Зарубіжна література

Постійне покликання на онлайн уроки:

https://us05web.zoom.us/j/87323250832?pwd=NG9sbkdMTS9UTjlaTkNNd2pyY2JwUT09 

Ідентификатор конференції: 873 2325 0832 Код доступу: 11111

16.05.23 року Контроль знань за творами «Маленький принц» Антуана де Сент_Екзюпері та «Чайка Джонатан Лівінгстон» Річарда Баха. 

Тести для перевірки знань за творами «Маленький принц» Антуана де Сент_Екзюпері та «Чайка Джонатан Лівінгстон» Річарда Баха.

Правильна відповідь 0,25 бала. Всього 12 балів.

Бажаю успіху!

Термін виконання  - до 20 травня 2023 року.

1.     Антуан де Сент-Екзюпері письменник...

А англійський

Б французький

В іспанський

Г американський

2. За жанром "Маленький принц"  (декілька відповідей):

А казка

Б притча

В повість

Г роман

Д новела

3. Проблеми, що піднімає автор у творі "Маленький принц"Декілька відповідей):

А самотність людини у світі

Б любов, дружба, відповідальність

В щастя, що міститься у звичайному

Г бездоглядність дітей

4.     Скільки планет відвідав Маленький принц?

А 5

Б 6

В 7

Г 9

5.     На якій планеті НЕ був Маленький принц?

А Земля

Б географа

В ліхтарника

Г судді

6. Кому присвятив твір Антуан де Сент-Екзюпері?

А маленьким дітям

Б своїм дітям

В своєму найкращому другові

Г своїй родині

7. Хто сказав: "Увечері накрийте мене ковпаком. У вас тут надто холодно. Дуже незатишна планета "?

А баобаб

Б троянда

В лис

Г гадюка

8. Баобаб - це символ...

А високої людини

Б Батьківщини, рідного дому

В бездуховності, перешкоди на шляху людини, з якими слід боротися

Г шкідників на полях

9. Оберіть правильне визначення притчі:

А алегорична оповідь, яка має повчальний зміст

Б алегорична оповідь із несподіваним фіналом

В фантастична оповідь, яка має повчальний зміст

Г жартівлива історія з переносним змістом

10. У творі протиставляються два світи:

А людей і тварин

Б добрих і злих

В дорослих і дітей

Г багатих і бідних

11. Слова "Тоді суди сам себе, - сказав ... . - Це найважче. Себе судити набагато важче, ніж інших. Якщо ти зумієш правильно судити себе, то ти справді мудрий." говорить ...

А лис

Б Маленький принц

В змія

Г король

12. Про кого Маленький принц сказав: "Він єдиний, хто міг би ста­ти моїм другом. Але його планета надто маленька. На двох там немає місця"?

А ділка

Б ліхтарника

В лиса

Г короля

13. Кому належать слова "Ці дорослі - дивакуваті люди"

А ліхтарнику

Б Маленькому принцу

В оповідачу

Г лису

14. Що попросив незнайомий хлопчик, коли оповідач, льотчик, опинився посеред пустелі?

А захистити від змії

Б погратися з ним

В нагодувати

Г намалювати баранця

15. Де спіткала аварія оповідача?

А В пустелі Сахара

Б В Лівійській пустелі

Г В Сирійській пустелі

Д в пустелі Атакама

16. Кому належать слова:"...добре бачить лише серце. Найголовнішого не побачити очима"

А лису

Б Маленькому принцу

В гадюці

Г пілоту

17. Хто допоміг Маленькому принцу повернутися додому?

А лис

Б льотчик

В гадюка

Г троянди

18. Лис у творі - це символ

А мудрості

Б лукавства

В підступності

Г хитрості

19.  Кому належать слова6 "Якщо хочеш мати друзів - приручи мене".

А троянді

Б баранцю

В лису

Г ділку

20. Як називалася планета, з якої прилетiв Маленького Принц?

А астероїд В-612

Б астероїд В-621

В зірка В-625

Г Комета В-612

21. Що загрожувало планеті Маленького принца?

А баобаби

Б троянда

В баранець

Г іншопланетне вторгнення

22. У чому був упевнений дивакуватий король, що сам жив на першій планеті, яку відвідав Маленький принц?

А що й захід сонця відбувається за його наказом

Б що у світі більше немає королів

В що Маленький принц його родич

Г що ніхто не має права його ослухатись

23. Письменник вважав, що "величезний край, з якого ми усі прийшли", - це...

А космос

Б Земля

В дитинство

Г Марс

24. Яке правило було у Маленького принца?

А Рідна планета навряд чи більша, ніж будинок

Б Прибрався сам уранці-ретельно прибери свою планету

В Найскладніший політ-це політ над собою

Г ніколи не сумувати

25. Назвіть автора твору “Чайка Джонатан Лівінгстон”:

А Річард Бах

 Б  Йоганн Бах    

 В Себастьян Бах

Г Роальд Дал

26. Кого звали Джонатан Лівінгстон? (2 відповіді)

А пелікана

Б знаменитого американського льотчика

 В альбатроса    

Г чайку.

27. Зупинитися в повітрі – для чайки це:

А щастя;    

Б ганьба;    

В блаженство;

Г порушення правил.

28.  Що Джонатан Лівінгстон любив робити найбільше?

А літати;    

Б відпочивати;  

В полювати за рибою;

Г галасувати з іншими чайками.

29.  Чого хотів добитися Джонатан?

А виняткового вміння ловити рибу;

Б вміння досягати максимальної швидкості при польотах;

В захоплення та поклоніння Зграї;

Г поваги своїх батьків.

30. Чи оцінила Зграя досягнення Джонатана Лівінгстона?

А  так;    

Б  ні;  

В половина оцінила, половина  – ні,

Г зграя його не зрозуміла.

31.  Як повелася Зграя з Джонатаном?

А подякувала за його завзятість і мужність;

Б  зажадала припинити польоти;

В вигнала з Сім’ї Чайок, зі Зграї;

Г призначила наставником молодих чайок.

32. “Ми з твоєї Зграї, Джонатан, ми твої брати … Ми прилетіли, щоб покликати тебе вище, щоб покликати тебе додому …” Хто сказав ці слова Джонатану?

А два пелікани;    

Б  дві чайки;    

В два альбатроси;

Г два баклани.

33. Кого зустрів Джонатан на небесах?

А чайок-однодумців;

Б  пеліканів-ворогів;

В  альбатросів-провідників;

Г Бога.

34.  Що вважали небесні чайки справою всього свого життя?

А жити в своє задоволення;

Б  змагатися один з одним;

В  осягати таємниці польоту;

Г відпочивати й розважатися.

35. Що Салліван (наставник Джонатана) вважає сенсом життя?

А досягти досконалості і розповісти про це іншим;

Б  насолоджуватися їжею;

В боротися за владу в Зграї;

Г не зупинятися на досягнутому.

36. Завдяки яким якостям Джонатан досяг досконалості в польотах?

А мужності і безстрашності;

Б  заздрості і злості;

В успішності і зради;

Г злетів і падінь.

37.  Чому Джонатан сумував за Землею?

А йому хотілося похвалитися своїми досягненнями;

Б  він втомився від свого наставника;

В  хотів поділитися видобутої їм правдою про польоти зі своєю зграєю;

Г хотів побачити батьків.

38. Кого зустрів Джонатан на Землі?

А Флетчера ;

Б Саллі;    

в) Чіанга;

Г свою матір.

39.  Скільки  учнів було в Зграї у Джонатана?

А  2;            

Б  4;          

В 7;

Г 9.

40.  Як Джонатан пояснив своїм учням повернення до Зграї?

А  він вважав: кожен може бути самим собою і жити, де хоче;

Б йому дуже хотілося показати Зграї свою перевагу;

В  він хотів викликати Найстаршого на поєдинок;

Г він хотів стати старійшиною в Зграї.

41. Як поставилася Зграя до появи Джонатана?

А  скандалили з учнями Джонатана;

Б  не звертали уваги на Джонатана і його учнів;

В  знову вигнала його з рідних місць;

Г не давали йому і його учням їсти.

42.  Що сталося через місяць із Джонатаном?

А чайки остаточно зненавиділи Джонатана і його учнів;

Б  чайки з Зграї стали проявляти інтерес до занять Джонатана і його учнів;

В чайки як і раніше не звертали уваги на Джонатана;

Г запропонували Джонатану і його учням приєднатися до них.

43. Чому Флетчер врізався в скелю під час польоту?

А рятував пташеня, в яке мало не врізався;

Б  намагався накласти на себе руки;

В  його зрадили товариші;

Г втратив пильність.

44. Чи повернувся Флетчер до Зграї?

А так;          

Б  ні.

45. Хто допоміг Флетчеру повернутися до життя?

А Мартін;  

 Б Чарлз;      

В  Джонатан;

Г Салліван.

46. Чому Зграя хотіла вбити Джонтана?

А вони вирішили, що він диявол;

Б  він посварився зі Найстаршим;

В він відмовився тренувати Найстаршого;

Г він повчав чайок і насміхався над ними.

47. Що, за спостереженнями Джонатана, скорочує життя чайок?

А злість

Б страх

В нудьга

Г лінь

48. Запишіть головну думку твору «Чайка Джонатан Лівінгстон», використавши цитату з твору.

02.05.23 року

Тема: Розвиток мовлення. Написання твору-роздуму на тему " Які думки для мене найбільш цінні в "Маленькому принцові" Антуана де Сент-Екзюпері".

Домашнє завдання: Роботу створити на основі 3-5 думок, які найбільше привернули увагу в тексті "Маленького принца",  пояснити, чим вони цінні для вас особисто. Обсяг роботи - 1 сторінка. Термін виконання  - до 18.00   03.05.23 року. Бажаю успіхів!

27.04 23 року

Тема: Філософський зміст твору. Художні образи «Маленького принца» А. де Сент-Екзюпері

Епіграфи:

·   Дитинство – це величезний світ,

 звідки приходить кожен! Звідки я родом?

 Я родом з мого дитинства, ніби з якоїсь країни…

·   Є тільки одна істинна цінність –

це зв'язок людини з людиною.

Антуан де Сент-Екзюпері

«Отож сьома планета була Земля».

- Прочитайте другий абзац шістнадцятого розділу («Земля — планета неабияка! На ній сто одинадцять королів (не поминаючи, звісно, і муринських), сім тисяч географів, дев'ять тисяч ділків, сім з половиною мільйонів п'яничок, триста одинадцять мільйонів шанолюбців, себто десь із два мільярди дорослих»). Як ви думаєте, хто дав Землі таку характеристику? Пілот чи маленький принц? Аргументуйте свою відповідь.

- Який сенс серед характеристик Землі мають міркування про армію земних ліхтарників?

- Кого й навіщо шукав на Землі маленький принц? (Людей. Він шукав собі друзів.) Хто був першим, кого зустрів на Землі маленький принц? (Гадюка.)Де саме й чому там відбулася ця зустріч? Поясніть символічне навантаження образу пустелі. Пригадайте сенс цього образу на початку твору в історії з пілотом, що потерпів аварію саме в пустелі.

- Виразно прочитайте діалог маленького принца з гадюкою?

- Які афоризми з розмови маленького принца з гадюкою ви виписали? («Серед людей також самотньо», «Я розв'язую всі загадки».) Поясніть їхнє смислове навантаження.

- Поясніть сенс фрази, сказаної гадюкою: «…моці у мене більше, ніж у пальці короля»? Чому гадюка не вкусила маленького принца?

- Як гадюка могла прислужитися маленькому принцові? Чи зрозумів він сенс її натяку? Чому відразу не скористався її послугами?

- Що про людей дізнався маленький принц з розмови з пустельною квіткою? Спробуйте витлумачити підтекстовий  сенс міркувань квітки про людей: «Люди? Ага, їх, здається, всього шестеро чи семеро. Я бачила їх багато років тому. Та де їх шукати — хтозна. Їх жене вітром. Вони без коріння, це дуже незручно».

- Який досвід виніс маленький принц з перебування у горах? («Яка чудна планета!») Чому він так казав? Яку роль у цьому відіграла луна від його власних слів?

- Визначте головну подію ХХ розділу тексту. Доведіть, що саме цей розділ є кульмінацією твору. Які важливі цитати з цього розділу ви записали до своєї «Скарбнички важливих думок на все життя»? («А всі дороги провадять до людей»)

- Чому після зустрічі з трояндами маленький принц почувався ще більш нещасним?

Порівняльна характеристика земних троянд з квіткою, що росла на планеті маленького принца

Висновок: головна відмінність у внутрішній сутності образів; земні троянди, гарні й досконалі зовні, були чужими маленькому принцу, хоча він спочатку цього не зрозумів (до пояснень лиса). Спочатку він прийняв їх як обман квітки з астероїда В-612, відчув спустошення й образу й ще більшу самотність. У цей момент він не думав, чим для нього була квітка з його планети. В ньому говорив егоїзм, а серце мовчало.)

- Як ви думаєте, чому автор приводить до маленького принца лиса саме в хвилину його відчаю? (Лис стає для маленького принца провідником у світ моральних цінностей, він пояснює йому сутність простих речей – дружби, відповідальності, духовності, сприйняття серцем. Саме вони утворюють духовний стрижень особистості, саме вони є основою для побудови взаємин людини з людиною, вони є основою становлення особистості.)

- Виразно прочитайте в особах діалог маленького принца з лисом (розділ ХХІ) (або перегляньте відповідний фрагмент у одній з екранізацій твору). Розкрийте символічне навантаження образу лиса.

- Що означає «бути прирученим»? Як це пов’язане з однією з центральних проблем твору – проблемою дружби та пошуків друга?

- Які цитати з цього діалогу стали всесвітньо відомими афоризмами? Прокоментуйте їх. («Ти для мене поки що лише маленький хлопчик, достоту такий, як сто тисяч інших. I ти мені не потрібний. I я тобі теж не потрібний. Я для тебе всього тільки лис, достоту, як сто тисяч інших лисів. Та як ти мене приручиш, ми станемо потрібні одне одному. Ти будеш для мене єдиний на цілім світі. I я буду для тебе єдиний на цілім світі...», «Будь ласка... приручи мене!», «Мова — це джерело непорозуміння», «А як ти приходитимеш коли попало, то я ніколи не знатиму, на яку годину готувати своє серце... Повинні бути обряди», «Ти зрозумієш, що твоя рожа — єдина на світі», «Ви дуже гарні, але порожні,— сказав іще маленький принц.- Задля вас не схочеться померти. Звісно, випадковий перехожий і про мою рожу подумає, що вона така сама, як і ви. Але вона одна-єдина, над усе найдорожча. Я-бо полив її. Я-бо накрив її скляним ковпаком. Я-бо затулив її ширмою. Я-бо нищив задля неї гусінь, лишив тільки двох чи трьох, щоб повиводились метелики. Я чув, як вона нарікала і як хвалилась і навіть як замовкала. Рожа ця — моя», «Ось моя таємниця. Вона дуже проста: лише серце добре бачить. Найголовнішого не побачиш очима», «Твоя рожа дорога тобі тому, що ти присвятив їй стільки часу», «Люди забули цю істину,— мовив лис,— але ти не забувай. Ти назавжди береш на себе відповідальність за тих, кого приручив. Ти відповідаєш за свою рожу».)

- Як ви думаєте, чому після «приручення» лиса маленький принц зустрічає стрілочника (розділ ХХІІІ)?

- Яке смислове навантаження несе в собі рух людей в просторі?

- Виокреміть найважливіші з вашого погляду цитати з розмови головного героя зі стрілочником. Спробуйте їх витлумачити та пов’язати з провідними проблемами твору. («Люди вічно невдоволені там, де живуть», «Лише діти знають, чого шукають,- сказав маленький принц.-  Вони витрачають стільки часу на ганчір'яну ляльку, і лялька стає їм дорога, і якщо її заберуть, діти плачуть...»)

- Поясніть, чому стрілочник сказав про дітей, що плачуть, коли у них відберуть ляльку, щасливими («їхнє щастя»)?

- З ким зустрівся маленький принц після стрілочника? Що продавав крамар?

- Доведіть, що крамар і маленький принц по-різному ставляться до проблеми тамування спраги та заощадження часу («за тиждень п’ятдесят три хвилини», «От аби я мав витратити п'ятдесят три хвилини,— помислив маленький принц,— я просто пішов би до криниці...»)

- Яку роль має той факт, що розповідь про спілкування маленького принца з крамарем відбулася саме в той час, коли пілот випив останній ковток води?

- Який сенс у творі має пошук колодязя в пустелі? Прокоментуйте найважливіші фрази цього фрагменту (розділ ХХІV). («Добре, коли є приятель, навіть якщо треба сконати», «Вода буває потрібна й серцю...», «Зорі прегарні, бо десь там є квітка, хоч її й не видно звідси...», «Знаєш, чому гарна пустеля? — спитав маленький принц.— Десь у ній ховаються джерела», «Найзворушливіше в цьому заснулому маленькому принці його вірність квітці, образ рожі, що сяє в ньому, ніби полум'я світильника, навіть коли він спить...» I я зрозумів, що він ще тендітніший і безборонніший, ніж здається. Світильники треба старанно охороняти: порив вітру може погасити їх...»)

- Розкрийте символіку образу колодязя в пустелі, до якого прийшли пілот з маленьким принцом. Як розуміти слова маленького принца «Ми збудили колодязь, і він співає...»?

- Чому маленький принц захотів цієї води, хоча зазвичай не відчував спраги? У чому була унікальність цієї води? («Була то не звичайна вода. Вона народилася від довгої дороги під зорями, від рипу корби, від зусилля моїх рук, люба серцеві, як дарунок».) Прокоментуйте слова пілота «I я зрозумів, чого він шукав».

- Доведіть, що слова маленького принца про людей, які не знаходять того, чого шукають та вислів «А те, чого вони шукають, можна знайти в одній-єдиній рожі, у ковтку води...» по’вязані з проблемою пошуку сенсу життя. Що усвідомив маленький принц? («Але очі не бачать. Шукати треба серцем».)

- Чому пілот і маленький принц почали розуміти один одного майже без слів, з одних тільки натяків? На який рівень перейшло їхнє спілкування? (На рівень серця. Так буває тільки між справжніми друзями.)

- Скільки тривало перебування маленького принца на землі? Чому він знову повернувся в пустелю, туди, куди впав з неба? На що й чому  зважився маленький принц? Як він це пояснив пілоту?

- Виразно прочитайте останній діалог маленького принца й пілота в особах. Спробуйте передати інтонаційно напругу моменту та безкраю ніжність і довіру героїв одне до одного. Доведіть, спираючись на текст, що пілот і маленький принц стали справжніми друзями.

- Прокоментуйте слова пілота «Усе це загадкове й незбагненне. Для вас, тих, хто теж полюбив маленького принца, як і для мене, світ стане інший, коли десь, невідомо де, баранець, що його ми ніколи не бачили, можливо, з'їв рожу...». Яка важлива думка в них міститься?

- Чому пустеля стала для пілота «найкращим й найсумнішим місцем у всьому світі»? На що він очікує?  («що він (маленький принц – уточ. О.Г.) вернувся»)

Робота з епіграфами уроку

- Виразно прочитайте слова Антуана де Сент-Екзюпері, взяті за епіграфи до даного уроку.

- З якими привідними проблемами казки «Маленький принц» вони перегукуються?

Розкодування символічного навантаження  художніх образів казки «Маленький принц»

-Який художній прийом є головним у створенні системи образів «Маленького принца»? (Алегорія.)

- Поміркуйте, чому головними героями є пілот і маленький принц?

- В чому особливість портретів головних героїв твору?  (Автор не дає цілісних портретів героїв, для нього головне не зовнішнє, а те, що всередині людини, те, що рухає її діями, вчинками, почуттями), вони є образами-символами, що відображують загальні, філософські проблеми людей. Тому в кожного з нас «свій пілот» і «свій маленький принц».)

Висновок: формальна протилежність головних героїв: пілот – доросла людина, землянин; маленький принц – дитина, прибулець з космосу, - це тільки авторська маска, під якою він ховає те спільне, що приведе до дружби головних героїв. І пілот, і маленький принц сприймають світ з дитячою безпосередністю, серцем, але оточуючі їх не розуміють, і від цього вони невимовно страждають і почуваються ніби в пустелі, абсолютно самотніми. Проте їхня самотність до певної міри криється в них самих, у банальному людському егоїзмі. Головна мета обох героїв – знайти друзів, які б тебе розуміли на рівні биття серця, без слів. Але спочатку потрібно вчитися мистецтву дружби, відповідальності, турботі про ближнього, розумінню сенсу життя, не втрачаючи при цьому головного: сприймати світ серцем, адже головного очима не побачити.

- Доведіть, що всі художні образи казки Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц» - це образи-символи. Спробуйте розкрити їх сутність. (Радимо стисло зробити акценти на образах мешканців планет, де побував маленький принц, і особливу увагу звернути на символічне навантаження образів вулканів, баобабів, баранця й троянди.)

 З’ясування жанрових особливостей твору та його філософського сенсу

Учитель. Аналізуючи зміст казки Антуана де Сент-Екзюпері, при прийшли до висновку, що не зовсім звична для нашого сприйняття казка. Спробуємо з’ясувати, в чому полягає секрет твору, чому майже над кожним рядком тексту доводиться міркувати, часто зупинятися й повертатися до окремих фрагментів та висловлювань.

- Пригадайте особливості жанру казки. Що втілили в собі народні казки? (Фольклорні казки втілили в собі певний досвід і знання людини про оточуючий світ та мрію про краще життя й кращу людину.)

- Чим казка народна відрізняється від казки літературної? (Літературна казка більш близька до реального життя, часто вона є реакцією автора на певні проблеми сучасного йому світу.)

- Знайдіть ознаки літературної казки в «Маленькому принцові» Сент-Екзюпері.

- Визначте провідні проблеми, які підіймає в «Маленькому принці» Антуан де Сент-Екзюпері. Запишіть їх у зошит. (Надаємо можливий варіант запису:

Провідні проблеми казки А. де Сент-Екзюпері «Маленький принц»

* взаємини дорослих і дітей, причини непорозуміння між ними

* життєвий вибір людини, від чого він залежить

* дружба

* як будувати взаємини між людьми

* егоїзм і альтруїзм

* співвідношення матеріального й духовного в житті людини

* людські та суспільні вади

* турбота й відповідальність про світ навколо тебе

* сенс людського життя

- Поміркуйте, ці проблеми стосуються однієї людини чи мають загальнолюдський характер? Яка сфера пізнання світу людиною цікавиться цими питаннями? (Філософія.)

Висновок: казка Антуана де Сент-Екзюпері має філософський характер і торкається загальнолюдських  питань і проблем, які не втрачають своєї актуальності з плином часу. Ми їх називаємо моральними цінностями людства. Вони важливі як для кожної конкретної людини, так і для всіх людей в цілому. Але секрет і полягає в тому, що кожен проходить цей шлях пізнання й духовної зрілості сам!

- Як ми відзначили, практично всі образи «Маленького принца» - це образи символи й головний художній прийом, використаний Екзюпері для їх створення – це алегорія. Особливостями якого літературного жанру є ці ознаки, коли за допомогою інакомовлення стверджуються життєві цінності, вирішується проблеми життєвого вибору? У яких текстах ви вже їх зустрічали? (Це ознаки притчі, яка стала одним із провідних жанрів у священних книгах народів світу. Ми знайомилися з притчами Ісуса Христа.)

- Сформулюйте остаточне жанрове визначення твору Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц». («Маленький принц» - це філософська казка-притча.)

Учитель. Ми знаємо, що «Маленький принц» - це останній твір Антуана де Сент-Екзюпері, який став підсумком усього життя й творчої біографії, у якому він в алегоричний формі виклав філософські міркування щодо сенсу людського життя, моральних цінностей, якими людина має керуватися в стосунках з іншими людьми. Проте ці важливі думки письменник-гуманіст проголошував і в інших своїх творах – «Військовому льотчику», «Планеті людей», «Листі до заручника», цитати з яких, як і важливі думки з «Маленького принца», стали всесвітньо відомими афоризмами.

- Виразно прочитайте афоризми Антуана де Сент-Екзюпері з різних творів письменника. Встановіть зв'язок проблем, що є сутністю кожного з висловлювань зі спорідненими проблемами, відображеними у «Маленькому принці».

Афоризми Антуана де Сент-Екзюпері

•Вмирають тільки за те, заради чого варто жити.

•Потрібно, щоб те, заради чого вмираєш, було вартим самої смерті. («Військовий льотчик»)

•Я не звертаю уваги на слова, я знаю: вони  - вивіска, й прочитати її важко. («Військовий льотчик»)

•Людина –  всього лиш вузол стосунків. Й тільки стосунки важливі для людини. («Військовий льотчик»)

•Життя, що приносить й страждання, й радість, - це і є справжнє життя. («Нічний політ»)

•Друже мій, ти потрібен мені, як гірська вершина, де вільно дихається! («Лист до заручника»)

•Ти розумієш мене таким, який я є, й тому, якщо потрібно, примиришся з моїми міркуваннями й з вчинками. («Лист до заручника»)

•Довго потрібно плекати дружбу, перш ніж друг заявить на тебе права. («Лист до заручника»)

•Занадто багато у світі людей, яким ніхто не допоміг пробудитися. («Планета людей»)

•Ні, ніхто не замінить загиблого товариша. Старих друзів не скоро створиш. («Планета людей»)

•Земля допомагає нам зрозуміти самих себе, як не допоможуть ніякі книги. Адже земля чинить нам супротив. («Планета людей»)

•Бути людиною – це й означає відчувати, що ти за все відповідальний. («Планета людей»)

- Які з цих афоризмів ви занесли б до своєї «Скарбнички важливих думок на все життя»? Чому?

- Оберіть три найважливіших, по-вашому, висловлювання з «Маленького принца» й напишіть, спираючись на них, три головних правила, яким би ви хотіли слідувати усе своє життя. Свій вибір аргументуйте.

20.04.23 року

Антуан де Сент-Екзюпері (1900–1944). «Маленький принц»

Тема: Людські взаємини, моральні цінності в казці-притчі «Маленький принц». Текстуальна робота зі змістом 1-15 розділів

Повний текст можна знайти за посиланням https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=490

Консультаційні матеріали

Епіграф:

Сумна і насмішкувата казка ця,

 звичайно, більше для дорослих,

ніж для дітей…

 Над нею і посміхнешся, і посумуєш,

 а головне — неодмінно замислишся…

Казка ця — мудра, і людина,

і автор її не тільки поет,

 але й філософ.

Нора Галь, перекладач

Задум казки Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц» виношувався досить  довго. По-справжньому мотиви цього твору почали складатися з початком Другої світової війни. У той час Сент-Екзюпері часто малював один і той же малюнок: маленький хлопчик із крильцями і без них здивовано дивиться із-за хмар на землю. Цей дивовижний хлопчик дедалі більше не давав спокою письменникові, льотчикові, бійцеві. Казка була написана піл час вимушеної еміграції  у Нью-Йорку протягом 1942 року і вийшла друком навесні 1943 року. Це був останній твір Сент-Екзюпері.

І. Прочитайте присвяту казки-притчі «Маленький принц»

Аналіз присвяти

- Кому присвятив Антуан де Сент-Екзюпері «Маленького принца»? Це дитина чи доросла людина?

- Хто такий Леон Верт? Як ви оцінюєте цінність такого подарунку другові як книга, написана власноруч?

- Як сам Антуан де Сент-Екзюпері пояснив, чому він присвятив «Маленького принца» саме Леонові Верту? (По-перше, «той дорослий — мій найкращий приятель»; по-друге, «той дорослий може зрозуміти все на світі, навіть дитячі книжки»; по-третє, «дорослий живе у Франції, зазнає там голоду й холоду. Йому так треба, щоб його хтось потішив».)

- Яку роль відіграє примітка «Леонові Верту, коли він був маленьким»?

- Який сенс має вислів «Усі дорослі колись були дітьми, але мало хто з них про це пам’ятає»?

- То кому ж, по-вашому, призначена казка Сент-Екзюпері? Кого він бачив своїми читачами?

ІІ. Читайте твір по розділах і осмислюйте прочитане за допомогою системи питань, що пропонуються нижче

Перший  розділ

- Від чийого імені ведеться розповідь? (Від імені першої особи, автора-оповідача.)

- Це розповідь дитини чи дорослої людини? Доведіть, спираючись на текст.

- Чому оповідач звертається до подій шестирічного віку в своїй біографії? Перекажіть близько до тексту ситуацію зі «слоном в удаві».

- В якому стані перебував хлопчик, коли дорослі замість «слона в удаві» бачили капелюха?

- Поясніть, спираючись на текст, чому дорослі не розуміли сутності малюнка хлопчика? Які поради й чому вони йому давали?(« Дорослі такі нетямовиті, а діти просто не в змозі розжовувати їм усе».)

- Як це вплинуло на подальше життя оповідача? («Отак і сталося, що я в шість років зрікся блискучої малярської кар'єри. Зазнавши провалу з малюнками № 1 і №2, я геть зневірився в собі», «Коли я мав шість років, дорослі відбили у мене охоту до того, щоб стати художником»)

- Чому, навіть ставши дорослим, оповідач не змінив свою думку про дорослих? Прокоментуйте вислів «На своєму віку я зустрічав чимало всяких поважних людей і мав з ними стосунки. Жив довго між дорослих. Бачив їх зовсім близько. I від того моя думка про них не покращала».

- Чи перестав оповідач почуватися самотнім, ставши дорослим?

- Як ви думаєте, чому оповідач обрав саме професію льотчика, а не якусь іншу?

- Зробіть висновок, у якому співвідношенні постають перед читачем світ дитини й світ дорослих у першому розділі твору Антуана де Сент-Екзюпері?

- Як думки про дорослих, висловлені в першому розділі, перегукуються з позицією автора щодо дорослих з- посвяти до «Маленького принца»?

- На якому боці, по-вашому, дорослих чи дітей,  знаходиться оповідач? Аргументуйте відповідь.

Розділ другий

-У якому стані переважно перебував оповідач, ставши дорослою людиною? («Так жив я сам-один, не маючи нікого, з ким міг погомоніти-порадитися…»)

- Яка подія в житті льотчика докорінно змінила його життя?(Аварія, що спіткала його «шість років тому в Сахарі».) Чому герой почував себе «самотнішим, ніж потерпілий на плоту посеред океану»? Від кого залежав його порятунок?

- Що (чи хто) викликав подив пілота? (Серед абсолютної пустельної самотності він почув «чудний голосочок».) Який сенс має епітет «чудний»?

- Що більше здивувало пілота – поява хлопчика серед пустелі чи його прохання?

- Виразно прочитайте в особах діалог між пілотом і хлопчиком. Спробуйте передати інтонаційно подив пілота й затяту наполегливість дивовижного хлопчика.

- Поясніть, чому дивного хлопчика не задовольняли усі намальовані пілотом баранці? Для аргументації використайте крім цитат малюнки Антуана де Сент-Екзюпері.

- У чому полягав секрет малюнка ящика? Якою була реакція хлопчика?(« Ось тобі ящик. А в ньому той баранець, який тобі до вподоби», «Я був неабияк вражений, побачивши, як заяснів мій юний суддя…»)

- Визначте, завдяки чому пілот і хлопчик зрозуміли одне одного? Чи можна вважати, що оповідач і в дорослому житті зберіг дитинне сприйняття світу?

- Чому тільки в кінці другого розділу оповідач повідомляє, що так він познайомився з маленьким принцом, а не сказав про це з початку?

Розділ третій

- Розкажіть, як складалися взаємини пілота з маленьким принцом? Як вони пізнавали одне одного?

- Чому герої по-різному розуміли вислів «упасти з неба»?

- Чому саме малюнок пілота з баранцем у ящику став відправною точкою до відкриття пілота про іншопланетне походження маленького принца?

- Що дізнався пілот про свого нового знайомого? (Пілот дізнався про те, що маленький принц прибув з якоїсь дуже маленької планети.)

- Як вирозумієте вислів маленького принца «Коли йти просто перед собою, куди очі світять, то далеко не зайдеш»? (Можливо, герой говорить про те, що кожна подорож має мати мету, інакше вона позбавлена сенсу.)

- Чи дізналися ми про те, як маленький принц опинився на Землі в цьому розділі? Чи відкрилася читачу мета міжпланетної подорожі маленького принца?

- Як ви думаєте, чому автор створює інтригу таємничості навколо появи й перебування маленького принца на Землі?

Розділ четвертий

-Що довідався пілот про планету маленького принца? Який сенс мають міркування оповідача про відкриття астероїда В-612? Чому в текст знову входять міркування про те, як сприймають світ дорослі?(Висновок – дорослі сприймають світ раціоналістично.)

- Чи причисляє оповідач себе до світу дорорслих? Кого він має на увазі, говорячи: «А ми ж бо розуміємося на житті, і ми, звісно, не дуже зважаємо на ту циферію»?

- Як пілот-оповідач пояснює своє прагнення написати книжку про маленького принца? («Уже минуло шість років відтоді, як він зі своїм баранцем покинув мене. I я силкуюся розповісти про нього, щоб не забути його. Живий жаль бере, коли забувають друзів».)

- Як змінилося життя пілота після знайомства з маленьким принцом, дружби з ним і його втрати?

- Чому оповідач знову почав малювати?

Розділ п’ятий

-Як змінюється художній час у п’ятому розділі казки?(Пам'ять переносить оповідача на шість років назад, до перших днів його знайомства з маленьким принцом.)

- Як пілот відкривав для себе маленького принца? («Щодень я дізнавався щось про його планету, про те, як він покинув її і як мандрував по світах. Він розповідав про це поступово, і то принагідно».)

- Яка тема стала головною в розмовах героїв третього дня? (Це тема баобабів.)

- Виразно прочитайте діалог маленького принца й пілота про баобаби. Що стало поштовхом до неї?

- У чому полягає небезпека баобабів?(«… на планеті маленького принца було жахливе насіння... Це насіння баобабів. Земля на планеті була вражена тим насінням. А баобаб — така рослина, що коли не розпізнаєш її вчасно, то вже ніколи не позбудешся. Він захарастить цілу планету. Він прониже її своїм корінням. А якщо планета дуже маленька, а баобабів забагато, вони роздеруть її на клапті».) Який символічний сенс має проблема баобабів? (Не забуваємо, що «Маленького принца» Екзюпері створив під час Другої світової війни, коли проросло страшне насіння фашизму й нацизму, цих «баобабів», здатних роздерти Землю.)

- Виразно прочитайте слова маленького принца про перший закон життя «Є такий закон, — сказав мені згодом маленький принц.— Причепурився сам уранці, причепури гарненько і свою планету. Треба полоти баобаби зараз же, як тільки побачиш, що то не рожі, бо молоді пагінці рож і баобабів майже однакові. Ця праця дуже нудна, але зовсім легка». Спробуйте визначити підтекстовий сенс цього правила маленького принца.

- Чому маленький принц підкреслює, що інколи роботу можна відкласти, тільки не з баобабами? («Але з баобабами відкладати годі — тоді чекай лиха. Я знав одну планету, там жив лінтюх. Він не звернув уваги на три кущики...»)

- Чому оповідач вважає боротьбу з баобабами однією із найважливіших? У чому полягає сенс його перестороги ««Діти!(…)Стережіться баобабів!»? («Я хотів застерегти моїх приятелів від небезпеки, що давно чигає на них, а вони не знають цього, як не знав я сам раніше, хотів попередити їх…») Яку роль у цьому попередженні відграє малюнок з баобабами? Чим керувався оповідач, малюючи баобаби?

Розділ шостий

- Який сенс має розповідь про любов маленького принца до призахідного сонця? («…коли стає дуже сумно, втішно помилуватися, як сідає сонце»)

- Що важливого про маленького принца відкрив для себе оповідач з розмови про захід сонця? (Він зрозумів, що маленький принц носить в своєму серці смуток. Проте причини цієї печалі залишилися скритими.)

Розділ сьомий

-Чому маленького принца турбувало питання, чи їдять баранці квіти з колючками?

- Чому між пілотом і маленьким принцом зникло порозуміння? Чому маленький принц дорікнув оповідачеві «Ти мовиш, як дорослі!»? Чому він порівняв пілота з «червонопиким добродієм», який « зроду не глянув на зірку. Нікого ніколи не любив. Він тільки й робить, що підбиває цифри. I цілий день торочить: «Я людина поважна! Я людина поважна!», якого він сприймав як «гриб»?

- Виразно прочитайте слова маленького принца «Мільйони років у квітів ростуть колючки. I мільйони років баранці все ж їдять квіти. То хіба це не поважна річ — зрозуміти, чому вони так стараються випустити колючки, які їм нічого не дають? Хіба це не важливіше і не поважніше, ніж рахунки червонопикого гладуна? I коли я знаю квітку, яка є єдина на світі і росте лише на моїй планеті, а якийсь баранець одного ранку з'їсть її, не тямлячи навіть, що він накоїв, це теж, по-твоєму, байдуже? Він зашарівся, потім озвався знову:

— Якщо ти любиш квітку, яка існує єдина на світі і лише на одній з мільйонів і мільйонів зірок, цього досить: милуєшся на зорі і чуєшся щасливий. Кажеш собі: «Десь там і моя квітка...» Але коли баранець її з'їсть, це все одно, мовби всі зорі раптово згасли! I це, по-твоєму, байдуже!». Виділіть ключові слова з цього фрагмента. Доведіть, що маленький принц на мить заголив перед пілотом рани свого серця.

- Чому оповідач кинув ремонт літака? Як пілот намагався втішити маленького друга? Поясніть його слова «Я вже й не тямив, що кажу. Я здавався собі страшенно незграбним. Не знав, як підійти до нього, як прихилити його до себе... Вона така загадкова, ота країна сліз».

Розділ восьмий

-Чи можна історію, розказану у восьмому розділі, вважати «казкою в казці»? Чому? Про що вона? (Це історія маленького принца й троянди.)

- Виразно прочитайте діалог квітки й маленького принца. Чому квітка весь час вередувала?

- Чому маленький принц почувався нещасним, хоча дуже любив квітку? Чого він тоді не розумів? («Ніколи не треба слухати квітів. Треба просто милуватися ними і дихати їхніми пахощами. Моя квітка напахтила всю мою планету, а я не умів нею тішитися. Оті балачки про тигрячі пазурі... вони б мали зворушити мене, а я розгнівався...

А ще він признавався:

— Тоді я ще нічого не розумів! Треба було зважати не на слова, а на діла. Вона впоювала мене своїм ароматом, ряхтіла, як сонце. То чом би я мав від неї тікати? Адже за тими її нелукавими хитрощами я мав би вгадати ніжність. Квіти-бо такі свавільні! Але я був занадто молодий, щоб уміти любити».)

Розділи дев’ятий – п’ятнадцятий

(мандрівка маленького принца в космосі)

Прослуховування однієї  з композицій «Енігми» з альбому «Космос»

(можливе використання цієї музики як своєрідного фону для розмови про головні події, зображені в ІХ-ХV розділах)

-Що, по-вашому, стало поштовхом до мандрівки маленького принца космічними світами? Чому він «утік з мандрівними птахами» з астероїди В-612? Чому обрав саме такий спосіб мандрівки?

- Чи можемо ми відразу зрозуміти головну причину цієї втечі? Від кого, по-вашому, втікав маленький принц?

- Якою була мета його подорожі? (Пошук друга.)

- Розкажіть про підготовку маленького принца до мандрівки. (Прочистка вулканів, в тому числі й недіючого; виполювання баобабів; останній догляд за квіткою.) Яку роль в прибиранні планети має прочистка вулканів? Який алегоричний підтекст, по-вашому, вкладає автор в слова «Добре прочищені вулкани горять тихо й рівно, без виверження. Виверження вулкана — все одно що пожежа в комині, як там загориться сажа. Земляни, звісно, вулканів не прочистять: для цього ми замалі. Тим-то вони й завдають нам стільки лиха»?

- Чому маленький принц вважав, що «ніколи більше не вернеться»?

- Чому найскладніше маленькому принцові було востаннє полити квітку?

- Виразно прочитайте діалог маленького принца й квітки в особах (розділ ІХ). Спробуйте виділити в ньому ключові слова та поясніть їх смислове навантаження. Чиї фрази, по-вашому, більш важливі в цьому діалозі – маленького принца чи квітки? Аргументуйте, спираючись на текст. (Більш важливими видаються слова й дії квітки, яка визнає свою провину в тому, що весь час дорікала принцові й не сказала йому про свою любов, бо була дурненькою. Вона бажає маленькому принцові знайти свою долю й бути щасливим (безкорисливість тих, хто любить усім серцем: «Так дай вам Бог любимой быть другим» (Олександр Пушкін). Проте для розуміння глибини проблеми автор підсилює емоційний стан маленького принца: прийнявши рішення покинути свою планету, він не перестає про неї турбуватися, він переживає, а, під час прощання з квіткою, його душать сльози; він вражений її відвертістю («Маленький принц був вражений. Стояв, збентежений і знічений, з скляним ковпаком у руці. Не розумів, звідки ця погідна ніжність».)

- Окресліть маршрут маленького принца в Космосі. Навіщо він відвідав «астероїди 325, 326, 327, 328, 329 і 330»? («треба ж знайти якесь діло та й чогось навчитися»)

- Що спільного було у всіх астероїдів? (Всі вони були маленькими, як і планета маленького принца; всі вони були близько від його домівки.)

13.04. 23 року

На наступний урок : Прочитати твір"Маленький принц" Антуана де https://www-ukrlib-com-ua.translate.goog/world/printitzip.php?tid=490&_x_tr_sl=uk&_x_tr_tl=ru&_x_tr_hl=ru&_x_tr_pto=sc

Тема:  Контрольна робота з теми «Бароко і класицизм»

Домашнє завдання: виконати

різнорівневу контрольну роботу з теми «Бароко і класицизм» (тести, розгорнуті відповіді на запитання, творчі завдання).

 Термін виконання  - до 20.04. 23 року

І, ІІ.  Завдання початкового й середнього рівнів

(за правильну відповідь 0,25 балу, усього 6 балів)

1. Головний конфлікт класицистичної трагедії  полягає в зіткненні

А добра й зла

Б пристрасті й здорового глузду

В поглядів старшого та молодого поколінь

Г кохання та ненависті

Д мрії та дійсності.

2. Багатий буржуа, який будь-що прагне стати аристократом, – головний персонаж твору

А П. Кальдерона «Життя – це сон»

Б Е. Т. Гофмана «Крихітка Цахес на прізвисько Ціннобер»

В Ж. Б. Мольєра «Міщанин-шляхтич»

Г В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта»

Д Есхіла «Прометей закутий»

3. Провідним мистецтвом доби Бароко є

А архітектура

Б живопис

В скульптура

Г література

Д музика

4. Пана Журдена – головного персонажа комедії Ж. Б. Мольєра «Міщанин-шляхтич» – характеризує фразеологізм

А "майстер на всі руки"

Б "біла ворона"

В "вовк в овечій шкурі"

Г  «ворона в пір’ї павича»

Д "перша скрипка"

5.  Схематизм образів, універсалізм характерів, дотримання правила «трьох єдностей» – характерні риси творів

А античності

Б бароко

В класицизму

Г Просвітництва

Д реалізму

6. Упродовж одного дня, в одному приміщенні, навколо одного персонажа відбуваються події в

А трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта»

Б драмі П. Кальдерона «Життя – це сон»

В комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич»

Г трагедії Есхіла «Прометей закутий»

Д п'єсі Б. Брехта «Життя Галілея»

7. Установіть відповідність між засобом комічного та його визначенням

Комічне:

1 Гумор

2 Сарказм

3 Іронія

4 Сатира

Визначення комічного:

А їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка

Б різновид комічного, відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах

В гостре, осудливе осміяння негативного

Г прихована насмішка над явищем чи особою; подвійний смисл, коли сказане набуває в контексті протилежного значення

Д контрастне поєднання реального й фантастичного, перебільшеного й применшеного, трагічного й комічного

Відповіді: (1, Б); ( 2,А); ( 3,Г); ( 4,В).

8. Наголошення на одній рисі вдачі героя характерне для літератури

А бароко

Б символізму

В реалізму

Г романтизму

Д класицизму

9.  Слова “Я вважаю, що всякий обман принижує порядну людину” в п’єсі Ж. Б. Мольєра “Міщанин-шляхтич” належать

А Люсіль

Б панові Журдену

В пані Журден

Г Клеонтові

Д Ков’єлю

10. "Хай живе наука!" – вигукнув пан Журден, вивчаючи

А логіку

Б фізику

В орфографію

Г танці

Д фехтування

11. Рух, динамізм, трагічна напруженість і трагічне світосприйняття – характерні риси літератури

А класицизму

Б бароко

В Просвітництва

Г Середньовіччя

Д  реалізму

12. Слова "Я хочу розуму набратися, щоб не пасти задніх у пристойному товаристві" належать

А Ромео

Б Санчо Пансі

В Дон Кіхотові

Г панові Журдену

Д пані Журден

13. Жан Батіст Мольєр розкриває характери персонажів переважно через

А їхні дії і вчинки

Б монологи

В діалоги

Г портрети

Д ремарки

14. Найважливішою характеристикою твору письменники бароко проголосили

А оригінальність

Б реалістичність

В народність

Г оптимістичний фінал

Д структурну досконалість

15. Цілковите заперечення й різке осміяння зображуваного характерне для

А гумору

Б іронії

В сатири

Г сарказму

Д гротеску

16. Провідним жанром у літературі класицизму є

А трагедія

Б роман

В комедія

Г сонет

Д поема

17. Найбільшого розквіту класицизм досяг у

А Франції ХV ст.

Б Франції ХVІІ ст.

В Німеччині ХVІІІ ст.

Г Англії ХVІІІ ст.

Д Англії ХІХ ст.

18. Утіленням честі та людської гідності в комедії Ж. Б. Мольєра «Міщанин-шляхтич» є

А граф Дорант

Б пані Журден

В пан Журден

Г Клеонт

Д Ков’єль

19. Засновником течії «гонгоризм» у бароковій літературі вважають

А Джона Донна

Б Джона Мільтона

В Луїса де Гонгору-і-Арготе

Г Дамбаттісту Маріно

Д Педро Кальдерона

20. Провідна тема вірша «Галерник» Луїса де Гонгори-і-Арготе – це

А поневолення головного героя

Б перебування головного героя у неволі

В смерть головного героя

Г випробування сили характеру головного героя, що втратив свободу

Д почуття головного героя до його дружини

21. До якої поетичної течії належить лірика Джона Донна?

А кавалерське бароко

Б гонгоризм

В метафізична поезія

Г преціозна література

Д маринізм

22. Головний принцип барокової літератури - це

А зіставлення

Б контраст

В порівняння

Г паралелізм

Д симультанеїзм

23. Які два головні жанри поєдналися в творчому доробку Луїса де Гонгори-і-Арготе й Джона Донна?

А сонети й поеми

Б ліричні вірші й релігійні проповіді

В релігійні проповіді й поеми

Г елегії й сонети

Д романси й елегії

24. Яке філософське вчення стало основою для формування класицизму?

А гуманізм

Б структуралізм

В раціоналізм

Г теоцентризм

Д феноменологія

ІІІ.  Завдання достатнього рівня

(правильна відповідь 1 бал)

1.    Сформулюйте головну думку вірша Джона Донна «Щоб мучить мене…»

2.    У чому полягає символічний сенс вірша Луїса де Гонгори-і-Арготе «Галерник»?

3.    Що висміяв у комедії «Міщанин-шляхтич» Мольєр?

В) Завдання високого рівня (одне на вибір учня, правильна відповідь – 3 бали)

1. Порівняйте ліричних героїв віршів «Галекрник» Луїса де Гонгори-і-Арготе та «Щоб мучить мене…» Джона Донна.

2. Напишіть твір-мініатюру на тему «Жан Батіст Мольєр – творець «високої комедії».

3. Напишіть твір-роздум на тему «Чим образ Журдена цікавий сучасному читачу?»

4. Напишіть твір-мініатюру « Образ людини в літературі бароко та класицизму» ( на прикладі вивчених творів).

30.03.23 р. Мольєр. "Міщанин-шляхтич". Прочитати текст https://www.ukrlib.com.ua/world/printitzip.php?tid=151

14.03. 23 р. 

Тема: Бароко як культурна доба і мистецький напрям.

Домашнє завдання: опрацювати стор. 244-249. Створити тезовий конспект за статтею підручника "Бароко і класицизм" на вказаних сторінках (обсяг - до 2 сторінок), роботу надіслати на пошту вчителю

09.03.23 року.

Тема:Різнорівнева контрольна робота з теми «Відродження» (тести, розгорнуті відповіді на запитання, творчі завдання)

Термін виконання до 13.03 23 року. Надсилати на пошту вчителю ooguz@ukr.net.

Шановні учні, у кого є заборгованості з виконання попередніх робіт ( самостійні роботи з тем «Середньовіччя» та «Трагедія В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта» та вивчення напамять сонетів Франческо Петрарки й Вільяма Шекспіра, терміново їх ліквідуйте. Після 13.03 перескладання не прийматиму. Відеозаписи вивчених сонетів надсилати на пошту або на вайбер вчителю (066) 188-83-30

Завдання до контрольної роботи з теми «Відродження»

Завдання першого рівня (початкового) й другого рівня (середнього). Ціна правильної відповіді – 0,25 бала. Всього 6 балів

1. Визначте хронологічні рамки Європейського Відродження

А) ХІV – ХVІІ ст.

Б) ХV – ХVІІ ст.

В) ХІV – ХVІ ст.

Г) Х – ХІІ ст.

2. Хто з митців не є представником Європейського Ренесансу?

А)Леонардо да Вінчі;

Б) Франческо Петрарка;

В) Вільям Шекспір;

Г)Мігель де Сервантес;

Д) Мольєр

3. Ким був Дон Кіхот?

А)селянином;

Б) збіднілим дворянином;

В) цирульником;

Г) священиком.

4. Якою була світоглядна система доби Відродження?

А) теоцентричною;

Б) антропоцентричною;

В) матеріалістичною;

Г) ідеалістичною.

5. Чого не було серед прагнень Дон Кіхота?

А) прославити своє ім’я та свій край;

Б) здійснювати подвиги в ім’я Дами серця;

В) поборювати всякого роду кривди;

Г) потопати у розкошах та веселощах.  

6. Любов і повага до людини це –

А) снобізм;

Б) гуманізм;

В) клерикалізм;

Г) монархізм.

7. До якого жанру належать перелічені твори:

Твір:

А «Книга пісень»   

Б «Ромео і Джульєтта»  

В «Божественна комедія» 

 Г «Дон Кіхот»

Жанр: 

1 Роман

2 Збірка сонетів

3 Збірка новел

4 поема

5 трагедія

Відповіді: (А,); (Б,); (В, ); (Г, ).

8. Встановіть відповідність між митцями та країною:

Митець: 

А Сервантес

Б Петрарка

В Шекспір

Г Рабле

Країна:

1 Франція

2 Нідерланди

3 Іспанія

4 Англія

 5 Італія

Відповіді: (А,); (Б,); (В,); (Г,).

9. Ліричний герой сонетів Франческо Петрарки – це людина, яка:

А) присвятила себе служінню Богові;

Б) присвятила себе служінню науці;

В) присвятила себе уславленню образу коханої жінки;

Г) присвятила себе пошуку істини і сенсу життя.

10. Хто став зброєношею Дон Кіхота?

А) Самсон Караско;

Б) Андрес (пастушок);

В) Санчо Панса;

Г) Хінесик-Потягусик.

11. Кому належать ці слова?

Цитата:

А «О принцесо Дульсінеє, володарко полоненого серця мого!..»

Б «Пошли вам, Боже, щасливого рицарювання і дай вам, Господи, в усякому бою потуги і подуги…»   

В «А ходи-но сюди, небоже! Зараз я вчиню волю твого відомстителя і заплачу тобі все, що винен…»

Г «То ж овсі не велетні, а вітряки, і не руки то в них, а крила: вони од вітру крутяться і жорна млиновії ворочають»

Герой твору: 

1 цирульник

 2 Дон Кіхот

 3 Санчо Панса

 4 Андрес

5 Хуан Лантух

Відповіді: (А, ); (Б, ); (В, ); (Г, ).

12. Кому належить перша літературна обробка історії про Ромео і Джульєтту?

А) Крістоферу Марло;

Б) Вільяму Шекспіру;

В)Артуру Бруку;

Г) Матео Банделло.

13. Встановіть відповідність між реальними речами та людьми та тим, як їх бачить Дон Кіхот:

Речі:

А Дівиці вільної поведінки

Б вітряки

В Корчмар

Г Погано приготована тріска

Люди: 

1 Управитель замку

2 Форель

3 Прекрасні дами

4 Карлик

5 велетні

Відповіді: (А,); (Б,); (В, ); (Г, ).

14.Назвіть ім’я кращого друга Ромео:

А) Бенволіо;

Б) Меркуціо;

В) Тібальт;

Г) Лоренцо.

15. Встановіть відповідність між тим, що бачить Дон Кіхот і його зброєноша Санчо Панса:

Дон Кіхот: 

 А «тридцять … потворних велетнів»;  

Б «то замок»

В «які в них довжелезні руки»

Г «то…чарівники, що викрали якусь принцесу і везуть її у тому ридвані»

 Санчо Панса: 

  1 «то корчма»

2 «і не руки то в них, а крила»

3 «то вітряки, воно ж  усякому видно»                                                              

4 «се йдуть галерники, каторжники, королівські невільники»

 5 «та то ж… брати- бенедиктинці…»

    Відповіді: (А,); (Б, ); (В, ); (Г,). 

16. Встановіть відповідність між героями твору та їхніми характеристиками:

Герой: 

1 Хінес де Пасамонте

2 Альдонса Лоренсо

3 Санчо Панса

4 Дон Кіхот

Характеристика

А наділений здоровим глуздом та практицизмом

Б Збожеволілий герой-мрійник

В Прообраз Дульсінеї Тобоської

Г Підлий каторжник-брехун

Д прекрасна серцеїдка

Відповіді: (1, ); (2, ; (3, ); (4, ).

17. Якого періоду не було в творчості Вільяма Шекспіра?

А) романтичний;

Б) трагічний;

В) сатиричний;

Г) оптимістичний

18. Що уособлює в собі поняття «донкіхотство»?

А) добрі наївні й довірливі люди;

Б) невиправні мрійники;

В) люди, що не знають і не розуміють реального життя, а живуть лише мрією;

Г) шляхетні, чесні й безкорисні люди.

19. Що стоїть на заваді коханню Ромео і Джульєтти?

А) соціальна різниця;

Б) ворожнеча родин;

В) різниця у віці;

Г) різниця у світогляді.

20.Встановіть відповідність між іменами персонажів та їхньою роллю у трагедії «Ромео і Джульєтта»

Імя:

Б Лоренцо

А Бенволіо

В Ескал

Г Тібальт

Роль у творі:

1 Князь Верони

2 Кузен Джульєтти

3 Друг Ромео

4 Батько Ромео

 5 Ченець

Відповіді: (А, ); (Б, ); (В, ); (Г, ).

21. Як померли ці герої трагедії  «Ромео і Джульєтта»?

Герой:

А Ромео

Б Джульєтта

В Меркуціо

Г Тібальт

Як помер?

1 Помер від хвороби

2 Помер від випитої отрути

3 Помер від власного удару кинджалом

4 Помер у поєдинку з кузеном Джульєтти

5 Помер у поєдинку з Ромео

 Відповіді: (А, ); (Б, ); (В, ); ( Г, ).

22. Розподіліть у дві колонки персонажів трагедії Шекспіра «Ромео і Джульєтта», за принципом друзів і ворогів головних героїв:

А) нянька Джульєтти;

Б) Тібальт;

В) брат Лоренцо;

Г) Бенволіо.

Відповідь: друзі – ; вороги –.

23.  Які рисі не притаманні ліричній героїні сонетів Вільяма Шекспіра?

А) вона небесне створіння;

Б) вона смаглява жінка;

В) вона земна жінка;

Г) вона така, як більшість людей.

24. Скільки сонетів було створено Вільямом Шекспіром?

А) 164;

Б) 154;

В) 170;

Г) 200.

Завдання третього рівня (середнього). Правильна відповідь – 1 бал. Всього 3 бали

1.    Назвіть провідні теми сонетів Вільяма Шекспіра.

2.    Назвіть провідні теми сонетів Франческо Петрарки.

3.    У якому жанрі був задуманий роман Мігеля де Сервантеса Сааведри «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі»?

Завдання четвертого рівня (високого). Правильна відповідь – 3 бали. На вибір учні одне із завдань

Напишіть твір-мініатюру на тему:

1.    Чим важливі сонети Франческо Петрарки для читачів ХХІ століття?

2.    Чим важливі сонети й трагедії «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра для сучасного читача?

3.    Чим цікавий і важливий для юних читачів України роман «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі» Мігеля де Сервантеса?

4.    Які ідеї Відродження, втілені у творах Франческо Петрарки, Вільяма Шекспіра та Мігеля де Сервантеса, важливі для українського читача ХХІ століття?

07.03.23 року. Вітаю! Завершуємо вивчення теми "Відродження". Нижче надаю для опрацювання консультаційні матеріали за романом Мігеля де Сервантеса "Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі". Ви вже мали ознайомитися з вибраними розділами роману, вміщеними у підручнику. На основі тексту твору та   консультаційних матеріалів підготуйтеся до перевірочної роботи з теми "Відродження". Тестові завдання будуть розміщені на сайті 09.03. 23 р. 

Увага! У кого залишилися заборгованості з виконання самостійних робіт з тем "Середньовіччя" та "Трагедія В. Шекспіра "Ромео і Джульєтта" й сонети Петрарки й Шекспіра напамять, терміново доздайте (завдання не видаляла, дивіться нижче на сайті).  Надсилати на пошту ooguz@ukr.net або на вайбер (066) 188-83-30 до 12.03.23 р. 

Мігель де Сервантес Сааведра (1547-1616). «Дон Кіхот» 

Консультація №1

Тема: Історія створення роману Мігеля де Сервантесон Кіхот з Ламанчі», його зв’язок із лицарськими романами, пародійний характер. Особливості сюжету й композ «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», його зв’язок із лицарськими романами, пародійний характер. Особливості сюжету й композиції твору

Епіграфи:

«Дон Кіхотом» почалася нова ера

 найновішого мистецтва. Він завдав рішучого удару

 ідеальному спрямуванню роману і повернув його до дійсності.

Віссаріон Бєлінський, російський критик ХІХ століття

…пігмеями видаються всі інші книги поруч із цією.

Гюстав Флобер, французький письменник ХІХ століття

 про роман Сервантеса

Мігель де Сервантес Сааведра. Останній романтик Пізнього Відродження, автор геніального роману «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі». Про цей твір відомий французький письменник ХІХ століття Гюстав Флобер сказав, що «пігмеями видаються всі інші книги поруч з цією». У 2001 році, в рік святкування сторіччя започаткування Нобелівської премії, Нобелівським комітетом у справах літератури було проведено опитування ста найвідоміших письменників і поетів сучасності, яким було запропоновано укласти список ста кращих книг, створених за історію людства, розташувавши їх у цьому списку за рівнем значущості для історико-культурного розвитку всіх країн і народів. Більшість митців на перше місце поставила роман Мігеля де Сервантеса про Дон Кіхота. Чому така висока оцінка? Чому ось уже понад 400 років твір Сервантеса не втрачає своєї привабливості  й актуальності? (Роман «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі» Мігеля де Сервантеса Сааведри вперше побачив світ у Мадриді в січні 1605 року. Його автор був оголошений державним злочинцем і довгі роки провів у в’язниці.)

- Хто такі гідальго? (Збіднілі дворяни в Іспанії.

Історична довідка: гідальго – дрібний дворянин. У епоху напруженої боротьби з маврами  (ХІ – ХІV століття) дрібне дворянство відігравало визначну роль. Переважно з цього середовища вербували бійців для боротьби за звільнення Іспанії від чужинців, завдяки чому ці дворяни встигли міцно закріпитися на відвойованих землях. Але вже у ХV-ХVІ століттях  у період посилення королівської влади, ці групи дворянства частково перетворилися на простих службовців королівської армії, чиновників та дрібних придворних. Перехід до капіталістичних форм господарювання, що розпочався наприкінці ХV століття та безперервне зростання цін на предмети першої необхідності поступово звели дрібних поміщиків до повного банкрутства. За часів Сервантеса позбавлений останнього шматка гідальго був характерною фігурою іспанського життя.)

Перевірте, як ви знаєте факти біографії Сервантеса

1.Назва міста, у якому народився Сервантес. (Алькала-де-Енарес.)

2. Ким був батько Сервантеса?(Гідальго, що заробляв на життя як лікар.)

3. У якому віці Сервантес написав перші розділи роману про Дон Кіхота? (у 50 років.)

4. Назва міста, біля якого Сервантес був тяжко поранений. (Лепанто.)

5. Яке прізвисько отримав Сервантес? (Великий Манко.)

6. Назва галери, яку захопили пірати, а Сервантес потрапив у полон. («Сонце».)

7. Скільки років йому довелося пробути в алжирському полоні? (5 років.)

8. Кого з письменників античності Сервантес вважав своїми кумирами? (Гомера, Вергілія, Горація, Овідія.)

9. Ідеї яких гуманістів Відродження найбільше вплинули на Сервантеса? ( Данте, Петрарки, Боккаччо, Еразма Роттердамського.)

Жанрова своєрідність роману «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі» Мігеля де Сервантеса Сааведри

Роман-пародія

Пародія на рицарські романи Середньовіччя, якими зачитувалася сучасна Сервантесу Іспанія

Авантюрний роман

Численні пригоди головного героя та його зброєноші

Епічний роман

Епос побутового життя

Побутовий роман

Читач дізнається, як живуть, одягаються, розмовляють, що їдять. Як розважаються люди в тогочасній Іспанії. У романі діє 669 самобутніх персонажів

Філософський роман

Спонукає до роздумів про сенс життя, про роль високих ідеалів, про віру у високе призначення людини

Гумористично-сатиричний роман

Карнавалізація оповіді, панування сміхової стихії, яка переповнена усіма засобами комічного

Роман шляху (або «великої дороги»)

Герої твору побували майже в усіх куточках Іспанії. Мандруючи через міста і села, перебуваючи в корчмах, заїздах і замках, Дон Кіхот і Санчо Панса  стали свідками життя тогочасної Іспанії, де панує жадоба до наживи

Перший реалістичний роман у світовій літературі

Детально й правдиво зображена Іспанія на рубежі ХVІ- ХVІІ століть.

Примітка

Пародія (від грец. – жартівлива переробка ) – жанр сатиричної та гумористичної літератури, заснований на комічному наслідуванні твору якогось автора або літературного напряму.

Первинна інформація про Дон Кіхота за І розділом роману Сервантеса

Збіднілий дворянин (гідальго) Кикоть

(у рос. перекладі

М. Любимова: «фамилия его была Кихана»)

«читав рицарські романи з таким запалом і захватом, що майже зовсім занедбав… усяке господарювання»

«статури був міцної»

«із себе худий, з лиця сухорлявий»

«дуже кохався на полюванні»

«літ нашому гідальгові до п’ятдесятка добиралося»

-Що сталося з гідальго у результаті надмірного захоплення читанням рицарських романів? («Збожеволів він отак до послідку…», «Його уява переповнилася різними химерами, вичитаними з тих книжок: чарами та чварами, битвами та боями, викликами та ранами, зітханнями та коханнями, розлуками та муками і всякими такими штуками. Всі ті несосвітенні випадки так убилися йому в тямку,що він мав їх за щирісіньку правду». Герой переплутав світ книжковий з реальним! Ми, як читачі, точно знаємо, що книжковий світ відрізняється від реального авторською вигадкою і сприймати його стовідсотково за правду не лише не потрібно, а й шкідливо.)

- Зверніть увагу на перекладацьку майстерність Миколи Лукаша , який,здається, місцями переходить до ритмізованої прози, чим більше загострює іронічне звучання безсмертного творіння Сервантеса у перекладі українською мовою.

Програма дій Дон Кіхота

1.     «Йому випадає, мовляв, і подобає, собі на славу, а рідному краєві на пожиток, статися мандрованим рицарем».

2.     «поборювати всілякого роду кривди»

3.     «наражатися на різні біди й небезпеки, щоб, перебувши їх і подолавши, окрити ймення своє несмертельною славою…»

(Покликання – стати мандрівним рицарем задля власної слави та уславлення рідного краю.)

Висновок: отже, перед нами мандрівний рицар.

- Поясніть, гідальго перетворився на мандрівного рицаря реально чи у своїх фантазіях?

- Чому ж тоді він так ретельно готується до виїзду як мандрівний рицар?

- Простежимо за тим, як герой готується до виїзду. Які етапи перетворення гідальго на рицаря ми спостерігаємо?Які авторські прийоми  не дають нам можливості повірити в те, що відбувається?

Висновки:

Перше, чим зайнявся новоспечений рицар, було чищення рицарських обладунків . Авторські зауваження на деталі роблять цей процесс карикатурно-смішним. Читач то доброзичливо посміхається, то пирскає в кулак, то починає відверто реготати (особливо, коли рицар випробовує міцність картонного шолому, з яким промочився цілий тиждень). Висновки, які є результатом проведених Дон Кіхотом робіт, свідчать про його  повну необізнаність  з реаліями життя. Він виглядає як дитина, що бавиться у війну.

Друге – рицар оглядає бойового коня, який насправді був шкапою, і довго розмірковує над тим, як назвати його. «Крутив мізком туди й сюди, перебирав сотні ймень, вигадував і відкладував, продовжував і скорочував, перевертав на всі боки – і назвав нарешті Росинантом, тобто Перешкапою» («первой клячей в мире»).

Третє, мандрівний рицар обирає собі ім’я (хоча це мало б бути першочерговим!)

-Поміркуйте, чому кличку коневі герой обирав чотири дні, а собі ім’я – аж вісім. Який сенс того, що Дон Кіхот назвався Ламанчським(«наш завзятий рицар поклав теж додати до свого імені  назву отчизни своєї і величатися Дон Кіхотом з Ламанчі: так усякому буде розумно, звідки він родом і ходом, так і гадалося йому , уславить він непомалу свою батьтківщину».)

Четверте – «тепер лише за одним діло стало – знайти собі даму до закохання, бо мандрівний рицар  без любові  - то все одно, що дерево без листу й овочу або тіло без душі…»

- Як ви розумієте порівняння рицаря без любові  з «деревом без листу й овочу» та й «тілом без душі»? З якою метою автор поєднує заземлено матеріальне з духовним? У чому полягає парадокс вибору дами  серця Дон Кіхотом? (Його обраниця була звичайнісінькою селянкою з селища Тобоса на імя Альдонса Лоренсо. Для Дон Кіхота вона стала Дульсінеєю Тобоською.)

 Весь процес підготовки збожеволілого гідальго до рицарських мандрівок постає перед читачем у двох планах: реальному від автора та уявному від його героя.

- Поміркуйте, які з бажань Дон Кіхота можна вважати божевільними, а які – ні? Чому ви так думаєте? ( Божевіллям можна вважати прагнення героя бути «мандрованим рицарем» у той період, коли часи рицарів вже відійшли в минуле. Божевіллям є плутанина між книжковим та реальним світами, яка відбувалася у свідомості Дон Кіхота. Проте його прагнення прославити своє ім’я, вітчизну, слугувати прекрасній дамі, захищати всіх знедолених та ображених ніяк не є божевільними. Навпаки, це ті життєві орієнтири, які заслуговують на повагу, які роблять людину Людиною. Це своєрідне втілення гуманістичних ідеалів, які ніколи не втрачають своєї цінності. Біда в тому, що про ці ідеали забули в суспільстві й сприймають їх як дивацтва божевільної людини.)

- Як співвідносяться у тексті реальність та вигадка? (Реальний план оповіді йде від автора й сприймається читачем як основний, уявний або фантастичний план йде від головного героя Сервантеса й сприймається іронічно.)

- Який зі світів роману Сервантеса є «своїм» для Дон Кіхота? (Дон Кіхот живе у світі фантазій, у світі рицарських романів, книжкових доблестей і чеснот, які втратили свою силу й значущість у реальному світі. Це «свій світ» для Дон Кіхота. Але він замкнений. І герой прагне розширити його межі.)

Консультація №2

Тема:Конфлікт високих прагнень Дон Кіхота та буденної дійсності. Неможливість реалізації ідеалів героя

Епіграфи:

Я доблесний Дон Кіхот Ламанчський,

заступник ображених і гноблених…

Мігель де Сервантес

«Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі»

(частина І, розділ ІV)

Перевірте себе:

1.    Справжнє ім’я Дон Кіхота Ламанчського. (Кикоть, Кехана.)

2.    Ім’я дами серця Дон Кіхота. (Дульсінея Тобоська.)

3.    Ким насправді була дама серця Дон Кіхота? Як її звали? (Вона була селянкою. Її ім’я – Альдонса Лоренсо.)

4.    Ім’я, що Дон Кіхот дав своєму коневі. Що воно означає? (Росинант. Перешкапа.)

5.    Від чого Дон Кіхот утратив здоровий глузд? (Начитався рицарських романів.)

6.    Яку мету поставив перед собою Дон Кіхот? (Бути «мандрованим рицарем», уславивши своє ім’я, здійснити подвиги задля дами серця та своєї вітчизни.)

7.    З чого Дон Кіхот розпочав підготовку до мандрівок? (З підготовки рицарських обладунків.)

8.    Який рицар був ідеалом Дон Кіхота? (Амадіс Гальський.)

9.    Скільки років було Дон Кіхотові? («до п’ятдесята добиралося…»)

Роль  розділів ІІ –VІІІ частини першої в основному конфлікті твору.

Простежимо за двома виїздами Дон Кіхота, особливу увагу звернемо на хронотопічні особливості вказаних розділів; важливо також простежити за реакцією людей реального світу на дивацтва Дон Кіхота та з’ясувати причини такої реакції; звертаємо увагу й на авторську майстерність у створенні усього художнього світу роману та окремих образів, включаючи головних і другорядних героїв.

Тож «слідом за автором» вирушаємо шляхами Іспанії за героями роману Сервантеса.

Розділ ІІ

- Отже, ми залишили Дон Кіхота, коли він завершив підготовку до виїзду в широкий світ як мандрівний рицар. Визначте, що є темою розділу ІІ? (Це оповідь про перший виїзд Дон Кіхота.)

- Згадайте, як і де жив до того Дон Кіхот? (Коли Дон Кіхот був ще сеньйором Кеханою (Кикотем), він жив самітником у своєму маєтку, захопившись читанням рицарських романів. Його життєвий простір обмежувався його домівкою, інколи розширюючись для полювання, яке так полюбляв цей збіднілий дворянин. Тож можна сказати, що він жив у замкненому просторі, який став безмежним лише завдяки польотові його фантазії під час читання рицарських романів.)

- Знайдіть у тексті розділу ІІ рядки , в яких розкриваються причини, чому Дон Кіхот хотів виїхати терміново. (Він вважав, що має поспішати, «бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зло треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі спинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виправити!»)

- Як ви оцінюєте ці прагнення героя? Чи можна їх вважати божевільними?Зверніться до другого епіграфу. Які рядки вірша Бориса Грінченка перегукуються з прагненнями Дон Кіхота?

- За яких обставин відбувся перший виїзд Дон Кіхота? («ні слова нікому про задум свій не сказавши, встав він раз якось перед світом, а діло було в місяці липні, як саме гарячі дні стояли) і так, щоб ніхто не бачив, узяв на себе повний обладунок, сів на Росинанта, приладив на голові свого латаного шолома, настромив на руку щит, схопив списа і виїхав задвірками у чисте поле…»)

- Як ви думаєте, чому він виїздить таємно та ще й задвірками?

- Що могло припинити рицарські мандри Дон Кіхота? Як він подолав цю проблему? («за рицарськими законами, він не має жодного права ставити до бою з будь-яким рицарем; а якби вже й висічено, то він може носити лише білу збрую, без девізу на щиті, поки своєю хоробрістю їх не заслужить», «його ж іще не висвячено на рицаря». Але герой не повертається додому, тому що «шаленство взяло гору над тими сумнівами» і вирішив діяти так, як читав про те у книжках.)

- Що і чому засмучувало Дон Кіхота? (Він відразу ж хотів стати до бою, виявити своє геройство, але йому ніхто не зустрічався.)

- Про що розмірковує герой, віддавшись на волю Росинанта? (Дон Кіхот мріє, що про його «славетні діяння» буде написана повість, подумки звертається до «мудрого чарівника», якому суджено бути літописцем  надзвичайних його пригод, подумки він розмовляє й з Дульсінеєю Тобоською, яка нібито у гніві вигнала його, розбивши йому серце.)

- Якою є мова Дон Кіхота? (Вона дуже химерна, по-книжному пишномовна й барвиста, така, якою були написані рицарські романі, від яких збожеволів герой. Нісенітниці нагромаджувалися одна на одну точнісінько, як у його улюблених романах. Цікавим є авторське зауваження про надзвичайну спеку, від якої «якби в голові Дон Кіхота ще залишився мозок, то розтанув би неодмінно». Цим зауваженням автор готує читача до того, що далі оповідь піде паралельно у двох планах: реальному і уявному.)

- У розділі ІІ розповідається про перший виїзд Дон Кіхота зі своїх володінь. Самостійно заповніть таблицю «Реальне та уявне за змістом роману Сервантеса «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі». Зробіть висновок, чому для оточуючих Дон Кіхот став посміховиськом та предметом для розваг:

Реальне

Уявне (те, що «бачить» Дон Кіхот)

Корчма

«пишний замок о чотирьох вежах та шпилях щиро срібних, що коло замку того і міст звідний, і рів кругойдучий є, і все інше, до нього належне»

Дівиці вільної поведінки

Прекрасні дами

Свинопас

Карлик

Хазяїн корчми

Кастелян (управитель замку)

Тріска, погано приготована

Форель

Чорний, пліснявий хліб

Хліб з білосніжного борошна

Висновок. Поведінка, зовнішній вигляд, манера висловлюватися – все виглядає чудернацьким і дивним у реальному світі, й Дон Кіхот перетворюється на посміховисько для оточуючих.

-        Спробуйте з’ясувати, як ставиться автор до свого героя. Чи збігається його ставлення зі ставленням корчмаря та дівиць? (Автор ставиться до героя іронічно, але не зневажає його, як це роблять корчмар і дівиці, приймаючи його за предмет для власних розваг і посміховисько.)

Розділ ІІІ, де оповідається, яким пишним способом висвятився Дон Кіхот на рицаря

- Як зазначено у підзаголовку ІІІ розділу, головною подією, що зображена в ньому, є висвячення Дон Кіхота на рицаря. Проте автор зазначає, що відбулося це «потішним способом». Маємо дослідити, у чому є полягає ця потішність та яким чином автор її створює. Порівняйте з обрядом посвячення у рицарі за доби Середньовіччя (див. додаток №1 до даного уроку на сайті журналу).

- Доведіть цитатами з розмови Дон Кіхота і корчмаря, що й корчмар був обізнаний у рицарських романах.

- Яким, за словами Дон Кіхота, є його заповідне бажання? («…жадання моє заповідне, аби міг я по велінню обов’язку мого об’їжджати всі чотири сторони світу, шукаючи пригод та допомагаючи усім скривдженим, що належить чинити всякому рицарству, а надто таким, як я, мандрованим рицарям…»)

- Знайдіть у діалозі приклади власної непрямої мови героїв. Поміркуйте, з якою метою автор її використовує. (Корчмар говорить про гроші, які для Дон Кіхота є лише «побрязкачами». Власна непряма мова є додатковою характеристикою героїв. Читачеві відкривається абсолютна безкорисливість Дон Кіхота та корислива зацікавленість корчмаря, який вже не просто хоче розважитися, а й на майбутнє підготувати  грунт для можливого збагачення. Дон Кіхот  щиро вірить у слова корчмаря і викликає у читача жалість, а корчмар викликає у читача жалість, а корчмар виглядає огидним.)

- Знайдіть комічні приклади поведінки Дон Кіхота, описані у ІІІ розділі. Оцініть майстерність Сервантеса у створенні подібних ситуацій. Як ставиться автор до дивацтв свого героя? (Епізод нічної варти біля колодязя, сутичка з погоничем.)

- Розгляньте ілюстрацію Гюстава Доре, що відображає епізод нічної варти біля колодязя. Зіставте з текстом. Доведіть, що художник вдало відобразив цю ситуацію.

- Поміркуйте, чи можна вважати сутичку Дон Кіхота з погоничем лише смішною? Чому ви так вважаєте? Доведіть, що в цьому випадку автор не на стороні Дон Кіхота. Про яку рису вдачі Дон Кіхота свідчить епізод з погоничами біля криниці? Як характеризує героя його мова?

- Виразно прочитайте епізод посвяти Дон Кіхота у рицарі. В чому, по-вашому, комізм такої посвяти? Чи за всіма правилами рицарствами корчмар здійснив цей обряд? Що вам відомо про правила посвяти у рицарі, які існували за доби Середньовіччя?

Розділ ІV. Що трапилося нашому рицареві по виїзді з корчми

- З’ясуйте за текстом, у чому полягала причина невимовної радості Дон Кіхота. («Дон Кіхот виїхав із корчми вже зубовним рицарем, і такий же був радий, та веселий, та втішний, так у ньому серце грало, що на Росинантові аж попруги тріщали».)

- Чому він вирішив повернутися додому? (За породою корчмаря він мав узяти з собою «припас, що то в дорозі може знадобитися, особливо за гроші та сорочки… та за одним ходом і зброєносця собі поєднати». Він уже мав на меті «селянина одного, його сусіду, чоловіка багатого на діти, а бідного на достаток».)

- Чому саме так  автор знайомить читача з майбутнім зброєносців Дон Кіхота?

- Який шанс отримав Дон Кіхот справити свою «рицарську повинність»? У чому вона полягала? (дон Кіхот мав за рицарську повинність захист усіх знедолених, «безталанників», тому він не роздумуючи стає на захист хлопчика Андреса, над яким знущається багатій із села Кінтанара Хуан Лантух.)

- Як ви вважаєте, чи є справедливим покарання Андреса?

- Чому Дон Кіхот стає на захист хлопця, а не хазяїна отари?

- Чому Дон Кіхот вважає, що Хуан Лантух виконає його наказ? Чим, на його думку, визначається благородство людини? (Вміння дотримуватись даного слова. Дон Кіхот занадто довіряє людям, вважаючи, що всі є господарями даного слова.)

- Як ви гадаєте, чи злякався погроз Дон Кіхота Хуан Лантух? Наведіть аргументи з тексту. (Селянин не лише не злякався Дон Кіхотових погроз, а й ще більше побив хлопця, а потім познущався з нього ще й морально.)

- У чому, по-вашому, проблема Дон Кіхота за даним епізодом? (Він сприймає реальний світ як книжковий, у своїх супротивниках бачить шляхетних людей і довіряє їхньому слову. Він виглядає доволі розсудливим і справедливим, але не доводить розпочатої справи до кінця.)

- Дослідник творчості Сервантеса Л. Пінський зазначив, що «немає нічого не розважливішого, ніж навіжена розсудливість». Яким чином вислів літературознавця співвідноситься з цією ситуацією?

- Як ви гадаєте, чи випадково за епізодом побиття Андреса хазяїном та безглуздого втручання Дон Кіхота йде опис його сутички з купцями та побиття погоничем мулів? Що й чому так пристрасно захищає Дон Кіхот? Як він сам сприймає цю пригоду? (Дон Кіхот отримує стусани в ім’я дами свого серця Дульсінеї Тобоської і вважає за честь цю пригоду, тому що все відбувається, як у рицарських романах. Автор не випадково  знову робить Дон Кіхота посміховиськом та дозволяє погоничеві порахувати йому ребра, адже щойно він став причиною ще жорстокішого знущання хазяїна овець над пастушком Андресом.)

Розділ V, у якому продовжується оповідь про нещастя нашого рицаря

- Дон Кіхот отримав таки добрячих стусанів від погонича мулів, та таких, що не міг самотужки підвестися. Як він сам себе стимулював, щоб підвестися? (Він згадував подібні ситуації з рицарських романів та старовинних романсів, ніс усіляку нісенітницю, чим дуже налякав і засмутив свого односельця, який узявся йому допомагати. Він то вважав себе пораненим Рицарем Лісу і прийняв за свого дядька Маркіза Мантуанського; то полоненим мавром Абенсеррагом, ніс такі дурниці, що селянин Педро Алонса не один  раз згадував чорта.)

- Знайдіть у тексті V розділу, що ж відбувалося в домі Дон Кіхота за його відсутності?

- Як ви думаєте, чому. Крім ключниці й племінниці там знаходяться ще й священик Перо Перес та цирульник Ніколас? У чому вони вбачають причини божевілля Дон Кіхота  і як прагнуть вирішити проблему? (Прийняли рішення палити книги як основне джерело зла. Такий підхід є свідченням невігластва. Яке межує з вандалізмом. Майже через 350 років у Німеччині запалахкотять багаття з кращих взірців світової літератури, серед яких буде й книга про Дон Кіхота Сервантеса. Можливо, як не страшно це визнавати,  що десь серед вандалів ХХ століття були й нащадки героїв роману великого іспанця, які палили книги збожеволілого гідальго.)

- Як ви вважаєте, чи було вирішено проблему спаленням романів? Можливо, до цього було потрібно поставитися якось інакше? Як?

Розділ VІ. Про великий і цікавий огляд, що вчинили парох і цирульник у книгозбірні нашого завзятого гідальго

Словникова робота

Звертаємося до словничка уроку, див. додаток №2 до даного уроку на сайті журналу, для з’ясування значення слів «парох» і «цирульник».

- «Парох попросив у небоги ключа від кімнати, де збігалися оті книжки. До всього лиха провідниці, і та охоче вволила його волю».  Як ви гадаєте, з чиєї точки зору книжки були «провідницями лиха»? (Ключниця, небога, священик і цирульник вважають їх причиною божевілля Дон Кіхота і коренем зла.) Як це їх характеризує?Чи збігається їх погляд з авторським? Знайдіть у розділі VІ свідчення невігластва та його висміювання автором. У якому співвідношенні знаходяться світ Дон Кіхота та світ його родичів і друзів?

- чому парох називає процес спалення книг Дон Кіхота «аутодафе»?Чому був «помилуваний» рицарський роман про Амадіса Гальського? Який сенс священик вклав у слова «батькові заслуги на сина не переходять»?

- Знайдіть приклади відвертого знущання автора над «суддями» рицарських романів. Доведіть, що захоплення рицарськими романами торкнулося не лише Дон Кіхота. (Священик був щирим прихильником рицаря Тиранта Білого і вважав книгу про нього «найкращою на світі». Парох її поціновував більше за інші , тому що рицарі-герої цього твору вмирають у своєму ліжку, залишаючи заповіти. Але разом з тим він вважає, що автор зумисне «нагородив» стільки нісенітниць, що його варто було б засудити до довічної каторги. Він радить цирульникові: «Візьміть її з собою, прочитайте, й ви переконаєтеся, що я сказав про неї істинну правду».)

- Чому племінниця радить спалити й інші книги, не рицарські романи? У чому вона вбачає шкідливість віршів? (Небога вважає, що якщо пройде дядькове божевілля, викликане рицарськими романами, то він може захопитися віршами, « й тут йому спаде на розум стати пастушком»: буде тинятись лісами та лугами, співати, грати на сопілці, або, що найгірше, сам зробиться поетом…») як це характеризує Дон Кіхотову небогу?

- як ви вважаєте, чому під час книгоспалення Дон Кіхот спить?

Розділ VІІ. Про другий виїзд нашого доброго рицаря Дон Кіхота з Ламанчі

- Чому після спалення книг Дон Кіхот два тижні просидів безвиїзно вдома? («цілих два тижні по тому сидів наш гідальго тихо дома – не було й знаку, що він ізнову ті химороди гнати збирався») Чи було це свідченням того, що він відмовився від своїх попередніх прагнень? (Ні! Дон Кіхот постійно вів розмови про те, «що світові нині найбільш потрібні мандровані рицарі й що саме в його особі те мандроване рицарство відродиться і оновиться». «Одночасно Дон Кіхот провадив перемовини з одним селянином», принажуючи його бути за зброєносця.)

- Як він сприйняв звістку про замурований чаклунами вхід у книгосховище?

- Чим Дон Кіхот знадив Санчо Пансу? Як ви думаєте, може, й зброєносець був не сповна розуму? Як розуміти деталь характеристики Санчо Панси – «без олії в голові»? (Найбільше Санчо привабила перспектива бути губернатором острова.)

- Виразно прочитайте епізод, у якому йдеться про підготовку Дон Кіхота і його зброєносця до другого виїзду. Чому Дон Кіхот мав сумніви щодо Санчового осла? (не міг згадати з рицарських романів, «чи були джури-ослоїзди».) Чому Санчо все ж їде на ослі?

- Поміркуйте, чому Дон Кіхот і Санчо розпочинають другий виїзд вночі? Доведіть, що Санчо краще підготувався до виїзду, ніж «його милість».

- Яке враження справив на вас зброєносець Дон Кіхота при першому знайомстві? Як мова героя допомагає схарактеризувати  його? (Мова Санчо Панси свідчить про  його практичний розум. Вона багата на прислів’я та приказки, що є безперечним достоїнством героя як носія народного погляду на рицарів та рицарство. Він більше опікується своїм власним добробутом, ніж подвигами. Але він неосвічений і доволі довірливий. Герой бачить перед собою зірку-дороговказ – губернаторство – і чесно супроводжує Дон Кіхота.)

- Як ви думаєте, чому автор наділяє Санчо Пансу протилежними Дон Кіхотові рисами?

- Розгляньте ілюстрацію Оноре Дом’є, що зображує Санчо Пансу. Наскільки цей живописний образ збігається з вашою читацькою уявою про зброєносця Дон Кіхота?

Розділ VІІІ. Про велику перемогу. Здобуту премудрим Дон Кіхотом у страшенному і неуявленному бою з вітряками, та про інші вікопомні події

Проблемне завдання. Даючи стислий виклад подій у розділі VІІІ роману у підзаголовку, автор наголошує на тому. Що в ньому йдеться про «вікопомні події». Наше завдання – з’ясувати, чому Сервантес дає їм таку характеристику, й визначити роль цього розділу у загальній композиції роману про Дон Кіхота.

- Згадайте, яку головну мету ставить перед собою Дон Кіхот, розпочинаючи рицарські мандрівки? (Мета Дон Кіхота – захищати тих, «кого Господь і природа створили вільними». Саме так звучить у романі ключове для Відродження поняття свободи. Це тим більш є показовим, що Сервантес розпочав писати свій роман у 1602 році, перебуваючи сам в ув’язненні.)

- У розмові з Санчо Пансою Дон Кіхот проголошує найвеличніший із гуманістичних девізів Ренесансу. Слова про свободу людини: «Свобода, Санчо, є однією із найдорогоцінніших щедрот… з нею не можуть зрівнятися ніякі скарби: ні ті, що втаємничені у надрах землі, ні ті, що скриті на дні морському. Заради свободи, точно так, як і заради честі, можливо і необхідно ризикувати життям, й, навпаки, неволя є найбільше нещастя, яке лише може статися з людиною…»)

- Епізод двобою Дон Кіхота з вітряками вважають одним із центральних у романі для розуміння сутності головного героя. Розглянемо більш детально цю «вікопомну подію». У чому, по-вашому, полягає її парадоксальність? (Як і все, що стосується Дон Кіхота. Сутичка з вітряками постає у світлі двох реальностей:

у реальній площині – це «тридцять чи сорок вітряків, що серед поля стояли»;

уява Дон Кіхота бачить в них «тридцять, якщо не більше, потворних велетнів, що з ними я наважився воювати і всіх до ноги перебити».)

- До VІІІ розділу ми з вами визначали, що реальний план ішов від автора. А уявний – від Дон Кіхота. Що змінилося в оповідному плані розділу VІІІ? (Реальний світ постає не лише з точки зору автора, у автора-оповідача з’являється помічник і спільник, тверезо мислячий Санчо Панса. Вони вже вдвох намагаються настановити на шлях істинний Дон Кіхота. Натомість Дон Кіхот діє відповідно до своєї уяви, а не до реальності. Уява стає для Дон Кіхота вищим законом. Жодні випробування долі не можуть змінити його психологічної настанови, перевиховати його. Скільки б Дон Кіхот не страждав від ударів від ударів, знущань, образ – він ніколи не «прозріє». Реальність для нього недійсна. Єдина істина – це його власна уява. Він виступає як непохитний фанатик ідеї, віри й високої мети.)

- Яка з реальностей, по-вашому, є вагомішою для людини – реальна чи уявна? Чи дає відповідь на це запитання Сервантес у своєму романі? (Це питання автор залишає відкритим. Вибір має здійснювати кожен читач.)

- Які почуття у вас викликає затята наполегливість Дон Кіхота творити добро? Як до цього. По-вашому, ставиться автор? (І в автора, і у читача така позиція героя викликає повагу.)

- Як ви вважаєте, Дон Кіхот намагається творити добро чи «причиняти добро»? У чому ви вбачаєте різницю?

Бій Дон Кіхота з вітряками

Очима Дон Кіхота

Очима Санчо Панси

«тридцять…потворних велетнів»

«то вітряки»

«які в них довжелезні руки»

«і не руки то в них. А крила: вони од вітру крутяться і жорна млиновії ворочають»

«боягузи, підлі тварюки»

«то вітряки, воно ж усякому видно»

- З якою метою автор використовує антитезу у зображення позицій Дон Кіхота і Санчо Панси? На чиєму боці ви? Аргументуйте.

- Розгляньте ілюстрацію Гюстава Доре,що зображує сутичку «рицаря» з вітряками. Які саме етапи цієї «битви» зобразив художник? Який сенс і в тексті, і на ілюстрації має розташування героїв (Дон Кіхот і Росинант лежать, обидва горілиць, а над ними стоїть Санчо Панса)?

- Перегляньте фрагмент художнього фільму «Дон Кіхот», епізод бою з вітряками. Наскільки вдалося акторові Миколі Черкасову передати одночасно й героїчний запал, і безумство Дон Кіхота?Чи відповідає, по-вашому, фрагмент екранізації відповідному епізоду тексту?В чому ви вбачаєте режисерські відхилення?Чи має режисер на них право?

- Як сам гідальго пояснює свою поразку в бою з вітряками?Чи усвідомив він, що то було насправді?(Дон Кіхот вважає, що у цей момент від нього відвернулося бойове щастя, що це витівки чаклуна Фрестона, який «навмисне перетворив тих велетнів на вітряки. Щоб не дати мені слави перемоги, бо на мене дуже ворогує». Герой не вгаває, він вважає. Що його «доблесний меч розіб’є ті зловорожі чари». Дон Кіхот залишається у своєму уявному світі, й немає поки що сили,здатної повернути його у реальне життя.)

- Як оцінює Санчо Панса дії свого пана? Чи засуджує він Дон Кіхота? (Санчо розуміє, що у його пана «вітер у голові ганяє». Але він чітко дотримується субординації, він знає своє місце, але тверезо дивиться на стан речей. Простакуватий і довірливий, Санчо все ж більше виглядає розсудливим.)

- Серед «вікопомних» подій VІІІ розділу є й зустріч Дон Кіхота з ченцями. Що він уявив собі, побачивши візок у супроводі ченців? (Він прийняв ченців за чорні поторочі, що викрали прекрасну принцесу. «Я мушу будь-що-будь тому ґвалтованому вчинкові перешкодити».)

- Як мова Дон Кіхота характеризує його рішучість? Як він називає ченців? У чому полягає парадоксальність ситуації?(«Диявольське потворне кодло», «брехливе лайдацтво».) Оцініть, наскільки сміливо з боку Сервантеса так висловлюватися про слуг Божих навіть устами божевільного героя?

- Чим сутичка з ченцями закінчилася для Санчо Панси?Чому його побили погоничі?(Санчо постраждав за мародерство. Він почав роздягати побитого Дон Кіхотом ченця, мотивуючи тим, що то його законні трофеї, бо пан його …здобув у битві перемогу.) Що в цьому фрагменті свідчить, що Санчо легко переходить зі світу реального до світу уявного. Як ви думаєте, чому це відбувається?

- Чому, по-вашому, і рицар, і джура впродовж VІІІ розділу обидва добряче отримали на горіхи?Порівняйте стан Дон Кіхота після сутички з вітряками та стан Санчо після побиття погоничами? Кому з них ви більше співчуваєте? Чому?

- У той час, як погоничі духопелили Санчо Пансу, Дон Кіхот  після розмови з дамою та неповажних слів її слуги  затіває з ним сварку, яка переходить у бій. Як ви думаєте, з якою метою автор дає змогу своєму героєві випробувати зброю з реальним, а не з примарним супротивником?Чи був біскаєць гідним супротивником Дон Кіхоту?

- Яку роль відіграють звертання Дон Кіхота до Дульсінеї Тобоської під час сутички з ченцями та біскайцем?

- Узагальніть своє бачення того, як автор ставиться до свого героя. (Автор то принижує, то підносить Дон Кіхота. Він ніби веде смислову гру з читачем, головним предметом якої є дуальність людини, неоднозначність її буття, позерство і простота її існування.)

- Який головний прийом використовує автор для зображення існування свого героя в двох реальностях? (Це іронічність оповіді.)

- Розгляньте ілюстрації Сави Бродського й Гюстава Доре до епізоду бою з вітряками. Чим відрізняються підходи Бродського й Доре у відтворенні цієї ситуації тексту? Хто, по-вашому, створив ілюстрації, які є ближчими до авторського тексту?

- Чи збігається образ зброєносця Дон Кіхота з джурами  рицарських романів? Чому Санчо зображений Сервантесом саме таким?

- Доведіть на основі вже опрацьованих розділів, що образ Дон Кіхота є багатоплановим і складним. (Дон Кіхот є пародійною постаттю «книжного рицаря», «його світ» - це світ уявний, світ фантазій, навіяний рицарськими романами. У цій іпостасі він виглядає кумедним, а іноді й небезпечним або безпорадним. Ця сторона Дон Кіхота допомагає Сервантесу завдати нищівного удару по рицарських романах, розвиваючи пародійний план оповіді. З іншого боку – це живий, конкретно-історичний образ збіднілого гідальго, «майно якого становить фамільний спис, древній щит, худа шкапа і хорт». Цей Дон Кіхот є реалістичним типовим образом дворянства в Іспанії на рубежі ХVІ-ХVІІ століть. Що переживало наслідки встановлення абсолютної монархії та розгулу католицької інквізиції. Дон Кіхот постає перед нами і як мислитель-гуманіст (підтвердженням тому є його слова, узяті нами за один із епіграфів до уроку), адже він не лише проголошує високі ідеї, а й прагне практично їх відстоювати та служити благородним ідеалам.)

- Яку роль у творі відграють судження й промови Дон Кіхота? (Одне із чільних місць у романі посідають судження і промови Дон Кіхота, в яких виявляються його енциклопедичні знання, інтелект і розуміння життя. Ідеальні уявлення та етичні принципи Дон Кіхота виходять далеко за межі відмираючого лицарського ідеалу. Герой осмислив цей ідеал по-своєму: «Я доблесний Дон Кіхот Ламанчський, заступник ображених і гноблених…», «мій образ дій полягає в тому, що я мандрую по світу, виправляючи кривду  і заступаючись за скривджених»; «Я дав клятву захищати скривджених і утискуваних властьімущими». Ідеал рицаря, як його розуміє герой твору, дуже близький до ренесансного ідеалу всебічно розвиненої людини. У розмові з гідальго доном Дієго Дон Кіхот зауважує, що рицар має бути людиною всебічних знань і його наука повинна включити в себе всі або майже всі науки. А щодо етики, то «йому треба бути чистим у помислах, благопристойним у словах, великодушним у вчинках,сміливим у подвигах, витривалим у праці, співчутливим до знедолених і, нарешті, бути поборником істини, хоч би це коштувало йому життя», - вважають автори посібника «Історія зарубіжної літератури» Шаповалова М.С.. Рубанова Г. Л., Моторний В. А.)

- Доведіть, що Дон Кіхотові притаманна активна життєва позиція. Поміркуйте,чому високі благородні наміри Дон Кіхота здійснюються незграбно й стають шкідливими?Спробуйте сформулювати сутність основного конфлікту для Дон Кіхота. Запишіть його формулювання у зошити. (Конфлікт високих прагнень Дон Кіхота та буденної дійсності. Герой не враховує реалій життя, він живе у книжному світі, тому його ідеали залишаються нездійсненними.)

- У творах, вивчених раніше, ми вже зустрічали героїв, яких у літературознавстві вважають «героями шляху». Згадайте, хто належить до цієї галереї. Чи можна Дон Кіхота вважати «героєм шляху», адже він сам проголошує себе «мандрованим рицарем»? (Завдяки його подорожі шляхами Іспанії автор отримує змогу представити читачеві широку панораму тогочасної іспанської дійсності. Ми зустрічали «героїв шляху» і в античній літературі (Одіссей. Еней), і в літературі Передренесансу (герой «Божественної комедії» Данте). Проте у кожного з них своє життєва і літературна місія. Місія є Дон Кіхота – бути мандрівним поборником правди і справедливості.

Проблема

- Але тут виникає питання, як до цього поставиться оточуючий світ? Чи потрібні тогочасній Іспанії подібні герої-гуманісти? Пошук відповіді на це запитання має стати однією з головних нашого дослідження 

Консультація №3

Тема:Дон Кіхот і Санчо Панса – парні образи, в яких утілено високу мрію і прагматизм. «Донкіхотство»

Мандрівний рицар Дон Кіхот з Ламанчі та його вірний джура Санчо Панса, що стали вічно живою легендою не лише Іспанії, а й усього людства.

Характеристика головних героїв ( за текстом з ІХ розділу до кінця І частини роману про Дон Кіхота)

Подаючи підзаголовки, автор лише створює інтригу. Розраховану на бажання читача рухатися за текстом, пізнаючи розвиток сюжетної лінії у всіх її деталях. Найцікавіше та найважливіше зазвичай знаходиться під покровом таємниці.

Дон Кіхот

У тексті досить багато промов Дон Кіхота на філософські теми. Поміркуйте, що є більш цінним – те, що робить Дон Кіхот, чи те, про що він говорить?

 Дон Кіхот наділений якостями благородного середньовічного рицаря.

Але ці рисив романі набувають комічності. Чому?

Благородство є сутністю дон Кіхота, але він виглядає комічним у прагненні бути благородним. Насамперед це пов’язане з авторською позицією, адже Сервантес створив пародію на рицарські романи. А по-друге, і це найголовніше – благородство не потрібне у цьому світі, де панує зиск. Все вирішується з точки зору практичної вигоди, а про високі моральні принципи та чесноти світ, спотворений владою грошей, не думає.

Санчо Панса

 Санчо Панса є здібним учнем Дон Кіхота й при притаманному йому практицизмі все ж засвоює уроки свого покровителя й пана. Санчо народною мудрістю відчуває, що у божевільних промовах Дон Кіхота є раціональне зерно, що не всі його думки безглузді. Він робить свої висновки й запевняє Дон Кіхота, що як до того дійде, він не осоромить «графства». Хоча герої у своїх мріях доходять до абсурду – Дон Кіхот має бути королем, а Санчо графом – але вони розуміють, що одного високого стану замало, щоб бути дійсно королями чи графами.

Після зустрічі з козопасами Дон Кіхот вирішив розшукати Марселу, яка стала причиною багатьох «розбитих чоловічих сердець». Пробувши певний час у лісі, вони із Санчом підкріпили свої сили «чим Бог послав». І тут «доля разом з дияволом, який далеко не завжди дрімає», послала у долину янгуазьких погоничів з табуном кобилиць. Росинант, хоча й Перешкапа, вирішив «поволочитися» за кобилицями й порушив плани свого господаря. Погоничі ж мало не забили безталанного  залицяльника. Дон Кіхот прийшов на допомогу вірному Росинантові і заповзявся дубасити погоничів. Янгуазці, яких було багато, своїми палицями відлупцювали і Дон Кіхота, і Санчо, а самі покинули їх у такому плачевному стані. Здається, що не тільки випадок  чи доля так скерували події. Це авторський задум врегульовує події , адже, попрямувавши за Марселою, Дон Кіхот міг розділити долю Хризостома і, що найголовніше, відволіктися від обраного ним шляху «мандрівного рицаря». Автор сприяє збереженню цілісності образу свого героя, посилаючи йому на шляху янгуазців з кобилицями.

Значною є  роль діалогу Дон Кіхота з Санчом у ХV розділі після побиття янгуазцями.  Санчо проявляє більше розсудливості, ніж його пан. Дон Кіхот згадує історії улюблених книжкових героїв Амадіса Гальського та Рицаря Феба, і проголошує: «І от якщо вже таким достойним людям необхідно було постраждати, то мені й поготів». Підтримуючи Санчо, Дон Кіхот мудро зауважує, що  «немає такого болю, якого б не припинила смерть». Побитий, ледве живий, Дон Кіхот все одно виглядає філософом. Він закликає свого джуру: «…бери приклад з мене, не падай духом».

Автор з м’яким гумором, сповненим співчуття до цієї дивної парочки, оповідає про їхній стан та настрої. Більше сміху викликають нарікання Санчо та його манера говорити  й свідчення його душевної простоти та неосвіченості. Наприклад, він висловлює жаль, що у них немає чудодійного бальзаму «Безобраза» (Ф’єрабраса). Смішне й печальне у Сервантеса постає як одне ціле:

«Тридцять разів охнувши, шістдесят разів віддихнувши, сто двадцять разів лайнувши того, кому він зобов’язаний був своєю злою пригодою, і пославши на його голову стільки ж проклять, він (Санчо) встав, але на півдороги його скрутило до турецького луку, так що він довго не міг розпрямитися».

 У розділі ХІХ Дон Кіхот проголосив:»Моя професія і покликання – їздити світами і нівечити всяке зло та виправляти всяку кривду» і досить  дивним чином  утілює свій девіз у життя.

 Відмінність між бажаним (очікуваним) та дійсним результатом благородних поривань Дон Кіхот призводить до трагічних наслідків для героя.  «Не знаю, як ви можете виправляти кривду, - одказав бакалавр, - коли я був прямий, а ви мене кривим зробили, зламавши мені ногу, що вже не випрямиться поки віку мого. Не знаю, як ви там зло нівечите, а мене понівечили так, що вже мені до суду добра не бачити…Ви собі їздите, пригод шукаючи, а я, вас спіткаючи, знайшов собі знегоду». Таким був результат сутички з поховальною процесією. Поки Дон Кіхот у священиках вбачає ворогів, Санчо успішно «вичищає» їхні припаси.) Дайте оцінку поведінці Дон Кіхота і Санчо у цьому епізоді. В чому ви вбачаєте огидність їхніх дій?

Пригоди на постоялому дворі

Майже непритомним Дон Кіхот опиняється у комірчині на постоялому дворі. Ініціатива переходить до Санчо, який пояснює доньці господаря та служниці, що його пан – «мандрований рицар», «один із найвідважніших і наймогутніших рицарів, які будь-коли були на світі». Дон Кіхота і Санчо знову побили.

Дон Кіхотові ввижається, що його відлупцював велетень у зачарованому замку, що оберігає красу дівиці, доньки господаря замку. Насправді він порушив таємне побачення погонича мулів та служниці-астурійки. Тумаки Маріторни (служниці) Санчо сприймає за чотирьохсот маврів, які його мало не забили.

- Як герої лікувалися? Запишіть формулу чудодійного бальзаму, виготовленого Дон Кіхотом.  Які були наслідки його вживання?

- Які наслідки мало небажання Дон Кіхота заплатити за надані послуги хазяїну постоялого двору? Як ви думаєте, з якою метою автор дає змогу Санчо побувати у «шкурі карнавального пса-летуна»? Який сенс авторського зауваження, що мучителі Санчові «були такі молодці, що не рахувалися б не лише з Дон Кіхотом, а й з Рицарем Круглого столу»?

Битва Дон Кіхота з вівцями

- Який сенс зображення «битви» Дон Кіхота з вівцями? (Цей епізод свідчить про те, як далеко може завести людину уява. До сутички з вівцями Дон Кіхот своєю уявою малював якісь окремі фрагменти, а у цьому епізоді його божевілля набуло гігантських розмірів. Агресія Дон Кіхота  переходить усі межі, а розум його повністю знаходиться  у полоні ілюзій , де діють злі чаклуни, рицарі,. Ворожі війська. А в дійсності він знову побитий, чим лякає Санчо («бідолаха смертельно поранений, коли блює кров’ю»).

- Як Дон Кіхот отримав ім’я рицар Сумного Образу? Чому його дав Дон Кіхотові саме Санчо Панса?

- У чому полягає парадокс пригоди з Мамбріновим шоломом? Схарактеризуйте реальний та уявний план пригоди. Як Дон Кіхот здобув «многоцінний трофей»? Перегляньте фрагмент з фільму Г. Козинцева (пригода з Мамбріновим шоломом). Наскільки вдалося в кіно передати комізм та абсурдність цієї ситуації?Як божевільний рицар пояснює, що замість шолома у його руках опинилася мідниця для гоління? (Знову витівки чаклунів»!Універсальне пояснення!)

Найважливіша інформація розділів ІХ-ХХІ – це повідомлення про зміну оповідача, тепер ним стає араб Ахмет Бен-інхалі (можливо, таким чином Сервантес убезпечив себе від нападок інквізиції) та міркування Дон Кіхота про жорстокість «залізної доби», у яку йому доводиться жити. «Залізна доба» починає сприйматися як своєрідна критика дійсності.  Дон Кіхот виголошує свої ідеали, які насправді є авторською позицією митця-гуманіста: «…ми будемо з тобою (з Санчо – О.Г.) , ніби рівний з рівним», «рицарство…- воно всіх рівняє», «Правдивість і відвертість вільними були від домішків лжі, лицемірства та лукавства». Дон Кіхот залишається вірним собі, він, дотримуючись ідеалів рицарського служіння, продовжує мандрівку. Оточуючий світ сприймає його як дивака і безумця, і лише для Санчо він герой, який намагається відродити «золоту добу». (Алюзії з «Метаморфозами» Овідія – «Чотири покоління людські»).

Висновок: Ніщо не може зупинити Дон Кіхота чи добровільно повернути додому. Втративши здоровий глузд, він тепер розцвиндрює залишки здоров’я. прагнучи подвигів і весь час наражаючи себе на небезпеку.

Сутичка з каторжниками

- Чи можна за підзаголовком розділу ХХІІ дізнатися , кому прийшов на допомогу Дон Кіхот? (Знову авторська інтрига! Хочеш дізнатися – читай!)

- як ви думаєте, чому Санчо відразу зрозумів, що перед ним каторжники, а Дон Кіхот – ні?Як ви розумієте слова Дон Кіхота: «Як то невільники? Чи то можебна річ, щоб король своїх людей заневолював?Доведіть, що головний герой роману Сервантеса – наївний гуманіст.

- У чому Дон Кіхот вбачає свій обов’язок? («…Я мушу виконати щодо них свою повинність – поборювати насильство і допомагати та рятувати знедолених».) Який сенс мають застереження Санчо «Зважте на теє, ваша милість, що правосуддя в особі короля не чинить людям кривди й насильства, лише карає їх справедливо за їхні злочини»?

- Якої думки про кайданників вартовик? Чому він пропонує Дон Кіхоту розпитати самих каторжників?

- Як герой відреагував на розповіді кайданників? Який він зробив висновок? Чому він пропонує комісарові звільнити в’язнів? У чому Дон Кіхот вбачає несправедливість суспільства і суду?

- Як кайданники віддячили Рицарю Сумного Образу за звільнення?Чи могло, по-вашому, бути інакше?

Пригоди в Моренських горах

- Що спіткало Дон Кіхота  та його джуру в Моренських горах? У чому полягає химерність цієї пригоди? Розкажіть про вміст знайдених сакв. Що зацікавило Дон Кіхота, а що – Санчо Пансу? Чому? Дайте їй оцінку з точки зору співвідношення реального та очікуваного героєм?

- Що з’ясувалося про господаря загублених сакв? Чи можна невідомого безумця (Рицаря Гір Карденіо) вважати ще одною жертвою рицарських романів?

- Чим закінчилася пригода в Моренських горах? Чому і з якою метою Дон Кіхот наклав на себе покуту подібно до Амадіса Гальського?

Кохання Дон Кіхота

- З якою метою Дон Кіхот відправляє Санчо з листом до Дульсінеї Тобоської?

- Чому у Санчо виникає недовіра до обіцянок Дон Кіхота?

- Чому, на думку Дон Кіхота, все, що оточує мандрівного рицаря, здається несправжнім? Хто чи що заважає бачити речі такими, як вони є?

- Яку роль відіграють народні прислів’я у мові Санчо Панси?наведіть приклади ситуацій, у яких він їх уживає?

- У чому полягає комізм і парадоксальність кохання Дон Кіхота до Дульсінеї Тобоської? («Дульсінея не вміє ні читати, ні писати, зроду не бачила почерку мого, ні жодного мого листа; зрештою і кохання наше було цілком платонічне і не сягало понад сором’язливе переглядання…»)

- яке відкриття для себе щодо Дульсінеї зробив Санчо? Чи збігається Дон Кіхотів образ коханої з реальною Альдонсою Лоренсо? Яку оцінку їй дає Санчо? (Це оцінка не закоханого рицаря, а простого селянина, для якого дівка (жінка) має тим більшу цінність, чим вона фізично витриваліша («а моцна ж яка, а голос бісової крові який!», «ніхто так далеко залізяки не кине, як вона», «вона дівка не маніриста – всім бісики пуска, з кожним собі пожирує і зведе все на жарти і смішки», «через таку не то ошалієш, а сказишся і повісишся, то ніхто не здивує, що продаси чорту душу»,)

- Пригадайте, який жінок найчастіше оспівують поети? Чи схожа обраниця серця Дон Кіхота з дамами серця рицарів-трубадурів, коханими ліричних героїв Данте Алігєрі, Франческо Петрарки чи Вільяма Шекспіра? Як до цієї проблеми ставиться Дон Кіхот? («…добра Лоренсова Альдонса прекрасна і цнотлива, а до роду її мені байдуже; для мене вона, майже найчесніша світі принцеса…»)

План повернення Дон Кіхота додому

- У чому полягав план повернення Дон Кіхота додому, розроблений священиком і цирульником? Звідки вони дізналися, де його шукати? (Санчо, що везе листа Дульсінеї Тобоській, зустрічає друзів божевільного свого пана, пароха й цирульника, що шукають його, щоб повернути додому. Вони вирішили влаштувати маскарад: священик мав удавати з себе «покривджену панянку», яка має просити Дон Кіхота помститися її образникові. Цирульник мав намір удавати джуру «панянки». Знаючи Дон Кіхотові прагнення  захищати усіх скривджених, вони сподівалися виманити «з тої пущі та припровадити до свого села, де вже будуть шукати якоїсь ради на те його незвичайне божевілля». І їм це вдалося. Вони поверталися до села.)

Друга зустріч з пастушком Андресом

- З якою метою, по-вашому, автор влаштовує повторну зустріч Дон Кіхота з пастушком Андресом? Чи був вдячний Андрес  за Дон Кіхотові втручання, з яким читачі ознайомились у ІV розділі І частини роману? Чи приносять благородні наміри і вчинки Дон Кохіта користь людям?Які цитати підтверджують ваші висновки? («Такого мені доклав воза лихий мій господар, що мусив я аж  до сього часу в шпиталі вилежуватись. І, пане, через вас: щоб ви їхали були своєю путею, не мішалися в чужі справи та не лізли, куди вас не просять, господар був би всипав мені який десяток чи два та й одв’язав би  і заплатив усе, що слід. А то ви накрили його мокрим рядном, наговорили сім міхів горіхів, от він і розсердився, що не міг на вас того серця зігнати, то воно все на мені окошилося, що вже, мабуть, до кінця віку з мене путя не буде», «зоставайтеся тут з богом разом з усіма мандрованими рицарями, мордувало б їхню маму, як мене ще коли зустрінете, то не рятуйте вже, хоч би мене на кавалки різали, бо з вашої допомоги мені ще більше лиха прибуде…западіться ви з усіма мандрованими рицарями і з усім їхнім кодлом!»)

Книги і донкіхотство

- Яку роль, по-вашому, має розмова між корчмарем, парохом і цирульником про рицарські романи?

- Як ставляться до рицарських романів у корчмі?Що більше приваблює корчмаря, а що – його доньку? («…таткові подобається про бійку, а мені більше, як ото рицарі журяться, що мила далеко; іноді, буває, аж сама заплачу – так мені їх жалко стає».)

- Наскільки серйозно, по-вашому, спрймає корчмар розповіді про рицарські подвиги? («З його балачок можна доміркуватися, що він має за щирісіньку правду все те, що в тих книжках пишеться, ніби воно все так достеменно і діялося».) Чим погляд на рицарські романі корчмаря відрізняється від Дон Кіхотового?

- Як ви розумієте слова Доротеї «Боюся я, коли б і наш господар не здонкіхотився!»? Як ви розумієте поняття «Донкіхотство»?  Чому корчмар не може «здонкіхотитися»? («Не такий я дурний, щоб у мандровані рицарі шитись. Я ж таки бачу, що тепер інший світ настав, не такий, як був давнішими часами, коли тії преславні рицарі по нашій землі блудили».) Чи збігається точка зору про «інший світ» корчмаря з авторським поглядом на тогочасну Іспанію?Наведіть аргументи.

- Яку характеристику рицарському роману дає священик? («Нате вам, пане господарю, ваші книжки і постарайтеся самі розібратися, що в них правда, а що брехня, читайте їх собі на здоров’я – глядіть лишень,щоб бува не напав на вас той самий блуд, що на постояльника вашого, Дон Кіхота».)

Проблемне питання для характеристики образів Дон Кіхота і Санчо Панси: «Що важливіше для людини – прекрасна мрія чи твереза розсудливість?»

 Спробуйте узагальнити та порівняти все, що нам відомо про головних героїв роману Сервантеса. Не забувайте, що Сервантес, який і сам якоюсь мірою був убогим гідальго, прагнув реалізуватися на різних поприщах. Але Сервантес-митець володів великим творчим даром, а багате на різноманітні події та враження його особисте життя навчило його глибинному розумінню дійсності. Сповнений кращих прагнень своєї доби, він уклав в образ збіднілого гідальго та його слуги абсолютно оригінальний, глибокий зміст.

- Чи можемо ми говорити, що з розвитком сюжетної лінії відбувається зміна сутності образу головного героя? Чи погоджуєтеся ви з думкою одного з дослідників роману, що «Дон Кіхот перших шести розділів перш за все безумець, потім він стане, як це точно помітив Санчо, не стільки безумець, стільки затятий сміливець»? (Дійсно, якщо спочатку і весь роман, і образ Дон Кіхота майже не виходять за рамки літературної пародії, то з розвитком подій герой перестає бути лише комічною фігурою. Він постає володарем таких властивостей характеру, які дозволяють побачити його зовсім у іншому світлі. Його безумство зазвичай обертається мудрістю, а його промови та вчинки видаються нерозважливими лише обивателям. У читача мимоволі закрадається сумнів: чи є божевільною людина, що вірить у добро і справедливість, у правду і людяність, у честь і благородство, що прагне захищати слабких та принижених, тих, хто мріє вирівнювати всякого роду кривду? В образі Дон Кіхота Сервантес подає нам образ людини, яка не вміє і не хоче рахуватися з реальними принизливими для людини умовами життя. Дон Кіхот натхненний найкращими прагненнями. Він хоче бути захисником ображених та пригноблених. Прагне викорінити у світі неправду та насильство, мріє встановити на землі царство справедливості й свободи.)

- Яким постає Дон Кіхот у прагненні втілити в життя свої гуманістичні ідеали? (У боротьбі за втілення величного ідеалу дати людині свободу,яка є частиною її сутності від народження, він демонструє таку самовідданість, таку мужність та твердість духу, що викликає глибоку повагу за свою доблесть. За благородством своїх прагнень, за силою і щирістю переконань, за самовідданою вірністю справі, в ім’я якої він завжди готовий на будь-які подвиги та жертви, Дон Кіхот – справжній герой. Його скорботна фігура підноситься над іншими персонажами, незмінно викликаючи співчуття у читача. Уся біда Дон Кіхота в тому, що для досягнення своїх величних цілей він іде абсолютно хибними, фантастичними шляхами.)

- Як Дон Кіхот сприймає дійсність? До чого призводить ідеалізація рицарства? (Дон Кіхот не знає дії законів реальності. А щоб перетворювати життя на краще. Потрібно знати, які механізми на основі яких законів рухають ним. Дон Кіхот розмірковує про життя абсолютно довільно, приписуючи нерідко йому те, чого у немає і не може бути. На його думку, єдиними ліками від усього зла  і біди в світі є мандрівне рицарство, яке він уявляє собі за рицарськими романами, у правдивості яких не сумнівається ні на йоту. Захоплений виведеними у рицарських романах героями, заліплений подвигами, здійсненими ними й описаними в книгах, він не хоче знати, чим було рицарство насправді, не хоче бачити, що часи рицарства незворотно минули. Дон Кіхот живе у своєму примарному, особливому світі, створеному його уявою як читача книг. Натомість дійсність зовсім не цікавить рицаря. Його уява є головним творцем дійсності, яку він бачить в силу своїх божевільних фантазій. Здавалося, усі органи чуття мають його впевнити, що перед ним убога корчма або вітряки, чи стадо овець, але Дон Кіхот не довіряє ні зорові, ні нюху, ні слуху – лише його божевільна свідомість керує всіма його діями та вчинками!)

- Наскільки реальною є для Дон Кіхота Дульсінея Тобоська? Чим обумовлений для нього вибір дами серця? (Розпочинаючи пошуки пригод, Дон Кіхот вирішує обрати собі даму серця. Свій вибір він зупиняє на гарненькій селянці з сусіднього села. Але згідно з законами рицарства знатна дама має бути родовитою й багатою. І ось всупереч дійсності та здоровому глузду перейменована в Дульсінею  Альдонса перетворюється на принцесу. В уяві Дон Кіхота вона мешкає в палаці, її оточує блискуча  свита; вона усіх перевершує красою, грацією та освіченістю. Дарма, що в дійсності Дульсінеї не існує, як не існує ні палаців, ні велетнів, а лише заїзди та вітряки. Для Дон Кіхота його фантастичні видіння реальніші за будь-яку реальність.)

- У якому співвідношенні знаходиться реальний світ та світ уявний Дон Кіхота? Який з низ для нього «свій», а який «чужий»? Як ви розумієте, що Дон Кіхот живе за «священним рицарським письмом»? (Уява Дон Кіхота усе оточуюче сприймає й витлумачує у нерозривному зв’язку з рицарською премудрістю. Щоправда, картина реальної дійсності при цьому спотворюється до невпізнання. Але що до  того Дон Кіхотові? Адже з його точки зору світ має бути саме таким, як того потребують священні рицарські романи. Отже, він і є таким. Інколи розрив між світом, створеним вірою Дон Кіхота, та дійсністю є настільки разючим, щоб його зовсім заперечувати. Навіть Дон Кіхот помічає синяки, поламані ребра, розбиту щелепу. Але тоді з’являється просте рятівне пояснення – це витівки злих чаклунів. Це вони перетворюють палаци та замки на заїзди , а велетнів на вітряки. Усе стає на свої місця, й авторитет святого рицарського письма залишається для Дон Кіхота непорушним. Свідомість героя роману Сервантеса дійсно недалеко відійшла від свідомості середньовічного схоласта. Саме так розмірковувала богословська наука, прагнучи вкласти увесь світ у певні раки, передбачені «святим письмом». Спробуйте замінити судження Дон Кіхота про рицарські романи книгами «святого письма», як перед вами опиниться типовий богослов-схоласт. І навпаки – підставте у будь-яку богословську систему замість «священних книг» рицарські романи, і ви отримаєте світогляд Дон Кіхота. Так кумедна оповідь про дивакуваті пригоди божевільного гідальго перетворюється на глибоку сатиру, яка б’є по схоластиці, б’є по будь-якій спробі побудувати картину світу на основі абстрагованих, прийнятих на віру думок.)

- До чого приводить Дон Кіхота його відрив від реальної дійсності? Які художні прийоми використовує для показу цього Сервантес? ( З убивчою іронією Сервантес показує, до чого приводить відрив від реальної дійсності. Його герой – чудова, благородна людина, самовіддано прагне служити істині й справедливості. Але усі його «подвиги» незмінно закінчуються якщо не печально, то трагічно – як для нього самого, так і для тих, кому він прагне допомагати. Він заступається за пастушка Андреса, але хазяїн його забиває мало не до смерті; він допомагає кайданникам розбити їхні ланцюги, але, розбігшись, ці люди сіють страх і наругу в усій окрузі; він відчуває ідеальне кохання до дульцінеї, але це піднесене почуття стає справжнім лихом для оточуючих; і цей ряд трагікомедій нескінченний.

Сліпа віра в ілюзії рицарських романів, вперте небажання рахуватися з фактами породжують у Дон Кіхотові презирство до живої людини з її потребами й потягами. Дон Кіхот не терпить заперечень або іншої, не такої, як у нього, точки зору. Будь-кого, хто не погоджується з ним, він проголошує «тварюкою», недолюдком і спрямовує проти нього свого списа. Так відрив від реалій життя спотворює кращі прагнення людини, кращі сторони його душі.)

- Але поряд з Дон Кіхотом ми бачимо тверезо мислячого й практичного Санчо Пансу. Яким є ставлення автора до цього героя? Які функції він виконує у тексті?Чи обмежується його смислове навантаження лише обов’язками джури й слуги? (Образ Санчо Панси не менш глибокий, складний і суперечливий, ніж образ самого Дон Кіхота. Дослідник творчості Сервантеса Б. Енгельгардт вважає, що «Санчо Панса – це двійник Дон Кіхота, Дон Кіхот навиворіт, Дон  Кіхот здорового глузду». Подібно до того, як Дон Кіхот виказує розсудливість та глибокодумність у своїх філософських міркуваннях, так і Санчо поза колом своїх навіжених мрій про губернаторство відрізняється твердим і проникливим поглядом на речі й нерідко розмірковує як істинний мудрець.

Подібно до того, як Дон Кіхот не має сили протистояти фантастичним нісенітницям рицарських романів, Санчо Панса, цей розумний, добродушний і скромний селянин-трудівник, заражений лихоманкою легкої наживи, що було характерним для тогочасної збіднілої Іспанії.

Іспанські міста і містечка буквально кишать у той час рицарями Фортуни, такими собі Хінесиками-Потягусиками, азартними спекулянтами й авантюристами. Прагнення до легкої наживи, жадоба впіймати щастя на неправедних шляхах швидкого збагачення охопила майже всі прошарки населення. Вона проникає у будинки скромних ремісників, у маєтки збіднілих гідальго, в розорені селища.

Цією лихоманкою захоплений і Санчо Панса. Ні його практичність, ні здоровий глузд не можуть встояти перед щедрими обіцянками Дон Кіхота, тим паче що він здавна звик поважати вельмишановного гідальго. Спокушений мріями про губернаторство, про якийсь там острів, про багатство і знатність (згадайте, як вони з Дон Кіхотом мріяли бути королем і герцогом), Санчо Панса на певний час перетворився на рицаря наживи. Подібно до того, як добрий Кехана, захопившись рицарськими романами, натягує на себе іржаві обладунки й скаче шукати пригод на широких шляхах, так і Санчо засліплений мрією швидкого збагачення, змінює трудове селянське життя на фантастичну професію зброєносця при мандрівному рицарі. І якщо Дон Кіхотове ставлення до оточуючого світу визначається безглуздими, вичитаними з рицарських романів  законами рицарства, то Санчо дивиться на світ крізь призму своїх мрій про швидке збагачення, про графство, про острів, про губернаторство й таке інше.)

- Чи не видається вам у деяких епізодах божевільним і джура Дон Кіхота? (Дійсно, у якомусь сенсі вірний зброєноша Дон Кіхота Санчо Панса майже такий божевільний, як і його пан. Сервантес виявив геніальну проникливість, змусивши Санчо повірити в дурниці свого пана. На перший погляд це здається нісенітницею. Як може Санчо, цей тверезий, розсудливий, хитруватий Санчо повірити у небилиці про імператорські корони і величезні королівства, що очікують на свого господаря і правителя, про злих чаклунів і зачарованих принцес, чудовиськ та велетнів, кров яких заливає вбогі горища корчми? Але, поміркувавши читач погоджується з Сервантесом: а й справді, як було Санчо Пансі, охопленому жадобою наживи, пристрасним бажанням випробувати свою долю, не піддатися переконанням Дон Кіхота? Чим цей «проект» збагачення за рахунок губернаторства й острова був гіршим за фантастичні проекти відкриття казкового Ельдорадо, проектів диких спекуляцій, які тисячами народжувалися у головах тогочасних авантюристів?)

- У чому ви бачите суперечливість образу Санчо Панси? Які ситуації найбільше викликають сміх у читача? Які халепи Санчо Панси змушують йому співчувати? Коли Санчо є для вас огидним і брутальним? Поміркуйте, чому Санчо Панса не покине Дон Кіхота й не повернеться до своєї родини й свого господарства? (Санчо остаточно заплутався у павутинні нескінченних фантазій свого пана. «Здоровий глузд» йому підказує, що все, що несе Дон Кіхот, є дурницями, абсурдом. Водночас переконливі промови Дон Кіхота діють на нього як наркотик. Він вагається, губиться. І кінець-кінцем перестає відокремлювати, де правда, а де вигадка; перестає розуміти, де дійсність, а де хвороблива уява. Пояснити поведінку Санчо Панси його неосвіченістю, селянською простою було б зовсім не правильно. По-перше, він аж ніяк не простак; по-друге, божевілля Дон Кіхота так різко кидається у вічі, що не потрібно ніякої освіти, щоб критично оцінити його безглузді фантазії.

Причина легковірності Санчо в іншому: йому вигідно вірити Дон Кіхотові. Ось що стоїть за тверезою розсудливістю Санчо Панси. Зиск, вигода відіграють у його світогляді таку саму роль, як бажання слави і рицарських подвигів у світогляді Дон Кіхота.)

- Чи можна вважати, що і світогляд Дон Кіхота, і світогляд Санчо Панси спотворюють дійсність? Наведіть аргументи. (Віра Дон Кіхота у рицарство, яке може стати панацеєю від усіх бід, та віра Санчо Панси у легку наживу як світоглядні позиції  є однаково довільними: обидва світогляди – кожен за своїм взірцем – спотворюють картину життя і усього оточуючого світу в цілому, обидва вони достатньо далекі від істинно реалістичного розуміння дійсності. Дон Кіхот усе підпорядковує мрії про воскресіння рицарства; Санчо – мрії про губернаторство, про багате, щасливе життя без  тривог і печалей. Протилежності сходяться, і житейський авантюризм Санчо мало у чому поступається піднесеним фантазіям Дон Кіхота. Дивлячись на них, спостерігаючи за їхніми чудернацькими пригодами, мимоволі замислюєшся: хто ж із них є більш божевільним – мандрований рицар чи його вірний зроєноша? Вони воістину двійники, й один вартий другого.)

- Зробіть висновок, що висміює Сервантес в образах Дон Кіхота і Санчо Панси?

- Чи можна погодитися з тим, що образи Санчо Панси і Дон Кіхота протиставлені? (В жодному разі, вони зіставлені як дві частини одного цілого, хоча Санчо все ж ближчий до реального світу й до нього більш пристосований. Але ж не забуваємо, що свідомість Дон Кіхота затуманена божевіллям, а «тверезо мислячий» Санчо інколи втинає такі штуки, що Дон Кіхотові й не снилося.)

- Поміркуйте, чи є в романі «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі» герой, який все ж є носієм істинно реалістичної свідомості? Аргументуйте свої висновки. (Необмеженій фантазії Дон Кіхота та «здоровому глузду» Санчо Панси протиставлений глибокий реалізм самого Сервантеса, одного із найяскравіших представників ренесансного гуманізму, одного із читачів доби Відродження. З висоти цього реалістичного погляду Сервантес  з однаковою рішучістю і силою спрямовує свої удари як проти Рицаря Сумного Образу, так і проти рицаря наживи. Сервантес геніально узагальнив ці образи – збіднілого гідальго, що мріє про відродження рицарства, не розуміючи, що часи рицарів і прекрасних дам давно вже пройшли, стали незворотною історією; і збитого з пантелику простолюдина, що кинувся в безглузду авантюру, охоплений бажанням наживи й влади. Сервантес вклав у ці образи загальнолюдський сенс, перетворив їх на символи безпідставного, відірваного від життя ідеалізму з одного боку, та вбогого, обмеженого міщанського «здорового глузду» - з іншого.

Як істинний гуманіст Сервантес протиставлений і утопічному гуманізму Дон Кіхота й розрахунку Санчо Панси.)

-Але такий погляд на роман Сервантеса і його головних героїв не буде повноцінним, адже є щось значно більше, ніж комізм і пародійність Дон Кіхота і Санчо Панси. Як ви думаєте, чому ось вже понад чотири століття вони хвилюють душі читачів у всьому світі, а відтак, у чому полягає їхня багатогранність?

- Спробуємо поглянути на головних героїв роману Сервантеса менш раціонально. Автор по-різному називає свого головного героя:Дон Кіхот з Ламанчі, Рицар Левів, Рицар Сумного Образу, Алонсо Кіхано Добрий. Згадайте, за яких обставин у романі з’являється кожне з імен героя і спробуйте відповісти на запитання: яке з імен найповніше розкриває сутність його характеру?

- Поміркуйте, чи лише жанр пародійного роману  і прагнення Сервантеса раз і назавжди покінчити в тогочасній Іспанії з рицарськими романами змушують автора ставити повсякчас свого героя у безглузді й смішні ситуації? Хто ж, по-вашому,  головний персонаж  роману Сервантеса – дивак, безумець чи герой?

 (Наділивши Дон Кіхота дуже привабливими людськими рисами, зображуючи його ратоборцем справедливості,автор ставить його у безглузді ситуації не лише тому, що його твір є пародією на рицарські романи Головна причина тут у тому, що Дон Кіхот безсилий змінити будь-що у світі, де панують егоїзм та прагнення до накопичення багатства. Тому ілюзії, у полоні яких він весь час знаходиться, з одного боку, примножують його сили, а з іншого – зводять усі зусилля нанівець. Нерідко його великодушні прагнення призводять до діаметрально протилежних результатів, тому надзвичайно складно відповісти на запитання:хто такий  Дон Кіхот – дивак, божевільний чи герой? У ньому скрита суперечність між зовнішніми ознаками рицаря й внутрішнім змістом: герой ніяк не підходить під опис рицарів, більш того, він виглядає як опудало на городі, але його душа горить бажанням захищати слабких, допомагати ображеним, рятувати тих, хто потребує допомоги й порятунку. Він – активна натура й не може миритися зі злом. Зовні він комічний, нерідко смішний, але внутрішньо він справжній рицар, рицар духу. Трагедія Дон Кіхота в тому, що він самотній у своєму прагненні (лише Санчо розуміє його  й то не завжди), а самотужки виправити світ лицемірства й зла неможливо. І все ж він намагається! Це робить Дон Кіхота ще смішнішим в очах оточуючих, вони вважають його божевільним. Але ж це й є подвиг: відстоювати ідеали добра й любові до людини, знаючи про свою самотність! Тому Дон Кіхот і божевільний, і дивак, і герой, і трагічна особистість.)

-Поміркуйте над словами Дон Кіхота, які він проголошує у розмові з герцогом і герцогинею (частина ІІ, розділ 32): «Одні простують по широкому полю надутого честолюбства, інші йдуть шляхом низької і рабської догідливості, треті – дорогою лукавого лицемірства, четверті стежкою істинної віри, а я, ведений своєю зіркою, йду вузькою стежиною мандрівного лицарства, заради якого я знехтував житейськими благами, але не честю. Я заступався за принижених. Випрямляв кривду, карав зухвальство, перемагав велетнів і топтав чудовиська…Я незмінно прагну до благих цілей, а саме: всім робити добро і нікому не робити зла. Судіть же тепер, ваші вельможності, високородні герцог і герцогиня, чи можна обзивати дурнем того, хто так думає, так чинить і так говорить».)

Примітка: Можливо, світ ніколи не побачив би другої частини роману Сервантеса «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», якби у 1614 році під псевдонімом Алонсо Фернандеса Авельянеда не вийшла підробка роману. Розумного і шляхетного, хоча іноді й комічного героя Сервантеса Авельянед перетворив на безнадійного безумця. Чиє божевілля зробило його підозрілим, заздрісним, нещасним бідняком. Надавши образові Дон Кіхота рис боже вільності, він водночас відмовив героєві у благородному рицарстві. Обурений такою вихідкою Авельянеди, Сервантес створив ІІ частину роману, в якій Дон Кіхот постає як філософ-гуманіст, рицар без страху й сумніву. Переживає трансформацію й Санчо, для якого зиск впродовж тривалого часу був життєвим дороговказом. Нехай завдяки лицемірній грі герцогів, але Санчо Панса все ж скуштував «губернаторства». Проте й він змінився, виявивши взірці народної мудрості, правосуддя й безкорисливості. Той Санчо, що спокусився на простодушні обіцянки Дон Кіхота, відмовляється від хабарів, чинить по правді й дає своєрідні уроки аристократії, як правити на користь народові. Другою частиною роману Сервантес прагнув показати відмінність своїх істинних героїв від образів, виведених у підробці, і тим самим підкреслити глибину образу Дон Кіхота. Санчо скаже про роман Авельянеди, що в цій історії вони з Дон Кіхотом зображені зовсім не такими, якими вони є в житті: «…той Санчо і той Дон Кіхот, які в сій книзі показані, то зовсім не такі й не ті, що їх вивів Сід Ахмет Бен-Інхалі в своїй історії – ото вже істинно ми: мій пан розумний, хоробрий і закоханий, і я – простий собі веселий чоловік, а не якийсь там прожера чи п’янюга».

-Доведіть, спираючись на текст, що Дон Кіхот цінний для людей нашого часу величчю своїх ідей. (Дон Кіхот понад усе цінує свободу. Проголошенні ідеї свободи людини є одним із найбільш прогресивних досягнень Ренесансу. На думку Дон Кіхота, «свобода – це один із найкоштовніших небесних дарунків людству; з нею не порівняєш найбагатші скарби – ні ті. Які в землі, ні ті, які на дні морському». Дон Кіхот обстоює ідею вільного вибору особистості, що теж є одним із наріжних каменів гуманістичного світогляду Відродження. «Воля наша вільна, - повчає він королівських каторжників, - зламати людську волю – це річ неможлива». Цією тирадою Дон Кіхота про свободу  Сервантес стверджує, що народжене разом із християнством поняття свободи волі впродовж століть залишається усього лише філософською цяцькою. Саме тому таким багатогранним виглядає донкіхотівське кредо: «Прагу до того, чого прагне саме небо. Що велить доля, що вимагає розум і, головне, до чого прагне власна моя воля». Промову Дон Кіхота про «золоте сторіччя» можна розуміти як своєрідний маніфест свободи людини, яка ще не втратила ілюзій з цього приводу. «Блаженний той час, щасливий той вік, що мудреці старожитні золотим прозвали, - не тим, що золото так високо в наш залізний вік ціноване, легко тоді здавалось, а тим, що люди тогочасні не знали двох слів: моє і твоє. У ту священну добу було все гуртове…» У промові про «золоту добу» Дон Кіхот хоча й постає утопістом, але утопістом гуманістичним. В образ цього рицаря Сервантес вклав надзвичайно глибокий зміст.  Він наділив його всіма рисами моральної довершеності та великою духовною силою. Сам бідняк, Дон Кіхот вражає своєю безкорисливістю й щедрістю. Кволий і немічний, він подає приклад безстрашності.)

Висновок: «Мудре безумство» покидає Дон Кіхота в той момент, коли настає кінець його божевілля і повертається здоровий глузд (про це йдеться у кінці ІІ частини роману). Розв’язка приходить швидко й несподівано: смертельно захворівши від суму й печалі, сповідуючись у своїх гріхах, він скаже: «…я вже не Дон Кіхот з Ламанчі, а Алонсо Кіхано, за вдачу свою прозваний Добрим. Нині я ворог Амадісу Гальському, …нині мені відворотні богоненавидні книжечки про мандроване рицарство, нині до мене дійшло все моє недоумство, дійшло як згубно подіяли тії книжечки на мене, нині я, добре досвідчений з ласки Божої, проклинаю їх».

- Як ви думаєте, чому прозріння Дон Кіхота відбирає у нього життя? ( Історія Дон Кіхота – це не колекція сміховинних пригод, і спробували подивитись на дійсність, зображену в романі, на цей дивовижний світ очима головного героя, в уста якого, прикриваючись божевіллям Дон Кіхота, Сервантес вклав ті уроки морального вдосконалення , політичної мудрості й чесності, які він хотів дати своїм сучасникам.)

«Дон Кіхот і Санчо Панса як парні образи роману Сервантеса «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі»

Дон Кіхот

Дії та вчинки:

·       Захищає слабких

·       Прагне допомогти в скруті

·       Прагне слави для себе й для батьківщини

·       Діє як мандрівний рицар середньовіччя під впливом рицарських романів

Риси вдачі:Чесний, добрий, мрійливий, романтичний, справедливий, хоробрий, прямолінійний, дивакуватий, мудрий, людяний, закоханий, довірливий, порядний, безкорисливий, дещо агресивний

Як його сприймають люди:

·       Не сприймають серйозно

·       Сприймають як божевільного

·       Сприймають як дурня

·       Сприймають як схибленого на рицарських романах

·       Сприймають як дивака, як блазня, як посміховисько

Нерідко знущаються з нього і морально, й фізично

Світогляд:

·       Переплутав реальний світ з книжковим

·       Мрійник-ідеаліст

·       Утопічний гуманіст

·       Філософ, відірваний від реальності

Санчо Панса

Дії та вчинки:

·       Прагне швидкої наживи

·       Хоче підвищення над іншими

·       Намагається оберігати Дон Кіхота від необдуманих дій

·       Не завжди чесний у відношенні до людей та їхнього майна

Риси вдачі: Життєлюбний, корисливий, боязкий, шахраюватий, практичний, хитруватий, довірливий, прямодушний, незлостивий, відданий друг, з почуттям гумору, мудрий народною мудрістю

Як його сприймають люди:

·       Дехто довіряє більше Санчо Пансі, ніж Дон Кіхотові

·   Не розуміють його відданості Дон Кіхотові

·   Його б’ють, лають, знущаються, обкрадають

Світогляд:

* Реаліст-матеріаліст

·       Заземлений світогляд селянина

·       Спрощено-наївне розуміння життя

Висновок. При всій відмінності рис вдачі, особливостей світогляду, поведінки ці герої являють собою дві грані одного цілого у контексті іспанської дійсності ХVІ –ХVІІ століть,це парні образи, їх можна лише зіставляти. Вони є неподільною єдністю для самого автора, тож і читачам їх варто сприймати саме так.

Консультація №4

Тема:Синтез різних жанрових ознак у романі. Широта філософського змісту твору, можливість його різних тлумачень. Популярність вічних образів Сервантеса. «Дон Кіхот» на кіноекрані 

Перегорнуті останні сторінки першої частини роману Сервантеса про Дон Кіхота. Нещасний божевільний «мандрований рицар», препроваджений додому у клітці, «ніяк не міг уторопати, де він і що з ним діється». Проте небога Дон Кіхота і клюшниця, спостерігаючи за хворим, стривожені й збентежені, думали про те, «що скоро пан їхній і дядько трохи оклигає, зразу ж знову од них утече. Так же воно потім і сталося, як вони гадали». Цілий місяць вони виходжували вдома Дон Кіхота. Син сусіда Самсон Караско розповів, що якийсь Сід Ахмет Бен-Інхалі видав історію Дон Кіхота і тепер нею усі зачитуються. Пригоди знову покликали Дон Кіхота і Санчо Пансу в дорогу. Але то вже інша історія, точніше, продовження цієї першої, з якою ми познайомилися. На тих, хто захоче й далі мандрувати шляхами Іспанії услід за Дон Кіхотом і Санчо Пансою, чекають неймовірні пригоди на рицарському турнірі у Сарагосі, битва Дон Кіхота з Рицарем Дзеркал, сутичка з левами, зустріч з герцогським подружжям, чарівником Мерліном і подвигом Дон Кіхота, що своєю рішучістю роз чаклував силу силенну людей. І нарешті, читачі матимуть змогу оцінити губернаторство Санчо Панси на острові Гармадармія (в інших перекладах Баратарія). Врешті-решт Дон Кіхот спрямує Росинанта до Барселони, щоб довести всім, що він зовсім не такий, яким його зобразив Сід Ахмет Бен-Інхалі. У Барселоні відбувся поєдинок Рицаря Сумного Образу з Рицарем Білого Місяця, яким насправді був його сусіда Самсон Караско. Рицар Білого Місяця переміг Дон Кіхота й змусив його повернутися додому і цілий рік не залишати своє село. Повернувшись додому, Дон Кіхот захворів. У гарячці до нього повернувся розум. Перед смертю він прокляв рицарські романи й склав заповіт небозі, що вона успадкує його майно лише в тому разі, коли вийде заміж за людину, яка у своєму житті не прочитала жодного рицарського роману.

Спробуємо зібрати в одне ціле розкидану по всьому роману інформацію про тогочасну Іспанію (переважно будемо оперувати текстом І частини твору). Нам важливо також дійти остаточного висновку – на чому заснований основний конфлікт твору й у чому полягає його філософський сенс та авторський задум. Крім того ми узагальнимо своє розуміння поняття «донкіхотство» та зробимо висновок, чому Дон Кіхот  - це герой з галереї вічних образів світової літератури.

Повертаємося до початку нашого знайомства з романом Сервантеса «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі». Знайдіть у консультації №1 опорно-інформаційну схему «Жанрова своєрідність роману Сервантеса «Дон Кіхот».

- Пригадайте, як сам автор визначив жанр свого роману. (Сервантес зазначав, що його твір є пародією на рицарські романи, що заполонили книжковий ринок тогочасної Іспанії зі своїми авантюрно-казковими сюжетами й відволікали читачів (іспанців) від нагальних реально-життєвих проблем.)

- Проте за оцінками мислителів, літературних критиків наступних століть жанровим новаторством Сервантеса у «Дон Кіхоті» вважається його реалістичний характер. Відомий російський письменник ХІХ століття Іван Тургенєв сказав про роман і героя Сервантеса: «…корда переведуться такие люди, пускай закроется навсегда книга истории: в ней нечего будет читать…» (звертається увага на перший із епіграфів до уроку). Як ви думаєте, чому Тургенєв вважав «Дон Кіхота» частиною «книги історії»? Як це пов’язане з реалістичністю твору? (У романі Сервантеса розгортається широка картина народного життя Іспанії на рубежі ХVІ-ХVІІ століть. Кого тут тільки немає: селяни, ремісники, пастухи-козопаси, погоничі, священики, представники сільської влади, солдати, студенти, дрібні злодюжки та небезпечні розбійники, герцоги й герцогині, освічені люди й неуки, жінки,чоловіки, діти, пани й слуги! Усього 669 персонажів! Усі вони промовляють зі сторінок роману живою самобутньою мовою – народна говірка переплітається з книжною вченістю, весь роман пересипаний влучними народними прислів’ями, приказками й примовками, на які такий щедрий добродушний і говіркий Санчо Панса. Народне життя широким потоком улилося в роман, давши змогу автору реалістично відобразити тогочасну дійсність. «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі» постає перед читачем як художня енциклопедія життя Іспанії на межі ХVІ-ХVІІ століть, стає частиною «книги історії», яку так високо оцінив І. Тургенєв.)

- До яких художньо-композиційних новацій удається Сервантес для широти зображення іспанської дійсності? (Сервантес використовує цілий комплекс новацій: по-перше, найгеніальнішим відкриттям Сервантеса було зображення двох постатей на тлі іспанської дійсності: бідного гідальго, що уявив себе захисником бідних і скривджених за прикладом мандрівних рицарів минулої доби, та бідного селянина, що спочатку був охоплений жадобою наживи, а згодом став поділяти прагнення свого пана, у якого він погодився бути джурою. На минулому уроці ми дійшли висновку, що Дон Кіхот і Санчо Панса – це дві сторони однієї медалі, це парні образи. Мрії про краще життя – основа світогляду обох персонажів, але подаються вони у двох ракурсах: один бік – це ілюзорні прагнення до високої свободи й справедливості Дон Кіхота; другий – цілком земні, матеріальні прагнення добробуту, кращого, справедливого життя, що йдуть від Санчо Панси. Можна говорити, що таким чином Сервантес утілив у своєму романі найгуманніші й найпрогресивніші ідеї тогочасної Іспанії, країни запізнілого Відродження.

 По-друге, щоб створити широку панораму дійсності й життя людей сучасної йому Іспанії, Сервантес використовує авантюрну інтригу (як у рицарських романах), хронотоп стає головним сюжетотворчим прийомом.  Він вивів своїх героїв на широкі дороги Іспанії, влаштував їм зустріч з людьми, що належать до найрізноманітніших верств суспільства, змалював численні пейзажі – то вкриту пилом сільську дорогу, то долину, то гірські кряжі, то поле, на якому вітер розкручує крила вітряків.)

 «Маршрут мандрівок Дон Кіхота і Санчо Панси»

Особливості хронотопу І частини роману Сервантеса про Дон Кіхота позначаються тим, що відбувається постійне розширення реального простору відповідно до першого та другого виїздів головного героя. Важливішим у творі, на наш погляд, є художній простір, який Сервантес використовує у жанрових особливостях роману шляху, або роману великої дороги. Розпочинаючи з точки-домівки Дон Кіхота в одному із сіл Ламанчі, - автор виводить свого героя у світ, що оточує героя, робить героєм шляху, і представляє світ, що оточує Дон Кіхота переважно з трьох точок зору. Ми спостерігаємо за двома виїздами Дон Кіхота, причому другий є тривалішим у часі й значно ширшим у плані простору, ніж перший. Спільним для обох виїздів Дон Кіхота є прорив замкненого простору, в якому він прожив майже півстоліття. Зі свого будинку, з кімнати, де він знаходився у полоні книжних ілюзій, Дон Кіхот виїздить не лише за межі свого маєтку, а й села, і розпочинає мандрівку широкими шляхами, де на нього чекає безліч зустрічей (як зазначають дослідники, 669 персонажів з’являються на шляху Дон Кіхота). Саме образ Дон Кіхота є своєрідним магнетичним центром у хронотопі роману, адже його діяльна натура постійно знаходиться в русі й перетинається з іншими персонажами твору, які сукупно утворюють деталізовану картину іспанського суспільства. Цікавим є простір заїзду, корчми як перетину людських життєвих шляхів. Не випадково перед поверненням Дон Кіхота зі С’єрра Морени додому він тривалий час знаходиться в заїзді. Тут вже вагомішим стає художній час, адже що довше герой знаходиться в корчмі, то більше в нього відбудеться зустрічей з різними людьми,оскільки рух у заїзді не припиняється: подорожні сновигають туди й сюди. Таким чином автор ніби уповільнює оповідь, водночас вдаючись до епічних прийомів уповільнення дії – використання деталізації зображення та вставних новел.

Роль  вставних новел у романі Сервантеса

Герої вставних новел страждають, переживають невимовні душевні муки й життєві негаразди, нерідко трагічно закінчують свій земний шлях, і лише Дон Кіхот з його уявним коханням залишається щасливим і внутрішньо непохитним. Образ Дульсінеї , як дороговказ, освітлює його шлях. Це є своєрідним свідченням на користь «ідеалістичної» концепції твору. Вставні новели допомагають також усвідомити цінність особистої свободи (порівняйте прагнення до свободи Марсели і «полоненого капітана») та ставлення держави і суспільства до прагнення людини бути вільною.

Герої вставних новел схожі на Дон Кіхота, але й відрізняються від нього. Вставні новели здебільшого є захоплюючими романтичними любовними історіями, герої яких одержимі одним бажанням. Своєю поведінкою вони протистоять прозаїчній, а нерідко й жорстокій дійсності чи життєвим обставинам. У вставних новелах ніби повторюється у різних варіаціях донкіхотівська тема, що загалом підсилює ренесансне звучання роману у двох надзвичайно важливих напрямах – право людини на свободу та право людини на особисте земне кохання й щастя. Але, як вважають дослідники роману про Дон Кіхота, герої вставних новел не лише подібні до Дон Кіхота, а й значно відрізняються від нього.

Для Дон Кіхота дуже важливими є суспільні ідеї, він пране бути корисним усім людям. Герої ж вставних новел відокремлені від оточуючого світу ще більше, ніж Рицар Сумного Образу. Вони зайняті лише собою, особистою долею і до високих ідеалів головного героя роману вони байдужі. Згадайте, як Доротея, зустрівши дона Фернандо, відразу припиняє виконання ролі збезчещеної принцеси. Вона опікується тепер лише особистим. Все це увиразнює й виокремлює у системі образів усього роману саме образ Дон Кіхота.

 Уточнення й поглиблення розуміння головного конфлікту роману «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі»

- Чи можна страх Санчо Панси перед Святим братством вважати типовим відображенням становища людей в Іспанії, над якими постійно нависав меч інквізиції? Наведіть аргументи . Які деталі тексту свідчать ще про цей всеохопний страх? Чому Дон Кіхот не боїться Святої Германдади?

- Наведіть приклади з тексту, які свідчать, що для більшості жителів сучасної Сервантесу Іспанії гроші, зиск, нажива є основними життєвими цінностями. З якою метою автор протиставляє цим прагненням пересічних громадян абсолютну безкорисливість Дон Кіхота?

- Які соціальні контрасти Іспанії кінця ХVІ- початку ХVІІ століть ми спостерігаємо в романі про Дон Кіхота?(Насамперед, - це контраст між бідністю й багатством, по-друге, ми бачимо Іспанію, що постійно перебуває у стані неробства й гультяйства; по-третє, контрастує Іспанія, сповнена благородного душевного пориву, й Іспанія, що загрузла у дрібних корисливих розрахунках. Іспанія, яку так любив Сервантес і яка так жорстоко обійшлася з ним самим і з його героями, постає як світ користолюбства, себелюбності й бездушності. У вирі такого життя найбільше страждає людина з чистою душею.

Основний конфлікт роману про Дон Кіхота полягає у зіткненні ілюзорного світу мрій, що існує в свідомості Дон Кіхота, та світу реального, світу іспанської дійсності, що втілюється у свідомості всіх, хто оточує головного героя (669 персонажів). Занадто нерівне співвідношення: один проти 669-ти.

 Науковець Б. Шалагінов вважає, що «в добу Відродження герой утверджував свою вільну волю з такою стихійною силою і пристрастю, нібито не існувало й ніякої іншої особистості, інтереси якої він міг би суттєво ущемити». Наведіть приклади з роману Сервантеса, що Дон Кіхот цілком відповідає такому типу ренесансного літературного героя.

 Сферою, де відбувається конфлікт твору,  перетинаються стала дорога. Саме шляхи Іспанії  дали змогу авторові максимально реалістично втілити основний конфлікт твору, надавши йому величного епічного розмаху (зверніть увагу, що однією із жанрових особливостей роману літературознавці визначають епос приватного життя). Дорога в хронотопі роману вбирає в себе весь шлях, пройдений Дон Кіхотом. Сюди належать і образи природи: ліс, річка, степ, гори, долини; сільські та міські пейзажі; корчми, брудні заїзди. Замки, вулиці й провулки, площі й майдани. Тут проходить межа двох світів. Дорога стає межею, яка позначає кризу ренесансних ідеалів. Дон Кіхот – ідеаліст. Мотивація його вчинків зумовлена пошуком шляхів морального вдосконалення світу й людини – основні постулати доби Відродження  були саме такими. Але він наївно прагнув перемогти зло зі зброєю в руках як благородний рицар без страху й докору. Біда Дон Кіхота в тому, що він не бачить і не розуміє реальних причин, через які зло ввійшло в життя людей і глибоко там укоренилося. Воно, на жаль, стало всеохоплюючим і непереможним. Головний же герой роману Сервантеса сприймає його на казково-дитячому рівні. Ця наївність робить образ гідальго взірцем безпосередності й правдивості, що викликає симпатію автора й читачів, але одночасно викликає несприйняття, ворожість, нерозуміння та знущання людей, занурених у злободенні клопоти життя. Між Дон Кіхотом і його реальним оточенням зі світу тогочасної іспанської дійсності пролягла бездонна прірва. Вони ніби перебувають у різних вимірах. І для реальної Іспанії Дон Кіхот «чужак». Тому прагнення Дон Кіхота встановити на землі вселюдську згоду й гармонію, його благі наміри й вчинки щоразу зазнають поразки в умовах реального світу, позбавленого не лише високої мрії, а й усвідомлення величі людини та її гідності.

 Сервантес глузує із сучасної йому Іспанії з метою пробудження благородства й безкорисливості у реальному житті, збереження мрії про гідність і свободу людини та чисте й самовіддане кохання.

Другорядні та епізодичні образи твору. Їх роль в романі Сервантеса

Другорядні та епізодичні образи, безумовно, не такі колоритні й багатогранні, як головні персонажі Дон Кіхот і Санчо Панса. Але їхні характери змальовані й розкриті з не меншою авторською майстерністю, незважаючи на їхню епізодичність. Всі вони є одночасно й типовими, й неповторними, й надзвичайно колоритними. У сукупності (669 персонажів) вони утворюють соціально-психологічну основу твору. Ми відкриваємо для себе психологію  й життєві цінності корчмарів, козо пасів, каторжників, цирульників, священиків, ключниць, селян, дворян, студентів тощо. Вони є реальними представниками тих суспільних прошарків які були в тогочасній Іспанії. Ці живі реальні характери діють у величезній кількості епізодів, що перетворюються на реалістичну палітру, яка яскраво представляє повсякденне життя іспанців.

Висновок: завдяки єдності й взаємодії персонажів у системі образів зі сторінок роману постає цілісна картина іспанської дійсності. На противагу більшості епізодичних героїв автор виводить образ Дон Кіхота, рицаря, здатного на високі почуття й героїчні вчинки, яким, на жаль, немає місця в житті.

Узагальнення в смисловій сфері жанрової специфіки роману про Дон Кіхота як філософського роману

Сервантес виносить непросте й неоднозначне судження про оточуючий реальний світ іспанської дійсності на межі ХVІ-ХVІІ століть. Реальний світ – це світ обивательства, обмеженості думок, прагнень і почуттів, смирення перед злом, тупістю, жадібністю і грубою силою. Найбільше автора хвилює проблема сутності людини. «Людина, що заглиблена у свій внутрішній світ, світ уяви, і керується високою ідеєю чи вірою, - духовно незламна, непохитна, але в реальному, фізичному житті така людина самотня, не може повністю реалізувати себе в оточенні, на її долю випадають лише страждання. Драма в тому, що узгодити уяву і реальність між собою така людина неспроможна; натомість людина, що занурена в саму лише емпіричну реальність не заслуговує на звання Людини (ця ідея розкривається у ІІ частині роману «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі» в історії губернаторства Санчо Панси.

 Науковець Б. Шалагінов , говорячи про роман Сервантеса та його головного героя, стверджує: «Високі переваги людини стають причиною її страждань». Наведіть з тексту приклади на підтвердження думки дослідника. Доведіть, що вони пов’язані з одним із головних питань філософії – пошуку людиною сенсу життя.

Перший висновок:

Наприкінці ХV століття іспанська література вступила у період Відродження. Вона спиралася як на досвід античності й гуманістичної літератури європейських країн, особливо Італії, так і на національну літературну традицію та фольклор. Від самого початку в ній визначилися два напрями: один із них ґрунтувався на традиціях народної літератури, а другий, «учений», - на традиціях античності. Перший напрям був провідним. У ньому найповніше виявився характер ренесансної літератури, визначений тими силами, що існували в іспанському народі й були породжені його героїчною історією. Багатовікова боротьба проти арабського загарбання, завойована ще в середні віки незалежність міст, селянські повстання, розмах військових і політичних дій держави, далекі морські подорожі й географічні відкриття – все це визначило високий рівень народної самосвідомості та честь, відвагу й допитливий розум. Звідси й характерні риси іспанської літератури: демократизм, багата уява, пристрасність, органічне засвоєння й збереження народних поетичних форм. Водночас у своєрідних обставинах країни рано визначився розрив між ідеями Відродження і реальністю, що зумовило й раннє розчарування в гуманістичних ідеалах, і гостро критичне зображення реальної дійсності в літературі», - вважають автори підручника для студентів гуманітарних факультетів вузів «Історія зарубіжної літератури» М. Шаповалова, Г. Рубанова та В. Моторний (див. Шаповалова М.С., Рубанова Г. Л., Моторний В.А. Історія зарубіжної літератури. – Львів: Світ, 1993.- с. 167-168.)

На фоні вище зазначеного, образ Дон Кіхота і його ідейні переконання є системою гуманістичних цінностей, що стали стрижнем ренесансного світогляду. Але час, коли він їх проголошує й намагається втілювати в життя, є часом не розвитку, а кризи гуманістичних ідеалів Відродження в Іспанії. Своїми людськими якостями та ідеалами Дон Кіхот підноситься над жорстокою дійсністю. Вся його сухорлява фігура (та ще й на Росинанті, та ще й з довжелезним списом у руках) вивищується над заземленим брутальним світом, тягнеться до небес, до сонця – тих символів чистоти й святості, які ніколи не втрачали своєї цінності для тих,хто здатен відірватися від матеріальної дійсності, прагнути ідеалів, бути романтиком. Такий герой близький самому авторові й певною мірою відбиває його власні переконання. Разом з тим Сервантес показує, що героїзм і гуманізм його героя недоречні . Уся його самовідданість і прагнення подвигу не приносять жодної користі, а сам наївний мрійник повсякчас виглядає смішним і безумним у спробах жити в реальному світі згідно з власними ідеалами. Дон Кіхот весь час вступає в конфлікт з ворожою йому мораллю. Саме за прагнення нерозсудливого героя переробити світ безглуздими засобами, взятими з арсеналу рицарських романів, Сервантес безжалісно, до кінця висміює й засуджує його.  Відкидаються не ідеали Дон Кіхота, а його нерозуміння реальної дійсності й неспроможність тих засобів, за допомогою яких він намагається втілити свій ідеал.

В образі Дон Кіхота органічно поєдналися героїзм і слабкість, мудрість і безумство, трагічність і комізм, що були характерні і для самого іспанського життя , яке на межі ХVІ-ХVІІ століть переживало кризу ренесансних ідеалів і віддавало перевагу владі сили, грошей, владі меркантильних, заземлених життєвих пріоритетів.

Другий висновок:

Головні герої роману – натури неординарні й багатогранні, вони взаємодоповнюють і взаємозбагачують одне одного. Сервантес зобразив типові образи й надав їм загальнолюдського значення (філософська проблема, яка залишається актуальною завжди). Можливо, у цьому полягає один із секретів невмирущої популярності роману. Його герої постійно ускладнюються й розвиваються. Наприклад, Санчо Панса спочатку слугує ніби тільки пародійним завданням роману, але з розвитком сюжету його зміст поширюється й збагачується. Поступово вимальовується живий і правдивий образ допитливого кастильського землероба, сповнений глибокого соціального  й етичного змісту. Спочатку Санчо мріє лише про зиск, хоча у своїх меркантильних прагненнях він пам’ятає, що він людина. «Я хоч і бідняк, але християнин чистокровний і нікому нічого не винен. І я мрію про острів, а інші мріють про дещо гірше, а все ж від людини залежить, значить, коли я людина, то можу стати папою, а не лише губернатором острова».

Новаторським є й підхід Сервантеса до зображення головних персонажів у тому сенсі, що на перший погляд Санчо – цілковита протилежність Дон Кіхотові, але внутрішньо вони подібні: обидва, щоправда, кожен по-своєму, добрі й людяні, обидва незадоволені дійсністю й обом їм вистачає енергії та живої уяви, щоб відправитися на пошуки кращої дійсності. Дон Кіхот і Санчо Панса – це своєрідна єдність, створена на основі порозуміння і взаємовпливу. Й у цьому виявив себе філософський підхід Сервантеса до різнобічного показу однієї цілісної філософської категорії.  Пізнавши безкорисливість і благородство Дон Кіхота, Санчо й сам поступово позбавляється матеріальної залежності та корисливості, усе частіше  його вчинками (особливо і другій частині роману) керує не жадоба до наживи, а любов до справедливості, що дає змогу вповні розкритися народній мудрості й природним здібностям Санчо. Він єдиний розуміє й цінує Дон Кіхота. Наведемо декілька цитат з другої частини роману: «…В мого хитрості от настільки немає, душа в нього нарозпашку, він нікому не здатний заподіяти зло, він робить лише добро, лукавства цього самого в ньому ні на волосину немає, кожна дитина запевнить його, що зараз ніч, хоч би це було опівдні, і от за цю простодушність я й люблю його більше, як життя і, незважаючи ні на які його дурощі, при всьому бажанні не можу від нього піти» (з розмови Санчо Панси з джурою Рицаря Лісу); «Він не божевільний, а завзятий».

Найважливіше, що вдалося Сервантесу, - це те, що і Дон Кіхот, і Санчо Панса обоє протистоять несправедливому ладу дворянсько-католицької Іспанії. Санчо розуміє, що високий чин ще не свідчить про гідність людини. Дон Кіхот у кожному, навіть у каторжнику, перш за все бачить людину, гідну поваги.

“Донкіхоти” і “донкіхотство”:

 * Є взірцем непохитності, вірності ідеї, стійкості й мужності.

* Шляхетні, чесні й безкорисливі люди.

* Доволі наївні й довірливі.

* Люди, що не знають і не розуміють реального життя, а живуть лише мрією.

* Самовіддано обстоюють ідеали добра і справедливості, незважаючи на численні й нездоланні перешкоди.

* Потрапляють у смішні ситуації через незнання реалій життя.

* Невиправні мрійники.

- Зробіть узагальнення, що таке «донкіхотство»? Кого називають «донкіхотами»? Поміркуйте, чому власна назва стала загальною.

- Який бік «донкіхотства», по-вашому, сильний, а який слабкий?

- Що, по-вашому, більше приваблювало  й приваблює митців у явищі «донкіхотства» й образі Дон Кіхота?

«Кодекс честі «донкіхотів»

·       Основа світогляду – наївний гуманізм і романтизм.

·       Життєва позиція – активне втручання  в життя відповідно до світоглядних позицій, захист усіх пригноблених та скривджених, прагнення встановити справедливість у всьому світі.

·       Ставлення до людини – повага, незалежно від станової та майнової приналежності.

·       Ставлення до політики – орієнтир на дотримання демократичних свобод та добробут людини.

·       Ставлення до батьківщини – ставлення патріота, що прагне своїми справами уславити свою Вітчизну.

·       Ставлення до жінки – культ Прекрасної Дами.

·       Ставлення до літератури – захоплення рицарськими романами.

Проблемна ситуація: Як ви думаєте, чи потрібні в сучасному світі «донкіхоти»?

Висновок: Ми не будемо зараз з’ясовувати, чи потрібні в сучасному світі «донкіхоти». Це відкрите питання для вас на все життя. Дуже сподіваюся, що в ситуаціях життєвого вибору ви керуватиметеся не лише холодною розсудливістю, а й обов’язково звернетеся до своєї душі, яка в чомусь та й знайде співзвучність з «Кодексом честі «донкіхотів». Не бійтеся бодай інколи «здонкіхотитись»! Не бійтесь бути кумедними, відстоюючи правду, свободу, порядність і щастя! Бійтесь байдужості й холодного черствого розрахунку!

Визначення поняття «вічні образи» за літературознавчими словниками:

«Словник літературознавчих термінів» за редакцією Д. Тимофеєва та С. Тураєва:

«Вічні образи» - образи, узагальнююче художнє значення яких сягнуло далеко за межі їх конкретно-історичного змісту та доби, яка їх породила.

В. Лесин. «Літературознавчі терміни»:

«Вічні образи» - ті визначні художні образи, які, виникнувши за певних історичних обставин, мають велике загальнолюдське значення, продовжують зберігати пізнавальну, виховну й естетичну силу.

- Наскільки, по-вашому, змінилося сприйняття образу Дон Кіхота з часів Сервантеса до сьогодення?Чому Дон Кіхот і його зброєносець є вічними образами світової літератури? (Сучасники великого іспанця здебільшого сприймали пародійний характер як образу Дон Кіхота, так і всього роману. Лише прогресивно мисляча частина іспанського суспільства усвідомила силу художнього втілення ренесансних ідеалів та причин їх занепаду й кризи в сучасному їм світі. Сервантес надав образові Дон Кіхота настільки геніального й безмежного узагальнення, наповнив його загальнолюдським змістом, що від епохи до епохи Дон Кіхот вже не сприймається читачами як звичайний божевільний гідальго з Ламанчі, який дивує й смішить читачів непередбачуваними вчинками. Певні риси, притаманні героєві, виявляються у поведінці багатьох людей, тому його ім’я стало прозивним. Варто пам’ятати про надзвичайну еволюцію образу Дон Кіхота в романі: у першій частині переважають пародійні риси «книжного рицаря», а у частині ІІ його характер значно ускладнюється. На перший план виходить зображення несумісності гуманістичних ідеалів героя і навколишньої дійсності. У розвитку головного героя знайшла відображення й еволюція поглядів самого автора, який досягнув повної творчої зрілості як перший у світі письменник-реаліст. Тому й образ Дон Кіхота постає перед читачем, як образ, у якому відображується трагічний конфлікт між шляхетними намірами, високою ідеєю та неспроможністю досягти мети в реальних умовах конкретної історичної дійсності, сповненої жорстокості, тиску на людину, влади золота й зла. «Донкіхотами» почали називати шляхетних, але наївних людей, які самовіддано й неухильно відстоюють нездійсненну мету; а також безпідставних мрійників, смішних у своїй неспроможності розібратися в складностях життя й безсилі виправити його.)

- Наскільки пророчими, на ваш погляд, є слова Мігеля де Сервантеса Сааведри:

«Згордувавши світом шумним,

Він блукав привиддям глумним

Добрим людям на забаву

І, здобувши вічну славу,

Мудрим вмер, хоч жив безумним»?

- Видатні митці й мислителі наступних після Відродження епох високо цінували Дон Кіхота. Підтвердьте текстом роману справедливість висловлювань видатного російського письменника-реаліста ХІХ століття Федора Достоєвського: «Дон Кіхот – найпростіша душею й одна із найбільшим серцем людина» та німецького поета-романтика ХVІІІ століття Фрідріха Шиллера: «Дон Кіхот – благородна й прекрасна особистість».

·       Проспер Меріме, французький письменник: «Лихо тому, хто ніколи не переймався хоча б деякими думками Дон Кіхота, хто ніколи не наражався на глузування та удари долі за те, що намагався відновити справедливість».

·       Іван Дзюба, український письменник: «Дон Кіхот назрівав ще за тих незнаних, загублених у темряві просторів часів, коли людина вперше, може, невміло, але чесно стала проти тріумфуючої неправди. І не скінчиться він доти, доки не зітреться різниця між добром і злом…»

·       Хосе Ортега-і-Гассет, іспанський філософ і літературознавець: «Дон Кіхот» - єдина, найостанніша книга, яку будуть читати й тоді, коли решта вже буде знищена. Коли за Добою Математики, Добою числа – обминувши Добу Ідеї – людство доплентається до агонії Доби Смутку,меланхоліки тритисячного року зберуться навколо топографа, з якого долине напівстертий голос, котрий читатиме нашу знамениту книгу. І навіть тоді вона їх охопить вогнем».

·       Раміро де Маеста, іспанський філософ і публіцист вважає Дон Кіхота символом і «прототипом любові, найвищої космічної любові, любові на всі часи».

«Резонанс роману Сервантеса «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі» в образотворчому мистецтві та скульптурі»

Першою ілюстрацією до роману Сервантеса «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі» мистецтвознавці вважають зображення вершника у рицарських обладунках, що з довжелезним списом скаче на коні – такою була обкладинка першого мадридського видання твору 1605 року (сюжет ілюстрації був запозичений із середньовічної гравюри). Але вже у 1617 році фронтеспис роману «Дон Кіхот» має на передньому плані зображення нерозлучних Дон Кіхота на коні і Санчо Пансу на ослі. Над головою головного героя, покритою «мамбріновим шоломом», у портретній рамі профіль Дульсінеї Тобоської, обабіч на постаментах два середньовічні рицарі у повних обладунках. Популярність Сервантесового роману зростала від епохи до епохи. Нові переклади, нові видання супроводжуються новими унікальними образами Дон Кіхота в живописі. Устами Санчо Панси наперед була визначена іконографічна доля образу Дон Кіхота: «Закладаюся, що незабаром не зостанеться жодної корчми, готелю, заїзду або ж голярні, де не висітиме картин, вашим діянням присвячених». У ХVІІІ столітті популярність «Дон Кіхота» втілилась у творіннях художників-ткачів, які виготовляли дивовижні гобелени та шпалери з сюжетами й образами роману Сервантеса. Дон Кіхот і Санчо Панса міцно вкоренилися в розписі посуду, на віялах аристократок, на гральних картах. Обгортках для цукерок, на поштових конвертах і марках. Кіно- і театральних афішах. Малюнок Пабло Пікассо «Дон Кіхот і Санчо Панса» (1955) вже майже чверть століття є логотипом фахового журналу словесників України «Зарубіжна література в школах України».

Кожен з ілюстраторів, що працював над живописним оживленням роману Сервантеса, намагався якомога детальніше, точніше віднайти та зобразити відтінки почуттів, настроїв, станів насамперед головних героїв твору. Але, на думку мистецтвознавців, у кожного художника домінує якась одна лінія багато пластового роману Сервантеса: гуманістична, фантастична, сатирична, гумористична, авантюрна, драматична, героїчна, романтична, лірична чи реалістична. В цілому ця різнобічність версій відтворення допомагає сприймати образи Дон Кіхота і Санчо Панси неоднозначно, а інколи й нетрадиційно.

У роботах Франціско Гойї переважає відображення хворобливої уяви головного героя: сумний замріяний погляд та глибинна самотність і приреченість. Севільський художник Х.Х. Андрада поставив собі за мету проілюструвати кожну фразу роману Сервантеса. Він працював понад 40 років (з 1860 по 1903) і створив 137 ілюстрацій і 650 ескізів (заплановано було дві з половиною тисячі малюнків).

Умовно-прості лінії малюнка Пабло Пікассо «Дон Кіхот і Санчо Панса» (1955) розкривають основний конфлікт твору – протистояння ідеального і реального, трагічного і комічного.

Англійське видання «Дон Кіхота» було проілюстроване гравюрами Вандербанка (1738) і містило 72 гравюри. В інтерпретації Рицаря Сумного Образу з’являється новаторський аспект: Дон Кіхот Вандербанка сповнений благородства і шляхетності, глядач відкриває у цих гравюрах повагу художника до героя, що є й особливістю самого роману Сервантеса.

Найпрославленіший ілюстратор роману Сервантеса – французький художник Гюстав Доре, який створив яскраве романтично-філософське трактування образу Дон Кіхота. У 1863 році вийшло видання роману з 375 ілюстраціями видатного графіка. Образ головного героя трактувався Доре у тенденціях чутливості до фантастичного і надреального. Дон Кіхот постає як духовно багата, багатогранна натура. Художник прагнув у кожному вчинку героя відобразити душевний порух, біль і сподівання, піднесені почуття. Гюстав Доре посилив символічне і філософське звучання образів і сцен роману. Важливу роль в ілюстраціях Доре відіграють пейзажі, особливо нічні, на фоні яких виділяється незграбна, але велична  фігура благородного рицаря. Менше уваги французький художник приділяв сміховій стихії твору, акцентуючи увагу на його філософському змісті.

Цікавими є ілюстрації Т. Жоанно (800 гравюр), створені на початку ХХ століття у народно-поетичному ключі. Романтичний Дон Кіхот супроводжується романтичним фоном: у пейзажах ми бачимо рицарські турніри, казкові палаци, замки, чарівних красунь, драконів, чаклунів.

Оноре Дом’є віддає перевагу не сюжетним ситуаціям, а безпосередньо образу Дон Кіхота, який у нього сповнений багатозначності смислу та емоцій.

Геніальний Сальвадор Далі відчув близькість з хворобливою уявою героя, тому весь роман Сервантеса та образи головних героїв у Далі постають також крізь призму хвороби. Далі вдалося прорватися у фантастично-надреальний (сюрреалістичний) світ роману Сервантеса і поєднати у своїх малюнках рицарський дух з елементами реального життя.

Вагомим є внесок російських художників, серед яких особливо вирізняються живописні творіння Валентина Сєрова, Кукриніксів ( Михайло Купріянов, Микола Соколов, Порфирій Крилов), Сави Бродського.

Кукринікси три роки працювали над ілюструванням двотомного видання «Дон Кіхота» (1949-1952). Новаторство полягає в тому, що художники не слідували попередній традиції зображення Дон Кіхота. Серія ілюстрацій відкривається портретами головних героїв. Усього представлено 74 малюнки чорною аквареллю. Образи, створені Кукриніксами, психологічно насичені, інтелектуально багаті. У серії також простежується пріоритет трагедійного звучання і дещо послаблена комічна сторона образів роману, насамперед головних героїв.

 Сава Бродський підкреслив трагічну сутність долі Дон Кіхота, супроводжуючи його зображення символічними пейзажами та деталями ( пустеля, грати, шахова дошка тощо). Цим художник підкреслював підкреслив духовну велич і пригніченість самітника, трагічну розірваність його свідомості на два світи.

 Оригінальні художні версії українських ілюстраторів Б. Крюкова та О. Петрової. У 60-ті роки ХХ століття Ольга Петрова створила пластичні образи героїв твору, підкресливши дивакуватість інтелектуального ідеаліста з роману Сервантеса. Її Дульсінея – пихата красуня, проте вона приваблива своєю тендітною ліричністю.

У ХХ столітті з’явилося чимало новаторських шкіл і течій образотворчого мистецтва. Охоплені творчим пошуком, митці живопису інтерпретували у різноманітних ракурсах і образ Дон Кіхота. Наприклад, у японського художника К. Серідзави  Дон Кіхот схожий на японця, одягнений як японець, нагадує радше не європейського середньовічного рицаря, а японського самурая; замість левів, як у тексті Сервантеса, «японський» Дон Кіхот традиційно бореться з тигром.

Німецький художник А. Хаземан у 1922 році зобразив на своїх малюнках Дон Кіхота як дегенерата-епілептика, підкреслюючи песимістичність сприйняття цілком оптимістичного образу Сервантеса.

Образ Дон Кіхота в музиці

Музичне відлуння роману Сервантеса «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі» позначилося створенням у світовому музичному мистецтві понад ста творів різноманітних жанрів. У ХVІІ – ХVІІІ столітті здебільшого це були святочні вистави розважального характеру, створені за мотивами роману Сервантеса. За основу бралися інтерпретації тогочасних поетів і філософів. Прорив відбувся у ХІХ столітті, в якому було створено низку музичних шедеврів, основою яких став сюжет роману про Дон Кіхота та його головні герої.

Піднесені ідеї роману Сервантеса були втілені у різних жанрах музичного мистецтва: симфонічна поема А. Рубінштейна «Дон Кіхот», симфонічні варіації Р. Штрауса, опери Н. Пуччіні, С. Майра з одноіменними головному героєві назвами; балети В. Геріха (1884, Берлін), Д. Макфаррена (1846, Лондон), Лукантіні (1884, Мілан), Л. Мінкуса (1869, Санкт-Петербург).

Музикознавці вважають найліричнішим образ Дон Кіхота у варіаціях Р. Штрауса, які через «рицарську» тему розкривають романтично-ідеалістичне звучання роману Сервантеса. Але в цілому провідною у Штрауса є песимістична інтерпретація.

А. рубін штейн створив образ гуманіста-оптиміста, що переконаний у торжестві істини й справедливості і жертвує заради них життям. Дон Кіхот А. Рубінштейна – активна. Героїчна постать, яка знаходиться у постійному контакті з оточуючим світом. Зачаровують ліризмом і красою фрагменти симфонічної поеми, присвячені зображенню почуттів Дон Кіхота до Дульсінеї. Загальний настрій твору трагікомічний.

У ХХ столітті виникли цікаві за жанром та особливостями музичної розробки тем та ідей «Дон Кіхота» твори: опера Ж. Массне «Дон Кіхот», симфонічні гравюри А. Кара-Караєва ; оперета С. Монюшко «Новий Дон Кіхот, або Сто безумств», мюзикл Мітчела Лі «Людина з Ламанчі». До розробок образу Дон Кіхота  звертались Д. Кабалевський, Т. Хренников. Г. Гладков, О. Журбін, А. Петров, А. Животов.

Симфонічні гравюри А. Кара-Караєва носять узагальнено-філософський характер: романтичне протистояння мрій і дійсності, реального й ідеального, добра і зла в широкому сенсі. «Зло соціального змісту» передається через крижану жорстокість вищого світу, що протистоїть кращим людським прагненням, стоїть на заваді добру, протистоїть благородним подвигам. Ідея добра є головним пафосом цього твору. композитор прагнув створити немов графічні локальні контрастні образи. Його гравюри мають локальні назви й по суті є низкою окремих музичних новел, пов’язаних образом головного героя – Дон Кіхота ( наприклад, назви частин – «Альдонса», «Мандри», «Павана»).

У 1981 році явищем у житті музичних кіл України стала симфонічна поема Віталія Корейка «Дон Кіхот». Що була сприйнята шанувальниками музики як палка розповідь про людину, сповнену кращих гуманістичних ідеалів, поривань і прагнень. Перша тема струнних інструментів створює ефект втаємниченості, мелодія розгортається уповільнено у рівних терцієвих інтонаціях як епічний фон оповіді про Дон Кіхота. Композитор поєднує колорит іспанської і української народної музики, чим підкреслює вселюдський характер звукового наповнення образу Дон Кіхота. У нього немає конкретної національності – він людина Всесвіту. Фінал сповнений оптимістичного звучання. Дон Кіхот, покидаючи цей жорстокий світ, залишає навічно в ньому жити прекрасну мрію. І вона набирає сили звучання, шириться, повниться багатозвуччям і підноситься над буденністю.

«Образ Дон Кіхота в театральному мистецтві та кінематографі»

 На основі роману Сервантеса було створено цілий світовий театр Дон Кіхота. Вистави про Рицаря Сумного Образу завжди були популярними в Іспанії, Італії, Англії, Франції, Німеччини. Герой Сервантеса продовжує мандрівку не лише країнами Західної Європи як театральний образ. Драматургія здатна безпосередньо впливати на велику кількість глядачів, створювати ситуацію співпричетності, а образ Дон Кіхота, світлий і натхненний, пробуджує в глядача найкращі порухи душі.

Найвдалішими на теренах слов’янської культури були п’єси за мотивами « Премудрого гідальго Дон Кіхота з Ламанчі» Сервантеса, створені в першій половині ХХ століття.

У грозові роки революцій і воєн було створено п’єсу «Звільнений Дон Кіхот» Анатолієм Луначарським (1916-1922). Дон Кіхот у цьому творі не безумець, а інтелігентна, довірлива й безпосередня людина, метою життя якої є прагнення бути корисним людям. Його мандрівки допомагають розкрити особливості різних прошарків суспільства, показати конфлікт влади й народу. Дон Кіхот допомагає повстанцям перемогти герцога, але коли народ здобуває владу, Рицар Сумного Образу стає непотрібним. Більш того, його виганяють за межі Іспанії.

Максимально близьким до авторського задуму і художнього вирішення образу Дон Кіхота був театральний варіант Михайла Булгакова. П’єса «Дон Кіхот» , написана у 1938 році, передає атмосферу і зберігає сюжет твору Сервантеса. Тут маємо ситуацію, коли одне геніальне творіння набуває ювелірної огранки  в руках іншого майстра і від цього виграють усі. Булгаков робить Дон Кіхота одним із багатьох героїв п’єси. Спочатку він такий чи майже такий, як усі інші. Але в останній дії, перед смертю, булгаковський Дон Кіхот, за задумом драматурга, різко вирізняється з-поміж оточення чистотою і глибиною помислів, масштабами мислення й підіймається над загалом на небачену висоту до своїх ідеалів. 13 березня 1941 року в Ленінграді відбулася прем’єра п’єси Булгакова, вона й нині не сходить з театральних підмостків.

Найкращі сценічні втілення образу Дон Кіхота належіть Федору Шаляпіну, Михайлу Чехову, Миколі Черкасову. Саме у 1910 році для великого актора і співака Федора Шаляпіна  французьким композитором Жоржем Массне була написана опера «Дон Кіхот». Лібретто Анрі Кена створене за консультацій Федора Шаляпіна. Массне вважав Шаляпіна ідеальним Дон Кіхотом. Гра Шаляпіна вражала глядачів, вони забували, що перед ними актор. Шаляпін зробив акцент на трагічній колізії роману. Він трактував образ Дон Кіхота як великого гуманіста , найлюдянішого з героїв, що весь час веде боротьбу з черствим, жорстоким і байдужим світом. Великий актор працював над роллю Дон Кіхота понад тридцять років, вдосконалюючи своє розуміння внутрішнього світу героя і знаходячи різноманітні способи сценічного втілення. Шаляпін зробив десятки ескізів свого героя, намагаючись віднайти найпереконливіший ракурс його подачі зі сцени: тут Дон Кіхот зі списом верхи на Росинанті, і бій з вітряками, і зустріч з Дульсінеєю, і смерть героя. Федір Іванович сам добирав і грим: « Я зробив йому густу борідку, на чолі я завихрив фантастичного чубчика, подовжив його постать і проставив на слабкі, тонкі, довгі ноги. І дав йому вус, смішний щоправда, але такий, що явно претендує бути прикрасою обличчя саме іспанського рицаря…» Дон Кіхот Шаляпіна – це живий і переконливий образ рицаря , у якому поєднався неперевершений вокал з видатною акторською грою. Сцену смерті Шаляпін грав так: знесилений Дон Кіхот, щоб не впасти, хапається за гілку дерева, під яким стоїть, - сльози течуть по його старечих щоках. Немічний фізично, але сильний духом Рицар Сумного Образу вмирає стоячи! На думку мистецтвознавців,саме завдяки геніальній грі Шаляпіна опера Массне при доволі слабкому лібретто стала справжнім святом мистецтва.

 Актор Микола Черкасов зіграв декілька ролей у п’єсах різних драматургів. Цей досвід він узагальнив у книзі «Четвертий Дон Кіхот. Історія одної ролі» (1958). Миколу Черкасова бачили глядачі й в опері Массне, де він був дублером Шаляпіна, і в головні ролі в балеті А. Мінкуса «Дон Кіхот» (1921), де актор створював образ головного героя засобами пантоміми та умовного балетного жесту. Потім був Дон Кіхот в однойменній п’єсі А. Бруштейна та Б. Зона  у Театрі юного глядача (1926 рік). Інтерпретований для дітей Дон Кіхот був диваком-веселуном.

Третя роль у творчій кар’єрі М. Черкасова в п’єсі М. Булгакова. Благородний сивочолий гідальго у втіленні Черкасова постав перед глядачем гуманістом-мислителем, але дещо був перенасичений сумом (проте це цілком відповідало трактуванню образу Дон Кіхота Булгаковим).

Четвертого Дон Кіхота Микола Черкасов зіграв у фільмі Григорія Козинцева. Ця роль стала для Миколи Черкасова знаковою й водночас визначною подією в кіномистецтві.

Існує чимало екранізацій роману . Серед перших екранізацій найвдалішою спробою вважають данський фільм «Дон Кіхот» (1926 рік, режисер Л. Лаурітцен). Дон Кіхота і Санчо Пансу зіграли відомі на той час актори Шендстром і Мадсен, яких глядач знав як Пата і Паташона. Але сценарій був не дуже вдалим, актори не до кінця розкрили можливості свого комедійного обдарування. Фільм було знято в Іспанії.

У фільмі німецького режисера Г. В. Пабста (1933) роль Дон Кіхота зіграв Федір Шаляпін, але блискучий оперний актор мимоволі переніс техніку оперного жесту, яку критики сприймали як позерство й вважали екранізацію невдалою.

Лише в 1957 році вийшов художній фільм «Дон Кіхот» режисера Г. Козинцева за сценарієм Є. Шварца й здобув світове визнання. Стрічка справила незабутнє враження збереженням цілісності роману, втіленого в екранну версію, духовно збагачує й надихає глядача. Критики сприйняли її схвально. « Зніміть капелюха перед цим Дон Кіхотом» - таким був заголовок однієї зі статей, що визнавали успіх кінофільму Г. Козинцева.

Микола Черкасов увічнив на екрані героя-мрійника, людину, що живе, аби творити добро. Санчо Пансу зіграв талановитий актор Юрій Толубєєв. Цей акторський дует передав гармонійну єдність Сервантесових героїв . Григорій Козинцев головний акцент зробив на трагічному звучанні сюжету роману. Режисерові вдалося відтворити національний та історичний колорит, особливості іспанського національного характеру.

У 1980 році було знято фільм «Дульсінея Тобоська» (режисери О. Володін та С. Дружиніна). Сюжет вигаданий, використано лише мотиви й образи роману Сервантеса.

У 1981 році іспанський режисер А. Угрій знімав серіал про Дон Кіхота (дев’ятисерійна картина).

У 1988 році яскравою подією у кінематографі стали зйомки  чотирисерійного фільму на кіностудії «Грузія-фільм» режисером Резо Чхаїдзе «Житіє Дон Кіхота і Санчо». Грузинському режисерові вдалося зберегти органічне поєднання і трагічного, і комічного, що максимально підходить до авторської позиції. Вдалим є поєднання середньовічного і сучасного хронотопів у кінострічці, чим підкреслюється вічність тем безсмертного роману Сервантеса і вічність образу Дон Кіхота.  Ефективним для розуміння значення цієї екранізації є й переплетення теми подвигів з карнавальною сміховою стихією, поряд співіснують високі ідеали Дон Кіхота та ярмарково-блазенські дійства, лялькові вистави, пісні й танці під час різноманітних народних свят. Фінальні сцени четвертої серії фільму найбільш вражаючі: дія з реального життя (міст, сіл, гір і долин) переноситься на театральну сцену, чим підкреслюється абстрактність, уявність світу, в якому живе Дон Кіхот. Трагічний момент розумового прозріння героя позначений горінням свічі, світло якої заповнює весь екран. Свіча, що є символом душі Дон Кіхота, горить найяскравішим вогнем близько хвилини, що створює надзвичайну піднесеність моменту. Останній подих – і Дон Кіхот з іменем Дульсінеї на вустах у довгому білому плащі злітає у небеса до свого вічного притулку. За цим іде низка сюжетних картин розп’яття Ісуса Христа, а скульптури ХХ століття Дон Кіхота і Санчо Панси оживають і рухаються вулицями Мадрида серед машин, автобусів, таксі. І тут відбувається знаменна зустріч Дон Кіхота Сервантеса і Гамлета Шекспіра – два вічні герої світової літератури навічно серед людей. Вони потрібні за будь-яких часів людям, щоб пробуджувати їхній розум і серця, сповнювати їх добром, справедливістю, порядністю і мрією.

28.02.23 року. Добрий день! Діти, ми розпочинаємо вивчення творчого спадку видатного митця Пізнього Відродження Мігеля де Сервантеса Сааведри й окремих розділів з його роману « Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі»  I частина (огляд, 2-3 розділи за вибором учителя)

Тема: Історія створення роману Мігеля де Сервантеса «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», його зв’язок із лицарськими романами, пародійний характер. Особливості сюжету й композиції твору

 Домашнє завдання: опрацювати спочатку матеріал підручника: стор.185-188 - інформація про життєвий і творчий шлях письменника; потім скорочено розділи 1-8 роману “Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі” (стор. 189-196). Усно підготувати враження про головного героя.

Перегляньте відео «Мігель де Сервантес Сааведра». – Режим доступу: http://youtube.com/watch?v=w1oY4hhEG_Y

26. 02.23 року. Шановні учні! До 03.03.23 року маєте виконати самостійну тестову роботу за твором Вільяма Шекспіра "Ромео і Джульєтта". За правильно виконану роботу ви можете отримати 12 балів. Бажаю успіхів!

Завдання до самостійної тестової роботи за твором Вільяма Шекспіра “Ромео і Джульєтта”. Правильна відповідь 0,5 бала, всього 12 балів

1. У яких містах відбуваються події твору В.Шекспіра?

А Париж і Мілан

Б Верона і Мантуя

В Париж і Верона

Г Верона  і Лондон

2. Прізвище головної героїні твору Шекспіра "Ромео і Джульєтта"

 А Монтеккі

Б Капулетті

В Скорцезе

Г Медичі

3. Де познайомилися Ромео і Джульєтта?   

А на костюмованому балу в домі Капулетті

Б на костюмованому балу в домі Монтеккі

В на балу, влаштованому князем Ескалом

Г на міській площі під час народного гуляння

4. Причина ворогування родин Монтеккі і Капулетті:

А майнова суперечка

Б кревна образа за вбивство

В істинну причини ворожнечі не памятають

Г любовна трагедія давніх часів

5. Звідки Шекспір взяв сюжет твору “Ромео і Джульєтта”?

А запозичив з поеми Артура Брука “Ромео і Джульєтта”

Б запозичив з новели Матео Банделло “Ромео і Джульєтта”

В йому цей сюжет наснився

Г цей сюжет йому підказав Джеймс Бербедж

6. Жанр твору Шекспіра “Ромео і Джульєтта”:

А роман

Б комедія

В трагедія

Г трагікомедія

7. Хто з героїв трагедії виступає противником міжусобиць і родової помсти?

 А брат Лоренцо

 Б Князь Ескал

 В Бенволіо

Г граф Паріс

8. Чому Ромео вирішив піти на бал в дім Капулетті?

А хотів розважитися

Б хотів познайомитися з Джульєттою

В хотів подратувати Капулетті

Г хотів зустрітися з Розаліною

9. В якому костюмі Ромео був на булу у Капулетті?

А сатира

Б пілігрима

В пірата

Г бідняка

10. Що стало причиною вигнання Ромео з міста?

А Капулетті переслідує його через  таємне одруження з Джульєттою

Б через дуель з Парісом

В посварився зі своїм батьком

Г через те, що вбив на дуелі Тібальта, який убив його друга Меркуціо

11. Хто допоміг обєднатися закоханим Ромео і Джульєтті?

А друзі Ромео

Б мати Джульєтти

В брат Лоренцо і мамка Джульєтти

Г Бенволіо

12.Як Джульєтті вдалося уникнути другого шлюбу?

 А втекла з Верони разом  з Ромео

 Б втопилася

 В витпила снодійне й заснула летаргічним сном

Г зізналася батькам, що вже одружена

13.Звідки Ромео дізнався про смерть Джульєтти?

А з листа брата Лоренцо

Б з листа мамки Джульєтти

В зі слів Бенволіо

Д зі слів родичів Джульєтти

14. З ким Ромео бився у склепі Капулетті?

А з Меркуціо

 Б  з Балтазаром

 В з Тібальтом

Г з Парісом

15. Чому Ромео випив отруту?

А  зрозумів, що батьки Джульєтти ніколи не дадуть їм бути разом

Б без Джульєтти життя не мало сенсу для нього

В через кохання до Розаліни

Г відчував  провину за смерть кузена Джульєтти

16. Кому належать ці слова: "Сумніших оповідей не знайдете, ніж про Любов Ромео і Джульєтти."?

А Монтеккі

Б Капулетті

В князю Ескалу

Г брату Лоренцо

17. В якій країні розгортаються події трагедії "Ромео і Джульєтта"?

А Італія

 Б Англія

В Америка

Г Франція

18. Після смерті дітей родини Монтеккі і Капулетті:

А  повбивали одне одного

Б ставлять золотіі статуї  загиблим дітям дітям

В припинили ворожнечу 

Г виїхали з Верони

19. Скільки років було Джульєтті на час знайомства з Ромео?

 А 17

 Б 16

 В 15

 Г 14

20. Як обриваються життя закоханих героїв?

 А Він випив отруту, а вона застрелилася.

  Б Вони обоє отруїлися .

 В Він випив отруту, а вона встромила собі в серце кинджал Ромео.

Г Він випив отруту, а вона повісилась

21. У кого був закоханий  Ромео до зустрічі з Джульєттою?

 А Лауру

 Б Беатріче

 В Агнессу

 Г Розаліну

22.  Титул очільника міста Верони, де відбуваються події твору "Ромео і Джульєтта"

А граф

Б герцог

В князь

Г барон

23. У якому році було створено “Ромео і Джульєтту” В. Шекспіра?

А 1590

Б 1595

В 1599

Г 1594

24. Чому “Ромео і Джульєтту” Шекспіра називають “світлою трагедією”? (2 відповіді)

А тому що історія кохання головних героїв схожа на чарівну казку

Б тому що всі пєси Шекспіра називали “оптимістичними”

В тому що сам Шекспір так її назвав

Г тому що історія кохання і загибелі Ромео і Джульєтти показала всепереможну силу любові

Д тому що митці Відродження вважали любов головною силою у Всесвіті.

21.02.23 року. Шановні учні! До вашої уваги консультаційні матеріали до трагедії Вільяма Шекспіра "Ромео і Джульєтта". Оскільки це твір драматичний, тобто призначений для сценічного втілення, раджу вам розпочати роботу з перегляду екранізації твору Шекспіра, здійснену італійським режисером Франко Дзеффіреллі у 1968 році  за даним посиланням «Ромео і Джульєтта» ( kinogo-on.ru›dramy/1010-romeo…dzhuletta-1968.html).

Потім опрацюйте розташовані нижче консультаційні матеріали. Особливу увагу зверніть на питання для самоперевірки в третій підтемі. Бажаю яскравих вражень. Працюйте старанно. За творчістю Шекспіра в четвер викладу тестову самостійну роботу.

Консультаційний матеріал за трагедією «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра

Тема №1: Історія створення. Конфлікт справжнього почуття і забобонів

Обладнання:

Художній фільм «Шекспір закоханий». – Режим доступу: : www.kinotut.su/-14064/Vlyublennyi_SHekspir?from=0;

 «Ромео і Джульєтта» (Італія, 1968, режисер Франко Дзеффіреллі). – Режим доступу: kinogo-on.ru›dramy/1010-romeo…dzhuletta-1968.html; «Ромео і Джульєтта» (США, 1996, режисер Баз Лурман). – Режим  доступу: kinogo.club›3421-romeo-dzhuletta-1996.html 

Епіграф:

For never was a store of more woe

Than this of and Guliet her Romeo.

W. Shakespeare

(Ніколи не було історії сумнішої, ніж ця,

Про Джульєтту та її Ромео.

Дослівний переклад)

 Історія задуму й створення трагедії «Ромео і Джульєтта». З’ясування композиційних особливостей твору

У середині 90-х років ХVІ століття у період написання Шекспіром веселих, оптимістичних комедій,митець звернувся до трагічного сюжету, який був запозичений із поеми англійського поета Артура Брука, написаної в свою чергу на основі новели італійського письменника Матео Банделло. «Ромео і Джульєтта» має багато спільного з ранніми комедіями Шекспіра про кохання і в побудові, й у настрої. Трагедія сповнена оптимістичної віри в непереможність гуманістичних стосунків між людьми і їх торжество. В ній чільне місце посідають комедійні сцени. У центрі сюжету, як і в комедіях, історія кохання юних героїв, але розвивається ця тема в трагедійному ключі й завершується загибеллю закоханих. За законами комедійного жанру, всі конфлікти мали бути вирішуваними й привести до щасливого фіналу, так званого «happe end».

 Шекспір переключає свою творчу увагу з комедії на трагедію.Це пов’язано з любов’ю Шекспіра до театру. Крім того, це своєрідна данина ренесансного драматурга античності (трагедія – улюблений жанр античного театру). І. що вірогідніше за все, за часів Шекспіра митці-гуманісти Англії вже не бачили можливості подолати зло, яке набувало вселенського масштабу й сповнювало життя трагедіями й стражданням. Трагізм реального життя заходив своє художнє втілення й у літературі.

Головна відмінність між комедією і трагедією:

У комедії конфлікт вирішуваний, а у трагедії непримиренний, не вирішуваний.

 Композиційна формула трагедії «Ромео і Джульєтта».

«Дійові особи»

1. Веронська влада

2. Веронська знать.

(яка важлива інформація вже міститься у цих ремарках? (Ворогуючі родини.)

3. Ченці

(Чому ченці серед дійових осіб займають місце між дворянами й слугами? (За доби Відродження релігія та ченці як її провідники втратили головну роль в ідеологічному житті суспільства. Панівною стала світська влада. Ченці змішалися з іншими верствами населення. І Шекспір у дусі ренесансу вирішує художнє створення слуг Господніх (особливо брата Лоренцо). У ході уроку ми з вами спробуємо з’ясувати, чим шекспірівські ченці не схожі на середньовічних отців церкви.)

4. Слуги.

5. Жінки.

(Чому серед дійових осіб жінки займають останнє місце? (Так відобразилися особливості того часу: роль жінки все ще мізерна. З нею ніхто не рахується. Досить сильним був погляд середньовічної церкви на жінку як на диявольське  поріддя. Вільям Шекспір відкидає такий погляд на жінку і робить юну Джульєтту головною героїнею свого твору, виносить її ім’я у заголовок, ставить на один щабель із чоловіком. Але у театрі ще до 1660 року жіночі ролі ще виконували молоді актори-чоловіки. Першою актрисою у театрі Західної Європи була виконавиця ролі Дездемони у трагедії Шекспіра «Отелло».)

«Пролог»

Дія І – 5 сцен.

Дія ІІ – пролог – 6 сцен.

Дія ІІІ – 5 сцен.

Дія ІV – 4 сцени.

Дія V – 3 сцени.

Сюжет трагедії Шекспіра «Ромео і Джульєтта» є запозиченим. Чи можна в такому разі відмовити Шекспірові в оригінальності й авторстві? Що такого він зробив, що ні поема Артура Брука, ні новела Матео Банделло  не відомі широкому колу читачів, а є предметом досліджень лише спеціалістів, натомість трагедія Шекспіра «Ромео і Джульєтта» переживає віки? Для аргументації використаймо вислів видатного митця доби Просвітництва Йоганна Вольфганга Гете: «Найоригінальніші письменники нового часу оригінальні не тому, що вони підносять нам щось нове, а тому, що вони вміють говорити про речі так, ніби це ніколи не було сказано раніше».

Про музикантів говорять, що всі вони мають у своєму творчому арсеналі п’ять ліній нотного стану та сім нот, але далеко не всі є Моцартами та Бетховенами. Секрет полягає в тому, що лише геній знає, як і в якому порядку, з якою метою поєднати ці ноти, щоб вони перетворилися на шедевр.

Вдалим є й сценічний варіант вирішення сюжету «Ромео і Джульєтти», оскільки глядач є співпричетним до розвитку дії й співпереживає усьому, що відбувається у п’єси. Тож вибір жанру трагедії Шекспіром багато в чому обумовив успіх твору.

 Глядачів шекспірівських часів у заздалегідь відомих сюжетах цікавив сам принцип подачі сюжету, поєднання елементів, акторська гра. Глядачів цікавило, як саме цей автор вирішує давно відомі сюжети, які новації для цього використовує.

Останні рядки трагедії перегукуються з прологом твору.  Пролог подається як вихід хору. Це своєрідна данина ренесансної драматургії античній трагедії. Так традиційно розпочинали свої п’єси великі трагіки античності Есхіл і Софокл. Але у трагедії Шекспіра хор виконує іншу роль – у загальних фразах  у стислій формі в пролозі подано всю сюжетну лінію твору. Навіть якщо глядач ще не знайомий до початку сценічної постановки з сюжетною лінією, то після виступу хору в пролозі він уже в загальних рисах буде знати, на що очікувати під час вистави.

Конфлікти трагедії “Ромео і Джульєтта”

І конфлікт - соціальний - ворожнеча між веронськими родинами Монтеккі і Капулетті.

ІІ конфлікт - конфлікт поколінь - батьки головних героїв з одвічною ворожнечею між ними й діти з їхнім коханням і прагненням бути щасливими.

Розвиток сюжетної лінії і пов'язаний з жанром твору  та фіналом трагедії залежить від другого конфлікту. Він головний. Він є передумовою кільцевої композиції. Від прологу коло замикається у фіналі.

Проблемне завдання:

Почавши з фіналу, ми з вами маємо вийти на розуміння причин трагічного кінця твору.

 Дослідження за текстом.

Основна загадка Шекспіра міститься в тому, що лежить між «Прологом» і фіналом трагедії, тобто в тому, як розвиваються й вирішуються конфлікти твору, як вони впливають на розвиток сюжету та систему образів й, перед усім, на головних персонажів «Ромео і Джульєтти».

І висновок: непримиримі конфлікти – основа композиції трагедії Шекспіра «Ромео і Джульєтта».

б)Аналітичне дослідження за текстом трагедії: сцена перша першої дії

- Визначте роль першої сцени першої дії трагедії для загальної композиції твору. Перегляньте цей епізод в екранізаціях Франко Дзеффіреллі та База Лурмана. Як, де й чому розпочинається перша дія трагедії? (Дія розпочинається на міському майдані Верони суперечкою між слугами Монтеккі і Капулетті.)

- Яке діло слугам до ворожнечі панів? Чому вони так ворогують? Чому дія винесена саме на майдан? Простежте, як суперечка слуг переростає у скандальну ситуацію, до якої вже причетні й пани, Монтеккі й Капулетті? (Складається враження, що із-за суперечок між Монтеккі і Капулетті вся Верона охоплена  ворожнечею. Ніби всі городяни тільки й чекають , аби ворогувати, сперечатися, принижувати одне одного, навіть проливати кров.)

- Чи є надія на примирення? Який спосіб вирішення конфлікту ворожнечі між Монтеккі і Капулетті пропонує автор у сцені першій трагедії «Ромео і Джульєтта»? Який його сенс? Чи вірить сам автор у його дієвість?( Веронський князь Ескал визає указ про заборону ворожнечі. Але силою влади конфлікт можна призупинити, перевести в площину скритості, але вирішити повністю неможливо. Монтеккі і Капулетті продовжуватимуть ворогувати, але будуть обачнішими, робитимуть це таємно.)

- Чому князь Ескал застосовує владу? (Монтеккі й Капулетті бентежать мир у всій Вероні, вже тричі все населення міста було ними втягнене у криваву бійню. Верона сприймається як світ зла й ворожнечі. )

- Хто й чому не бере участі у сутичці? (Це Ромео. Він за межами Верони, за межами цього замкненого світу зла, насильства й ворожнечі.  На самоті він страждає від кохання, точніше від його відсутності. Чи це не дивно? Його не цікавлять родинні чвари, він прагне особистого щастя. Таким чином Ромео відразу сприймається як людина нового часу, носій ренесансної ідеї, що проголошує право  кожного бути коханими і щасливим на землі.)

- Чи помічають рідні його дивну поведінку?Чому?

- Чому Ромео не відкриває батькові причин свого суму й страждань, а ділиться сокровенним з Бенволіо? Від чого страждає душа Ромео? (Від відсутності взаємного кохання, його любов без відповіді.)

- Визначте, в чому полягає складність структури драматичного сюжету у Шекспіра? Що, по-вашому, є зав’язкою трагедії? (Шекспір переплітає декілька сюжетних ліній. У зв’язку з цим виникає практика так званої «несправжньої» зав’язки. У «Ромео і Джульєтті» як зав’язка сприймається сватання Паріса до Джульєтти і згода дівчини на шлюб під впливом волі батьків.  Водночас глядач (читач) дізнається про закоханість Ромео в Розаліну , а відтак він готовий стежити за розвитком цих сюжетних ліній. Але це хибні зав’язки. Справжня зав’язка відбувається лише наприкінці першої дії. Шекспір вводить у дію  щось на зразок перипетії: бал у домі Капулетті, де обидві пари мають зустрітись. Але з цього моменту розвиток дії піде вже зовсім у іншому напрямку. Якщо лінія «Ромео - Розаліна» «згортається» відразу після сцени балу, то лінія «Паріс – Джульєтта» продовжує активно розвиватися і добігає кінця наприкінці п’єси, коли Паріс гине біля склепу, захищаючи честь нареченої від зухвальця Ромео. Б. Шалагінов вважає, що таким чином розв’язка теж буде неоднозначною, матиме в собі «зміщений центр». «Драматург, на його думку, - прагне завершити розвиток всіх виведених сюжетних ліній приблизно в одній часовій і просторовій точці». Справедливість цього висновку науковця ми простежимо в ході дослідження тексту трагедії.)

- Чому у глядача (читача) немає впевненості в тому, що кохання Ромео до Розаліни справжнє? Що у діях і вчинках Ромео не дає йому повірити до кінця? (Ромео зосереджується більше на власних почуттях, на образі Розаліни в собі. І що найпарадоксальніше, страждаючи від нерозділеного кохання, він думає про обід!

На жаль, сліпе кохання манівцями

Веде примхливо і керує нами.

Де ми обідаємо?..Що тут сталось?)

Визначте роль першої дії у загальній композиції твору.

ІІ висновок:

По-перше, перед читачем (глядачем) детально розкривається сутність першого конфлікту – ворожнечі між Монтеккі й Капулетті, безглуздої, яка давно втратила підґрунтя, але настільки живучої, що втягла у кровопролитний конфлікт усю Верону.

По-друге, відбувається знайомство з головним героєм трагедії - -Ромео. З’ясовується, що він – людина нового часу, яка прагне любити й бути щасливою. Але його закоханість у Розаліну більше схожа на гру, ніж на істинне кохання. Ще ми бачимо, що між Ромео і його батьками немає порозуміння.

в)Аналітичне дослідження за текстом трагедії: сцена друга,  сцена третя,  сцена четверта та сцена п’ята першої дії

- Визначте смислове навантаження другої сцени першої дії. Про що в ній ідеться? (Тут відбувається заочне знайомство із Джульєттою – другою головною героїнею.)

- Що ви дізналися про Джульєтту і долю жінки загалом у середньовічній Вероні?  (Для середньовічної Верони, як і в цілому для Європи, були характерні рання заміжжя. Шлюби здебільшого укладалися як акти купівлі-продажу. Раннє заміжжя та раннє материнство викликають раннє старіння (жінки «в’януть»). Стосовно заміжжя Джульєтти: домовленість між Капулетті та Парісом виключає участь самої Джульєтти у цих подіях. Про її почуття та згоду не йдеться. Все вирішують чоловіки. Простежимо за текстом, як Паріс пропонує (продає) себе у партію Джульєтті, яка є дуже вигідною для родини Капулетті й у фінансовому плані й стосовно положення у веронських верхах.)

- Який же він, наречений Джульєтти, обраний для неї батьком? Звідки ми дізнаємося про Паріса? ( У сцені третій першої дії відбувається заочне знайомство з Парісом, коли сеньйора Капулетті оголошує доньці волю батька. Характеристика ж героя подається вустами Джульєттиної мамки (няньки): «Ну й кавалер! Як лялька з воску лита», «квітка прехороша».)

- Що, по-вашому, є  дивним у словах сеньйори Капулетті?

- Чи думає Джульєтта про любов? (Ні. Вона просто піддається волі батька. Мати духовно далека від доньки, вона не цікавиться, чи любить Джульєтта Паріса, а диктує свою волю, не думаючи про майбутнє щастя (чи нещастя) доньки.)

- Хто, по-вашому, і чому духовно ближчий до Джульєтти? (Це мамка(няня-годувальниця). Вона займає в житті Джульєтти місце, яке по праву має належати матері. Але в цьому й полягає частина авторського задуму: саме мамка стане наперсницею , повіреною в таємному коханні Джульєтти до Ромео.)

- Підсумуйте ,чим важливі для читача перші три сцени першої дії трагедії?

ІІІ висновок:

Познайомившись у перших сценах першої дії трагедії «Ромео і Джульєтта» з головними героями, ми розкриваємо для себе авторські підходи до виявлення у розвитку драматургічної дії і головного конфлікту трагедії – конфлікту між батьками й дітьми.  Спочатку це виявляється як відчуженість між дорослими Монтеккі і Капулетті та їхніми сином і донькою. Між ними немає порозуміння, духовної єдності. Більш того, Джульєтта для своїх батьків – не що інше як предмет шлюбних торгів.

-Визначте роль сцени четвертої першої дії .

ІV висновок:

 Автор нібито вирішує проблему Ромео, дає йому змогу побачитися з Розаліною, яка мала бути на костюмованому балу в домі Капулетті.  Але насправді це шлях Ромео до Джульєтти, а не до Розаліни.

-Четверта сцена ще цікава й різними поглядами на кохання. Чиї погляди на кохання  і з якою метою представляє автор у сцені четвертій першої дії?

(Бенволіо сприймає кохання як розвагу. Для Ромео кохання – сенс життя. Меркуціо – байдужий до кохання, «на маску маску! Байдуже мені» (Любов для нього «багно», брудна гра.)

-Які передчуття тривожать душу Ромео?Кому потрібно, щоб про них знали всі? (З волі автора – перед глядачами Ромео відкриває свою душу. Автор веде героя назустріч його долі.)

- Доведіть, що сцена п’ята є головною у першій дії.

- Де відбуваються дія? Що порушив Ромео, з’явившись у домі Капулетті навіть під маскою? Чому глава сім’ї Капулетті не дозволяє Тібальтові вилити його ненависть до Монтеккі на Ромео?

- Як ви думаєте, чому більшість гостей на балу у Капулетті у масках?

- Який сенс має, по-вашому, уведення в дію слуг на початку п’ятої сцени?

- Як і чому  саме так вони поводяться , про що говорять? (Слуги – шахраї і крадії. Вони прагнуть мати свій зиск від свята в домі Капулетті (прихопити те, що погано лежить. Та гарненько розважитися.)

- З якою метою на балу перебуває так багато іменитих гостей? (Мета та ж сама, що й для слуг: гарно розважитися та шляхом шахрайств і обманів укласти вигідні партії та фінансові угоди, щоб підвищити свій рейтинг у вищому світі Верони. Стосунки скоріш нагадують торги.)

- Визначте головну подію. Що відбулася на балу у Капулетті? Перегляньте фрагмент балу за екранізацією Франко Дзеффіреллі.

V висновок:

На балу в домі Капулетті сталося найважливіше – зустріч Ромео і Джульєтти. Це зав’язка головної сюжетної лінії твору – трагічного й водночас світлого  кохання Ромео І Джульєтти.

Тема№2: Оспівування чистого пристрасного кохання Ромео й Джульєтти. Еволюція характерів головних героїв. Проблема життя і смерті. Трактування фіналу  трагедії «Ромео і Джульєтта»

Епіграф:

Любов - над бурі зведений маяк, 

Що кораблям шле промені надії, 

Це - зірка провідна, яку моряк 

Благословляє в навісній стихії.

Вільям Шекспір. Сонет116

Відповідність розвитку сюжету композиції трагедії «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра»

Пролог

Вихід хору зі стислим викладом сюжетної лінії  трагедії та визначенням конфліктів, які розвивають цю дію.

Зав’язка

Істинна зав’язка трагедії «Ромео і Джульєтта» відбувається лише в сцені балу у домі Капулетті, коли зустрічаються Ромео і Джульєтта і між ними спалахує кохання.

Розвиток дії

Від почуття. Що так несподівано охопило юних Ромео і Джульєтту, розвиток дії проходить сцени їхнього вечірнього побачення, що закріплює їхнє рішення бути разом; таємного одруження; сутички між Тібальтом і Меркуціо й загибель Меркуціо; втручання в сварку Ромео, і вже від його руки гине Тібальт; за цим відбувається вигнання Ромео до Мантуї, а у Вероні готуються до весілля Джульєтти з Парісом.

Перипетії (драматичні події з несподіваним результатом, які різко змінюють очікуваний хід дії)

У трагедії Шекспіра перипетіями можна вважати зустріч і раптове кохання Ромео до Джульєтти, адже він ішов на бал у дім Капулетті, щоб зустріти Розаліну. Зустріч і почуття до Джульєтти – несподіванка, яка різко змінює життя героїв, а відтак і розвиток драматичної дії. Низкою перипетій є останні епізоди п’єси – замість щасливого закінчення, яке так ретельно готував брат Лоренцо, через низку непорозумінь сталася трагедія (Бенволіо прибуває до Мантуї зі звісткою про «смерть» Джульєтти раніше від посланця брата Лоренцо; Ромео. Думаючи, що Джульєтта мертва, випиває отруту й таке інше).  

Кульмінація – момент дії,коли конфлікт досягає найбільшого загострення, а характери персонажів розвиваються найяскравіше

Під тиском батьків, які наполягають на вигідному їм шлюбі Джульєтти з Парісом, героїня зважується на не зовсім безпечний план брата Лоренцо. Вже саме рішення Джульєтти випити снодійне і стати «удаваною померлою», коли про це майже ніхто не знає, наближує розв’язку й розкриває силу характеру Джульєтти.

Розв’язка

Нею у трагедії стає смерть  головних героїв. Конфлікти доведено до останнього етапу. Згідно жанру трагедії вони залишаються невирішеними. Смерть Ромео і Джульєтти супроводжується ще низкою смертей. На цьому сюжет є власне вичерпаним.

Епілог (або кінцівка)

Фінальний елемент твору, що слідує за розв’язкою. У «Ромео і Джульєтті» це сцена примирення двох родин над тілами мертвих закоханих. У вужчому значенні кінцівкою трагедії можна вважати репліку князя Ескала, що ніби підбиває підсумок історії, про яку йшлося в творі:

Не визирає сонце з-поза хмар…

Похмурий мир приніс світанок нам.

Ходім звідсіль. Все треба з’ясувати.

Ще доведеться вирішити нам,

Кого помилувать, кого скарати…

Сумніших оповідей не знайдете,

Ніж про любов Ромео і Джульєтти.

(Переклад Ірини Стешенко)

- Доведіть, що Ромео і Джульєтта покохали одне одного з першого погляду.

- Що є найбільшою перешкодою їхньому коханню?

- Доведіть, що любов Ромео і Джульєтти, відразу прийнята їхніми батьками, була б найкращим, найгуманнішим вирішенням проблеми з ворожнечею родин Монтеккі і Капулетті.

Дослідження розвитку кохання Ромео і Джульєтти та еволюції їх образів

- Якою Ромео побачив Джульєтту?Чи схожі ці описи до сприйняття головним героєм Розаліни? На яку думку це наводить читачів? (Читач усвідомлює, що Ромео покохав по-справжньому. Він вже не думає про обід. Уся його увага й думки прикуті до Джульєтти, хоча він ще не знає, хто обраниця його серця.)

- Що ми вже знаємо про Ромео і Джульєтту до їхньої першої зустрічі? Стисло схарактеризуйте героїв.

- Зачитайте сцену зізнання Ромео Джульєтті. Виділіть ключові слова й дайте їм оцінку.

- Як ви вважаєте, чи має сенс той факт, що Ромео саме в масці Пілігрима, а не у якійсь іншій?

- Яке страшне відкриття зробили для себе наші герої? (Ромео:»Ось воно!»; Джульєтта: «Ворога кохаю я!» Коло замкнулося!)

І висновок:

У цій сцені другий (основний) конфлікт трагедії «Ромео і Джульєтта» постає у всіх деталях і своїй потворності. Головні герої відразу усвідомлюють, що їхнє кохання ніколи не приймуть їхні родини. Й у цьому трагедія!

-Перегляньте фрагмент з фільму «Ромео і Джульєтта» Франко Дзеффіреллі (сцена зізнання Ромео Джульєтті та усвідомлення, хто є їхніми коханими). Чи вдалося акторам Леонардо Вайтінґу та Олівії Хассі передати 

напруженість і трагізм моменту відповідно до авторського тексту? Що на вас справило більше враження – прочитаний чи переглянутий фрагмент? Чому?

ІІ висновок:

Ромео і Джульєтта покохали, але не можуть об’єднатися для щасливого спільного життя, їхні родини розділяє вікова ворожнеча. Таким чином обидва конфлікти трагедії Шекспіра переплітаються в один страшний вузол. За принципом кільцевої композиції перша дія з’єднує основні конфлікти трагедії, продемонструвавши читачеві (глядачеві) їх детальний розвиток і взаємозв’язок, їх обумовленість авторським задумом обробки давно відомого сюжету, його новаторським вирішенням у дусі ідей Відродження. Сцена п’ята першої дії безпосередньо пов’язана з фіналом трагедії (кохання між «ворогами» має призвести до біди). Але ж твір не завершується першою дією! Автор лише визначив точки конфлікту, лише поставив своїх героїв по різні боки бар’єру. Попереду ще низка випробувань для перевірки істинності кохання Ромео і Джульєтти, це й низка випробувань для читачів і глядачів. Попереду сюжетно-композиційне вирішення основних конфліктів трагедії у дусі ідеалів доби Відродження.

Аналіз ключових моментів другої і третьої дій трагедії. Дослідження розвитку почуттів і стосунків Ромео І Джульєтти

- Розглянемо на матеріалі другої й третьої дій трагедії Шекспіра, як розвиваються почуття Ромео і Джульєтти, через які випробування вони проходять, які риси героїв розкриваються у цих випробуваннях?

- Доведіть, що події в п’єсі розвиваються надзвичайно динамічно, навіть бурхливо. Дослідіть щільність подій у художньому часі твору. (Часова організація дії, яку Шекспір максимально спресовує, пов’язана з надзвичайним динамізмом розвитку почуттів Ромео і Джульєтти. Динаміка дії така: розпочавшись недільного ранку, вона завершується похмурим світанком у четвер. Неповних п’ять діб, але за цей короткий час герої переходять від відчаю до надії, від ненависті до любові, до усвідомлення неможливості жити одне без одного.)

- Доведіть, що кохання Ромео і Джульєтти ставить їх у конфліктну ситуацію з їхніми родинами. (Трагічний конфлікт між офіційним статусом і природною сутністю людини юні закохані вирішують на користь власної природної сутності і нехтують своїм статусом у суспільстві: для них не є суттєвим те, що між їхніми родинами існує багатовікова ворожнеча. На початку другої дії в саду вустами Джульєтти Шекспір намагається сформулювати надзвичайно важливе для нього поняття сутності природної людини. Автор доходить висновку, що зовнішні чи загальновизнані риси людини не тотожні її внутрішній сутності. Джульєтта не може дібрати належних слів, але виражає свій стан, свою внутрішню сутність переконливо і яскраво:

Джульєтта:

Лише твоє ім’я – мій ворог лютий,

А ти – це ти, а зовсім не Монтеккі.

Що є Монтеккі? Таж чи так зовуть

Лице і плечі, ноги, руки, груди

Або якусь частину тіла іншу?

О, вибери собі нове ім’я! Назви хоч як троянду,

Не зміниться в ній аромат солодкий!

Хоч як назви Ромео – він Ромео.

Найвища досконалість все ж при ньому,

Хоч би він був і зовсім безіменний.

Контекстуальними протиставленнями постають «найвища досконалість» та «ім’я», тобто природна сутність і офіційний статус людини.)

- Що, по-вашому, є важливішим для кузена Джульєтти Тібальта – офіційний статус чи природна сутність? Як це характеризує героя? Чому він протистоїть закоханим? (Тібальт – це людина, яка намагається робити лише належне, лише те, що відповідало б родинним принципам, не замислюючись над людським змістом вчинку. Його думка про Ромео визначена раз і назавжди тим, що Ромео належить до ворожого роду Монтеккі. Про людські якості Тібальта не сказано жодного слова, і цим ускладнюється оцінка персонажа. Чи вправі читач його засуджувати? Він весь належить кодексу честі родини, етикетові. Він до кінця захищає родовий звичай і гине у поєдинку з Ромео, захищаючи честь роду Капулетті. Тібальт по-своєму теж трагічний герой, бо спирається на свої цінності, не підозрюючи, що існують інші, значно вищі за його власні, за цінності роду Капулетті – це загальнолюдські цінності, серед яких і право людини вільно кохати і бути коханою. Тібальт єдиний у п’єсі, хто так затято обстоює кодекс родової ворожнечі.)

- Дослідіть різницю життєвих позицій у діалозі Тібальта і Ромео.

Тібальт:

Ромео, я ненавиджу тебе,

Для тебе й слова іншого й вітання

Не можу я знайти, окрім «Негідник!»

Ромео:

Проте, Тібальте, в мене є причина

Любить тебе. Вона тобі прощає

Образливі слова. Я не негідник.

Прощай! Як бачу, ти мене не знаєш!

- Спробуйте за цим мікродіалогом визначити, хто з героїв є носієм ренесансного світогляду, а хто – середньовічного. При цьому не забувайте, що Ромео й Тібальт майже ровесники.

- Хто й чому допомагає закоханим?Визначте роль Джульєттиної мамки та брата Лоренцо у динаміці стосунків і почуттів Ромео і Джульєтти. (Няня самовіддано любить Джульєтту, вона її знає найкраще, бажає їй щастя  й готова на все заради своєї улюблениці. Вона є своєрідною опорою головної героїні у найтяжчі хвилини, тому що виступає ще й своєрідним утіленням народного гуманізму, життєрадісності й стійкості.

Одним із найбільш цікавих і важливих образів у трагедії «Ромео і Джульєтта» є образ ченця Лоренцо. У його ставленні до життя, до людей немає нічого від фанатичної релігійності. Брат Лоренцо по-справжньому людяний і мудрий, мислить як гуманіст. Його думки й світоглядні позиції як людини Відродження втілені у монолозі зі сцени другої першої дії та у стосунках з Ромео і Джульєттою. Він вивчає природу, її закони, і, виходячи з них, судить про стосунки між людьми та про їхні вчинки. Брат Лоренцо стає на захист почуття закоханих і найглибше розуміє всю невиправданість їхньої загибелі.)

-Доведіть, що не тільки почуття Ромео і Джульєтти, а й самі образи закоханих постають у динаміці.

ІІІ висновок:

Кохання  стає найважливішим і наймудрішим учителем для Ромео і Джульєтти. Завдяки йому вони за неповний тиждень проходять шлях від юності до зрілості, від абсолютної залежності від волі батьків до абсолютної внутрішньої свободи й свободи вибору й учинку. Наївна, молодесенька Джульєтта, яка лише ввійшла в пору свого 14-ліття, яка звикла в усьому спиратися на точку зору свого оточення, перед усім батька, покохавши Ромео перетворилася на зрілу, енергійну жінку, мудру в своєму почутті, активну в боротьбі за щастя, ладну радше вмерти, ніж відмовитися від Ромео. Меланхолійний, непостійний у своїх почуттях Ромео, мрійник і гульвіса, пізнавши справжнє кохання, готовий на все заради кохання і коханої. Переживаючи велич любові до Джульєтти  й муки провини за те, що не вберіг її, він, не вагаючись, приймає смерть.)

- Порівняйте любов Ромео і Джульєтти з середньовічним лицарським культом  кохання до Прекрасної дами. Доведіть, що почуття героїв Шекспіра вже відповідають ідеалам кохання доби Ренесансу.

 Попри сумний кінець і загибель юних закоханих, попри те, що Ромео і Джульєтта стали невинними жертвами давньої, майже безпричинної ворожнечі двох багатих веронських родин, навряд чи можна стверджувати , що їхня загибель та й усе життя були марними. «Ромео і Джульєтта»  - не лише трагічний урок. А й приклад для наслідування у тій площині, де трагедія звучить як гімн коханню, стає ствердженням його непереможності. Кохання сильніше за смерть, щоправда воно її не може здолати, але й не скоряється смерті.

 На цій високій ноті ми обриваємо нашу сьогоднішню розмову про світлу трагедію «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра, щоб повернутися до неї наступного разу й визначити гуманістичний сенс твору та причини його невмирущості й популярності, впливу на різні види мистецтва й особливо на втілення шекспірівського сюжету в кіно.

Тема №3:Гуманістична цінність трагедії В. Шекспіра, її популярність серед різних поколінь. «Ромео і Джульєтта» в кіно

 Завершальна розмова про безсмертну трагедію «Ромео і Джульєтта» видатного англійського драматурга-гуманіста Вільяма Шекспіра.

Головне завдання – з’ясувати гуманістичну цінність твору та дослідити його художнє відлуння у різних видах мистецтва, головний акцент зробимо на екранізаціях «Ромео і Джульєтти».

Перевірте себе, це важливо для підготовки до виконання самостійної роботи за змістом трагедії “Ромео і Джульєтта” В. Шекспіра

1. Рік створення трагедії «Ромео і Джульєтта».

2. Що взяв Шекспір за сюжетну основу до своєї трагедії?

3. Де і коли відбуваються події, зображені в «Ромео і Джульєтті»?

4. Визначте головну тему твору.

5. Назвіть основні конфлікти трагедії. Який із них є рушієм сюжету?

6. Доведіть, що Верона живе за старими середньовічними традиціями.

7. Чому Ромео на початку твору не приймає участі у родинних сварках між Монтеккі і Капулетті?

8. Чому Ромео і Джульєтту можна вважати носіями ренесансного світогляду?

9. Якими постають герої на початку п’єси?

10.  Як їх змінює їхнє кохання?

11. Хто і як допомагає закоханим?

12.  Хто і чому стоїть на заваді їхньому щастю?

13.  Які перипетії призводять до трагічного кінця?

14.  Визначте співвідношення життя і смерті в «Ромео і Джульєтті». Чому попри низку смертей і загибель головних героїв твір прийнято вважати світлою трагедією? У чому її «світло»?

15. У чому, по-вашому, криється секрет багатовікової популярності трагедії «Ромео і Джульєтта» на сценах театрів усього світу?

«Ромео і Джульєтта» на сцені театру та в кіно.

«Хронологія трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта»

від першоджерел до театральних постановок і кіно версій»

1554 рік

Італієць Матео Банделло пише новелу про Ромео і Джульєтту

1559 рік

Поява французького перекладу новели Матео Банделло  (італійського письменника)

1562 рік

Англійський поет Артур Брук створює поему "Трагічна історія Ромеса і Джульєтти"

1592 рік

В. Шекспір створює п'єсу "Ромео і Джульєтта"

1679 рік

Томас Отуей пише "Історію й падіння Каюса Маріуса" на сюжет "Ромео і Джульєтти" (дія відбувається за античних часів і завершується щасливо)

1907 рік

Перша відома екранізація "Ромео і Джульєтти" у  німому кіно (італійський режисер)

1936 рік

Кіноверсія відомого американського режисера Джорджа К'югора, шанувальника В. Шекспіра. (На жаль, К'югор наважився віддати головні ролі досвідченим акторам, які за віком н відповідали юним героям Шекспіра, тому їхня гра більше була подібною до театральної.) У головних ролях Леслі Говард і Меріл Оберон

1954 рік

Фільм-балет «Ромео і Джульєтта», знятий на кіностудії «Мосфільм»  режисером Л. Лавровським

1960 рік

Франко Дзеффіреллі ставить "Ромео і Джульєтту" на італійській  сцені    

1961 рік

Кінорежисер Роберт Пайз екранізує бродвейський мюзикл Леонарда Бернстайна "Вестсайдська історія", що став осучасненою інтерпретацією шекспірівської трагедії "Ромео і Джульєтта"

1968 рік

Франко Дзеффіреллі переносить свою театральну постанову на кіноекран. Музику до кінофільму написав знаменитий італійський композитор Ніно Рота. У ролях Ромео і Джульєтти знялися юні Леонардо Вайтінґ та Олівія Хассі, що стали улюбленцями публіки. Газети і журнали були сповнені схвальних  оцінок. Наприклад: "Ромео і Джульєтта чекали понад 360 років, але дочекалися неперевершених виконавців..."                        

Фільм Франко Дзеффіреллі отримав найвищу нагороду кіноакадемії - "Оскар"

1996 рік

Баз Лурман зняв фільм "Ромео і Джульєтта", що став сучасним кінопрочитанням вічної історії. У головних ролях знялися Леонардо ді Капріо та Клер Дейнс.

2013 рік

Карло Карлей зняв фільм «Ромео і Джульєтта» в 3D форматі, в головних ролях Дуглас Бут і Хейлі Стейнфілд.

14. 02.2023 року.

Тема: Вільям Шекспір (1564–1616). Сонети № 66, 116, 130.

Виняткова роль В. Шекспіра в розвитку англійської національної літератури й світового мистецтва. Основні теми сонетів В. Шекспіра – кохання до Смаглявої леді, дружба. Відображення внутрішнього світу ренесансної людини. Художні особливості сонетів В. Шекспіра

Домашнє завдання: Спочатку опрацюйте  матеріали підручника на стор. 155-159 та 182-185. Підготуйте спочатку виразне читання всіх сонетів Шекспіра, потім опрацюйте консультаційні матеріали й насамкінець оберіть один із сонетів Шекспіра, вивчіть його напам’ять на надішліть мені відеозапис на пошту ooguz@ukr.net або на вайбер (066) 188-83 -30

Консультація №6.

Обладнання: фрагменти художнього фільму «Шекспір закоханий». – Режим доступу: www.kinotut.su/-14064/Vlyublennyi_SHekspir?from=0;

фрагменти документального фільму «Загадка сонетів Шекспіра». – Режим доступу:http://youtube.com/watch?v=jdQ1HvKX6qk; сонет №130, читає Алан Рікман. – Режим доступу: http://youtube.com/watch?v=04EZLSFkoEg; фрагмент фільму «Гамлет ХХІ століття» (сонет №66).- Режим доступу: http://youtube.com/watch?v=iZa1S94oKLA;сонет №116 англійською. – Режим доступу: http://youtube.com/watch?v=2gPYyJpdEv4; трейлер до фільму «Шекспір закоханий» (російською). – Режим доступу: http://youtube.com/watch?v=WWpwBYuXytk

Епіграфи:

Шекспір – бог театру.

Віктор Гюго, французький поет

і письменник ХІХ століття

Сонети – це ключ, яким Шекспір відкрив своє серце.

Вільям Вордсворт,

англійський поет ХVІІІ – ХІХ століть

…вінець англійської лірики доби Відродження (про сонети Шекспіра)

Олександр Анікст,

дослідник творчості Вільяма Шекспіра

Вінцем Ренесансу в Західній Європі стала творчість двох геніїв Відродження – англійського поета й драматурга Вільяма Шекспіра та драматурга й прозаїка з Іспанії Мігеля де Сервантеса Сааведри. Вони навіть у Вічність пішли в один рік – 1616 рік від Різдва Христового – ознаменувавши кінець доби Відродження у західноєвропейських країнах та перехід до встановлення абсолютизму в політиці й формування барокової та класицистичної моделі художнього відтворення дійсності й образу людини, про що ми будемо говорити пізніше. Ренесанс в Англії ХVІ – ХVІІ століть – це доба Пізнього Відродження в Західній Європі, коли гуманістичні ідеали почали втрачати свою цінність у світі, сповненому суперечностей і зла. Художній спадок Вільяма Шекспіра, за визначенням літературознавців, став яскравим утіленням цієї доби парадоксів, розчарувань та зародження капіталістичних відносин у Англії.

«Час англійського Відродження - ХVІ – початок  ХVІІ століть. Історично воно припадає на добу абсолютизму династії Тюдорів, першим королем якої став король Генріх VІІ (роки правління1485-1509).

Вершиною розвитку абсолютизму вважають правління Єлизавети І (1558-1603). Англійська аристократія відчувала в ній свою опору, проте королева також заохочувала розвиток національної буржуазії. За її правління в Англії виріс могутній флот, який без перешкод панував у Атлантичному океані, особливо після того, як розбив «Непереможну армаду» (1588 рік). Флот згодом допоміг Англії розширити колоніальні володіння , зокрема в Північній Америці, Африці, Індії тощо.

За роки правління Єлизавети англійське Відродження досягло найбільшого розквіту. Після смерті королеви трон перейшов у роки католицької династії Стюартів,, а в державі посилюється вплив пуританської ідеології, яка перешкоджала вільному розвитку мистецтв. Це означало кінець англійського Відродження.

. Наша перша розмова про Вільяма Шекспіра як про людину і як про митця допоможе нам заочно зануритися в епоху єлизаветинської Англії та зрозуміти складність становища талановитої особистості. Сьогодні маємо зрозуміти, яким чином сформувався Шекспір як драматург і поет, простеживши за основними періодами його  творчості. На нас чекають і парадокси літературознавства: важливо зрозуміти сутність «шекспірівського питання». Весь цей вступний етап слугуватиме глибшому й комфортному сприйняттю окремих геніальних витворів Шекспіра – трьох сонетів (№ 66, 116, 130) і трагедії «Ромео і Джульєтта», а в старшій школі  - трагедії «Гамлет».

Сподіваюсь, що після шкільного знайомства з особистістю й творчістю Вільяма Шекспіра ви вже самостійно будете відкривати  й перевідкривати для себе творчу спадщину най видатнішого митця англійського Ренесансу впродовж усього життя, насолоджуючись і його історичними хронічками, й комедіями, й сонетами , й поемами, й трагедіями, адже тепер ми лише підіймаємо край завіси шекспірівського театру, який став однією із найвагоміших віх у становленні світової драматургії за доби Пізнього Відродження в Європі.

Творчий шлях Вільяма Шекспіра

Творчий доробок:

37 п’єс (комедії, трагедії, історичні хроніки);

дві поеми «Венера й Адоніс» та «Лукреція»;

154 сонети

І період

1590-1600 роки

Оптимістичний

ІІ період

1600- 1608 роки

Трагічний

ІІІ період

1609-1612 роки

Романтичний

У творах переважає радісне сприйняття життя , гуманістична віра автора  у здатність людини бути творцем свого щастя.

Створено близько десяти комедій. Найвідоміші з них – «Приборкання норовливої», «Сон літньої ночі», «Багато галасу даремно», «Дванадцята ніч»;

Історичні хроніки (дев’ять ). Найвідоміші: «Річард ІІІ», «Генріх ХІV».

Трагедії : «Ромео і Джульєтта», «Юлій Цезар».

154 сонети.

Дві поеми та ряд віршів.

У творах відобразився крах ренесансної гармонії та гуманістичних ідеалів; зло і несправедливість  вирішують конфлікти на свою користь.

Шедеври у жанрі трагедії: «Гамлет», «Отелло», «Король Лір», «Макбет».

Драми на античні теми, краща з яких «Антоній і Клеопатра»

Жанр трагікомедії (або романтичної драми):

«Перікл», «Цимбелін», «Зимова казка», «Буря».

Історична драма «Генріх VІІІ» (наявний казковий елемент, конфлікт вирішується на користь добра)

Примітка. Завдання для динамічних груп можуть бути визначені як випереджальні домашні завдання з метою економії часу на уроці.

Пояснення до кожного з періодів творчості Вільяма Шекспіра

І період. Оптимістичний

Цей період припадає на роки інтенсивного соціально-економічного  й культурного розвитку країни. У комедіях буяє стихія ренесансного карнавалу, уславлюються всі принади земного життя. П’єси та сонети Шекспіра тісно пов’язані з епічною та ліричною книжною традицією і ґрунтуються на ній, але водночас сповнені гуманістичного змісту, створюють нову реалістичну поетику, змальовують живу дійсність.

Інтерес до створення історичних хронік пов'язаний з всенародним національним підйомом, пов’язаним з перемогами Англії у війні з Іспанією на морі, активною життєвою позицією сучасників Шекспіра, зацікавленістю політикою та історією країни як своєрідними уроками минулого. У хроніках Шекспіра художньо відобразилося політичне життя Англії. Джерелом сюжетів стали «Хроніки Англії, Шотландії та Ірландії» Р. Голіншеда (1577). Тема – формування національної держави  в обстановці кривавих феодальних усобиць, феодальний розбрат, боротьба королівської влади проти сил феодальної анархії. Великий драматург передав правдиво атмосферу політичних чвар, кривавих злочинів і грубої сваволі, які підривали могутність країни, гальмували її розвиток і несли величезні страждання народові. Він показує необхідність єдності нації, правоту й неминучість перемоги тих сил, які здатні забезпечити єдність і відстоювати інтереси держави. В цьому виявив себе історизм хронік Шекспіра.

Сюжети десяти комедій запозичені з італійських новел, античних і сучасних йому творів. Світ комедій сповнений усього прекрасного в земному житті – кохання, радості, дружби, поезії, гармонії, природи. Люди приваблюють природністю  своєї поведінки й почуттів, стійкістю на шляху до особистого щастя. Шекспір представляє у комедіях нерозривну єдність фантастичного і реального, смішного й серйозного. Кожен із 180 персонажів, виведених у комедіях, – це неповторна індивідуальність. Кращі з комедій: «Сон літньої ночі», «Дванадцята ніч», «Приборкання норовливої», «Венецький купець», «Багато галасу даремно». Але вже в комедіях Шекспіра бачимо, як зло стає впливовим і владним, руйнуючи навіть душі добрих і порядних від природи людей.

Венець цього періоду – «світла трагедія» «Ромео і Джульєтта» (про цей твір ми будемо говорити окремо).

Твори Вільяма Шекспіра першого періоду творчості

Хроніки

Комедії

 Трагедії

Поеми

Лірика

«Генріх VІ»

(2 ч. ,1590);

«Генріх VІ»

 (3 ч. ,1591); «Річард ІІІ» (1593);

«Річард ІІ» (1595);

«Король Джон» (1596);

«Генріх ІV»

 (1 ч. ,1596); «Генріх ІV»

 (2 ч. ,1598)

«Комедія помилок» (1592), «Приборкання норовливої» (1593),

«Двоє воронців» (1594),

«Марні зусилля кохання» (1594), «Сон літньої ночі» (1595), «Венецький купець» (1596), «Віндзорські жартівниці» (1597),

«Багато галасу даремно» (1598), «Як вам це сподобається» (1599), «Дванадцята ніч» (1599-1600)

«Тіт Андронік» (1594),

«Ромео і Джульєтта» (1595), «Юлій Цезар» (1599)

«Венера і Адоніс» (1592), «Лукреція» (1593)

154 сонети (1592-1598)

ІІ період. Трагічний

Світ шекспірівських трагедій цього періоду охоплений смертельною хворобою, потрясіннями, вселенськими катастрофами, навіть сама природа зазнала хаосу й руйнації, як у трагедіях «Гамлет» чи «Король Лір». Зло і несправедливість там правлять бал, розбещуючи людські душі: жадоба влади руйнує мужнього й чесного воїна Макбета, а сліпі ревнощі – благородного Отелло. Цей період творчості Шекспіра припадає на час поглиблення соціально-політичних суперечностей Англії. На межі ХVІ –ХVІІ століть політика королівської влади набуває відверто реакційного характеру, становище народу погіршується, набирає сили пуританська буржуазія, що відверто вороже ставилася до гуманістичних ідеалів і до тих, хто їх сповідував. З усією виразністю виявилася невідповідність суспільних відносин ренесансним гуманістичним ідеалам. Віра в їхню реальність, яка живила гуманістичну думку, похитнулася.  Виразно визначилися й суперечності самого гуманізму на пізньому етапі англійського Ренесансу. Все це вплинуло й на духовну еволюцію Шекспіра, зумовило зміни в його світогляді й творчості. Він зосередився на трагічних проблемах дійсності і творив переважно у жанрі трагедії ( трагічне світосприйняття відбилося й у написаних у цей період трьох комедіях).  Але змалювання трагізму життя , непоборних суперечностей  і конфліктів не означало відходу Шекспіра від гуманізму, від поваги до людини, розуміння цінності її життя. Головною темою трагедій Шекспіра стає доля людини  в суспільстві, побудованому на  жорстокості та егоїзмі. Головними героями виступають люди високої самосвідомості, що вступають у конфлікт зі світом, проходять крізь жорстокі випробування, зазнають великих страждань, тяжких переживань і неминуче гинуть. У розкритті таких характерів Шекспір підноситься до осягнення глобальних, філософських проблем людського буття, до розуміння глибини змісту й сили величезних узагальнень у вирішенні трагічних конфліктів.

Зазвичай дія трагедій розгортається не у вузькій сфері приватного життя, а виводиться на рівень історичних, соціальних, національних конфліктів, охоплює різноманітні явища дійсності, добра і зла. Високого й низького, страшного й сумного. Для трагедій цього періоду властиве змішування стилів, чергування прозової й віршованої мови.

Найповніше геній Шекспіра виявився у таких шедеврах, створених у другий період його творчості, як «Гамлет», «Отелло», «Макбет», «Король Лір».

Твори Вільяма Шекспіра другого періоду творчості

Трагедії

Комедії

«Гамлет» (1601)

«Отелло» (1604)

«Король Лір» (1605)

«Макбет» (1606)

«Антоній і Клеопатра» ( 1607)

«Каріолан» (1607)

«Тімон Афінський» (1608)

«Троїл і Крессида» (1602)

«Кінець діло вінчає» ( 1603)

«Міра за міру» (1604)

ІІІ період. Романтичний

Шекспір написав п’ять п’єс: чотири трагікомедії , або романтичні драми, - «Пекрікл» (1609), «Цимбелін» ( 1610), «Зимова казка» (1611), «Буря»(1612) та історичну драму «Генріх VІІІ» (1613). Значне місце у цих драмах посідає науково-фантастичний елемент. Дія відбувається у легендарній країні, в світі надзвичайного, науково-фантастичного, де добрі начала життя незмінно перемагають сили зла. Шекспір не бачив можливості перемоги добра в реальному світі, але зберіг вірність гуманістичним ідеалам, перенісши дію у світ фантастики, де мрії збуваються. « Шекспір не знав і не міг знати шляхів до створення ідеального ладу. Він був певний лише одного: людям було потрібне зовсім інше життя, ніж те, на яке вони засуджені, вони варті того, щоб нові обставини були для них створені, і запорукою такої можливості є те краще, що було в людській природі. Це й утілене в його останніх п’єсах», - стверджує О. Анікст у книзі «Творчість Шекспіра». Найповніше особливості жанру останніх творів Шекспіра виявилися у «Бурі». Дослідники творчості драматурга вбачають у ній запозичення з Монтеня та перегук з «Утопією» Томаса Мора.

Сонетна спадщина Вільяма Шекспіра

Закладена ще Петраркою ідеалізація образів ліричних героїв та їхніх почуттів визначила зміст і англійських сонетів. У 90-ті роки мода на сонет в Англії набула надзвичайного поширення: за той час, коли Шекспір написав свої 154 вірші, в різних збірках було видано більше двох з половиною тисяч сонетів інших авторів. А скільки ще сонетів було написано, а не опубліковано!Всі англійські сонети повністю вкладалися в традиції петраркізму. Їх писали вишуканою, піднесено-урочистою мовою.

Створюючи сонети для вузького кола друзів і не призначаючи їх для широкого кола читацької публіки. Шекспір зумів переступити через обмеження, які цей жанр накладав на кожного поета його епохи. Він відмовився від ідеалізованого зображення переживань ліричного героя і писав сонети як своєрідний інтимний щоденник – емоційно й надзвичайно відверто.  Водночас Шекспірові вдалося зламати ще одну традицію, яка була притаманна не лише жанру сонета, а й усій англійській поезії загалом, - у його віршах практично відсутні античні мотиви, його герої не ховаються за екзотичними іменами, а вишукана й піднесено-урочиста мова тогочасної поезії замінена такою живою розмовною говіркою, що точний її переклад іншими мовами деколи просто неможливий. У тогочасній поезії сонети Шекспіра були явищем несподіваним, неординарним та до кінця гідно не оціненим. Сьогодні їх визнано вершиною світової лірики.

Центральними образами 154 шекспірівських сонетів є ліричний герой, його молодий друг і кохана, яку прийнято називати Смаглявою леді.

 Тематично сонети вражають своєю різноманітністю, але переважно вони присвячені темам дружби, кохання, ревнощів та роздумів ліричного героя про сенс буття. Душевні переживання ліричного героя – пристрасні й хвилюючі – це реакція на живу дійсність, а не на умовну ідею чи уявний образ. У його почуттях та думках віддзеркалився світогляд людини доби Ренесансу, для якої кохання  і дружба стали визначальними цінностями, а зацікавленість оточуючою реальністю – поштовхом до глибоких життєвих узагальнень.

Дослідники сходяться на тому, що порядок сонетів у книзі, виданій 1609 року, не належить Шекспірові – сам він розташував би їх логічніше й послідовніше, але навіть у такому вигляді можна простежити наскрізний сюжет, що проходить крізь усю збірку.

Художній світ сонетів Вільяма Шекспіра

154 сонета, створені впродовж 1592-1598 років

Провідні теми:

·       оспівування образу коханої жінки

·       оспівування чоловічої дружби (під впливом філософії Платона)

·       осмислення творчості як пам’ятника (вплив Горація)

·       оспівування повноти, бурхливості й пристрасності земного кохання (вплив Сапфо)

·       зображення трагізму самотності людини в дусі ренесансного ідеалізму.

Особливості поетики шекспірівських сонетів:

·       використання консейту – ускладненої розгорнутої метафори, де в чуттєво унаочнених образах зближуються далекі явища чи абстрактні поняття

·       сонети Шекспіра як автономні завершені вірші складають сюжетний цикл, який будується на розвитку стосунків між ліричним героєм, молодим другом і «смаглявою леді»

·       ліричний герой сонетів Шекспіра – найважливіша ланка у смислорозумінні цих віршових творів

·       образна система сонетів Шекспіра має своїм джерелом живу реальність

·       світ почуттів ліричного героя тісно пов'язаний і зі світом природи, і з життям суспільства.

Висновок:

«Звернувшись до строгої форми сонета, Шекспір вийшов за межі традиційних тем і поетичних норм. Він наповнив сонети багатим змістом, глибокою думкою, хвилюючим людським почуттям; надав їм різноманітного звучання, високої поетичної довершеності. Всі ці особливості підносять сонети Шекспіра над тогочасною англійською лірикою й дають підставу розглядати їх як новий і вищий її етап, як «вінець англійської лірики доби Відродження». (Див. Шаповалова М.С., Рубанова Г.Л., Моторний В.А. Історія зарубіжної літератури. _Львів: Світ, 1993.- с. 246.)

Два провідні образи сонетів Шекспіра – образ Смаглявої леді та «юного друга» ліричного героя викликали в шекспірознавстві чергову низку гіпотез. Образ прекрасного юного друга дослідники розкодовують як об’єднання рис двох реальних людей, що були сучасниками Шекспіра – лорда Саутгемптона, 19-річного графа Генрі Різлі та майбутнього лорда-камергера при дворі короля Якова і юного Вільяма Герберта, графа Пемброка. Хто з них більше вплинув на Шекспіра, залишається загадкою. Розглядаючи сонети як автобіографічні твори, дослідники впродовж ХІХ-ХХ століть висловлювали різні здогадки. Парадоксом, який залишається нерозкритим до сьогодні залишається той факт, що зі 154 сонетів 126 присвячено юному другові й лише 26 Смаглявій леді. Ким була кохана Шекспіра не відомо. Так, наприкінці ХІХ століття особливо популярною була версія, нібито за образом Смаглявої леді приховується придворна дама Єлизавети І Мері Фіттон. Уже в наш час, у 1973 році, англійський історик А. Роуз висунув нову гіпотезу, згідно з якою прототипом Смаглявої леді була донька придворного музиканта італійця Б. Бассано Емілія, одружена з Вільямом Ланьє, батько якого також був музикантом при королівському дворі. Сучасний український шекспіролог  М. Габлевич вважає, що образ Смаглявої леді написаний, насамперед, як виклик тогочасним канонам, а, як відомо, антиканон має бути гіперболізованим, щоб бути переконливим. Через це абсолютна приземленість образів, що характеризують кохану ліричного героя (самого поета), дає підстави сумніватися, що в сонеті 130 ми маємо справжній портрет цієї жінки.)

Сонет 130

У сонеті 130 Шекспіра розкривається його особистісне сприйняття коханої жінки. Англійський поет Вільям Вордсворт писав, що «сонети – це ключ, яким Шекспір відкрив своє серце».

Кохана ліричного героя Шекспіра далека від ренесансного ідеалу жіночої краси (кохані Данте Алігєрі та Франческо Петрарки були білявками ідеальної краси і гармонійності, більш подібні до богинь, ніж до реальних земних людей). Лірична героїня, оспівана  у сонеті 130 Шекспіром – реальна і земна («кроки милої – цілком земні»). Не відповідають шляхетному ідеалові Раннього Відродження й портретні деталі тої, що хвилює уяву ліричного героя. Підтвердженням цьому є перші два катрени сонета. Вона повна протилежність Беатріче й Лаурі, яких сприймали як богинь, мадон. «Дише так вона, як дишуть люди», вона чорнокоса смаглявка, яка майже нічим не вирізняється поміж іншими (а, можливо, у думці М. Габлевич є сенс – поет умисно принижує образ коханої, щоб показати, що вона йому дорога не виключною вродою, а чимось іншим?Можливо, таким чином він кодує свої стосунки з жінкою, кохати яку не має права?). Не має вона й якихось особливих внутрішніх принад – мелодійного голосу, надзвичайної чарівності чи гострого розуму або мудрості. Вона – конкретна істота реального світу, а не божество, не абстракція. Ліричний герой Шекспіра, незважаючи на земну простоту і звичайність цієї жінки, саме її вирізняє з-поміж інших: «І все ж вона найкраща…» Вона найкраща саме для нього. Хтось інший, можливо, не звернув би на неї уваги, але вона єдина, адже бачать її очі закоханого ліричного героя. У тексті сонета Шекспір йде від радикальних заперечень , своєрідного заземлення  образу коханої до всього двох характеристик, які видають його істинні почуття: «кроки милої» та «вона – найкраща», які підносять її над усім світом, над усіма його принадами, досконалостями, мистецтвом. І все те, що спочатку сприймалося як заперечення, завдяки двом останнім рядкам сонета сприймається як ствердження. Поет разом з ліричним героєм не боїться зізнатися в тому, що його хвилює краса земної обраниці, нехай вона й не відповідає канонам краси, ідеалам сонетної лірики дантово-петрарківського спрямування. Можемо говорити про новаторство Шекспіра, який створює опозиційний образ коханої жінки, чия цінність для ліричного героя вимірюється лише силою його кохання до неї. Провідна ідея сонета 130 Вільяма Шекспіра – уславлення кохання реальної земної людини до іншої реальної земної людини, до жінки,такої ж, як тисячі інших, але єдиної для ліричного героя. Цим самим Шекспір стверджує абсолютне право кожної людини кохати й бути коханим (коханою) незалежно від того, чи відповідаєш ти особисто канонам краси. Серце закоханої людини зірке. Воно здатне побачити прекрасне, єдине й неповторне саме в коханій людині.

Сонет 116

Сонет 116 Вільяма Шекспіра розкриває у поетичній формі його концепцію кохання. У цьому вірші образ ліричного героя й поета зливаються в одне ціле. Вирішення теми кохання ускладнюється ще й тим, що проблема любові, кохання постає в любовному трикутнику, де ліричний герой виявляється зайвим: «Не буду я чинити перешкоди єднанню двох сердець…». Сам закоханий, ліричний герой приймає єдино правильне, з його погляду рішення – поступитися своєму суперникові, що став її обранцем. Це позиція жертовного гуманізму, але, з іншого боку, - це й абсолютно тверде розуміння, що серце кожної людини має право обирати, кого кохати, й насильно милим не будеш, як стверджує народна мудрість. У контексті циклу сонетів, присвячених зображенню стосунків ліричного героя зі Смаглявою леді та юним другом, доречним може бути припущення, що «єднання двох сердець» стосується двох дорогих ліричному героєві людей, і хоча це болюче ранить його власне серце, він не перестає любити свою кохану й уважати другом її обранця. Навпаки, ліричний герой Шекспіра стає філософом, здатним осмислити Любов як абстрактне поняття, як морально-філософську категорію. Як він цього досягає? Через дослідження природи істинної Любові, через її вираження у метафорах («над бурі зведений маяк», «зірка провідна»), через заперечення («Любов – не блазень у руках часу»). Справжність любові для ліричного героя Шекспіра визначається  її піднесеністю над світом буденності, її протиставленням часові й скороминучості всього тлінного в світі. Любов нетлінна. Порівняймо: у перекладі Маршака – «Любовь не знает убыли и тлена», «не страшны ей времени угрозы»). «Навісна стихія», «буря» у сонети сприймаються як життєвий вир,у якому існує єдиний дороговказ – це Любов.  Метафори «маяк» та «зірка» знаходяться в одній площині – площині Всесвіту: «маяк» як дороговказ у бурях земного існування, «зірка» ж більше асоціюється з дороговказом для душі людини, тією силою, що здатна піднести людину на космічний рівень. Любов сприймається на самій верхівці життєвої вертикалі, поза часом, тому що вона вічна. І навіть зрада коханої людини не може змінити розуміння цінності любові для ліричного героя-гуманіста і для всього людства в цілому. Вона «не блазень у руках часу» («не кукла жалкая у времени в руках») – вона сама всевладна  й вічна. Час здатен «своїм серпом» зітнути усе матеріальне, земне. Любов – це категорія позачасова, духовна. Але весь парадокс в тому, що як найцінніший дар духовності й душевності вона приходить до смертних людей. Парадоксальною видається й позиція ліричного героя Шекспіра, зраненого в самісіньке серце. Здавалося б, з позиції логіки, він має безмежно страждати, поступившись своїм коханням. Але у цьому й проявляється велич ліричного героя Шекспіра, здатного самозречено радіти щастю іншої людини, не бути перешкодою «єднанню двох сердець». Тому в підтексті ми прочитуємо ще одну важливу лінію: кохання принесене у жертву заради дружби. Біль втраченого кохання і філософія кохання ліричного героя стають поетичними рядками, а відтак теж стають надбанням вічності. Тому ми маємо право говорити про злиття образу автора й ліричного героя у двох заключних рядках вірша, які постають у фіналі сонета як одне ціле – поет-філософ, що усвідомив природу й цінність Любові і здатен її оспівати у віршах:

«Як це брехня – я віршів не писав,

І ще ніхто на світі не кохав».

(Переклад Д. Паламарчука)

Сонет 66

«Ліричний герой сонетів Шекспіра розмірковує не лише про кохання й дружбу, але й про руйнівні сили свого часу, які прирікають на безглузду загибель і любов, і дружбу, і талант. Невимовно жорстокий і потворний світ, що оточує поета, але у десятки разів нестерпніше, коли це розумієш.

З першого рядка сонета 66 на читача звалюється безжальна правда безстрашних слів про злочинну добу. Навіщо жити, якщо сам факт життя ліричного героя робить його співучасником «мерзотностей» часу. І у відчаї він кличе смерть… але випрямлюється душа, протестує і рветься в надії, тому що він розуміє, що торжеству мерзотності може протистояти лише любов і дружба, які одвіку виправдовують життя: «…Но как тебя покинуть, милый друг!» Цей рядок шекспірівського сонета, як промінчик світла у пітьмі. «Милый друг!» - ось сенс життя. Він (чи вона) – ланка зв’язку між відчаєм і надією. І що міцнішою є ця ланка любові й дружби, то сильнішим є духовне єднання між ліричним героєм та «милым другом», то менше шансів має мерзота на перемогу. Ось чому у Шекспіра негідники завжди самотні. Для них любов і дружба – просто нікчемні слова. Шекспір натомість у ці вічні поняття вкладає глибокий філософський сенс. Вони не лише допомагають ліричному героєві вистояти перед жорстокими ударами долі, але й підносять та сповнюють благородством душу, надихають на творчість, а творчість непідвладна силам зла. Вона безсмертна, оскільки несе нескінченну естафету добра і любові, благородної дружби та світлої віри в майбутнє, усвідомлюючи нерозривний зв'язок епох. У цьому й криється гуманістичний пафос геніальної поезії Шекспіра, його розуміння  ідеалу гармонії почуттів». (Переклад з російської Ольги Гузь.)

Дослідники М. Шаповалова. Г. Рубанова та В. Моторний, оцінюючи сонетну спадщину Шекспіра, вважають, що у сонетах «на першому місці стоїть образ ліричного героя. В ньому відбивається складний і багатий світ людини Ренесансу. Ліричний герой здатний не лише на сильні почуття дружби й кохання – йому властивий широкий, всеохопний погляд на світ, активне ставлення до життя, сила думки. Поет замислюється над доступними людині засобами протидії руйнівній силі часу, утверджує перевагу духовного багатства над матеріальними цінностями, підносить значущість і невмирущу силу поезії, заглиблюється в естетичні проблеми й філософські питання, засуджує пороки і несправедливість сучасної йому дійсності…У сонеті 66 поет з болем і гнівом говорить про панування неправди і несправедливості у суспільстві».

Подвійний конфлікт ліричного героя з оточуючим світом та з самим собою можна подолати лише пам’ятаючи про найвищі цінності людського життя – любов і дружбу, які є моральними стрижнями життя.

Добрий день. Діти, чекаю від вас виконану самостійну роботу з теми "Середньовіччя" та вірш напамять з даної теми. Надсилати на вайбер (066) 188 83 30 або на пошту ooguz@ukr.net

На настурний урок 13.02.2023 року  опрацювати матеріал на стор. 144-154 ( особливу увагу звернути на характерні риси доби Відродження, новаторський внесок Франческо Петрарки у розвиток національної італійської літератури та втілення ідей гуманізму). Вивчіть напамять один із сонетів Франческо Петрарки.

Консультація з теми "Публій Овідій Назон. Життя й творчість поета. «Метаморфози» Овідія – «золота легенда» античності. (Міфологічний і філософський зміст поеми «Метаморфози» (огляд)"

Контрольна тестова робота з теми «Антична література» 

Добрий день, шановні діти! Пропоную вам для виконання самостійну роботу за торами грецьких авторів Тіртея, Сапфо та Есхіла. Відповіді надсилайте мені на пошту з 21.11 по 29.11 ( у вас тиждень на виконання роботи): ooguz@ukr.net 

Бажаю успіхів!

Завдання до самостійної роботи за творами Тіртея, Сапфо та Есхіла:

1. Що таке лірика?

2. Назвіть ознаки декламаційної та мелічної лірики.

3. Визначте провідну думку вірша Тіртея «Добре вмирати тому…». Чим цей твір важливий для нас?

4. Поясніть, чому в особі Тіртея спартанці отримали неоціненну допомогу від афінян?

5. Що є найважливішим в житті ліричної героїні оди Сапфо «До Афродіти»?

6. Які взаємини й чому пов’язують ліричну героїню Сапфо та богиню Афродіту?

7. Коли виник театр у Давній Греції? Кого вважають його засновником?

8. Дайте визначення трагедії. Назвіть найвідоміших трагедіографів Давньої Греції.

9. Дайте визначення комедії. Хто з давньогрецьких драматургів створював комедії?

10. Що лягло в основу трагедії Есхіла «Прометей закутий»?

11. Визначте головні риси Прометея і Зевса за твором Есхіла.

12. Визначте провідну думку трагедії Есхіла «Прометей закутий».

Добрий день, шановні діти! На жаль, нам не дають вороги працювати. Прошу вас виконати самостійну роботу за змістом циклу Троянських міфів. Виконуйте роботу в зручному для вас форматі й надсилайте мені на електронну пошту (можна в друкованому вигляді) ooguz@ukr.net

Термін виконання до 18.00 30 жовтня 2022 року

За правильні відповіді можна отримати 12 балів. Бажаю вам успіху!

Самостійна робота за змістом циклу Троянських міфів

1. Що лягло в основу створення циклу Троянських міфів?

2. Доведіть змістом міфів, що греки вважали, що їхні життя знаходяться в руках богів і невідворотної Долі.

3. Що означає вислів «яблуко рорзбрату»? Яка подія, описана в Троянських міфах, стала поштовхом до початку війни?

4. Доведіть, що в Троянських міфах знайшла втілення ідея родової єдності й допомоги.

5. Чому грекам був потрібен Ахіллес для війни з троянцями?

6. Як довго тривала облога Трої? Чому греки не могли її взяти?

7. Назвіть причину сварки між Агамемноном і Ахіллом. Чому Ахілл відмовився брати участь у боях? Чим це обернулося для греків?

8. Як загинув побратим Ахілла Патрокл?

9. Як Ахілл помстився за загибель Патрокла?

10. Як загинув Ахілл?

11. Як грекам вдалося взяти Трою? Хто попереджав троянців про небезпеку? Чому вони не прислухалися?

12. Якою була доля Агамемнона, Менелая та Одіссея після перемоги над Троєю?

11.10.2022

Шановні учні, роботу виконуйте в цьому кліше, не переписуйте в зошити, я вам роблю полегшення. Оформіть цей вордівський документ своїми відповідями й надішліть мені на електронну пошту до 18.00 07 жовтня 2022 року. Після цього терміну роботи не приймаю.

Моя електронна пошта, нагадую:

ooguz@ukr.net

Бажаю успіхів!

 Контрольна робота з тем «Вступ» та «Священні книги людства як пам’ятки культури і джерело літератури»

Завдання:

І-ІІІ рівень (початковий - достатній)

(Відповідь на одне запитання -0,5 бала)

1.Що означає слово «література»?

А) усе написане

Б) твори художні

В) твори наукові

Г) твори довідкового характеру.

2. Що таке мистецтво?

А) відтворення дійсності за допомогою звуку

Б) відтворення дійсності через художні образи

В) відтворення дійсності за допомогою руху

Г) відтворення дійсності за допомогою слова

3. Оберіть той рядок, у якому правильно названі літературні роди:

А) епос, лірика, поезія

Б) епос, лірика, драма

В) епос, лірика, проза

Г ) епос, драма, дійство

4. Яка з культурно-історичних епох за західноєвропейською традицією стала відправною точкою розвитку культури?

А) Відродження

Б) Просвітництво

В) античність

Г) Середньовіччя

5. Встановіть відповідність хронології створення священних книг:

А Коран 1 ІІ –І тисячоліття до н.е.

Б Авеста 2 VІІ століття

В Веди 3 ХІІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е.

Г Біблія 4 близько 4 -3,5тисяч років тому

Відповідь: (А,); (Б,); (В, ); (Г,)

6.Назвіть авторів канонічних Євангелій Нового Заповіту

А) Матвій, Іуда, Марк, Лука

Б) Матвій, Іван, Марія Магдалина, Лука

В) Матвій, Марк, Іван, Лука

Г) Матвій, Марк, Іван, Ірод

7. Що означає слово «веди» у дослівному перекладі?

А) віра

Б) добро

В) знання

Г) розум

8. Що означає в дослівному перекладі слово «коран»?

А) те, що вчать напам’ять

Б) те, що читають

В) те, що читають вголос

Г) те, що переказують

9. Що означає в дослівному перекладі слово «біблія»?

А) книги

Б) Книга Книг

В) паперові книги

Г) рукописні книги

10. Встановіть відповідність між священною книгою та народом, для якого вона є духовним орієнтиром:

А Веди 1 Арабські народи

Б Авеста 2 Євреї

В Біблія 3 перси

Г Коран 4 Люди всього світу, незалежно від національної приналежності

Д Старий Заповіт 5 індійці

Відповідь: (А,); (Б,); (В,); (Г,); (Д,)

11.Викресліть тих богів, які не належать до ведичної релігії:

Індра, Рудра, Аллах, Вішну, Брахма, Абраксас, Янус, Зевс, Шива, Гера, Ягве.

12.Через кого давні євреї отримати Десять заповідей Божих?

13. Кому мусульмани завдячують появою Корану?

14. Викресліть ті поняття, яких немає у віровчення Ісуса Христа:

Віра, любов, прощення, страх, покора, свобода, милосердя, добро, непротивлення злу

15.Встановіть відповідність релігій та священних книг народів світу:

А Веди 1 іслам

Б  Авеста 2 індуїзм

В Біблія 3 зороастризм

Г Старий Заповіт 4 християнство

Д Коран 5 юдаїзм

Відповідь: (А,); (Б,); (В,); (Г,); (Д,)

16. Яка із Десяти заповідей Божих перегукується з головної ідеєю біблійної оповіді про Каїна та Авеля?

А) не кради

Б) не чини перелюбу

В) не вбивай

Г) не заздри

17. У якому фрагменті Євангелії закарбовані основи віровчення Ісуса Христа?

А) у Притчах Христа

Б) у Нагірній проповіді

В) у розмовах з учнями

Г) у описі діянь Христа

18. Чим не є священні книги народів світу для людства?

А) релігійними орієнтирами

Б) морально-етичними орієнтирами

В) пам’ятками словесного мистецтва

Г) забутими за давністю часу

ІV рівень (високий)

(відповідь – 3 бали, учні вибирають одне із завдань)

1.     Доведіть, що юдаїзм є закритою релігією одного народу, а християнство – це релігія, що не має національних і державних кордонів і обмежень.

2.     Поясніть, чому Веди, Біблія й Коран стали визначними явищами не лише релігії, а й літератури.

3.     Запишіть по пам’яті молитву християн «Отче наш…»

4.     Висловіть своє розуміння Сури 1 Корану (мекканської, в ній 7 айятів):

1.     В ім’я все милостивого, все милосердного Бога.

2.     Слава Богу, Господу всього сущого.

3.     Всемилостивому, всемилосердному.

4.     Володареві судного дня.

5.     Тобі поклоняємося і в Тебе просимо взаємодопомоги.

6.     Веди нас праведним шляхом.

7.     Шляхом тих, кого Ти облагодіяв, а не тих, що прогнівили Тебе, і не тих, що заблукали.

(Запишіть назву цієї Сури.)

5.     Висловіть своє особисте ставлення до Вед, Біблії і Корану як найдавніших пам’яток словесного мистецтва.

6. Прокоментуйте вислів Йоганна Вольфганга Гете «Чого ви не розумієте, те не належить вам» стосовно вашого знайомства зі священними книгами народів світу.

Дорогі діти! Щиро вітаю Вас з початком нового навчального року. Ми працюємо в змішаному режимі. Зранку згідно з основним розкладом занять у нас онлайн уроки. За спеціальним розкладом, який буде коригуватися щотижня, Ви матимете можливість працювати в консультаційному режимі в другу зміну. На сайті класу до кожної теми я розміщуватиму додаткові матеріали, які допоможуть Вам комфотно й більш глибоко опанувати тему. В кінці вивчення кожної теми потрібно буде виконати перевірочну (контрольну) роботу, це можуть бути тестові завдання, різнорівневі контрольні роботи або ж творчі роботи. Їх потрібно виконувати в зазначений термін і надсилати мені на електронну пошту. Нагадую її Вам: ooguz@ukr.net

Сподіваюсь, що Велика Перемога нашого найкращого в світі народу вже зовсім близько. Своїм сумлінним навчанням Ви її теж наближаєте, а це дуже потрібно робити, адже відбудовувати зруйновану агресором країну випала велика честь і святий обов’язок саме Вам. Вірю у Вас, вірю в ЗСУ, вірю в світле майбутнє України! Бережіть себе й своїх близьких. 

Чекаю Вас на уроках, ваша Ольга Олександрівна