Вчимося керувати нашими емоціями.
Граємо самі, граємо разом з нашими дітьми!
Консультація-практикум
Упродовж дня ми відчуваємо величезну кількість різних емоцій, а дитина відчуває їх ще більше. І не всі вони бувають позитивними, є ще образа, злість, смуток. Все треба обов’язково промовляти. Якщо прикро - треба поговорити, виговоритися. Тільки не зопалу, коли можна випадково когось образити, а коли «хвиля» обурення спаде. Ось один з варіантів, як можна допомогти висловити емоції.
Дерево емоцій Можна намалювати велике дерево (без листочків). Потім повісити на двері в кімнату чи просто на видному місці. У цього дерева буде кілька важливих завдань. По-перше, воно допоможе краще висловити почуття, яке виникло в тій чи іншій ситуації, по-друге, інші члени і сім’ї і присутні люди знатимуть які емоції відчуває автор. Окремо разом з дитиною потрібно намалювати листочки з емоціями і по мірі необхідності приклеювати «свій настрій». Можна для кожного члена сім’ї зробити своє дерево або одне велике, а у кожного буде «своя гілка». Для підлітків можна зробити окремий напис «Не чіпати», або «Хочу побути сам». А батьки в свою чергу повинні поважати почуття дитини.
Гра "Замок"
Прекрасна гра для відреагування емоцій травматичних подій і просто як спосіб дізнатися про те чим живе дитина. Виріжте замок (його можна зробити не обов’язково білим чи чорним - підійде будь-який колір). Виріжте окремо вікна та двері, які потім можна буде «відчинити». Можна, за бажанням приклеїти все на жовтий папір (потім вирізати по контуру замку) за для того, щоб створити імітацію ввімкненого світла. Все матеріал готовий! Тепер задаємо дитині будь-яку тему і складаємо розповідь. Таким чином можна працювати в найрізноманітнішій тематиці: розлучення батьків, дитячі ревнощі, адаптація до колективу (дитячий садок, школа), страхи… і ще безліч тем.
Гра «Емоційний кубик 4в1»
Всі ігри з емоційним кубиком вимагають довіри між дорослими і дітьми. Друкуємо кубик, вирізаємо і склеюємо (або клеїмо зображення емоцій на пластмасовий чи дерев’яний кубик). Кидаємо кубик по черзі. Варіанти ігор: а) Зображуємо емоцію, яка випала на кубику. Решта гравців відгадують її. б) Згадуємо, хто з казкових героїв переживав подібні почуття і в якій ситуації: можна обговорювати різні казки, а можна одну. Наприклад, коли Буратіно був сердитим? Здивованим? Радісним? Сумним? Чому він радів / сумував / сердився і т.д.? в) Згадуємо і розповідаємо ситуації зі свого життя, коли відчували ті ж емоції, що випали на кубику. г) Починаємо придумувати казку про персонажа. Кидаємо кубик. Відповідно до емоції, яка випала продовжуємо сюжет (герой здивувався –чому?). Далі кидаємо кубик. Герой зрадів - чому? Що сталося в нашій історії?
Гра «Кастрюлька злості»
В кожному із нас знаходиться особлива каструлька, в яку потрапляють різні невисловлені почуття. Багато з них чомусь вважаються «поганими». Нас хтось образив, ми не відповіли на образу і не поділилися цим почуттям ні з ким, і ось все це опиняється в нашій каструльці і розтікається там зеленою калюжею; нас хтось дуже сильно розлютив, а ми не змогли себе захистити, і ось наша злість потрапляє туди ж, нас щось дратує, а ми навіть не можемо зрозуміти, що, – і ніби не помічаємо цього роздратування, а воно стікається все туди ж. Що ж буде, коли каструлька наповниться? Вибухне від останньої краплі! І на бідного носія цієї краплі обрушиться все, що накопичувалось іноді роками і до нього не має ніякого відношення. Знайомо? Але найстрашніший варіант наглухо закритої каструлі, яка навіть не дозволяє собі вибухнути, а починає роз’їдати саму себе, а потім і ні в чому не винний організм. Пора братися за очищення каструлі!А далі використовуйте різні вправи для вираження злості (кидати в стінку який-небудь м’ячик, бити кулаками подушку, кричати в чашку…)
Гра «Два чарівники»
Грати можуть діти починаючи з чотирирічного віку. Це справжня терапевтична гра спрямована на розвиток моральних оцінок дітей. Дуже добре в неї грати з метою вивчення емоційних станів. Головна її заслуга в тому, що вона дає можливість дитині «побувати» в образі негативного героя (побешкетувати, позлитись і т. д.), що прекрасно очищує нашу «каструльку злості» яка є в кожного всередині. Спочатку дитині пропонується стати «добрим чарівником», а потім «злим». Спочатку пропонується зобразити міміку доброго і злого чарівників. Потім перерахувати, які добрі і злі чарівництва робить той і інший. Потім придумати, яким чином добрий чарівник знімає чари і «виправляє» погані справи злого. Дитина може намалювати доброго і злого чарівників. У одного добре обличчя, а у іншого зле, а потім розфарбувати чарівників так, щоб відразу було видно, хто добрий,а хто злий. Намалювати чарівні предмети – чарівну паличку, чарівний еліксир, чарівну шапку і т.п. Головне, щоб відразу було видно, який добрий чарівник, а який злий.
Гра «Домалюй портрет»
Гра прекрасно розвиває уяву. За допомогою неї можна вивчати емоції та почуття, моделюючи різні їх прояви на кожному обличчі. Завдання полягає в тому, щоб намалювати портрет на задану тематику або на вільну тему.
Гра «Казанок гарного настрою»
Дану вправу добре використовувати в такі моменти, коли у дитини безпосередньо трапилась якась неприємність, вона про щось сумує, переживає. Проговоріть з нею, що саме її турбує, і запропонуйте разом «поворожити». Придумайте, що б їй в цій ситуації допомогло, що для цього можна приготувати – і здійсніть задумане. Крім того, вправа впливає на розвиток уяви, підвищує впевненість в собі. Матеріали: папір різного формату; кольоровий / білий картон; фарби; набір олівців / фломастерів / крейди; ножиці, клей, пластилін. «Сьогодні ми з тобою побудемо справжніми чарівниками, і зваримо відмінний настрій! Так-так, саме його! А знаєш як? Для цього у нас з тобою є чарівний рецепт! Покладемо трохи веселощів,
100 грам пустощів,
200 грам гарних жартів
І станемо все це варити 3 хвилини.
Потім ми додамо частинку синього неба
І сонячних зайчиків пару.
Покладемо ще свої кращі сни
І ласкавий голос мами.
Тепер ми це перемішаємо!
Заглянемо під кришку …
Там буде наш відмінний настрій!
Ти готовий / а приступити до чарівництва? Так? Тоді починаємо! Виберіть разом з дитиною якусь гарну каструльку. Далі треба вирішити, що з чарівних інгредієнтів ви намалюєте, зліпите з пластиліну, а що просто озвучите або зобразите іншим способом. Припустимо, небо, посмішку, і ілюстрацію до кращому сну можна намалювати або зліпити з пластиліну. Сонячний зайчик і веселощі зобразити за допомогою пантоміми, а жарт просто розповісти. Коли всі інгредієнти будуть продумані і готові – починайте чарівництво. Взявши казанок, починайте разом з дитиною додавати відповідні компоненти. Те, що зроблено своїми руками – кладіть в казанок, те, що ви вирішили зобразити пантомімою – покажіть. А те, що захотіли сказати – скажіть, заглядаючи всередину казанка. По завершенню вправи запитайте дитину, що їй найбільше сподобалося? Хотіла би вона що-небудь змінити в рецепті, додати щось своє?
Гра «Папір може все»
Незвичайний спосіб познайомитись зі своїми негативними емоціями та переживаннями. Матеріали: великі аркуші паперу (старі газети, шматки шпалер, журнали), скоч, клей, можливо, олівці чи фарби. Необхідно згадати про неприємні ситуації, коли ти відчував (-ала) агресію, роздратування, страх, образу, біль. Дозволь цим емоціям проявитися.
Завдання-гра «Моя емоція» (створити скульптуру)
Можна робити все, що завгодно: рвати папір на шматки, м’яти, топтати ногами…Потім за допомогою скотча або клею надати паперу якусь форму. Далі пропонується розглянути її гарненько, розповісти про неї історію (можна використовувати метафоричні карти). По закінченню, зі скульптурою можна зробити що завгодно: трансформувати, розфарбувати в будь-які кольори, прикрасити або розібрати на частини чи викинути.
Вправа-привітання
На початку вправи розповідається про різні способи привітання, тих, що реально існують, і жартівливих. Дітям пропонується привітатися плечем, спинкою, рукою, носиком, щічкою, створити свій власний незвичайний спосіб привітання для сьогоднішнього заняття.
Гра «Усі хто…»
Вправа спрямована на розвиток уваги, спостережливості, а також продовження групового знайомства. Завдання: «Встаньте ті, хто … - любить бігати, - радіє гарній погоді, - має молодшу сестричку, - любить дарувати квіти і т.д. Після завершення вправи дітям задають питання, щоб підвести підсумки гри. Зараз ми подивимося, хто в нашому групі виявився найуважнішим. Хто з дітей запам'ятав, хто в нашій групі любить бігати? У кого є молодша сестра? І т.д. Кожне питання адресується конкретній дитині, якщо вона не може відповісти – їй допомагають інші.
Гра «Як тим себе відчуваєш?»
Вправа на розвиток уваги, емпатії, вміння відчувати настрій іншого. Вправа виконується по колу. Кожна дитина уважно дивиться на свого сусіда і намагається здогадатися, як той себе відчуває, розповідає про це. Дитина, стан якої описується, слухає і потім погоджується (або ні) з розповіддю, доповнює.
Мій настрій!
Вправа на розвиток уміння описувати свій настрій, розпізнавати настрої інших, розвиток емпатії. Дітям пропонується розповісти іншим про свій настрій: його можна намалювати, порівняти з якимось кольором, твариною, станом, можна показати його в русі – все залежить від фантазії й бажання дитини. Як зрозуміти іншого? Визнання того, що можна допомогти людині, якій погано, сумно, розуміння того, що конкретно можна для цього зробити.
- Що вам допомагає, коли вам важко, погано, коли ви зробили щось не те, коли вас образили?
- Що особливого можуть робити люди, з якими нам приємно спілкуватися, що їх відрізняє? (посмішка, вміння слухати, контакт очей, добрий, лагідний голос, ввічливі слова, вміння зрозуміти людину).
- Чому ці засоби розуміння ми можемо назвати «чарівними»?
- Чи здатні ми з вами застосовувати ці «чарівні» засоби, коли?
Моє обличчя
Вправа сприяє розвитку розуміння міміки і виразів обличчя. На дошці розташовують різноманітні картки, маски: радість, подив, зацікавленість, гнів, злість, страх, сором, відраза, презирство. Завдання дітей визначити, яке почуття виражає маска. Маски Вправа на вміння розрізняти міміку, самостійно користуватися мімікою для вираження своїх емоцій. Кожному з учасників дається завдання – виразити за допомогою міміки горе, радість, біль, страх, подив…Інші учасники повинні визначити, що намагався зобразити учасник. Рольове програвання ситуацій Вправа виконується в парі, направлено на конкретне опрацювання, застосування «чарівних» засобів, розвиток емпатії, використання вже знайомих засобів розуміння. Скориставшись «чарівними» засобами розуміння, діти повинні допомогти:
1) дитині, яка загубила м'ячик і плаче;
2) мама повернулася з роботи і дуже втомилася;
3) друг сидить сумний, у нього захворіла мама;
4) ваш друг плаче, йому погано;
5) сусідка по столу попросила допомогти їй зробити аплікацію…
Необхідно підібрати стільки ситуацій, щоб кожна дитина змогла виконати завдання. Грайте разом! Навчайтесь керувати своїми емоціями! Будьте щасливі!
Підтримка обдарованих дошкільників - стратегія розвитку творчого потенціалу дітей
Проблема дитячої обдарованості в усі часи викликала великий інтерес у суспільстві. Адже саме талановиті, обдаровані, здатні до творчості люди створюють нові теорії та нові технології, пропонують нові шляхи розвитку, рятують нас у кризових ситуаціях. Обдарована дитина - дитина, яка вирізняється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями у певному виді діяльності. Розрізняють загальну (інтелектуальну) обдарованість, і різні види спеціальної обдарованості (психомоторну, художню, математичну, творчу, соціальну тощо). Під обдарованістю традиційно розуміють сукупність загальних та спеціальних здібностей дитини, завдяки чому вона досягає того рівня, що дає їй змогу легко впоратися з діяльністю і відрізнятися від загальної маси інших дітей. Обдарованість - системна риса психіки, що розвивається протягом життя і визначає можливості досягнень людиною високих результатів в одній чи кількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.
Наявні в психології матеріали дають змогу виокремити три категорії обдарованих дітей:
- перша категорія
- діти з надзвичайно високим загальним рівнем розумового розвитку (таких дітей відносно більше поміж дошкільнят та молодших школярів);
- друга категорія - діти з ознаками спеціальної розумової обдарованості, наприклад, із нахилами до математики або іншої галузі науки (таких дітей більше поміж підлітків);
- третя категорія
- діти, які хоча і не досягли через якісь причини успіхів у навчанні, але дуже активні у пізнанні, оригінальні за психічним складом, непересічними розумовими резервами
- «прихована», обдарованість (розумові здібності таких учнів нерідко розкриваються вже у старшому шкільному віці).
Обдарованість досить часто плутають з успіхами у конкретних дисциплінах. Вона здебільшого визначається трьома взаємопов'язаними параметрами: порівняно швидким розвитком пізнання, особливостями психологічного розвитку та певними фізичними характеристиками. Щодо швидкого розвитку пізнання в обдарованих дітей заслуговує на увагу таке:
1.Обдаровані діти, зазвичай, дуже активні й завжди чимось зайняті (можливо, навіть кількома справами водночас).
2. Такі діти наполегливо досягають мети, яку самі ставлять перед собою.
3.Вони дуже допитливі. Їм необхідно дослідити світ довкола. Навчання їм подобається.
4.Обдаровані діти вміють і загалом люблять працювати самостійно. Їх вирізняє здатність класифікувати інформацію і досвід.
5.Такі діти вміють критично розглядати дійсність довкола і прагнуть з'ясувати сутність речей та явищ. 6.Вони, зазвичай, мають гарну пам'ять, що заснована на ранньому мовленні та абстрактному мисленні. Мають великий словниковий запас, здатні до тривалої високої концентрації довільної та мимовільної уваги.
Щодо психосоціального розвитку, то обдарованим дітям притаманні такі риси:
1. Значно розвинуте почуття справедливості, що проявляється дуже рано, власна система цінностей.
2. Яскрава продуктивна уява.
3. Сприйнятливість до невербальних проявів почуттів інших. Пошук причин, пояснень.
4. Добре розвинуте почуття гумору.
5. Підвищене почуття відповідальності, акуратне виконання зобов'язань.
Що ж до фізичних характеристик обдарованих дітей, то вони досить різноманітні:
1. Обдарованих дітей виокремлює високий енергетичний рівень, причому сплять вони менше за звичайний час.
2. Моторна координація та володіння рухами в таких дітей часто відстає від пізнавальних здібностей. Вони потребують практики, оскільки різниця в інтелектуальному та фізичному розвитку таких дітей може бентежити їх та сприяти розвитку несамостійності.
3. Зір обдарованих дітей (у віці до 8 років) часто нестабільний, їм важко змінювати фокус з близької відстані на дальню.
Педагогічна підтримка обдарованих дітей - це дія, в процесі якої педагог, спираючись на потенційні та реальні можливості дитини, знаходить адекватні засоби для підтримки режиму творчої життєдіяльності вихованця. Педагог повинен: усунути будь-які обмеження, що перешкоджають творчим проявам дошкільника: для здійснення творчого пошуку дитина повинна упевнитися в позитивних взаємостосунках з оточуючими, вона має право на помилку, її не повинно турбувати, чи буде прийнято або висміяно продукт її діяльності; стимулювати роботу зі створення творчого задуму у дітей: деякі ідеї можуть на мить «з'явитися на поверхні», важливо вчасно зафіксувати їх, а згодом прояснити, упорядкувати, використати; утримуватися від оцінок: це дає змогу дитині розширити потік ідей, більше часу і уваги приділяти вільному роздуму над рішенням творчої задачі; підтримувати жвавість уяви, підвищувати чутливість сприйняття, широту і насиченість у збагненні дійсності за допомогою інноваційних методик, які викликають у дитини відчуття внутрішньої свободи; допомагати дітям бачити і передбачувати загальну спрямованість їхньої творчої діяльності.
Ефективність психолого-педагогічної підтримки залежить і від особистісних якостей і діяльності дорослого, які виявляються у:
- ціннісному ставленні до світу дитинства;
- зорієнтованості на дитину як на цінність;
- наданні пріоритету таким цінностям, як життя, фізичне і психічне здоров'я дитини;
- установці на виховання як найважливішу складову освітнього процесу;
- готовності вихователя до суб'єкт-суб'єктної взаємодії, яка базується на моральних ціннісних орієнтаціях; - вірі педагога в успіх психолого-педагогічної підтримки;
- емоційності вихователя, психолога, здатності до співчуття, в умінні оцінити емоційний стан дітей;
умінні встановити, прийняти і підтримати творчий потенціал у дитини.