Психологічна допомога під час війни

Психологічна підтримка дітей в період перевантаження та перевтоми

Задумайтесь та продовжіть для себе речення: «Моя дитина для мене – це ...»

Що таке стрес?

Що може спричинити стрес?

Чи може бути стрес позитивним?

    Слово «стрес», яке стало сьогодні досить широко вживаним, прийшло до нас з англійської мови  і в перекладі означає «натиск, тиск, напруга».

Стрес – це особливий стан фізіологічного і психічного напруження, що виникає у відповідь на різноманітні екстремальні впливи навколишнього середовища.

У 1936 році канадський фізіолог Ганс Сельє відкрив, що людський організм здатен давати відповідь на будь-який негативний вплив. Сельє говорив: «Наймогутнішим джерелом стресу є негативні емоції і почуття».

Енциклопедичний словник дає таке тлумачення стресу: «Сукупність захисних фізіологічних реакцій, що виникають в організмі тварин і людини у відповідь на вплив різних несприятливих факторів (стресорів)».

Проте, стрес – це ваша індивідуальна реакція, яка може відрізнятися від реакції будь-якої іншої людини. В її основі лежить ваше ставлення до певної ситуації, а також ваші думки й почуття. Змінюючи свої думки й реакцію, ви отримуєте можливість цілком змінити своє відчуття і понизити рівень стресу. Отже, ваша реакція на ситуацію залежить від вас, від ваших думок, якими можна керувати.

Організм кожної людини по-різному реагує на стрес.

Пасивність. Вона виявляється в людини, адаптаційний резерв якої недостатній, її організм не може ефективно протистояти стресові. Виникає стан безпорадності, безнадійності, депресії.

Активний захист від стресу. Людина змінює сферу діяльності і знаходить щось більш корисне для досягнення рівноваги, що сприяє поліпшенню стану здоров’я.

Активна релаксація (розслаблення) підвищує природну адаптацію людського організму – як психічну, так і фізичну. Ця реакція найбільш дієва. Тому, коли ви попадаєте в стресову ситуацію необхідно вміти розслаблятися, щоб потім адаптуватися до даної ситуації, згрупуватись і діяти.

Стресові ситуації в нашому житті можуть виникати досить часто: у спілкуванні з оточуючими, у побуті, в професійній діяльності.

Причини стресу. Їх дуже багато, до розповсюджених причин стресу відносяться:

• 
        вплив навколишнього середовища (шум, забруднення, жара, холод...);
  

•       навантаження (фізичні – м’язові, фізіологічні – хвороба, травма, емоційні, інформаційні, виробничі – зміни на роботі, труднощі, конфлікти, специфічні навантаження у педагогічній діяльності);
  

•       монотонність у трудовій діяльності, в емоційних контактах;
  

•       повсякденні подразники: відсутність необхідних зручностей, дрібні сварки з оточуючими, напружена психологічна атмосфера, побутові проблеми;
  

•       важкі життєві ситуації: хвороба, смерть близьких людей, втрата роботи, стрімкі зміни життя;
  

•       незадоволеність матеріальним забезпеченням
  

•       особистісна дисгармонія: внутрішньоособистісні конфлікти, кризи невідповідності реального і бажаного;
  
  

-  соціальні чинники: безробіття, соціальна незахищеність.

- переломні етапи життя: розлучення, початок і закінчення      навчання, перехід на нову роботу, вихід на пенсію.

Дійсно, сучасний життєвий ритм стрімкий і напружений. Діти також зазнають впливу стресових ситуацій. Сім’я має бути притулком для душі, місцем переходу до стану розкутості, зняття психологічного напруження. Хороша сімейна атмосфера передбачає добре, дбайливе ставлення один до одного усіх членів родини.

Дітям важлива не стільки опіка, скільки дружня порада, розумне керівництво, підтримка. Допомога не повинна бути крикливою, а поради нав’язливими. Від стилю батьківського виховання залежить самопочуття і поведінка дітей.

 При авторитетному стилі виховання високий рівень контролю і теплі взаємини. Діти добре адаптовані, впевнені в собі, мають високу самооцінку, в них сформований самоконтроль.

При авторитарному стилі високий рівень контролю, холодні взаємини. Діти боязкі, невибагливі, вразливі, нерішучі.

При ліберальному стилі високий рівень контролю, теплі взаємини. Діти можуть бути імпульсивними, безвідповідальними, невимогливими до себе.

При індиферентному стилі низький рівень контролю, холодні взаємини. Діти обтяжені власними проблемами, замкнуті, можуть бути під владою руйнівних імпульсів.

Тому, батькам дуже важливо мати правильний авторитетний, щирий, теплий стиль спілкування з дитиною. Перейматися  її проблемами, емоційним станом, особливо в період напруження чи додаткового   навантаження.

     Засоби захисту від стресу:

- Дихальна гімнастика

- Психологічні вправи

- Переключення з емоційного, навчального навантаження на фізичне чи навпаки (в залежності від ситуації).

- Домашній затишок. Спілкування з сім’єю, з домашніми тваринами.

- Заняття улюбленими справами.

- Живопис, музика, театр, танцювальне мистецтво.

- Позитивні емоції.

- Читання художніх творів.

- Спілкування з природою.

- Точковий масаж для зняття напруги. Масаж кисті, використовуючи горіхи, олівці.

- Використання аутотренінгів, релаксаційних комплексів

Емоційне розвантаження. Релаксаційний комплекс «Дім моєї душі». 

Сядьте зручно, закрийте очі. Відчуйте ваші руки – вони стають теплими, м’якими. Плечі вільні, в голові має з’явитися легкий туман. Дихання повільне... Уявіть, наче блакитний туман, як тепла вода, стелиться біля ваших ніг. І ви розчиняєтесь у ньому. Ви відчуваєте, що душа ваша звільнилась і «полетіла» над поверхнею океану. Ви летите і дихаєте на повні груди.

Як гарно навколо: далекі гори, зелений ліс, величезний синій океан... Можна здійнятися до хмар, можна літати або лежати на землі, насолоджуючись свободою.

Знайдіть на землі місце, де вам добре. Для когось, це річка, лісова галявина, де ростуть квіти. Хтось опиниться високо в горах, де прохолодний туман, хтось забажає опинитися на скелі, з якої відкривається вид на море...

І на тому місці, що ви вибрали, ви збудуєте дім. Поки що він існує лише у вашій уяві. Але контури його ви вже бачите. Яким він буде: великим, просторим чи маленьким, затишним? Які будуть вікна? Які двері? Чи будуть на них замки? Яка кімната буде найулюбленішою у вашому домі? Спробуйте зараз все це побачити! Прислухайтеся до звуків, які наповнюють вашу кімнату...

А який пейзаж відкривається з вікна вашого дому? Ліс, гори, море? Збережіть його в пам’яті! Знайте, що б не відбулося навколо, у вас є місце на землі, куди ви можете прийти і де вам завжди буде добре... Це ваш світ – ніхто не зможе забрати його у вас. Ви – володар цього світу, його центр та його частина.

А зараз постарайтеся не забувати нічого з того, що ви бачили, і повільно повертайтеся назад, згадуйте побачене, коли вам буде неприємно, коли у вас будуть проблеми, негативні переживання.

Психологічна  підготовка.

Дуже важлива й психологічна підготовка, так як відбувається навантаження не тільки на розумову, а й на нервову систему. Нервова система дитини  знаходиться в стані розвитку, відбуваються певні зрушення, зміни в психіці дитини. Нервова система характеризується: підвищеною чутливістю, збудженістю, неврівноваженістю, роздратованістю. Особливо психоемоційне напруження проявляється напередодні якоїсь події.

Другим головним фактором є впевненість.

Існують  вправи, спрямовані на загальне заспокоєння - аутотренінг: промовляйте ці фрази разом з дитиною:

1. 
         Я зовсім спокійний....
   
   

Задайте почуття приємного покою, думайте про спокій, відпочинок.

2. 
         Мене нічого не турбує...
   
   

Згадайте почуття спокою, коли після важкого дня ви приходите додому й лягаєте відпочивати.

3. 
         Все моє тіло відпочиває, мої м’язи розслаблені...
   
   

Відчувайте цю розслабленість, згадайте почуття приємного відпочинку.

Психологічна підтримка дітей

     1. Націлюйте дитину на позитивний результат.

2. Створіть дитині сприятливі, комфортні умови підготовки .

     3. Підбадьорюйте дитину, хваліть її за те, що вона робить добре. Визначте досягнення дитини.

4. Хваліть свою дитину за самостійні дії, особливо за самостійне розпізнання помилок.

    5. Реально оцінюйте можливості своєї дитини і вселяйте віру в успішне навчання.

         6. Частіше говоріть дитині, що ви вірите в неї, у її сили і можливості, що в неї все вийде.

    7. Не ставте завищених вимог, не делегуйте дітям своїх нереалізованих сподівань («Мені свого часу не вдалося, отже ти повинен...»)

    8. Підтримуйте інтерес дитини до пізнання, обговорюйте разом з нею прочитані книги, показуючи приклад власного інтересу до знань і навчання.

    9. Забезпечте режим дня дитини, щоб запобігти її перевтомі: допоможіть раціонально розподілити час між підготовкою і відпочинком, щоб уникнути перевтоми.

     10. Зверніть увагу на харчування дитини: під час інтенсивної розумової напруги їй необхідна різноманітна їжа і збалансований комплекс вітамінів. Такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага   стимулюють роботу головного мозку.

     11. Не критикуйте дитину  у разі невдалого виступу.

    12. Вірте в успіх дитини. Якщо результати виявляться гірші очікуваних, замість негативу (гніву, розпачу, докорів) знайдіть разом з дитиною інші шляхи досягнення мети,проаналізуйте помилки.

    13. Уважно вислухайте дитину, подавайте приклад доброзичливого спілкування.

    14. Подбайте про  емоційний стан дитини та теплу атмосферу в сім’ї.