Вчитель - логопед

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО РОБОТУ ВЧИТЕЛЯ ЛОГОПЕДА ТА ЛОГОПЕДИЧНОЇ ГРУПИ!

Деякі батьки, на щастя, навіть і не знають навіщо потрібен логопед в дитячому садку. А батькам дітей, які мають мовленнєві порушення, доводиться познайомитися з наукою логопедією і тісно співпрацювати з вчителем-логопедом. Які ж завдання виконує вчитель - логопед в дитячому садку і яку логопедичну роботу проводить?

Коли слід звертатись до логопеда:

якщо у дитини не з’явилось мовлення до 2 років або словник налічує не більше 10 слів;

коли дитина в 4 роки не вимовляє або неправильно вимовляє звуки;

коли дитина повторює перші звуки, склади багато разів (заїкається);

якщо дитина не запам’ятовує віршики, не може переказати казку, порушує структуру слів.

Що необхідно знати про групи для дітей з вадами мовлення

при дошкільних закладах:

1. Групи для дітей з вадами мовлення (логопедичні групи) придошкільних навчальних закладах створюються органами державного управління освітою.

2. В логопедичні групи зараховуються діти 5 - річного віку, які мають різні відхилення мовленнєвого розвитку, виявлені логопедом, вихователем або лікарем дитячої поліклініки.

3. Обстеження дітей для зарахування їх в логопедичні групи проводиться такими спеціалістами: педіатром, отоларингологом, неврологом, психіатром, офтальмологом, хірургом (в разі потреби), логопедом, психологом.

4. Медичні висновки подаються на розгляд обласної психолого-медико-педагогічної комісії для вивчення даних, яка направляє в логопедичні групи відповідно до діагнозу.

Висновок ПМПК – це той основний документ, на підставі якого,дитина направляється в логопедичну групу дошкільногонавчального закладу системи освіти чи заклад соціального захисту.

Вчитель-логопед

Михайленко Ольга Михайлівна

Головним завданням діяльності вчителя-логопеда є планування і здійснення навчально-корекційної роботи з вихованцями, які мають недоліки мовленнєвого розвитку.

Зміст корекційно-розвиваючої

роботи вчителя-логопеда

· виробляє і вправляє рухи артикуляційних органів;

· готовить артикуляційний уклад до постановки звуків;

· визначає послідовність постановки звуків від характеру мовленнєвих порушень;

· працює над розвитком правильного мовного дихання дітей;

· відбиває артикуляційний уклад певного звука, використовуючи відпрацьовані раніше рухи органів мовлення;

· ставить звук (різними прийомами та методами);

· закріплює поставлений звук у складах;

· автоматизує поставлені звуки у словах, фразах, реченнях, словосполученнях, зв'язному мовленні;

· проводить диференціацію звуків;

· відпрацьовує граматичні форми.

·

Форми роботи

1. Фронтальні логопедичні заняття.

2. Підгрупові логопедичні заняття.

3. Індивідуальні логопедичні заняття.

Успішність розумового виховання дітей залежить від кола інтересів батьків, їхнього світогляду, від характеру спілкування з дитиною. Батькам дітей із мовними порушеннями слід знати, що участь родини у корекційних заходах вважається одним із факторів ефективної розвиваючої роботи.

Форми взаємодії з батьками

1. Індивідуальні консультації вчителя-логопеда, в ході яких батькам надаються індивідуальні поради щодо поліпшення мови, розвитку мовленнєвого дихання, дрібної моторики пальців рук.

2. "Домашні логопедичні зошити", які складені для індивідуальної роботи з дітьми. Вони допомагають батькам закріпити набуті дитиною мовні навички та вміння. А логопеду здійснити аналіз розвитку кожної дитини і налагодити тісний взаємозв'язок між учасниками корекційного процесу.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ В ДІТЕЙ

ІЗ МОВЛЕННЄВИМИ ПОРУШЕННЯМИ

ЗА ДОПОМОГОЮ ПРИРОДНОГО МАТЕРІАЛУ

Про особливу роль дрібної та загальної моторики в мовленнєвому та інтелектуальному розвитку дітей знають усі. Від народження маляти батьки, а потім педагоги, приділяють значну увагу тренуванню пальчиків дитини.

Дитина пізнає світ передусім за допомогою органів чуття: розглядає його та прислухається до розмаїття звуків, досліджує на дотик, на смак, на запах. Взаємодія з оточенням неможлива без рухової діяльності дитини. Чим більше дитина рухається, тим активніша її пізнавальна діяльність, тим повніший та інтенсивніший її розвиток.

Науково доведено, що від розвитку дрібної моторики прямопропорційно залежать розвиток інтелекту, мовлення, уваги, уяви, пам'яті, зорових аналізаторів. Навички дрібної моторики допомагають дитині обстежувати, аналізувати, порівнювати, класифікувати навколишні предмети й відповідно краще розуміти світ, у якому вона живе.

У дитинстві, коли активно формуються мовленнєві зони, надзвичайно важливий вплив на їхній подальший розвиток мають імпульси, що надходять від пальців рук до кори головного мозку та стимулюють мовленнєву й розумову діяльність. Ще більше прості рухи кистей допомагають зняти загальне напруження, що сприяє покращенню вимови звуків, побудові логічно правильних, семантично зв'язних висловлювань.

Саме тому тренування пальців рук, розвиток дрібної моторики — необхідний стимул інтенсивного розвитку мовлення дитини, і воно набуває особливого корекційного значення в роботі з дітьми. Різноманітні вправи та завдання для пальчиків не тільки сприяють розвитку мовлення та інтелектуальних здібностей дитини, а й допомагають організувати діяльність дитини впродовж дня, привернути увагу, розвеселити, забезпечити психологічний комфорт.

Масаж кисті руки шишкою

Шишка швидко пробігає,

Ручки наші розминає.

Вправна шишечка моя —

Здоровішим буду я.

(Затиснути шишку між долонями, перекочувати її вперед-назад. Повторювати 7—10 разів.)

Масаж кисті руки горіхом

Веселенький біг струмочок,

(Колові рухи горіхом по долоні правої руки.)

Повернув на горбочок,

(Покласти руку на тверду поверхню, перекочувати вверх від зап'ястя до середнього пальчика.)

Стрімко вниз він покотився

(Перекочувати вниз від середнього пальця до зап'ястя.)

І в долоньці опинився.

(Так само помасажувати ліву ручку. Повторювати 5 разів.)

Комплекс вправ пальчикової гімнастики з каштанами або з горіхами

1. «Позбираємо каштани»

(Беремо каштани трьома пальчиками: великим, указівним, середнім)

2. «Катаємо колобка»

(Колові рухи по долонях).

3. «Натягнемо рукавички»

(Тримаючи каштан пальчиками однієї руки, гладимо другу руку з обох боків)

4. «Тук-тук»

(Постукуємо каштанчиком по кожному пальчику з внутрішнього боку.)

5. «Не впусти»

(Піднімаємо каштани з поверхні, тримаючи їх між пальцями.)

6. «Притисни»

(Притискаємо каштани до кожної долоньки пальчиками.)

7. «Вісімка»

(Прокручуємо два каштани в одній долоні.)

Дисграфія та її попередження

Найбільш поширеним видом мовленнєвого недоліку у дітей дошкільного і молодшого дошкільного віку є неправильна вимова звуків, особливо важких приголосних: с-з-ц, ш-ж-ч-щ, л-р. У цьому віці неправильна вимова звуків – це природний етап і з віком вона минає. Але за певних умов може закріпитись у стійкий мовний дефект і привести до дисграфії.

Що таке дисграфія?

Дисграфія визначається як специфічне і стійке порушення процесу письма, обумовлене відхиленнями в діяльності тих аналізаторів, які відповідають за процес письма.

Симптоми дисграфії – це специфічні або повторювані помилки на письмі, причому помилки ці не пов’язані з незнанням правил граматики. У чому специфіка помилок? Вони з'являються саме там, де, здавалося б, допустити помилку взагалі неможливо. Наприклад, замість слова «жук» дитина пише «зук», замість «вікно»- «ікно», «дікно». Є пропуски, заміни букв, недописування слів і злиття їх в одне довге слово.

Є такі види дисграфії:

1) акустична (коли дитина погано диференціює звуки мови на слух, і відповідно, плутає їх на письмі – «як чує, так і пише»);

2) оптична (коли дитина погано засвоює зорові образи букв, букви їй здаються схожими одна на одну);

3) моторна дисграфія. Для неї характерні труднощі руху руки підчас письма, порушення зв’язку звукових образів слів, слів із звуковими і зоровими образами.

Щоб запобігти таким вадам, батьки і дорослі повинні правильно розмовляти з дітьми з моменту народження. Речі називати чітко своїми назвами, не «сюсюкати», не «перекручувати» слова.

У формі гри з маленькими дітьми імітувати звуки тварин, шум вітру, дзюрчання води, голос труби, гуркіт мотора машини і т.д. Артикуляційний апарат дитини тісно пов’язаний з дрібною моторикою пальців рук. Розвиваючи дрібну моторику пальців, дорослі розвивають артикуляційний апарат, тим самим попереджуючи в майбутньому вади звуковимови. Для цього потрібно заохочувати дитину ліпити із пластиліну, особливо дрібні деталі; складати конструктор із дрібних деталей; на нитку нанизувати бісер, починаючи з великого, а закінчуючи найдрібнішим; складати мозаїку; малювати; виконувати аплікацію.

Корисно використовувати підручні засоби: відокремити горох від кукурудзи, квасолі; розсортувати ґудзики.

Також велику роль відіграє пальчикова гімнастика. В наших пальцях знаходяться всі нервові закінчення, які подають імпульси до кори головного мозку, де знаходяться мовні центри. Тому дуже корисно виконувати такі вправи з дітьми.

Незалежно від успіхів дитини, слід намагатися створювати здоровий настрій перед школою, за яким би вона прагнула до знань, не боялася труднощів і була впевнена в своїх вміннях.