Розвиваємо особливу дитину
У дошкільному віці основою для розвитку інтелекту є діяльність дитини.
Добре, якщо в процесі своєї діяльності малюк буде розуміти словесну інструкцію та діяти відповідно неї, також необхідно, щоб він навчився діяти по наслідуванню і проявляти власну ініціативу. Частина спеціальних занять при цьому не повинна бути особливо великою. Багато що можна зробити в побутовій діяльності або в грі. Але слід пам’ятати про те, що які б героїчні зусилля не здійснював педагог, який би він не був сумлінний і талановитий — без найактивнішої батьківської допомоги йому не впоратися. Всі навички, що вимагають напрацювання автоматизму, потребують наполегливого тренування.
Розвиваємося та вчимося в побуті.
Досягнення мети в побутових ситуаціях.
Коли дитина у Вас щось просить, намагайтеся створювати такі умови, щоб їй необхідно було щось зробити самій, щоб отримати те, що вона хоче. Наприклад, якщо малюк бажає пограти з кубиками, запропонуйте йому самому дістати коробку (добре, якщо для цього треба підставити стілець), покласти її на стіл і відкрити. Якщо син або донька хоче піти гуляти, нехай принесе відповідні речі з шафи і спробує одягти їх самостійно (з мінімальною допомогою). Якщо дитина любить купатися, нехай сама роздягається перед ванною, якщо просить пити, запропонуйте їй дістати сік і взяти склянку.
Допомога по господарству.
Включайте дитину в усі види діяльності, якими займаються інші члени сім'ї. Миття підлоги (шваброю і руками) сприяє розвитку точності рухів і міжпівкульної взаємодії. Ручне прання і миття посуду розвивають діяльність обох рух і дозволяють дитині отримати нові сенсорні відчуття.
Якщо дати дитині пластмасовий (одноразовий) ніж, вона зможе різати варені овочі або яйця в салат, одночасно розвиваючи точну (дрібну) моторику і готуючи руку до письма. Вона може наслідувати вас, виконуючи ті ж дії, що і дорослий, або допомагати, виконуючи окремі прохання.
Прохання, з якими ви звертаєтеся до дитини, повинні бути простими, але різноманітними. Якщо малюк не може виконати ваше прохання самостійно, зробіть те, про що ви просили, разом з ним. Домагайтеся, щоб дитина виконувала до кінця те, що ви їй доручаєте, або доробляти це разом з нею. Така діяльність також сприяє розвитку мовлення, особливо якщо ви обговорюєте з дитиною те, що робите. Емоційно виділяйте деякі моменти: «Ой, калюжа утворилася!», «Ай, яке мокре (гаряче, важке і т. д.)!».
Вчимося граючись.
Сюжетні ігри.
Розігруйте з дитиною різні сюжети. Спочатку ви будете самі розвивати сюжет, а малюк буде глядачем. Потім він навчиться виконувати окремі дії під вашим керівництвом, і поступово його участь в грі буде збільшуватися. Обігруйте все, що відбувається з дитиною в реальному житті: їжу, прогулянки, умивання, причісування, відвідування дитячого садка, магазину або поліклініки і т. д. Навколо всього можна побудувати досить яскравий і емоційний сюжет. Уміння переносити в гру події реального життя сприяє розвитку абстрактного мислення. Майте на увазі, що в грі обов'язково має бути дія. Коли дитина тримає в руках дві іграшки та імітує розмову між ними, це тільки підступ до сюжетної гри.
Малювання.
Заняття по малюванню варто урізноманітнити. Можна малювати крейдою або пастеллю на темному або оксамитовому папері, пальцем на деку, посипаному тонким шаром манки, великим пензлем (плоским малярським) на великому аркуші, навіть на дзеркалі по шару піни для гоління! Не треба прагнути, щоб з самого початку дитина малювала щось визначене. Вона повинна отримувати задоволення і нові відчуття. Навички прийдуть на наступному етапі.
Розвиваємо логічне мислення.
Увага та пам'ять
Переверніть на очах у дитини одну-дві (а потім п'ять-шість) карток зображеннями вниз. Попросіть малюка показати, де яке зображення заховано (наприклад, запитайте «Де ведмедик?») Потім перевірте результат і похваліть дитину.
Формуємо вміння класифікувати.
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА КОЛЬОРОМ. На першому етапі навчання використовується чотири основних кольори: червоний, жовтий, зелений і синій. Візьміть дві коробки і покладіть в кожну з них по одному елементу мозаїки в якості зразка (наприклад, червоний і жовтий). Потім покажіть дитині два інших елементи мозаїки на вибір (наприклад, червоний, як в коробці, і синій, відмінний від зразків).
Попросіть малюка: «Візьми червону мозаїку». Якщо дитина помиляється, покажіть йому зразок. Якщо ж малюк зробив правильний вибір, підтвердіть це: «так, це червона». Потім попросіть його покласти мозаїку в ту коробку, де знаходяться інші червоні мозаїки. Якщо дитина відчуває труднощі, потрібно показати йому зразок.
Всього потрібно вибрати і розкласти 10-15 різнокольорових елементів мозаїки. У міру навчання дитини можна пропонувати їй вибір з трьох, а потім з більшої кількості елементів мозаїки різних кольорів (зразок при цьому вже не потрібен). Також ви можете, граючи в мозаїку, самі будувати якусь картинку, пропонуючи дитині знайти в коробці і дати вам елемент потрібного кольору.
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА ФОРМОЮ. Вам знадобиться набір геометричних фігур: трикутники, квадрати, круги. Такий набір ви можете зробити з картону самостійно. Бажано, щоб форми були різних кольорів.
Пропонуйте дитині вибрати ту чи іншу фігурку. Наприклад, покладіть перед ним круг і трикутник і попросіть: «Дай круг». Коли малюк освоїть вибір з двох фігур, викладайте перед ним три і більше, щоб він знайшов серед них те, про що ви його просите.
Якщо малюк вивчив всі основні форми, попросіть його вибирати фігуру за двома ознаками: «Дай маленький трикутник, дай жовтий кружечок» і т. д.
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА РОЗМІРОМ. Коли дитина засвоїла категорії «великий-маленький», введіть поняття «середній». Для цього можна інсценувати казку «Три Ведмеді».
Приготуйте трьох ведмедів, тарілочки, чашки, ложки, виделки, ножі, ліжка (коробки). Всі предмети повинні відрізнятися за розміром (великий, середній, маленький). Інсценуйте казку. По ходу гри просіть дитину підбирати ведмедям предмети потрібного розміру: дати великому ведмедю велику чашку, середньому знайти середню тарілку і т. д
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА ВИДАМИ. Візьміть картки (можна від лото), на яких зображені різні предмети одягу, посуд, тварини, меблі і т.д. Вчіть дитину проводити класифікацію за видами: розкладайте посуд до посуду, меблі до меблів і т. п. Згодом можна ускладнити класифікацію (тварин поділити на диких і домашніх, травоїдних і хижаків і т. д.). Обов'язково називайте кожну картинку («це стіл»), а також використовуйте узагальнююче слово («стіл — це меблі»).
Конструктивна діяльність.
Конструктивна діяльність, вміння копіювати зразок, аналізувати сюжетну картинку і схему є основою для просторових уявлень і аналітичних здібностей, випереджає навчання читання і письма. Спробуємо розвинути ці навички!
Збираємо пазли.
Наклейте кілька яскравих картинок з простим сюжетом на щільний картон. Розріжте їх на три частини кривими лініями. Вийде імпровізований пазл. Покажіть дитині зібрану картинку, обов'язково зверніть увагу малюка на сюжет. «Розберіть» картинку на очах у сина або доньки, а потім запропонуйте її «полагодити». Картинки можна розрізати в різних напрямках, а кількість частин згодом збільшувати.
Граємо в конструктор.
Граючи з дитиною в конструктор, пропонуйте їй копіювати побудований вами зразок (з 2-3 цеглинок). Вчіть її будувати з цеглинок диванчик, стілець, стіл, ворота, корабель, праску, літак та інші конструкції, які ви зможете придумати самі по ходу гри. Зробіть зразок і попросіть сина чи доньку побудувати таку ж конструкцію.
Якщо дитина не може відтворити її, дивлячись на зразок, покажіть їй, як ви приставляли цеглинки. Якщо і цього виявляється недостатньо, побудуйте конструкцію, рухаючи руками дитини, а потім зламайте її і попросіть сина або доньку «полагодити». Обов'язково обігруйте свої дії-нехай маленька лялечка або матрійка «сидять» на іграшкових стільчиках, «прасують» праскою з кубиків і т. д.
Робота з простою схемою.
Вам знадобляться різні геометричні фігури (з картону, дерева, пластмаси і т.д.).
Покладіть їх на папір і обведіть так, щоб вийшли картинки з 2-4 деталей. Наприклад: знизу квадрат, зверху трикутник — це будиночок; зверху прямокутник, знизу два кола-вагончик і т.д. якщо вам не вистачає фігурок, можна додати до геометричного набору прямокутники, ромби або трапеції.
Пропонуйте дитині самостійно «побудувати» таку фігурку — нехай накладає деталі на картинку з контурами. Спочатку давайте дитині тільки ті деталі, які необхідні для побудови даної конструкції, потім вчіть її вибирати необхідні йому фігури з великої кількості деталей.
Навчання рахунку.
Формування елементарних математичних уявлень-це ще один засіб розумового розвитку дитини, спосіб пізнання і сприйняття навколишнього світу. Саме знайомство з математикою дозволяє їй побачити, що в світі є певний порядок, симетрія, пропорційність. Важливо не стільки домагатися, щоб дитина засвоїла назви геометричних фігур, як формувати у малюка уявлення про різноманітність форм. Важливо також, щоб дитина навчилася бачити навколо приклади симетрії.
Для підготовки дитини до навчання рахунку введіть в повсякденну мову поняття «один». Частіше говоріть синові чи доньці: «Візьми одну ложку, залишилася одна цукерка, дай мені одне печиво». Супроводжуйте свою промову жестом, показуючи один палець.
Коли дитина навчиться брати один предмет з групи, можна перейти до рахунку до двох. Вчіть сина чи доньку, перераховуючи предмети, перекладати їх на інше місце, одночасно називаючи номер. Після того як дитина перерахувала предмети, необхідно запитати: «скільки всього?». Адже для дитини абсолютно не очевидно, що останній номер при перерахунку позначає загальну кількість.
Намагайтеся якомога частіше використовувати числівники (підкріплюючи їх показом пальців) в побуті. Після того, як дитина засвоїть рахунок до двох, переходьте до перерахунку предметів в межах трьох і далі.
Гра «Гудзики для рахунку».
Вам знадобляться великі гудзики двох кольорів (можна використовувати монетки або просто вирізані з картону кружечки), папір, фломастер. Працювати краще на білому папері або на іншому світлому тлі.
ПРИКЛАДИ ЗАНЯТЬ.
Візьміть кнопки двох різних кольорів (наприклад, червоні та зелені). Розкладіть їх в два ряди: лінію з червоними гудзиками зробіть довше, ніж з зеленими. Запитайте дитину, де гудзиків більше, а де менше?
Викладіть кілька гудзиків (один, два, три, чотири — в залежності від навичок дитини) і запропонуйте «на око» визначити, скільки гудзиків лежить. При цьому, наприклад, чотири гудзики можна викладати в ряд, по кутах, трикутником. Дитина буде вчитися визначати «на око» кількість предметів в різному розташуванні.
Покладіть три гудзики. Наочно покажіть, як один «забрали». Запитайте у сина чи доньки: «скільки залишилося?». Потім додайте до двох гудзиків, що лежать на столі, ще один і проговоріть: «Тепер один гудзик поклали». Поцікавтеся у дитини, скільки стало гудзиків.
Напишіть на папері цифри і запропонуйте дитині покласти поруч потрібну кількість гудзиків. Таким чином, поруч з цифрою «1» виявиться один гудзик, поруч з цифрою «2» два і т.д.
Купіть для дитини два-три сорти дуже великих красивих гудзиків. Наприклад, по 20 штук кожного кольору. Їх вартість буде приблизно дорівнює ціні нової іграшки, але дитині вони напевно сподобаються. Ці гудзики ви зможете використовувати не тільки на заняттях по навчанню рахунку, але і у всіляких сортуваннях, в рольових іграх (як страви для ляльок або вантаж для машини, як гроші і як товар у грі «Магазин»). Не забувайте рахувати, сортувати, розкладати ґудзики по два, три тощо. Головне-стежити, щоб дитина не брала в рот приваблюючі предмети.
Беремо, обмацуємо, перебираємо.
Шорсткі букви та фігурки.
Вам знадобиться оксамитовий папір, ножиці, картон, кольоровий папір, рідкий клей, манна крупа.
ПРИКЛАДИ ЗАНЯТЬ
1. З оксамитового паперу виріжте геометричні фігурки, цифри, букви і приклейте на аркуші картону. Помацайте їх разом з дитиною, Запропонуйте синові чи доньці обвести шорсткі фігурки або букви пальчиками.
2. Нехай дитина спробує вгадати фігурку або навіть букву, чіпаючи її, але при цьому не бачачи зображення. Для цього попросіть малюка закрити очі (або зав'яжіть їх шарфом, якщо дитина дозволить це зробити).
3. Поставте стілець біля вікна і покладіть на нього лист з цифрами, потім зімкніть дві штори і скріпіть їх шпильками. Нехай син або донька засуне руку в щілину між шторами і помацає лист, який лежить на стільці. Запитайте дитину, що вона намацала.
4. Ви можете виготовити паперовий кубик і наклеїти на нього шорсткі цифри. Нехай малюк кидає кубик і торкаєтся до цифри, яка випала, вивчаючи її.
5. Напишіть рідким клеєм на кольоровому папері букви і цифри. Посипте їх разом з дитиною манною крупою. Струсіть зайве. Коли робота висохне, попросіть малюка помацати шорсткі букви і цифри і обвести їх пальчиком.
У вправах Марії Монтессорі для цих цілей пропонується використовувати наждачний папір.
Пальчикові ігри
Ігри, що сприяють розвитку дрібної моторики руки, та ігри з пальчиками повинні допомогти дитині скоріше навчитися тримати різноманітні предмети, в тому числі і дуже дрібні. Крім того, ці ігри допоможуть швидше опанувати своєю рукою і маніпулювати різними предметами. Вченими встановлено, що розвиток дрібної моторики руки безпосередньо пов'язане з розвитком мови. Тому якщо дитина відстає в мовному розвитку, педагоги і лікарі завжди використовують ігри, в яких задіяні пальці і руки, а також «пальчикові ігри».
Щоб грати в «пальчикові ігри», крім рук і бажання нічого не потрібно, а користь від цих занять величезна! Крім того, ви завжди зможете зайняти дитину в машині, літаку або в черзі до лікаря. А ще, використовуючи вірш для «пальчикових ігор», дуже легко підстригати малюкові нігті, відволікаючи його увагу. Таких ігор надзвичайно багато, у продажу навіть є спеціальні збірники з «пальчиковими іграми». Купіть і грайте із задоволенням! Пропонуємо вам познайомитися з іншими іграми, які допоможуть вам розвивати дрібну моторику у малюка.
Гра «гудзики в мішечку».
Вам знадобиться великий поліетиленовий пакет із застібками, гудзики, красиві кольорові намистини. Насипте різноманітні кольорові гудзики і намистини в великий пакет і застібніть. Дозвольте синові чи доньці шарудіти, гриміти, обмацувати і вивчати цей «скарб». Діти люблять дрібні предмети, через пакет гудзики і намистини можна помацати, але не можна проковтнути. Але все одно не дозволяйте малюкові тягнути пакет з гудзиками в рот — дитина може прогризти поліетилен. Зазвичай така велика кількість дрібних предметів захоплює і радує дитину.
Гра «витягуємо ниточки».
Вам знадобиться прозора пластикова коробка від пирога і клубочки. У коробці зробіть товстою голкою дірочки. Всередину коробки помістіть клубочки з вовняними нитками, кінці яких витягніть назовні. Тепер, якщо малюк потягне за кінець, клубочок всередині буде розмотуватися. Це дуже порадує дитину! Покажіть, що можна не просто тягнути нитку, а, перехоплюючи її особливим чином, витягати все далі і далі. Спробуйте навчити дитину змотувати нитки в клубок, намотувати їх на котушку, на кулачок.
Ігри з квасолею та макаронами.
Вам знадобляться макаронні вироби різних форм, квасоля, горох, боби і т.д. також буде потрібно:
— миска, каструля або коробка;
— маленька іграшка;
— пляшечка, велика коробка з низькими бортиками;
— марля (для квасолевого килимка);
— бублички і шнурок.
ПРИКЛАДИ ЗАНЯТЬ.
1. Покажіть малюкові різні за формою і розміром макаронні вироби. Дитині буде цікаво висипати їх з пакетиків і складати назад, перебирати, розсипати, змішувати один з одним, викладати з них фігурки, складати в маленьку пляшечку, ламати довгі макаронини. Все це дуже позитивно впливає на розвиток дрібної моторики і мозку в цілому.
2. Насипте два кілограми квасолі, гороху, макаронів у велику ємність, закопайте в неї невелику іграшку і попросіть малюка відшукати її.
3. Зробіть оригінальне намисто. Його можна змайструвати з різноманітних макаронних виробів з дірочками (вони бувають і кольорові). З маленьких бубличків можна зробити намисто, нанизавши їх на товстий шнурок. Спочатку шнурок тримає мама, а дитина нанизує, потім можна помінятися ролями. Багатьом дітям також подобається надягати бублички на олівець або паличку від пірамідки.
Розвиваємо чутливість.
Чутливість можна розвивати різними способами. Розвивають чутливість різноманітні вправи з сенсорними матеріалами. Це пальчикові фарби (малювання руками), тісто (в тому числі виготовлення виробів з солоного тіста), пластилін (відщипування, розмазування), крупа (пересипання в різні ємності).
Гуляючи з дитиною на вулиці, не проходьте повз абсолютно безкоштовного і унікального розвиваючого матеріалу: це і пісок, і каміння, і вода, і трава. Познайомте сина чи доньку з унікальним різноманіттям нашого світу, дайте доторкнутися, понюхати.
Робота з тілом.
Буде дуже добре, якщо ви почнете щодня робити разом з дитиною ранкову гімнастику. Кожну вправу супроводжуйте жестами і словами. Спочатку вам необхідно буде виконувати з дитиною всі вправи, промовляючи всі свої дії і допомагаючи синові чи доньці. Дуже добре, якщо згодом дитина зможе виконувати рухи самостійно, в супроводі вашої мови.
Соціально-емоційний розвиток.
Дуже важливо формувати позитивне ставлення до виконання режимних моментів: спокійний перехід від неспання до сну, від гри до занять, систематичне прибирання іграшок на своє місце. Вчіть сина чи доньку впізнавати себе, своїх близьких і однолітків на фотографіях. Важливо, щоб дитина вміла реагувати на своє ім'я та прізвище (емоційно, словесно, діями). Вчіть сина чи доньку виділяти і називати основні частини тіла: голова, шия, тулуб, живіт, спина, руки, ноги, пальці, плечі, долоньки. Дитина повинна показувати і називати очі, рот, язик, щоки, губи, ніс, вуха, волосся.
Розповідайте дитині про найпростіші функції організму (ноги ходять, руки беруть, очі дивляться, вуха слухають), вчіть виконувати елементарні дії по нескладній інструкції (принеси іграшку, постав чашку на стіл і т.д). Пояснюйте дитині, коли треба вітатися, а коли прощатися.
Календар, час, сезони.
Перше знайомство.
Вам знадобиться відривний календар, папір, фломастери, клей, ножиці (для виготовлення годинника та плакатів). Щоранку, прокидаючись, повідомляйте дитині, що настав ранок. Зверніть увагу малюка на те, що вранці встає сонечко, прокидаються птахи і звірі. Подивіться разом у вікно: там мами і тата поспішають на роботу, а машинки їдуть у своїх справах. Відірвіть черговий папірець календаря, протягом дня кілька разів нагадайте дитині, який сьогодні день. Звертайте увагу сина або доньки на характерні ознаки часу, розкажіть, які події відбуваються вранці, вдень або ввечері (вранці ми прокидаємося, граємо і гуляємо, вдень світло, сонечко високо на небі, ввечері за вікном темніє, тато приходить з роботи, малюк купається і т.д.).
До кінця дня зверніть увагу дитини на те, що скоро настане ніч, вночі всі сплять. Щодня, підходячи вранці до календаря, називайте число і день тижня. Для того щоб більш наочно продемонструвати дитині зміну днів тижня, ви можете виготовити спеціальні годинники і повісити їх на стіну.
ПОРАДИ ДЕФЕКТОЛОГА
ОСОБЛИВА ДИТИНА - ОСОБЛИВИЙ ПІДХІД
Ваша дитина росте, але Ви почали помічати, що вона в своєму розвитку відрізняється від дітей Ваших знайомих чи сусідів. Дитина почала пізніше гулити, тримати голівку, тягнутися до іграшок, хапати їх, захлинається при смоктанні, із запізненням навчилася сидіти, повзати і ходити.
До трьох років у дитини не з’явилося мовлення, вона спілкується за допомогою жестів та окремих складів. З іграшками і до цього часу гратися не може, лише на короткий термін дитину може привабити чужа або нова іграшка.
Дитина неуважна, казки не слухає, не розуміє їхнього змісту, погано заучує вірші. В поведінці дитини є моменти, які вас хвилюють: малюк дуже рухливий, неслухняний або, навпаки, млявий, повільний, у нього повсякчас змінюється настрій.
Ви бачите ці порушення, але у Вас десь жевріє надія, що дитина переросте і буде такою як і всі.
Педагоги радять Вам відвідувати інший, спеціальний заклад, де вашій дитині буде краще.
Що ж не так з дитиною? Чим пояснити її стан? Це стан, при якому спостерігається стійке, незворотне порушення пізнавальної діяльності, що зумовлюється органічним ураженням головного мозку. Цим і пояснюються особливості вашої дитини. У нас особлива дитина, яка потребує особливої уваги!
Шановні батьки!
- Усвідомте, що виховання та навчання дитини – це довгий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
- Дотримуйтеся режиму.
- Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів.
- Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.
- Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі.
- Заохочуйте навіть незначні досягнення вашої дитини.
- Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.
- Ніколи не висловлюйте свої думки щодо педагогів в присутності своєї дитини.
Прийміть до уваги такі поради:
- Любіть та оберігайте свою дитину.
- Не чекайте, що вона буде такою, як Ви, або такою, як Ви хочете.
- Допоможіть їй стати самою собою.
- Будьте добрим прикладом для своєї дитини.
- Не мовчіть зі своєю дитиною; грайтеся з нею, працюйте з нею, розмовляйте з нею.
- Не принижуйте гідності своєї дитини.
- Привчайте дитину до порядку, навчайте бути слухняною, не відкладайте зауваження «на потім».
- Чекайте від дитини тільки таких умінь та оцінок, на які вона здатна.
- Пам’ятайте про велику силу похвали, не чіпляйте на дитину «ярликів».
- Піклуйтеся про створення комфортних умов для розвитку вашої дитини.
Я – особлива дитина!
Любіть мене!
Мені необхідний особливий підхід:
- Своєчасні та систематичні спостереження і лікування у лікарів-фахівців.
- У мене повинні бути гарні, розвиваючі іграшки.
- До мене потрібний індивідуальний підхід.
- Розвивати і навчати мене необхідно повільно на короткотривалих заняттях, часто повторювати і повільно ускладнювати навчальний матеріал.
- Якщо я втомився – дайте мені невеликий відпочинок, або займіть мене чимось іншим.
- Не вимагайте від мене більше, ніж я можу.
Як оцінити успішність дитини, яка навчається вдома?
Для того, щоб оцінити, наскільки учень засвоїв ту чи іншу тему, учитель може використовувати різноманітні інструменти: контрольні роботи, тести, презентації... Вибір того чи іншого методу оцінювання залежить від предмета, але всі вони застосовуються під час навчання у класі (форма онлайн або офлайн). У сучасному житті дітям доводиться переживати складні часи, проходити випробування, відчувати хвилювання та страх під час навчання. І ось коли дитина отримує знання вдома, відповідальні батьки ставлять собі запитання: «Як же дізнатися, чи навчилась дитина чогось? Чи встигає отримати знання в межах програми?». Це не означає, що виміряти успішність дитини, яка навчається вдома, неможливо. Однак форми контролю повинні бути творчими. Розглянемо кілька ідей, як визначити успішність дитини.
Інший підхід
Теоретично можна провести для дитини диктант, щоб перевірити її грамотність, або запропонувати їй провести презентацію з якої-небудь теми. Але це не єдиний спосіб визначити рівень знань дитини. Більш того, такі методи оцінювання краще застосовувати під час навчання у класі. Якщо ви обговорюєте з дитиною книги, які вона прочитала в межах шкільної програми, зайвим буде змушувати її виконувати письмові роботи з цих тем. Ви і так знаєте, що вона засвоїла матеріал. Оцінки з боку батьків будуть виглядати інакше, ніж під час навчання у класі. У вас є чітке уявлення про те, що вже знає і чого не знає ваша дитина. Тому ви оцінюєте її прогрес у міру того, як вона засвоює матеріал.
Кількість в якість.
Відповідно державним навчальним програмам для загальноосвітніх шкіл учень повинен засвоїти певний обсяг знань за певний час. Однак здебільш трапляються випадки, коли родина змушена переміщатися в інше місце для проживання, або за певних життєвих обставин дитина не має змоги взагалі відвідувати навчальний заклад, тоді не обов'язково слідувати загальноприйнятій траєкторії. Ви можете почати з того місця, на якому зупинилась дитина у своєму навчанні, і поступово просуватися у своєму темпі. У такому випадку на перший план виходить не обсяг вивченого матеріалу, а якість навчання. Якщо, навчаючись вдома, дитина з вашою допомогою приділятиме більше часу для вивчення певної теми (наприклад – класифікація тварин), тому що не була готова перейти до наступної теми, чи означає це, що ви зазнали невдачі в організації процесу навчання? Ні! Замість того щоб хвилюватися про те, що ви відстаєте від програми, подумайте про якість навчання. Це найкращий показник, щоб оцінити прогрес дитини в навчанні.
Творче оцінювання
Щоб зрозуміти, наскільки добре дитина засвоює навчальний матеріал, ви можете використовувати нестандартні методи. Розглянемо деякі з них.
Поговоріть з дитиною. А ще краще – запропонуйте їй поговорити з вами. Наприклад, за сімейною вечерею запитайте дитину, що нового вона дізналась сьогодні. Ви можете запитати про щось конкретно, але розповідь дитини може стати ширшою. Запропонуйте дитині розповісти про те, що вона дізналась, не її вчителю, а комусь іншому. Це хороший спосіб перевірити, наскільки добре вона засвоїла інформацію.
Поміняйтеся ролями. Стара приказка говорить: ви не знаєте чогось, якщо не можете навчити цього іншу людину. І в цьому є частка правди. Щоб зрозуміти, наскільки дитина засвоїла матеріал, запропонуйте їй самій на певний час стати вчителем. Попросіть старшу дитину навчити молодшу додавати або віднімати числа, або почитати їй книжку і пояснити незнайомі слова.
Використовуйте проекти.
Замість того щоб оцінювати дитину за допомогою тестів і «контрольних робіт», пропонуйте їй виконувати проекти. Наприклад, коли вона вчить множення, дайте рецепт страви в розрахунку на 1 особу і запропонуйте розрахувати кількість інгредієнтів на 3 осіб. Коли з фізики вона вчить поняття швидкості й відстані, запропонуйте їй прокласти маршрут на карті з зупинками через кожні 100 кілометрів і обчислити час для того, щоб досягти кінцевої мети. Проектний підхід дозволяє оцінити знання дитини і її здатність застосовувати їх на практиці.
Використовуйте інтернет-технології.
Під час навчання у школі ми отримували оцінки за усні презентації. І хоча навички публічних виступів дуже важливі, сьогодні це не єдиний спосіб провести презентацію. Не забувайте, що Інтернет дає безліч можливостей представляти інформацію широкій аудиторії різними способами. Замість усної презентації дитина може записати відео і викласти його на Youtube, зробити ролик у TikTok. Але при цьому вам потрібно пам'ятати про безпеку дитини в Інтернеті та подумати, чи варто робити відео загальнодоступним. Можливо, варто налаштувати конфіденційність відео або взагалі не завантажувати його на Youtube!
Звертайте увагу на прогрес у навчанні, а не на показники. Коли ви вже прийняли той факт, що у навчанні якість важливіша за кількість, варто також враховувати контекст навчання. Якщо дитина відповіла правильно тільки на 60% тестів з математики, це ще не означає, що вона погано вчиться вдома. Порівняйте її результати з результатами минулого тестування. Якщо минулого разу вона відповіла тільки на 40% питань – у неї є прогрес, а це головне. Якщо ж результати погіршилися, варто розібратися, чому.
Дозволяйте дитині використовувати джерела інформації під час тестування. Буде доречним вчити дитину не тільки запам'ятовувати інформацію, але й уміти знаходити і використовувати її. Дітей вчать використовувати словники, енциклопедії й перевірені інтернет-ресурси для відповідей на свої запитання. Якщо ви використовуєте цей підхід, дозволяйте дитині використовувати джерела інформації під час контрольних робіт. Уміння знаходити потрібну інформацію та інтерпретувати її набагато важливіше, ніж заучування напам'ять. Однак пам'ятайте, що запам'ятовування – це дуже важливий навик. Запам'ятовування фактів схоже на тренування м'язів: постійне тренування робить мозок дитини сильнішим. Крім того, дитина повинна запам'ятати певну інформацію (наприклад, таблицю множення), щоб підготуватися до вивчення більш складної інформації. Але при цьому важливо розуміти різницю між корисним запам'ятовуванням і запам'ятовуванням замість розуміння (напевно, кожному з нас доводилося готуватися до іспитів в останню ніч – після цього ми відразу ж забували все, що вивчили). Переконайтеся, що усе, що ви змушуєте дитину запам'ятати, стане в нагоді їй у подальшому навчанні.
Спостерігайте за процесом навчання.
Як поводиться дитина, коли вона не знає відповідь на питання? Чи знає вона, де шукати інформацію або коли звертатися за допомогою? Чи прагне вона дізнаватися більше про те, що її цікавить? Що її цікавить більше – математика, історія чи біологія? Дитина, яка захоплюється чимось і хоче дізнаватися більше, любить і сам процес навчання. І навіть навчаючись вдома в режим онлайн , вона досягає високих результатів.
Зробіть крок назад.
Інколи відповідальні батьки занадто сильно залучаються до навчального процесу, навіть сильніше, ніж варто було б. Усім учням корисно час від часу стикатися зі складними завданнями. Так вони вчаться знаходити рішення у різних ситуаціях – від математичних задач до читання книг, складних для їхнього віку. Тому час від часу вам потрібно робити крок назад і давати дитині можливість самостійно вирішувати навчальні завдання. Якщо у дитини виникнуть труднощі, вона завжди зможе звернутися до вас. Так ви краще дізнаєтеся, наскільки добре вона засвоює матеріал.
Математика і правопис.
Навчальні теми, засновані на запам'ятовуванні (наприклад, арифметичні дії, орфографічні правила тощо) найкраще засвоюються, коли у процесі навчання застосовуються різні вправи і тестові завдання. Письмове мовлення. Важливо, щоб дитина навчилася викладати свої думки у письмовій формі без вашої допомоги. Щоб визначити її знання з окремих тем, можна давати такі завдання: написати воє враження про книгу, зробити презентацію тощо. Так дитина не тільки розвиває навички письма, а й вчиться інтерпретувати інформацію і ділитися нею з іншими людьми
Як розвивати в дитини допитливість?
Допитливість допоможе вашій дитині не припиняти вчитися протягом усього життя Діти народжуються допитливими: вони приходять у світ із вродженим бажанням зрозуміти, як улаштовано все навколо, прагнуть доторкнутись до якомога більшої кількості предметів, щоб отримати новий досвід, ставлять безліч запитань, досліджують і навчаються, щоб задовольнити свою допитливість.
Якщо ви, шановні батьки, хочете, щоб ваша дитина не припиняла вчитися протягом усього життя, заохочуйте й розвивайте її допитливість. Уроджену допитливість мають усі діти, проте важливо, щоб ви враховували індивідуальний стиль допитливості, властивий саме вашій дитині. Усі діти, навіть якщо вони з особливими потребами, проявляють допитливість по-різному. Наприклад, деякі діти люблять ви
вчати, як улаштований світ, за допомогою спостереження й роздумів, у той час як інші вважають за краще робити це за допомогою фізичних дій (дотику, вивчення запахів або дегустації). Постарайтеся забезпечити можливість використання кожного стилю в безпечній і сприятливій атмосфері.
Дослідження показали, що до пошуку нових вражень, знань і досвіду дитину спонукає не зовнішній тиск, а внутрішнє бажання задовольнити свою допитливість. Найкраще діти справлялися з навчальним матеріалом, коли дорослим удавалось викликати їхнє щире здивування несподіваним результатом експерименту, який демонструється.
Кілька порад, які допоможуть розвинути у дитини допитливість:
1. Заохочуйте інтереси вашої дитини. Найкраще діти вчаться за допомогою дій, які утримують їхню увагу та стимулюють уяву. Знайдіть види діяльності, які подобаються дитині найбільше, і практикуйте їх разом якомога частіше. Наприклад, якщо дитина любить танцювати під певну музику, створіть їй усі умови для цього заняття. Якщо вона любить тварин, водіть її частіше в зоопарк, демонструйте фільми й передачі про тварин, разом читайте книги про них.
2. Створіть цікавий простір. Найменші діти проводять більшу частину часу, спостерігаючи за навколишнім оточенням. Їм цікаво дізнаватись нове про навколишнє середовище, тому дайте їм цікаві й безпечні іграшки та предмети, які вони зможуть досліджувати, які будуть стимулювати їхні відчуття та почуття.
3. Заохочуйте ігри, що стимулюють уяву. Незважаючи на все різноманіття електронних іграшок у наш час, намагайтесь дати дітям можливість пограти з такими простими предметами, як коробки, кубики, пластилін або пісок. Деяким вони можуть здатись нудними, але вони незамінні для розвитку творчості та уяви. Насправді ці іграшки є одним із кращих інструментів навчання, оскільки дають широкий простір для допитливості під час гри. Не кажіть дитині, що робити з матеріалами, як їх використовувати або яким повинен бути кінцевий результат її творчості. Нехай гідом їй буде її власна допитливість.
4. Використовуйте відкриті запитання (за можливості). Намагайтеся уникати запитань, які передбачають односкладові відповіді на зразок «так» чи «ні». Ставлячи відкриті запитання, ви будете стимулювати мислення дитини, підштовхуючи її до самостійного пошуку рішення. Спробуйте ставити їй такі запитання, як: «Що ти думаєш про...?», «Що би ти зробив на місці головного героя книги? Чому?».
Для розвитку допитливості важливо не тільки створити сприятливі зовнішні умови, а й усунути фактори, які вбивають у дітей бажання пізнавати щось нове – страх, обмеження й відсутність інтересу батьків до занять дитини.
1. Страх. Цей фактор є ворогом допитливості № 1. Коли дитина хвилюється або боїться, вона, швидше за все, відмовиться від пошуку нових знань і досвіду. Пам'ятайте, що від того, як ви допомагаєте дитині впоратися зі стресовою ситуацією, залежить, як скоро вона адаптується й повернеться до бажання отримувати нові знання й досвід.
2. Обмеження. Коли батьки суворо вказують дітям: «Не чіпай!», «Не лізь!», «Не кричи!», «Не можна!», «Не брудни!», діти рано чи пізно втратять інтерес до досліджень. Якщо ми виробимо в них надмірну відразу до забрудненого одягу, їхній ентузіазм дослідників природи значно знизиться. Використовуйте якомога менше обмежень, але при цьому не забувайте про заходи обережності й безпеки.
3. Відсутність інтересу батьків. Дуже важливо, щоби батьки не усувались від занять дитини, а із захопленням та ентузіазмом брали в них участь, яка забезпечує сприятливе психологічне та емоційне середовище для оптимальної творчості й досліджень. Участь дорослих дає дитині відчуття безпеки, впевненості, а також схвалення її зусиль, яке дуже важливе для формування здорової самооцінки.
Пам'ятайте, що ви перший і найважливіший учитель вашої дитини. Заохочуйте її допитливість і відкривайте перед нею все нові й нові горизонти пізнання та досвіду. Не забувайте про те, що діти люблять досліджувати оточуючий світ за допомогою своїх органів чуття, тому створюйте їм такі можливості в безпечній та сприятливій обстановці.
Пам'ятайте, що, розвиваючи у вашої дитини допитливість, підтримуючи її, не полишаючи сам-на-сам з деякими труднощами, ви закладаєте в неї прагнення до безперервного навчання, яке буде допомагати їй рости, розвиватися протягом усього життя та долати всі перешкоди