Робота з батьками

Як зберегти психологічне здоров'я під час евакуації?

 Консультація для батьків 

До усіх жахів і випробувань, через які проходить зараз кожен українець, у переселенців (ВПО) є ще два додаткових:

 - перебування годинами, а інколи й днями, у замкненому приміщенні (поїзд, автобус, авто) в одному положенні;

 - необхідність постійно приймати доленосні рішення (поїхати чи залишитися, куди саме їхати, яким маршрутом тощо). 

Усе це змушує тіло і психіку працювати у режимі надможливостей. А сильний тривалий стрес може призвести до заціпеніння. У цьому стані погляд стає «скляним», людина наче заморожується й відключається від реальності. Вивести людину з цього стану дуже важко. Щоб не доводити ситуацію до такого стану варто: 

Місія мами: зберегти генофонд нації. Якщо там, де ви знаходитесь, стає небезпечно, ваше завдання № 1 - вивезти дитину. Діти, які стають свідками насилля, бачать вибухи, кров, смерть, зазнають травми, яка впливатиме на все їхнє подальше життя. Війна закінчиться- і комусь треба буде будувати нову Україну. Вивезти дитину в безпечне місце- це прояв патріотизму. Улюблену іграшку - з собою. Ця іграшка стане «супергероєм» і підтримуватиме дитину. 

Дитині: чіткі інструкції. 

Спокій мами - запорука спокою дитини. 

Розмовляйте спокійно, не надто голосно. 

Давайте чіткі прості інструкції: «Зараз ми сідаємо в автобус. У нас є вода та бутерброди. Ми будемо їхати багато годин. Я з тобою». 

Лишайтесь у контакті з тілом. Коли ми багато годин знаходимося в одному положенні, ризик впасти в заціпеніння зростає. Тому повертайтеся у тіло. Якщо є можливість, пострибайте на місці, зробіть кілька присідань. Якщо можливості немає, розітріть вуха, обличчя, розімніть по черзі кожен палець, легенько пощипайте або простукайте усе тіло. Робіть так щогодини. Що я зараз відчуваю? Ставте собі час від часу це питання і прислухайтеся до тіла. Вам холодно? Млосно? Ви хочете пити? Це допомагає лишатися в контакті з реальністю. 

Дихайте. У стані стресу дихання стає поверхневим та переривчастим. Робіть дихальні вправи: на 6 рахунків вдих - 3-6 рахунків затримка - 6-10 рахунків видих. Глибоке дихання дає мозку команду: я в порядку. 

Пийте воду. В режимі крапельного поливу: часто і маленькими ковточками. Від стресу може пересихати у роті. Якщо води мало - наберіть один ковток у рот і тримайте. Важливо підтримувати слизові оболонки зволоженими - на рівні нервової системи це ще один сигнал про те, що все добре. 

Спіть за будь-якої можливості. Немає можливості - посидьте кілька хвилин із заплющеними очима, при цьому треба усвідомлено розслабити м'язи обличчя й тіла.

 Відпочивайте у проміжних пунктах. 

За першої нагоди прийміть душ, вимийте голову, переодягніться в чисте, поїжте гарячого, відпочиньте. І лише потім приймайте рішення, що робити далі. 

Зберігайте інформаційну чистоту. 

Тримайте руку на пульсі й підтримуйте зв'язок з рідними. 

Та не сидіть 24/7 у потоці новин, не дивіться нон-стоп фото та відео воєнних дій - це виснажує. Проявляйте людяність. Війна - тест на емпатію для кожного з нас. 

Озирніться довкола, можливо, комусь поряд ще гірше, ніж вам. 

Діліться - добро обов'язково повернеться до вас сторицею.

Як підготувати дитину до можливих надзвичайних ситуацій?

 Консультація для батьків 

Вибух, землетрус, ДТП, витік газу, пожежа, воєнне вторгнення - це ситуації, про які зазвичай важко говорити з дітьми. Однак пояснювати їм, що робити, коли це вже сталося, - пізно. З дітьми важливо говорити про надзвичайні ситуації зокрема для того, щоб інформація, яку вони можуть отримати під час самої НС, не шокувала й не травмувала їх. Підготовка робить стрес дитини «експертним», виводить її та дорослого зі стану травматичної безпорадності та вразливості. Пояснюючи, ми протиставляємо тривозі продуктивні дії. 

Як же розпочати розмову? Розмову важливо почати, коли вся сім'я збереться разом. Можна сісти в коло, щоб усі бачили одне одного й були включені в розмову, а увага рівномірно розподілялася між усіма членами сім'ї. Найперше дорослі мають наголосити, що говорять про безпеку не тому, що має статися щось небезпечне, а щоби «натренувати» «м'яз безпеки». Це треба, щоби відчувати свою силу в будь-якій складній ситуації й почуватися захищеними. Важливо, щоби дорослі говорили спокійно та повільно, спостерігаючи, як змінюються поза та реакції дітей. Дітей молодшого віку краще обіймати чи тримати за руку. Також треба дати можливість дітям якось відреагувати на сказане. Щоб розмова не лякала, можна призначити дітей «супергероями безпеки». Так, важливо розповісти про своє дитинство. Мовляв, коли ви, дорослі, були дітьми, то ще не були «супергероями безпеки», ви переживали складний досвід небезпеки, впоралися з ним, але не були готові, ніколи не тренувалися й не знали, як діяти в таких ситуаціях. Тому витратили важливий час та сили. Втім, впоралися  б легше, якби знали деякі правила. Ви дуже сподіваєтеся, що ці знання дітям ніколи не знадобляться, але всі супергерої мають це знати. Далі треба легітимізувати страх дитини і сказати: «Мені іноді буває страшно, коли я бачу в мультфільмах і кіно пожежу або коли думаю про землетрус». Тобто, коли я думаю про те, що щось може нам загрожувати. Алгоритм підготовки до розмови: 

1. Розповідаємо теорію та пояснюємо, навіщо це знати. 

2. Залучаємо до гри-тренування.

 3. Закріплюємо знання в тренувальній дії. 

4. Розмова не має бути довгою. Всі запропоновані теми можна розділити на 3-4 заняття (етапи) «супергероїв безпеки». 

Що таке безпека? 

Насамперед у дитини будь-якого віку️ треба запитати, що таке безпека. Далі з дитиною з 3-х років можна разом вигадати ідеальний захищений (можливо, уявний) простір. А потім намалювати чи виліпити його. З дитиною від 5-ти років до підліткового віку можна поговорити про те, що відчуття безпеки може бути внутрішнім - коли ми впевнені у собі, своїх знаннях, силах, в одне одному, знаємо правила, що нас ніхто не зрадить, і ми можемо розраховувати на допомогу. Тоді запитуємо у дітей, на що вони спираються всередині (якості, знання). У дітей із 4-х років можна запитати, чи є в них знайомі (діти та дорослі), з якими вони почуваються захищеними. Як ми можемо подбати про безпеку? Дитині з 3-х років нагадуємо: ми дотримуємось та знаємо правила дорожнього руху, як заходити в ліфт, не відчиняємо двері чужим, миємо руки після прогулянки, перед їжею, носимо маску під час карантину, не йдемо кудись із незнайомцями, перевіряємо електроприлади, вимикаємо газ і воду, коли їдемо у відпустку. 

Якщо раптом відбувається щось несподіване, те, що не залежить від нас, - пожежа, хвороба, землетрус, військові дії, ми також маємо знати, що робити. 

Для цього: 

1. У нас виписані телефони служб допомоги: швидка, пожежна, газова. 

2.Треба знати, кому можна зателефонувати зі знайомих, аби попросити про допомогу. 

3.Треба знати свої ім'я та прізвище, адресу, імена батьків та де записані їхні номери телефону (може бути браслет із номером телефону батьків). 

4. Далі пояснюємо: щоби сповістити людей про небезпеку, лунає сирена. Вона спеціально дуже гучна, щоб усі почули та відреагували (спробуйте видати найгучніший та найнеприємніший звук).

 5. Безпечний будинок - з 4-х років. 

6. Разом із дитиною перевіряємо, наскільки захищений простір у будинку.

 7. Перевіряємо, які предмети можуть впасти - полиці, стелажі, скляні речі, побутова техніка на колесах.

 8. Складаємо список контактів для складних ситуацій. 

9. Малюємо плакат «Що робити, якщо...». 

10. Складаємо список стратегій, які допомагають упоратися з тривогою, як-от копінг-стратегії - дихання з акцентом на видиху, відчуття стійкості «Стоп» , покласти руку на живіт і подихати, розмахувати руками, спертися на стіну. 

11. Розмірковуємо про захищений простір у будинку чи на вулиці. Треба точно знати, де це місце, чи нічого не заважає до нього дістатися, чи закріплені речі, меблі. 

12. Варто разом з дітьми скласти «Рюкзачок безпеки» («валізку безпеки»). Треба розповісти дитині, що ми покладемо у валізу та навіщо. 

Так, у методичці ізраїльської служби тилу рекомендують: 

- Насамперед запастися життєво необхідними речами. 

- Подумати, які речі необхідно мати із собою в тому випадку, якщо ви будете змушені перебувати в безпечному приміщенні протягом певного часу, не виходячи.

 - Повідомити про це членам сім'ї: продемонструвати вміст сумки чи валізи безпеки (тривожної валізи) та вказати місце її зберігання, переконатися, що всі знають, як користуватися цими речами, призначити відповідального за періодичні перевірки й оновлення вмісту сумки. У дитини можна запитати: «А що б ти поклав/-ла насамперед? Що для тебе найважливіше?». 

- Далі за кожним членом сім'ї варто закріпити, що він / вона робитиме в надзвичайній ситуації, будучи «супергероєм безпеки». Наприклад, бере свою іграшку️, домашню тварину, ліхтарик, пляшку води, відчиняє й зачиняє двері. 

- Тоді можна разом проговорити план дій у різних ситуаціях: що робити, якщо застрягли в ліфті, коли відчуваємо запах гару чи коли хтось занедужує. Наприклад, коли землетрус, треба взяти «валізу безпеки», домашніх улюбленців, телефон, спуститися сходами (не ліфтом) на відкритий простір. Якщо повінь - узяти «валізу безпеки», домашніх улюбленців, телефон, піднятися на високе місце. Коли чуємо сигнал сирени, треба взяти «валізу безпеки», домашніх улюбленців, телефон, піти в бомбосховище або лягти на підлогу біля внутрішньої стіни. 

Згідно з методичкою з НС ізраїльської служби тилу, з дитиною з 6-8 років треба говорити про: Оповіщення. У разі надзвичайної ситуації необхідно якнайшвидше повідомити про це дорослому члену сім'ї або компетентним органам. 

Вимкнення. Закрити газовий кран і вимкнути електрику, щоби запобігти займанню та розповсюдженню пожежі. 

Видалення. Залежно від різновиду надзвичайної ситуації залишити місце події. Наприклад, у разі ракетного обстрілу, зайти до безпечного квартирного приміщення, а під час землетрусу вийти на відкриту місцевість. 

Ізоляція. Встановити перешкоди між вами та джерелом загрози. Наприклад, закрити вікна та двері в безпечному приміщенні в разі ракетного обстрілу чи зачинити двері, перешкоджаючи поширенню пожежі. Дії. Наприклад, під час ракетного та мінометного обстрілу лягти на підлогу біля внутрішньої стіни; піднятися на високе місце в разі повені; спуститися сходами й вийти з будинку на відкритий простір під час землетрусу. Також дітям із 7️ років варто пояснити, як перекрити газ і воду. Закріплюємо знання в дії. З дитиною з 3-х років можна закріплювати знання так: ходити по будинку та досліджувати, що потрібно сховати в шафу, чи добре закріплені стелажі та полиці, чи не впаде ваза та інше. Дорослі чи діти подають сигнал і всі разом імітують, що треба робити в такому випадку. Спочатку звуки мають бути тихі чи смішні, поступово їх треба робити гучнішими (пожежа, землетрус, сигнал тривоги). Діти самі можуть сигналізувати гучним і неприємним звуком. Далі треба зібрати «валізку безпеки» (тривожну валізу), піти до безпечного місця, яке обрали. Важливо, щоби дорослий підтримував дітей, підказував, що потрібно робити (взяти ліхтарик, телефон, узяти за руку дорослого, перевірити, чи вимкнене світло, та інше), наголошувати  на тому, що дитині вдається, не квапити. Дія має закріплюватися у відчутті безпеки.

 Після того, як усі «врятувалися», важливо сказати: 

«Ми у безпеці! Ми разом! Ми ВСІ - супергерої».  

Адаптація дитини до умов ЗДО: основні гігієнічні правила. 

Консультація для батьків 

Адаптація - складний процес пристосування організму до оточення, що проходить на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному.  Дитина приходить у ЗДО, адаптація його до умов дитячого садку протікає часом дуже болісно. Відбувається серйозна перебудова всіх його систем  і відносин з оточуючими людьми, перебудова звичних форм життя. Ця різка зміна умов може супроводжуватися важкими переживаннями, зниженням мовної  та  ігрової активності й нерідко позначається на здоров'ї дитини. Проблема  адаптації - це проблема в основному дітей 3-го й 4-го року життя, тому що більшість дітей приходять в дитсадок  саме в цьому віці. Найчастіше, проблеми адаптації, пов'язані з невідповідністю особливостей нових вимог  характеристикам дітей групи за різними показниками, наприклад по випередженню рівня розвитку пізнавальної сфери й відставанню в сформованості необхідних культурно-гігієнічних навичок і навпаки. Мають місце ситуації тривалої адаптації дітей до дитячого садка у силу невідповідності харчування в ЗДО особливостям домашньої кухні родини малюка. Проблема адаптації у старшому дошкільному віці - це одиничні випадки, тому більшою мірою концентруємо свою діяльність на оптимізації процесу адаптації дітей переддошкільного віку. Проблема адаптації до умов ЗДО виникає у дитини будь-якого віку, коли вона вперше іде до ясел або дитячого садка. Для такої дитини незвичне все: відсутність близьких, незнайомі дорослі, велика кількість дітей, новий розпорядок дня, нове приміщення тощо. Змінені звичні умови життя вимагають від дитини перебудови раніше сформованого стереотипу поведінки. Як відомо, він формується вже з перших днів життя дитини в сім'ї і до 2-3 років стає досить усталеним. Така різка зміна звичних форм життя викликає, насамперед, нервово-психічне напруження, не завжди проходить без утруднень, а в деяких дітей супроводжується важкими емоційними переживаннями. У дітей у період адаптації можуть порушуватися сон, апетит, настрій, інколи підвищується температура тіла. У деяких може простежуватися тимчасова втрата мовлення, порушуватися раніше набуті позитивні навички. 

Тривалість адаптаційного періоду залежать від факторів: 

1. Вік дитини (найважче адаптуються до нових умов діти у віці 10-11 місяців до 2 років; після 2-х років діти значно легше пристосовуються до нових умов життя) 

2. Стан здоров'я та рівень розвитку дитини (здорова, добре розвинена дитина значно легше переносить труднощі соціальної адаптації) 

3. Індивідуальні особливості дитини (значною мірою поведінка дитини залежить від типу нервової системи)

 4. Рівень натренованості адаптаційних механізмів (діти, які до дитячого садка неодноразово перебували в різних умовах життя, легше звикають до дошкільного закладу)

5. Досвід спілкування з дорослими та ровесниками (уміння позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватися з іншими дітьми). 

Батькам варто розповісти педагогу про поведінку дитини вдома, про її звички й уподобання, індивідуальні особливості, адже адаптація до нових умов включає широкий спектр індивідуальних реакцій, які залежать від психофізіологічних та індивідуальних особливостей дитини, сімейних стосунків та низки життєвих обставин. Добре, коли дитина починає відвідувати дитячий садок на початку нового навчального року, тобто у серпні-вересні. По-перше, влітку майже всі діти оздоровлюються: проводять багато часу на свіжому повітрі в селі чи біля моря, інше. Повітря, сонце, вода, фізична активність і вітаміни підвищують запас міцності дитячого організму, що дозволяє легше подолати майбутні випробування в період адаптації. По-друге, у вересні ще досить тепло, багато овочів і фруктів. Час негожої погоди, мокрого взуття й осінніх застуд ще не настав: є шанс, що малюк встигне пристосуватися до нового способу життя перед тим, як оточуючі почнуть чхати і хворіти.   

Є різні думки з приводу того, у якому віці дитині краще починати відвідувати ЗДО. Досвід роботи та спостереження вихователів та психологів дає можливість стверджувати: оптимальний вік початку відвідування дитячого садка 2,5-3 роки. Як правило, це пов'язане з тим, що діти, яким ще не виповнилося двох років, не вміють самостійно користуватися ложкою, одягатися, користуватися туалетом тощо. До того ж вони у дитсадку частіше хворіють, адже, що молодша дитина, то слабша її імунна система. Крім того, науковці довели, що саме у 2,5-3 роки збільшується витривалість клітин кори головного мозку та здатність до концентрації нервового збудження. Тому малюк у цьому віці вже може довше зосереджуватися на одному виді діяльності (завданні або грі) і менше стомлюється, готовий бути бадьорим і активним усі 6-7 годин, до й після денного сну. Доречно зазначити, що в малюка вже є потреба й можливість присвятити цей час спілкуванню не тільки з батьками, але й з іншими дорослими людьми або дітьми. Етапи адаптації 

На першому етапі майже у всіх дітей спостерігаються ознаки нестабільності в емоційній сфері, психологічний дискомфорт. Мабуть, немає жодного малюка, який не страждав би через розлуку з рідними. Діти відмовляються від спілкування, іграшок, хворобливо реагують на розставання з батьками - плачуть, розлучаючись і зустрічаючись із ними. У групі поводяться неспокійно, часто вередують, постійно запитують про маму, просяться додому, можуть відмовлятися від їжі; буває так, що дитину нічим не можна заспокоїти. Заняття і групові ігри, організовані вихователем, дітей не цікавлять, вони не зауважують яскравих іграшок, які знаходяться у групі, віддаючи перевагу своїй улюбленій іграшці, принесеній із дому. До однолітків і вихователя ставляться байдуже або стороняться їх. 

На другому етапі діти з безлічі незнайомих дорослих виділяють для себе вихователя. Вони починають реагувати на ласку і пропозиції погратися, звертаються до нього за допомогою і підтримкою, якщо виникають труднощі при виконанні режимних процедур або якщо щось не виходить. Малюки хочуть, щоб вихователь їх утішив, коли вони сумують за домівкою і за мамою: діти прагнуть постійного фізичного контакту, хочуть отримувати увагу й ласку, позитивну оцінку своєї діяльності, впевненість у тому, що батьки все-таки прийдуть. Дитина може постійно ходити за вихователем, який підбадьорює дитину, запевняє її, що мама обов'язково прийде, залучає малюка до своїх справ - просить допомогти прибрати іграшки або принести книжку, щоб почитати її з іншими дітьми. Як правило, діти охоче виконують такі прохання. 

На третьому етапі діти починають користуватися іграшками, що є у групі, досліджувати незнайомі предмети й навколишнє оточення. Вони активно привертають увагу вихователя, прагнуть залучити його до своєї діяльності, якщо виникають труднощі під час гри, звертаються за допомогою, відгукуються на пропозиції погратися разом. На даному етапі діти включаються у групові рухливі ігри й заняття.

 На останньому етапі малюки починають цікавитися іншими дітьми, потребують спілкування з ними, прагнуть привернути до себе увагу товаришів, утримати її, посміхаються при зустрічі з ровесниками, заглядають в очі, пропонують іграшки. Діти починають гратися з однолітками, емоційно висловлюються, кривляються, наслідуючи інших, отримуючи задоволення від таких забав. З'являються вибіркові симпатії до певних дітей. Малюки починають помічати смуток, радість інших дітей, співпереживають, якщо комусь боляче. 

ПРИМІТКА, Зазначені періоди адаптації проходять усі, хто прийшов у дитячий садок, але тривалість етапів у кожного різна. Дитина швидко й безболісно може адаптуватись до ЗДО, а може надовго зупинитися на певному етапі. 

Ступені адаптації 

Залежно від тривалості адаптаційного періоду та поведінки дитини можна виділити різні ступені адаптації дитини до ЗДО.  

Легка (фізіологічна, природна) адаптація - поведінка дитини нормалізується протягом 10-15 днів. Дитина вливається в новий колектив безболісно, їй там комфортно, вона не влаштовує істерик, коли йде в дитячий садок. Такі діти, як правило, рідко хворіють, хоча в період адаптації «зриви» все ж таки можливі.

 Середня адаптація - поведінка дитини нормалізується протягом 15-30 днів. Малюк худне, хворіє, але не важко, без ускладнень; більш-менш терпимо переносить «походи» в дитячий садок, плаче під час прощання з мамою та інколи протягом дня. Як правило, у цей час захворювань уникнути не вдається. 

Важка патологічна адаптація - триває від 2 місяців і більше. У цей період у дитини спостерігаються погіршення апетиту, аж до повної відмови від їжі, порушення сну і сечовипускання, різкі перепади настрою, часті зриви й вередування, істерики. Крім того малюк дуже часто хворіє (хвороба нерідко пов'язана з небажанням дитини йти в дитячий садок). Такі діти в колективі відчувають себе невпевнено, майже ні з ким не граються. 

Причини важкої адаптації 

Причинами важкої адаптації до умов ЗДО можуть бути: Недостатня сформованість позитивного ставлення до відвідування закладу освіти (буває, що діти взагалі нічого не знають про життя в дитячому садку, про те, що там на них чекає).

 Для того, щоб негативні емоції не стали перешкодою для дитини в період адаптації, важливо сформувати в неї позитивне очікування щодо майбутніх змін. Досить часто батьки співчутливо ставляться до того, що малюк має йти у дитсадок. Унаслідок такого ставлення дитина починає страждати, капризувати, відмовляється відвідувати ЗДО. А інколи батьки навіть залякують дитину дитячим закладом. Важливо зазначити, що період адаптації важкий не тільки для дитини, а й для вихователя, тому батьки мають позитивно налаштовувати малюка на зустріч із вихователем. Несформованість навичок самообслуговування. Інколи батьки, бажаючи заощадити час, поспішають нагодувати, одягнути малюка, сповільнюючи таким чином формування в дитини необхідних практичних умінь і навичок. Такі діти, потрапляючи до дитячого закладу, почувають себе безпорадними та самотніми - вони не можуть самостійно одягатися, користуватися туалетом. Значних труднощів у період адаптації зазнають діти, які до відвідування дитячого садка недостатньо спілкувалися з однолітками. У деяких випадках батьки свідомо обмежують спілкування своєї дитини з ровесниками. Унаслідок цього з'являється недовіра до інших, конфліктність, невміння попросити, невміння зачекати. 

Умови успішної адаптації

 Щоб перший день відвідування дитячого садка пройшов успішно, необхідно: 

1. Батькам не хвилюватися й не демонструвати свою тривогу напередодні відвідування ЗДО, адже тривога і неспокій батьків передається дітям. 

2. Відвідувати ЗДО лише за умови, що малюк не хворіє. 

3. Розповісти вихователю про індивідуальні особливості дитини, що їй    подобається, що ні, які вміння і навички сформовані, якої допомоги потребує дитина, про методи заохочення і покарання, які використовуються в сім'ї. 

4. У перші дні відвідування дитсадка не варто залишати дитину на тривалий час. Доцільно у перші дні приводити дитину тільки на прогулянку, де умови нагадують домашні, тут дитині легко зорієнтуватися, простіше познайомитися з вихователем та іншими дітьми. 

5. Улюблена іграшка захопить увагу дитини і допоможе їй відволіктися від розлуки із близькими. Нехай іграшка ходить у садок разом із малюком щодня і знайомиться там з іншими дітьми. 

6. Батькам важливо увесь час пояснювати малюку, що він для них залишився, як і раніше, дорогим і улюбленим. 

7. Під час адаптації батькам потрібно запастися терпінням. Найчастіше у такій ситуації батькам здається, що поведінка дитини раптово міняється - малюк стає вередливим, вечорами можуть бути несподівані істерики із приводу і безпідставні, скандали, що супроводжуються криком, плачем, киданням предметів і качанням на підлозі. 

8. Адаптація малюка до дитсадка - це великий стрес для дитини, її нерви напружені, тому потрібна розрядка. Крім того, в оточенні сторонніх дитина часто стримує негативні емоції, тому виливаються вони у присутності батьків лише ввечері вдома. 

Як допомогти дитині адаптуватися до ЗДО? 

Створити спокійний, безконфліктний клімат у сім'ї, берегти ослаблену нервову систему малюка. 

У ЗДО і вдома не збільшувати, а зменшувати навантаження, на якийсь час припинити походи в цирк, театр, у гості. 

Скоротити перегляд телепередач, ігор у телефоні. 

Не реагувати надто емоційно на витівки малюка і не карати за капризи, але обговорювати разом таку поведінку. 

Батькам не залишати дитину в дитячому садку на цілий день! 

Перший тиждень - на 2-3 години, потім час необхідно поступово збільшувати до 5-6 годин. 

Батькам слід гратися з дитиною, використовуючи домашні іграшки, у гру «Дитячий садок», де одна з іграшок буде дитиною. Простеживши, що «робить» ця іграшка, що говорить, допомогти дитині знайти іграшці друзів. 

Вирішенню проблем дитини сприятиме орієнтування гри на позитивні результати. Із самого початку батькам слід допомогти дитині легко увійти до дитячого садка. Адже вона вперше в житті розлучається з домівкою, з батьками, віддаляється від них, хоч і на кілька годин. 

У перші дні відвідування садка батьки не повинні залишати дитину одну одразу, краще, щоб малюк сам відпустив маму або тата. 

Розлучаючись, батькам варто пообіцяти, що вони неодмінно повернуться за малюком.

 Мамі й татові потрібно постійно говорити дитині, що вони її люблять. 

Зранку батькам варто попрощатися з дитиною легко і швидко, за користуючись придуманим заздалегідь «ритуалом прощання». Звичайно, батьки турбуються про те, як буде їхньому малюку в дитсадку, але довгі прощання зі стурбованим виразом обличчя стривожать дитину, і вона довго не відпускатиме тата чи маму. Необхідно й у вихідні та святкові дні дотримуватися такого режиму дня, як і в дитячому садку! Непотрібно надто тепло одягати дитину, одяг має відповідати температурі у приміщенні дитячого садка. Якщо малюк важко розлучається з матір'ю, то бажано перші кілька тижнів доручити відводити дитину в дитячий садок батькові чи комусь з близьких родичів. 

Краще не допускати перерви у відвідуванні дитсадка - тиждень удома не тільки не допоможе малюкові адаптуватися, але й продемонструє йому, що є інший варіант, якого можна всіма силами добиватися, це може перерости у серйозні нервові захворювання і розлади. 

У деяких випадках потрібна консультація фахівця, а якщо малюк не адаптується до нових умов упродовж року, можливо, краще припинити відвідувати дитячий садок. Навіть у цьому випадку необхідно ретельно стежити за станом дитини, щоб пізніше, коли прийде час іти до школи, не було подібних проблем. Адаптація дітей до ЗДО завжди була й лишається найбільш складним періодом як для дитини та її батьків, так і для педагогів дошкільного закладу.

 Врахування специфіки адаптаційного періоду допоможе не лише знайти правильний підхід до малюка, а й закласти передумови для його успішної соціалізації в новому колективі. 

ЛЕГКОЇ ВАМ АДАПТАЦІЇ !!!

Як забезпечити емоційне благополуччя дошкільників упродовж дня? 

Психологічний порадник для батьків 

Проводячи час вдома, налаштуйте себе та своїх рідних на позитив! 

Завдяки цим порадам ви зможете організувати власне дозвілля з користю для себе та своїх близьких. Для цього нам підійдуть незвичайні техніки малювання. Ось декілька з них: 

Паспарту (вік від 2 до 6(7) років)

Виріжте з цупкого паперу або картону шаблон - метелика, квітки, круга, ромба тощо. Попросіть дитину створити «каляки-маляки» і накладіть свій шаблон зверху на «каракулі». На шаблоні утвориться відбиток. Витвір дитини стане неповторним візерунком крил метелика або пелюсток квітки. Відбитки пальців Підготуйте для роботи шматочки поролону, фарби, воду, пензлик, олівці або фломастери. Спочатку наносимо фарбу на поролон пензликом. Тепер притиснемо до поролону пальчик. Усе - на папері можна залишати кольоровий відбиток! 

Малювання харчовою плівкою 

Зробіть кілька плям  акварельною фарбою різних кольорів на всю поверхню аркуша паперу. Накрийте папір зверху плівкою. Промалюйте, злегка натискаючи на плівку, різноманітні лінії. Дайте фарбі висохнути і зніміть плівку. Доведіть малюнок до завершення фломастерами або олівцями. Малювання на вологому папері Змочіть аркуш паперу водою, дайте підсохнути 30 секунд і починайте малювати акварельними фарбами. Фарби розтікаються в різних напрямках і виходять дуже цікаві розводи (квіти, дерева, химери).

 Дмухавки

 Зробити на аркуші паперу кольорову ляпку. Дмухати на ляпку  через соломинку в різних напрямках в залежності від задуму. Домалювати необхідне пальчиком, пензлем, зім'ятим папером. 

Малювання бризками

 Найголовніше - опанувати техніку «набризкування». На суху зубну щітку з досить жорсткою щетиною нанесіть гуаш, трохи менше, ніж ви зазвичай кладете зубної пасти. Консистенція фарби - трохи густіша, ніж паста, тому вода тут зазвичай не потрібна. Тримайте щітку в лівій руці щетиною донизу на відстані 3-4 см від паперу і паличкою скребіть щетину у напрямку до себе. Дуже красивий різнобарвний «набризк» (салют) і жовто-червоний (золота осінь) на білому аркуші; білий «набризк» на темно-синьому тлі (зимовий пейзаж). 

Ігри з книгами

 Фантазер 

 Візьміть  дитячу книгу з картинками. Уважно розгляньте картинки разом із дитиною і придумайте історію, не пов'язану з тією, про яку написана книга. Кілька разів виконайте  разом, а потім дитина і сама долучиться до фантазування. Придумайте кінець історії Когнітивні здібності можна розвивати за допомогою звичайних оповідань або казок. Прочитайте частину історії та попросіть дитину придумати, що могло статися далі. Обговоріть варіанти, а потім дочитайте розповідь до кінця. Детектив  Не показуючи дитині картинку розповідаєте, що на ній зображено. А дитина повинна знайти цей малюнок, орієнтуючись за вашим описом. Потім помінятися ролями: описує дитина, шукає дорослий. 

Розвиваючі ігри

 Будуємо халабуду

 Будиночки в дитинстві не будували тільки ледачі. Коли почнете споруджувати з дитиною будиночок із табуреток, ковдр, подушок і коробок, самі того не помічаючи, повернетеся у дитинство!

 Озвучування 

 У телевізорі відключається звук, а на мультики, кіно або новини придумується власне озвучування. Дитина услід за дорослими перевтілюється на справжнього актора!

 Вгадування 

Зав'язати   дитині очі шарфиком і давати в руки по черзі різні предмети: м'яку іграшку, м'яч, тарілку, зернятка, книгу тощо. Завдання дитини - відгадати на дотик, що у неї в руках. Ускладнити гру можна, якщо відгадувати речі за запахом або  за смаком.  

Тіні

 Загадково і заманливо показувати театр тіней на стіні з запаленою свічкою. Включаються фантазія і творчість. Але не варто обмежуватися лише  літаючими пташками або  собаками, що гавкають. Виріжте разом із дитиною з паперу силуети героїв відомих казок і розіграйте за їх допомогою якусь сценку. Секретне невидиме чорнило 

Створення невидимого чорнила - дуже захопливий процес! Ви можете вдавати агента, котрий має свої секретні коди і повідомлення, приховані від інших. Для роботи вам потрібно мати  половину лимона, воду, ложку, миску, ватну паличку, білий папір, лампу. Вичавіть трохи лимонного соку в миску і додайте декілька крапель води. Змішайте воду з лимонним соком. Умочіть ватну паличку в суміш і напишіть повідомлення на білому папері. Зачекайте доки сік висохне і стане повністю непомітним. Коли ви будете готові прочитати ваше секретне повідомлення або показати його комусь, нагрійте папір, тримаючи  його поруч із лампою. Що відбувається? Лимонний сік - це органічна речовина, яка окислюєтся  і при нагріванні стає коричневою. Розведений у воді лимонний сік важко помітити. Коли ви застосуєте його на папері, ніхто не знатиме про його наявність доки папір не буде нагрітий і ваше секретне повідомлення не відкриється. Інші речовини, які  «працюють» так само - апельсиновий сік, мед, молоко, цибулевий сік, оцет, вино. 

Вироби своїми руками 

Саморобний блокнот

 Створіть яскравий блокнот для дитини в якому можна записувати її графік на день або тиждень. Прикрасьте разом новий блокнот і внесіть  перші завдання для дитини. З таким підходом навіть завдання  «прибрати у кімнаті» буде виконуватися з великим бажанням. 

Для того, щоб заняття не набридали вашим дітям, слід кожного дня пробувати щось нове. Головне, пам'ятайте, дитині потрібна не лише ваша увага, а  й можливість зробити щось самостійно. Дайте власним дітям  відчувати себе поруч з вами особистістю. В першу чергу, це стосується свободи вибору та особистого   простору. Для того щоб ви не набридли один одному, давайте собі відпочинок від хатніх справ і читайте лише позитивні  новини. 

Весело і корисно проводьте час  із дітьми та будьте здорові!

Як підготувати дитину до школи? 

Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя.

 Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання. 

Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні. 

Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів. 

Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).

Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше дев’ятій годині вечора, вставати о сьомій годині ранку). 

Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків). 

Прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки. 

Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого. 

У будь – якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення. 

Завжди прагніть підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини