С. Петлюра вів переговори з Польщею про створення спільного антибільшовицького фронту в Україні.

У квітні 1920 р. було підписано три таємні конвенції (угоди) — політичну, торговельно-економічну, військову, відомі під загальною назвою Варшавська угода.

Причини підписання Варшавської угоди

1. Польща намагалася відновити свого державу «від моря і до моря».

2. Перехід УГА на бік А. Денікіна значно ослабив українське військо, їй потрібні були хоча б тимчасові союзники.

3. Продовження боротьби за відновлення в Україні влади: УНР вимагало значних запасів зброї, боєприпасів.

4. Союз з Польщею відкривав для України перспективи співпраці з Антантою.

• Польська держава визнавала право УНР на незалежне існування.

• Директорія і головний отаман С. Петлюра визнавалися верховною (найвищою) владою в Україні.

• Польща одержувала території Східної Галичини, Західної Волині, частини Полісся, Холмщини, Підляшшя, Посяння, Лемківишни.

• Польський уряд зобов’язувався не укладати міжнародних угод, спрямованих проти України.

• Українському населенню в Польщі, як і польському в Україні, гарантувалися національно-культурні права.

24 квітня 1920 р. між Польщею й УНР було підписано військову конвенцію, яка стала складником Варшавської угоди й передбачала спільні дії проти більшовицьких військ в Україні:

а) збройні сили Петлюри підпорядковувалися польському командуванню;.

б) УНР давала згоду на підпорядкування залізниць польському управлінню і на спільну валюту;

в) Польща зобов’язувалася забезпечити петлюрівців озброєнням та боєприпасами, а УНР польські формування на території України — продовольством і фуражем;

г) УНР і Польща зобов’язувалися вести спільні дії проти Росії і радянської України.

Недоліки Варшавської угоди

1. УНР опинилася в залежному від Польщі становищі.

2. Суперечила договору між УНР і ЗУНР про Злуку.

3. Створила умови для скасування ЗУНР.

У межах Польщі залишалися українські землі; Східна Галичина, Західна Волинь, частина Полісся, а також Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лємківщина.

Ставлення до Варшавської угоди

• Цей договір викликав протест навіть у найближчому оточенні С. Петлюри.

• 3 посади прем’єр-міністра подав у відставку І. Мазепа.

• Критикували цей договір В. Винниченко і М. Грушевський, які ще раніше відійшли від С. Петлюри та були в еміграції.

• Жителі України не сприймали польсько-української угоди, а тому поповнень до армії УНР у травні — червні 1920 р. не було.

• Галицька громадськість різко критикувала договір, бо він перекреслював надії на національне визволення.

Наступ польсько-українських військ.

25 квітня 1920 р. Польща вторглася в Україну.

Разом з польськими військами наступала армія УНР. Усього наступало:

1) три польські армії (40 тис. вояків);

2) українська армія (15 тис. українських воїнів):

• дві дивізії під командуванням полковників Удовиченка та Безручка;

• 5-тисячна військова група на чолі з Ю. Тютюнником, яка на початку травня 1920 р. повернулася з зимового походу.

Об’єднаним польсько-українським військам протистояли радянські частини Західного (Білорусія) та Південно-Західного (Україна) фронтів.

Фронт було прорвано польсько-українськими військами, радянські війська відступали в напрямку Києва.

6 травня 1920 р. Польська армія та частини УНР вступили до Києва.

Наступ польсько-українських військ було зупинено на лінії Вишгород — Бровари - Бориспіль.

9 травня 1920 р. Польська армія та частини УНР форсували Дніпро.

Проте на одеському напрямку війська Польщі і С. Петлюри не змогли вийти до Чорного моря, а були зупинені на лінії Ямпіль — Гайсин — Липовець — Біла Церква.

5 червня 1920 р. Радянські війська прорвали фронт і вийшли в тили польської армії.

12 червня 1920 р. Поляки залишили Київ, щоб попередити загрозу оточення.

Сподівання С. Петлюри на антибільшовицьке повстання українського селянства не виправдалося, бо селянство не хотіло підтримувати нових окупантів.

Війська Західного фронту під командуванням М. Тухачевского розпочали розвивати наступ на Варшаву.

Війська Південно-Західного фронту під командуванням О. Єгорова повели наступ на Львів.