Правопис дієслів

Завдання 1. Прочитайте текст, відредагуйте його.

Олександр Виженко. Про себе

У серпні 1985 року я преїхав на Запоріжжя і почав працювати актором у Запорізькому Театрі юного глядача. До цього в мене вже було написано пару п'єс для дитячих театрів (свій літературний путь почав саме як драматург), і мріяв створити п'єсу для малечі про запорізьких казаків.

Матеріал до п'єси збирався важко, бо тема, м'яко кажучи, на той час була під певною забороною; тоді-то й виникло в мене бажання написати для дітей книгу про запорозьких козаків, напів серйозну, напів веселу, напів казкову, але історично правдиву.

Тільки в січні 1990 року взяв у руки карандаш і написав назву книги "ІСТОРІЯ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ ДЛЯ ВЕСЕЛИХ ДІТЛАХІВ..."

Визначив жанр - подорожні нотатки (як у тому прислів'ї: "Молодому козакові мандрівочка пахне")

Цей прийом дозволяє у легкій денамічній формі розказати дітям про козацькі часи, для їхнього першого ознайомлення з героїчною добою нашого народу.

Переконаний: кожна людина (а молода - насамперед) має задуматись не лише над власною долею, а й над долею рідного народу, вивчати його історію. Бо, як афористично висловився Максим Рильський, людина, яка не знає свого минулого, не варта майбутнього.

Я намагався, мов той драгоман, робити переклад з мови історії (як науки) на мову казки, що більш притамана для дитячого сприйняття.

Більшу половину легенд, казок і приповістей, я складаю сам, будуючи їх на історичному ґрунті. Прикладом цього є легенди про Царя-Сома, і "Звідкіля пішли у степу могили"; пісні: "Сторчакова могила", "Чорний лебідь..." та інші.

Герой книги, десяти річний Київський хлопчик Влас Зерно, пішов із дому й по мандрував через усю Україну манівцями козацької слави.

Під Кременчуком він зустрічає двох січових дідів Данила Кахикала та Івана Базікала, які, навпаки, після зруйнування січі, прямують до Київа, щоб провести решту свого життя у межигірському монастирі (дія в книзі відбувається наприкінці літа 1775 року).

Зустрівши цікавого хлопця, славні вояки, галдовники-химородники, які все життя поклали на охорону рідної землі, вирішують провести Власика дорогами козацької звитяги через всі козацькі святині, щоб повідати йому вікопомну історію запорозького козацтва, про достойників - славетних атаманів, гетьманів, про героїчну бородьбу дивовижних лицарів із бусурманами, про дух козацького життя, про козацькі жарти і бувальщини,самопожертви і побратимство, а ще - побут, звичаї козацтва на Січі та в походах. Мудрі, добрі, пересипані дотепними жартами, дідівські оповідання, пробуджують у серці Власа любов до рідної землі, почуття гордості за славетних пращурів.

За час мандрівки, що відбувається в першому томі (перші чотири частини), діди і Влас Зерно пройшли від міста Кременчуку, через Романків Курган, балку Безпяту, місто Катеринослав, самарський пустельно-миколаївський монастир (ще одна святиня козаків), Дніпрові пороги, острів Хортицю, Корабельню, урочище Сагайдачне. Скільки цікавого взнав Улас від старих запорожців, скільки пережив пригод (О. Виженко).

Завдання 2. Запросіть від імені героїв “Історії про запорозьких козаків для веселих дітлахів” здійснити мандрівку козацькими (визначними) місцями вашого краю. Використайте дієслова у формі 1 особи множини.

Завдання 3. Прочитайте текст. Поставте дієслова в потрібну форму. Поясніть правопис дієслівних закінчень. Випишіть фразеологізми, доберіть до них синоніми.

РОЗПОВІДЬ ДІДА КАХИКАЛА ПРО ЦАРЯ-СОМА

Одного разу (наробити) ми шелесту під самими турецькими берегами та й (повертатися) додому на чайках. Одна частина війська в обхід через Азовське море пішла, а ми з Сагайдачним (тоді за отамана саме він був) — на трьох чайках через Дніпровський лиман. Одразу (сказати): смілива це була витівка тією дорогою йти. (Пролетіти) Кизи-Кермен — турецьку фортецю — сторожа навіть (не схаменутися). (Летіти) — вітер нам у поміч. Коли це (дивитися) — турки галеру (вислати) за нами, навздогін (пуститися). Галера по нас з гармати (бити). А ядра ті з добрячий кавун будуть, — (летіти) зі свистом та в річку — бульк! — а потім я-я-як (бахнути)! — що чайки наші, мов ті коники степові, на хвилях (підстрибувати). І так вже влучно (бити) вражий турок, що ось-ось (влучити) у чайку. А до плавнів уже й рукою подати. А плавні — то ж рідний наш дім, у плавні як (ввійти), там уже нас нікому не знайти. Тут ми недоступні ні татарину-бусурманину, ні ляхові поганому. Та ось ледве ми (насісти) на весла, ледве (відірватися) від переслідувачів, як (виринати) раптом з води Цар-Сом; корона його, наче сонце, так і засяяла! Так-таки, так. Кхе, кхе. (Роззявляти) він свою пащу завбільшки з рівчак — і гам! — уже галеру (проковтнути). Коли ж він (пірнути) разом з галерою — (здійнятися) здоровенна хвиля, така велетенська, що чайки наші, мов тріски, (викинути) на берег. (Сидіти) на березі в чайках, як галушки в макітрі, нічого збагнути не можемо. А Цар-Сом над водою вдруге (з'явитися), (поводити) своїми чорними очима, причмокуючи губами, почав викидати через зябра на берег очманілих турків. (Накидати) їх цілу купу, (підплисти) до самого берега, (роззявити) свого величезного рота, й звідти (вийти) на берег наші брати, полонені козаки, що (відбувати) нестерпну каторгу в бусурманів. Ми з ними (обніматися, цілуватися; сміятися), веселі, а де в кого сльоза гірка на щоках (блищати). Такої зустрічі ніхто (не чекати). А потім (постягати) ми чайки знов у Дніпро, (подякувати) рибині за допомогу й (попливти) собі до Січі.

Отакий-то він був, Цар-Сом отой. Заїжджі купці (розповідати), начебто (бачити) його далеко в океані і (пливти) він між китами.

— А хто такі кити, дідуню?

— Кити — це найбільші в світі риби; на трьох китах земля наша (триматися). Кхе, кхе... Видно, так почав рости наш сомик, що Дніпро йому тіснуватий став, подався він у море-океан, тепер гуляє там на вільній воді.

Завдання 4. Замініть фразеологізм одним дієсловом. Перевірте себе, звернувшись до бібліотеки сайту “Мова - ДНК нації”.

Луску шкребти, забити памороки, мазати пирогом зверху, збити з пантелику, знову за рибу гроші, накрити мокрим рядном, залити сала за шкуру, пекти раків, дати хропака, високо нестися, записати на лобі, піднести печеного рака, язик став руба, у рота води набрати, знімати стружку, розсипати кислиці, продавати зуби, пускати шпильки, окунів ловити, показати хвіст, вухналі кувати зубами, стелити містки.

Завдання 5. Складіть розповідь про один день свого життя, використовуючи лише дієслова.

Завдання 7. Виконайте інтерактивну вправу.

Завдання 9. Відредагуйте речення.

1. Школа має давати той шквал інформації, аби дитина змогла вільно обрати собі

напрям по своїм здібностям і бажанню. 2. Я ніколи не приймаю участь у подібних міроприємствах, бо ніколи не вірила у діючих держслужащих. 3. Подорожуємо інтерактивною картою Європи, дізнаємося про європейські цінності, відчиняємо для себе культури народів-сусідів. 4. У жорстоких боях поранено 4 солдата. 5. У цей хвилюючий момент дозвольте вас привітати з наступаючими святами. 6. Марічка образилася на Сашка, хлопнула дверями та пішла геть. 7. Чолка дівчині закривала краєвид. 8. Чутливі люди завжди прийдуть на допомогу. 9. Депутатською владою він припинив сомоуправство. "КИЇВМІСЬКБУДОМ-2" незаконно з порушеннями, підробкою документів захопив не один гуртожиток.

Завдання 10. Складіть речення так, щоб частка не писалася з дієсловами разом та окремо.

Недоїдати - не доїдати, непокоїтися - не покоїтися, неславити - не славити, немає - не має.

Завдання 11. Відновіть та прочитайте поезію Христини Давидчак. Примітка: доберіть із довідки необхідні дієслова, поставте їх у правильну форму. Правильність перевірти за покликанням:https://www.facebook.com/groups/1640075546056506/permalink/1922942084436516/

Джазом дощ … – дивина.

… діброва довкола,

… джерелом далина́,

… дзвонарем дрібночоло.

… “добри́день” дотла,

… “добраніч” дотично

Джазом дощ … –дивина.

… доленосно, довічно.

Слова для довідки: духмяніти, долинати, дзеленчати, дзюркотіти, догорати, дозрівати, долинати, дріботіти.

Завдання 12. Перекладіть текст.

Дорогие друзья! Мне, как творцу, всегда было интересно пытаться прочесть тот или иной символ, знак, «закодировать» в метафору или аллегорию пережитое и понятое сердцем. Пятнадцать лет я шёл к Истине в одиночку (без Мастера идти по этой дороге безумно трудно!), и все эти годы, время от времени, в моём сердце, как в почтовом ящичке, я обнаруживал короткие, как телеграммы, фабулы — дар «неизвестного» Корреспондента. Я мог медитировать над каждой фабулой день, неделю, месяц, но рано или поздно в мир проливалась записанная рукою новая сказка, притча, вирш или байка — мои сокровища.

Притчи, сказки и философские стихи я называю силаизмами. Этим словом называл свои творения украинский философ, мой земляк, Григорий Сковорода. Верю: мои силаизмы — тот сердечный мостик, который соединяет меня с духовным наследием великого мистика.

Осмысление и передача посланий, работа души и сердца подвели меня однажды к тому рубежу, где умирает один и рождается другой…

Вкус жизни нового человека я пытаюсь передать в новых творениях. Теперь притчи и сказки стали главными моими посланиями, с которыми я обращаюсь к миру. Буду рад, если они затронут струны Ваших сердец. С любовью, Александр Выженко. (за матеріалами інтернет-видання “Запорізькі письменники” http://zapolit.blogspot.com/p/blog-page_67.html)

Завдання 13. Прочитайте дієслова, запам'ятайте їх правильне наголошування. З'ясуйте значення незрозумілих (маловживаних) слів, доберіть до них синоніми.

Бі́дкатися, бо́вкати, деренча́ти, запрото́рити, зубо́жіти, марудитися, тринькати, шубовснути.