МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

педагогам закладів загальної середньої освіти

на тему:

«Педагогічно-корекційна допомога дітям з тяжкими порушеннями мовлення»

Численні дослідження показують, що навіть нерізко виражені відхилення в мовленнєвому розвитку дитини викликають труднощі в засвоєнні навчальних програм з предметів мовного циклу, більш виражені відхилення ведуть до виникнення стійких дисграфій та дислексій.

Однак, порушення мовленнєвого розвитку мають і більш широкі наслідки. Недостатнє засвоєння мовних засобів (особливо семантичних одиниць на різних рівнях організації мови) та мовних навичок (особливо граматичних) обмежують можливості спонтанного розвитку мовленнєвої системи, зокрема самостійне засвоєння значень нових слів, з потоком яких дитина зустрічається з навчальної літератури по всім шкільним предметам.

Це веде до недостатнього розуміння усного і особливо писемного мовлення, що зрештою ускладнює процес оволодіння шкільними знаннями.

Шкільне навчання пред'являє певні вимоги до розвитку мовленнєвого мислення. Загальновідомо, що абстрактне мовленнєве мислення може існувати на основі узагальнених знань, понять, способом існування яких є мова.

Особливості навчальної діяльності дітей з ООП значною мірою зумовлені порушен­нями мови. Мова дітей невиразна і мало зрозуміла для оточуючих. У деяких дітей відмічається порушення звуковимови. Тому доцільно виконувати комплекс спеціальних вправ для органів артику­ляційного апарату, які необхідні для виправлення порушень звуковимови, заміни звуків.

Комплекс вправ розвиває артикуляцій апарат, допомагає створити нервово-м'язовий фон для вироблення точних та координованих рухів, які необхідні для звучання повноцінного голосу, виразної та чіткої дикції, попереджає патологічний розвиток рухів артикуляції, виробляє необхідні м'язові рухи для правильної звуковимови.

При виконанні артикуляційних вправ потрібно дотримуватися наступних правил:

• 
  виконувати вправи тільки перед дзеркалом з опорою як на візуальний контроль, так і на рухові відчуття;
  

• потрібно уникати супутніх (додаткових) рухів;
  

• виконувати рухи потрібно в спокійному темпі, без зусиль, прагнучи, щоб вони були плавні та ритмічні;
  

• переходити до наступних вправ тільки після того, як засвоєні попередні;
  

• тренуватися 2—3 рази на день по 7—10 хвилин;
  

• якщо вправа базується на вимовлянні звуків, використовувати лише ті звуки, які дитина вимовляє правильно;
  

• для більшого зацікавлення дитини в деяких випадках можна використовувати картинки звуконаслідування.
  
  

АРТИКУЛЯЦІЙНІ ВПРАВИ ДЛЯ ЯЗИКА

1. Утримання язика «лопаткою» (широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу, тримати 10-15 секунд), «голочкою» (рот відкрити, язик висунути вперед, зробити вузьким з загостренням кінця язика, а потім розслабити широко «лопаткою» Тримати 10-15 секунд), «чашечкою» (рот широко відкрити, широкий язик підняти доверху, тягнути до верхньої губи, але не торкатись її. Утримувати язик в такому положенні 10-15 секунд).

2. Загинання язика на верхню губу, зуби.

3. Утримання язика за верхніми зубами.

4. Утримання язика біля лівого, правого куточка рота.

5. Язик вгору — вниз (на верхню губу — нижню)

6. Язик вправо — вліво (маятник).

7. Кругові рухи язика між щелепами і губами, то справа наліво, то навпаки.

8. Масаж широким язиком твердого піднебіння.

9. Проговорювання приголосних К — Т.

10. Згинання язика в трубочку.

Порушення звуковимови посилюються за рахунок дихальних розладів: мовленнєвий видих коротший, дитина в момент вимови виконує окремі вдихи, мова скандована, втрачає плавність і виразність. У такому випадку використовується серія дихальних вправ.

Дихальні вправи.

1. Тренування діафрагмального дихання (вправи проводяться лежачи на спині). Розслабитися, покласти одну руку на груди, другу — на живіт для контролю за рухами м'язів. На вдих передня частина живота піднімається, грудна клітка повинна бути максимально нерухома. Видих уповільнюється з вимовою глухих приголосних С, Ш. Передня стінка живота поступово втягується («М'ячик» то надувається, то «втягується»);

2. Виконуємо, сидячи на стільці прямо:

а) вдих і видих через ніс;

б) вдих через ніс, видих через рот;

в) вдих через рот, видих через ніс;

г) вдих глибокий у супроводженні рук у сторони, вгору, видих — у су­проводженні рухів рук у початкове положення.

3. На видиху — довга вимова

а) звука М;

б) голосних А, О, У, Е, И;

в) складів, слів із вивченим звуком;

г) рахунок до 5-ти, 10-ти і назад, таблиця множення;

д) вимова на кожному видиху віршів, скоромовок.

Для дітей, хворих на ДЦП, характерні розлади зору. Тому рекомендуємо такі корекційні вправи, які дають позитивні результати в роботі з такими учнями.

1. Закрити, відкрити очі (до речі, закрити очі виявилось дуже складним завданням. Діти закривають очі руками, або відвертаються)

2. Не змінюючи положення голови, подивитись на стелю, вліво, вправо, на підлогу.

3. Не змінюючи положення голови, описати в повітрі коло, трикутник, квадрат, цифру.

4. Подивитись на ліве, праве плече.

5. Закрити очі по черзі, спочатку ліве, потім — праве око.

Усі ці корекційні вправи мають важливе значення для учнів, що навча­ються вдома у період навчання грамоти, математиці.

Комплекс вправ для розвитку артикуляційного апарату, які допомагають створити нервово-м'язовий фон для вироблення точних та координованих рухів, які необхідні для звучання повноцінного голосу, виразної та чіткої дикції, попередити патологічний розвиток рухів артикуляції, виробити необхідні м'язові рухи для вільного володіння та управління частинами артикуляційного апарату.

У серію вправ можна включити такі ізольовані рухи, які цілеспрямовано допомагають сформувати потрібне положення. Наприклад, для правильної вимови шиплячих звуків, а також соноров («л», «р») необхідна какуминальна позиція (підйом язика до верхніх зубів). З цією метою можна використовувати наступну серію вправ:

Для правильної вимови соноров («л», «р»)

1. 
   широко розкрити рот;
   

2. широкий язик покласти на нижню губу;
   

3. підняти бічні краї та кінчик язика (поза «чашечка»);
   

4. внести «чашечку» всередину рота;
   

5. підняти «чашечку» за верхні зуби;
   

6. закрити рот;
   

7. опустити язик за нижні зуби.
   
   

Працюючи над диференціацією свистячих і шиплячих звуків, доцільно використати наступний комплекс серійних вправ:

Для правильної вимови шиплячих звуків

1. 
   широко розкрити рот;
   

2. широкий язик покласти на нижню губу;
   

3. підняти кінчик язика до верхньої губи;
   

4. опустити кінчик язика до нижньої губи;
   

5. підняти кінчик язика до верхніх зубів;
   

6. кінчиком язика порахувати верхні різці;
   

7. опустити кінчик язика до нижніх різців;
   

8. кінчиком язика порахувати нижні різці;
   

9. кінчик язика підняти за верхні зуби;
   

10. кінчик язика опустити за нижні зуби;
    

11. закрити рот.
    
    

Комплексу серійних вправ можна давати ігрові назви, що допомагає уникнути додаткової інструкції при кількаразових виконаннях і сприяє позитивному емоційному настрою дитини в період виконання цього комплексу.

Тренування губ

Початкове положення: рот закритий, м'язи нижньої щелепи не напружені.

Вправа 1. Почергово піднімати та опускати верхню та нижню губу; максимально демонструвати верхні та нижні зуби.

Вправа 2. Відтягувати куточки рота в сторони, вниз, потім витягувати губи вперед хоботком.

Вправа 3. Імітувати вимову звуків п — б .

Вправа 4. Багаторазово вимовляти сполучення губних приголосних мб, бм, пм, мп та губно-зубних вм, мв, бв, вб та інші.

Вправа 5. Легке масажування верхніми зубами нижньої губи, потім нижніми зубами — верхньої губи.

Вправа 6. Рух витягнутими губами ліворуч-праворуч.

Вправа 7. Присмоктуючий рух губами.

Вправа 8. Рот закрити, напружити губи на рахунок 1—5, розслабити губи, відкрити рот.

Вправа 9. Натягувати губи на зуби при трішки відкритому роті.

Вправа 10. Вимовляти сполучення гл, гн, кл, кн, дл, дн, тл, тн, вл, вн з протяжним звучанням другого приголосного звуку, протягом вимовлення якого верхня губа повинна підніматися все вище й вище.

Вправа 11. Аналогічно вимовляються сполучення кс, гз, бз, дз, вз, але з відтягуванням нижньої губи вниз (цю вправу можна виконувати, якщо не порушена вимова свистячих звуків).

Вправа 12. Вимовляти сполучення мвз — мвз — мвз, звернути увагу на більш протяжну вимову звуків в, з.

Вправа 13. Вимовляти звукосполучення з енергійною роботою губ птка — птка — птка, бдга — бдго — бдгу — бдге — бдги.

Вправа 14. Вібрація губ (наслідування «фиркаючому» коню). Струмінь повітря, яке видихається, направляти до губ, поки вони не почнуть вібрувати. Спочатку виконувати без звуку, потім вимовляти «тпр».

Тренування м'язів язика

При виконанні вправ потрібно добиватися вільних та цілеспрямованих рухів язика, губи та щелепи повинні бути нерухомими.

Вправа 1. Розслабити та покласти язик у вигляді «лопати», при цьому язик лежить на нижній губі.

Вправа 2. Виконати попередню вправу з підняттям язика до верхньої губи.

Вправа 3. Підняти бокові краї язика до верхніх корінних зубів до утворення по центру жолобка.

Вправа 4. Підняти вузький (широкий) язик вгору, опустити його вниз.

Вправа 5. Швидко висовувати язик назовні, потім підтягувати за нижні зуби. Губи та щелепи нерухомі.

Вправа 6. Рухи широким язиком вперед — назад по верхній губі, а потім по верхніх зубах з голосом.

Вправа 7. Утримувати широкий та вузький язик на нижній та верхній губі, за верхніми та нижніми зубами.

Вправа 8. Сильно надавити кінчиком язика на нижні ясна, тверде піднебіння.

Вправа 9. Поклацати язиком (присмоктувати язик до піднебіння та відтягувати донизу, щоб утворилося клацання).

Вправа 10. Покусувати кінчик язика по всій поверхні.

Вправа 11. Часте постукування кінчиком язика по верхніх зубах та яснах типу вистукування тексту телеграфним ключем: ло — ло — лолл, лу — лу лулл, ла — ла лалл, ро — ро — рорр, ру — ру — рурр, рa — ра — рарр.

Вправа 12. Багаторазово вимовляти сполучення приголосних звуків, в артикуляції яких бере участь язик: ркт, крт, ртк, дрт, ткр, клт, глт, лгт, лри, рли, ждр, штр, фкт, гбд, кдт, бгд, тчк, кчт, кшт.

Вправа 13. Кругові рухи язиком між губами та зубами з закритим ротом. Те ж саме в протилежному напрямку.

Вправи для мімічних м'язів

Вправа 1. Опустити куточки рота вниз при закритому роті.

Вправа 2. Розтягнути куточки рота в сторони (в «посмішку») та розслабитись. Посміхнутися із закритим та відкритим ротом.

Вправа 3. Насупити брови, розслабити.

Вправа 4. Підняти брови, розслабити.

Вправа 5. Зажмурити очі, розслабити.

Вправа 6. Прижмурити одне око, потім інше.

Вправа 7. Надути щоки, втягнути щоки, переміщати повітря з одної щоки в іншу, як при полосканні.

Вправа 8. Набрати повітря під нижню губу, під верхню губу.

Вправа 9. Відтворити свист.

Вправа 10. Максимально оскалити зуби.

Вправа 11. Опустити верхню губу на нижню.

Вправа 12. Натягнути нижню губу на верхню.

Вправа 13. Опустити та вивернути нижню губу з оголенням ясен.

Вправа 14. Поперемінно максимально оголювати верхні та нижні зуби.

Вправа 15. Втягнути куточки рота та причмокувати губами.

Вправа 16. Відкрити рот, з'єднати губи в тугий круг та розслабити.

Вправа 17. Поворушити ніздрями, ніби надуваючи їх.

Вправа 18. Наморщити лоб, розслабити.

Вправа 19. Слідкувати очима за пальцем, що рухається по колу.