Урок № 64 за 13 травня 2022 року (п'ятниця)
Валентин Чемерис. «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання». Дитячі проблеми в дорослму житті, передані засобами гумору
Домашнє завдання
Прочитати повість або прослухати аудіокнигу
Урок № 63 за 12 травня 2022 року (четвер)
Валентин Чемерис. «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання». Гумористична повість про життя і пригоди школярів із села Великі Чаплі: дружбу і перше кохання, вірність і перший поцілунок, дуель і перше побачення
Епіграф:
Українську гумористику вже без його імені не уявити
П.Глазовий
Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов.
П. Тичина
Любов, як сонце, світу відкриває
Безмежну велич людської краси.
В. Симоненко
- Які найкращі ліки для зміцнення організму, для гарного настрою не можна придбати в жодній аптеці світу?
-Так, справді, це – сміх. Його ми не купимо ні в краплях, ні в пігулках. Але саме Добродій Сміх викликає появу позитивних думок і гарний настрій, чим зміцнює імунну систему. Коли усміхнутися перехожому – він усміхнеться у відповідь. Коли усміхнутися небу і сонцю – розійдуться хмари. Коли усміхнутися Всесвіту – станеться щось казкове. Усміхніться одне одному вустами, очима, долонями, серцями.
«Життя вимірюється не кількістю прожитих років, а тим, що встиг зробити, який слід залишив на землі, скільки добра подарував людям»,— так вважає відомий український письменник-гуморист Валентин Чемерис. З його іскрометною гумористичною повістю «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» ми й розпочнемо знайомство на сьогоднішньому уроці.
Повідомлення про письменника
Полтавщина – це край хліборобів і поетів, митців плуга і пера, закоханих в рідну землю в красу навколишньої природи . А ще Полтавщину називають Олімпом українського гумору. Вона подарувала світові І. Котляревського,
Г. Сковороду , Є. Гребінку, Л. Глібова, П. Гулака - Артемовського , В.Самійленка, І.Нечуя - Левицького,Остапа Вишню. Тут народився і беззаперечний класик сучасної української літератури Валентин Лукич Чемерис.
Валентин Лукич Чемерис народився 8 липня 1936 року в селі Заїчинці Семенівського району Полтавської області. З 1953 року жив і працював у Дніпропетровську. 1971 року закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. О. М. Горького. Працював у радгоспі, на низці підприємств Придніпров'я, в редакціях обласних газет, видавництві «Промінь». 1989– 1993 рр. — голова Дніпропетровської організації Спілки письменників України, працював в Адміністрації Президента України головним консультантом Президента з питань літератури (1993–1994).
1996–2000 рр. — секретар Національної Спілки письменників України, член її Президії і Вищої Ради.
Нині живе в Києві. Багато років працював у редакції газети «Літературна Україна» заступником головного редактора й завідуючим відділом сатири «Вишняк». Уклав 4 збірки антології українського сміху «З ким сміється Україна».
Нагороджений орденами рівноапостольного князя Володимира Великого (І, ІІ, ІІІ ступенів), святого архистратига Михаїла, Св. Кирила й Мефодія, Андрія Первозванного ІІ ступеня, Почесною грамотою і медаллю Кабміну України та іншими відзнаками. Заслужений працівник культури України.
Домашняє завдання
Зробити конспект уроку, прочитати повість в інтернеті
Урок № 62 за 06 травня 2022 року (п'ятниця)
Література рідного краю №2. Твори поетів-земляків. Борис Чамлай
Уже перші його вірші, якщо і були схожі
на квіти, то тільки на квіти будяка.
В. Гончаренко
Ім’я Бориса Чамлая (10.04.1931 – 04.03.2001) добре відоме на Кіровоградщині та за її межами. Народився Борис Феоктистович 10 квітня 1931 року у с. Розкішному Голованівського району у сім’ї одвічних хліборобів.
На бурхливому фоні колективізації, розкуркулення і голоду протікало його дитинство. Майбутній гуморист любив рибалити, їздити верхи на конях, пасти вночі табун коней і, звичайно, гратися з сусідськими хлопчаками. Розвагою для малюків села були і три ставки, де влітку досхочу купалися, а взимку каталися на ковзанах.
Семирічним хлопчиком у вересні 1938 року Борис Чамлай вперше переступив поріг Розкошанської школи. Перша вчителька – Журавська Розалія Павлівна – привітно зустріла хлопця і повела у світ знань. Учився охоче. Любив читати книги, захоплювався героями «Золотого ключика» і «Коника горбоконика», з насолодою читав "Кобзар" Т. Г. Шевченка... Коли почалася Друга Світова війна, батько пішов на фронт, старшого брата забрали в Німеччину на примусові роботи, а Борис і четверо менших дітей залишились з мамою. Важко жилося до кінця війни. Після війни мати, Чамлай Ганна Марківна, працювала в колгоспі імені Петровського – вирощувала буряки, батька, Чамлая Феоктиста Даниловича, обрали головою цього колгоспу. Борис Чамлай навчався у школі, а потім працював у колгоспі. Тоді писав замітки про односельців і надсилав їх до районної газети. Під впливом творів Степана Руданського та Степана Олійника почав писати байки. Перші літературні твори були надруковані у тій же районній газеті.
Потім навчання у Кіровоградському педагогічному інституті, де він відразу влився в колектив літераторів. Відвідували вони тоді літературну студію при «Кіровоградській правді». У цей же час майже в кожному номері студентської багатотиражки зустрічаються його публікації: замальовки, нариси, поезії і, звісно ж, байки... Поет В. Гончаренко згадував «Небагатослівний у житті, Борис Чамлай обрав для себе і відповідний жанр мініатюру.»
Серед літераторів – земляків знав багатьох: В. Юр’єва, М. Смоленчука, В. Базилевського, Згодом став членом обласного літоб’єднання «Степ», а потім – Національної спілки письменників України.
В 1974 році у видавництві «Промінь» виходить його книга «Кому сняться кислиці», У передмові до цієї збірки В. Чемерис зазначає: «Пише молодий гуморист коротко і влучно, намагаючись з першого пострілу «накрити» ціль. Його твори не тільки викривають ті чи інші недоліки, а й утверджують хороші риси в людському характері». У 1981 році побачила світ книга «Власна думка», яку видала стотисячним тиражем «Бібліотека «Перця». А в 1999 році в Кіровоградському Центрально-Українському видавництві друкується книга «Ментальність диявола».
Байки та сатиричні мініатюри Б. Чамлая можна було зустріти на сторінках газет «Літературна Україна», «Народне слово», «Кіровоградська правда», журналу «Перець». Мова його творів проста, народна, соковита, мудра і дотепна.
Та творчість Бориса Чамлая не вичерпується гумористично-сатиричним напрямом. Читачі цінували його ліричні твори за їх тичинівську глибину. Тут і незбагненна краса отчого дому («Йду з роботи полем»), і ода голованівському лісу («Спогад»), і радість з усвідомленням того, що він – студент («Ні, це не забудеться мені»). Чарівними барвами позначені вірші, присвячені батькові, матері та великому Кобзареві…
Спогад
Село, де народився я і зріс,
Вінчає з півночі старий дубовий ліс.
Мов добрий дід своїм малим онукам,
Він простягає хатам віти-руки…
Як згасне день, прийде вечірня тиша,
Змовкне все. Лиш ліс село колише,
Пісні йому задумливі співає.
І, стомлено, воно повільно засинає.
Ліс – велетень. До ніг його із боку
Колгоспна нива тулиться широка.
І часто влітку сонячними днями
Схиляється до нього колосками.
А він, за неї радий і щасливий,
Все ближче й ближче тулиться до ниви.
Мов вартовий і пильний, і могутній,
Ліс в пам’яті моїй лишився незабутнім.
В інтерв’ю Є. Желєзнякову для «Кіровоградської правди» афористично визначив свою перспективу письменника: «А авторучка ... вона може полоти бур’яни на життєвому полі не гірше за добру сапу».
Творчість цього письменника земляка дозволяє не втрачати оптимізму у далеко не оптимістичні часи, тож долучайтесь до вивчення її.
Не стрічав
Раз Кіт міський в село забрів
І там Корову раптом стрів.
Відразу брови вгору кинув:
– А це ж яка іще тварина?!
Вже стільки літ живу на світі –
Таку не довелося стріти… –
Що не стрічав, то не брехня,
Але сметанку їв щодня.
Краще одиниця
– Ти, дивлюсь, не вчив уроків… –
Вчитель каже Грицю. –
Я не знаю, що вже ставить:
Двійку? Одиницю?...
– Одиницю ставте краще, –
Гриць гукає щиро.
І подумав: «З неї легко
Робиться чотири».
Ще настояться
Раз в автобусі бабуся мовить внучці Зої:
Сідай, внучко, он є місце, А я вже постою...
Якийсь дядько все це чує і дає пораду:
Краще хай постоїть внучка, а бабуся сяде...
На слова оці старенька неголосно мріє:
Ще настоїться дитина, коли постаріє.
Думка Трутня
До Трутня каже Джміль:
– Скорочуємо штати.
У вулику твоїм
Знайдуться кандидати?
– Та майже всі.
І будь моя тут воля,
Я бджіл звільнив би
З вулика усіх.
Бо ж цілий день
Літають десь у полі і
У вулику я рідко бачу їх.
Віслюк
Віслюк сказав:
– Отак не буде!
– Чому? – запитує Ішак.
– Чому, чому... Сказав – не буде.
Бо ви хотіли саме так...
Упертість різна може бути:
Потрібна є, а є й така.
Не дай вам боже наштовхнутись
На дику впертість Віслюка.
Подумав
Якось побачивши в долині
Вовчиська із ягням на спині,
Ведмідь подумав: бить тривогу!
Хай зловлять злодія старого?
Але ж тоді дійде до суду
І я найпершим свідком буду.
А для Вовчиська не секрет,
Що в мене крадений є мед...
Отак подумавши лиш мить,
Бурмило буркнув: "Хай біжить".
Дарунок
У лісі Лис зустрів Тхора.
Той – тиць рудому хабара.
– Хабар?! Мені?!
Ах, сило вража!
В тюрму відправлю,
Так і знай...
– Та це ж даруночок, –
Тхір каже.
– Якщо дарунок, то давай.
Про особистість
Казали про Орла Ворони злі:
– Високий.
Відірвався від землі.
Літа у чистім небі, одинак...
– Його б у гурт воронячий...
– Так-так.
Або, скажімо, в горобину зграю –
Нехай у колективі політає
Без зайвих слів...
Послухати Ворон – не буде в нас Орлів,
Бо всяка особистість їм ворожа
Лише тому, що на Ворон не схожа.
Бойовий генерал
– Я вас добре пам’ятаю,
Пане генерале,
Ви мені на фронті, знаю,
Життя врятували…
– Врятував! А як же з нами
випадок цей стався?
– Ви тікали, я – за вами.
Так і врятувався.
Урок № 61 за 05 травня 2022 року (четвер)
Тема. Юрій Винничук. "Місце для дракона". Проблематика твору: роздуми про добро і зло, вірність і зраду, доцільність самопожертви
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Знати зміст усього твору, уміти переказувати, виділяти головне, робити висновки.
2. Написати казку про сучасне шкільне життя, проблеми підлітків, скориставшись художніми прийомами письменника Ю. Винничука (нові пригоди дракона Грицька, який устиг перелетіти в інші краї).
Урок № 58 за 22 квітня 2022 року (п'ятниця)
Тема. Юрій Винничук. "Місце для дракона" - повість-казка про сучасний світ, у якому й досі живуть "драконячі закони"
— Як ви ставитеся до казки? Чи не вважаєте, що вже «виросли». з неї? Якою повинна була б бути казка, щоб зацікавити вас?
— Чи зустрічали ви людей, які не вміють робити зло, заради інших поступаються своїми інтересами? Як до них ставляться оточуючі? Чи не вважають їх, м’яко кажучи, нерозумними?
— Чи можна, на ваш погляд, за допомогою казки змінити сучасних людей, суспільство на краще?
«Для мене щастя полягає в тому, щоб робити улюблену справу, щоб не робити те, що мені не подобається». — це життєве кредо сучасного українського письменника Юрія Винничука, із творчістю якого ми ознайомимося на сьогоднішньому уроці.
Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
1. Розповідь про письменника
Юрій Винничук — представник старшого покоління сучасних письменників. Живе й працює в містечку Винники ніді Львовом. Виступав і виступає активним критиком влади та має власну чітко виражену соціальну позицію. Твори Ю. Винничука перекладалися в багатьох країнах світу, тому його добре знають за кордоном, а сам він є автором перекладів із кельтських, англійської та слов’янських мов. Мав прізвисько «Чемодан». за енциклопедичні знання та ще, кажуть, твори свої зберігав у чемодані, особливо ті, які не друкували. Щоб пробитися в літературу, вдавався до містифікації — власні вірші видавав за переклади уявного середньовічного навіть ірландського поета Ріанґабара. І це спрацьовувало! «Я друкував свої юнацькі вірші під виглядом перекладів з ірландської мови, бо іншого способу надрукувати їх не мав». — згадує письменник.
2. Робота з підручником.
Доповнення відомостей про особистість письменника.
3.Бесіда.
— Які думки Ю. Винничука співзвучні з вашими власними? Чи зацікавилися ви його особистістю, захотіли прочитати твори?
4. Виразне читання І умовної частини повісті-казки Ю. Винничука «Місце для дракона». (Розділ І).
5.Евристична бесіда.
— Чим був занепокоєний князь люботинський?
— Розкажіть про дракона. Чому він залишився без належного драконячого виховання?
— Чому пустельник не хотів учити дракона грамоті?
— Як дракон відреагував на виступ лицарів?
— Чому князь наказав загасити вогонь, який розпалили, щоб викурити дракона?
Закріплення знань, умінь та навичок
Підсумок уроку
Юрій Винничук "Місце для дракона" (тестові завдання)
1. Де відбуваються події, описані в повісті-казці?
А)Люботинське князівство.
Б)Переяслівське князівство.
В)Чернігівське князівство.
Г)Київське князівство.
2. Як звати головного героя твору?
А)Антось.
Б)Грицько.
В)Лаврін.
Г)Юрій.
3. З ким із персонажів твору ми знайомимось найперше?
А)Пустельником.
Б)Паном Лавріном.
В)Князем Люботинським.
Г)Драконом Грицьком.
4. Які сни бачив князь Люботинський лише в полудень?
А)Лицарські турніри.
Б)Згадував своє перше кохання.
В)Переможні походи, руїни здобутих фортець.
Г)Час, що провів із найкращими друзями.
5. З якою проблемою зіткнувся князь?
А)На князівство напали вороги.
Б)Потрібно дочку видати заміж.
В)Зрада найкращих друзів.
Г)Стихійне лихо.
6. На березі якої річки бачили дракона?
А)Ворскли.
Б)Дніпра.
В)Інгулу.
Г)Бистриці.
7. Чому пустельник дивувався з дракона?
А)Дракон занадто захоплювався полюванням.
Б)Бо дракон володів східними єдиноборствами.
В)Дракон Грицько дуже любив смажену рибу.
Г)Бо той харчувався рослинами, мав добре серце.
8. Про яку послугу попросив дракон Пустельника?
А)Добудувати палац.
Б)Допомогти викрасти князівну.
В)Влаштувати турнір.
Г)Навчити його грамоти.
9. Який талант мав Грицько?
А)Гарно малював.
Б)Писав вірші.
В)Чудово стріляв із лука.
Г)Неперевершений кулінар.
10. Хто такий пан Лаврін?
А)Лицар, якого цікавили лише подвиги.
Б)Власник шинку “Під веселим раком”.
В)Людина, що мріяла про князівський престол.
Г)Воєвода князя.
11. Як лицарі вирішили виманити дракона?
А)Вони розвели багаття перед печерою.
Б)Принесли йому смачну печеню.
В)Залили печеру водою.
Б)Відмовились будь-що робити.
12. Чи мав дракон товаришів?
А)Ні.
Б)Так.
Домашня робота
Прочитати повість-казку с. 255-275
2. Відшукати в тексті та виписати фразеологізми, приказки та прислів’я, пояснити їхній зміст.
Урок № 57 за 21 квітня 2022 року (четвер)
Тема. Урок позакласного читання. Іван Сенченко. Повість "Діамантовий берег"
1. Життя і творчість І. Сенченка
ІВАН ЮХИМОВИЧ СЕНЧЕНКО (1901-1975)
Зі спогадів людей, котрі знали І. Сенченка, вимальовується образ людини скромної, тактовної, надзвичайно працьовитої і працездатної, непохитної у своїх принципах, відданої обраній справі, широкоосвіченої.
Народився в с. Наталиному поблизу м. Краснограда, що на Харківщині, в родині безземельного селянина.
Батько майбутнього письменника перепробував чимало професій (працював садівником, білетером кінотеатру, різноробом), але жодна з них не принесла в дім достатку.
Учився хлопець спочатку в сільській школі, потім у Костянтиноградському училищі. Образ першої вчительки зберіг він у своєму серці на все життя. Це вона навчила його розуміти добро і зло, відрізняти прекрасне від потворного, прищепила любов до книжки, до художнього слова.
Після закінчення училища І. Сенченко мав намір продовжити навчання в гімназії, але коштів у батьків не було, тому вступив до учительської гімназії. В оповіданні „Я познайомився з Йосипом” автор розповідає про один випадок зі свого життя під час перебування в цьому навчальному закладі: „Ввечері відбулася розмова з мамою. Від мами вимагалося три копійки. І на що?! На книжку! (Такого в цій родині не було ще зроду-віку. В цій хаті, як і в сусідніх витрачалися гроші на що завгодно, тільки не на книжки. Дивиться мати на своє шмаркате дітище. Очі в неї стають круглі, великі. Де це видано, де це чувано отак переводити гроші?! Три копійки! Цілі три копійки! Фунт хліба коштує одну копійку, четвертинка олії — дві копійки. При лихій годині на ці гроші можна день прожити! Але життя є життя. Воно завжди неспокійне. І мама сидить, думає. Проклятущі гроші! Добре з ними й дуже погано без них. Під причілковою стіною в хаті в мами стоїть скриня, у скрині є прискринок, у прискринку шматинка, у шматинці дев'яносто три копійки грошей. Кожна копійка на обліку; для кожної вже наперед визначено канал, по якому вона спливе з маминих рук. Отож, з одного боку, шматинка і в ній дев'яносто три копійки грошей, з другого — Іван. На небесах підноситься Справедливість. Задумалась мати на мить. Цього й вистачило, щоб Справедливість своє діло зробила. В руках у неї терези: на одну шальку склала ті гроші у шматинці, на другу згромадила Івана. Шальки хитаються, з ними й Іван: то поженеться угору, то сяде вниз. Цікава картина. Кінчається вона тим, що наша мама зітхає, каже сама собі: „Це вже, видно, такі часи настали, що людям і книжка потрібна стає...” Вголос обзивається:
— Добре, дам тобі три копійки, тільки не сьогодні. Післязавтра або в неділю.
Бідолашна мама, як їй тяжко з тими грішми розлучатися! Вони, видно, нелегко даються їй.
В той день я повернувся додому з міста з книжечкою в руках. Книжечка називалась „Малий Кобзар”.
Перші літературні спроби І. Сенченка припадають на час навчання в Харкові (в 1923 році були надруковані збірки оповідань „Навесні”, „Ярема Кавун”; у 1925 році вийшла в світ книжка віршів „В огнях вишневих завірюх”).
У Харківський інститут народної освіти юнак прийшов з деяким доробком, на нього як на молодого автора вже звернула увагу критика.
Значну роль у творчості майбутнього письменника відіграла його дружба з О. Копиленком, який вчився тоді на природничому відділі цього ж інституту. 1923 року вийшла навіть поетична збірка, авторами якої були І. Коляда, О. Копиленко, І. Сенченко.
Становлення творчості Івана Юхимовича припадає на тридцяті роки, початок яких ознаменувався тим, що боротьба з творчим духом письменників була визнана загальнодержавною проблемою, а вказівки про те, кому, що і як писати, вважалися цілковитою нормою. І хоч, як відомо, І. Сенченко вцілів у роки кривавого терору, він був зарахований до „неблагонадійних” людей. А підстав для цього було більш ніж досить: „у минулому член спілки письменників „Плуг”, член „Вапліте” („Вапліте” — організація, у якій зібралися яскраві літературні індивідуальності: Микола Хвильовий, М. Куліш, О. Слісаренко та інші відомі письменники), учень і один з найбільш активних сподвижників Миколи Хвильового, автор „Записок Холуя” та інших сатиричних творів.
Подейкують, що життя Івана Юхимовича минуло між редакційним столом і домашнім робочим столом. Майже сорок років працював він у редакціях різних газет і журналів, готував до друку матеріали, а на власну творчість залишались вечірні години та вихідні дні.
До кращих творів письменника для дітей належать повісті „Руді вовки”, „Діамантовий берег”, збірки оповідань „Мої приятелі”, „Два дні з життя Женьки і Левка” та інші.
1. Сенченко відомий у літературі і як перекладач. Зайнявшись перекладацькою діяльністю ще в ранній період творчості (під час укладання хрестоматій), він переклав українською мовою багато творів російських письменників (О. Пушкіна, М. Гоголя, О. Горького та інших).
Опрацювання твору І. Сенченка „Діамантовий берег”
5.1. Виразне читання, окремих цікавих епізодів з твору.
5.2. Жанр – повість.
5.3 Головні проблеми твору
1. Проблема дорослих, взаєморозуміння дорослих і дітей.
2. Проблема першого кохання.
3. Проблема народної моралі та авторитету у суспільстві.
4. Проблема дружби, взаємовиручки.
5. Проблема сприйняття світу дітьми.
5.4 Аналіз твору
На природі відбуваються серйозні й кумедні події з учнями молодого педагога Григорія Савича, героя повісті «Діамантовий берег». Учитель і школярі Пилип, Хома, Тимофій, Куприк, Женька, Оля, Люся постійно взаємодіють, вчать один одного і разом краще пізнають багато нового за час їхньої літньої експедиції від Полтавщини до одного з північних районів України. Письменник показує прагнення дітей до пізнання нового: Пилип своїм «археологічним» ножем робить розкопки пагорбів і допомагає Люсі викопувати рослини для гербарію. Куприк мріє служити на флоті, марить морем, похід сприймає як екзамен на готовність до випробувань. Автор підкреслює інтерес дітей до пригод і через опис їхніх читацьких смаків: «У Олі було пів-шафи томів Майна Ріда, Юрія Смолича, Джека Лондона, Миколи Трублаїні. Портрет Миколи Трублаїні висів у Олі над ліжком» Вибір пригодницького сюжету для повісті про школярів зумовлений педагогічним досвідом автора. Гумористичному забарвленню повісті “Діамантовий берег” сприяє розповідь про двох повноправних членів експедиції – собаки Білана й вислюка Явтуха, які не лише розмовляють подумки, але й з власної ініціативи охороняють знайдені скарби. Посилює гумористичне сприйняття “внутрішній монолог” бліх, який передає їхнє обурення тим, що Білан посмів полізти у воду й таким чином потурбував їх. Такий прийом, наближаючи дитячий твір до казки, надає йому особливої теплоти. Повість «Діамантовий берег» насичена педагогічними роздумами молодого вчителя, який вимагає дисципліни в поході, але й дає дітям можливість самовияву, самоствердження. Автор не пропонує готових рецептів виховання, не ідеалізує молодого вчителя. Усі персонажі показані в стані пошуків свого «я» і в діалогічних зв’язках типу «дитина-дитина», «дитина-дитячий колектив», «дитина-батьки й родичі», «учитель-учень», «учитель-дитячий колектив», «учитель-батьки», «учитель-колеги». Ось приклад роздумів Григорія Савича над поведінкою Олі, яка зуміла розв’язати на одному уроці математики задачу Лева Толстого, а наступного дня отримала двійку, бо не змогла відповісти на якесь буденне запитання: «Що може вирости з такої людини… Годилося б завести щоденник і в тому щоденнику записувати, яка вона тепер, що з неї стане через десять, двадцять років…Еге ж…Дуже цікаво було б побачити її дорослою. Та і всіх інших…».
Домашнє завдання
Прочитати твір „Діамантовий берег”
- Дібрати цитати до характеристики улюбленого персонажу;
- Написати твір-мініатюру «Мої враження від повісті».
Урок № 55-56 за 15 квітня 2022 року (п'ятниця)
Тема. Володимир Дрозд. "Білий кінь Шептало". Проблема людини в суспільстві, її знеособлення, свободи і неволі, особистості й натовпу, дійсності та мрії.
Алегоричність образу коня Шептала
Яке значення має кінь у житті людини?
Назвіть твори, в яких згадується ця тварина.
Біографія про письменника у підр. с. 243-244 (законспектувати)
Теорія літератури
Химерна проза – це піджанр прози, у якому розповідається про неймовірні події, де реальне поєднується з фантастичним, умовним.
Оповідання «Білий кінь Шептало» з’явилося 1965 року. Тогочасні радянські критики не дали схвального відгуку на твір, бо в ньому письменник зачіпав важливу вселюдську проблему особистості в суспільстві, яка була болючою для країни — Радянського Союзу,— де народилося прислів’я: «“Сірі” починають і виграють». Відрізнятися від інших було й небезпечно, і безглуздо. Чесних поетів змушували замовкати — процвітали пристосуванці. Найрозповсюдженіша форма протесту проти режиму — шепіт незадоволення на численних кухнях країни, бо тоді панував тоталітаризм
Робота з текстом
Якого кольору був на початку — оповідання кінь Шептало?
Як до нього ставився конюх Степан? —
Як ви оцінюєте ставлення — хлопчика-підпасича до Шептала?
Чим відрізнявся внутрішній світ — Шептала від внутрішнього світу інших сірих коней? (Як Шептало поводився на пасовищі, під час водопою, у конюшні, чому він не любив бути в табуні, чого найбільше соромився?)
Розкрийте сутність світосприйняття — коня.
Чому він живе подвійним життям? —
Коли його терпець уривається? Виразно — зачитайте уривки про часи свободи білого коня.
Які думки виникли в Шептала, коли він — побачив своє відображення в річці?
Які складні роздуми коня приводять — його назад до стайні?
Ідейно-художній аналіз твору В. Дрозда «Білий кінь Шептало»
1.1. Виразне читання цікавих епізодів твору, їх переказ.
1.2. Аналіз твору
Тема: розповідь про буденне життя коня Шептала.
Ідея: возвеличення гармонії, яка простежується у взаємостосунках людини і світом тварин.
Основна думка: людина і пррода — взаємопов'язані, бо становлять єдине ціле.
Жанр: оповідання.
Проблематика: людина в суспільстві; свобода і неволя; особистість і натовп; дійсність і мрія.
Композиція.
Експозиція: знайомство читача з конем.
Зав'язка: Степан з конем Шепталом вирушив за зеленим харчем для свиней.
Кульмінація: Шептало на волі, насолодження нею.
Розв'язка: повернення коня додому.
Цитатний план
1. Нелюбов до табунів .
2. Образливий вибір конюха.
3. Виправдання Степанового рішення.
4. Змирився.
5. Спогади про дитинство.
6. Воля.
7. Гірка правда. Повернення.
Обговорення змісту оповідання.
Чому Шептало не полюбляв табун, гурт і загорожі?
3 яким проханням звернувся хлопчак до дядька Степана?
Як почував себе кінь суботнього вечора? Про що він розмірковував?
Через що коні недолюблювали Шептала?
Чого не полюбляв робити Шептало
Чого соромився білий кінь?
Як автор характеризує Шептала?
Як білий кінь поставився до жартівливої бійки молодих кобилок?
Який критиці піддав Шептало окремих коней?
Чому Шептало намагався у табуні відокремитися? Як до цього ставився Степан?
Чому білий кінь не гнівався на Степана за батіг?
Через що білому коню, коли він залишився самотнім, захотілося побачитися зі Степаном?
За що Шептало дорікав Степану
1.4.1. Білий кінь Шептало
а) пишається своїм походженням і білим кольором шкіри; б) полюбляє волю; в)здатний творчо мислити; г) повага до Степена
1.4.2. Степан
а) добрий, ніколи не посилає Шептала на важку роботу; б) працьовитий; в) розуміє коней; г)маленький чоловік, землисто-сірий; г) брудні, коряві ручиська, приземлений розум д)турботливий; е) всесильний, милостивий і злий
Домашнє завдання
Законспектувати біографію про письменника у підр. с. 243-244. Прочитати оповідання "Білий кінь Шептало"
Урок № 54 за 14 квітня 2022 року (четвер)
Контрольна робота № 5. З української прози за темою "З української прози"
(творчість О. Довженка, Н. Бічуї)
Початковий та середній рівень (кожна правильна відповідь 0,5б.)
1. Моральний урок дідів з оповідання О. Довженка «Ніч перед боєм» для молодих бійців полягав у тому, що
А вони попалили всі човни й зірвали ворогові переправу
Б перевернули човни й загинули разом із ворогами
В зробили засідку й побили багато ворогів
Г мужньо витримали знущання ворогів і не видали партизанів
2. Кого діди Платон і Савка ставили за приклад бійцям, що відступали?
А Кармалюка В своїх синів
Б Гонту, Залізняка Г самих себе
3. Кульмінацією у творі Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути» є
А поєдинок на шпагах Юлька та Славка
Б суд над Славком
В привід хлопця, який назвався Беркутою, до дитячої кімнати міліції
Г спізнення Славка на театральну виставу до Лілі
4. У невинуватість Славка вірили
А тренер, Лілі
Б Стефко та Юлько
В класний керівник і директор школи
Г інспектор дитячої кімнати міліції, Надія Григорівна
5. "Природною стихією" О. Довженка було:
А малярство; Б кіномистецтво;
В музичне мистецтво; Г вчителювання.
6. Твір "Ніч перед боєм" за жанром – це:
А оповідання; Б роман; В повість; Г казка.
7. Хто переправляє солдатів через Десну:
А дід Платон; Б дід Савка;
В Петро Колодуб; Г дід Платон і дід Савка.
8. Що сталося з дідом Савкою і дідом Платоном:
А залишилися живі; Б переїхали в інше місто;
В нічого не змінилося; Г померли.
9. Події у повісті "Шпага Славка Беркути" відбуваються у:
А Києві; Б Львові; В Харкові; Г Чернігові.
10. Хто з учителів підтримував Славка Беркуту і став на його захист:
А вчитель географії; Б вчитель історії;
В вчитель хімії; Г вчитель біології.
11. Куди віднесли сороку з перебитим крилом герої повісті "Шпага Славка Беркути":
А додому; Б до сусіда;
В до вчительки Надії Григорівни; Г до вчителя географії.
12. Хто з однокласників вирішив помститися Славкові:
А Стефко Вус; Б Лілі Теслюк;
В Юлько Ващук; Г Василь Лопух.
Достатній рівень (кожна правильна відповідь 1б.)
1. 7. Установіть відповідність:
Герой- Учинок
1.Славко Беркута А) Рятує сороку з переламаним крилом
2. Стефко Вус Б) Страждає через недовіру однокласників
3. Юлько Ващук В) Вірить у невинність Беркути
4. Лілі Теслюк Г) В міліції називає чуже прізвище замість свого
Д) Не боїться пити вино на вулиці.
2. Яку науку намагався передати дід Платон солдатам, яких перевозив?
3. Встановіть відповідність подій повісті Ніни Бічуї "Шпага Славка Беркути":
Історія з пляшкою.
Сорока з перебитим крилом.
Поранення Юлька Ващука.
Суд над Славком.
Каяття Юлька.
Високий рівень (правильна змістовна відповідь 3б.)
Напишіть твір-мініатюру на одну з тем:
1. Висловіть свої судження про необхідність виховання патріотизму. Можливо, воно не потрібне в нашому глобалізованому світі? (за оповіданням О. Довженка «Ніч перед боєм» та власними спостереженнями)
2. Дід Платон і дід Савка – справжні патріоти і захисники рідної землі.
3. "Шпага Славка Беркути" – повість про проблеми підлітків, їхню дружбу і зрадництво.
Урок № 53 за 08 квітня 2022 року (п'ятниця)
Урок виразного читання №2. Ніна Бічуя "Шпага Славка Беркути"
Домашнє завдання
Навчитися виразно читати уривки повісті
Урок № 52 за 07 квітня 2022 року (четвер)
Тема. Ніна Бічуя. "Шпага Славка Беркути". Особливості композиції твору
Епіграф до уроку:
Особистість виховується особистістю.
Шалва Амонашвілі
Тести
1. На кого хотів бути схожим Славко? (0,5 б.)
А. На батька.
Б. На Юлька.
В. На вчителя географії.
Г. На тренера.
2. Що відповів Андрій Степанович на бажання Славка стати фехтувальником? (0,5 б.)
А. «Група повністю укомплектована».
Б. «Група повністю укомплектована, однак приходь».
В. «Група буде укомплектовуватись з наступного року».
Г. «Секція з фехтування працювати не буде».
3. Що стали казати про Беркуту через півроку тренувань? (0,5 б.)
А. Що він не виправдав сподівань матері.
Б. Що він гідний син своїх батьків.
В. Що він найздібніший учень Андрія Степановича.
Г. Що він майбутній республіканський чемпіон.
4. Яке розчарування спіткало учнів 7-Б класу? (0,5 б.)
А. Скасували екскурсію на канікулах.
Б. Захворіла класний керівник.
В. Вони програли у футбол учням 7-А класу.
Г. Славко Беркута не здобув кубка у змаганнях.
5. Установіть відповідність (1 б.)
Герой Вчинок
1.Славко Беркута А. Рятує сороку з переламаним крилом.
2.Стефко Вус Б. Страждає через невіру однокласників
3.Юлько Ващук В.Вірить у невинність Беркути.
4. Лілі Теслюк Г. В міліції називає чуже прізвище замість свого.
Д. Не боїться пити вино на вулиці.
6. Вкажіть рису характеру Юлька, яка була домінуючою? (1 б.)
7. Назвати героя, про якого говориться у цій цитаті з тексту: « І від лагідного батькового руху, від ласкавого «мій хлопчику» … раптом відчув себе сильним і здатним довести власну правоту. Бо ж могло бути інакше. Бо тато міг також сказати: « Один раз повірили –досить. Досить.» (1 б.)
Бесіда
− Що означає поняття « особистість»?
− Які риси можуть бути притаманні людині?
− Які позитивні риси притаманні людині?
− Які негативні?
Наше суспільство досить різноманітне, у якому живуть люди з різними рисами, поглядами на життя та моральними цінностями. Одні − вміють товаришувати та цінувати дружбу, інші – навпаки, нехтують моральними нормами поведінки та приносять велику шкоду не лише оточуючим, а й суспільству.
Художній світ Ніни Бічуї особливий, бо це духовний світ людини, де постійно ведеться боротьба між добром і злом, де творяться дива, які ніхто не помічає. Це світ дитинства, у якому є все: дружба, кохання, суперечки.
Для того, щоб дізнатися більше про цей світ, ми дослідимо саму повість.
1. Візитна картка твору
1. Тема
2. Ідея
3. Основна думка
4. Жанр
5. Композиція:
− експозиція;
− завязка;
− розвиток дії;
− кульмінація;
− розвязка
6. Сюжетні лінії
7. Місце, час дії
Довідка:
1. Тема: розповідь про міських підлітків, їхнє навчання, дозвілля і життя поза школою.
2. Ідея: пошук свого шляху у житті.
3. Основна думка: життя дуже складне і непередбачуване, але потрібно завжди чинити по совісті.
4. Жанр: психологічна повість.
– Чи послідовно побудована композиція у творі?
Повість починається з епізоду, який спонукає до роздумів, непевності протягом усього читання. Потім дія повертає у часі назад, описується кожний з чотирьох героїв повісті окремо від інших – і у взаємодії, тому частини композиції на початку змінені (зав`язка і експозиція).
– Навіщо так зробила Ніна Бічуя?
5. Композиція: (учні визначають частини композиції, підтверджуючи цитатою)
− експозиція: знайомство з головними героями повісті («Чотири портрети»);
− завязка: пізнання ціни дружби («Про те, що сталося пізніше»);
− розвиток дії: навчання та захоплення героїв («Юлько вдома», «Стефко вдома»);
− кульмінація: шкільний суд («Суд»);
− розв`язка: щасливий кінець («Кінець щасливий, немов у казці»).
6. Сюжетні лінії: дружба-протистояння Славка і Юлька; любовний трикутник Юлько – Лілі – Славко.
7. Місце, час дії: Львів, зима.
Повість починається з епізоду, який спонукає до роздумів, непевності протягом усього читання. Потім дія повертає у часі назад, описується кожний з чотирьох героїв повісті окремо від інших – і у взаємодії, тому частини композиції на початку змінені (зав`язка і експозиція).
− Навіщо так зробила Ніна Бічуя?
4. Проблематика повісті.
У повісті, що вивчається, Ніна Бічуя піднімає багато проблем. Які, на вашу думку, проблеми піднято у творі? Назвіть їх і запишіть на пазлах, утворивши «Серце проблем».
Проблематика повісті:
– дорослішання дітей;
– самотність людини;
– відсутність повноцінного спілкування з дорослими;
– підлість і відкритість;
– жорстокість молоді, ставлення до братів менших – тварин;
– віра у свій талант;
– стосунки в середовищі дітей;
– самовдосконалення і самореалізація дитини;
– відповідальність людини за свої вчинки;
– дружба в житті людини;
– формування характеру підлітків.
Домашнє завдання
Виписати цитати до характеристики таких образів: Славка Беркути, Юлька Ващука, Стефка Вуса та Лілі Теслюк.
Урок № 51 за 01 квітня 2022 року (п'ятниця)
Тема. Ніна Бічуя. "Шпага Славка Беркути". "Максимальне навантаження " як вияв моральності та відповідальності в житті. Проблема особистості в сучасному світі
Домашнє завдання
Переглянути відео та дати письмове пояснення на питання: "Як ви розумієте вислів "Максимальне навантаження"?
Урок № 49-50 за 31 березня 2022 року (четвер)
Тема. Ніна Бічуя. «Шпага Славка Беркути». Образи Славка Беркути, Юлька Ващука, Стефка Вуса та Лілі Теслюк
Початки, закладені в дитинстві людини,
схожі на вирізані на корі молодого дерева букви,
що ростуть разом з ним, і складають невід'ємну частину його.
В. Гюго
Виконати тестові завдання:
1. Скільки портретів підлітків у повісті Ніни Бічуї «Шпага Славка Беркути»?
А три
Б чотири
В два
Г п’ять
2. Про кого з героїв повісті сказано: “...Хлопцеві здається, що він виглядає, як римський імператор Гай Юлій Цезар на малюнку в підручнику історії.”
А Стефко Вус
Б Юлько Ващук
В Славко Беркута
3. “У день вистави ... почувала себе справжньою Попелюшкою”
А Настя
Б Лілі
В Ліда
4. “Він чи не він купався у крижано-холодному потоці? Посинілий — аж очі попригасали, але упертий у своєму бажанні навчитися плавати...”
А Стефко Вус
Б Юлько Ващук
В Славко Беркута
5. А Про кого сказано у творі: “Ноги ставали міцнішими, пружніли м’язи, і вже не доводилося весь час думати: як добре великим і сильним — їх ніхто не штовхає…”
А Стефко Вус
Б Юлько Ващук
В Славко Беркута
6. “Максимальне навантаження — справа немаловажна. Це вимір характеру і людських сил…” говорив:
А тато Стефка Вуса
Б тато Юлька Ващука
В тато Славка Беркути
7. Хто вчив маму Славка Беркути в першому класі?
А Варвара Трохимівна
Б Надія Григорівна
В Марина Антонівна
8. “Покажи мені своїх учнів — і я скажу тобі, хто ти,” - так сказав одного разу:
А Директор школи
Б Антон Дмитрович
В Андрій Степанович
9. “Пам’ятай, — радить Славкові ..., — пам’ятай, але без злості”
А класний керівник
Б перша вчителька мами Славка
В мама Славка
10. У якому місті відбуваються події твору Ніни Бічуї «Шпага Славка Беркути»?
А у Харкові
Б у Києві
В у Львові
11. У повісті «Шпага Славка Беркути» піднято всі проблеми, окрім:
А відповідальність людини за свій народ
Б дружба в житті людини
В призначення людини на землі
Г формування характеру підлітків
12. Ідея твору «Шпага Славка Беркути» - це
А. Пошук свого шляху у житті
Б. Пошук скарбів
В. Пошук друзів
Запитання:
- Як ви думаєте, який з образів серед чотирьох є найголовнішим?
Чому ви так думаєте? Навіть у заголовку твору є його ім’я та прізвище.
- Що ми знаємо про родину героя?
- Знайдіть портрет Славка у вісім років та у тринадцять, зробіть висновки, як змінився хлопець і чому?
- Які дії та вчинки характеризують героя?
- Виділіть основні риси характеру персонажа, виходячи з його вчинків:
ПІРАМІДА ОБРАЗІВ
Ім’я
Славко Беркут
Інформація про родину
“Тато завжди літав. Тато випробовував літаки. ...Був у німецькому концтаборі, ...вижив, ... повернувся на свою землю” . Мама працювала у редакції газети, писала статті, які “починалися несподівано й цікаво”, а “найголовніше мама завжди приберігала для кінцівки”. Тато любив сина і ладен був “прийняти удар на себе і врятувати Славка”
Портрет
“...Маленький, блідий, давно не стрижений і тому трохи схожий на дівчинку” та “Славко анітрохи не скидався на Котигорошка, парта стала затісна”. “Міцне, хоч по-дитячому кругле підборіддя,... широкі брови,... густі вії”, русяве волосся.
Дії персонажа
“...Хлопець сам себе вилікував” у вісім років, перемігши хворобу ніг. Згодом став фехтувальником: “прийшло захоплення, ...фехтування — це те, без чого тепер не обійдеться”; цікавився спелеологією. Співчував мамі, коли тато не повернувся вчасно з польоту, оберігав її від неприємних новин, коли зупинив “дівчинку, якій доручили віднести Славковій матері повістку на товариський шкільний суд”. Виховує почуття відповідальності, як у батька, “де ніхто не має права легковажно, безвідповідально і безрозсудливо ставитися до життя”. Шукає власний шлях у житті. Рятує поранену сороку, відносячи її до першої вительки мами, Надії Григорівни. “...Я не хочу ховатися. Я не винен...”
Риси характеру
Сила волі і духу, наполегливість, здатний на самопожертву, добрий, щирий, сміливий, любить батьків, поважає вчителя географії та тренера, має дружні стосунки з однолітками, симпатизує Лілі; відповідальний, не має підлості, ніколи не виправдовується, нерішучий, принциповий, розуміє, що “не все йде в руки, що тільки хочеш, не все так легко й просто”
можна назвати справжніми друзями?
- Кого з героїв твору можна назвати справді чесними та справедливими?
- У чому виявилася взаємопідтримка між персонажами твору?
- Хто з героїв твору зрозумів, що треба бути відповідальним у житті за свої вчинки?
- Визначте, хто з героїв зробив правильний моральний вибір у житті?
Проблемні запитання:
- Чому, на вашу думку, Юлько любив малювати коней? (Кінь символізує інтелект, мудрість, вельможність, світло, динамічну силу, моторність, швидкість думки, плин часу. Це типовий символ мужності й потужної влади.)
- Яких рис харатеру не вистачає Юлькові, щоб стати гідною людиною?
Домашнє завдання
Дочитати повість, створити піраміди образів Юлька Ващука, Стефка Вуса, та Лілі Теслюк, виконати тести
Урок № 48 за 25 березня 2022 року (п'ятниця)
Тема. Ніна Бічуя. «Шпага Славка Беркути». Повість про школу й проблеми дорослішання, про роль батьків у вихованні дітей та їхньому дозвіллі
СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Ніна Леонідівна Бічуя — відома українська письменниця, журналістка, перекладач із польської мови, редактор і викладач. Народилася в Києві, більшу частину життя проживає у Львові. Дитинство припало на важкі воєнні та післявоєнні роки. Ось як вона говорить про цей період в одному зі своїх інтерв’ю, відповідаючи на запитання, коли до неї прийшло усвідомлення, що письменництво — справа її життя:
— Одразу після того, як почала читати. Незважаючи на те, що йшла війна, мама навчила мене читати, коли мені було п’ять років. Розпочала я з поважних книжок — інших не було. Першою книгою, яку прочитала, була повість Марка Твена «Принц і жебрак».
— Ця книга була у вашій домашній бібліотеці?
— Ні. У нас у ті роки і дому не було… Коли я пішла до школи, зошитів не було. Писала на полях газети — пером. Чорнило ми робили з бузини. А газети в ті часи були напівкартонними: перо провалювалося, чорнило розпливалося… Так ми вчилися.
Потім була середня школа, факультет журналістики Львівського університету, нелегка, але така захоплююча робота журналіста. Працювала завідуючою літературним відділом Львівського театру юного глядача, редактором газети «Просвіта». І захопилася літературною творчістю. Спочатку для дорослих, потім для дітей.
Як це було, довідуємося з іншого інтерв’ю:
— Я ж починала з цього. Перша моя книжка була для дітей. То був дуже смішний випадок. Я написала одне оповідання. Тема була для мене болючою. Новелку надрукували в «Літературній Україні». Прочитали її у видавництві «Веселка». І мені надіслав листа В’ячеслав Малець: «Ви, напевно, маєте багато оповідань. Ми би видали вас у «Веселці». Надсилайте негайно!». — Ну так. Зараз пришлю. Довелося написати книжку. За якийсь місяць. «Канікули у Світлогорську».
Потім були інші твори — історичні новели, зокрема «Дрогобицький звіздар». — про видатного вченого Юрія Дрогобича-Котермака, «Повісті». «Квітень у човні». «Родовід». «Бенефіс». «Десять слів поета». «Шпага Славка Беркути». «Звичайний шкільний тиждень». «Яблуні і зернятко». та ін.
Уже понад 20 років львівська авторка зосереджується не на художньому письмі для дорослих, а на перекладах із польської та на редагуванні. Також вона читає лекції з театрознавчих дисциплін у Львівському національному університеті ім. Івана Франка.
Про особисте життя письменниці відомо дуже мало, адже вона, як і Леся Українка (яка, до речі, є її ідеалом особистості) говорить: «Віддаю людям літературу, а все інше залишається мені». Головне для неї — аби залишилася чесність і порядність.
Ніна Бічуя має Орден Усмішки. Це міжнародна нагорода, яку присуджують діти. Свого часу кавалерами цього ордена стали Іван Павло II, Далай-лама, Мати Тереза, шведська письменниця Астрід Ліндгрен.
✵ Робота з підручником.
Читання І умовної частини повісті «Шпага Славка Беркути».
(Розділи: Про те, що сталося пізніше. Чотири портрети. Юлько Ващук. Лілі Теслюк. Стефко Вус. Славко Беркута. Двоє дітей і місто.)
✵Дати відповіді на запитання.
— Ми познайомилися з різними підлітками — хлопчиками й дівчинкою, із сімей інтелігентних, забезпечених та малозабезпечених, «неблагополучних». У них по-різному складаються долі, вони мають різні характери. Хто вам припав до душі найбільше, чому?
— Які проблеми мають ці діти, як намагаються їх вирішити? Зробіть висновки. (Кожна родина має свої проблеми. Легше їх долати там, де в сім’ї панують злагода, взаєморозуміння та взаємодопомога, де батьки не мають шкідливих звичок.)
— Які особливості художнього письма Н. Бічуї звертають на себе увагу? (Інтрига на початку. Показ героїв та проблем із різних точок зору.)
ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
✵ Дискусійні запитання.
— Чи зустрічали ви книжки, герої яких жили раніше, але створюється враження, ніби вони наші сучасники, живуть поряд і тепер?
— Чи вважаєте ви підлітковий, «перехідний». період для себе чимось особливим, незвичайним, чи це помічається лише вашими близькими та вчителями?
— Як ви ставитеся до розподілу дітей деякими дорослими на «гарних». та «поганих».
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Уміти розповідати про письменницю Н. Бічую, читати, переказувати зміст частин повісті, "Про те, що сталося пізніше", "Чотири портрети", "Блакитні печери", "Сорока з перебитим крилом", "Юлька вдома", "Дискусія за партою". с. 221-231 коментувати, виділяти ключові епізоди, висловлювати свої думки та враження.
Урок № 47 за 24 березня 2022 року (четвер)
Тема: Література рідного краю №3. Прозові твори письменників-земляків Кіровоградщини. Мелодія душі Віктора Погрібного
Епіграф
Він прагне нас розбудити,
пропонує – і вимагає! – думати про високе і добре.
Григорій Клочек
Сьогодні на уроці ми познайомимося з постаттю відомого (не тільки в нашій області, а й далеко за її межами) публіциста, письменника, поета, громадського діяча Віктора Погрібного. Спробуємо почути мелодію його душі і з΄ясувати , чому Григорій Клочек (український вчений-літературознавець, доктор філологічних наук, професор, колишній ректор Центральноукраїнського державного педагогічного університету) саме так сказав про Віктора Погрібного: «Він прагне нас розбудити, пропонує – і вимагає! – думати про високе і добре».
Життєвий шлях. Формування світогляду
Віктор Олексійович Погрібний народився 5 серпня 1935 в селі Матусівка Великовисківського району Одеського округу, нині село Матусівка Маловисківського району Кіровоградської області. Помер 1 жовтня 2017.
Віктор Погрібний про себе розповідає так:
— Коли отара, яку пас у дитинстві, у спекотний полудень збивалася до купи, я шукав височенький бур’ян, може, й татарник, і на тінь від нього клав книжку зі своєї полотняної торби й читав, читав, читав. Не зрозумілі мені слова записував у словничок. У такий спосіб перечитав усю колгоспівську бібліотеку.
Про стрижень свого життя Віктор Олексійович каже так: «Шевченко наситив серце моє з самого дитинства і вже — до скону наповнив гнівом до несправедливості, до тих, хто гнітив українців....
Тож сьогодні мені залишилося лиш кликати свій народ до нищення нищителів України і українців. Наші сльози їх не розчулять, наші палкі промови не проб’ють шкаралущу їхніх осоружних душ. Свобода приходить лиш тоді, коли кайдани і пута розрубують мечем». Тому Помаранчеву революцію у 2004 року та Революцію гідності 2013 року прийняв з піднесенням.
Його батьки працювали у сільському господарстві. Мати – колгоспниця, батько – бригадир рільничої бригади. Віктор Погрібний рано залишився без нього. На його долю випали важкі воєнні та післявоєнні роки. З самого раннього дитинства довелося важко працювати. Вже з 9-ти років був пастухом колгоспної отари, їздовим, вагарем.
Вчився на відмінно, багато читав, тому й вступив до Київського університету ім. Т. Г. Шевченка на факультет журналістики, який закінчив у 1958 році. Деякий час Віктор квартирував у приміській Боярці разом з Василем Симоненком – майбутнім лицарем української поезії. Товаришував з Борисом Олійником, Богданом Лепким. Ходив на засідання університетської літературної студії .
Приїхавши після закінчення університету в Кіровоград, Віктор Погрібний одразу ж став однією з найпомітніших постатей області - приніс із собою все те, чим щедро обдарувало його київське оточення. Власне, через нього і таких як він, у місцевому літературному та журналістському середовищі стверджувалися морально-етичні та творчі принципи шістдесятництва: висока національна свідомість, демократизм світогляду, орієнтація на високу художність. Був власним кореспондентом республіканських газет «Молодь України», «Сільські вісті», «Літературна Україна».
З 1966 по 1975 р. редактор кіровоградської обласної газети «Молодий комунар», з 1979 по 1998 роки працює в обласній газеті «Кіровоградська правда».
Автор численних публіцистичних статей, нарисів, понад 50 теле- та радіопередач з проблем екології, збереження рідної мови, духовності.
Друкується з 1957 р.
Автор книг поезії: «Напис на шибці» (1993), «Прости мій гнів» (2006), «Знайдений зошит»; публіцистики «Жертовне вогнище» (1995), «Серед українців» (2004); прози «Царина» (2003), «Гуща» (2013); гумору й сатири «Маркове пекло» (2005); автор текстів фотоальбомів «Нескорений “Спартак”» (1982), «Кіровоград» та інших видань.
Окремі твори увійшли до колективних збірок, альманахів.
Неодноразово обирався депутатом Кіровоградської обласної ради.
Ініціював відновлення статусу села Арсенівка, де народився І. К. Карпенко-Карий: домігся прокладення асфальтового шляху, встановлення пам’ятних знаків, відкриття музейно-природного заповідника «Батьківщина Карпенка-Карого» (1992). Жив цим, гордився зробленим.
З 1969 р. і до самої смерті (48 років) – керівник Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Степ».
Став ініціатором створення обласної організації «Зелений світ» (1989), заснував літературний фонд «Відродження» (1992), на кошти якого видано близько 100 книг літераторів Кіровоградщини та літературно-мистецький журнал «Степ».
Член Національної ради Конгресу української інтелігенції та голова його обласного відділення.
Лауреат премій: обласної комсомольської імені Юрія Яновського (1974), республіканської літературно-мистецької імені Івана Нечуя-Левицького (1996), літературних: обласної імені Євгена Маланюка в номінації «Літературознавство та публіцистика» за книгу «Серед українців» (2004), імені Остапа Вишні за книгу «Маркове пекло» (2008), імені Олеся Гончара за книгу «Куща» (2015).
Ціла плеяда кіровоградських письменників вважає його своїм „хрещеним батьком” на літературній ниві. Серед них – Юрій Обжелян, Олександр Косенко, Ольга Полєвіна, Олександр Жовна, який був з Віктором Олексійовичем в останні хвилини йогожиття.
До речі, останні двоє відвідували Вільшанку, читали свої твори.
1 жовтня 2017 року в селі Арсенівка Новомиргородського району перестало битися серце Погрібного Віктора Олексійовича. Це сталося в день закінчення 47-го свята театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти», на якому він був присутній і виступав.
Але спробуємо зрозуміти його віршами:
Над Синюхою вітер
Гойдає – колише осоки,
Над Синюхою зорями
Всіялось чисте небо.
А далі – мама дитину спати вкладає….
І згадує своє дитинство воєнне..
Не дамо ми споганити землю Вкраїни священну,
Ми такую фортецю збудуєм своїми руками…
Засинай…
На сторожі Синюха, осики і зорі над нами.
«Верби у сквері Богдана Хмельницького»
Десять верб осталось коло ринку…
Десять мучениць…
А як вони просили!..
Як шуміли їх жовто – зелені віти:
-Не чіпайте наші довгі коси..
Десять верб осталось біля ринку.
Десять мучениць..
А поруч – десять пнів, як десять білих трун,
У яких ми душі поховали…
То що залишиш по собі?
Число лелек, крилаті вірші,
Чи ті крислатії дуби,
що посадив ти на узвишші?
То що залишиш по собі?
Дорогу, що єднає душі,
Чи серця з спрагою двобій,
І всі чесноти невмирущі?
То що залишиш по собі?
Домашнє завдання.
Опрацювати матеріал, зробити короткий конспект
Урок № 46 за 18 березня 2022 року (п'ятниця)
Урок позакласного читання №3. Оксана Думанська. Повість "Школярка з передмістя"
«Школярка з передмістя» О. Думанської – повість про підлітків
«Життя цікаве у всіх його виявах, а пильне око і добрий слух допомагають людині виокремити з нього щось особливе»
О. Думанська
Сучасні школярі не лише спілкуються в соцмережах короткими повідомленнями-есемесками, а й пишуть щоденники. Як це, до прикладу, робить ваша ровесниця – героїня повісті сучасної дитячої письменниці Оксани Думанської «Школярка з передмістя».
1. Ознайомлення з біографією письменниці
Оксана Іванівна Думанська (25 січня 1951, Локня) – українська письменниця, доцент кафедри видавничої справи і редагування Української академії друкарства.
Прозаїк і перекладач, авторка книг для дорослих та дітей. Письменниця стала відомою завдяки своїм книгам «Графиня з Куткора», «Спосіб існування білкових тіл» (у перевиданні – «Школярка з передмістя»), «Романи на одну ніч», «Дитя епохи» та інші.
Оксана Думанська нагороджена премією імені Дмитра Нитченка Ліги українських меценатів за оборону українського слова (2004) та літературною премією ім. Ірини Вільде (2007). Також вона відзначена особливою нагородою – медаллю «Великий друг маленьких читачів» (2011).
2. Аналіз твору.
Тема: Зображення життя звичайної дівчини-підлітка з усіма його радощами і бідами.
Ідея: Допомогти підліткам зрозуміти, що останній рік їхнього навчального життя дуже швидкоплинний і тому його потрібно особливо цінувати.
Жанр: письменниця Оксана Думанська визначила жанр своєї книги як «щоденник, дописаний з уяви». Текст, написаний у формі записів-спогадів дівчини-школярки кінця минулого тисячоліття, адресовано ровесникам героїні. Ознаки жанру щоденника проявляються у збереженій хронологічній послідовності описуваних подій, реалістичному зображенні дійсності, сповідальній манері оповіді, самохарактеристиці головної героїні, внутрішніх монологах. О. Думанська презентувала чудовий зразок щоденникової прози, жанру, який не достатньою представлений у сучасній літературі для дітей.
Щоденник (застар. діаріуш, діяріуш, діарій) – літературно-побутовий жанр, фіксація побаченої, почутої, внутрішньої пережитої події, яка щойно сталася. Щоденник може бути фрагментарним, веденим тільки у певний період (творчого піднесення, фіксація зустрічей з уславленою особою, частіще, у періоди закоханості), а може бути постійним і слугувати переліком тем для статей чи літературних творів. Щоденник пишеться для себе і не розрахований на публічне сприймання, у ньому нотуються переважно явища особистого, приватного життя, здебільшого у монологічній формі, хоча може бути й внутрішньо ділогічна (полеміка із самим собою, з уявним опонентом тощо).В українській літературі відомі щоденники, котрі стали незамінними історичними та духовними документами, написані Тарасом Шевченком, Олександром Довженком, Уласом Самчуком).
3. Проблематика твору:
- Стосунки батьків і дітей (Саме в сім’ї дитина набуває життєвого досвіду, вчиться культурі спілкування, засвоює норми поведінки. Вирішальний позитивний вплив на виховання дітей має почуття взаємної любові і поваги матері і батька, їхнє гуманне ставлення до інших людей. В.О. Сухомлинський справедливо затверджував, що людину ми творимо любов’ю – любов’ю батька до матері і матері до батька, любов матері і батька до людей, глибокою вірою в гідність і красу людини. Таким чином, прекрасні діти виростають у тих сім’ях, де мати і батьки по-справжньому люблять одне-одного і разом з тим люблять і поважають людей. У таких дітей – мир і спокій у душі, стійке моральне здоров’я, щиросердечна віра в добро, віра в людську красу);
- Проблема заробітчан (Найбільше шкода молоде покоління заробітчан. Можливо, вони і мають квартири, машини, гроші, але, повірте, вони їм ніколи не замінять батьків і матерів, двох найближчих людей, а сімейні цінності будуть загублені назавжди тому, що повальні розпади сімей заробітчан вже стали нормою, а неповна сім’я – це загублена душа дитини, яка любить обох батьків, зіпсований грошами характер, а іноді і повна деградація молодої людини, що тягне за собою деградацію Нації в цілому);
- Стосунки між подружжям;
- Виховання;
- Система освіти;
- Стосунки з однокласниками;
- Духовний зв’язок поколінь;
- Життєвого вибору;
- Досягнення мрії.
Домашнє завдання
Дочитати повість
Урок № 45 за 17 березня 2022 року (четвер)
Тема: Олександр Довженко. "Ніч перед боєм" - твір про героїзм, савідданість, патріотичні почуття українців. Образи діда Платона і діда Савки. Їхній моральний урок для солдатів
Народився Олександр Довженко 10 вересня 1894 року в селянській родині на Чернігівщині, у мальовничому містечку Сосниця. Дитинство його минало серед казкової природи Придесення, колоритних постатей, житейських трагедій і свят своїх земляків. Пізніше цей побачений, почутий, пережитий у дитинстві світ знайде своє втілення в довженківських фільмах, що золотими літерами впишуться у скарбницю світового кіно. У Сосниці Сашко, як звали його рідні, здобуває початкову освіту.
Із 17 років він навчався в Глухівському учительському інституті, закінчивши який 1914 року, отримує направлення до Житомира. Учителювання його тривало до літа 1917 року й містило викладання природознавства й гімнастики, географії й фізики, історії й малювання. Згодом він переїздить на роботу до Києва. Тут учителює і вчиться в Київському комерційному інституті на економічному факультеті. Коли ж у Києві відкрилася Академія мистецтв, Довженко стає її слухачем.
У буремне лихоліття 1918–1920 років Довженко перебуває на службі
Червоній Армії. Після визволення Києва від польських інтервентів працює в губернському управлінні народної освіти завідуючим в відділом мистецтва. Так тривало до липня 1921 року, коли його, за наказом Наркомату закордонних справ УРСР, було зараховано співробітником цього поважного відомства і направлено на роботу за кордон — спочатку до консульства у Варшаву, а згодом у Берлін. Там він продовжує малювати й студіювати малярство.
1923 року О. Довженко повертається в Україну. Доля заносить його до Харкова, на той час столиці України, де він улаштовується на роботу в газету «Вісті», працюючи там карикатуристом та художником-ілюстратором. На тридцять третьому році життя О. Довженка різко змінюється. Він приїжджає до Одеси, де починає працювати режисером на кіностудії. Першою пробою став фільм «Ягідка кохання», що мав комедійний характер, але Олександр Петрович ніколи не зараховував його до свого творчого доробку. Точкою відліку свого кінематографічного життя він справедливо розпочинав зі стрічки «Сумка дипкур'єра», у якій, окрім всього, ще знявся і в ролі кочегара. Мрією О. Довженка було національне кіно, наближення його естетики до народного мистецтва.
1928 року він за сто днів знімає фільм «Звенигора» — історію українського народу від сивої давнини до сучасності. «Картину я не зробив, а проспівав, як птах», — казав митець. Наступною роботою О. Довженка стає стрічка «Арсенал», а ще через рік, 1930 р., на екрани виходить неперевершений шедевр світової кінокласики — «Земля». Цей фільм — гімн життю — було названо серед двадцяти кращих кінострічок усіх часів і народів. Фільм, у якому О. Довженко звернувся до трьох одвічних загальнолюдських тем: життя і смерть, людина і земля, старе і нове — уже знімали на Київській кінофабриці, яку тільки розпочали будувати. У цей час на її території Довженко і закладає свій знаменитий сад.
На початку 1933 року Довженко залишає Київську кінофабрику і переїздить до Москви. Згодом разом із дружиною Ю. Солнцевою та письменником О. Фадєєвим вирушає на Далекий Схід. Мета поїздки — створення сценарію про східні рубежі країни. Результатом творчого відрядження став фільм «Аероград». Напередодні війни працює над фільмом «Щорс», з основною темою — народ у війні. За цю роботу митець був удостоєний Державної премії СРСР.
З початком війни змінюється і життя О. Довженка. Він добровольцем іде на фронт захищати рідну землю. Працює в газетах.
На початку п'ятдесятих років великий режисер переважно займається педагогічною та викладацькою роботою в Інституті кінематографії. Пише сценарії та кіноповісті: «Відкриття Антарктиди», «Поема про море», «Повість полум'яних літ», «Зачарована Десна».
Сповнений творчих планів, О. Довженко раптово помирає 25 листопада 1956 року. Йому йшов шістдесят третій рік… Уже після його смерті виходить вибране О. П. Довженка, його дружина Ю. Солнцева дозняла фільми «Поема про море», «Повість полум'яних літ», «Зачарована Десна».
Питання за змістом твору
Хто є головними героями оповідання?
Про які події йдеться у творі?
Яка тема оповідання?
У чому ви вбачаєте його основну думку?
Які почуття у вас виникають під час згадування часів воєнного лихоліття?
Який прийом оповіді обрав автор? Чи виправдано це? Свою думку аргументуйте.
Які зміни принесла війна?
Що свідчить про великі втрати з обох сторін?
Чому, на вашу думку, твір має саме таку назву?
Складання асоціативного куща до слова «війна»
Розташуйте в хронологічному порядку події
1. Діди втопили німців. 2. Іван запитує в Петра про його «внутрішній секрет». 3. Солдати відступали. 4. Діди казали, що краще смерть, аніж утеча від ворога.
V. Підсумок уроку
VІ. Домашнє завдання
Прочитати оповідання "Ніч перед боєм" с. 210-216