ЕКСКУРСІЯ ПОЛТАВЩИНОЮ

1 жовтня 2017 року учні нашого класу з екскурсійною поїздкою відвідали Полтавщину. Першим в екскурсійному турі учнів зустріло селище Диканька та його Тріумфальна арка яка була побудована у 1820 р. на честь зустрічі і перебування царя Олександра І у Диканьці. Саме походження назви селища – Диканька пов’язано з тією обставиною, що раніше воно було оточене густими лісами, віковими дубами, які надавали цій місцевості дикого вигляду. Відвідали Миколаївську церкву побудовану Л. А. Кочубеєм в 1722 році та Дзвіницю при Миколаївській церкві. Побачили кілька дубів-велетнів, що охороняються як пам’ятки природи, їх ще називають - Кочубеївськими дубами, це пам’ятки природи вікових дерев, які охороняється Законом України з 1964 року. Це 4 велетні віком близько 800 років з діаметром стовбура 1,5-1,8 м і висотою 20-22 м, що залишились від дубової алеї, яка прикрашала в’їзд до першої садиби Кочубеїв.Після відвідування Диканьки екскурсійний тур продовжився в Опішні - столиці українського гончарства яка знаходиться усього за 22 км від Диканьки. Жителі Опішні споконвіку займалися гончарним промислом. Місцеві мешканці кажуть, що саме тутешні майстри придумали глиняних баранців та свистунців. Опішнянські керамічні миски, кухлі, горщики, глечики, макітри, куманці та барильця віддавна славилася в усьому світі. На межі ХІХ та ХХ століть гончарною справою у селищі займалися близько тисячі родин. Нині ж гончарство – приватна родинна справа. В гончарській столиці України ним займаються і великі, і малі. Відвідавши Опішнянський ринок всі діти нашого класу на згадку про поїздку придбали сувеніри собі та своїм рідним.Але найбільші емоції викликала екскурсія до Національного музею-заповіднику українського гончарства. Нині музей-заповідник володіє найбільшою в Україні колекцією творів народних майстрів-гончарів та художників-керамістів (десятки тисяч одиниць зберігання), де представлено роботи всіх національних шкіл художньої кераміки. Він став місцем паломництва туристів, мандрівників, художників, діячів науки та культури, урядовців, громадян України й інших держав. Його відвідують усі, хто прагне глибше пізнати свою минувшину.На подвір’ї музею розкинувся так званий Гончарський етнопарк (галерея монументальної й садово-паркової глиняної скульптури). Просто неба стоять неймовірні витвори найрізноманітніших розмірів і форм, виконані митцями з різних міст України – переможцями Всеукраїнських гончарських фестивалів, що проводяться в Опішні. Тут і янгол із куришкою (підставкою для свічки), й усміхнений вусатий дідуган із люлькою, й традиційні опішнянські фігурки, лелеки, що символізують розмноження роду і є своєрідним оберегом Опішні, й оголена молодичка, що читає журнал “Наталі” і за якою спозирають крізь тин цікаві сельчани, й закоханий кентавр та хор козаків. Не менш цікаві експонати й у самому музеї. Чого вартий, наприклад, мисник, заставлений посудом із різних куточків України: тут і теракотові (не покриті лискучою поливою) глечики, в яких на диво довго зберігається молоко, і куманці для лікерів, що одягалися на руку, й горщики та ін. У музеї діти переглянули виставку унікальних фото кінця ХІХ ст., переглянули фільм про українських гончарів, ознайомилися з колекціями декоративних тарілок, навіть власноруч виготовити свій глиняний витвір. Ні з чим не зрівняне відчуття, коли під пальцями оживає кавалок глини, витягується, набуває форми, перетворюється на виріб.Діти залишилися задоволені від екскурсійної поїздки. Отримали масу позитивних вражень та емоцій. Більшість людей, побувавши на славнозвісній диканській землі, розповідають про неї друзям, знайомим, рекомендують відвідати її. Запрошуємо і Вас до історичного колоритного краю, відвідати мальовничі місця поблизу Диканьки!