побажань настільки багато, що їх не вмістити на одній листівці і не сказати на торжестві, можна виготовити цілу вітальну газету, де ваші численні привітання можна оформити ілюстративно за вашим бажанням. Якщо у вас немає можливості придбати або доставити листівку молодятам, в Інтернеті можна знайти величезну безліч flash-листівок та відправити по електронній пошті. Мабуть, це цілком сучасно і несподівано.

Завдання

• Намалювати моделі-аналоги листівок.

• Підібрати інструменти і матеріали для свого майбутнього виробу

• Фото виконаного завдання надіслати до 02.04.21 на пошту

• dubovchenko.nv@gmail.com

18.01.21

Тема" Підставка під горнятко"

Завдання

• Намалювати ескізний малюнок майбутнього виробу.

• Підібрати інструменти і матеріали для свого майбутнього виробу

• Фото виконаного завдання надіслати до 23.01.21 на пошту

• dubovchenko.nv@gmail.com

11.01.21

Тема" Підставка під горнятко"