"Вийди, вийди сонечко"

Інтегроване заняття

І мол. групи

Вихователь: Бойко Л.

Мета: Продовжувати знайомити дітей з літніми явищами природи (світить та гріє сонечко, іде теплий літній дощик); розвивати уявлення про природу рідного краю, через оволодіння навичками художньої праці; викликати інтерес до природи рідного краю; продовжувати вчити дітей створювати сюжетні композиції з природного матеріалу; розвивати почуття кольору та композиції; викликати інтерес до експериментування в художній творчості; виховувати інтерес і дбайливе ставлення до природи, викликати бажання охороняти її красу; збагачувати словниковий запас дітей, розвивати зв’язне мовлення, увагу.

Матеріал: Зображення сонечка, пласкі камінці, палички для малювання по мокрому піску.

Хід

Вихователь: Світить сонце в вишині,

Тобі світить і мені.

Землю нашу зігріває,

Сади світлом наливає.

- Привітаймося із сонечком. Для цього протягнемо до сонячних промінчиків долоньки.

Малята, чи зігріло сонечко вам долоньки?

Яке сонечко? Скільки сонечок на небі?

Як співає вітерець?

Подивіться на небо, чи є там хмаринки?

Набігла хмаринка, закрила наше сонечко і пішов дощик.

Вихователь з дітками співає пісеньку “Дощик, дощик крап-крап-крап”

Дітки, коли йде дощик все навколо мокре і земля на нашому майданчику теж мокра. А давайте зараз візьмемо палички і на мокрому піску намалюємо хмаринки і дощові крапельки (дітки малюють).

А зараз давайте погукаєм наше сонечко і розкажем про нього віршик (вихователь починає речення, дітки продовжують)

Вийди, вийди ... сонечко,

На дідове ... полечко,

На бабине ... зіллячко,

На наше .... подвір’ячко.

Там дітки ... гуляють,

Тебе .... дожидають.

- Дітки, подивіться, яке в мене гарне і веселе сонечко! Воно нам посміхається, але в нього немає промінчиків. Давайте всі разом навколо сонечка розкладем промінчики (дітки з камінчиків розкладають промінчики навколо сонечка).

Рухлива гра “Сонечко і дощик”.

Методична робота КЗДО КТ № 4 «Золотий ключик»

Методична робота в КЗДО КТ №4 «Золотий ключик» – це комплексний процес, у ході якого здійснюється практичне навчання педагогічних працівників ефективним формам і методам роботи з дітьми. Методична робота з педагогічними кадрами проводиться, використовуючи різноманітні форми роботи з метою підвищення їх педагогічної майстерності.

Правило кожного педагога — з перших хвилин перебування дитини в дошкільному закладі оточити її увагою, теплом, цінувати її уподобання, прагнення.

В основі педпроцесу – особистісно-орієнтована моделі. Реалізація завдань освітнього процесу здійснюється відповідно вимог Освітньої програми для дітей від 2 до 7 років "Дитина". Увага і повага до дитини, турбота про її розвиток. здібності, особистісні якості, нахили – найважливіше у роботі нашого закладу дошкільної освіти.

ЗАВДАННЯ МЕТОДИЧНОЇ СЛУЖБИ

- Розробка рекомендацій по створенню предметно - ігрового середовища за всіма видами дитячої дільності;

- Узагальнення перспективного досвіду педагогів;

- Надання методичної допомоги працівникам закладу дошкільної освіти.

Актуальність проблеми якості дошкільної освіти зростає з кожним днем. Сучасні вимоги, які висуває суспільство до освіти, набувають небаченої мінливості та динамізму. Для педагогів закладів дошкільної освіти пріоритетним є завдання побудувати свою роботу так, щоб вона не тільки відповідала запитам суспільства, а й забезпечувала збереження самоцінності, неповторності дошкільного періоду дитинства (згідно основних напрямків Базового компонента дошкільної освіти в Україні).

В умовах соціальних реформ високий рівень загальної та фахової педагогічної освіти в цілому не вирішує просвітніх проблем, адже перед системою освіти одним із найважливіших завдань постає підвищення ефективності та якості методичної роботи.

Однією з умов управління якістю освіти є оптимізація педагогічного процесу, що здійснюється в результаті роботи з таких напрямів:

- оновлення змісту дошкільної освіти;

- активізація творчого потенціалу педагогічних працівників;

- організація дієвого освітнього простору і середовища.

Діяльність закладу в інноваційному режимі обумовлює систематичне вдосконалення змісту і методів освіти дошкільників; підвищення кваліфікації працівників, організацію психолого-педагогічної освіти батьків. Поняття “якість дошкільної освіти” з позиції кожного суб’єкта освітнього процесу трактується по-різному. Для педагогів – це позитивна оцінка їхньої діяльності керівництвом,батьками; успішне виконання освітньої програми всіма дітьми; оптимальний добір методів і прийомів роботи з дітьми; підтримка інтересу дітей до процесу будь-якої діяльності, успішний їхній розвиток; збереження і зміцнення здоров’я кожної дитини; раціональне використання часу дітей і вихователя, забезпеченість педагогічного процесу всіма необхідними методичними рекомендаціями і системою планування.

Правила методичної роботи:

- організована нестандартно, яскраво, жваво, цікаво, з урахуванням індивідуальних запитів і можливостей педагогів;

- приносить вихователям відчутну практичну допомогу, тобто має безпосередній вихід;

- позначається на рівні підготовленості вихованців;

- задовольняє духовні, естетичні, моральні та інші запити педагога;

- постійно користується увагою адміністрації: стимулюється, контролюється, враховується при підбитті підсумків;

- створює умови для виникнення людських контактів і творчого спілкування з колегами, об’єднує спрямованістю до загальної мети.

Пріоритети розвитку методичної роботи

- варіативне інформування педагогів про досягнення психолого-педагогічної науки та практики, про нові вимоги до фахівця;

- диференційоване навчання й розвиток педагогічних кадрів, підвищення їх кваліфікації;

- активне формування інноваційного потенціалу, професійної мотивації;

- формування, виявлення, вивчення та впровадження найбільш цінного перспективного досвіду педагогічної діяльності;

- підготовка методичного забезпечення для здійснення освітнього процесу;

- формування готовності до професійного самовдосконалення.

Мета методичної роботи:

Удосконалення системи безперервної освіти педагогічних кадрів, вивчення та розвиток педагогічної компетентності кожного педагога; стимулювання творчого потенціалу водночас із формуванням навичок самостійного аналізу власної педагогічної діяльності, організація моніторингу якості освіти відповідно до Державних стандартів

.

Головні завдання діяльності методичної роботи:

- підвищення соціально-психологічної культури педагогічних працівників;

- вдосконалення педагогічної майстерності та сприяння особистісному професійному зростанню педагогів;

- сприяння в опануванні світовою,національною, побутовою культурою.

- підтримка ділового тонусу педагогів;

- стимулювання розвитку ініціативи, творчості, пошуку;

- створення умов для праці в режимі розвитку, в напрямку опанування новими методами, прийомами, засобами, технологіями, системою навчання та виховання

- оптимізація системи мотивації педагогів до підвищення фахової майстерності та узагальнення власного педагогічного досвіду.

Принципи методичної роботи:

- педагогічна співпраця з педагогом.

- робота в режимі довіри, доброзичливості.

- творча атмосфера, стимулювання творчої активності.

- принцип допоміжно-регулювального контролю.

- надання вихователю права вибору.

- системність методичних заходів.

- систематична допомога.

- випереджуючий характер методичної роботи

Форми роботи:

Колективні:

- інструктивно-методичні наради;

- педагогічні ради;

- педагогічні читання;

- семінари-практикуми;

- колективні перегляди освітнього процесу.

Групові:

- методичні об'єднання педагогів дошкільної освіти;

- робота творчих груп;

- консультації

Індивідуальні:

- наставництво;

- самоосвіта;

- взаємовідвідування;

- робота над проблемними питаннями;

- атестація.

Очікуваний результат методичної роботи:

становлення індивідуальної авторської, якісної системи педагогічної діяльності, коли кожний педагог охоплений увагою методиста, разом з ним моделює, планує діяльність, одержує позитивні результати.

Методична робота – це спеціальний комплекс взаємопов'язаних практичних заходів, спрямованих на розвиток творчого потенціалу педагогів, їх безперервну та професійно-методичну освіту, яка зорієнтована в кінцевому результаті на підвищення рівня освіченості, розвинутості і вихованості.

Рішенню цієї проблеми в значній мірі сприяє формування творчого, компетентного педагога.

Роль методичної служби закладу збільшується в сучасних умовах у зв'язку з необхідністю раціонально і оперативно використовувати нові методи, прийоми і форми навчання та виховання. Серед педагогічних інновацій надається перевага особистісно- орієнтованим технологіям, а саме:

- технології організації самостійної роботи (портфоліо),

- інформаційним технологіям;

- комп'ютерним технологіям консультування.

Складається цікава практика методичного навчання, що передбачає активну участь слухачів: творчі групи, школи передового педагогічного досвіду, семінари-практикуми, педагогічні мости, школи молодого вихователя, тренінги. Керувати методичною роботою в педагогічному колективі – це означає нести велику відповідальність, адже головне завдання методиста – допомагати педагогам розвивати мистецтво виховання, вселяти віру в себе.

Одним з основних завдань методичної служби є надання допомоги педагогам у формуванні й удосконаленні навичок самоосвітньої діяльності, що передбачає такі види роботи як: систематичне консультування з питань організації самоосвіти; допомога педагогу у визначенні різних позицій (сильних та слабких) з метою подолання труднощів; постійне інформування про новий передовий педагогічний досвід; підготовка й надання методичних рекомендацій щодо актуальних проблем теорії і практики. Рівень кваліфікації та педагогічної майстерності у кожного педагога свій, тому кожен самостійно обирає форму методичної роботи, засіб удосконалення педагогічної техніки і технології.

З метою забезпечення реалізації самоосвітньої роботи розроблено таку форму систематизації матеріалів як портфоліо самоосвітньої діяльності, яке є своєрідним інформаційним методичним банком педагога, тож воно має такі розділи:

- І блок – Персональний портрет

- ІІ блок – Індивідуальна освітня карта

- ІІІ блок – Мої досягнення

- ІV блок – Робочі матеріали

Крім того, кожним педагогом нашого ЗДО ведеться щоденник з питань підвищення кваліфікації, який включає в себе самоосвітню роботу з наступних питань:

- підвищення фахового рівня;

- підвищення рівня знань з педагогіки та психології, загальнокультурного рівня;

- робота з інструктивно-нормативними документами;

- література;

- словник термінів.

В першому розділі вихователь представляє резюме – своєрідну візитку, своє творче кредо, обирає власний символ, напрямок, визначає педагогічні орієнтири.

Без результатів діагностування, різного роду тестування, анкетування неможливо в повній мірі спланувати власну самоосвітню діяльність, визначити методичну проблему, над якою працюватиме педагог, відповідно підібрати літературу, з якою він працюватиме, в тому числі з термінами, яких надзвичайно багато з'являється в сучасних умовах, і якими педагог має не тільки володіти, а й вміло оперувати, озброюючись знаннями сучасної науки і практики.

Така своєрідна інновація в методичній роботі та організації самоосвіти сприяє самопрогнозуванню, самооцінці, самокорекції, самоконтролю та самоаналізу, а також задоволенню інтересів педагогів у постійному підвищенні їх професійного рівня.

Найбільш ефективними формами підвищення фахової майстерності вважаємо самоосвіту, навчання на курсах підвищення кваліфікації, колективні перегляди занять і окремих форм роботи. В нашому закладі стало традицією серйозно готуватися до проведення відкритих заходів: педагоги за власною ініціативою перевертають підшивки журналів, нову методичну літературу, виготовляють незвичайні посібники, тому що їм самим вже не цікаво дивитися і презентувати застарілий і малоефективний досвід роботи.

Безперечно, лише системний підхід дає можливість чітко визначити проблему, проаналізувати ситуацію, знайти можливі рішення, скоригувати і проаналізувати свої дії, працювати з випередженням, на перспективу.

Найвищим показником професійної компетентності педагогів, нашого закладу вважаємо сформованість в них потреби в самовдосконаленні без спонукання «зверху».

Освіта для сталого розвитку

Наш час - це ера цивілізації, епоха організаційих та інформаційних технологій, епоха технічної культури,епоха відповідального, дбайливого ставлення до довкілля та здоровя люддини. Новому періоду розвитку людства має відповідати нова філософія освіти, нові системи, нові моделі навчання. Сталість відіграє тут генералізуючу роль, оскільки включає в себе основні положення, системність визначення цілей, цінностей, пріоритетів та стратегії розвитку сучасної цивілізації.

Сталий розвиток - це стабільний, спрямованний, збалансованний розвиток економічної, соціальної сфер при раціональному використанні екологічних ресурсів. Поняття сталості передбачає створення умов для розповсюдження такого підходу до життя, коли розвиток суспільства спрямованний забезпечувати потреби нинішніх поколінь без втрат для майбутніх поколінь забезпечувати свої власні потреби. Стале суспільство - це суспільство, яке зберігається протягом життя багатьох поколінь, характеризується далекоглядністю, гнучкістю і мудрістю, за якої не руйнуються його фізичні чи соціальні системи життєзабезпечення.

Ключовими завданнями сталого розвитку є:

- забезпечення випереджаючого розвязання проблем соціального та духовного розвитку;

- узгодження темпів економічного розвитку з господарською ємністю екосистеми;

- збереження і відновлення природних екосистем та їхньої здатності до самовідтворення.

Що таке освіта для сталого розвитку?

Освіта для сталого розвитку базується на фундаментальному припущенні, що людство має радикально змінити сучасний хід економічного, екологічного і соціального розвитку для забезпечення здорового та якісного життя нинішніх та майбутніх поколінь.

Головною метою освіти для сталого розвитку є: формування мислення, орієнтованного на стале майбутнє та відповідні смисложиттєві цінності і пріоритети. Сталий розвиток особистості включає - поетапний гармонійний та збалансований розвиток всебічно освідченної соціально активної особистості, яка має світогляд, сформований на основі моральних принципів та норм, що забезпечують готовність до соціально-відповідальної поведінки і безперервної освіти.

Освіта для сталого розвитку в освітньому процесі передбачає такі зміни:

- для педагогів - це перехід від передачі знань до створення умов для їх активного засвоєння та отримання практичного досвіду:

- для дітей - це перехід від пасивного засвоєння знань до активного їх пошуку, практичного осмислення;

- для адміністрації закладу - це зміни у використанні ресурсів закладом, впровадження принципів сталості та демократизації в управлінні, налагодження діалогу із зацікавленими групами населення.

Сутність освіти для сталого розвитку визначають такі виховні принципи:

- можливість дітьми висловлювати та відстоювати власну точку зору;

- мислити критично;

- вчитися працювати у команді,домовлятися та поважати демократичні рішення;

- бути толерантним та відповідальним;

- бути відкритим для навчання та самонавчання;

- вміти приймати самостійні рішення у власному повсякденному житті.

Який же слід очікувати результат від впровадження освіти для сталого розвитку?

Загальна культура молоді і педагогів у питаннях природозбереження, регуляції відносин у суспільстві значно покращиться, якщо система навчання та виховання в інтересах сталого розвитку зможе забезпечити культурологічний підхід до формування змісту випереджаючої освіти як цілісного педагогічного процесу з постійним підвищенням суспільної домінанти сталості у системі Природа - Суспільство - Людина.

ЗАТВЕРДЖЕНО Директор КЗДО КТ №4

«Золотий ключик»

І. Ю. Шершньова

ПОЛОЖЕННЯ

про методичний кабінет КЗДО КТ №4 «Золотий ключик»

(оновлене на виконання наказу МОНУ від 16.04.2018 року №372)

1. Загальні положення

1.1. Методичний кабінет закладу дошкільної освіти (далі - методичний кабінет) є центром методичної допомоги педагогічним працівникам закладу дошкільної освіти та поширення серед батьків психолого-педагогічних знань щодо забезпечення цілісного розвитку дитини, її фізичних, інтелектуальних і творчих здібностей шляхом виховання, навчання, соціалізації та формування необхідних життєвих навичок.

1.2. Діяльність методичного кабінету організовує і скеровує вихователь-методист закладу дошкільної освіти.

На період відпустки чи тимчасової непрацездатності вихователя-методиста його обов'язки можуть бути покладені на директора або вихователя цього закладу із числа найбільш досвідчених фахівців.

1.3. Робота методичного кабінету організовується згідно з вимогами Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», інших нормативно-правових актів та відповідно До цього Положення.

2. Мета, основні принципи діяльності та функції

методичного кабінету закладу дошкільної освіти

2.1. Метою роботи методичного кабінету є: надання методичної допомоги педагогічним працівникам щодо їх професійного розвитку, підвищення кваліфікації, професійної компетентності; підготовки та проведення освітнього процесу з дітьми, роботи з батьками вихованців, інших законних представників здобувачів освіти; навчально-методичне забезпечення освітнього процесу в закладі дошкільної освіти; поширення серед батьків психолого-педагогічних знань; створення сприятливих умов для самовдосконалення педагогів, розвитку творчої ініціативи у них; забезпечення методичної підтримки щодо реалізації педагогічних ініціатив та апробації навчальної літератури, методичних розробок тощо.

2.2. Діяльність методичного кабінету ґрунтується на таких принципах: демократизму і гуманізму; відкритості; системного підходу до методичного та інформаційно-аналітичного супроводу діяльності закладу дошкільної освіти; рівності умов для кожного педагогічного працівника щодо повної реалізації його духовного, творчого та інтелектуального потенціалу; безперервності професійного вдосконалення; науковості, гнучкості і прогностичності методичної роботи з педагогічними кадрами.

2.3. Функції методичного кабінету:

2.3.1. Цільові: врахування перспектив розвитку дошкільної освіти та специфіки діяльності даного закладу дошкільної освіти;

використання сучасних наукових психолого-педагогічних досягнень, інноваційних технологій;

розширення професійного світогляду педагогічних працівників, систематичне інформування педагогів щодо інновацій у галузі дошкільної освіти;

оновлення інформації, яка постійно змінюється в результаті розвитку науки та впровадження інформаційно-комунікаційних технологій.

2.3.2. Організаційні:

відбір і методичне опрацювання наукових, практичних досягнень у галузі дошкільної освіти, надання рекомендацій щодо їх впровадження в практику роботи закладу дошкільної освіти;

розроблення методичних рекомендацій, зразків дидактичних ігор і вправ, розвивальних посібників з різних видів роботи з дітьми тощо;

надання консультативної і практичної допомоги працівникам дошкільного закладу з питань складання, корекції планів освітньої роботи з дітьми;

надання консультативної допомоги батькам вихованців щодо організації життєдіяльності дітей;

систематичне вивчення стану освітнього процесу, динаміки змін у розвитку дітей дошкільного віку, професійної компетентності педагогічних працівників;

моделювання змісту, форм і методів підвищення фахової кваліфікації, майстерності педагогів закладу дошкільної освіти, підвищення рівня психолого-педагогічної культури батьків вихованців;

виявлення, вивчення, узагальнення та поширення перспективного педагогічного досвіду з метою його застосування в освітньому процесі та удосконалення професійної компетентності педагогів;

організація роботи творчих груп педагогів закладу дошкільної освіти з метою аналізу перспективного педагогічного досвіду, розроблення моделей планування та проведення освітнього процесу з дітьми, методичних рекомендацій для вихователів і батьків, зразків наочно-дидактичного матеріалу та іншого навчально-методичного забезпечення;

узгодження діяльності методичного кабінету з роботою психологічної служби, методичного кабінету міста та інших структур;

створення позитивного психологічного клімату, запобігання виникненню конфліктних ситуацій у педагогічному колективі закладу дошкільної освіти, їх вивчення і розв'язання;

організація взаємодії із закладами загальної середньої освіти з метою забезпечення наступності між дошкільною та початковою освітою.

3. Основні завдання діяльності методичного кабінету

3.1. Основними завданнями діяльності методичного кабінету є:

3.1.1. Забезпечення організаційно-педагогічних умов для життєдіяльності дітей, організація розвивального простору в закладі дошкільної освіти.

3.1.2. Створення рефлексивно-інноваційного середовища, організація системи роботи, спрямованої на удосконалення професійної майстерності, психолого-педагогічної культури педагогічних працівників, підвищення їх кваліфікації, активізацію творчого потенціалу та збагачення досвіду.

3.1.3. Виявлення перспективного педагогічного досвіду в колективі закладу дошкільної освіти і за його межами, сприяння його вивченню, узагальненню, впровадженню та розповсюдженню шляхом висвітлення у засобах масової інформації, організації та участі у виставках, презентаціях, роботі методичних об'єднань, шкіл перспективного педагогічного досвіду тощо. 3.1.4. Впровадження в практику роботи закладу дошкільної освіти нових концептуальних засад функціонування системи дошкільної освіти, освітніх програм, інноваційних технологій і методик розвитку, виховання і навчання дітей.

3.1.5. Здійснення внутрішнього моніторингу якості освіти з метою виявлення та відстеження тенденцій у розвитку якості освіти в закладі, встановлення відповідності фактичних результатів освітньої діяльності в межах державних вимог до змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти (Базового компонента дошкільної освіти) її заявленим цілям, а також оцінювання ступеня, напряму і причин відхилень від цілей.

3.1.6. Інформування педагогів про нормативні документи в галузі дошкільної освіти, різні види навчальної літератури з дошкільної освіти та періодичні фахові видання, надання практичної допомоги у їх використанні.

3.1.7. Надання практичної допомоги молодим спеціалістам та іншим педагогічним працівникам в т. ч. у періоди підготовки їх до атестації, курсової перепідготовки.

Сприяння формальної, неформальної та інформальної освіти дорослих.

Забезпечення здійснення підвищення кваліфікації педагогічних працівників за різними видами (стажування, участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, семінарах-практикумах, семінарах-нарадах, семінарах-тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо) та у різних формах (інституційна, дуальна, на робочому місці тощо).

3.1.8. Сприяння участі колективу закладу дошкільної освіти в інноваційній освітній діяльності різних рівнів за пропозицією органів управління освітою чи з власної ініціативи відповідно до наказу про проведення експерименту або реалізації інноваційного освітнього (науково-педагогічного, науково- психологічного, психолого-педагогічного) проекту.

3.1.9. Пошук і впровадження нових ефективних форм взаємодії закладу дошкільної освіти із сім'ями вихованців, батьківською, педагогічною і науковою громадськістю у здійсненні завдань цілісного всебічного розвитку дітей, популяризації роботи закладу дошкільної освіти.

3.1.10. Координація діяльності закладу дошкільної освіти з іншими закладами освіти, культури тощо для повнішої реалізації завдань формування життєвої компетентності дошкільників.

Супровід участі та допомога педагогічним працівникам у реалізації міжнародних проектів і програм.

3.1.11. Створення та/або поповнення фондів нормативно-правових, інструктивно-методичних документів на паперових та/або електронних носіях, наукової, науково-популярної, методичної психолого-педагогічної, довідкової, енциклопедичної, дитячої художньої літератури, періодичних педагогічних видань, аудіо-, відеоматеріалів, електронних та наочних друкованих засобів навчання, предметної наочності, а також зразків моделей планування, організації і проведення освітнього процесу, інших матеріалів з досвіду роботи педагогів.

3.1.12. Формування та/або поповнення, оновлення інформаційного банку даних (каталогів чи картотек на електронних або/та паперових носіях) з питань змісту дошкільної освіти, організації освітнього процесу, психолого-педагогічних досягнень, наповнення методичного кабінету. При укладанні електронної картотеки чи каталогу може використовуватися інформація, розміщена на офіційних веб-сайтах Міністерства освіти і науки України, Інституту модернізації змісту освітні Національної академії педагогічних наук України, закладів освіти, видавництв тощо.

У разі відсутності електронного інформаційного банку в методичному кабінеті закладу дошкільної освіти можна звернутися до інформаційного банку міського методичного кабінету (центру).

4. Наповнення методичного кабінету

4.1. Наповнення методичного кабінету повинно відповідати таким вимогам: інформативність та змістовність;

доступність;

сучасність;

естетичність;

задоволення потреб педагогів у саморозвитку і професійному самовдосконаленні.

4.2. 3 метою забезпечення вільного доступу і орієнтування в наповненні методичного кабінету його матеріали групуються за окремими розділами: інформація про педагогічні кадри (кількісний і якісний склад) і матеріали для атестації педагогічних працівників;

законодавчі та нормативно-правові акти (закони України, укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України);

галузеві нормативно-правові акти та інструктивно-методичні документи, що регламентують діяльність закладу дошкільної освіти (накази, розпорядження, листи, інструктивно-методичні рекомендації Міністерства освіти і науки України, місцевих органів виконавчої влади та інші нормативно-правові акти);

Базовий компонент дошкільної освіти України (державний стандарт дошкільної освіти), програми (основні й додаткові, комплексні, парціальні), навчальні, навчально-методичні, методичні посібники з різних змістових напрямів дошкільної освіти;

наукова література з різних галузей знань (педагогіка, психологія, біологія, соціологія та ін.);

довідкова й енциклопедична література (довідники, словники, енциклопедій);

зразки перспективного і календарного планування освітньої роботи з дітьми за різними моделями, а також методичних розробок різних форм організації дитячої життєдіяльності (свят, розваг, походів за межі закладу дошкільної освіти, ігор, дослідне-пошукової, організованої навчально- пізнавальної діяльності (занять) та ін.);

методичні розробки консультацій для педагогів і батьків (педагогічного, методичного, психологічного, медичного, дефектологічного змісту тощо), плани проведення семінарів, практикумів, тренінгів, засідань «круглих столів», ділових ігор та інших форм методичної роботи з кадрами;

бібліотека художньої літератури для дітей (з програмовими й позапрограмовими творами різних жанрів вітчизняних і зарубіжних авторів, українського фольклору);

зразки навчально-наочних, ігрових та дидактичних матеріалів, посібників;

добірка фахових періодичних видань (газети, журнали, альманахи, часописи тощо);

переліки навчальних видань, рекомендованих Міністерством освіти і науки України, ігрового та навчально-дидактичного обладнання для закладів дошкільної освіти, а також перелік наявних наочних засобів розвитку і навчання (репродукції картин, альбоми ілюстрацій, фотоматеріалів, схеми, таблиці, муляжі, аудіо- та відеоматеріали, електронні засоби навчання тощо) із зазначенням місця їх розташування;

досвід роботи закладів дошкільної освіти міста, району, області, країни (з анотаціями);

технічні засоби розвитку i навчання.

У разі потреби наповнення методичного кабінету може групуватися за іншими розділами, тематичними блоками.

ЗАТВЕРДЖЕНО Директор КЗДО КТ №4

«Золотий ключик»

І. Ю. Шершньова

ПОЛОЖЕННЯ

про методичний кабінет КЗДО КТ №4 «Золотий ключик»

(оновлене на виконання наказу МОНУ від 16.04.2018 року №372)

1. Загальні положення

1.1. Методичний кабінет закладу дошкільної освіти (далі - методичний кабінет) є центром методичної допомоги педагогічним працівникам закладу дошкільної освіти та поширення серед батьків психолого-педагогічних знань щодо забезпечення цілісного розвитку дитини, її фізичних, інтелектуальних і творчих здібностей шляхом виховання, навчання, соціалізації та формування необхідних життєвих навичок.

1.2. Діяльність методичного кабінету організовує і скеровує вихователь-методист закладу дошкільної освіти.

На період відпустки чи тимчасової непрацездатності вихователя-методиста його обов'язки можуть бути покладені на директора або вихователя цього закладу із числа найбільш досвідчених фахівців.

1.3. Робота методичного кабінету організовується згідно з вимогами Законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», інших нормативно-правових актів та відповідно До цього Положення.

2. Мета, основні принципи діяльності та функції

методичного кабінету закладу дошкільної освіти

2.1. Метою роботи методичного кабінету є: надання методичної допомоги педагогічним працівникам щодо їх професійного розвитку, підвищення кваліфікації, професійної компетентності; підготовки та проведення освітнього процесу з дітьми, роботи з батьками вихованців, інших законних представників здобувачів освіти; навчально-методичне забезпечення освітнього процесу в закладі дошкільної освіти; поширення серед батьків психолого-педагогічних знань; створення сприятливих умов для самовдосконалення педагогів, розвитку творчої ініціативи у них; забезпечення методичної підтримки щодо реалізації педагогічних ініціатив та апробації навчальної літератури, методичних розробок тощо.

2.2. Діяльність методичного кабінету ґрунтується на таких принципах: демократизму і гуманізму; відкритості; системного підходу до методичного та інформаційно-аналітичного супроводу діяльності закладу дошкільної освіти; рівності умов для кожного педагогічного працівника щодо повної реалізації його духовного, творчого та інтелектуального потенціалу; безперервності професійного вдосконалення; науковості, гнучкості і прогностичності методичної роботи з педагогічними кадрами.

2.3. Функції методичного кабінету:

2.3.1. Цільові: врахування перспектив розвитку дошкільної освіти та специфіки діяльності даного закладу дошкільної освіти;

використання сучасних наукових психолого-педагогічних досягнень, інноваційних технологій;

розширення професійного світогляду педагогічних працівників, систематичне інформування педагогів щодо інновацій у галузі дошкільної освіти;

оновлення інформації, яка постійно змінюється в результаті розвитку науки та впровадження інформаційно-комунікаційних технологій.

2.3.2. Організаційні:

відбір і методичне опрацювання наукових, практичних досягнень у галузі дошкільної освіти, надання рекомендацій щодо їх впровадження в практику роботи закладу дошкільної освіти;

розроблення методичних рекомендацій, зразків дидактичних ігор і вправ, розвивальних посібників з різних видів роботи з дітьми тощо;

надання консультативної і практичної допомоги працівникам дошкільного закладу з питань складання, корекції планів освітньої роботи з дітьми;

надання консультативної допомоги батькам вихованців щодо організації життєдіяльності дітей;

систематичне вивчення стану освітнього процесу, динаміки змін у розвитку дітей дошкільного віку, професійної компетентності педагогічних працівників;

моделювання змісту, форм і методів підвищення фахової кваліфікації, майстерності педагогів закладу дошкільної освіти, підвищення рівня психолого-педагогічної культури батьків вихованців;

виявлення, вивчення, узагальнення та поширення перспективного педагогічного досвіду з метою його застосування в освітньому процесі та удосконалення професійної компетентності педагогів;

організація роботи творчих груп педагогів закладу дошкільної освіти з метою аналізу перспективного педагогічного досвіду, розроблення моделей планування та проведення освітнього процесу з дітьми, методичних рекомендацій для вихователів і батьків, зразків наочно-дидактичного матеріалу та іншого навчально-методичного забезпечення;

узгодження діяльності методичного кабінету з роботою психологічної служби, методичного кабінету міста та інших структур;

створення позитивного психологічного клімату, запобігання виникненню конфліктних ситуацій у педагогічному колективі закладу дошкільної освіти, їх вивчення і розв'язання;

організація взаємодії із закладами загальної середньої освіти з метою забезпечення наступності між дошкільною та початковою освітою.

3. Основні завдання діяльності методичного кабінету

3.1. Основними завданнями діяльності методичного кабінету є:

3.1.1. Забезпечення організаційно-педагогічних умов для життєдіяльності дітей, організація розвивального простору в закладі дошкільної освіти.

3.1.2. Створення рефлексивно-інноваційного середовища, організація системи роботи, спрямованої на удосконалення професійної майстерності, психолого-педагогічної культури педагогічних працівників, підвищення їх кваліфікації, активізацію творчого потенціалу та збагачення досвіду.

3.1.3. Виявлення перспективного педагогічного досвіду в колективі закладу дошкільної освіти і за його межами, сприяння його вивченню, узагальненню, впровадженню та розповсюдженню шляхом висвітлення у засобах масової інформації, організації та участі у виставках, презентаціях, роботі методичних об'єднань, шкіл перспективного педагогічного досвіду тощо. 3.1.4. Впровадження в практику роботи закладу дошкільної освіти нових концептуальних засад функціонування системи дошкільної освіти, освітніх програм, інноваційних технологій і методик розвитку, виховання і навчання дітей.

3.1.5. Здійснення внутрішнього моніторингу якості освіти з метою виявлення та відстеження тенденцій у розвитку якості освіти в закладі, встановлення відповідності фактичних результатів освітньої діяльності в межах державних вимог до змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти (Базового компонента дошкільної освіти) її заявленим цілям, а також оцінювання ступеня, напряму і причин відхилень від цілей.

3.1.6. Інформування педагогів про нормативні документи в галузі дошкільної освіти, різні види навчальної літератури з дошкільної освіти та періодичні фахові видання, надання практичної допомоги у їх використанні.

3.1.7. Надання практичної допомоги молодим спеціалістам та іншим педагогічним працівникам в т. ч. у періоди підготовки їх до атестації, курсової перепідготовки.

Сприяння формальної, неформальної та інформальної освіти дорослих.

Забезпечення здійснення підвищення кваліфікації педагогічних працівників за різними видами (стажування, участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, семінарах-практикумах, семінарах-нарадах, семінарах-тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо) та у різних формах (інституційна, дуальна, на робочому місці тощо).

3.1.8. Сприяння участі колективу закладу дошкільної освіти в інноваційній освітній діяльності різних рівнів за пропозицією органів управління освітою чи з власної ініціативи відповідно до наказу про проведення експерименту або реалізації інноваційного освітнього (науково-педагогічного, науково- психологічного, психолого-педагогічного) проекту.

3.1.9. Пошук і впровадження нових ефективних форм взаємодії закладу дошкільної освіти із сім'ями вихованців, батьківською, педагогічною і науковою громадськістю у здійсненні завдань цілісного всебічного розвитку дітей, популяризації роботи закладу дошкільної освіти.

3.1.10. Координація діяльності закладу дошкільної освіти з іншими закладами освіти, культури тощо для повнішої реалізації завдань формування життєвої компетентності дошкільників.

Супровід участі та допомога педагогічним працівникам у реалізації міжнародних проектів і програм.

3.1.11. Створення та/або поповнення фондів нормативно-правових, інструктивно-методичних документів на паперових та/або електронних носіях, наукової, науково-популярної, методичної психолого-педагогічної, довідкової, енциклопедичної, дитячої художньої літератури, періодичних педагогічних видань, аудіо-, відеоматеріалів, електронних та наочних друкованих засобів навчання, предметної наочності, а також зразків моделей планування, організації і проведення освітнього процесу, інших матеріалів з досвіду роботи педагогів.

3.1.12. Формування та/або поповнення, оновлення інформаційного банку даних (каталогів чи картотек на електронних або/та паперових носіях) з питань змісту дошкільної освіти, організації освітнього процесу, психолого-педагогічних досягнень, наповнення методичного кабінету. При укладанні електронної картотеки чи каталогу може використовуватися інформація, розміщена на офіційних веб-сайтах Міністерства освіти і науки України, Інституту модернізації змісту освітні Національної академії педагогічних наук України, закладів освіти, видавництв тощо.

У разі відсутності електронного інформаційного банку в методичному кабінеті закладу дошкільної освіти можна звернутися до інформаційного банку міського методичного кабінету (центру).

4. Наповнення методичного кабінету

4.1. Наповнення методичного кабінету повинно відповідати таким вимогам: інформативність та змістовність;

доступність;

сучасність;

естетичність;

задоволення потреб педагогів у саморозвитку і професійному самовдосконаленні.

4.2. 3 метою забезпечення вільного доступу і орієнтування в наповненні методичного кабінету його матеріали групуються за окремими розділами: інформація про педагогічні кадри (кількісний і якісний склад) і матеріали для атестації педагогічних працівників;

законодавчі та нормативно-правові акти (закони України, укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України);

галузеві нормативно-правові акти та інструктивно-методичні документи, що регламентують діяльність закладу дошкільної освіти (накази, розпорядження, листи, інструктивно-методичні рекомендації Міністерства освіти і науки України, місцевих органів виконавчої влади та інші нормативно-правові акти);

Базовий компонент дошкільної освіти України (державний стандарт дошкільної освіти), програми (основні й додаткові, комплексні, парціальні), навчальні, навчально-методичні, методичні посібники з різних змістових напрямів дошкільної освіти;

наукова література з різних галузей знань (педагогіка, психологія, біологія, соціологія та ін.);

довідкова й енциклопедична література (довідники, словники, енциклопедій);

зразки перспективного і календарного планування освітньої роботи з дітьми за різними моделями, а також методичних розробок різних форм організації дитячої життєдіяльності (свят, розваг, походів за межі закладу дошкільної освіти, ігор, дослідне-пошукової, організованої навчально- пізнавальної діяльності (занять) та ін.);

методичні розробки консультацій для педагогів і батьків (педагогічного, методичного, психологічного, медичного, дефектологічного змісту тощо), плани проведення семінарів, практикумів, тренінгів, засідань «круглих столів», ділових ігор та інших форм методичної роботи з кадрами;

бібліотека художньої літератури для дітей (з програмовими й позапрограмовими творами різних жанрів вітчизняних і зарубіжних авторів, українського фольклору);

зразки навчально-наочних, ігрових та дидактичних матеріалів, посібників;

добірка фахових періодичних видань (газети, журнали, альманахи, часописи тощо);

переліки навчальних видань, рекомендованих Міністерством освіти і науки України, ігрового та навчально-дидактичного обладнання для закладів дошкільної освіти, а також перелік наявних наочних засобів розвитку і навчання (репродукції картин, альбоми ілюстрацій, фотоматеріалів, схеми, таблиці, муляжі, аудіо- та відеоматеріали, електронні засоби навчання тощо) із зазначенням місця їх розташування;

досвід роботи закладів дошкільної освіти міста, району, області, країни (з анотаціями);

технічні засоби розвитку i навчання.

У разі потреби наповнення методичного кабінету може групуватися за іншими розділами, тематичними блоками.

Методична робота В КЗДО КТ № 4 «Золотий ключик»

Методична робота в КЗДО КТ №4 «Золотий ключик» – це комплексний процес, у ході якого здійснюється практичне навчання педагогічних працівників ефективним формам і методам роботи з дітьми. Методична робота з педагогічними кадрами проводиться, використовуючи різноманітні форми роботи з метою підвищення їх педагогічної майстерності.

Правило кожного педагога — з перших хвилин перебування дитини в дошкільному закладі оточити її увагою, теплом, цінувати її уподобання, прагнення.

В основі педпроцесу – особистісно-орієнтована моделі. Реалізація завдань освітнього процесу здійснюється відповідно вимог Освітньої програми для дітей від 2 до 7 років "Дитина". Увага і повага до дитини, турбота про її розвиток. здібності, особистісні якості, нахили – найважливіше у роботі нашого закладу дошкільної освіти.

ЗАВДАННЯ МЕТОДИЧНОЇ СЛУЖБИ

- Розробка рекомендацій по створенню предметно - ігрового середовища за всіма видами дитячої дільності;

- Узагальнення перспективного досвіду педагогів;

- Надання методичної допомоги працівникам закладу дошкільної освіти.

Актуальність проблеми якості дошкільної освіти зростає з кожним днем. Сучасні вимоги, які висуває суспільство до освіти, набувають небаченої мінливості та динамізму. Для педагогів закладів дошкільної освіти пріоритетним є завдання побудувати свою роботу так, щоб вона не тільки відповідала запитам суспільства, а й забезпечувала збереження самоцінності, неповторності дошкільного періоду дитинства (згідно основних напрямків Базового компонента дошкільної освіти в Україні).

В умовах соціальних реформ високий рівень загальної та фахової педагогічної освіти в цілому не вирішує просвітніх проблем, адже перед системою освіти одним із найважливіших завдань постає підвищення ефективності та якості методичної роботи.

Однією з умов управління якістю освіти є оптимізація педагогічного процесу, що здійснюється в результаті роботи з таких напрямів:

- оновлення змісту дошкільної освіти;

- активізація творчого потенціалу педагогічних працівників;

- організація дієвого освітнього простору і середовища.

Діяльність закладу в інноваційному режимі обумовлює систематичне вдосконалення змісту і методів освіти дошкільників; підвищення кваліфікації працівників, організацію психолого-педагогічної освіти батьків. Поняття “якість дошкільної освіти” з позиції кожного суб’єкта освітнього процесу трактується по-різному. Для педагогів – це позитивна оцінка їхньої діяльності керівництвом,батьками; успішне виконання освітньої програми всіма дітьми; оптимальний добір методів і прийомів роботи з дітьми; підтримка інтересу дітей до процесу будь-якої діяльності, успішний їхній розвиток; збереження і зміцнення здоров’я кожної дитини; раціональне використання часу дітей і вихователя, забезпеченість педагогічного процесу всіма необхідними методичними рекомендаціями і системою планування.

Правила методичної роботи:

- організована нестандартно, яскраво, жваво, цікаво, з урахуванням індивідуальних запитів і можливостей педагогів;

- приносить вихователям відчутну практичну допомогу, тобто має безпосередній вихід;

- позначається на рівні підготовленості вихованців;

- задовольняє духовні, естетичні, моральні та інші запити педагога;

- постійно користується увагою адміністрації: стимулюється, контролюється, враховується при підбитті підсумків;

- створює умови для виникнення людських контактів і творчого спілкування з колегами, об’єднує спрямованістю до загальної мети.

Пріоритети розвитку методичної роботи

- варіативне інформування педагогів про досягнення психолого-педагогічної науки та практики, про нові вимоги до фахівця;

- диференційоване навчання й розвиток педагогічних кадрів, підвищення їх кваліфікації;

- активне формування інноваційного потенціалу, професійної мотивації;

- формування, виявлення, вивчення та впровадження найбільш цінного перспективного досвіду педагогічної діяльності;

- підготовка методичного забезпечення для здійснення освітнього процесу;

- формування готовності до професійного самовдосконалення.

Мета методичної роботи:

Удосконалення системи безперервної освіти педагогічних кадрів, вивчення та розвиток педагогічної компетентності кожного педагога; стимулювання творчого потенціалу водночас із формуванням навичок самостійного аналізу власної педагогічної діяльності, організація моніторингу якості освіти відповідно до Державних стандартів

.

Головні завдання діяльності методичної роботи:

- підвищення соціально-психологічної культури педагогічних працівників;

- вдосконалення педагогічної майстерності та сприяння особистісному професійному зростанню педагогів;

- сприяння в опануванні світовою,національною, побутовою культурою.

- підтримка ділового тонусу педагогів;

- стимулювання розвитку ініціативи, творчості, пошуку;

- створення умов для праці в режимі розвитку, в напрямку опанування новими методами, прийомами, засобами, технологіями, системою навчання та виховання

- оптимізація системи мотивації педагогів до підвищення фахової майстерності та узагальнення власного педагогічного досвіду.

Принципи методичної роботи:

- педагогічна співпраця з педагогом.

- робота в режимі довіри, доброзичливості.

- творча атмосфера, стимулювання творчої активності.

- принцип допоміжно-регулювального контролю.

- надання вихователю права вибору.

- системність методичних заходів.

- систематична допомога.

- випереджуючий характер методичної роботи

Форми роботи:

Колективні:

- інструктивно-методичні наради;

- педагогічні ради;

- педагогічні читання;

- семінари-практикуми;

- колективні перегляди освітнього процесу.

Групові:

- методичні об'єднання педагогів дошкільної освіти;

- робота творчих груп;

- консультації

Індивідуальні:

- наставництво;

- самоосвіта;

- взаємовідвідування;

- робота над проблемними питаннями;

- атестація.

Очікуваний результат методичної роботи:

становлення індивідуальної авторської, якісної системи педагогічної діяльності, коли кожний педагог охоплений увагою методиста, разом з ним моделює, планує діяльність, одержує позитивні результати.

Методична робота – це спеціальний комплекс взаємопов'язаних практичних заходів, спрямованих на розвиток творчого потенціалу педагогів, їх безперервну та професійно-методичну освіту, яка зорієнтована в кінцевому результаті на підвищення рівня освіченості, розвинутості і вихованості.

Рішенню цієї проблеми в значній мірі сприяє формування творчого, компетентного педагога.

Роль методичної служби закладу збільшується в сучасних умовах у зв'язку з необхідністю раціонально і оперативно використовувати нові методи, прийоми і форми навчання та виховання. Серед педагогічних інновацій надається перевага особистісно- орієнтованим технологіям, а саме:

- технології організації самостійної роботи (портфоліо),

- інформаційним технологіям;

- комп'ютерним технологіям консультування.

Складається цікава практика методичного навчання, що передбачає активну участь слухачів: творчі групи, школи передового педагогічного досвіду, семінари-практикуми, педагогічні мости, школи молодого вихователя, тренінги. Керувати методичною роботою в педагогічному колективі – це означає нести велику відповідальність, адже головне завдання методиста – допомагати педагогам розвивати мистецтво виховання, вселяти віру в себе.

Одним з основних завдань методичної служби є надання допомоги педагогам у формуванні й удосконаленні навичок самоосвітньої діяльності, що передбачає такі види роботи як: систематичне консультування з питань організації самоосвіти; допомога педагогу у визначенні різних позицій (сильних та слабких) з метою подолання труднощів; постійне інформування про новий передовий педагогічний досвід; підготовка й надання методичних рекомендацій щодо актуальних проблем теорії і практики. Рівень кваліфікації та педагогічної майстерності у кожного педагога свій, тому кожен самостійно обирає форму методичної роботи, засіб удосконалення педагогічної техніки і технології.

З метою забезпечення реалізації самоосвітньої роботи розроблено таку форму систематизації матеріалів як портфоліо самоосвітньої діяльності, яке є своєрідним інформаційним методичним банком педагога, тож воно має такі розділи:

- І блок – Персональний портрет

- ІІ блок – Індивідуальна освітня карта

- ІІІ блок – Мої досягнення

- ІV блок – Робочі матеріали

Крім того, кожним педагогом нашого ЗДО ведеться щоденник з питань підвищення кваліфікації, який включає в себе самоосвітню роботу з наступних питань:

- підвищення фахового рівня;

- підвищення рівня знань з педагогіки та психології, загальнокультурного рівня;

- робота з інструктивно-нормативними документами;

- література;

- словник термінів.

В першому розділі вихователь представляє резюме – своєрідну візитку, своє творче кредо, обирає власний символ, напрямок, визначає педагогічні орієнтири.

Без результатів діагностування, різного роду тестування, анкетування неможливо в повній мірі спланувати власну самоосвітню діяльність, визначити методичну проблему, над якою працюватиме педагог, відповідно підібрати літературу, з якою він працюватиме, в тому числі з термінами, яких надзвичайно багато з'являється в сучасних умовах, і якими педагог має не тільки володіти, а й вміло оперувати, озброюючись знаннями сучасної науки і практики.

Така своєрідна інновація в методичній роботі та організації самоосвіти сприяє самопрогнозуванню, самооцінці, самокорекції, самоконтролю та самоаналізу, а також задоволенню інтересів педагогів у постійному підвищенні їх професійного рівня.

Найбільш ефективними формами підвищення фахової майстерності вважаємо самоосвіту, навчання на курсах підвищення кваліфікації, колективні перегляди занять і окремих форм роботи. В нашому закладі стало традицією серйозно готуватися до проведення відкритих заходів: педагоги за власною ініціативою перевертають підшивки журналів, нову методичну літературу, виготовляють незвичайні посібники, тому що їм самим вже не цікаво дивитися і презентувати застарілий і малоефективний досвід роботи.

Безперечно, лише системний підхід дає можливість чітко визначити проблему, проаналізувати ситуацію, знайти можливі рішення, скоригувати і проаналізувати свої дії, працювати з випередженням, на перспективу.

Найвищим показником професійної компетентності педагогів, нашого закладу вважаємо сформованість в них потреби в самовдосконаленні без спонукання «зверху».

Освіта для сталого розвитку

Наш час - це ера цивілізації, епоха організаційих та інформаційних технологій, епоха технічної культури,епоха відповідального, дбайливого ставлення до довкілля та здоровя люддини. Новому періоду розвитку людства має відповідати нова філософія освіти, нові системи, нові моделі навчання. Сталість відіграє тут генералізуючу роль, оскільки включає в себе основні положення, системність визначення цілей, цінностей, пріоритетів та стратегії розвитку сучасної цивілізації.

Сталий розвиток - це стабільний, спрямованний, збалансованний розвиток економічної, соціальної сфер при раціональному використанні екологічних ресурсів. Поняття сталості передбачає створення умов для розповсюдження такого підходу до життя, коли розвиток суспільства спрямованний забезпечувати потреби нинішніх поколінь без втрат для майбутніх поколінь забезпечувати свої власні потреби. Стале суспільство - це суспільство, яке зберігається протягом життя багатьох поколінь, характеризується далекоглядністю, гнучкістю і мудрістю, за якої не руйнуються його фізичні чи соціальні системи життєзабезпечення.

Ключовими завданнями сталого розвитку є:

- забезпечення випереджаючого розвязання проблем соціального та духовного розвитку;

- узгодження темпів економічного розвитку з господарською ємністю екосистеми;

- збереження і відновлення природних екосистем та їхньої здатності до самовідтворення.

Що таке освіта для сталого розвитку?

Освіта для сталого розвитку базується на фундаментальному припущенні, що людство має радикально змінити сучасний хід економічного, екологічного і соціального розвитку для забезпечення здорового та якісного життя нинішніх та майбутніх поколінь.

Головною метою освіти для сталого розвитку є: формування мислення, орієнтованного на стале майбутнє та відповідні смисложиттєві цінності і пріоритети. Сталий розвиток особистості включає - поетапний гармонійний та збалансований розвиток всебічно освідченної соціально активної особистості, яка має світогляд, сформований на основі моральних принципів та норм, що забезпечують готовність до соціально-відповідальної поведінки і безперервної освіти.

Освіта для сталого розвитку в освітньому процесі передбачає такі зміни:

- для педагогів - це перехід від передачі знань до створення умов для їх активного засвоєння та отримання практичного досвіду:

- для дітей - це перехід від пасивного засвоєння знань до активного їх пошуку, практичного осмислення;

- для адміністрації закладу - це зміни у використанні ресурсів закладом, впровадження принципів сталості та демократизації в управлінні, налагодження діалогу із зацікавленими групами населення.

Сутність освіти для сталого розвитку визначають такі виховні принципи:

- можливість дітьми висловлювати та відстоювати власну точку зору;

- мислити критично;

- вчитися працювати у команді,домовлятися та поважати демократичні рішення;

- бути толерантним та відповідальним;

- бути відкритим для навчання та самонавчання;

- вміти приймати самостійні рішення у власному повсякденному житті.

Який же слід очікувати результат від впровадження освіти для сталого розвитку?

Загальна культура молоді і педагогів у питаннях природозбереження, регуляції відносин у суспільстві значно покращиться, якщо система навчання та виховання в інтересах сталого розвитку зможе забезпечити культурологічний підхід до формування змісту випереджаючої освіти як цілісного педагогічного процесу з постійним підвищенням суспільної домінанти сталості у системі Природа - Суспільство - Людина.

Рекомендації щодо облаштування

Куточка книги в групових кімнатах ЗДО

Підготувала:

вихователь-методист Салюк О.О.

Що таке куточок книги? Це особливий, спеціально виділене та оформлене місце в груповій кімнаті,

Куточок книги повинен бути у всіх групах дитячого закладу.

Оформлення куточка книги кожен вихователь може проявити індивідуальний смак і творчість - головні умови, які повинні бути дотримані, це зручність і доцільність.

Куточок книги повинен бути затишним, привабливим, які мають дитину до неквапливому зосередженому спілкування з книгою.

Куточок книги відіграє істотну роль у формуванні у дошкільників інтересу і любові до художньої літератури.

У цьому куточку дитина повинна мати можливість самостійно, на свій смак вибрати книгу і спокійно розглянути її. Дитина повинна мати можливість уважно і зосереджено розглянути ілюстрації, згадати зміст, багаторазово повернутися до взволновавшим його епізодами.

Крім того, уважно розглядаючи ілюстрації, дитина прилучається до образотворчого мистецтва, вчиться бачити і розуміти графічні способи передачі літературного змісту. Ілюстрована книга - це перший художній музей.

Крім того, в Куточку книги вихователь має можливість прищепити навички культури спілкування та поводження з книгою.

Як раціонально організувати куточок книги.

1. Куточок книги розташовують далеко від місць ігор дітей, щоб галасливі ігри не відволікали дитини від зосередженого спілкування з книгою.

2. Потрібно продумати правильне освітлення:

Природне (поблизу вікна) і електричне (наявність настільної лампи, настінного бра) для вечірнього читання.

3. Існують різні варіанти оформлення книжкового куточка:

- Полички, відкриті вітрини, де зберігаються книги, альбоми;

- Спеціально виділені столи і до них стільці або крісла.

Головне, щоб дитині було затишно, щоб все надихало його до неквапливому, зосередженому спілкування з книгою.

4. Підбір літератури та педагогічна робота повинні відповідати віковим особливостям і потребам дітей.

Молодші групи.

- Вихователь знайомить дітей з Куточком книги,

- Його пристроєм і призначенням,

- Привчає розглядати книги (картинки) тільки там,

- Повідомляє правила, яких треба дотримуватися:

* брати книги тільки чистими руками,

* перегортати обережно,

* не рвати, не м'яти, не використовувати для ігор,

* після того як подивився, завжди класти книжку на місце й ін.

- У книжковій вітрині виставляється трохи книжок (4-5), але у вихователя повинні бути поблизу в запасі додаткові примірники цих книг, тому маленькі діти схильні до наслідування і якщо хтось з них починає розглядати книгу, то і в інших виникає бажання отримати таку саму.

- В книжковому куточку поміщають видання добре знайомі дітям, з яскравими ілюстраціями книги.

- Крім книг, у куточку книги можуть перебувати окремі малюнки, наклеєні на картон, і невеликі альбоми для розглядання на близькі для дітей теми«Іграшки», «Ігри і заняття дітей», «Домашні тварини» та ін).

Перевага віддається книжок-картинок таким як «Колобок», «Теремок» з ілюстраціями, «Плутанина «Вусатий-смугастий»,

- Вихователь вчить уважно розглядати картинки в книзі, впізнавати героїв, їх дії, спонукає згадувати і переказувати окремі епізоди.

Середня група

- Закріплюються основні вміння самостійно й акуратно розглядати книги, ці вміння мають стати звичкою.

- Вихователь звертає увагу дітей на те, що книги легко мнуться і рвуться, показує способи догляду за ними, залучає до спостережень за лагодженням книги і участі в ній.

- Під час розглядання картинок в книзі вихователь звертає увагу дітей не тільки на героїв і їх дії, але і на виразні подробиці

- ілюстрацій (костюм героя, своєрідні предмети обстановки, деякі деталі пейзажу тощо).

Старші групи.

- Задоволення різноманітних інтересів дітей. Кожен повинен знайти книгу за своїм бажанням і смаком.

Тому на книжковій вітрині можна поміщати одночасно 8-10 різних книг.

Як відібрати книги, з тим, щоб найкращим чином врахувати різні смаки та інтереси дітей?

- 2-3 казкових твори, щоб задовольнити постійний інтерес до казок.

- Для формування громадянських рис особистості дитини в куточку книги повинні бути вірші, розповіді, знайомлять дітей з історією нашої Батьківщини, з її сьогоднішнім життям.

- Книги про життя природи, про тварин і рослини. Розглядання ілюстрацій природознавчих книг дитина краще пізнає таємниці і закономірності світу природи:

- На вітрині повинні перебувати твори, з якими в даний час дітей знайомлять на заняттях..

- Гумористичні книги з картинками для задоволення потреби повеселитися, посміятися, створює у групі радісну атмосферу, емоційний комфорт.

- Крім того, в куточок книги можна іноді розміщувати цікаві, добре ілюстровані книги, які діти приносять з дому, а також «товсті» книги, які вихователь читає в групі протягом тривалого періоду часу.

Яким чином відбувається заміна книг?

Як довго стоїть кожна книга на вітрині?

Потрібні тематичні виставки книг?

- Не можна визначити точний термін перебування на виставці кожної окремої книги.

Є книги, перегортати і розглядати які діти готові довгий час, постійно відкриваючи в них нові цікаві для себе речі.

Такі книги можуть і повинні довго перебувати в групі, даруючи дітям радість щоденного спілкування.

- В середньому термін перебування книги в куточку книги становить 2-2,5 тижні.

- У старших групах влаштовують тематичні виставки книг.

Мета таких виставок поглибити літературні інтереси дітей, зробити для дошкільнят особливо важливою, актуальною ту чи іншу літературну чи суспільне важливу тему

Правила, які важливо дотримуватися при організації тематичної виставки.

· Тема виставки обов'язково повинна бути важливою, актуальною для дітей (пов'язаної з майбутнім святом, ювілеєм письменника або художника-ілюстратора, з вмістом планованого ранку тощо)

· Необхідний особливий, ретельний відбір книг з точки зору художнього оформлення, зовнішнього стану

· Виставка повинна бути нетривалої. Як не важлива тема, як не привабливо її оформлення, вона не повинна тривати більше 3-4-х днів, тому далі увагу і інтерес дошкільнят буде неминуче знижуватися

Керівництво

-

Вихователь допомагає створити в групі спокійну, зручну обстановку для самостійного зосередженого спілкування дітей з літературними творами

- Необхідно залучати дітей до спільного розглядання та обговорення книг. Спонукаючи разом розглянути книгу, поговорити про неї, вихователь тим самим формує вміння сприймати її в єдності словесного та образотворчого мистецтва. Звертає їх увагу на те, як зображені головні герої і т.п.

Набуття знань з літератури, начитаності сприяють літературні ігри.

· Наклеївши кольорові ілюстрації на картон і порізали на кілька частин (від 2-х до 8-ми), можна зробити гру «Збери картинку».

Ця гра розвиває відтворює уяву, змушує промовляти епізод, зображений на картинці, розвиває пов'язану мова.

· Наклеєні на картон ілюстрації допоможуть дитині відновити послідовність сюжету. Переплутавши картинки і прибравши одну з них, пропонуємо розповісти, який епізод «зник».

У цій грі розвивається кмітливість, швидкість реакції, пам'ять.

· Вирізавши по контуру зображення героїв казки і наклеївши їх на тканину, можна влаштувати «театр картинок».

· Можна запропонувати дітям невелику вікторину, яка допоможе визначити начитаної серед присутніх.

Показуючи зображення героїв казки, можна ставити наступні питання:

У яких казках зустрічаються заєць, вовк, ведмідь, лисиця?

Які казки починаються зі слів: «Жили-були дід та баба»?

В яких казках дія відбуваються в лісі?

В яких казках їдять пиріжки, млинці, колобки, плюшки та інші хлібобулочні вироби («Маша і ведмідь», «Червона шапочка», «Крилатий, волохатий та масляний» і ін)?

· З 2-х екземплярів «Колобка» (або будь-якої іншої казки) можна зробити ігри за типом «Доміно», «Лото».

Ці ігри розвивають увагу, вміння вести себе в колективі, виконувати правила гри, вміти програвати.

· Однакові старенькі книжки можна використовувати в іграх-змаганнях, які будуть цікаві дітям старшого віку і які прикрасять дитяче свято або вечірку.

Для гри діти діляться на дві команди (учасників має бути стільки ж, скільки картинок до казки). Всі учасники отримують по епізоду-картинці. Потім за сигналом кожна команда повинна вишикуватися по порядку дії (сюжетом) казки. Виграє та команда, яка зробить це найшвидше і правильно.

Гру можна ускладнити, якщо додати до набору картинок з однієї казки деякі «зайві» епізоди з інших творів, перемішати їх і покласти на протилежні сторони столу. Кожна команда шикується один за одним у свого «набору». За сигналом перший учасник команди повинен відшукати картинку з першим епізодом заданої казки і, поклавши його на картонну смугу під № 1, стати останнім в дію своєї команди; другий відшукує 2-ий епізод, і т.д. Виграє команда, яка впорається із завданням - вибудує сюжет з картинок першій без помилок.

(Це можуть бути як ілюстрації із старих пошарпаних книжок, так і малюнки, зроблені дітьми або дорослими).

· Для дітей, які вміють читати, картинки можна замінити словами, написаними великим красивим шрифтом на невеликих смужки картону.

«Зимовище звірів» - ПІВЕНЬ, СВИНЯ, БАРАН, ГУСАК, БИК.

Старшим дошкільнятам можна запропонувати більш складні ігри, використовуючи зображення літературних героїв зі старих книжок або намальовані самими дітьми.

Питання: Назвіть друзів цього героя (варіанти: недругів, батьків, сучасників). Наприклад, герой - Буратіно його друзі - Пьєро, Мальвіна, Артемон, ін. ляльки вороги - Карабас, Дуремар, лисиця Аліса, кіт Базиліо, батьки - тато Карло, а може бути Олексій Толстой, який придумав цю казку.

Якою мовою заговорив би герой, якби ожив? Попелюшка - французькою, Дюймовочка - на датському, Карлсон - на шведському, три порося - англійською.

· В іграх можна використовувати образки тексту та питання можна варіювати.

1. 1.Читається уривок.

2. 2.Питання

Як називається цей твір? Хто його автор? Які твори письменника ви знаєте? Назвіть казки, оповідання, вірші, де головна героїня - жаба (ведмідь, лисиця тощо). Хто з літературних героїв подорожував по повітрю? В яких творах є качки, гуси, лебеді, домашні птахи? Назвіть твори, де розмовляють тварини і т.п.

· Гра «Докончи фразу».

Дорослий з конверта або коробки дістає листівку з наклеєною на неї уривком і читає його не до кінця, а діти по пам'яті продовжують.

Читає дітям роздають уривки тексту, наклеєні на невеликі смужки картону. Діти повинні розшукати свою «половинку» серед 8-10 уривків, викладених на загальний піднос.

Виграє той, хто першим відшукає свою «половинку».

· Літературні ігрові питання можна об'єднувати в тематичні та створювати ігри-вікторини за зразком популярних телепередач «Поле чудес», «Що? Де? Коли?».

· Ігри, побудовані за принципом гри в Міста».

Також називаємо літературних героїв.

Варіант: називати не з останньої літери, а з останнього слова.

· Ігри на удосконалення дикції, вимову різних звуків - скоромовки, чистомовки.

· Ігри, що розвивають пам'ять, почуття ритму і рими.

«Продовж рядок» або «Вгадай риму».

Варіант «Придумай за автора».

· Ігри на спогад (хто більше віршів) на певну тему.

Наприклад, вірші про дерева.

Варіант: Хто прочитає цей вірш від початку до кінця?

Назви якомога більше рядків з цього вірша.

· Загадується якийсь персонаж, потрібно з питань, на які можна відповідати лише «так» і «ні», відгадати, хто задуманий.

· Складати різні слова з одного слова.

· Ігри «схожість-відмінності».

Записуються 2 несхожих між собою предмета. Пропонується пояснити, чим схожі і чим різняться названі предмети.

Інклюзивна освіта

Нормативно-правове регулювання інклюзивної освіти

1. Конвенція ООН «Про права інвалідів»

2. Конституція України

3. Закони України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

4. Постанова КМУ «Про затвердження порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» від 15.08.2011 №872

5. Постанова КМУ від 05.10.2005 №1124 «Про затвердження Положення про Центр розвитку дитини»

6. Постанова КМУ від 12.03.2003 №305 «Про затвердження Положення про дошкільний навальний заклад» (із змінами)

7. Лист МОНмолодьспорт № 1/9-1 від 02.01.13 року «Про визначення завдань працівників психологічної служби системи освіти в умовах інклюзивного навчання»

8. Про організаційно-методичні засади забезпечення права на освіту дітям з особливими освітніми потребами від 08.08.13 № 1/9-539 МОН України

9. Інструктивно-методичний лист МОН України «Організація інклюзивного навчання у загальноосвівтніх навчальних закладах» від 18.05.2012 №1/9-384

10. Методичний лист МОН України «Психологічний і соціальний супровід дітей з особлвиими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання»

11. Лист МОН України від 12.10.2015 №1/9-487 «Щодо орагнізації діяльності інклюзивних групп у дошкільних навчальних закладах».

12. Наказ МОН України від 04.06.2013 №680 «Про організацію діяльності психолого-медико-педагогічних конкультацій»

13. Наказ Мон Украхїни від 23.07.2013 №1034 Про затвердження заходів щодо впровадження інклюзивного навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2015 року.

14. Наказ МОН України від 14.06.2013 №768 «Про затвердження плану заходів, щодо забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей-інвалідів».

15. Наказ МОН України від 06.02.2015 №104/52 «Про затвердження Порядку комплектування інклюзивних груп в дошкільних навчальних закладах»

16. Наказ МОН України від 01.10.2010 №912 «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання»

Головні завдання інклюзивного навчання

в КЗДО КТ №4 «Золотий ключик»

(Методичні рекомендації для педагогічних працівників)

Інклюзивне(інтегроване) навчання в закладах дошкыльноъ освыти вимагає створення спеціальних умов з метою забезпечення виконання корекційно-розвивального та освытнього процесів дітей з особливими потребами. Інклюзивне (інтегроване) навчання та виховання може бути запроваджено для наступних категорій дітей:

з вадами інтелектуального розвитку,

з затримкою психічного розвитку,

з тяжкими вадами мовлення,

з порушеннями зору,

з порушеннями слуху,

з порушеннями функцій опорно-рухового апарату,

з емоційно-вольовими порушеннями та аутичним спектром.

Головною метою інклюзивного (інтегрованого) навчання є реалізація права дітей з особливостями психофізичного розвитку на отримання освіти у відповідності з їх можливостями і здібностями за місцем проживання, їх соціальна адаптація та інтеграція в суспільство, підвищенні ролі сім'ї у вихованні і розвитку дитини.

Головні завдання інклюзивного (інтегрованого) навчання та виховання дітей в ЗДО:

1.Забезпечення обов'язкової дошкільної освіти дітей старшого дошкільного віку (ЗаконУкраїни"Про дошкільну освіту"(2628-14); Відомості Верховної Ради України, 2001 р.,N49, ст. 259) та Закон України від 06.07.2010 № 2442-VI«Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу у відповідності з програмовими вимогами до навчання дошкільників з вадами психофізичного розвитку».

2.Розвиток потенційних можливостей дітей з особливостями психофізичного розвитку в спільній діяльності із здоровими однолітками.

3.Організація психолого-педагогічного супроводу дітей з особливостями в розвитку в закладах дошкільної освіти.

4.Реалізація корекційно-розвивального навчання, направленого на виправлення або послаблення наявних у дітей фізичних та (або) психічних порушень, які заважають їх успішному навчанню і розвитку.

5.Створення адаптивно-освітнього простору, який задовольнить освітні потреби дитини з особливостями психофізичного розвитку.

6.Формування життєво важливого досвіду і цілеспрямованого розвитку когнітивних, мовленнєвих, моторних, соціальних функцій у дітей, які дозволять знизити залежність дитини від сторонньої допомоги та підвищити соціальну адаптацію.

7.Формування у суспільстві позитивного ставлення до дітей з особливостями психофізичного розвитку, створення психологічно комфортного середовища в освітній установі.

8.Попередження виникнення та подолання (за наявністю) вторинних, третинних порушень фізичного та (або) психічного розвитку у дітей з особливими потребами.

9.Надання консультативної допомоги сім'ям, які виховують дітей з особливостями психофізичного розвитку, залучення законних представників до процесу навчання та виховання дитини, формування у них адекватного відношення до особливостей її розвитку, напрацювання оптимальних варіантів сімейного виховання.

Організація освітнього процесу в умовах інклюзивного (інтегрованого) навчання і виховання обумовлює створення в дошкільних навчальних закладах наступних спеціальних умов:

Створення корекційно-розвивального, предметно-просторового та соціального середовища з метою стимулювання емоційного, сенсорного, моторного і когнітивного розвитку дітей з особливостями психофізичного розвитку у відповідності до їх потреб.

Створення оптимального навчального середовища, відповідно до можливостей дітей з особливостями психофізичного розвитку, що досягається забезпеченням закладів дошкільної освіти відповідними навчально-розвивальними виданнями, іграшками, іграми, комп'ютерною технікою, аудіо-відео апаратурою, індивідуальними засобами навчання, необхідними дидактичними засобами.

Організація соціальної взаємодії між здоровими дітьми та дітьми з особливостями психофізичного розвитку, направленої на гармонізацію дитячих взаємовідносин.

Надання корекційно-педагогічної допомоги дітям з особливостями психофізичного розвитку, направленої на виправлення або подолання фізичних та (або) психічних порушень.

Створення безбар'єрного середовища для навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку.

Учасниками освітнього процесу є педагогічні працівники (вчитель-логопед, вихователь, практичний психолог, музичний керівник, інструктор з фізкультури), помічник вихователя та інші працівники закладу дошкільної освіти, діти та їх законні представники.

В основі співпраці учасників освітнього процесу покладено принципи демократизації і гуманізації навчання та виховання. Педагогічні працівники закладу дошкільної освіти повинні мати відповідну професійно-педагогічну підготовку. Діяльність помічника вихователя та інших співробітників закладу має бути спрямовано на надання допомоги в організації корекційно-розвивального та освітнього процесів.

В рамках виконання функціональних обов'язків вихователь групи, де є діти з особливими потребами (1-2):

організовує освітній процес з урахуванням особливостей розвитку дітей з порушенням психофізичного розвитку;

погоджує освітню діяльність по відношенню до дітей з особливостями психофізичного розвитку з практичним психологом;

дотримується професійної етики, не розповсюджує відомості, отримані під час діагностичної, консультативної роботи;

створює атмосферу емоційного комфорту в групі з метою збереження фізичного, психічного здоров'я дітей тощо.

В рамках виконання функціональних обов'язків практичний психолог:

виконує психологічне обстеження дітей з особливостями психофізичного розвитку з метою виявлення їх соціального, когнітивного та психічного розвитку;

попереджує виникнення дезадаптації дітей з особливостями психофізичного розвитку;

проводить роботу з гармонізації міжособистісних відносин дітей з особливостями психофізичного розвитку та їх звичайними однолітками;

розробляє конкретні рекомендації педагогічним працівникам, законним представникам щодо надання допомоги з питань розвитку, навчання та виховання дітей з особливостями психофізичного розвитку;

проводить розвивальні заняття з дітьми з особливостями психофізичного розвитку, і, за необхідністю, з дітьми всієї групи;

проводить роботу по формуванню навичок соціальної взаємодії тощо.

Поради й рекомендації вихователю,у групі якого виховується дитина з особливими потребами:

1.Навчитися толерантно ставитися до особливих дітей, але в ніякому разі не акцентувати увагу на це дитині.

2.Сприяти тому, щоб кожна дитина відчула себе прийнятною.

3.Сприяти створенню у дитячому колективі атмосфери доброзичливості, справедливості й терпимості.

4.Надавати індивідуальну підтримку, але при цьому не відокремлювати дітей з особливими потребами від основної групи дітей.

5.Намагатися наблизити навчальні завдання до потреб і можливостей такої дитини.

6.Співпрацювати з іншими педагогами (вчителем-логопедом, практичним психологом, сестрою медичною старшою) та батьками в одній команді.

Впровадження інклюзивної форми навчання та виховання в закладах дошкільної освіти - це крок назустріч дитині, це нові підходи до навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку. Слід наголосити, що не дитина повинна підлаштовуватися під загальну систему навчання і виховання, а саму систему повинно бути спрямовано з урахуванням потреб кожної окремої дитини. Саме при такому підході в освітньому процесі переваги отримують всі, а не тільки окремі групи.

ПЛАН РОБОТИ

з організації інклюзивної освіти

«Всім дітям рівний доступ до якісної дошкільної освіти»

№

Зміст роботи

Термін проведення

Відповідальний

Відмітка

про виконання

1.

Опрацювання нормативно-правових документів з питань інклюзивної освіти:

Закону України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Постанови КМУ №545 від 12.07.2015 «Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр», Наказу МОН України від 06.02.2015 №104/52 «Про затвердження Порядку комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах», Наказу МОН від 08.06.2018 №609 «Про затвердження Примірно положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти»

протягом року

Вихователь-методист

2.

Оновити банк даних закладу про дітей з особливими освітніми потребами та дітей з інвалідністю

10.2018

Вчитель-логопед

Михайленко О.М

3.

«Офіційний вісник» ознайомлення з нормативно-правовою базою з організації інклюзивної освіти на веб-сайті закладу

10.2018

Практичний психолог

Грідасова А.М.

4.

Батьківський порадник «Психологічна допомога батькам дітей з особливими освітніми потребами».

01.2019

Практичний психолог

Грідасова А.М.

5.

Доповнення інформаційного дайджесту «Індекс інклюзії»

10.2018

Вихователь-методист

Салюк О.О.

6.

Консультація для педагогів «Створення безбар’єрного середовища у навчанні дітей».

12.2018

Вихователь інклюзивної групи

Григоренко О.Є.

7.

Педагогічний калейдоскоп «Дитячий колектив – основа формування соціальної компетентності дошкільників з особливими потребами»

12.2018

Вчитель-логопед

Михайленко О.М

8.

Проблемна бесіда «Адаптація в середовище дітей з особливими освітніми потребами»

01.2019

Практичний психолог

Грідасова А.М.

9.

Синтез думок «Фізичний розвиток дітей з особливими освітніми потребами»

03.2019

Інструктор з фізкультури

Лобунець С.В.

10.

Година спілкування :«Чарівну силу музики – дітям щодня»

02.2019

Музичний керівник

Гринник А.В.

11.

Педагогічна скринька «Кроки в організації інклюзивної практики»

01.2019

Вихователь-методист

Салюк О.О.

12.

Бюро педагогічних знахідок «Поділись надбаннями» (підведення підсумків роботи за рік).

05.2019

Шершньова І.Ю.

Салюк О.О.

Грідасова А.М.

Михайленко О.М.

Бащак Л.А.

Гринник А.В.

Лобунець С.В.

Інформаційний дайджест

«Індекс інклюзії»

Нормативно – правова база з питання інклюзивної освіти

1. Конвенція ООН про права дитини

2. Конвенція про права осіб з інвалідністю

3. Конституція України

4. Закони України «Про освіту», «Про внесення змін до Закону України «Про освіту» щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг» від 23.06.2017 № 2053-VIII, «Про дошкільну освіту» (із змінами), «Про охорону дитинства», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

5. Концепція розвитку інклюзивної освіти (наказ Міністерства освіти і науки від 1.10.2010р. № 912).

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017р. № 545 «Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр»

7. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2017р. № 526-р «Про Національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки та план заходів з реалізації її І етапу»

8. Положення про дошкільний навчальний заклад затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003р. № 305, із змінами)

9. Порядок комплектування дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу (затверджено спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров'я України від 27.03.2006 № 240/165)

10. Нормативи наповнюваності груп дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, класів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), груп подовженого дня і виховних груп загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів (затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 № 128), із змінами

11. Постанова КМУ від 29 липня 2015 року № 530 «Про внесення змін до Положення про дошкільний навчальний заклад»

12. «Про затвердження Порядку комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах» Наказ Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України від 06 лютого 2015 року № 104/52.

13. «Щодо організації діяльності інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах» Лист Міністерства освіти і науки України від 12 жовтня 2015 року № 1/9 – 487.

14. Постанова КМУ від 05.10.2005 №1124 «Про затвердження Положення про Центр розвитку дитини»

15. Постанова КМУ від 1 серпня 2012 року № 706 «Про затвердження Державної цільової програми «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів» на період до 2020 року».

16. Лист МОНмолодьспорт № 1/9-1 від 02.01.13 року «Про визначення завдань працівників психологічної служби системи освіти в умовах інклюзивного навчання»

17. Інструктивно-методичний лист від 8.8.2013 № 1/9-539 «Про організаційно-методичні засади забезпечення права на освіту дітям з особливими освітніми потребами».

18. Лист Міністерства освіти і науки України від 13.08.2014 № 0/9-414 «Про забезпечення безперешкодного доступу до навчальних закладів».

19. Методичний лист від 26.7.12 № 1/9-529 «Психологічний і соціальний супровід дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання».

20. Про організаційно-методичні засади забезпечення права на освіту дітям з особливими освітніми потребами від 08.08.13 № 1/9-539 МОН України

21. Наказ МОН України від 14.06.2013 №768 «Про затвердження плану заходів, щодо забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей-інвалідів».

Система роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах КЗДО КТ №4 «Золотий ключик»

Система корекційно – розвивальної роботи в КЗДО КТ №4 «Золотий ключик» з дітьми з особливими освітніми потребами звичайно ж носить комплексний характер. Він передбачає єдність впливів на інтелектуальну, вольову, емоційну та діяльнісну сферу особистості, що спрямовані на формування не лише знань і умінь, а й мотивів і потреб, стосунків, ідеалів, переконань особистості. Необхідність комплексного планування цих завдань обумовлюється головною метою закладу - підготовкою всебічно і гармонійно розвинутої особистості.

Комплексний підхід в роботі закладу зумовлює відбір певних організаційних форм і методів навчання та виховання в їх єдності на основі врахування індивідуальних особливостей окремих дітей та типологічних особливостей їх груп. Знання сильних і слабких сторін розвитку дітей дозволяє вихователям здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до них.

Для здійснення корекційно-розвивального супроводу в нашому закладі була створена команда фахівців, до якої ввійшли медичні та педагогічні працівники, а також: батьки дітей. Комплексний вплив відбувається за такими напрямками:

1. Медичний (лікувально-відновлювальна робота).

2. Логопедичний, головна мета якого - розвиток усного та закладання основ майбутнього писемного мовлення дітей, підготовка руки до письма.

3. Спеціальні види лікувальної фізкультури.

4. Педагогічний вплив, спрямований на подолання вторинних відхилень розвитку.

5. Психологічний супровід.

Для успішної реалізації розробленої моделі в закладі було створене спеціальне середовище для проведення відповідних медичних і психолого-педагогічних заходів з дітьми. Для цього в закладі є :

• фізіотерапевтичний кабінет;

• окремі кабінети для фахівців закладу;

• спеціально обладнаний в групі корекційний куточок;

• спортивний та музичний зали;

Насамперед, зусилля команди спрямовуються на формування гармонійної особистості дитини. Цьому сприяє особливе середовище, в якому надається комплексна допомога, здійснюється постійна мотиваційна настанова учасників корекційно-розвивального та виховного процесу.

Для роботи в команді з батьками проводитися попередня підготовка, яка дозволяє долучити їх до спільної діяльності. Завдання спільної діяльності дошкільного закладу та сім'ї полягають у:

• вивченні можливостей батьків дитини із психофізичними порушеннями щодо виховання дитини;

• активізації діяльності батьків з підготовки дітей до навчання в школі в умовах сім'ї;

• озброєнні батьків знаннями та вміннями щодо проведення корекційно-розвивальної роботи в умовах сім'ї;

• навчанні батьків способів взаємодії та спілкування зі своєю дитиною;

• наданні індивідуальної допомоги батькам у процесі корекційно-розвивальної роботи;

• формуванні у батьків адекватного ставлення до захворювання своєї дитини, її лікування та виховання.

У системі комплексної корекційно-реабілітаційної роботи закладу робота з батьками проводиться як фронтально, так і індивідуально. Застосовують такі організаційні форми:

- лекційно-просвітницька;

- консультативно-рекомендаційна;

- проведення круглих столів, конференцій, батьківських зборів, дитячих свят, днів відкритих дверей тощо.

Адаптація дітей з особливими освітніми потребами

Хто такі діти з особливими освітніми потребами? Це малюки з синдромом Дауна, ДЦП, аутизмом, затримкою розвитку, з порушенням слуху, глухі, сліпі діти чи діти з інвалідністю з будь-якої причини.

Як правило, особливі діти з раннього віку спілкуються, товаришують і навчаються серед таких же дітей, як і вони, тобто з дітьми, які мають подібні проблеми зі здоров’ям. Таке рішення батьків зумовлене бажанням огородити дитину від можливих насмішок, неприйняття чи принизливого ставлення з боку звичайних однолітків. Але ж таке рішення стає основною перешкодою для адаптації і соціалізації дитини.

Потрапляючи вперше у «вороже» середовище сучасного суспільства, без сформованих ще в дитинстві механізмів адаптації в соціумі, не маючи можливості знайти своє місце під сонцем на рівних з іншими «нормальними» людьми, вже в дорослому стані людина отримує набагато більшу травму і відчужується ще більше, замикається чи в собі, чи в колі товаришів по нещастю. Жаліючи себе, людина йде на поводу у жорстокого суспільства, звикаючись з ярликами «хворий», «нещасний», «обділений», і залишає будь – які спроби реалізувати себе повністю.

Звичайно ж, не все так погано, і бувають випадки, коли особлива людина реалізує себе, досягає значних результатів в той чи іншій сфері і залишає своїх «нормальних» колег далеко позаду. Однак, на жаль, такі випадки скоріше виключення, ніж правило.

В країнах Європи і Америки ще в 1970-ті роки почала створюватися правова база для розширення можливостей інвалідів. Послідовно впроваджувались такі напрями в цій сфері, як розширення доступу до освіти, інтеграція і, нарешті, інклюзія. Тільки інклюзивна освіта цілком виключає будь-яку ізоляцію особливих дітей від загального колективу і, навпаки, передбачає адаптацію приміщень і навчальних матеріалів під потреби особливих дітлахів.

Ефективність такого методу навчання підтверджена багатьма соціальними дослідженнями, проведеними в 1980 – 1990-ті роки в країнах Західної Європи та Америки. Проходячи соціалізацію в дитячому віці, навчаючись адаптуватись і отримувати знання серед однолітків, особлива дитина стає врешті решт активним і цінним членом суспільства, приносячи своїй країні і людству користь у вигляді результатів своєї праці. Реалізуючи всі свої потреби, така людина відчуває себе абсолютно повноцінною і щасливою, сприймаючи свою фізичну ваду як незначний факт.

Всі частіше ми дізнаємося про видатних спортсменів, вчених, діячі мистецтва, які є людьми з особливими потребами. Всі вони є яскравими прикладами інклюзивного навчання на Заході. В нашій країні, на жаль, такі випадки, поодинокі.

Однією з загроз адаптації дітей з особливими потребами є насмішки однолітків. Але ж хто з нас не переживав їх в дитинстві? Такі ситуації переживаються болісно як звичайними, так і особливими дітьми. Але є головне, що наші діти говорять саме те, що вкладається в їх голови батьками. Насмішки, ігнорування, відстороненість йдуть в першу чергу від дорослих, а діти сприймають таку поведінку як допустиму.

Дитині молодшої групи дитячого садка і в голову не прийде сміятися над малюком, який відрізняється від нього самого. Він приймає його таким, який він є, починає бачити людей різними, але однаково рівними йому. Коли дитина дорослішає, вона розуміє, що є похилі люди, яким треба вступити місце в транспорті, допомогти перейти дорогу тощо. Так і з особливими людьми: він знає, що людині на колясці потрібно притримати двері чи подати руку, але робить це не від жалості, а зовсім природно, просто і гармонійно співіснуючі з будь – якими, самими різними людьми в соціумі.

Інклюзивна освіта однаково корисна, точніше просто необхідна для розвитку як особливих, так і звичайних дітей. Чим менше вік дитини, яка потрапляє в дитячий колектив, тим раніше в неї сформуються механізми адаптації в суспільстві.

Здорове сучасне суспільство – це вже не первісна зграя, де головним критерієм виживання було фізичне здоров'я окремої особи, її сила, витривалість, швидкість, а багатогранний колектив самих різних особистостей, в якому цінність кожного – це рівень його розвитку і повнота реалізації вроджених психологічних якостей. Наше майбутнє залежить від рівня розвитку колективного психологічного, внесок в яке вносить кожна особистість без виключення.

Суспільство зобов’язане дати можливість кожній дитині, незалежно від її потреб та інших обставин, повністю реалізувати свій потенціал, приносити користь суспільству і стати повноцінним його членом.

Зміна ставлення суспільства до осіб із психофізичними порушеннями впливає на політику кожної держави, зокрема на її нормативно-правову базу. Нормативні акти регулюють правове забезпечення корекційно-реабілітаційної допомоги дітям з психофізичними порушеннями. Аналіз нормативної бази та надбаний досвід показує, що робота з дітьми з особливими освітніми потребами обов’язково повинна носити комплексний характер. Необхідність комплексного підходу обумовлюється головною метою дошкільного закладу - підготовкою всебічно і гармонійно розвинутої особистості.

Комплексний підхід в умовах дошкільного закладу зумовлює відбір певних організаційних форм і методів навчання в їх єдності на основі врахування індивідуальних особливостей окремих дітей та типологічних особливостей їх груп. Знання сильних і слабких сторін розвитку дітей дозволяє вихователю здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до них.

Всі працівники та адміністрація закладу, всі, хто працює з дитиною з особливими освітніми потребами, мають допомагати один одному, обмінюватися знаннями, намагатися максимально використовувати місцеві ресурси для досягнення головної мети – реалізації дитиною її потенційних можливостей.

Невід’ємною частиною системи роботи з дітьми з особливими освітніми потребами є батьки, яких можна вважати першими і головними вчителями для дитини. Тому необхідно враховувати і турботи сімей. Родини дітей із вадами відповідальні, звичайно, за своїх дітей протягом усього їхнього життя. А одне з найважливіших завдань педагогів - допомогти батькам повірити у себе, у свої сили, щоб вони могли подолати усі проблеми. До кожної родини застосовується індивідуальний підхід. Під час розмов із батьками можна дізнатися багато нового про дітей. Запорукою ефективних стосунків є повага, не критичне ставлення, співчуття.

Особливі вимоги ставляться і до вихователів. Вони розуміють, що тактовність - найважливіша умова в роботі. Педагоги розвивають у дітей критичне мислення, підштовхують до прийняття самостійних рішень і активного навчання, сприяють дружбі та співпраці між дітьми, використовують творчі й оригінальна методи заохочення до мислення та навчання, сприяють широкому використанню набутих умінь. Діти повинні мати змогу використовувати свої знання та вміння у різних обставинах (ігрові форми роботи, проблемні ситуації, ситуації вибору). Вчать дітей з вадами ефективно діяти у стандартних ситуаціях у школі та поза нею. буває таке, що учні не хочуть гратися з однолітками, можуть боятися, діють дуже повільно чи сором'язливо. У них спостерігається дефіцит соціальних умінь контактувати з товаришами. А тому вчителі пропонують для цих дітей безпечне місце, звідки вони могли б спостерігати за діяльністю інших, сприяють залучення дітей до груп або просто щоб виконували завдання удвох. Використовують позитивне підкріплення: усмішку, кивок голови чи плескання по спині, похвалу за правильні дії, не примушують до колективної роботи, приділяють індивідуальну увагу, щоб у них з'явилося почуття довіри, необхідне для колективної роботи, звертають увагу на зусилля а не результат, обмежують рівень шуму у класі, відокремлюють гіперактивних дітей. Для інших учнів класу дають чіткі вказівки: учні мають чітко розуміти, чого від них хочуть у класі вивішений розпорядок дня, на агресивну поведінку вчителі реагують миттєво і організовують паузи щоб заспокоїти дітей. Учні класу в яких є діти з вадами уже навчились контролювати свої дії.

Інклюзивне навчання

Рекомендації для педагогів

Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно-орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей. Інклюзивне навчання базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання.

Рекомендації для педагогів:

1. Підготувати дітей групи до того, що поряд із ними навчатиметься дитина з особливими потребами:

• Створити в групі демократичне середовище, налагоджувати між дітьми дружні стосунки, щоб діти з особливими потребами почувалися себе членами колективу;

• Привчати здорових дітей допомагати (в разі потреби) опікувати однолітків з особливими потребами;

• Присікти зневажливе ставлення до дітей з обмеженими можливостями.

2. Перед прийомом до групи дитини з особливими потребами детально ознайомитися з її даними. З цією метою поспілкуватися з батьками дитини; вивчити медичні довідки; усвідомити, в чому полягає першопричина (пологова чи післяпологова травма, хвороба в ранній період, вплив медикаментів тощо)

3. Вивчити спеціальну медичну та педагогічну (дефектологічну) літературу з метою з’ясування впливу ушкоджень (пологові травми, хвороби, психічні захворювання тощо) на процеси навчання та розвитку. Детально вивчити особливості розвитку психічних процесів дитини з особливими потребами.

4. Ознайомитися з сучасними педагогічними підходами і методиками, які застосовуються у спеціальних закладах під час навчання дітей з особливими потребами. Необхідно в закладі мати освітні програми ( відповідного віку).

5. На кожну дитину з обмеженими можливостями необхідно скласти індивідуальний навчальний план (враховуючи складність дефекту).

6. Знаючи специфічні особливості дітей з особливими потребами, коригувати їх у процесі навчання; враховувати під час навчання; враховувати під час планування діяльності.

Згідно з ЮНЕСКО інклюзивне навчання – це «процес звернення і відповіді на різноманітні потреби учнів через забезпечення їхньої участі в навчанні, культурних заходах і житті громади та зменшення виключення в освіті та навчальному процесі». Метою інклюзивного навчання є покращання навчального середовища, в якому педагог і діти відкриті до різноманіття, де гарантується забезпечення потреб дітей і повага до їх здібностей та можливостей бути успішними.

Звичайно ж, універсального рецепта, як працювати з дітьми з особливими потребами, не існує. Кожен день - це нові, часто неочікувані завдання перед педагогами, саме тому маємо бути терплячими та винахідливими. Діти з серйозними відхиленнями у розвитку, часто просто не мають досвіду спілкування з людьми, які не належать до членів їхніх родин. Вони не вміють товаришувати, співпереживати, допомагати та співпрацювати з іншими, їм важко поділитися своїми емоціями та побажаннями. Виходячи з цього, перше і найголовніше завдання, яке стоїть перед педагогами, які працюють з дітьми з особливими освітніми потребами - це спочатку соціалізувати, а потім уже чогось навчати своїх вихованців.

Для роботи з дітьми, що мають особливі освітні потреби, потрібно здійснити діагностику можливостей та потреб дитини, дати їх кваліфіковану оцінку та розробити на цій основі індивідуальні навчальні програми, відмовитися від колективних методів.

Перед тим, як педагогам починати працювати з такою категорією дітей, необхідно усвідомлювати послідовність організації своєї роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

1. Детально ознайомтеся з діагнозом дитини, особливостями її фізичного та психічного розвитку. Знаючи можливості дитини, ви зможете використовувати ширший арсенал форм та методів виховання і розвитку, не зациклюючись лише на кількох основних.

2. Налагодьте співробітництво з батьками дитини. Батьки дитини з особливими освітніми потребами - це ваші союзники, а не конкуренти в освітньому процесі. Вони для вас - це перше і найважливіше джерело інформації про дитину, її звички, захоплення, особливості характеру. Жодна педагогічна чи психологічна література не дасть вам такої дієвої та своєчасної поради в конкретній життєвій ситуації, як батьки. Дуже часто батьки, не маючи спеціальної педагогічної освіти, але добре знаючи особливості своєї дитини, підкажуть вам ефективні шляхи вирішення певної проблеми.

3. Дитина з особливими освітніми потребами потребує особливої уваги від вихователя, але вона не має стати центром уваги в групі. Не потрібно загострювати увагу на неспроможності дитини виконати те чи інше завдання, занадто допомагаючи їй у цьому або ж навпаки, відмінити її. Ви можете диференціювати навчальні завдання відповідно до можливостей групи, включивши її в одну з (слабших) груп. Крім того, слід пам'ятати, що, як правило, у таких дітей формування особистості відбувається по-своєму, не так, як у інших однолітків, а значна увага може спричинити лише піднесення їхнього "Я". Діти-інваліди не повинні бачити від вас ні жалощів, ні поблажок, особливо щодо навчальної діяльності, а мають усвідомлювати, що вони такі ж члени дитячого колективу, як і решта дітей групи.

4. Інші діти групи не повинні відчувати дискомфорт від того, що поруч із ними знаходиться дитина з особливими потребами. Вихователю потрібно побудувати свою роботу таким чином, щоб усі діти групи були товаришами, а не няньками один для одного. Коли методично правильно продумана робота, здорові діти самі прагнуть допомогти своїм одногрупникам у звичайних життєвих ситуаціях, таких як, наприклад, подати руку чи поділитися іграшкою тощо.

5. Навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами має здійснюватися не лише вихователем групи. В ідеалі з такою дитиною має працювати мультидисциплінарна команда, до якої входять, крім вихователя, асистент вихователя, психолог, соціальний педагог, логопед, інструктор по фізкультурі, музичний керівник, лікар-реабілітолог, дефектолог. Якщо ж заклад не має змоги розширити штати, то велику частку усіх цих обов'язків виконує сам вихователь.

6. Чітко розплануйте свою діяльність. Щоб досягти гарних результатів, необхідно чітко визначити мету роботи з дитиною, яка має особливі освітні потреби. У цьому вам, перш за все, допоможе індивідуалізований навчальний план, складений за програмою, рекомендованою медико-психолого-педагогічною комісією саме для вашого вихованця. Індивідуалізований навчальний план складається фахівцями мультидисциплінарної команди. У ньому мають бути зазначені загальні відомості про дитину, її батьків чи опікунів, поточний рівень розвитку дитини, пристосування та модифікації групового довкілля, довгострокова (річна) мета, короткострокові завдання, а також дата і прогрес у розвитку вашого вихованця відповідно до поставлених завдань. Чималу роль у відстежуванні змін у розвитку такої дитини відіграє портфоліо дитини. Воно може бути оформлено у будь-якому вигляді, але, як показав досвід, найзручніша форма - це папка. У папку-портфоліо ви можете вкласти: соціальний паспорт сім'ї, в якій виховується дитина, результати обстежень психолога, фотографії, аудіо та відеозаписи, дитячі малюнки, аплікації, і, безумовно, робочі зошити дитини. Така папка буде для вас незамінним джерелом інформації та показником позитивних зрушень у розвитку вашого вихованця.

7. Заздалегідь обговоріть систему оцінювання навчальних досягнень дитини з особливими освітніми потребами. Оцінювання здійснюється за критеріями навчальних досягнень дітей у системі дошкільної освіти та обсягом матеріалу, визначеним індивідуальною навчальною програмою. Але система оцінювання навчальних досягнень таких дітей може бути стимулюючою. Тобто вихователь може поставити дещо завищену оцінку, мотивуючи її тим, що для виконання певного завдання дитині з особливими потребами необхідно докласти значно більших, а деколи і титанічних, зусиль порівняно зі здоровими однолітками.

8. Діти з особливими освітніми потребами мають бути активними учасниками гурткової роботи, яка проводиться з урахуванням психофізичних можливостей дитини і спрямована на всебічний розвиток особистості, формування позитивного соціально-психологічного статусу. Залучайте їх до гурткової роботи відповідно до можливостей, інтересів, нахилів, здібностей, з урахуванням їхніх побажань, віку, психофізичних особливостей та стану здоров'я. Дуже часто дитина, яка не може достатньо виявити себе у навчальній діяльності, надолужує втрачене у гурткових та інших формах роботи. Так, наприклад, практиці відомі випадки, коли діти з церебральним паралічем чудово співали на дитячих ранках, а дитина з синдромом Дауна відвідувала заняття з хореографії.

Список використаних джерел

1. Варава, В. Інклюзивна освіта: готовність номер один? / В. Варава // Завуч (Шкільний світ). - 2010. - №15. - С. 3-4.

2. Виховуємо дитину разом: [добірка статей] // Психологічна газета. - 2006.- №23. - С. 1-32.

3. Колупаєва, А. Інклюзивна освіта як модель соціального устрою / А. Колупаєва // Дефектологія. - 2009. - №4. - С. 3-4.

4. Концепція розвитку інклюзивної освіти. http://osvita.uа/legislation/Ser_osv/9189

5. Мартинюк В. Про лікування та адаптацію дітей із органічним ураженням нервової системи. http://medsvit.оrg/аrtieles/1/168/volodimir-martinyuk-рrо-I-kuvаnnyа-tа-аdaptats-уu-d-ley-z-оrgan-сhnіm-urаzhеnnуаm-nегvоvо-sіstеmі/

6. Татаринцев О. Методичні рекомендації щодо організації та змісту інклюзивного навчання дітей із особливими освітніми потребами. httр://www.оsvitаjagotin.соm.uа/іndeх.рhр?орtіоn=соm_соntеnt&view=саtеgоrу&lауоut=blоg&іd=24&Itеmіd=7I

Взаємодія з гіперактивною дитиною

«Активний» - з латинської «activus» - діяльнісний, дієвий. «Гіпер» - з грецької «hyper» - над, зверху – вказує на перевищення норми. «Гіперактивність у дітей проявляється невластивими для нормального, відповідно віку, розвитку дитини неуважністю, відволікаємостю, імпульсивністю і гіперактивністю» (Психологічний словник, 1997, с. 72).

Більшість науковців визначають три основних блоки прояву гіперактивності: дефіцит уваги, імпульсивність, підвищена рухова активність.

Р. Кемпбелл (1997) до прояву гіперактивності також відносить і розлад сприйняття. Він вважає, що підвищена активність сприяє появі труднощів у навчанні та прийнятті любові оточуючих.

До підліткового віку підвищена рухова активність, як правило, зникає, а імпульсивність і дефіцит уваги залишаються. Поведінкові порушення зберігаються майже у 70% підлітків і 50% дорослих, які в дитинстві мали діагноз синдрома гіперактивності (Заваденко Н.Н., 2000).

Варто пам’ятати, що гіперактивність не є простою проблемою поведінки чи результатом неправильного виховання дитини. Синдром гіперактивності – це медичний діагноз, право на встановлення якого має тільки спеціаліст. Такий діагноз ставиться тільки після проведення спеціальної діагностики, а ніяк не на основі фіксації зайвої рухової активності дитини.

Основними причинами виникнення гіперактивності у дітей перш за все є патологія вагітності. Пологів, інфекції та інтоксикації перших років життя дитини, генетична обумовленість.

Помилки («пастки»), з якими зустрічаються батьки під час виховання гіперактивної дитини

(за Р. Кемпбеллом)

Зміст помилки («пастки»)

Шляхи подолання

Недостатність емоційної уваги, яка часто підміняється медичним наглядом

Більше спілкуватись з дитиною, цікавитись її проблемами, грати разом з нею, розмовляти

Недостатність твердості у вихованні і відсутність необхідного контролю за поведінкою дитини

Скласти список заборон і чітко дотримуватись його. Скласти список: що мають контролювати батьки (сьогодні, завтра, через неділю)

Невміння виховувати в дітях навики керування гнівом

Батьки мають самі навчитись керувати власними емоціями

Для того, щоб покращити стан розвитку дитини з гіперактивністю перш за все необхідно створити благоприємні умови без інтелектуальних перенавантажень, з дотриманням відповідного режиму, в рівній емоційній атмосфері.

Лікування і виховання такої дитини повинно проводитись комплексно, при участі багатьох спеціалістів: невропатолога, психолога, педагога, логопеда, дефектолога тощо.

Головним завданням батьків є забезпечення загального емоційно-нейтрального фону розвитку і виховання дитини. Крім того, батьки відстежують ефективність лікування і повідомляє про його результати спеціалістам.

Батькам слід пам’ятати, що дитина ні в якому разі не винна, що вона така, і що дисциплінарні дії у вигляді постійних покарань, зауважень, окриків, нотацій не приведуть до покращення поведінки дитини, а скоріше погіршать її.

З гіперактивною дитиною необхідно спілкуватись м’яко, спокійно. Якщо Ви разом граєте в гру, то бажано щоб не було запальних бурхливих інтонацій, емоційно піднятого тону. Гіперактивна дитина дуже чуттєва і сприйнятлива, тому, скоріше всього, ваші емоції захлеснуть її і стануть перепоною для подальшої взаємодії.

Дуже важливим для таких дітей є запобігання перевтоми за рахунок дозованого навчального навантаження.

Постійні зауваження дорослих можуть впливати на самооцінку гіперактивного малюка. Тому варто щиро хвалити його за те, що дійсно заслуговує похвали.

Інструкції і прохання, які Ви надаєте дитині, мають бути малослівними і чіткими, інакше дитина просто Вас не почує.

В повсякденному спілкуванні з дитиною батьки мають уникати різких заборон, які починаються словами «Ні», «Не можна». Гіперактивна дитина, є імпульсивною, тому, скоріше всього, на таку заборону вона відразу чинитиме опір, або реагуватиме агресивно. В цьому випадку потрібно говорити з дитиною спокійно і стримано, навіть якщо Ви щось забороняєте. Бажано не говорити дитині «ні», а дати їй можливість обирати. Наприклад, якщо дитина бігає по квартирі, можна запропонувати побігати на дворі, або пограти конструктором. Якщо дитина голосно кричить, можна разом з нею проспівати декілька улюблених пісень.

Також в зв’язку з імпульсивністю гіперактивній дитині важко за першою вимогою дорослого перемикатися з одного виду діяльності на інший. Іноді краще за декілька хвилин до початку нової діяльності попередити дитину про це.

Дуже часто батьки сприймають рухливий неспокій дитини за активність. Але діти з гіперактивністю дуже швидко стомлюються і втрачають самоконтроль, що і проявляється у вигляді рухливого неспокою. Тому, щоб не допускати перезбудження, батькам рекомендується обмежити перебування гіперактивних дітей в місцях скупчення великої кількості людей, намагатись не запрошувати відразу багато гостей.

Дотримання чіткого режиму дня вдома – теж одне з важливіших умов успішних дій при взаємодії з гіперактивною дитиною. Приймання їжі, прогулянки, сон – все це має відбуватись у такої дитини в один і той же час. По можливості потрібно обмежити подовженість занять за комп’ютером, перегляду телевізора. Краще обирати спокійні мультфільми і телепередачі.

Досить часто батьки віддають гіперактивну дитину у спортивні секції для того, щоб вона мала можливість вивільнити надмірну енергію. Але це не завжди заспокоює дитину, а навпаки. Також важливим є стиль навчання педагога спортивної секції. Авторитарність, жорсткість, постійні заборони і покарання тренера будуть лише посилювати гіперактивність. Дуже корисним для дитини буде навчання плаванню та бігу. Якщо дитині важко заспокоїтись в великій групі, краще продовжувати проводити індивідуальні заняття. Іноді сумісні заняття гіперактивної дитини з батьками несуть більше користі ніж групові заняття з однолітками. Не варто забувати і про спокійні прогулянки перед сном. Свіже повітря і повільний шаг дорослого можуть допомогти дитині заспокоїтись.

Отже, підсумуємо основні правила навчання та взаємодії з гіперактивною дитиною:

1. Працювати з дитиною на початку дня, а не ввечері.

2. Зменшити робоче навантаження на дитину.

3. Ділити заняття на короткі, але частіше повторювальні періоди.

Використовування фізкультхвилинки.

4. Знизити вимоги до актуальності на початку, щоб сформувати відчуття успіху.

5. Садовити дитину під час занять поряд із дорослим.

6. Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотику).

7. Домовлятися з дитиною про ті або інші дії заздалегідь.

8. Давати короткі, чіткі і конкретні інструкції.

9. Використовувати гнучку систему заохочень та покарань.

10. Заохочувати дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє.

11. Дотримувати чіткого розпорядку дня.

12. Залишатися спокійним.

Рекомендації педагогам "Використання інноваційних технологій в роботі з дітьми з формування мовленнєвої компетентності"

Мовленнєве спілкування дітей відбувається у процесі формування комунікативно-мовленнєвої діяльності. Змістовий бік її розвитку пов’язаний з формуванням когнітивно-комунікативної, орієнтувально-планувальної, організаційно-комунікативної, мовленнєвої, комунікативно-діяльнісної компетенцій.

Мовленнєва компетенція – це здатність дітей розв’язувати комунікативно-мовленнєві завдання завдяки добору адекватних комунікативній меті і проблемній ситуації змісту, способів комунікативної діяльності, вмінню будувати різні форми монологічних (розповідь, опис, міркування, пояснення) і діалогічних (ситуативна розмова, діалог-розпитування, бесіда) висловлювань, використовуючи при цьому засоби виразності мовлення.

Мовленнєва компетенція означає готовність і спроможність особистості адекватно й доречно використовувати мову в конкретних ситуаціях буття (висловлювати власні думки, бажання, наміри, прохання тощо), застосовувати при цьому як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності.

Триєдина мета цілеспрямованої роботи з розвитку мовлення дошкільників полягає у формуванні мовленнєвої компетенції як однієї з головних базисних характеристик особистості. Вона спрямована на активне системне застосування взаємопов’язаних педагогічних дій: розвитку мовлення, навчання мови та мовленнєвого виховання.

Процес формування мовлення в дошкільному дитинстві відбувається на всіх рівнях – фонетичному, лексичному, граматичному, текстовому, оскільки дитина опановує всі одиниці мови: звук, слово, словоформи, словосполучення, речення і текст. Тож зауважимо, що результативність процесу мовленнєвого розвитку забезпечує міцний взаємозв’язок завдань виховання звукової культури мовлення, розвитку словника, формування граматично правильного мовлення та розвитку зв’язного діалогічного й монологічного мовлення.

Навчання мови і розвиток мовлення дітей не зводяться лише до мовленнєвої діяльності, реалізації та використання мовної системи. Базисний компонент мовленнєвого розвитку дитини-дошкільника включає: діалогічну, монологічну, лексичну, фонетичну, граматичну та мовленнєву компетенцію.

Вихователь дошкільного закладу повинен володіти таким запасом знань, умінь і навичок, які допоможуть йому на практиці досягти високих результатів щодо формування мовленнєвої компетенції дітей дошкільного віку, що досягається вчасним і ефективним використанням інноваційних технологій, зокрема, А. М. Гончаренко, Д. Б. Ельконіна, В. В. Давидова, Н. В. Гавриш, А. М. Богуш.

Ставити й розв’язувати мовленнєві завдання можна в будь-якій діяльності, якою цікавляться діти, поза рамками унормованого, визначеного в часі організованого заняття- уроку. Наприклад, виготовлення дидактичного матеріалу, як правило, ініціює або бере на себе вихователь. Інтерес вихованців до роботи дорослого, при довірчому до нього ставленні, проявляється в зацікавлених поглядах. Діти підходять ближче, уважно розглядають принесені матеріали, ставлять запитання. Це і є точка відліку активності дитини, спровокована елементом розвивального середовища і не обмежена традиційними рамками. Не варто активно закликати дітей до спільної роботи, гри, а тим паче, відвертати їхню увагу від вільної, самостійно обраної діяльності, краще – зацікавити їх: підготувати атрибути до гри-драматизації за відомою дітям казкою, розгорнути книгу з яскравими ілюстраціями, запропонувати впізнати за характерними ознаками героя твору. Під час його виготовлення у вихователя виникли певні труднощі, що обов’язково викликає в дітей бажання допомогти йому, долучитися до спільної роботи. Паралельно із цим переказуються фрагменти казки, обговорюються вчинки персонажів, пригадується їхній зовнішній вигляд, робляться перші спроби програвання діалогів, і все це разом працює на реалізацію завдань, які й ставив педагог на тлі практичної діяльності (виготовлення атрибутів) : переказування казки, підготовкадо гри-драматизації. Виконання завдань відбувається невимушено, не в регламентований час, не при фронтальній організації дітей, коли інтереси всіх повною мірою не збігаються. Дорослий має задовольнити бажання дитини взяти участь у спільній діяльності, паралельно реалізуючи мовленнєві, пізнавальні, розвивальні педагогічні завдання.

Заняття як традиційна форма діяльності в закладі не вилучається з практики роботи, а просто має, не претендуючи на першість, винятковість, обов’язковість, посісти належне місце. Домінувати має вільна, не регламентована дорослим діяльність, де лише режимні процеси лишаються незмінними.

У спілкуванні з дитиною єдино можливим є партнерський стиль. Зрозуміло, що дорослий – партнер, який більше знає, далекоглядніший, передбачливіший, вправніше діє, помічає важливе, розкриває причинно-наслідкові зв’язки або словами, як штрихами, підводить до них дітей. Але робить це так природно, майстерно й непомітно, що дитині здається, що то вона сама зробила висновок, відкриття, вдало поєднала, установила зв’язок між розрізненими об’єктами, предметами, подіями. Педагогічний такт, майстерність вихователя в тому й полягають, щоб, спираючись на знання індивідуального розвитку дитини, окремими кроками, репліками наближати її до успішного результату.

Не прийнятним у спілкуванні з дитиною є акцентування уваги на недоліках мовлення дитини. Це може стати приводом для критики, глузування з боку інших дітей. Найбільшою педагогічною помилкою дорослих у такому разі є прямолінійне, відкрите виправлення: «Скажи правильно, повтори так, як я». Інколи вихователі вдаються до не менш образливого залучення інших, «грамотніших» однолітків для озвучення правильного варіанту: «Повтори так, як сказала Оля». Обидва прийоми неприємні дитині, образливі, принизливі. Делікатнішим, тактов- нішим, коректнішим буде такий варіант дій дорослого: у розмові з дитиною: промовити проблемну для неї фразу чи слово відповідно до норм української орфоепії, але в іншому контексті, в іншій конструкції, з іншим логічним наголосом, наприклад, у діалозі персонажів літературних творів, персоніфікованих іграшок, предметів тощо. Важливо, щоб дорослий брав на себе роль не контролера чи експерта, а носія інформації.

Орієнтуючись на принцип інтеграційного підходу , доречно використовувати у практиці роботи з мовленнєвого розвитку пальчикові ігри, методи символічної синектики та прийоми моделювання, методи сендплею.

З-поміж відомих методів та прийомів вважаємо за доцільне виокремити пальчикові ігри та вправи, позаяк мовленнєвий розвиток тісно пов’язаний із розвитком дрібної моторики м’язів

пальців рук. Пальчикові ігри вдосконалюють звуковимову, допомагають розвиткові комунікативної активності, розвивають увагу, терпіння, стриманість, формують упевненість у системі тілесних координат, дають змогу відчувати радість взаємопо- розуміння без слів, невербального спілкування. Ігри можна пропонувати всім дітям і для забави, і для мовленнєвого розвитку. Корисними будуть пальчикові ігри та вправи для дітей, які малоактивні в діалозі, відповідають переважно одним словом, інколи утруднюються при формулюванні запитань, проте демонструють окремим словом інтерес до ігор однолітків. Деякі дошкільники, відчуваючи брак лексичного запасу, часто доповнюють чи замінюють слова жестами, рухами, мімікою. Саме в роботі з ними пропонуємо розпочинати з найпростіших вправ, щоб кожному вони були посильні (вправа «Пальчики вітаються», «Моя сім’я» тощо). Для інших дітей можна використовувати складніші та різноманітніші вправи, до яких цікаво буде долучитися і батькам (вправа «Хто з ким дружить», «Швидкий хлопчик» тощо).

Ефективним засобом рішення проблеми розвитку мовлення дитини є прийом моделювання (заміщення об’єктів, персонажів твору геометричними фігурами, які відрізняються за розміром, кольором, фактурою). Навчання моделюванню доцільно починати в молодшому дошкільному віці, оскільки, за даними А. Богуш, Л. Виготського, Ф. Сохіна, дошкільний вік – це період найінтенсивнішого становлення й розвитку особистості. Розвиваючись, дитина активно засвоює основи рідної мови й мовлення, зростає її мовленнєва активність. Прийоми моделювання можна використовувати для переказу відомого твору, складання нової казки. Методи символічної синектики допомагають при описуванні об’єктів навколишнього середовища, складанні або переказі казок.

Упровадження принципово нових підходів до дитини потребує багато в чому й новітніх технологій. Одна з таких технологій – технологія сендплей. Практика показує, що пісок є чудовим засобом розвитку та саморозвитку дітей. Робота з піском має багатовекторну спрямованість. Дуже цікавий вид роботи для дітей – малювання на піску та малювання піском. Малювання сприяє розвитку дрібної моторики, а як наслідок – розвитку мовлення й розумових здібностей. «Пісочні» ігри та завдання спонукають дитину до промовляння, заучування, переказу- вання, розігрування діалогів, забезпечують збагачення словникового запасу, виховання звукової культури мовлення.

Отже, Освітня програма для дітей від 2 до 7 років, орієнтує педагогів на особистісний та інтегрований підхід у роботі з дитиною і в мовленнєвому розвиткові зокрема, бо він проходить наскрізно через усю життєдіяльність дошкільника. Висвітлені прийоми й підходи до розвитку мовлення дітей дошкільного віку мають особистісну зорієнтованість та зможуть забезпечити виховання мовної особистості.

29.01.2019 року в КЗДО КТ №4 "Золотий ключик" відбувся відкритий показ інтегрованого заняття для дітей І молодшої групи "Казка в гості завітала", яке підготувала та провела вихователь Бойко Л.В..

Програмовий зміст:

• вчити слухати і розуміти зміст потішок, колисанок; промовляти і проспівувати фрази, рисівки, повтори;

• навчати інтонаційним засобам виразності голосу( сила голосу,темп);

• формувати свідоме естетичне сприймання фольклорних творів;

• вчити супроводжувати текст рухами;

• розвивати пам`ять,уяву, вміння відчувати інтонацію, в практичній діяльності- дрібні м`язи рук.

• Виховувати інтерес до засобів виразності рідної мови,добре ставлення до живої та неживої природи, бажання допомогти.

Попередня робота: читання та розповідання казки "Колобок", розучування пальчикової гімнастики, ліплення колобків з пластиліну.

Матеріал: ляльковий театр з героями до казки "Колобок", ширма з віконечком, Сніговик,ялиночка, м`яка іграшка-зайчик, доріжки для профілактики плоскостопості, пічка, піднос, спечені колобки на гостинець.

Сценарій інтерактивної бесіди «Знайомтеся – КІКО!»

Ведучий пропонує дітям розташуватися зручно та розпочинає бесіду запитанням: «Що роблять люди, коли вони зустрічаються?» (Вони вітаються). Ведучий нагадує дітям, що привітання люди супроводжують різноманітними словами, наприклад: «Вітаю!», «Добридень!», «Привіт!» тощо. При цьому вони можуть поплескати один одного по плечу, обійнятися або потиснути руки. Для прикладу ведучий вітає всіх присутніх «Добридень!», потискаючи кожному руку, та наголошує, що потиск має бути делікатним та легким. Потім ведучий допомагає дітям об’єднатися в пари та пропонує пограти у гру (вправа-руханка «Наші руки вітаються так!»). Вправа–руханка «Наші руки вітаються так!» Діти стають один навпроти одного і за командою вітаються лише руками і саме таким чином, як каже ведучий: Наші руки вітаються весело! (якщо потрібно, ведучий демонструє, як саме потрібно вітатися), Наші руки вітаються, ніби сваряться (миряться, підтримують, співчувають, радіють, товаришують, танцюють тощо). Несподівано на руці ведучого з’являється цікавий гість – фантастичний персонаж КІКО. Ведучий знайомить дітей із ним: КІКО прибув із далекої-предалекої країни із дуже поважною місією – навчити дітей захищати себе у небезпечному світі дорослих. Адже іноді буває так, що доросла людина (як знайома, так і незнайомець) може заподіяти дитині шкоди: зробити щось таке, після чого дитина відчуватиме образу, страх, сором, біль, пригніченість. КІКО навчить п’яти важливих правил, які задля власної безпеки мають знати всі діти. Ведучий розповідає історію про КІКО та його подружку РУКУ і заохочує дітей повторювати за ним усі рухи й звуки. 36 ` Історія про КІКО та його подружку РУКУ Це – КІКО (Ведучий демонструє КІКО), а поруч із ним його подружка – РУКА. (Ведучий демонструє руку в рукавичці, потім вітає кожну дитину – називає її на ім’я та потискає руку). «А навіщо мені потрібна подружка-РУКА?» – питає КІКО. «Незабаром ти дізнаєшся», – відповідає РУКА. «Привіт, РУКО! Я хотів би політати, але у мене немає крил», – каже КІКО. «Гаразд, КІКО! – відповідає РУКА. – Я буду твоїм літаком. Сідай на мене. Ми негайно злітаємо!» (Ведучий одягає КІКО на вказівний палець: «У-у-у-у – летить літак». Діти повторюють «у-у-у» і показують, як летить літак). «Привіт, РУКО! Мої ноги хочуть танцювати, але де б мені взяти музику?» – питає КІКО. «Гаразд, КІКО! – відповідає РУКА. – Я буду твоїм музикантом. У мене є піаніно, а мої пальці знають, як зробити так, щоб клавіші заспівали». («Трам, пам, пам», – грає піаніно. Діти зображають, як грають на уявному піаніно). «Привіт, РУКО! Я хотів би з’їсти чогось смачненького», – каже КІКО. «Гаразд, КІКО! Я буду твоїм маленьким кондитером, – відповідає РУКА. – Чого ти бажаєш: яблучного, шоколадного, полуничного або бананового пирога?» «Я бажаю яблучно-шоколадно-полунично-бананового пирога!» – кричить КІКО. (Ведучий разом із дітьми демонструє, як вони їдять удаваний пиріг – «гам-гам-гам-гам»). «Привіт, РУКО! Я так хотів би пограти у квача, але я не можу гратися сам!» – каже КІКО. «Гаразд, КІКО! Я буду твоєю товаришкою по грі», – відповідає РУКА. 37 «Можна я торкнуся до твого волосся?» – питає РУКА. «Звичайно, можна», – говорить КІКО. «Можна я торкнуся до твого носа ?» – питає РУКА. «Так, можна», – відповідає КІКО. «Можна я торкнуся до твоєї руки?» – питає РУКА. «Так, можна», – говорить КІКО. «А можна я залізу тобі в трусики?» – питає РУКА «НІ! – кричить КІКО. – НЕ МОЖНА!» «Дуже добре, КІКО! – каже РУКА. – Запам’ятай! НІХТО не має права залазити тобі в трусики. І ти можеш голосно сказати: «Тут мене не торкайся!» («Тут мене не торкайся!» – повторюють діти. Ведучий разом із КІКО пропонує їм витягнути вперед руку та підняти догори великий палець). «І це перше правило, яке вам потрібно запам’ятати, – каже КІКО. – Якщо хтось намагається залізти вам у трусики, ОБОВ’ЯЗКОВО скажіть про це батькам, іншій старшій людині, якій Ви довіряєте, та знаєте, що вона захистить від чогось поганого або когось, хто завдає вам шкоди (ображає, б’є, кричить або торкається інтимних частин тіла без вашого на те дозволу). Ніколи не тримайте це у секреті!» На наступному етапі інтерактивної бесіди ведучий від імені КІКО розповідає дітям про те, що таке інтимні частини тіла: частини тіла, прикриті спідньою білизною (трусиками, маєчками, купальниками) називаються інтимними. Інші не повинні торкатися цих частин без дозволу дитини. І діти теж не повинні торкатися інтимних частин тіла інших осіб. Спідня білизна – це межа, за яку ніхто не має права заходити без дозволу. Водночас ведучий звертає увагу на те, що деякі дорослі іноді повинні торкатися дітей. Це можуть 38 w ` k бути батьки, які вчать дитину доглядати за своїм тілом (правильно митися), або лікарі, яким потрібно або оглянути дитину, або лікувати її, якщо це необхідно (обробляти ранки). Але й ці люди спершу повинні запитати дозволу. До уваги ведучого! Потрібно поступово привчати дітей говорити «НІ», якщо вони почуваються незручно. Вправа на завершення Для закріплення інформації, яку діти отримали під час інтерактивної бесіди, ведучий може використати дитячий м’яч. Запропонуйте дітям повторити почуте у такий спосіб: зловив м’ячик – відповідай та передавай його іншому! Запитання для закріплення інформації: # Яке перше правило ми сьогодні вивчили? Коли його потрібно використовувати? # Кому можна розказати про те, що хтось торкався інтимних частин тіла або просив торкатися його, особливо якщо це зробив дорослий? # Хто й коли може торкатися інтимних частин тіла дитини? Що спершу повинна зробити ця людина? (Запитати дозволу).

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

«Проблема насильства над дітьми дошкільного віку»

НАСИЛЬНИЦЬКІ ДІЇ ЩОДО ДІТЕЙ: ПРОЯВИ ТА НАСЛІДКИ

В умовах ЗДО діти можуть потерпати від таких проявів насиства:

- підвищений тон, крик педагогів;

- дисципліна, в основі якої страх;

- покарання, що впливають на фізичний та психічний стан дитини;

- висміювання тощо.

Також дитина може потерпати від насильницьких дій в сім’ї:

- фізичне покарання;

- нехтування її потребами.

Традиційно відокремлюють такі види насильства:

- фізичне (порушення меж);

- психологічне (позбавлення вибору, жорстоке поводження);

- економічне (нехтування потребами;

- сексуальне (насильницькі дії та сексуальне розбещення).

Жертвами насильства найчастіше стають діти, які мають:

- особливості поведінки – замкнені діти, інтороверти (флегматики) або діти з імпульсивною поведінкою, гіперактивні;

- особливості зовнішності чи фізичні вади;

- нерозвинені соціальні навички, недостані комунікативні уміння – порівняно з іншими дітьми, вони легше стають жертвами. Ставши жертвою, такі діти сприймають цю ситуацію як неминучу, знаходять виправденяя насильнику;

- проблеми в розвитку чи хвороби – епілепсія, тики, заїкання, енурез, порушення мовлення;

- низьку самооцінку, що може сприяти формуванню ролі жертви або агресивної поведінки- як спосіб компенсації.

Також жервами насильства стають діти із родин СЖО.

Ознаки, за якими можна визначити, яка стала жертвою насильницьких дій, такі:

- зникннення інтерресу до навколишнього життя;

- Наявність синців, подряпин;

- Зменьшення спілкування;

- Ігри наодинці;

- Занедбаний зовнішній вигляд (брудне тіло, одяг);

- Кіпкування однолітків над дитиною –жертвою.

ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ НАСИЛЬСТВУ

Пріоритетною має бути робота профілактична, зокрема поширення ненасильницьких цінностей та проведення просвітницької роботи. Важливо, щоб усі фахівці, які працюють у ДНЗ, мали спільне бачення проблеми та разом формували стратегію реагування на неї.

Також у роботі з дорослими потрібно ставити такі завдання:

- актуалізувати та поглибити знання щодо особистісного становлення дитини-дошкільника;

- актуалізувати та поглибити знання щодо запобігання насильству над дитиною;

- формувати почуття відповідальності за себе та інших у розв’язані проблеми насильства над дітьми;

- навчитися визначати своє місце в розв’язані даної проблеми, активно сприяти підтримці безпеки дітей у ЗДО.

Проводячи профілактичну роботу чи роботу по факту насильства, практичний психолог не має залишатися сам з проблемою. Існує система служб та установ, з якими можна співпрацювати.

Здійснення заходів щодо запобігання насильству покладається на:

- спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї - Міністерства соціальної політики України та його місцеві органи;

- службу дільничних інспекторів поліції;

- кримінальну поліцію у справах неповнолітніх;

- органи опіки та піклування;

- спеціалізовані установи для жертво насильства в сім’ї.

Профілактична робота щодо запобігання насильству не має обмежуватися просвітницькими заходами. Оскільки причини насильницької поведінки можуть бути різні, то й роботу варто проводити за різними напрямками.

Можна організувати проведення тренінгів, тематичних зустрічей, групових консультацій, виступів на педрадах чи батьківських зборах.

Напрямки роботи з батьками:

- підвищення психологічної обізнаності батьків (наслідки жорстокого поводження як для дітей, так і для дорослих; розрізнення межі між вимогливістю та жорстокістю; індикатори прояву насильства; причини та форми насильства; служби в які можна звернутись за допомогою);

- формування відповідальності за себе та інших (права дитини та обов’язки дорослих щодо реалізації цих прав; розуміння власних потреб та потреб дитини; визначення власних цінностей та очікувань від дитини)

- визначення свого місця у розв’язанні проблеми насильства (усвідомлення власної позиції; можливість співпраці з педагогами, практичними психологами).

Напрямки роботи з дітьми:

- розвиток емоційно-вольової сфери (вчити розпізнавати емоції, виражати свої емоції у соціально-прийнятній формі, виявляти симпатію, розуміти почуття інших)

- розвиток комунікативних навичок (навички спілкування, уміння конструктивно розв’язувати конфлікти, обстоювати свої інтереси)

- психологічна підтримка особистісного розвитку (показувати «особливість» дитини, щоб вона не втрачала сили на самоствердження, формувати адекватну самооцінку, надаючи можливість для реальних досягнень, розвиваючи соціальні навички, вчити розуміти потреби та бажання – своїх та інших)

- формування життєвих навичок .

Робота з дітьми має бути комплексною та містити:

- заняття за спеціально створеною програмою або включення вище названих завдань у програму розвитку емоційно-вольової сфери, розвитку комунікативних навичок;

- використання в повсякденні ігор та вправ на розвиток тих чи інших необхідних умінь;

- читання дітям та обговорення художніх творів, персонажі яких знаходили вихід із подібних ситуацій.

Насильство в сім’ї.

Поради батькам.

Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством.

Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами.

Виявляється, насильство – це ще й:

· Погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;

· Невиразні погрози, як-от: «ти в мене дограєшся!»;

· Погрози піти, забрати дітей, не давати грошей, подати на розлучення, розповісти про щось;

· Заподіяння шкоди домашнім тваринам ( щоб помститися партнеру);

· Ламання та знищення особистих речей;

· Використання брутальних слів, лайка;

· Принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;

· Контролювання, обмеження в спілкуванні, стеження;

· Заборона лягати спати, або насильне позбавлення сну;

· Звинувачування у всіх проблемах;

· Критикування думок, почуттів, дій;

· Поводження із ним/нею як із прислугою;

· Ігнорування.

Насильством щодо дітей слід вважати:

· Нехтування дитиною;

· Нехтування обов’язків стосовно дитини;

· Відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери;

· Недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;

· Втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;

· Недостатнє задоволення дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;

· Використання алкоголю до втрати самоконтролю над дітьми;

· Нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

Не складно помітити, що все це не рідкість у наших сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як це може вплинути на нас самих і наших дітей.

Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як відстояти свою позицію. Їм однаково, що відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами.

Чи знаєте ви, що:

· Діти бачать, чують та пам’ятають більше ніж думають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі в конфлікті (захоплена грою, дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті). Але насправді діти завжди знають коли батьки сваряться.

· Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей, навіть на немовлят, впливає домашнє насильство.

Будь-яке домашнє насильство, не залежно від того спрямоване воно безпосередньо на дитину чи іншого члена сім’ї, травмує дитину!

Як діти реагують на насильство в сім’ї:

· Діти зазнають почуття провини, сорому і страху, так, ніби вони відповідальні в насильстві, яке їм доводиться спостерігати.

· Діти відчувають сум.

· Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.

Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?

Вони можуть:

· Реагувати надто агресивно;

· Не визнавати авторитетів;

· Бути пасивними чи пригніченими;

· Мати вигляд заляканих;

· Скаржитися на головний біль, постійне відчуття втоми, сонливість тощо.

Пам’ятайте!

В сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як впоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Які уроки може отримати дитина, що стикається з домашнім насильством?

Діти, що були свідками насильства в сім’ї, засвоюють:

1. Насильство – це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цю навичку вони переносять спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю та своїх дітей.

2. Негативні форми поведінки в суспільстві – найвпливовіші. Діти переконуються, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншого.

3. Довіряти людям, особливо дорослим – небезпечно. У своїх сім’ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.

4. Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито. Дитина не може виявити свої справжні стосунки в сім’ї, тому що до неї просто нікому немає діла, або за цим настане покарання. Врешті-решт вона втрачає цю навичку – виявляти свої справжні почуття.

Дієві негативні почуття – вони привертають увагу, піднімають авторитет – тому тільки їх і варто проявляти.

В результаті дитина:

· Або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, в навчальному закладі;

· Або керується принципом – мовчи, терпи і принижуйся.

У сім’ях, де в стосунках з дітьми переважають контролювання, нехтування дитячими проблемами, тиск приниження один до одного, дитина може вирости агресивною або забитою, такою, яка не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми весь час маємо пам’ятати, що дитина – це наше дзеркало.

Коли дитина стала свідком проявів насильства в сім’ї

1. Допоможіть дитині поділитися своїми почуттями з кимось із дорослих. Дуже важливо, щоб це була людина, якій дитина довіряє. Якщо дитині буде з ким поговорити, її страхи та почуття самотності зменшаться. Слід обов’язково вислухати дитину до кінця, не перебиваючи та не оцінюючи її. Необхідно дати їй можливість просто висловити те, що накопилося в душі. Дуже важливо, щоб дитина зрозуміла, що розповідь про болісні почуття полегшує біль.

2. Обговоріть з дитиною ситуацію, що склалася, її причини, можливі наслідки.

3. Іноді діти вважають себе винними втому, що сталося між батьками. Допоможіть дитині зрозуміти: в тому, наприклад, що батьки сваряться, немає її провини.

4. Якщо ви відчуваєте, що не в змозі допомогти дитині, зверніться до спеціалістів.

Пам’ятайте!

По-справжньому допомогти дитині ви зможете тоді, коли допоможете собі.

Припинити домашнє насильство можна, навчившись поважати іншу думку, інші індивідуальні особливості, інший стиль поведінки.

Це тільки деякі поради. Спробуйте скористатися ними або знаходьте свої. Не впадайте в розпач, коли щось не виходить. З часом у вас буде виходити краще і краще. Все у ваших руках. Від вас залежить, чи залишиться все як було, чи зміниться на краще.

1 квітня «День сміху» -

Ведуча Доброго ранку. Сьогодні 1 квітня – День сміху. існує кілька версій народження цього веселого свята. Одні вважають, що це нагадування про давнє свято весни, який відзначався в квітні і супроводжувався іграми та жартами.

Інші вважають, що звичай ставити в смішне становище своїх друзів і знайомих народився в середні століття.

Достеменно невідомо, звідки взялося це свято. Звичай веселитися, жартувати й обманювати один одного саме 1 квітня поширено у багатьох країнах.

Одні стверджують, що День жартів і сміху відзначався ще в Стародавньому Римі. Називався він святом дурнів

Під веселу музику вбігають Веселушка і Реготушка.

Веселушка: Доброго дня діти!

Реготушка: Дівчата і хлопці!

Веселушка: Мене звуть Веселушка, я завжди з'являюся там де, сміх!

Реготушка: Мене звуть Реготушка, я завжди з'являюся там, де веселощі!

Веселушка: А ви знаєте, який сьогодні день? (Відповіді дітей)

Реготушка: Правильно сьогодні 1 квітня день сміху і веселощів!

Веселушка:

Вітаю з святом

Всіх, хто любить жартувати!

Діти

І Перше квітня всі чекають,

Бо сміятись полюбляють.

Маєш добрий слух і зір, —

Та нікому ти не вір.

Сьогодні буде торба сміху,

Вам, любі друзі, на утіху.

ІІ Хай звучить веселий сміх,

Щоб гарний настрій був у всіх!

Свято добрим вийти зможе,

Якщо кожен допоможе.

Від пісень і жартів, звісно,

Хай сьогодні стане тісно.

Ведуча Почнемо наше свято з веселою пісні.

Діти виконують пісеньку "Посмішка" (муз. В. Шаїнського).

Веселушка: А зараз перевіримо хто з вас самий усміхнений!

Звучить весела музика, проводиться гра «Виміряй посмішку (попросити дітей посміхнутися і лінійкою вимірювати у кого посмішка ширше)

Реготушка:

- ЗАГАДКИ-обманки:

• На обід синочку Вані мама варить суп в стакані? (В каструлі)

• Попросила мама Юлю їй чайку налити в каструлю? (В чашку)

• І в дитсадку, і в вдома, діти завжди сплять на стільцях? (у ліжку)

• Підібрати я змогла пару рукавиць для ніг? (Для рук)

• У дворі мороз тріщить - шапку одягай на ніс? (на голову)

• День народження приходить - випікаємо ми борщ? (Торт)

• Моїй сестричці купили до літа валянки? (Босоніжки)

• Наберемо квітів оберемок і сплетемо ми шапку? (Вінок)

• Вийшов зайчик погулять, лап у зайця рівно п'ять? (чотири)

Веселушка: Друзі, а танцювати ви любите? (Відповіді дітей).

Ну, звичайно яке ж свято без танцю. Тоді приготуйтеся, ми з моєю подружкою реготухою приготували вам такий кумедний танець. Ми під музику будемо показувати руху, а ви постарайтеся за нами повторювати! Домовилися!

(Звучить музика з м \ ф «Фіксікі» Помагатор)

Реготушка: А тепер проведемо конкурс на найсмішніший наряд!

Веселушка: Дітки давайте пограємо в гру - «Чарівний капелюх»

Ми беремо великий капелюх,

Щоби всіх розвеселити.

Всі танцюємо, не нудьгуємо -

Ставайте в хоровод!

Реготушка:

Ті, хто в центрі, без сумніву, показують нам рухи.

А хто в колі стоїть Намагається повторить!

Якщо капелюх ми знімаємо -

І на тебе одягаємо. У центрі місце займай, І рухи різні показуй!

Веселіше танцюйте, Бо це найкращий танець на всій планеті!

Ведуча: А зараз послухайте казку з питаннями. Якщо відповідь правильна, говорите хором «Так!», Якщо неправильний - говорите «Ні!»

ведучий:

Сорока-білобока задумала кашу варити,

Щоб діток нагодувати.

На базар пішла і ось що взяла ...

Парне молоко - так!

Куряче яйце - ні!

Крупу манну - так!

Капусту білокачанну - ні!

Солоний огірок - ні!

М'ясний холодець - ні!

Цукор та сіль - так!

Білу квасолю - ні!

Масло пряжене - так!

Рибку солону - ні!

Лавровий лист - ні!

Китайський рис - так!

Чорнослив та родзинки - так!

Перець болгарський - ні!

Перець татарський - ні!

Полуничне варення - так!

Бісквітне печево - так!

Реготушка: А зараз зустрічайте шоу мильних бульбашок! Ура

(Під веселу музику Веселушка разом з Реготухою дмуть мильні бульбашки, а діти їх ловлять.)

Веселушка: Шукайте посмішку, цінуєте посмішку,

Даруйте посмішку друзям.

Любіть посмішку, зберігайте посмішку.

Нам жити без усмішки не можна!

Реготушка: Нам пора прощатися, друзі! Ви такі класні, веселі, усміхнені, залишайтеся завжди такими! А нам вже час!

Веселушка: Допобачення! До нової зустрічі!

Музичне заняття в старшій групі у формі мультиквесту. Тема: Формування та розвиток музичних здібностей дошкільників шляхом використання логоритмічних вправ та ігор.

Мета: Подолання мовленнєвих порушень у дітей шляхом формування, розвитку та коригування їхньої рухової сфери у поєднанні зі словом і музикою. Завдання: Формувати музичну культуру, рухові навички та вміння, просторові уявлення та здатність довільно пересуватися у просторі відносно інших людей і предметів, координувати свої рухи. Прищеплювати інтерес і любов до музики та музичної діяльності. Навчати отримувати задоволення від власних музичних дій. Зміцнювати кістково – м’язовий апарат дітей; розвивати дихання, моторні функції, мовлення, слух, пам’ять, граційність рухів. Формувати здатність відчувати в музиці, рухах і мовленні ритмічну пульсацію і виразність. Прищеплювати здатність сприймати музику, художні образи,чисто та гарно співати. Формувати вміння ритмічно та виразно рухатися відповідно до музичного темпу, перевтілюватися на певні образи, виявляти свої творчі здібності. Прищеплювати інтерес до спілкування з однолітками та дорослими. Створювати позитивний емоційний настрій; виховувати товариські почуття. Обладнання: Дві ялинки (зелена і біла), п’ять сніжинок, клавеси, засніжене дерево,барабан з паличками, сніговик, кубики по кількості дітей, печиво в формі сніжинок, кошик, мультимедійна система, акордеон, муз.центр. нотна хрестоматія, фонохрестоматія. Музичний матеріал: «Новорічна пісенька» із м/ф «Маша і ведмідь», фрагмент відео з м/ф «Крижане серце» , відео запису голосу Олафа, музично – ритмічна гра «Ми гуляли», відео запису голосу Олафа 1 завдання, відео запису музичного твору «Зима» А.Вівальді, відео запису голосу Олафа 2 завдання, М. Раухвергер «Автомобіль», відео запису голосу Олафа 3 завдання, пісня «Росла собі ялиночка», відео запису голосу Олафа 4 завдання, З.Кодай «Музичний годинник», музика для входу Олафа, відео фіналу м/ф «Крижане серце»,

Хід заняття.

1.Вхід дітей під музику.(діти забігають один за одним по колу і зупиняються півколом)

Муз. керівник: Якщо ранок приходить до нас Значить всім прокидатися час. Прокидатися, умиватися,(показують рухами) І люб’язно привітатися.

Привітаємось не звично, привітаємось ритмічно.

2. Музичне привітання.

Музичний керівник: Любі діти, я знаю, що вам подобаються комп’ютерні ігри з пригодами, подорожами та казковими героями. А ще я здогадуюся, що вам хоч раз би хотілося стати справжніми учасниками подій. Тому запрошую сьогодні разом зіграти в одну цікаву комп’ютерну гру. Але ми не сидітимемо перед екраном, а потрапимо в саму гру й станемо її учасниками. То ж починаємо. Увага на екран!

(Музичний керівник вмикає екранну заставку «Крижане серце:)

Музичний керівник: І ось ми з вами потрапили в гру сповнену казкових подій і пригод .Гра по мультфільму «Крижане серце».

(Відтак на екрані показують фрагмент відео з мультфільму «Крижане серце» — стислу версію сюжету.)

Музичний керівник: (коментує відео) В одному королівстві жили дві принцеси — Ельза та Анна. Принцеса Ельза мала потужні магічні здібності, за допомогою яких вона могла створювати зимові чудеса — сніг і кригу. Дві принцеси-сестрички любили грати у сніжки, кататися на ковзанах і ліпити сніговиків. Минав час, дівчата виросли. Ельза стала королевою.

Та одного разу королева Ельза розгнівалась на сестричку-пустунку, не змогла втримати свої чари й зачаклувала все королівство, наславши на нього вічну зиму. Сама втекла в гори, де створила власний крижаний палац. Принцеса Анна вирушила до сестри з проханням звільнити королівство від чарів, але та не знала, як це зробити. Тоді на допомогу прийшов Сніговик Олаф, якого дівчата зліпили ще в дитинстві. Олаф і його друзі — Крістоф та олень Свен — вирушили до Тролів. Тролі порадили зібрати чарівні сніжинки — саме вони й допоможуть звільнити від чарів принцесу Ельзу та королівство. Друзі вирушили в дорогу на пошуки чарівних сніжинок.

Діти , я пропоную приєднатися до героїв мультфільма, та допомогти їм знайти «чарівні» сніжинки. Увага на екран.

(Музичний керівник вмикає відео на екрані, в якому звучить попередньо записаний голос Олафа)

Олаф: Дякую діти, що ви погодились нам допомогти. Вам потрібно знайти п’ять сніжинок, та виконати завдання. За кожне виконане завдання ви отримаєте «чарівну» сніжинку. Тож, якщо ви готові, пропоную розпочати наш сніжно-казковий мультиквест.

Музичний керівник:Тож давайте всі вирушимо в подорож у пошуках «чарівних» сніжинок.

Музично – ритмічна гра «Ми гуляли».

Ми гуляли, ми гуляли, (крокують) Ручки в нас позамерзали. Не жалій своїх долонь, (плескають в долоні на місці) Хай в них з'явиться вогонь.

Ми гуляли, ми гуляли, (крокують) Ніжки в нас позамерзали. Тупу, тупу, не жалій, ( на місці тупають ногами руки на пояс) Гарно ніжки розігрій.

Узяли з собой санчата, (крокують) Можем далі йти гуляти . Раз два три, раз два три, (взялися по парам, один заді присідає) Покататися з гори. (падають у коло)

Музичний керівник: Ось ми з вами покаталися на санчатах і приїхали до місця де починаються наші пригоди. Що ж нам треба зробити , щоб отримати «чарівну» сніжинку? Дивимось на екран.

Олаф: Завдання 1. Щоб отримати сніжинку, вам потрібно прослухати музичний твір, сказати назву його та композитора.

Слухання музики. (Звучить твір А. Вівальді «Зима»)

Музичний керівник: Діти, як називається цей твір? (відповіді). Який він за характером? (тривожний, сумний,трішки страшнувато). А хто написав його? (відповіді). А хто такий А.Вівальді? (композитор). А яка це музика авторська чи народна? (авторська). А хто виконував цей твір? (симфонічний оркестр). Який основний музичний інструмент ви чули? (скрипка). А що вона зображувала? (метелицю, завірюху). А давайте ми теж під цю музику ,за допомогою стрічок, зробими завірюху, метелицю.

(звучить музика А.Вівальді «Зима», імпровізація за допомогою стрічок)

Музичний керівник: А ось і перша «чарівна сніжинка», але нам ще треба знайти три сніжинки, тому вирушаємо в путь, а вирушимо ми в путь на конику. А допоможуть нам в цьому клавеси.

(діти сідають в коло з клавесами, вправа з клавесами)

Вправа з клавесами: « А я хлопець молодець».

А я хлопець молодець - так – так – так, В мене коник стрибунець - так – так – так. Їду, їду на коні - но – но – но. Дуже весело мені - но – но – но. Як приїду в чисте поле - цок – цок – цок, Дзвінко цокають підкови - цок – цок – цок. В полі мусив з коня злізти -так – так – так, Дати коню трохи їсти - так – так – так.

Музичний керівник: Ми приїхали, і продовжимо далі шукати «чарівні» сніжинки. Увага на екран.

Олаф: Завдання 2. Щоб отримати наступну сніжинку, вам потрібно зіграти на клавесах ритм годинника.

Музичний керівник: Зараз ми з вами виконаємо вправу « Годинник» і спробуємо відтворити ритм такий , який ми говоримо словами.

(діти сідають в два кола, дівчатка окремо, хлопчики окремо. Починають хлопчики зі словами, потім дівчатка зі словами, хлопчики без слів, дівчатка без слів)

Музично – ритмічна вправа «Годинник».

Висить годинник на стіні, Тік – так, тік – так. Минає час невпинно так, Тік – так – тік – так.

Музичний керівник: Молодці діти, гарно виконали вправу. А ось і друга «чарівна» сніжинка, але нам з вами треба далі вирушати в дорогу, а далі ми з вами поїдимо на автомобілі. Але для початку перевіримо його.

Логоритмічна вправа «Автомобіль».

(звучить музика «Автомобіль» М.Раухвергера , діти по колу рухаються)

Музичний керівник: Ми приїхали, і продовжимо далі шукати «чарівні» сніжинки. Увага на екран.

Олаф: Завдання 3. Щоб отримати наступну сніжинку, вам потрібно заспівати пісню про ялиночку.

Музичний керівник: Діти , а ми якраз з вами знаємо пісню про ялиночку, але спочатку давайте розспіваємося, та зробимо артикуляційну гімнастику.

Вокально – хорова робота:

Артикуляційна гімнастика:

Музичний керівник: Вийшов ранком на поріг, А навколо білий сніг(язичок по колу) Треба сніг повідкидати, Швидко він узяв лопату (язик лопаткою вниз) Став язик прудкий мов зайчик. Перестрибнув через парканчик (зімкнути і показати зуби) На конику прокатнувся (клацання язиком) І на сніжку обернувся (ротик круглий)

Діти , які ви знаєте голосні звуки? (відповідь а-о-у-е-и-і )

Музичний керівник: А тепер я ці звуки буду по черзі називати, а ви їх будете малювати за допомогою руки, та голосу.

На звук «о» рівна лінія

- Стоять під снігом сосни сонно-о-о-о-о-о

На звук «і» - хвиляста лінія.

- Сидять на соснах снігурі-і-і-і-і-і

На звук «у» - знову рівна лінія.

- Санчата на ставку з розгону-у-у-у-у-у

На звук «и» - знову хвиляста лінія.

- Скотились весело з гори-и-и-и-и-и

А тепер показали з гори в низ на звук «е»

Е-е-е-е-е-е

На «звук «а»

А-а-а-а-а-а

Музичний керівник: Молодці, я думаю,що ми готові заспівати пісню про ялиночку.

Пісня «Росла собі ялиночка»

Музичний керівник: Молодці діти, ви гарно справилися з завданням. А ось і третя «чарівна» сніжинка. Але нам треба ще одну сніжинку знайти, тому вирушаємо далі на пошуки сніжинки, а допоможе нам в дорозі цей барабан. Ми будемо слухати уважно , що каже барабан і відповідно рухатись під його музику.

Музично – ритмічна гра з барабаном:

(Звучить ритм барабана. Діти крокують)

Музичний керівник: Так підстрибуємо ми, вище, вище до гори.(діти роблять підскоки)

Музичний керівник: А тепер ми в інший бік всі повернемо, знов по колу ми почнемо.(діти крокують по колу)

Музичний керівник: А тепер поспішіть, всі по колу побіжіть.(діти біжать по колу)

Музичний керівник: А тепер я не буду говорити що вам треба робить, Ви уважно слухаєте барабан і відповідно рухаєтесь.

(звучить барабан, діти крокують, підскоки, легкий біг)

Музичний керівник: Молодці діти. А ми вже прийшли, щоб знайти останню «чарівну» сніжинку. Увага на екран.

Олаф: Завдання 4. . Щоб отримати останню сніжинку, вам потрібно відпочити і зіграти на музичних кубиках.

Музичний керівник: Так це ж дуже просто. Але треба промовити чарівні слова. Послухайте які: « Один, два. три, нумо музика звучи». Давайте всі разом промовимо.

Всі: «Один, два, три, нумо музико звучи»

Музично – ритмічна гра на кубиках.(музика З.Кодая «Музичний годинник»)

Музичний керівник: Молодці, ви дуже добре справилися із завданням. А ось і остання сніжинка. Діти послухайте, мені здається, що хтось до нас поспішає.

(звучить музика , виходить Олаф)

Олаф: Дорогі діти! Ви добре впоралися із завданням й зібрали всі чарівні сніжинки. Давайте разом порахуємо їх! (Діти рахують сніжинки). Чудово! Чотири сніжинки. А всього потрібно п’ять. Але ви були молодці, вірно виконували завдання, допомагали одне одному під час подорожі, тому ви отримуєте ще одну «чарівну» сніжинку.

Музичний керівник: Давайте порахуємо знову.(рахують). Всі сніжинки зібрали. А зараз подивимося фінал гри й дізнаємося, чи дійсно ми впоралися? Увага на екран.

(На екрані показують відео фіналу мультфільму. Діти радісно підтверджують, що вони правильно виконали завдання й звільнили королеву Ельзу та все королівство від чарів)

Олаф: Дякую вам діти! А мені вже час вирушати до королеви Ельзи. До побачення!

Музичний керівник: Діти, я захоплююсь вами. Ви успішно впоралися зі складними завданнями! А ще я бачу , що ви отримали задоволення від нашої подорожі. А що вам сподобалось на занятті? Що ми сьогодні шукали? А хто написав музичний твір який ми сьогодні слухали? А як називається цей твір? Що сподобалось Олені Вікторівні?

Музичний керівник: Діти, давайте скажемо ритмічно: «Хлопці і дівчата молодці» (говорять і плескають ритм долоньками).

«Ми чудові діти, молодці» (говорять і плескають)

Музичний керівник: І для вас чудові діти в мене є сюрприз.

Музичний керівник: Ну що ж, а зараз мушу я вам сказати «Дітки до побачення» (проплескує без слів)

Діти: «До – по – ба – че – ння» (проплескують без слів)

(звучить музика , діти ідуть у групу).

Особистість дитини

Здоров`я дитини -багатство родини

Здоров`я народу — багатство країни!

Сьогодення ставить перед нами завдання сформувати людину, в якій би поєднувалися духовне багатство, моральна чистота і фізична досконалість. Кожен дошкільний навчальний заклад повинен здійснювати в тісній взаємодії з сім’єю всебічний гармонійний розвиток і виховання дітей, зміцнювати їх здоров’я, прищеплювати їм елементарні практичні навички і любов до праці, дбати про їх естетичне виховання, підготовлювати дітей до навчання у школі.

На ряду з розвитком розумових здібностей, турбота про фізичне здоров’я дітей завжди була і лишається пріоритетним завданням педагогічної роботи. Однією з умов міцного фізичного здоров`я дітей дошкільного віку є високий рівень рухової активності. У зв’язку з цим в дошкільному закладі необхідно створити режим високої рухової активності, який передбачає використання комплексу різних засобів фізичного виховання, насичення повсякденного життя дітей руховими іграми, спортивними вправами, розвагами тощо.

Cім’я завжди була й залишається головним осередком, де відбуваються становлення і розвиток особистості дитини. Саме в родині малюк отримує перші уроки життя. Згодом, відвідуючи дошкільний навчальний заклад, дитина набуває початкового суспільного досвіду. Власне, у цей час вимоги до виховання мають бути однаковими з боку батьків і працівників дошкільних закладів.

Характер і результативність контактів педагогів і членів сім’ї великою мірою залежить від взаємостосунків, які складаються між ними. Найоптимальніший варіант – коли вони будуються на розумінні необхідності цілеспрямованих впливів на дитину, на двосторонній довірі. Перед педагогічними працівниками стоїть низка завдань, які вони повинні розв’язувати, співпрацюючи з родинами вихованців.

Оскільки чимало задатків, навичок, умінь здебільшого розвиваються у дошкільному віці, то формування основ здоров`я, мотивації здорового способу життя, які пов`язані з руховою активністю, доцільно розпочинати ще у ранньому дитинстві. Згодом це може стати звичкою на все життя. Необхідно заохочувати дітей до занять фізичною культурою, оскільки існує тісний позитивний взаємозв`язок між структурою рухової активності в дитинстві й зрілому віці.

Формування культури здорового способу

життя дитини дошкільного віку,

як один із основних напрямків реалізації

Базового компоненту дошкільної освіти в Україні

В теперішній час батьків та педагогів перш за все непокоїть питання як саме укріпити здоров’я дітей. Ми всі добре знаємо, що здоров’я кожної людини повинно бути суто особливою справою. Медицина, безумовно, займається цим питанням, але в той момент, коли людина захворіла. Кажуть, що людина — коваль свого щастя, а значить во¬на повинна бути ковалем свого здоров’я. Тому у дитини з дня її народження потрібно формувати навички бережливого відношення до свого здоров’я.

Відновлення в Україні державності, відродження культурно-історичного досвіду та національних традицій висувають завдання гармонійного, цілісного розвитку дитини як особистості, здатної в майбутньому до розв’язання соціальних та економічних проблем державотворення. Повною мірою вирішувати ці проблеми зможе лише фізично і психічно здорова людина, яка веде здоровий спосіб життя, розуміє свою значущість, вміє регулювати свою поведінку і діяльність відповідно до вимог суспільства. Саме тому ще з дошкільного віку необхідно сформувати у дітей культуру здоров’я, створити умови для розвитку компетентності особистості в фізичній, психічній і духовній його сферах.

У Законі України «Про дошкільну освіту» розділ 1 ст.7 визначені пріоритетні завдання дошкільної освіти: Збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини». В Національній Доктрині розвитку освіти розділ IV п. 11 зазначено: «Пріоритетним завданням системи освіти є виховання людини в дусі відповідального відношення до власного здоров’я і здо¬ров’я оточуючих як найвищої індивідуальної та суспіль¬ної цінності…» В концепції дошкільної освіти чітко ви¬ділена головна спрямованість освітньо-виховного процесу на «Я» дитини, на формування позиції створення свого здоров’я. Через відкриття власного «Я» дошкільник виділяє себе із оточуючого світу, вивчає простір власного «Я», що спонукає дітей прагнути до самозбереження та саморозвитку.

Цілком логічно, що першою освітньою лінією Базового компонента дошкільної освіти як Державного стандарту дошкільної освіти України визначено «Особистість дитини», що складається з двох частин: «Здоров’я та фізичний розвиток» і «Самоставлення».

Розділ «Здоров’я і фізичний розвиток» включає такі структурні компоненти змісту: безпека життєдіяльності, здоров’я та хвороба, гігієна життєдіяльності, рухова активність та саморегуляція.

Реалізація цієї частини змісту освіти має на меті формування здоров’язбережувальної компетенції дитини, що полягає в її обізнаності з будовою свого тіла та гігієнічними навичками за його доглядом; своєю статевою належністю; з продуктами харчування; основними показниками власного здоров’я, цінністю здоров’я для людини. Сюди також входять уміння виконувати основні рухи та гімнастичні вправи; застосовувати здобуті знання, вміння і навички щодо збереження здоров’я без шкоди як власному здоров’ю, так і здоров’ю інших людей.

Заклад дошкільної освіти зобов’язаний своєю ді¬яльністю забезпечувати виконання стандарту дошкіль¬ного рівня освіти по всім напрямкам розвитку дитини.

Одним з головних завдань дошкільного навчального закладу має стати створення умов, що гарантують формування і зміцнення здоров’я вихованців.

Для цього традиційно виділяють такі компоненти здоров’я:

— Психічне здоров’я;

— Соціальне здоров’я;

— Фізичне здоров’я.

Однією із складових здоров’я людини в цілому виділяють психологічне здоров’я. Воно є необхідною умовою повноцінного функціонування і розвитку людини в процесі її життєдіяльності. Таким чином, з одного боку, психологічне здоров’я є умовою адекватного виконання людиною своїх вікових, соціальних та культурних ролей, з іншого боку, забезпечує людині можливість безперервного розвитку протягом всього її життя.

Стосовно дітей дошкільного віку основними показниками сформовано психологічного здоров’я є процес адаптації при вступі у ДНЗ, рівень розвитку комунікативних навичок, рівень позитивної мотивації до соціально важливої для даного віку діяльності, відсутність відхилень у поведінці.

Неможливо працювати над зміцненням і формуванням лише однієї складової здоров’я. Людина може бути здоровою тільки при наявності всіх, компонентів здоров’я, розвинених на достатньому для її віку рівні. Домогтися цього можна, виховавши в людині певну культуру — культуру здорового способу життя (ЗСЖ). Причому формування цієї культури починається з дитинства.

Діти дуже довірливі і схильні до навіювання. Якщо дитину весь час лякати хворобами і нещастями, то ми не розвинемо, у неї бажання бути здоровою, а викличемо постійний страх перед хворобами. Дитина має зростати зі свідомістю, що від її навичок в області гігієни та санітарії залежить накопичення здоров’я.

Діти — власники, і в даній ситуації цю не найкращу людську рису характеру потрібно звернути на благо. У дитини можна виробити охоронні стереотипи, закріплені через отримання задоволення. «Я знаю, де і як потрібно переходити вулицю, роблю це свідомо, самостійно, і це приносить мені задоволення», подібного роду міркування прискорюють навчання і приносять користь для психічного та соматичного здоров’я.

Які ж мотиви лежать в основі вибору ЗСЖ?

Сучасна педагогіка виділяє наступні види мотивації:

• Самозбереження. (Коли людина знає, чого та чи інша дія прямо загрожує життю, вона цю дію не робить. Формулювання мотивації «Я не здійснюю певні дії, тому що вони загрожують моєму здоров’ю і життю»).

• Підпорядкування етнокультурним вимогам. Людина живе у суспільстві, яке протягом тривалого часу відбирало корисні звички, навички, виробляло систему захисту від несприятливих факторів зовнішнього середовища. Формулювання мотивації «Я підкорюся етнокультурним вимогам тому, що хочу бути рівноправним членом суспільства, в якому живу. Від мого здорового способу життя залежать здоров’я і благополуччя інших».

• Отримання задоволення від самовдосконалення. Формулювання мотивації «Відчуття здоров’я приносить мені радість, тому я роблю все, щоб випробувати це почуття».

• Можливість для самовдосконалення. Формулювання мотивації «Якщо я буду здоровий, я зможу піднятися на вищий щабель суспільної драбини».

• Досягнення максимально можливої комфортності. Формулювання мотивації «Я здоровий, мене не турбує фізичний і психічний дискомфорт».

Педагогічна стратегія формування ЗСЖ повинна сприяти самостійному виробленню відповідних переконань дитини на основі здобуття знань і досвіду. Завдяки переконанням створюється спочатку стійка мотивація до ЗСЖ, з часом валеологічна готовність і самоконтрольна активність під час творення свого здоров’я.

Навколо дітей з самого раннього дитинства необхідно створювати таку навчально-виховне середовище, яке було б насичене атрибутами, символікою, термінологією, знаннями, ритуалами і звичаями валеологічного характеру. Це призведе до формування потреби вести здоровий спосіб життя, до свідомої охорони свого здоров’я та здоров’я оточуючих людей, до оволодіння необхідними для цього практичними навичками і вміннями.

Аналіз літератури та досвіду роботи різних фахівців ДНЗ дозволили виявити умови формування позитивної мотивації до ЗСЖ у дошкільників:

• Створення навколо дитини навчально-виховного середовища, наповненою термінами, символами, атрибутами, традиціями культури ЗСЖ.

• Створення позитивного емоційного фону на заняттях оздоровчо-педагогічної спрямованості.

• Наявність в найближчому оточенні дитини людей, які ведуть здоровий спосіб життя.

• Формування активної позиції дитини в освоєнні знань, умінь і навичок валеологічного характеру.

Основна мета роботи з дітьми дошкільного віку — створення стійкої позитивної мотивації до збереження та зміцнення власного здоров’я, формування психологічного здоров’я як важливого чинника здоров’я людини в цілому, профілактика психосоматичних захворювань.

Основні положення роботи:

• Цілісність і систематичність засвоєних вихованцями знань валеологічного характеру;

• Формування практичних навичок і вмінь валеологічного характеру;

• Систематичність контроль за станом здоров’я і розвитку вихованців.

• Багатоетапна, постійна, безперервна виховна робота.

• Створення стійкої мотивації до здорового способу життя і самоконтрольної активності у створенні свого здоров’я.

• Формування асоціативних зв’язків з поняттями і символами культури здорового способу життя.

• Формування у дошкільників елементарних анатомічних і гігієнічних знань, виявлення через практику значущості режиму дня та оптимальної рухової активності.

• Профілактика шкідливих звичок.

• Підвищення психоемоційної стійкості.

• Використання на заняттях дидактичних ігор, образотворчої діяльності, аплікації, рухових вправ та творчих завдань.

• Постійний контроль за змінами в стилі життя дитини і заохочення позитивних зрушень.

Організація і проведення оздоровчо-педагогічних занять будується з урахуванням таких положень:

• Внесення до змісту занять інформації про фактори ризику та фактори стійкості у формуванні здоров’я дитини.

• Вибір форм, методів і засобів навчального процесу відповідно до валеологічних вимог.

• Створення навколо дитини інформаційного середовища «Здоров’я».

• Створення оптимальних гігієнічних умов на заняттях з усіх розділів програм.

З метою більш міцного засвоєння знань, умінь і навичок валеологічного характеру робота на заняттях здійснюється із залученням різних аналізаторів:

— Зорового (залучення схем і умовних зображень, наочного матеріалу);

— Тактильні (робота з роздатковим матеріалом);

— Слухового (сприйняття інформації на слух);

— Рухового (виконання вправ).

Для закріплення отриманих знань, умінь і навичок, а також для створення стійкої мотивації зміст усіх освітніх занять, а також основних режимних моментів, екскурсій та іншого включає, по можливості, проведення «хвилинок здоров’я», на яких дітям пояснюють вплив того чи іншого фактора або явища життя на здоров’я (наприклад, вплив музики на здоров’я, здоров’я людини та екологія і т.п.). Крім того, інформація про зміст занять доводиться до відома батьків (за допомогою стендів), які в свою чергу виконують вправи і завдання з дітьми вдома.

В групах поступово створюється «Куточок здоров’я»: схеми, режим дня, малюнки дітей, фізкультурне та оздоровче обладнання.

Основні форми роботи:

• Комплексні оздоровчо-педагогічні заняття «Наша традиція, бути здоровими!»

• Хвилинки здоров’я — включення в зміст програмного матеріалу знань про здоров’я і способи його зміцнення.

• Гімнастика.

• Цільові прогулянки.

• Евристичні методи (досліди, спостереження та ін.)

• Спільні заняття з батьками.

• Використання батьками рекомендованих вправ та ігор у спілкуванні з дитиною вдома.

• Оформлення стенда для батьків.

Структура роботи по системі формування культури здорового способу життя у дошкільників передбачає тісну співпрацю всього колективу ДНЗ та батьків вихованців.

Формування культури ЗСЖ проходить протягом всього часу перебування дитини в ЗДО.

Режимні моменти:

— Ранкова гімнастика;

— Прогулянка (3-4 рухливі гри, спостереження, екологічні стежинки, мандрівки, досліди, експерименти і т.п)

— Режим харчування (збалансоване мінералами та вітамінами, зауваження про корисність страв під час їжі);

— Післяобідній сон (релаксаційні хвилинки).

Навчально-виховний процес:

— Заняття «Наша традиція, бути здоровими!» (Гімнастика, пізнавальна частина, релаксація);

— Навчально-виховні заняття (хвилинки здоров’я, фізхвилинки, хвилинки психологічного розвантаження);

— Фізкультурні заняття;

— Музичні заняття (фізхвилинки, підвищення псіхоемоційної стійкості);

— Логопедичні заняття (фізхвилинки, словникова робота);

— Заняття ЛФК (комплекси оздоровчих вправ, вправи на дихання, коригуючи вправи, словникова робота);

— Малювання (фізхвилинки, підвищення психоемоційної стійкості).

Таким чином, здійснюється комплексний підхід у формуванні культури ЗСЖ у вихованців ЗДО.

Тривалість кожного блоку заняття може змінюватись в залежності від психофізіологічного та емоційного стану дітей на даний момент.

Під час організації роботи з дітьми по формуванню культури здорового способу життя варто вести облік психофізіологічних особливостей дітей

• Відповідність вправ руховим можливостям дітей.

• Облік індивідуальних особливостей дитини (анамнез, темперамент, емоційний стан та ін.)

• Облік індивідуальних особливостей пізнавальної сфери кожної дитини (рівень уваги, пам’яті, мислення та ін..) і рівня її замученості.

Таким чином, дотримуючись єдиних вимог до організації здоров’яформуючої роботи з дітьми та враховуючи всі вище перераховані особливості, ми можемо досягти високого коефіцієнту сформованості у кожної окремої дитини культури здорового способу життя, а отже і життєвостійкої та компетентної особистості.

Інноваційний підхід до оздоровлення

Формування ціннісного ставлення дітей до власного здоров’я — одне із важливих завдань, поставлених Базовою програмою перед дошкільною освітою. Воно нове для педагогів, адже нині маємо дбати не лише про зовнішній оздоровчий вплив, а й навчити дитину розуміти свій організм і свідомо сприяти його функціонуванню.

Зупинимося детальніше на деяких інноваційних оздоровчих технологіях, таких, як: валеокорекція, імунна гімнастика, „етюди для душі», аерофітотерапія, кольоротерапія, бестінг, масаж, комплекс природного оздоровлення тощо.

Валеокорекція активізує розумову діяльність шляхом стимуляції мозкового і периферійного кровообігу. Під час занять діти виконують 3-4 вправи для язика. Очей, хребетного стовпа, вимовляючи звуки на видиху. Такі оздоровчі технології, як пальчикова гімнастика, динамічні паузи ефективно використовуються на різноманітних заняттях.

Імунна гімнастика — супроводження рухами раніше вивчених віршиків — дає організму емоційний, оздоровчий заряд. Діти виконують її у досить легкому натуральному одязі після ранкової гімнастики чи одразу після денного сну; батькам рекомендується виконувати ці вправи вдома разом з дітьми у вихідні та під час канікул.

„Етюди для душі» мають на меті не лише зміцнення фізичного здоров’я, але й духовного стану. Дітям пропонують обрати серед запропонованих карток із зображеннями різноманітних ситуацій ті, де йдеться про добро, і обговорити їх. З наймолодшого віку дитина вчиться любові до людей, до себе, до життя. Тільки людина, яка живе в гармонії з собою, зі світом, буде справді здоровою.

Кольоротерапія. Колір має живильну та цілющу силу, тому це один з найважливіших елементів інтер’єру всіх приміщень дитсадка. З метою кольоротерапії використовуються також різнокольорові світильники, фонтани, лампи, окуляри з різнокольоровими скельцями. Усе це дає можливість стимулювати розумову діяльність, допомагає дітям розслабитись, сприяє профілактиці та корекції психічних чи фізичних відхилень.

Бестінг — це елемент фізкультурного заняття, коли діти стають у „Коло побажань» або „Коридор успіху» і по черзі, висловлюючи свої побажання і мрії, підтримують друзів. Проводиться для підвищення самооцінки, виховує впевненість у собі, розвиває психічні, емоційні та соціальні якості дитини, дає можливість утвердитись в соціумі.

Невід’ємною частиною технології оздоровлення є різноманітні види масажу (масаж біологічно активних точок, антистресовий масаж тощо), що дають позитивні результати.

Комплекс природного оздоровлення розроблений індивідуально для кожної дитини і передбачає відновлення психологічного балансу завдяки руховій активності, корекції емоційного стану та інтелектуальному навантаженню. За знаком зодіаку малюку добирають колір, аромат, рослину.

Реалізуючи нові, стратегічні завдання, осві¬тяни завжди мають пам’ятати: не варто від¬межовуватися від тих здобутків, які вже є у педагогічному арсеналі, адже розвиток відбу¬вається по спіралі, а серцевиною цієї спіралі є не порожнина, а система цінностей, досягнень та надбань. Тож, розпочинаючи новий виток на педагогічній ниві, слід міцно стояти на по-будованій платформі, вдумливо впроваджуючи нове, продиктоване часом.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ З ОСНОВ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ

Навчання дітей основ безпеки життєдіяльності є одним із пріоритетних напрямів освітнього процесу.

Зважаючи на те, що з кожним роком збільшується кількість травмованих дітей, постала потреба в систематичній роботі з дошкільниками для формування в їх свідомості стереотипів безпечної поведінки в життєвому середовищі.

Завдання дорослих — педагогів і батьків — не залякувати дітей, а, користуючись їх природною допитливістю, навчити правил поведінки, не забороняти або приховувати небезпечні предмети і речі, а в ґрунтовній, цікавій, пояснювальній роботі вчити правильно користуватися ними.

Виховання в дітей дошкільного віку почуття особистої безпеки має відбуватися з дотриманням почуття міри. Якщо дитину залякувати небезпечним та агресивним світом через безліч «не чіпай», «не ходи», «не роби», «не можна», вона втратить почуття ризику, стане сприймати світ як агресивне оточення й усе життя, врешті-решт, витратить на боротьбу з ним, або не звертаючи уваги на частку «не», буде сприймати заборону як керівництво до дії.

Щоб запобігти цьому, педагогам треба добирати такий зміст, форми роботи, які б дозволили відчути дитині не лише цінність свого життя та здоров'я, а й свої можливості у зміцненні та збереженні його, підготували до чітких дій у небезпечних ситуаціях; сприяли вихованню самостійності та відповідальності; не допускали виникнення почуття страху.

Від педагога вимагається теоретична компетентність, методична грамотність, творчий потенціал. Важливо використовувати методи, адекватні віковим особливостям дітей.

1. Основні принципи організації навчання дітей основ безпеки життєдіяльності

Принцип повноти. Зміст програми має реалізуватися з усіх розділів. Якщо будь-який розділ випадає, то діти виявляються незахищеними від поданих у ньому певних джерел небезпеки.

Принцип системності. Робота має проводитися систематично весь навчальний рік при гнучкому розподілі змісту програми протягом дня. Доцільно спеціально організовані заняття проводити в першу половину дня. Щодо гри, театралізованої та інших видів нерегламентованої діяльності, то ці форми роботи можуть здійснюватися як у першу половину дня, так і в другу. Можна визначити певний день тижня або працювати тематичними циклами. Бажано враховувати такий фактор, як склад групи влітку або під час карантину, коли дітей у групі менше, основний зміст програми давати не потрібно, а закріплювати вивчений матеріал.

Принцип сезонності. Потрібно за можливості використовувати місцеві умови, оскільки значна частина змісту програми пов'язана з ознайомленням дітей з природою (наприклад, із розділами, які передбачають ознайомлення дітей із їстівними й неїстівними грибами та ягодами). Якщо взимку можна обмежитись методичними посібниками, то влітку необхідно організовувати екскурсії в парк, до лісу тощо для максимального наближення до звичайних природних умов і закріплення відповідного матеріалу.

Принцип урахування умов міської й сільської місцевості. Міські й сільські дошкільники мають різний досвід взаємодії з довкіллям. У міських дітей особливі проблеми виникають в умовах сільської місцевості (як поводитися з піччю, як орієнтуватись у лісі, як поводитися з домашніми тваринами тощо). І, навпаки, сільські діти, потрапляючи в місто, часто виявляються не підготовленими до правильної поведінки на вулиці, у транспорті, з незнайомими дорослими. Компенсувати їх неінформованість у правилах поведінки в незвичних для них умовах можна лише під час цілеспрямованої педагогічної роботи дошкільного закладу.

Принцип вікової адресованості. Під час роботи з дітьми різного віку зміст будується послідовно: одні розділи беруться для роботи з дітьми молодшого віку, другі — для середнього, треті — для старших дошкільників. Інший шлях — один і той самий зміст програми за розділами використовується для роботи в різних вікових групах. У цих випадках мають використовуватись методи, які відповідають віковим особливостям дітей.

Принцип інтеграції. Програма з безпеки життя може реалізуватись як самостійна, а може виступати як складова частина комплексної програми, її зміст органічно переплітається зі змістом основної комплексної програми. Насамперед це стосується занять з образотворчої, театралізованої діяльності, з ознайомлення з навколишнім, екологічного й фізичного виховання, а також нерегламентованих видів діяльності й окремих режимних моментів. Вибір найраціональніших моделей залежить від загальної організації педагогічного процесу дошкільного закладу. Водночас для більшої ефективності потрібно використовувати різні форми роботи (як спеціально організовані заняття, ігри й розваги, так і режимні моменти, наприклад, гігієнічні та оздоровчі процедури). Тобто програма не має бути штучною надбудовою, її слід органічно інтегрувати в цілісний педагогічний процес.

Принцип координації діяльності педагогів. Цей принцип тісно пов'язаний із попереднім. Тематичні плани вихователів і спеціалістів мають бути скоординовані таким чином, щоб не було повторень, із послідовно викладеними певними темами. Наприклад, спеціаліст з образотворчої діяльності у зміст окремих занять уміщує такі теми, як отруйні рослини, небезпечні ситуації контактів із тваринами, іншими людьми, дорожні знаки тощо.

Принцип послідовності взаємодії з дитиною в умовах дошкільного закладу й сім'ї.

Основні розділи мають стати надбанням батьків, які можуть не лише продовжувати бесіди з дитиною на конкретні запропоновані педагогами теми, а й виступати активними учасниками педагогічного процесу.

2. Основні напрями програми навчання дітей основ безпеки життєдіяльності

Матеріал щодо навчання дітей дошкільного віку основ безпеки життєдіяльності може бути використано за такими розділами:

1. Світ природи:

• стихійні природні явища;

• отруйні рослини;

• небезпечні тварини.

2. Світ людей: незнайомі.

3. Світ речей:

• електричні та газові прилади;

• вогонь та людина;

• побутові речовини.

4. Світ гри:

• небезпечні ігри та розваги;

• зимові розваги.

5. Дитина і здоров'я:

• хвороби та їх лікування, правила надання елементарної першої

допомоги;особиста гігієна;

• загартування.

6. Небезпека вулиць і доріг:

• пішоходи;

• пасажири.

3. Орієнтовні види діяльності та форми організації навчально-виховної роботи в групі

1. Тематичні заняття:

• з основ безпеки життєдіяльності, екології;

• інтегровані з різних розділів програми (основи безпеки життя та здоров'я, розвиток мовлення, малювання; фізична культура, екологія та ін.);

• комбіновані (малювання на тему безпеки життєдіяльності, розвиток мовлення на цю саму тему, читання художньої літератури відповідної тематики та ін.).

Тематичні заняття можна проводити у вигляді бесід на тему безпеки життєдіяльності. Навчальні заняття доцільно збагатити сюжетно-ігровим змістом (дидактичні ігри, вправи змагального характеру, ігри-драматизації).

2. Дидактичні, сюжетні, театралізовані, конструкційно-будівель¬ні ігри з елементами безпеки життя.

Під час сюжетно-рольових ігор із дошкільниками, де діти вчаться орієнтуватися у світі природи, техніки, людей, вихователям доцільно вводити до сюжету знайомих ігор («Сім'я», «Лікарня», «Пожежники» тощо) надзвичайні ситуації, щоб діти обігрували їх, відпрацьовували певну людську поведінку.

Різні за змістом дидактичні ігри дозволяють більш спрямовано керувати поведінкою дітей, закріплювати та систематизувати їх знання.

3. Конкурси, естафети, змагання, які сприятимуть відпрацюванню стереотипів можливої поведінки в екстремальних умовах і закріпленню навичок, набутих під час попереднього навчання.

4. Екскурсії та прогулянки, під час яких слід звертати увагу дітей на довкілля й навчати правил поведінки.

5. Читання творів художньої дитячої літератури відповідної тематики, обговорення моментів, що спричиняють екстремальні ситуації, та можливостей їх усунення.

6. Моделювання правильної поведінки, аналіз небезпечних ситуацій дають змогу шляхом обговорення та цілеспрямованими запитаннями вчити дітей знаходити правильне рішення, вихід із небезпечної ситуації.

Особливу увагу при плануванні та проведенні заходів необхідно приділяти раціональній організації рухової активності дошкільнят через ігри й заняття, що мають різні рівні фізичного та емоційного навантаження. Важливого значення набуває психологічна готовність дітей до сприйняття навчального матеріалу про небезпеку та до практичних відпрацювань дій у екстремальних ситуаціях.

Основний зміст програми потрібно реалізувати через систему занять, які вводять у розклад навчально-виховної роботи, а також інтегровані заняття за сферами життєдіяльності відповідно до змістових ліній, як частину занять, елемент індивідуальної роботи, режимних моментів, прогулянок тощо. Крім того, діти можуть перебувати й у передбаченій ситуації на вулиці і вдома, тому головне завдання — стимулювання розвитку в них самостійності і відповідальності. Традиційні форми навчання, які прийняті в дошкільному закладі, можуть використову¬ватись лише частково, більше уваги слід приділяти організації різних форм діяльності й набуття дітьми досвіду. Реалізація програмових вимог у кожному дитячому садку може здійснюватися по-різному. Вибір пріоритетних напрямів роботи, методичних прийомів, матеріалів, об¬ладнання повинен визначатись конкретними умовами. Так, наприклад, безпека на вулиці насамперед актуальна для дітей, які проживають у міській місцевості (а не в сільській). Тому цьому розділу в міських дитячих садках відводиться більше уваги.

Доцільно відповідно до основних напрямів змісту програми оцінити, що вже зроблено, а потім накреслити план подальшої роботи.

В умовах варіативності й різноманітності змісту, форм і методів роботи з дітьми не може бути запропонована єдина модель планування роботи. Кожен дошкільний заклад повинен визначити свої можливості (наявність спеціалістів, використовувані програми та методики, матеріальна база), а також більш широкі — кліматичні, соціокультурні та інші регіональні особливості.

У молодшому віці роботу щодо навчання дітей основ безпеки жит¬тєдіяльності потрібно проводити в процесі всіх режимних моментів: на заняттях — як частина заняття (давати новий матеріал та закріплювати вивчений), під час ігор, спостережень, при читанні художньої літератури тощо.

У середній групі цю роботу слід проводити на заняттях із матема¬тики, з ознайомлення з навколишнім, в образотворчій діяльності, під час фізкультури, протягом дня за нагоди.

Дітей старшої вікової групи навчають основ безпеки життєдіяльності систематично, з поступовим розширенням і ускладненням занять та при проведенні режимних моментів.

Формування в дітей життєвої компетентності під час навчально-виховної роботи може проходити через використання всіх видів дитячої діяльності в єдності їх виховних можливостей. Одним із найбільш зрозумілих та близьких дітям видів діяльності є ігри-драматизації, театралізована діяльність. Саме через сприйняття казкових, театральних героїв діти вчаться аналізувати їх поведінку, оцінювати вчинки. Побачене й почуте, пережите разом із героями, діти переносять у свою практичну діяльність, наслідуючи їх або, навпаки, критично оцінюючи. Враховуючи психологічні особливості дітей, видове дійство найбільше пробуджує в дітей почуття співпереживання, обурення, бажання до¬помогти, захистити, не допустити страшного, не повторити помилок самому.

4. Основні напрями роботи з батьками щодо формування правил безпечної поведінки дітей

Формування в дитини дошкільного віку свідомої безпечної поведінки в довкіллі базується на позитивних прикладах у поведінці дорослих. Тому педагогам дошкільних закладів необхідно не лише враховувати це самим, а й особливу увагу приділяти роботі з батьками. Батьки повинні зрозуміти, що не можна вимагати від дитини виконання будь-якого правила, якщо самі дорослі не завжди ним керуються.

Розбіжності вимог до дитини з боку батьків удома та вихователів у дошкільному закладі можуть викликати в дитини почуття образи, збентеження та навіть агресії. Тому перед педагогічними колективами дошкільних закладів постає завдання — зацікавити батьків перспек¬тивою подальшого розвитку дітей, зробити батьків своїми однодум¬цями.

Основними напрямами роботи педагогів із батьками щодо форму¬вання в дітей безпечної поведінки в довкіллі можуть бути:

• інформація про створення максимально безпечних умов перебуван¬ня дитини вдома, на подвір'ї, на відпочинку (правила особистої безпеки та безпеки оточуючих, дії в екстремальних ситуаціях тощо);

• ознайомлення батьків із роботою дошкільного закладу з цього напряму, з проблемами навчання та виховання дітей;

• залучення батьків до навчально-виховного процесу;

• вивчення та пропаганда кращого досвіду сімейного виховання із зазначеної проблеми.

Для удосконалення роботи педагогічних колективів дошкільних навчальних закладів із проблеми безпеки життя та здоров'я слід за¬початкувати проведення щорічного Тижня безпеки дитини як форми систематизації знань дітей про безпечне довкілля. Тиждень безпеки не повинен мати суворо регламентованого характеру, а залежить від місцевих умов, традицій, професійного досвіду, творчих здібностей вихователя, підготовленості дітей тощо.

Доцільно запропонований захід провести наприкінці навчального року (1—2-й тиждень травня) для удосконалення всієї роботи щодо формування основ безпеки життя та діяльності за навчальний рік та своєрідної підготовки дітей до літнього відпочинку.

Охорона та зміцнення здоров’я, вдосконалення функцій організму дитини та її повноцінний фізичний розвиток є невід’ємною складовою педагогічної роботи коллективу дитячого садка .

Поряд з комплексом традиційних форм роботи з фізичної культури стоїть разголужена система оздоровчо-профілактичних заходів, спрямованих на зміцнення дитячого організму.

В ЗДО проводиться повноцінна фізкультурно-оздоровча робота, направлена на відновлення, корекцію, профілактику, укріплення здоров’я дітей та їх фізичного розвитку.

Для цього в закладі передбачено:

медичний кабінет;

музично-фізкультурна зала;

спортивний майданчик;

ігрові майданчики;

фізкультурні куточки в кожній групі.

ВЕЛИКА УВАГА З РАННЬОГО ВІКУ ПРИДІЛЯЄТЬСЯ ФОРМУВАННЮ ПРАВИЛЬНОЇ ПОСТАВИ, РУХОВИХ НАВИЧОК, КООРДИНАЦІЇ РУХІВ, ПРОСТОРОВОГО ОРІЄНТУВАННЯ, РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ: ШВИДКОСТІ, СПРИТНОСТІ, ВИТРИВАЛОСТІ, СИЛИ .

У нашому закладі ми використовуємо такі форми роботи:

- гімнастика прбудження після сну

- ранкова гімнастика;

- фізкультурні заняття;

- спортивні свята;

- рухливі та спортивні ігри;

- прогулянки;

- фізкультурне дозвілля;

- організація самостійної рухової діяльності дітей;

- розваги та багато іншого, що забезпечує повноцінний фізичний розвиток дітей дошкільного віку.

Оволодіння правильною координацією збагачує руховий досвід дітей, необхідний в подальшому житті, а також регулює діяльність фізичних процесів організму.

Важливе місце у зміцненні здоров’я дітей має дотримання режиму дня та рухова активність дітей впродовж дня. Кожна вікова група працює за своїм режимом. Денна прогулянка більш інтенсивна по рухливості і містить від 4-х до 5-ти рухливих та народних ігор залежно від віку дітей, спортивні вправи, індивідуальна робота , відпрацювання навичок загальнорозвиваючих вправ. Організована навчальна діяльність передбачає проведення двох фізкультурних , двох музичних занять, а також комплексу загальнозміцнюючих вправ на тиждень. Систематично проводяться піші переходи. Щоденно з дітьми проводиться ранкова гімнастика на свіжому повітрі (в теплу пору року), «гімнастика пробудження» після денного сну та коригуючі вправи в русі.

Важливе питання – організація розвивального здоров’язбере-жувального середовища в ЗДО, використання не лише традиційного, а й різноманітного сучасного (нетрадиційного)обладнання з фізкультури, яке заохочує дітей випробувати свої сили, зміцнює впевненість у собі викликає позитивні емоції, збуджує дитячу уяву, кмітливість, допитливість: профілактичні доріжки, диво-м’ячі (фітболів), “доріжки здоров’я” для профілактики плоскостопості (з квасолі, каштанів, горіхів, жолудів)

Істотного значення надаємо фактору вільного доступу дітей до фізкультурного обладнання. В кожній віковій групі є фізкультурний куточок із змістовим наповненням традиційного та нетрадиційного фізкультурного обладнання.

МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ДІТЕЙ РОЗПОВІДАННЮ ЗА СХЕМАМИ (авт. О. БІЛАН. К. КРУТІЙ)

Основною умовою розвитку мислення і мовлення є цілеспрямоване навчання. Розвиток у дітей словесно-логічного мислення, вироблення вміння користуватися основними логічними прийомами й операціями становить одне з важливих завдань у процесі навчання старших дошкільників. О. Білан та К.Крутій вдалося виявити специфічний засіб розвитку мовлення дошкільників – наочні моделі, в яких малюк відтворює структуру об’єктів і зв’язків між ними. Дії наочного моделювання є основними пізнавальними здібностями дошкільника у сфері мислення. Під моделюванням розуміється заміщення об’єкта, який вивчається, іншим, спеціально побудованим, що може відтворювати об’єкт в його суттєвих якостях і спрощувати несуттєві. Основний шлях розвитку пізнавальних здібностей – це постійний перехід від зовнішніх дій із умовними замінниками предметів (схемами-моделями) до дій подумки. Основна ідея пропонованої технології – формування діамонологічної компетенції дошкільників шляхом активного застосування методу моделювання. Діамонологічну компетенцію науковці визначають як розуміння зв’язного тексту, вміння відповідати на запитання і звертатися з запитаннями, підтримувати та розпочинати розмову, вести діалог, складати різні види розповідей.

Всі моделі умовно поділені на групи:

описові;

узагальнювальні (класифікаційні);

для складання творчих розповідей;

мнемічні (для заучування віршів).

Розглядання картин, предметів допомагає дітям називати предмети, їх характерні ознаки, дії з ними. Труднощі виникають, коли необхідно:

самостійно визначити головні ознаки предмета при його розгляданні;

встановити послідовність висловлювання ознак;

утримати в пам’яті послідовність, яка являється планом розповіді-опису.

Пропонується використовувати таки схеми – моделі:

Опис іграшок:

Колір (жовте, сине, зелене). Кольорові плями без чіткого контуру.

Форма (геометричні фігури).

Величина-розмір (2 іграшки контрастного розміру). Використовуються поняття “високий-низький”, “широкий-вузький” і т.д.

Матеріал (фольга, дерево, пластмаса). З якого матеріалу зроблена іграшка.

Частини іграшки (декілька кілець від пірамідки).

Дії з іграшкою (рука).

Спочатку добираються іграшки, при описанні яких використовуються всі пункти схеми (пірамідка, коляска, коробочки...) Потім іграшки, при описанні яких використовується не вся схема (м’яч, кубики, лялька, ведмедик тощо).

Опис предметів одягу:

Колір.

Матеріал (шовк, оксамит, сатин)

Частини одягу (комір, рукава, волан...)

Сезонність одягу (сонце, підсніжники, листочок жовтий...)

Для кого? (символи дорослих та дитини)

Дії з одягом (рука).

Опис посуду:

Колір.

Форма (геометричні фігури). Якщо діти знайомі з об’ємними фігурами - циліндр...

Розмір (велика та маленька мисочка)

Матеріал (фольга, пластмаса, дерево...)

Частини посуду (чайник в розібраному вигляді: кришечка, носик, ручка...)

Дії з посудом (рука)

Описання овочів та фруктів

Колір (кольорові плями без чіткого контуру)

Форма (геометричні фігури – овал, коло, трикутник...)

Розмір (2 контрастних по розміру фрукта, наприклад, яблуко)

Смак (цукерка та лимон). Контрастні за смаком продукти.

Де росте. (дерево, грядка)

Як уживати? (тарілка, виделка, ложка..). Які овочі та фрукти використовують сирими у їжу, які вареними. Що можна приготувати з них? Корисні чи ні?

Опис пір року

Сонце (розповідають про сонце у різні пори року)

Небо (на голубому небі хмаринки)

Земля (як виглядає земля у різні пори року: покрита снігом, листячком, зеленою травою...)

Рослини (дерево, кущ, квітка)

Людини (контури людей, вішалка). Треба розповідати про одяг в різні пори року.

Звірі (дики тварини - заєць, білка)

Птахи (контури знайомих птахів - ластівка, горобець...)

Чим займаються люди в різні пори року (сніговик, кораблик, сачок...)

Використання схем при складанні описових розповідей полегшують дітям оволодіти зв’язним мовленням. Крім того, наявність наочного плану робить такі розповіді чіткими, зв’язними, послідовними та поширеними. Схеми можна використовувати і для порівняльних описових розповідей. Схеми-моделі можливо широко використовувати у повсякденному житті. Крім того умовні позначення в календарі природи, графічне зображення фізкультхвилинок, дидактичні ігри ускладненого змісту. Доцільним виявляється використання схем для складання творчих розповідей.

Сxема складання розповiдi з власного досвіду на тему “Екскурсія в парк”

Годинник, в кутах ознаки пір року: сніжинка, квіти, ягода, листячко.

Час події.

Місце події? (знак питання)

Дерева

Птахи (зображення пташки)

Комахи? (метелик)

Тварини (кішка або песик)

Квіти (схематично квітка)

Враження від побаченого (салют)

Мнемічні схеми-моделі (для заучування віршів).

Як підвищити якість засвоєння та скоротити час, який витрачається для заучування віршів напам’ять? Треба умовними схематичними позначеннями зашифрувати кожен рядок вірша (або пару) і вивісити таку схему на видному місці. Не примушуючи, а спираючись на дитячі інтереси та на достатній розвиток наочно-образного мислення в цьому віці. Мнемічні схеми відіграють значну роль у диференційованому навчанні. Діти з середнім і низьким рівнем розвитку пам’яті мимоволі вчать вірш у повсякденному житті, звертаючи увагу на “підказку”. Для дітей з достатнім і високим рівнем розвитку схема виявляється засобом самоконтролю та самооцінки.

Використовуючи творчий потенціал та рівень сформованості психічних процесів у дітей високого рівня розвитку, можна проводити роботу, спрямовану на зворотний зв’язок, тобто створення схем-моделей самими дітьми. Спочатку пропонується вправа “Познач відповідним символом”, потім простенька загадка, далі – вірш, потім – оповідання. Також можна використовувати партнерську роботу. Діти з високим рівнем розвитку схематично зображують назву знайомої пісні, загадки, а діти з низьким і середнім рівнем відгадують. Це сприяє налагодженню товариських стосунків, формуванню адекватної самооцінки у дітей, а головне – підготовці малюків до оволодіння програмними завданнями в школі.

Результати впровадження технології доводять, що застосування схем-моделей є одним з ефективних способів сприяння розвитку мовлення, словесно-логічного мислення, пам’яті у дітей дошкільного віку.

Цей вид роботи повністю відповідає особистісно орієнтованій моделі навчання, за якої враховуються індивідуальні особливості дитини, допомагає педагогові встановити з вихованцями оптимальні – партнерські стосунки, створити атмосферу емоційної довіри та розкутості. Схеми-моделі можуть застосовуватися не лише на мовленнєвих заняттях – вони можуть бути широко використані в різних видах діяльності: ігровій, зображувальній, формуванні логіко-математичної компетенції тощо.

Організація літнього оздоровлення дітей в КЗДО КТ №4

«Золотий ключик»

Літо – час оздоровлення дітей. Організація літнього оздоровлення та відпочинку має велике значення для відновлення сил, поліпшення стану здоров’я дітей закладів дошкільної освіти.

В нашому закладі літньої пори діти частіше бувають на свіжому повітрі, на майданчиках. Адже саме тут відбуваються основні оздоровчі моменти.

Використати цей період необхідно дбаючи про повноцінне загартування повітрям, сонцем і водою. Ці природні чинники треба задіювати помірковано, не забуваючи про основні вимоги до загартувальних процедур:

· системність,

· послідовність,

· регулярність,

· урахування стану здоров’я та

· емоційного ставлення дитини до оздоровчих процедур

Загартувальні процедури

Загартування - один із найважливіших заходів профілактики захворювань, зміцнення здоровя дітей. Важливою умовою загартування є послідовність і систематичність проведення різних процедур: до водних і сонячних ванн діти можуть переходити лише після того, як звикнуть до повітряних ванн. До обливання можна переходити тільки тоді, коли вони звикнуть до обтирання, а до купання - коли звикнуть до обливання.

В КЗДО КТ №4 «Золотий ключик» з настанням літа починається проводитись загартування повітрям

(повітряні ванни в приміщенні (діти мають їсти, гратися і спати в теплу погоду при відчинених вікнах,

повітряно-сонячні ванни(на прогулянках, які організовують кожного дня по два рази, проводяться прогулянки за будь-якої погоди та при наявності головного убору на голові, при загартуванні повітрям дуже важливо чи правильно одягнена дитина – відповідно до сезону і погоди, щоб забезпечити їй вільну рухливість і необхідний тепловий комфорт; у жаркі дні організовують ігри середньої рухливості, щоб діти не перегрівалися). Далі розпочинаємо загартування водою: обтирання (починати загартування водою можна з вологого обтирання (1-2 хвилини) спочатку з рук, шиї, далі обтирати до пояса, потім ноги, температура води від +32ْС, +28ْС до +22ْС, +20ْС. Обливання (загартуванню сприяє обливання стоп, після прогулянки також можна обливати ноги дітей нагрітою на сонці водою з поліетиленових пляшок).Переходимо до загартування сонцем ( дітям рекомендується короткотривале перебування на сонячній ділянці,вкрай обережно сонячні ванни призначаються дітямвід 1 до 3 років; перші сонячні ванни треба приймати при температурі повітря не нижче +18°С, тривалість їх не повинна перевищувати 5хвилин (далі додавати по 3-5 хвилин, поступово доводячи до години), загоряти часто, але не тривало, приймати сонячні ванни найкраще ранком, коли повітря особливо чисте і ще не занадто пекуче, а також ближче до вечора,коли сонце хилиться до заходу, кращий час для засмаги:з 8.00-11.00 і 17.00-19 години, приймати сонячні ванни найкраще ранком, коли повітря особливо чисте і ще не занадто пекуче, а також ближче до вечора,коли сонце хилиться до заходу. Після сонячних ванн, а не до них, дітям призначають водні процедури.

Однією із форм загартування дітей влітку в КЗДО КТ №4 «Золотий ключик» є ранкова гімнастика яка обов`язково проводиться на свіжому повітрі, у спекотну погоду діти виходять на гімнастику в полегшеному одязі і в зручному взутті, у залежності від температурних показників погоди змінюється темп проведення вправ, а інколи вихідні положення.

Особливу увагу педагоги приділяють проведенню ігор, а саме: спортивним(бадмінтон, городки,з елементами футболу, з елементами баскетболу), рухливим (ігри з ходьбою, бігом, рівновагою; з повзанням і лазінням; з киданням і ловлею предметів; зі стрибками; на орієнтування у просторі).

Рухливі ігри на свіжому повітрі в закладі проводяться щодня: під час ранкового прийому – одна-дві гри малої та середньої рухливості, на прогулянках у першу і другу половину дня – на кожну планується не менше трьох-чотирьох ігор різної рухливості при цьому першу гру розпочинають через 10-15 хвилин після початку прогулянки, коли діти дещо адаптуються до погодних умов, а останньою проводять малорухливу гру, увечері (після 16.00) – одна-дві гри малої та середньої рухливості.

Під час літньої спеки ігри з бігом або стрибками вихователі організовують у другій половині дня, у затишку.

Рольові (згідно з вимогами Освітньої програми для дітей від 2 до 7 років «Дитина»), атрибути виносяться на майданчик).

Народні (згідно з вимогами Освітньої програми для дітей від 2 до 7 років «Дитина»), атрибути виносяться на майданчик).

Інтегроване заняття з ознайомлення з природним довкіллям, розвиток мовлення та художньо – естетичного розвитку з елементами пісочної технології

"Чудеса на піску "

Тема : «Морське королівство »

Підготувала вихователь середньої групи : Григоренко О.Є

Інтегроване заняття з ознайомлення з природним довкіллям, розвиток мовлення та художньо – естетичного розвитку з елементами пісочної технології "Чудеса на піску "

Тема : «Морське королівство »

Програмовий зміст: розширити обсяг знань дітей про навколишній світ, активізувати мовлення та пізнавальний інтерес до морських мешканців.

Вчити відповідати на запитання та бути співрозмовником. Заохочувати дітей до використання художнього слова під час заняття . Формувати вміння передавати емоції проявляючи творчу активність та веселу доброзичливу атмосферу під час гри.

Продовжувати знайомство дітей з нетрадиційним напрямком образотворчого мистецтва - ліпленням кінетичним піском.

Розвивати тактильно-кінестетичні відчуття, рухову координацію, дрібну і загальну моторику рук, уяву, фантазію, образне мислення, активний словник дітей.. -Виховувати у дітей бажання експериментувати , самовиражатись , поважно ставитись до колективу, бути бережним до природи.

Обладнання : посилка з «Дзвіночок побажань»,муз.супровід «Шум моря»,слайд шоу «Море хвилі», кінетичний пісок , формочки морських мешканців,картинки з зображенням морських мешканців.

Хід заняття

(діти вітаються з гостями )

Діти : Доброго ранку ми вас вітаємо.

Щастя, добра всім вам бажаємо.

Вправа"Давайте привітаємось"

Вихователь : Доречі , а як можна привітатись по іншому?

(привіт ,добрий ранок, доброго дня, здраствуй, добридень, здоровенькі були ,з п’ятницею вас , здоров,доброго здоров”я )

Ігрова ситуація: Листоноша приніс посилку . В посилці дзвіночок , але він не простий , а чарівний. Цей дзвіночок дуже любить дарувати людям радість і навіть виконує деякі побажання . Давайте будемо передавати дзвіночок один одному разом з нашими щирими побажаннями.

ГРА «Дзвіночок побажань»

( Діти передають дзвіночок та бажають: здоров*я, миру,радості,успіху гарних поїздок, щоб з батьками поїхали на море до цирку ,а я бажаю всім побачити море тощо)

Цей дзвіночок хоче з вами пограти

А чи ви знаєте яка зараз пора року? ?

слайд шоу «Море хвилі» «Що таке осінь?(короткі речення ,або слова )

Осінь- це золоті дерева

Осіне – це багато урожаю

Осінь-це -йде дощ

Осінь-це тумани

Осінь-це калюжі

Осінь-це гарні парасольки

Осінь-це звірі та люди готуються до зими

Осінь-це голі дерева

Осінь –це на вулиці холодно, а так хочеться полинути у тепле,

лагідне літечко

Гра «Що таке літо»

Літо - це квіти

Літо - це сонце

Літо - це море

Літо –це відпустка у батьків

Літо –це багато ягід

Літо –це багато піску

Літо - це коли можна загарати на морі ,в пісочку будувати замки.

Музична пауза «Шум моря»

- Ось послухайте , що шумить навколо?

Так - це шумить море. Це розмовляють між собою малесенькі хвильки, шепіт камінчиків, шум пісочку - море голос подає.

Дидактична гра : «Яке буває море?»

- Ви бачили море яке воно? (Блискуче, прозоре, синє,широке , безкрає, велике,тепле ,холодне)

Давайте згадаємо ,що є в морі ? (Пісочок, камінчики, водорості, мушлі).

Давайте ще подивимось на море (Шум моря, плеск хвиль).

слайд шоу «Море хвилі» Давайте ще подивимся на компюторі ,

як хвилі розмовляють між собою , шепочуть з камінчиками , шум пісочку - море голос подає.

( після перегляду слайд шоу «Море хвилі»)

Діти у морі живе багато водних мешканців назви яких вам давно знайомі, але вони зовсім не схожі на тих, хто живе на суші.

Гра . А хто живе в морі ? (краби,медузи,дельфіни,кит,риби,черепахи і тд.)

Давайте спробуємо створемо маленьку казку морську

ми на хвилинку перетворимось в морських жителів ( тиха музика )

А в морі є царство, підводне, багате,

А хто там живе? ви мені самі розповісте

Тільки разом зі мною чарівні слова промовляйте

Рефлексія гра "Море хвилюється"

Вітер дме та не стихає

В морі хвилі наганяє

Море хвилюється раз

Море хвилюється два

Море хвилюється три на місті морський мешканець замри

(Діти показують жестами морську зірку, рибку, акулу, морського їжака...)

1.

Я морська зірка Наче квітка

На дні моря проживаю

Дрібну рибку споживаю

2.

Я медуза вся прозоро – біла

На дзвіночок схоже тіло

Коли морем пропливаю

Все до мене прилипає

3

Я акула гострі зуби маю

Рибок доганяю

4.

Я маленька рибка

плавники маю,

плаваю пірнаю.

5

Я великий кит

з води випливаю

Фонтан на спині маю.

7

Я живу на дні морському

Голова і вісім ніг.

Звати мене восьминіг.

8.

Я дельфін в морі живу

З людьми гратися люблю

9

Я морська черепаха

і на суші і в воді носю хату на собі.

Дзвіночок побажань нас знову кудись запрошує (дзвін дзвоника )

Діти підходять до столиків які накриті скатертинкою .

Дзвіночок хоче щоб ви відгадали загадку

Він може бути жовтенький і сипучий

Біля моря може лежити,

якщо хочеш - можеш брати і фортецю будувати

Є морський, є річковий ,

є навіть кінетичний

Відгадайте, що це? (Пісочок)

(вих..відкриває пісочок)

- А ось і наш чарівний пісочок. Який пісочок у нас ? (кінетичний)

Перед тим як ми почнемо гратись згадаємо правило поведінки з піском :

Правила поведінки у пісочниці.

- Неможна викидати пісок на підлогу

- Неможна кидати пісок в інших дітей.

- Неможна брати пісок у рот.

- Після гри потрібно допомогти прибрати всі іграшки на місця.

- Після гри в піску треба вимити ручки.

який пісочок у нас ? (кінетичний)

Під муз. супровід.

Кінестетична вправа "Вітаємо пісочок"

Любі діти посміхніться, на пісочок подивіться. (Діти вітаються)

"Вітаємо тебе пісочок".

Долоньки на пісочок положіть .Який пісочок?( вологий, рожевий ,шорсткий)

Стискаємо в кулачок ,спробуємо посипати ( не сипиться)

Ще з пісочком будемо гратись і здоров'я набиратись.

Пісочок ліпиться (притискати пісочок до столу)

До столу притискаєм

Пальчиками побігаємо по пісочку

Дірочки посвердлили, (кулачками, пальчиками).

Кучі вище все згрібаємо.

Ми полежали, пограли нумо до праці

Сьогодні я пропоную вам виліпити «Морську чудо країну» картину з кінетичного піску ,а допоможуть нам пасочки з силуетами морських мешканців та різні казкові спори .

Всіх хто в морі проживає ,сміливо посиляєм в нашу картину.

Самостійна робота

Аналіз дитячих робіт.

Назвемо нашу картину з піску

- Гарна вийшла в нас картина , але таку картину не можна зберегти,

ми її сфотографуємо, а потім переглянемо на фото або комп'ютері.

Давайте подякуємо пісочку за красиву казку. (Дякуємо пісочок)

Візьмемось за руки відчуємо тепло ваших долоньок.

Кінець

- Наша подорож скінчилась, іще більше ми здружились.

Хочу згадати поради які треба всім знати.

Моря, ріки, квіти всі природи діти

Для всіх в небі сонце сяє,

Пестить землю, зігріває,

Візьмемо це до уваги й не зруйнуємо рівноваги.

Наш чарівний дзвоник за гарну картину начаклував нам чарівного морського каміння в мушлях в подарунок

На згадку про нашу подорож я пригощаю вас різнокольоровими "морськими камінчиками", якими треба не грати, ними треба ласувати.

Але поки ми трудились, наші ручки забруднились

Підемо водичку із милом просити, щоб наші ручки помити

Організація роботи в закладі дошкільної освіти у літній період

Консультація для педагогічних працівників

Літо є найбільш сприятливим періодом для укріплення здоров'я, загартування та всебічного розвитку дітей. Для забезпечення успішного літнього відпочинку та оздоровлення дітей в умовах дошкільного закладу необхідно визначити завдання роботи на літо та провести відповідну підготовчу роботу, яка передбачає: поповнення, поновлення матеріалів на теми, наприклад: «Сонячні ванни для загартування дитини», «Особливості харчування дітей влітку», «Загартування та зміцнення здоров'я дошкільників у літній період», «Дитина сонці: будьмо обережні» тощо; забезпечення груп дидактичними іграми для занять з дітьми на вулиці; забезпечення груп іграшками для ігор з вітром, піском, водою; інструктаж з питань безпеки життєдіяльності дітей, пожежної безпеки, охорони праці працівників закладу; поновлення та фарбування обладнання на ігрових і спортивному майданчиках; заміна або завезення піску в пісочниці тощо. Згідно до визначених завдань роботи дошкільного закладу на літній оздоровчий період складений план роботи ЗДО на літній період, який схвалений педагогічною радою закладу й затверджений наказом директора. Працівникам закладу необхідно організувати цілоденне перебування дітей на свіжому повітрі, відповідну віку тривалість сну і різних видів відпочинку, тому що повітря, сонце, вода, підвищення рухової активності дітей, збагачення їхнього харчування свіжими фруктами, овочами, ягодами - усе це забезпечує позитивний вплив на стан здоров'я дошкільників. При цьому необхідно пам'ятати про наявність відповідних температурному режиму та стану погоди одягу, взуття та головних уборів у дітей, забезпечення протягом дня повітряного та водного режиму дітей дошкільного віку. Виключенням є такі несприятливі умови як: - сильний вітер; - температура повітря більше +35о С у затінку; - злива, гроза; - підвищений радіаційний фон тощо.

Основна мета роботи вихователя в літні місяці полягає у забезпеченні оздоровлення, збереження життя дітей та організації активної, змістовної, різноманітної та цікавої для них діяльності, під час якої формується дитячий колектив, засвоюються правила та виховуються позитивні навички культурної поведінки, накопичуються уявлення про навколишній світ та оточуюче середовище. Робота з дітьми в літній оздоровчій період здійснюється вихователями відповідно до перспективного плану роботи на місяць, який передбачає: - організацію життєдіяльності дітей протягом дня, проведення організаційно-педагогічної роботи, - проведення загартувальних заходів з дітьми на тиждень/місяць, - роботу з батьками тощо. Форма календарного плану роботи з дітьми на щодень обирається педагогами закладу та схвалюється педагогічною радою (за режимними моментами, видами діяльності, графічна, текстова, текстово-графічна та ін.). Дорослому необхідно забезпечити чергування спокійної та рухливої діяльності дітей, правильний розподіл фізичного навантаження протягом усього дня при умові дотримання наступної примірної структури: спокійна самостійна ігрова, пізнавальна діяльність дітей (заняття, спостереження, досліди), бесіди, екскурсії, організовані рухливі ігри, ігри з елементами спорту, спортивні розваги, спокійна самостійна ігрова діяльність, праця, самосійна художня діяльність.

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З ДОШКІЛЬНИКАМИ У ЛІТНІЙ ПЕРІОД

Методичні рекомендації

1. Діяльність закладів дошкільної освіти у літній період спрямовується на організацію змістовного, різноманітного буття з метою оздоровлення дітей, забезпечення їхнього активного відпочинку, закріплення, уточнення, розширення запасу набутих упродовж навчального року знань, уявлень про навколишній світ і самих себе, збагачення досвіду застосування практичних умінь, навичок у процесі різних видів дитячої діяльності.

2. Модель календарного планування освітньої роботи з дітьми може бути різною: за режимними моментами, видами діяльності, лініями розвитку тощо.

3. Календарне планування повинно відображати поєднання різних видів і форм організації ігрової, рухової, пізнавальної, предметно-практичної, комунікативно-мовленнєвої, художньої діяльності у чергуванні з побутовими процесами.

4. Календарне планування освітньої роботи здійснюється на тих самих підставах, за такими ж вимогами, що й упродовж усього навчального року, помісячно.

5. Календарному плануванню освітньої діяльності на кожен день передує перспективне планування:

- комплексів ранкової гімнастики;

- комплексів гімнастики після денного сну;

- загартувальних заходів (із зазначенням назв процедур і норм загартування);

- форм роботи з батьками (із зазначенням назви заходу, теми і дати проведення).

6. Календарний план роботи передбачає планування навчально-пізнавальної діяльності різного спрямування:

- фізичного;

- художньо-естетичного (музичні, образотворчі, мовленнєві заняття);

- пізнавального (в тому числі і природничі);

- мовленнєвого.

7. Протягом літнього періоду доцільно планувати тематичні, комплексні та інтегровані заняття, спрямовані на закріплення, використання дітьми набутих знань, умінь і навичок у практичній діяльності.

8. Щотижня доцільно планувати екскурсії, цільові прогулянки або прогулянки-походи (дитячий туризм) за межі дошкільного закладу (заняття з фізкультури у цей день не проводяться).

9. У ранкові години (до сніданку) можуть проводитися такі види і форми роботи з дітьми:

- бесіди;

- індивідуальна робота;

- спостереження;

- дидактичні ігри;

- рухливі ігри (малої і середньої рухливості);

- конструктивно-будівельні ігри;

- трудові доручення, чергування;

- самостійна діяльність;

- робота із прищеплення навичок самообслуговування.

10. Упродовж дня з дошкільниками організовуються ігри:

- сюжетно-рольові;

- конструктивно-будівельні;

- драматизації, театралізації;

- дидактичні словесні;

- з іграшками, предметами, картинками;

- настільно-друковані;

- інтелектуальні;

- рухливі сюжетні і безсюжетні, з елементами спортивних ігор та вправ (футболу, баскетболу, городків, бадмінтону, катання на самокатах і велосипедах);

- ігри з водою і піском.

11. При організації життєдіяльності дітей у першу і другу половини дня передбачається також проведення:

- різних видів праці (у природі, самообслуговування, господарсько-побутова, ручна/художня);

- дослідів та спостережень на майданчику, вулиці, у куточку природи, лісі, полі, на луках тощо;

- самостійної ігрової, художньої, рухової, пізнавальної, комунікативної діяльності;

- індивідуальної роботи з окремими вихованцями чи підгрупами по 2-4 дитини за різними змістовими напрямками освітньої роботи;

- читання, розповідання, інсценування творів художньої літератури, бесіди на морально-етичні, побутові, особистісні теми;

- різноманітних розваг: показ вистав у ляльковому, настільному, інших видах театру; дитячі концерти; фізкультурні, музичні, літературні дозвілля тощо.

12. У літній період значна увага приділяється плануванню і проведенню освітньої роботи з безпеки життєдіяльності дітей:

- правил дорожнього руху;

- правил поведінки на вулицях, у транспорті, при зустрічах із незнайомими людьми;

- правил безпечної поведінки під час відпочинку на сонці, води, у лісі;

- правил користування електричними і газовими приладами;

- правил запобігання харчовим отруєнням і кишковим інфекціям та ін.

ЗВІТ

про методичну роботу

у КЗДО КТ №4 «Золотий ключик»

за 2020-2021 навчальний рік

Комунальний заклад дошкільної освіти комбінованого типу №4 «Золотий ключик» підпорядкований Управлінню освіти Вознесенської міської ради.

Кількість груп : 5

• раннього віку – 1 – від 2 до 3 років

• дошкільного віку – 4

– 1 група дітей молодшого віку (ІІ молодша) – від 3 до 4 років

– 1 група дітей середнього віку – від 4 до 5 років;

– 2 групи дітей старшого віку – від 5 до 6 років;

Режим роботи груп:

• 10.5 год. – 2 групи

• 9 годин – 3 групи

Загальна кількість дітей: 127

У закладі функціонують музична та фізкультурна зали.

Педагогічних працівників – 11

У складі педагогічного колективу:

*директор Шершньова І.Ю.,

*вихователь-методист Салюк О.О.,

*8 вихователів,

*1 музичний керівник,

*1 інструктор з фізкультури,

*вчитель-логопед.

Педагогічний колектив має достатньо високий освітній рівень:

* 1 педагог має звання «вихователь-методист»;

*2- «спеціаліст вищої категорії»;

*2- «спеціаліст І категорії»;

*2- «спеціаліст»

У закладі постійно проводиться робота з питання забезпечення закладу кадрами.

Колектив поповнився молодим спеціалістом Якушкіна В.М., був складений план роботи з молодим спеціалістом нанавчальний рік, метою якого є допомога молодому педагогу в розв`язанні конкретних проблем щодо організації освітнього процесу,ю ознайомлення з сучасними інноваційними технологіями та методиками; особливостями роботи з діловою документацією вихователя.

Згідно перспективного плану роботи з курсової перепідготовки педагогічних працівників на 2021 рік пройшли курси підвищення кваліфікації при МОІППО «Вихователів закладів дошкільної освіти», метою яких є професійний розвиток вихователів ЗДО через удосконалення рваніше набутих або набуття нових компетентностей у межах професійної діяльності такі педагоги: Салюк О.О, Зімовнова Т.М..

Діяльність КЗДО КТ №4 «Золотий ключик» у 2020-2021 навчальному році, освітня та методична робота були спрямовані на реалізацію завдань дошкільної освіти, визначених Законом України «Про дошкільну освіту», конкретизованих у річному плані роботи, на забезпечення якості освітньої діяльності, підвищення фахового рівня педагогічних працівників, зміцнення навчально-методичної та матеріально-технічної бази закладу.

Протягом навчального року педагогічні працівники КЗДО КТ №4 «Золотий ключик» ретельно опрацьовували всю нормативно-правову базу, яка стосується організації освітнього процесу в дошкільному закладі, особливу увагу приділили вивченню оновленої Освітньої програми для дітей віл 2 до 7 років «Дитина» та новому Базовому компоненту дошкільної освіти. Важливими документами стали інструктивно-методичні листи МОН щодо організації та планування освітнього процесу в закладах дошкільної освіти у 2020-2021 навчальному році та лист від 19.04.2018 р. «Щодо забезпечення наступності дошкільної та початкової освіти», спрямовані на обов`язкове виконання програми розвитку дошкільників та БКДО. Заклад забезпечений всіма необхідними в освітній роботі навчально-методичними посібниками, які постійно поповнюються, програмами, демонстраційним навчально-ігровим матеріалом, дитячою літературою, необхідною для занять з дітьми тощо. У 2020-2021 навчальному році педагогічний колектив закладу працював за оновленою Освітньою програмою для дітей від 2 до 7 років «Дитина». Наступність у роботі КЗДО КТ №4 «Золотий ключик» та ЗОШ №7 передбачає взаємозв'язок змісту, методів, прийомів, організаційних форм роботи з дітьми, а також підготовку дитини до школи і її адаптацію до нових умов навчання, виховання й розвитку. Саме дитячий садок забезпечує готовність дитини до нових знань, умінь і навичок, якими дитина має оволодіти у школі. В умовах реалізації концепції та завдань Нової української школи багато уваги приділяється формуванню у дошкільників цілісної системи знань, умінь і практичних навичок з усіх освітніх напрямів БКДО, їх життєвої компетентності та здатності продовжити навчання. В нашому закладі якості дошкільної освіти надається особлива увага. Протягом навчального року всі педагогічні працівники закладу дбали про організацію розвивального простору у всіх вікових групах - головної умови реалізації завдань програми та надання якісної дошкільної освіти. Створення різноманітного предметно-ігрового розвивального середовища в групах дозволяє забезпечити психолого-педагогічні умови повноцінного і різнобічного розвитку дітей, виховання їх ініціативності та творчості.

Оптимізувати процес набуття дітьми базових компетенцій можна лише за умови створення розвивального середовища, яке сприяє комфортному перебуванню дитини в закладі та розвитку природних здібностей. Предметно – практичне забезпечення та методичний супровід роботи кожної групи стимулює спілкування дитини з оточенням протягом дня.

Стимулюванню творчості педагогів у вирішенні даної проблеми сприяли огляди-конкурси закладу та груп до нового навчального року, огляди різної тематики.

Тому безперечно свідчить проведений у закладі огляд «На краще розвивальне середовище» на початку навчального року, до педагогічних рад з екологічного виховання, логіко-математичного розвитку та готовності груп до літнього оздоровчого періоду 2021 року. Слід відмітити роботу педагогів (Кірко Т.С., Кожухаренко Н.О., в групах яких було створено оптимальні умови для пізнання дитиною навколишнього світу, розвитку емоційної сфери та комфортного перебування у соціумі однолітків та дорослих.

Організовувались виставки робіт з природного та покидькового матеріалу «Осінь-радісна пора», «Іграшки своїми руками»(спільна робота дітей та батьків), «Подарунки для ялиночки», «Зимова круговерть», «Родинне щастя », фотовиставка «Я свою матусю дуже люблю»,«Пасхальний дивокрай», тематичні виставки малюнків, виставки новітніх дидактичних посібників з питань організації театралізованої діяльності, морально-етичного виховання, виставки «Ярмарок педагогічних ідей та технологій», виставки малюнків в рамках проведення місячника та тижня БЖД, охорони праці. В рамках проведення тематичної педагогічної ради відбулася виставка-презентація дидактичних ігор з екологічного виховання та логіко-математичного розвитку. Всі педагоги закладу плідно попрацювали і ділились сучасними, яскравими,цікавими іграми, які виготовили власноруч, тим самим доповнювали предметно-розвивальне середовище закладу.

У КЗДО КТ №4 «Золотий ключик» створені належні умови для організації освітньої діяльності дітей в умовах впровадження концепції Нової української школи. У всіх вікових групах є загальне ігрове середовище, до складу якого входять розвивальні осередки: набори корпусних дитячих меблів відповідно до росту дітей; шафи для іграшок - сенсорних, моторних, спортивно-моторних, технічних, образних, іграшок-тварин, музичних тощо; килим для будівельно-конструктивних ігор; куточок самостійної художньої діяльності; столики для настільно-друкованих ігор; атрибути для сюжетно-рольових ігор; куточок розвивального навчання (креативний) та інші тематичні куточки, що зацікавлюють дітей і підказують зміст їхньої діяльності тощо.

Освітній процес у закладі проводиться з дотриманням санітарно-гігієнічних вимог. Всі розвивальні осередки (куточки) оснащуються, по можливості, у відповідності до «Примірного переліку ігрового та навчально-дидактичного обладнання для закладів дошкільної освіти», затвердженого наказом МОН № 1633 від 19.12.2017.

Адміністрацією закладу та методичною службою систематично тримається на контролі стан освітньої роботи з дошкільниками. Орієнтовними критеріями оцінки освітньої роботи у вікових групах є:

- повнота та відповідність створених умов для успішного вирішення завдань розвитку, навчання та виховання дітей з різних освітніх напрямів БКДО та Освітньої програми для дітей від 2 до 7 років «Дитина»;

- раціональність співвідношення всіх основних видів діяльності в режимі дня залежно від віку дітей;

- взаємозв'язок між різними напрямками освітньої роботи відповідно до розділів програми та видів діяльності дітей (забезпечення принципу інтеграції);

- різноманітність та доцільність застосування різних форм роботи з дітьми з кожного розділу програми;

- ефективність використання педагогами сучасних методів та прийомів роботи з дітьми з різних розділів програми;

- рівень виконання дітьми вимог програми; - творчий підхід, самостійність, гнучкість і креативність мислення педагогів у застосуванні готових методик, апробації інноваційних технологій, впровадженні досвіду роботи з різних напрямів тощо.

Проблема пошуку форм організації освітньої діяльності, які б забезпечували позитивний результат, завжди хвилювала педагогів. Існує різноманітність завдань, багатоваріативність умов, засобів освітнього процесу, неоднозначність прояву закономірностей засвоєння змісту освіти в залежності від індивідуальних особливостей дітей тощо.

Діяльність ЗДО на сучасному стані неможлива без ефективного вирішення пріоритетних завдань розвитку навчання та виховання дітей, без пошуку оптимальних форм організації освітнього процесу, використання перспективного досвіду, а також здійснення інноваційної діяльності.

Перед педагогами нашого закладу сьогодні стоїть завдання – організувати таку діяльність, яка б ставила дитину перед необхідністю спрямувати свої розумові зусилля на пошук і вибіркове використання наявних у неї знань і вмінь для розв’язання нового конкретного завдання. Наші вихователі спрямовують свої дії на формування у дітей значущої мотивації до пізнання, що і скеровує їхню пізнавальну активність, стимулює розвиток власних почуттів та інтересів. Чим цікавіша така діяльність, тим емоційніший її вплив і тим більший ефект вона дає. Для реалізації окреслених завдань педагоги нашого закладу широко використовують інноваційні технології, цікаві нетрадиційні методики. Тому важливим завданням роботи методичного кабінету є допомога по впровадження

ю в освітній процес інноваційних технологій, які спрямовані на розвиток цілісної особистості дитини.

Система роботи методичного кабінету з проблеми «Впровадження інноваційних технологій в педагогічний процес закладу» передбачає:

-складання тематичних каталогів;

- підготовку та проведення консультацій.

-проведення семінарів-практикумів, роботу творчої групи, яка займається розробкою конспектів занять, виготовленням та придбанням зразків дидактичних посібників, створенням методичних розробок.

-вивчення, узагальнення досвіду використання інноваційних технологій.

Поширюємо зазначений досвід шляхом організації колективних переглядів занять в закладі, участі в міських методичних об’єднаннях.

Узагальнюємо матеріали різними засобами: напрацювання серій конспектів занять, створення педагогічних проектів спільної діяльності дітей з батьками, систематизація матеріалів з проблеми, над якою працює вихователь, створення методичних розробок та презентацій, узагальнення досвіду роботи, створення програм гурткової роботи(вокальний гурток «Веселка»кер. Гринник А.В.; логопедичний гурток «Вправний язичок»кер.вчитель-логопед Михайленко О.М.; спортивний гурток «Здоров`ячок»кер.Якушкіна В.М.).

Так з 22.03.21 по 26.03.21р. пройшов педагогічний вернісаж «Педагогічна майстерність без меж». На якому педагоги нашого закладу презентували цікавинки з логіко-математичного розвитку для дошкільнят.

Ми живемо в суспільстві знань і високих технологій. Автоматизація виробництва, комп'ютерне моделювання вимагають від більшості сучасних працівників достатньо розвиненого вміння чітко й послідовно аналізувати процеси. Малюка вже з перших років життя оточує математична інфор­мація, тому дошкільна освіта має бути спрямо­вана на виховання в дітей звички до повноцін­ної логічної аргументації. Розвиток у дошкільни­ків узагальнених способів розумової діяльності, засобів побудови пізнавальної діяльності є важ­ливою передумовою формування в них життє­вої компетентності, уміння орієнтуватися в мін­ливому навколишньому світі, пристосовуватися до нових умов життя, продуктивно й гармонійно взаємодіяти з оточенням.

Робота з розвитку логіко-математичних умінь у дітей дошкільного віку полягає у створенні відповідних умов для формування пізнавальної діяльності в дошкільника. Дорослий повинен до­помогти дитині розкрити свій потенціал, навчити її самостійно пізнавати світ. Тут важливо не згая­ти час, відведений дитині природою на інтен­сивний розвиток.

Педагоги нашого закладу поставили перед собою завдання організувати таку пізнавальну діяльність, яка б ставила дитину перед необхід­ністю спрямувати свої розумові зусилля на по­шук нових і вибіркове використання наявних у неї знань і вмінь для розв'язання нового конк­ретного завдання. Вихователі спрямовують свої зусилля на формування в дітей мотивації до піз­нання, яка спрямовуватиме їхню пізнавальну активність, стимулюватиме розвиток почуттів й інтересів. Що цікавіша, емоційніша така діяль­ність, то ефективнішою вона є.

Для реалізації завдань, окреслених у Новому Базо­вому компоненті дошкільної освіти й чинних програмах, вихователі широко використовують інноваційні технології, цікаві нетрадиційні ме­тодики, адаптовані до використання в роботі з дітьми всіх вікових груп.

Організовуючи освітній простір дошкільнят, що задовольняє логіко-математичному розвитку кожного ви­хованця, педагогічний колектив закладу приділяє особливу увагу вдосконаленню предметно-ігрового середовища. Педагоги створили ігрові осередки, що спонука­ють малят до пізнавальної діяльності. Це куточки інтелектуальних ігор, де пред­ставлені: блоки 3. Дьєнеша; палички Дж. Кюїзенера; інтелектуальні ігри Нікітіних і розвивальні ігри В. Воскобовича; мнемотаблиці. Вони доступні для дітей, справляють розвивальний вплив і спонукають дитину до активної пізнавальної діяльності. Ма­теріали куточків постійно поповнюються.

Учасники вернісажу представляли на своїх показах сучасні інноваційні технології та методики, ділилися своїми думками щодо їх ефективності.

Григоренко О.Є представила розвиваючі ігри з Лего-конструктором, Михайленко О.М. –гру «Твістер», яку широко використовує в корекційній роботі з дітьми логопедичної групи, познайомила з серією логічних вправ(геометричні фігури)Кірко Т.С., Фрагмент математичного заняття (Дмітрієва М.В.) з використанням дидактично-ігрового матеріалу довів результативність обраних педагогом сучасних інноваційних технологій та методик(геоборд).

Наприкінці заходу вихователі закладу поділилися своїми напрацюваннями , створивши спільний методичний продукт – тематичну папку з теми «Впровадження сучасних педагогічних технологій логіко- математичного розвитку в ЗДО».

Результативність впровадження інноваційних педагогічних технологій:

* Напрацьовано серію конспектів занять «Використання інноваційних технологій для формування логіко-математичної компетенції дошкільнят» Всі педагоги;

* Систематизовано матеріали з проблеми «Розвиток креативного мовлення дошкільників засобами ТРВЗ» Кожухаренко Н.О..

*вивчення досвіду роботи музичного керівника Гринник А.В. «Логоритмика, як нетрадиційна форма корекційної роботи з музичного виховання»;

* Створено презентації: «Педагогічна майстерня «Математичні знахідки», «Формування логіко-математичної компетенції дошкільнят: традиції та інновації».

*систематизовано матеріали з проблеми «Розвиваємо у дитини мовлення, інтелект і здібності» за К.Крутій.

Наступность між двома ланками освіти піднімалася протягом 2020-2021 навчального року. Згідно плану співпраці КЗДО КТ №4 і ЗОШ №7 вирішувались питання наступності між двома ланками освіти протягом 2020-2021 навчального року.

Робота проводилась відповідно до нормативно-правового забезпечення освітнього процесу, розглядалась нормативно-правова база щодо організації та проведення прийому дітей до 1-го класу.

Організайційно-педагогічна робота базувалася на співпраці педагогів закладу та школи. Також проводилась методична робота, яка передбачала знайомство педагогів ЗДО з Державним стандартом початкової ланки освіти. З метою формування психологічної готовності старших дошкільників до навчання у школі організовували знайомство зі шкільними підручниками та зошитами. Для покращення результатів моніторингу якості освіти в закладі вихователем-методистом Салюк О.О. та практичним психологом Ланецькою Л.В. прпланомірно проводилась робота з педагогами: надавались рекомендації, проводились консультації «Адаптація дітей 6-річного віку до навчання у школі». «НУШ.Наступність у роботі ЗДО та початковою ланкою освіти». Розвивальне середовище доповнили ігровим куточком «Школа».Підібрана та використовувалась для читання дошкільнятами художня література. В кінці року проведено моніторинг досягнень дітей дошкільного віку згідно з БКДО. Співпраця з батьками з цього напрямку дала плідні результати. Батьки зацікавлені тим, щоб їхні діти психологічно були підготовленні до навчання у школі.Тому активно знайомились з матеріалами консультацій «Дитсадок і НУШ», «Як підготувати дитину до школи», порадами, приймали участь у тестуванні батьків на визначення їх готовності стати батьками майбутнього першокласника.

Актуальні проблеми дошкільної освіти та сучасні тенденції її розвитку були охоплені і розглядались в КЗДО №4 протягом 2020-2021 н.р..

Проблемна тема ЗДО на 2020-2021н.р. «Формування екологічної свідомості дошкільників та природничої компетентності через використання інноваційних технологій», яка вивчалась в різних аспектах діяльності.

Було проведено чотири тематичні педагогічні ради: «Організація освітнього процесу в ЗДО у контексті сучасних вимог «НУШ»», «Екологічне виховання дошкільнят-перший етапв системі безперервної екологічної освіти», «Формування логіко-математичних здібностей дошкільників шляхом використання новітніх технологій», «Результативність освітньої роботи ЗДО за 2020-2021 навчальний рік». Для того щоб націлити педагогів на діяльнісний підхід у роботі з екологічного виховання дошкільників був запланований семінари-практикуми на тему «Формування екологічної компетентності дошкільників засобами освітніх інноваційних технологій». Проведено три засідання: «Організаційне», «Стенд-музей як інноваційний засіб», «Практичні навички спілкування з природою- шлях до виховання особистості».

Проводились відкриті покази занять: «Нум, досліджувать оці дуже різні камінці!»(Якушкіна В.М.), «Екологічні цікавинки» -корекційне заняття пілготувала вчитель-логопед Михайленко О.М., Григоренко О.Є.- «Про квіти дбають діти»(заняття в куточку природи).,організацію прогулянки «Спостереження у природі цікаво і корисно» представила Кожухаренко Н.О.,Бойко Л.В. провела показ «Ознайомлення дітей з сенсорними еталонами»,Дмітрієва М.В. надала педагогам можливість побачити як практично використовувати новітні технології з логіко-математичного розвитку, в освітній роботі з дітьми.

Педагоги відкрили для себе нові горизонти для професійного розвитку, розширили та систематизували свої знання. Така форма роботи з педагогами сприяла виробленню нестандартних підходів до організації освітньої діяльності в закладі дошкільної освіти, обміну досвідом.

З метою підвищення педагогічної майстерності педагогів, спрямовуючи навчально-виховний процес на виконання цього завдання, були сплановані і проведені різноманітні форми методичної роботи,

Головні питання вивчались та розглядались на засіданнях міських методичних об`єднань, активними учасниками яких є педагоги нашого закладу. Так, 30 вересня 2020р. у Вознесенському КДНЗ КТ № 14 «Дзвіночок» відбулось засідання музичних керівників закладів дошкільної освіти Вознесенської міської ради з проблеми «Створення в закладі дошкільної освіти умов для інтегрування музичної діяльності з різними видами організованої та самостійної діяльності дошкільників», в якому взяла участь музкерівник Гринник А.В.., 22 жовтня 2020р. у Вознесенському КДНЗ № 11 «Веселка» відбулося засідання міського МО вихователів старших груп закладів дошкільної освіти Вознесенської міської ради з проблеми «Дитячий садок – початкова школа: роздуми про наступність між дошкільною і початковою ланками освіти в контексті завдань Нової української школи», на якому виступпили педагоги нашого закладу та надали Поради батькам майбутніх першокласників. Співпраця з родиною «Як підготувати дитину до школи». 25 листопада 2020р. приймала участь музкерівник Гринник А.В. в засіданні методичного угруповання музичних керівників закладів дошкільної освіти з проблеми «Логоритміка як засіб розвитку музичних здібностей дошкільників», 03 грудня 2020р в засіданні методичного угруповання вихователів старших груп закладів дошкільної освіти з проблеми «Формування математичної компетентності - основа інтелектуальної діяльності дошкільників» приймала участь Григоренко О.Є., 05 лютого 2020р. в центрі професійного розвитку педагогічних працівників (міський науково-методичний центр) на засіданні методичного угруповання вихователів середніх груп закладів дошкільної освіти з проблеми «У фокусі: Екоосвіта дошкільників» приймала участь Дмітрієва М.В.(виступ на екологічну тематику «Бізіборди в дитячому садку», 31 березня 2021р. у Центрі професійного розвитку педагогічних працівників у засіданні міського МО музичних керівників закладів дошкільної освіти з проблеми «Формування творчої особистості дошкільника засобами гри на музичних інструментах» активним співрозмовником була музкерівник Гринник А.В.,

21 квітня 2021р. у Вознесенському Центрі професійного розвитку педагогічних працівників у засіданні методичного угруповання вихователів І-ої молодшої групи закладів дошкільної освіти на тему «У фокусі- діти раннього віку».В організації взяли участь вихователь-методист Салюк О.О., яка надала методичні рекомендації і підготувала презентацію дидактичних ігор, посібників для роботи з малятами та розробила інтегроване заняття, яке провела вихователь І молодшої групи Якушкіна В.М., 23 квітня 2021р. у Вознесенському Центрі професійного розвитку педагогічних працівників у науково-практичному семінарі для керівників закладів дошкільної освіти Вознесенської міської ради взяла участь директор закладу Шершньова І.Ю.,

29 квітня 2021р. взяла участь у методичному практикуму для педагогів середніх груп закладів дошкільної освіти з проблеми «Використання інноваційних технологій екологічного виховання дітей дошкільного віку» Дмітрієва М.В.

Згідно проблемних тем розроблено методичні рекомендації, підібрано каталоги методичної літератури, підготовлено мультимедійні презентації педагогами закладу.

Великий відсоток дітей всіх вікових груп протягом 2020--2021 навчального року отримали високий та достатній рівень знань програмового матеріалу, про що свідчить аналіз даних про моніторинг досягнень дітей дошкільного віку згідно з БКДО. Систематично проводилась робота з різних сфер життєдіяльності, враховувались наявні успіхи по розвитку пізнавальних здібностей вихованців через використання творчих завдань, впровадження інноваційних технологій, інтерактивних методів навчання. Велика увага приділялась розвитку предметно – практичних навиків у дітей, застосування та закріплення набутих знань у практичній діяльності.

У період дошкільного дитинства закладаються основи формування всебічно розвинутої творчої особистості, що стане необхідним в подальшому шкільному житті. Однією з основних умов розвитку творчої особистості дошкільника є широкий підхід до вирішення проблеми естетичного ставлення до навколишнього. Це завдання повинно вирішуватися в усіх галузях життя дитини: у ставленні до природи, рукотворного світу, зокрема мистецтва – в усіх проявах діяльності. Безумовно, гра, й художня діяльність надають при цьому великі можливості.

Тому, художньо-естетичне, художньо-мовленнєве спрямування у розвитку особистості, творче, креативне вирішення мають бути постійно присутні у всіх видах дитячої діяльності. Крім цього у освітньому процесі у дітей формуються життєво і соціально важливі уміння і навички, які закріплюються у процесі життєдіяльності. Педагоги нашого закладу прикладають максимум зусиль для розвитку, використовуючи сучасні інноваційні технології та засоби ІКТ.

Методична робота активізувала творчий потенціал педагогів, стимулювала професійний саморозвиток й самоосвіту, відбувалося оновлення форм методичної роботи з кадрами, залучалися вихователі, музичний керівник, інструктор з фізичної культури, практичний психолог до оволодіння технологіями психолого-педагогічного проектування, організації освітньої роботи з дітьми на засадах особистісно-орієнтованого, діяльнісного, компетентнісного, інтегрованого підходів і налагодження тісної взаємодії між дітьми, педагогами і батьками. З метою розвитку ініціативи, стимулювання творчого пошуку і професійного зростання педагогів закладу плідно працювали методичні заходи:

- тренінг для педагогів «Стоп емоційному вигорянню», мета якого сприяти особистісному зростанню;

- майстер-клас «Мистецтво спілкування» для підвищення рівня знань педагогів з мовленнєвого розвитку дошкільників;

- участь в різних формах методичної роботи ЗДО та міста;

- робота з молодим спеціалістом;

- індивідуальне консультування педагогічних працівників;

-робота творчої групи педагогів з проблеми «Інноваційна діяльність як потреба модернізації дошкільної освіти».

Система методичних заходів закладу була спрямована на розвиток творчої індивідуальності та творчого потенціалу педагогічних працівників. Педагоги залучалися до активної участі в індивідуальних та групових формах роботи у закладі.

Самостійне поповнення знань із різних джерел з урахуванням інтересів, схильностей кожного педагога та об`єктивних потреб- одна з найважливіших ііндивідуальних форм методичної роботи та одна з форм підвищення кваліфікації педагогів. За рекомендаціями вихователя-методиста Салюк О.О. у 2020-2021 н.р. педагогами були обрані індивідуальні проблемні теми для самоосвіти, складені плани роботи з вивчення , систематизація матеріалу. В кінці навчального року, на педагогічній раді, провели творчий звіт(виставка цікавих матеріалів і презентація(в електронному вигляді)).

Результатом самоосвіти як ми бачимо є вдосконалення роботи з дітьми, високі показники освітнього процесу та розвитку дошкільників, зростання професійної майстерності педагогів.

Результативними заходами, які створюють позитивний імідж нашого закладу, є музичні свята організовані на високому рівні музичним керівником спільно з педагогами та батьками. Це осінні, новорічні та інші. За назвами проведених свят: "Осінь зустрічаємо, весело співаємо", «Новий рік стрічаємо-зимоньку вітаємо», «Свято стрітення», «Весна-красна» та інші

Педагогами ЗДО проводиться тісна співпраця з батьками вихованців щодо розвитку дошкільнят.Організовуються такі форми роботи як консультації, бесіди, рекомендації та поради спеціалістів(через Vaiber), залучають батьків до поповнення предметно-розвивального середовища різними видами театрів,посібників, дитячою художньою літературою, виготовлення книжок своїми руками разом з дітьми.

Впродовж 2020-2021 навчального року колектив ЗДО вдосконалював роботу з фізичного виховання. На педгодинах, консультаціях розглядалося питання збереження і зміцнення здоров’я дітей, а також шляхи подолання проблем в організації оптимального рухового режиму ЗДО. Слід зазначити, що в д закладі проводиться планомірна і цілеспрямована робота спрямована на зміцнення життя і здоров’я дітей через призму інноваційних здоров’язберігаючих технологій. Своєчасна і вичерпана діагностика стану фізичної підготовленості дітей дає змогу встановити рівень розвитку рухів і фізичних якостей у дітей, а також визначити ступінь відповідності їхньої фізичної підготовленості віковим нормам. Разом з інструктором з фізкультури підібрано ряд спортивних ігор та вправ як ефективних засобів розвитку фізичного виховання дошкільників. Методичним кабінетом розроблено методичні рекомендації «Від руху до здоровя: фізкультурно-оздоровчі прогулянки взимку», «Сюжетно-ігрові заняття з фізкультури як засіб діагностики рухової підготовленості дошкільників», проведено консультування «Ранкова гімнастика від А до Я». Педагогами та інструктором з фізичної культури підібрано народні рухливі ігри та розваги відповідно віковій групі. Проводились спортивні свята, розваги і Дні здоров’я. Проведено Тиждень фізкультури і спорту та Олімпійський день у вересні 2020 року.

Відбувся Фестиваль вишиванок, флеш-моб до Дня вишиванки 21 травня. Проводились акції милосердя «Допоможи пташці». До проведення цих акцій була залучена батьківська громадськість.

Велику увагу приділялося роботі з безпеки життєдіяльності. Проводились місячники БЖД, тижні БЖД, тижні охорони праці, консультації, виробничі наради, проблемні питання включались на засідання педагогічних рад. Заклад забезпечує право дитини на охорону здоров'я, здоровий спосіб життя через створення умов для безпечного, нешкідливого утримання дітей, раціонального харчування. Здоров’я, його охорона та зміцнення, безпека дітей повинні бути життєвою стратегією, пріоритетом у роботі закладів дошкільної освіти.

(Закон України "Про дошкільну освіту")

Дитина повинна самостійно вирізняти основні небезпечні чинники довкілля. Знати правила безпечного перебування вдома, у дитячому садку, на вулиці, на воді, на льоду, на спортивному майданчику (Базовий компонент дошкільної освіти )

Що таке безпека дитини?

Безпека – це:знання дітей-дошкільників про певні небезпечні ситуації та людей, які можуть загрожувати здоров'ю та життю, уміння правильно поводитися у різних ситуаціях; навички самостійних рішень у певних надзвичайних ситуаціях.

Освітню роботу з дошкільниками в ЗДО проводимо у таких напрямках:

життя серед людей, у природному та предметному середовищі;

правила поведінки з вогнем;

безпечні та небезпечні вулиці та дороги;

виховання вміння надавати собі та іншим допомогу у випадку необхідності.

Перевага в освітньому процесі надається заняттям, цікавим бесідам, розмовам, моделюванню та аналізу певних ситуацій, дидактичним та сюжетно-рольовим і рухливим іграм.

Більше уваги приділяємо організації різних видів діяльності, спрямованих на набуття певних навичок поведінки, досвіду, самостійного пошуку виходів з непростих ситуацій, навчанню приймати виважені, продумані рішення. Адже все, чого навчають дітей, вони повинні вміти застосовувати в реальному житті, на практиці.

З цією метою в закладі протягом року педагогами закладу проведені такі заходи:

- з 20.08.20р. по 20.09.20р. проведений місячник «Увага! Діти на дорозі!» Проводились розгляд картинок, читання віршів, оповідань, спостереження, ігри-вікторини, рухливі ігри, дидактичні ігри;

-з 15.10.20-20.11.2020 року проведено Місячник знань дітьми правил безпеки життєдіяльності. Метою заходу є недопущення загибелі та травматизму дітей від різного роду надзвичайних ситуацій, формування знань про правила безпечної поведінки та прийняття вірних рішень, а також розширити знання про оперативну службу «101», «102», «103».

- з 17.05.21р. по 21.05.21р. підготовлений та проведений Тиждень безпеки життєдіяльності дитини. Формували поняття про те, що побутові приклади небезпечні для дітей; знайомились з правилами протипожежної безпеки; про ліки та хімічні речовини; особиста безпека вдома; «Сонце, вітер, дощ»- правила поведінки.

Проводилися консультації «Безпека дитини – турбота дорослих», Організовувалася та проводилася робота на майданчику «Безпека дорожнього руху», на якому педагоги мали можливість відпрацьовувати практичні дії з вихованцями закладу.

Зважаючи на аналіз освітньої та методичної роботи у 2020-2021 н.р., враховуючи досягнення і перспективи розвитку на наступний 2021-2022 н.р. можемо впевнено сказати про те, що досягнуто високих результатів роботи у 2020-2021н.р.:

-впровадження в практику роботи науково-педагогічних ідей, методичних рекомендацій, нових педагогічних технологій, кращих педагогічних досвідів; - підвищення рівня науково-методичного забезпечення дошкільної освіти у закладі;

- забезпечення якості дошкільної освіти у закладі;

- створення в ЗДО сприятливого розвивального середовища для всебічного розвитку дошкільників, формування їх життєвої компетенції.

Але потрібно звернути увагу на такі питання:

-Забезпечити наступність і перспективність дошкільної і початкової освіти шляхом реалізації діяльнісного підходу до організації освітнього процесу;

- продовжувати впроваджувати в роботу нових педагогічних технологій; здійснення стимулювання творчого потенціалу педагогів;

- збагачення розвивального середовища для різних форм і видів активності дітей;

- створення сприятливих умов для особистісного становлення і творчої самореалізації кожної дитини;

-спрямування проблемних індивідуальних тем по самоосвіті педагогів на розв’язання проблеми закладу;

- залучення батьків до активної участі в організації освітнього процесу.

- потреба поповнювати дитячі майданчики ігровим обладнанням та облаштовувати на майданчиках і квітниках ігрові композиції;

-потребує покращення навчально-методичного забезпечення;

- необхідна ефективніша співпраця всіх педагогів в організації діяльності сайту закладу;

-роботу з батьками необхідно зорієнтувати на особистість дитини, використовуючи інтерактивні форми та методи роботи.

- активніше брати участь у фахових конкурсах педагогам, які планують підвищувати кваліфікаційні категорії;

-залишається на контролі підвищення якості дошкільної освіти та підвищення інноваційної компетентності педагогів.

Підготувала вихователь-методист О.О. Салюк