Ознаками психологічного насильства є:

• замкнутість, тривожність, страх, або навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;

• неврівноважена поведінка;

• агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;

• різка зміна звичної для дитини поведінки на контрастну;

• уповільнене мовлення, нездатність до навчання, відсутність знань відповідно до віку (наприклад, невміння читати, писати, рахувати);

• синдром «маленького дорослого» (надмірна зрілість та відповідальність);

• уникання однолітків, бажання спілкуватися та гратися зі значно молодшими дітьми;

• занижене самооцінювання, наявність почуття провини; швидка стомлюваність, знижена спроможність до концентрації уваги;

• демонстрація страху перед появою батьків та/або необхідністю йти додому, небажання йти додому;

• схильність до «мандрів», бродяжництва;

• депресивні розлади; спроби самогубства;

• вживання алкоголю, наркотичних речовин;

• наявність стресоподібних розладів психіки, психосоматичних хвороб;

• прояви насильства чи жорстокого поводження стосовно тварин чи інших живих істот;

• приналежність батьків інших законних представників до деструктивних релігійних сект;

• інші прояви поведінки чи емоційних реакцій, що не відповідають віковим нормам розвитку дитини.

Ознаками фізичного насильства можуть бути:

• розповідь дитини, що батьки, інші члени сім’ї застосовують до неї або іншої дитини фізичне насильство, погрожують вигнати з дому, перемістити до іншого місця проживання (віддати до інтернатного закладу, влаштувати до лікарні, помешкання інших родичів тощо), про наявність небезпеки з боку тварин, що утримуються у неї вдома;

• намагання дитини приховати травми та обставини їх отримання (відмова зняти одяг для медичного обстеження або переодягатися в присутності інших дітей; носити одяг, що не відповідає сезону);

• зміщення суглобів (вивихи), переломи кісток, гематоми, подряпини; синці на щоках, очах, губах, вухах, передпліччях, стегнах, кінчиках пальців тощо;

• рвані рани і переломи в області обличчя, травматична втрата зубів; травми ока (крововиливи, відшарування сітківки тощо); забиті місця на тілі, голові або сідницях, які мають виразні контури предмета (наприклад, пряжки ременя, лозини);

• скарги дитини на головний біль, біль у животі, зовнішні запалення органів сечовивідної і статевої систем;

• рани і синці у різних фазах загоєння на різних частинах тіла (наприклад, на спині та грудях одночасно); сліди від укусів;

• опіки та інші незвичні для віку дитини фізичні (видимі та невидимі) травми.

Ознаками економічного насильства, занедбання дитини можуть бути:

• постійне голодування через нестачу їжі;

• вага дитини в значній мірі не відповідає її віковій нормі (за визначенняммедичного працівника);

• часті запізнення до школи, брудний одяг, одягання не за погодою;

• пропуски занять у школі;

• втомлений і хворобливий вигляд;

• загальна занедбаність;

• нестача необхідного медичного лікування (дитину не водять до лікаря), неліковані зуби;

• залишення дитини батьками під наглядом незнайомих осіб (в тому числі, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння);

• залишення дитини дошкільного віку без догляду впродовж тривалого часу як у помешканні, так і на вулиці, в тому числі зі сторонніми особами;

• відсутність іграшок, книжок, розваг тощо;

• антисанітарні умови проживання, відсутність постільної білизни (або постільна білизна рвана та брудна), засобів гігієни;

• нігті, волосся у дитини нестрижені та брудні;

• у дитини постійні інфекції, спричинені браком гігієни;

• залучення дитини до трудової діяльності (з порушенням чинного законодавства);

• дитина жебракує, втікає з дому;

• відставання дитини в розвитку фізичному, емоційному, розвитку дрібної моторики, пізнавальних здібностей, соціальних навичок та навичок міжособистісного спілкування) внаслідок педагогічної занедбаності тощо.

Ознаками сексуального насильства можуть бути:

• знання термінології та жаргону, зазвичай не властивих дітям відповідного віку;

• захворювання, що передаються статевим шляхом;

• синдром «брудного тіла»;

• уникнення контактів із ровесниками чи дорослими, зокрема й з родинного кола чи друзів сім’ї;

• дитяча або підліткова проституція;

• рання вагітність;

• вчинення сексуальних злочинів;

• сексуальні домагання до дітей, підлітків, дорослих;

• нерозбірлива або непритаманна віку дитини сексуальна поведінка;

• створення та реалізація дитиною сексуальних сценаріїв в іграх за допомогою іграшок та ляльок;

• відмова від гігієнічного догляду за собою;

• нашарування великої кількості одягу на тілі або використання одягу, який максимально приховує тіло;

• страх або агресивна реакція щодо конкретних людей або людей певної статі, віку тощо;

• синці на внутрішній стороні стегон, на грудях і сідницях, сліди від укусів, інші незвичні для віку дитини фізичні ознаки (видимі та невидимі), а також психологічні і поведінкові прояви, які можуть свідчити про насильство щодо дитини.