БІБЛІЯ ТА ГЕНЕТИКА ЛИХОСЛІВꞌЯ
«Нехай жодне слово гниле
не виходить із уст ваших»
Апостол Павло
Лихослівꞌя стало звичним явищем у нашому повсякденні, неначе частина населення забула нормальну людську мову. Розмовляють так практично усюди: на вулиці, в установах, у місцях відпочинку, у себе вдома... Лаються і жінки, і чоловіки, молодь та підлітки (дівчата не виняток). Інколи «лихі слова» можна почути й від маленьких дітей, що найбільше вражає, бо ж вони ще не розуміють, що то погані слова і яке їхнє значення, але із захопленням копіюють дорослих.
Нікому пояснювати не требащо таке лихослівꞌя. Це поняття, як ніяке інше, характеризує моральну деградацію нашого покоління. Якщо раніше лихослівꞌя було, головним чином, специфічною мовою злочинців, пꞌяниць, жінок легкої поведінки та інших осіб, що опустилися, то тепер все докорінно змінилося. Часто у сімꞌях батьки лихословлять навіть у присутності дітей. Вживання таких слів стало звичним явищем.Сім’я виховуєсамою атмосферою. Малі діти, слухаючи лайку батьків, засмічують нею і свою мову. Народна мудрість каже: «Слова переконують, а приклад – надихає». «Натхненна» такимприкладом батьків, дитина, потрапивши в подібну ситуацію, нехай навіть ігрову, абсолютно точно відтворить всі почуті «колючі» слова і вульгарні, грубі вислови, виростаючи в очах однолітків і шокуючи порядних дорослих. Коли дітипідростають, батькидивуються, відчувши на собігрубість синачидоньки, чуючинепристойнівислови у свій адрес.
«Бесіди» ж деяких хлопців та дівчат між собою складаються із двох-трьох десятків найбільш вживаних слів, пересипаних брудними словами. Адже скупий розум йде за руку з лихослів’ям.
Проте мова не лише про культуру мовлення чи мораль. Питання набагато серйозніше — про здоров'я нації, причому вже не тільки духовне, а й фізичне. Недаремно ж саме слово «лихослів’я» має дві складові — «лихо» і «слово», і ще з давніх-давен воно вказувало на те, що через нього може статися лихо, кара Божа.
Біблія стверджує: кожен, хто вживає лайливі слова, зневажає Бога і себе самого, руйнуючи своє єство від здоровꞌя до долі.Лихослівꞌя завдає шкоди всім, хто його чує. Тут маємо справу із силою слова. Кого кличеш, той і приходить. Лайливі слова можна сміливо назвати компліментом для диявола.
Правда, ми нечасто замислюємося над тим, щоб пов’язати особисті проблеми зі здоров’ям з тим, як ми спілкуємося. Науковці ж доводять: лайливі слова викликають мутагенний ефект, схожий до радіаційного опромінення. Приголомшуючим є висновок і про те, що наша ДНК «сприймає» не лише значення слів, а й те, які емоції їх супроводжували. Хвильові «вуха» ДНК безпосередньо засвоюють звукові коливання. При цьому для ДНК немає значення, чи співрозмовник жива людина, чи телевізійний герой.Людські гени «чують»думки і слова, сприймають їх і фіксують у генетичному коді. Огидні слова негативно впливають на генетичний код людини, стаючи прокляттям, що визначає погану спадковість.
Складність ще й у тому, що необов'язково сваритися самому. Страждають і ті, хто перебуває в середовищі людей, які лихословлять. А особливо — діти, бо їхнє енергетичне поле ще слабке і вразливе. Тому в сім’ях, де часто лаються, вони не лише частіше хворіють, а й частіше піддаються депресивним станам, з яких важко вийти. А ще їм у житті важче долати труднощі, бо бракує життєвої енергії, яку висмоктали домашні чвари, важче створити у майбутньому добру сім’ю, адже манера спілкування, нав’язана рідними, продовжиться і надалі.
Якщо злість руйнівна, то просте добре слово, вимовлене з любовꞌю, лікує. Особливо цілюще впливає на організм молитва: силою Божої благодаті виправляються дефекти спадкового матеріалу, відновлюються пошкоджені мутаціями ДНК, відбувається зцілення людини.
Священники переконують, що коли людина лається, то це через неї говорять демони.Свідченням цього є випадки під час проведення над одержимими злими духами людьми ритуалу вигнання бісів, коли з хворого у стані трансу вириваються потоки вульгарних слів. Зверніть увагу і на такий факт, що більшість нетверезих людей спілкується фактично лише такими словами.
Нецензурна лексика маєнадзвичайноруйнівнийвплив на фізичне, моральне і духовнездоров’ясуспільства.Як кажеБіблія, добримправедним словом можна і зцілювати: «Дехто говорить, мов коле мечем, язик жепремудрих — то ліки». Також у СвятійКнизічітко сказано, щолюдина, яка лихословить, використовує дар мови для виявленнясвоєївутрішньоїнечистоти, бовиливаєїїназовні. Тому лихослів’явідносять до одного з важкихгріхів, бовонооскверняє і душу, і тіло.
Незаперечний факт того, що хвороби беруть початок на духовному плані, в наших словах, думках, емоціях, почуттях, діях, вказує на висновок: якщо хочемо зберегти гармонію душі і здоров’я, треба намагатися уникати лихослів’я, частіше звертатися до прекрасного в усіх сферах життя, прагнути до любові в душі. До цього закликають усі релігії.
Практикуйте говорити з любовꞌю і ввічливо. Важливо навчитися думати і говорити про гарне, памꞌятаючи, що наші слова матеріалізуються, а думки – реалізуються. Використовуйте у своїй мові якнайбільше позитивних слів: похвалу, заохочення, подяку. Висловлюйте добрі позитивні почуття і думки. З чистоти думки і слова починається істинне зцілення хворої духом людської душі.
Ігроманія: міф чи реальність
Про наркотичну та алкогольну залежність ми вже наслухались доволі. Проте, в еру новітніх технологій виникла іще одна, не менш небезпечна хвороба – залежність від комп’ютера. Зміст комп´ютерної залежності – компꞌютер починає керувати людиною.
Ігроманія – це важка форма розладу психіки, яка виникає внаслідок залежності від різних форм компꞌютерних ігор, ігрових автоматів, грошових лотерей, від гри в клубах і казино, від ігрових шоу на телебаченні. Так формується патологічна залежність від ігрового азарту (можливості отримати допомогу чи грошову винагороду), яка опановує увагу, думки та бажання людини, перешкоджає жити нормальним життям і виконувати щоденні обовꞌязки. Можна говорити до існування певної схильності до «ігрових розваг» у людей з певним типом темпераменту і характеру. Невміння спілкуватися зі своїми однолітками, нездатність урізноманітнити вільний час, відсутність життєвих цілей – все це сприяє тому, що дитина «підсідає» на компꞌютерні ігри. А розпочинається все із зацікавлення грою з пізнавальною та розважальною метою. Спочатку дитина ставиться до гри як до невинної розваги, яка згодом перетворюється на залежність.
Всі сучасні комп’ютерні ігри поділяються на рольові та нерольові. З точки зору психології, найбільшу небезпеку для психіки людини становлять саме рольові ігри, адже вони мають особливість – у рольову гру гравець «занурюється» глибше, ніж у нерольову, і повністю присвячує себе віртуальному світові. Психологи встановили, що саме рольові ігри здатні викликати залежність, яка є подібною до наркоманії та алкоголізму. Залежність виникає доволі швидко – вже через півтора року, і протікає у три стадії. Перша стадія називається легким захопленням. Виникає вона вже після того, як користувач пограв у гру декілька разів і відчув особливість віртуального світу: графіку, звук, факт імітації реального життя чи фантастичних сюжетів. Стадія захоплення проявляється тоді, коли гравець відчуває постійне бажання «втекти» від реального світу у віртуальний. І з часом виникає сама залежність – у «геймера» відбувається переоцінка моральних цінностей. Якщо гравець протягом якогось часу не отримує «порцію задоволення» від гри, він починає відчувати дискомфорт, невпевненість у собі, навіть можливі приступи депресії.
Однак і нерольові комп’ютерні ігри не є повністю безпечними для психіки гравця, адже всі вони мотивуються азартом – гравець, щоб перемогти, повинен пройти усі місії або набрати більше очок. Також у нерольових комп’ютерних іграх нерідко присутні елементи жорстокості, якої і так вистачає у нашому житті. Телебачення робить нас спостерігачами жорстокості, а комп’ютерні ігри – учасниками, крім того, дитина дивиться телевізор лише декілька годин, а на проходження звичайної відеогри може витратити до 100 годин.
Негативні наслідки для здоровꞌя дитини, яка багато часу проводить за компꞌютерними іграми: дратівливість, порушення сну і апетиту, неврози, різкі зміни настрою, брак часу для будь-якого виду активності (фізичні вправи, прогулянки), погіршення зору, деформація постави тіла, емоційне виснаження.Тривале проведення часу перед монітором веде до змін у мисленні дитини, логічності у побудові аргументів, у поглядах на свої життєві обовꞌязки. Гравець легко відключається від зовнішнього світу й цілком занурюється у вигаданий віртуальний світ, навіть ототожнює свої реакції та вчинки з поведінкою певних персонажів компꞌютерної гри.
Компꞌютерна залежність найбільш небезпечна у підлітковому віці. Це період формування цінностей, розширення соціальних контактів, а залежна дитина обмежує своє коло спілкування компꞌютером. Компꞌютерні ігри негативно впливають на моральний характер підлітка. Більшість ігор експлуатує тему боротьби добра і зла, проте там немає моральної оцінки вчинків героїв, також часто носії зла представлені як супергерої, тому підліток втрачає чутливість до проявів морального зла і несправедливості, а в реальному житті стає байдужим до випадків насильства і не виявляє співчуття.
Залежна особа часто думками живе у віртуальному світі, постійно думає як успішно завершити гру, як досягти виграшу, їй важко налагодити стосунки з однолітками, тому що думками живе у вигаданому світі. У грі їй добре: вона сильна, смілива, озброєна, успішна… Комп’ютерна гра легко задовольняє потреби підлітка, адже можна почувати себе героєм, втекти від проблем, стати ідеальним. Однак це лише омана, ілюзія, не більше, ніж самообман. Час, проведений за грою, не робить дитину сильнішою і успішнішою в реальному житті, тому, повертаючись до реального світу, дитина відчуває дискомфорт, слабкість і беззахисність, і їй хочеться повернутися туди, де вона переможець. «Помилки», які підліток не може виправити в житті з такою ж легкістю як у грі, викликають у нього відхилення в емоційному плані – від агресії до замкненості в собі.
Сьогодні без комп’ютера важко уявити будь-яку сферу людського життя. Однак, його потрібно використовувати лише тоді, коли це справді потрібно, а не проводити біля монітора весь свій вільний час.
КІБЕРБЕЗПЕКА
(памꞌятка учням)
Ми всі живемо в інформаційному середовищі. Загальну інформатизацію уже не зупинити, і в той же час не варто ігнорувати заховані в ній небезпеки. Поряд із перевагами й можливостями, які надають нам найновіші інформаційні технології, особливу увагу варто приділяти інформаційній безпеці.
Памꞌятай - безпеці краще вчитися на чужих прикладах, а не на своїх.
Сучасні діти не уявляють собі життя без Інтернету і ґаджетів. У той же час, вони набагато швидше дорослих засвоюють нові технології і впевненіше користуються інформаційними ресурсами. Однак, така впевненість у сукупності з відсутністю життєвого досвіду нерідко стає причиною виникнення проблем. Всі види шахрайства, які існують в реальному світі, є і в Інтернеті. Тільки там це практично не контролюється через анонімність користувачів. Злам акаунтів, цькування в мережі (кібербулінг), азартні ігри, підозрілі знайомства, витрата батьківських грошей, віруси – це лише невелика кількість того, на що може наштовхнутися дитина в мережі Інтернет. Особливе місце займають соціальні мережі.
Найчастіше діти активно використовують Інтернет для спілкування – на соцмережі і месенджери припадає більше 70% активності. Дитині слід розуміти, що вся інформація у мережі доступна практично будь - якій людині, і саме цим користуються зловмисники.
Існують певні правила безпеки в Інтернеті. Отже, ЗАПАМꞌЯТАЙ:
Не варто розміщувати особисту інформацію в мережі. Адреса, школа, гуртки, зацікавлення, вік – це дані, якими можуть скористатись зловмисники. Як не можна цього розповідати всім на вулиці, так і в мережі потрібно зберігати це все в таємниці.
Усі фото, відео й текстові матеріали в мережі залишаються назавжди і є доступними широкому загалу. Тому потрібно кілька разів добре подумати, перш ніж щось публікувати чи коментувати. Ні в якому разі не можна виставляти на показ сімейний добробут.
Не можна надсилати чи продавати свої особисті фото – вони можуть опинитися будь-де.Отже, менше особистого відео та контенту.
Ніколи не можна ділитися паролями ні з друзями, ні тим паче з незнайомцями. З доступом до акаунтів треба поводитися так, як із ключами від власного будинку.
Слід уважно відноситися до заявок у друзі й різним пропозиціям у мережі. Можна додавати в друзі і спілкуватися тільки з тими людьми, яких знаєш в реальності. І тільки в тому випадку, якщо переконаний, що це точно вони.Будь-які покупки в Інтернеті можна здійснювати лише з батьками.
Якщо хтось пропонує зустрітись – обов’язково треба повідомити про це батьків. Не можна погоджуватися на зустрічі з людьми, яких знаєш лише через мережу.
Якщо ти отримуєш погрози – відразу без вагань виходьіз сайту, вимикай ґаджет і повідом про це дорослих. Інформація в Інтернеті може бути неправдивою. Тому обовꞌязковообговорюй з батьками те, що тебе хвилює.
ЯК ОПАНУВАТИ СЕБЕ
ПІД ЧАС ЗНО: ПОРАДИ ПСИХОЛОГА
Напередодні іспиту
Не варто в останню ніч перед ЗНО ще щось вчити і перенапружуватися. Навпаки, з вечора перестаньте готуватися, прийміть душ, прогуляйтесь. Як правило, в ніч перед ЗНО загострюються переживання, тому вчасно лягайте спати, щоб добре виспатися (щонайменше 8 год) і встати із відчуттям бадьорості та сили.
У пункт складання іспиту приходьте без запізнень, а краще – за півгодини до початку тестування.
Декілька універсальних рецептів для успішної тактики виконання тестування
- Позбутися хвилювання у перші хвилини тестування допоможе глибоке дихання: зробіть вдих, потім повільний видих, уявляючи при цьому, що вдихаєте енергію, а видихаєте хвилювання, невпевненість.
- Не слід лякатися та засмучуватися у першу ж хвилину тестування, що нічого не знаєш. Такого просто не може бути! Почніть із того запитання, на яке можете правильно відповісти, і поступово пригадаєте й інші відповіді.
- Зосередьтеся! Після виконання попередньої частини завдання (заповнення бланків) забудьте про людей довкола. Для вас мають існувати лише текст завдань і годинник, що регламентує час тесту. Кваптеся без поспіху! Перед тим, як вписати відповідь, перечитайте запитання двічі і переконайтеся, що ви правильно зрозуміли його суть.
- Почніть із легких завдань! Відповідайте на ті запитання, в яких ви не сумніваєтесь, і не зупиняйтеся на тих, які можуть викликати довгі роздуми. Тоді ви заспокоїтеся, думки стануть яснішими і чіткішими, увійдете до робочого ритму і вся ваша енергія потім спрямується на складніші запитання.
- Пропускайте! Треба пропускати складні і незрозумілі завдання. Памꞌятайте: завжди знайдуться такі запитання, з якими ви неодмінно впораєтеся. Просто безглуздо недобрати балів лише тому, що ви не дійшли до «своїх завдань», а застрягли на тих, які викликали у вас труднощі. То ж краще залишити незрозуміле завдання і перейти до наступного, а якщо залишиться час, можна буде до нього повернутися.
- Читайте завдання до кінця! Не прагніть зрозуміти умови завдання «за першими словами» і добудувати кінцівку у власній уяві. Це певний спосіб припуститися прикрих помилок в найлегших запитаннях.
- Думайте лише про поточне завдання! Коли бачите нове завдання, забудьте про невдачу в минулому завданні. Думайте лише про те, що кожне нове завдання – це шанс набрати бали.
- Виключайте! Багато завдань можна швидше вирішити, якщо послідовно виключати ті, які явно не підходять. Метод виключення дозволяє зосередитися на одному – двох варіантах, а не на всіх одразу.
- Вгадуйте! Якщо ви не впевнені у виборі відповіді, але інтуїтивно можете віддати перевагу якійсь, то інтуїції слід довіряти.
- Перевірте! Залиште час для перевірки своєї роботи, щоб встигнути переглянути і помітити помилки.
- Не засмучуйтеся! Прагніть виконати всі завдання, але памꞌятайте, що на практиці це не завжди реально. Враховуйте, що тестові завдання розраховані на максимальний рівень складності, і кількість вирішених вами завдань може виявитися цілком достатньою для гарної оцінки.