Пам’ятка для батьків дитини п’ятирічного дошкільника

Дитина повинна вміти:

• Відповідати на питання по тексту (2-3 питання).

• Переказувати казки, оповідання.

• Читати (напам’ять) вірші.

• Складати розповіді за сюжетним малюнком:

• Кого бачиш на малюнку?

• Що вони роблять?

• Що тобі подобається і чому?

• Вміти розрізняти, виділяти звуки в словах.

• Вміти класифікувати предмети (посуд, меблі, тварини, транспорт, комахи).

• Встановлювати послідовність картинок і складати розповіді за ними.

• Знаходити зайвий предмет серед чотирьох. Сказати чому він не підходить, і як можна назвати одним словом оті три предмети.

• Закінчувати речення:

• У корови – телятко, у свині …;

• Огірок – овоч, ромашка …;

• Сокира рубає, а пилка ….

•  Порівнювати поняття (чим схожі білка і кішка, молоток і сокира, гітара і піаніно.)

• Бути загально проінформованими:

• Скільки місяців у році?

• Яка зараз пора року?

• Від яких тварин одержують молоко?

• Що необхідно зробити, якщо ти поріжеш палець?

• Для чого автомобілю гальма?

• Звідки береться хліб, цукор?

• Яких птахів ти бачив? А що ти знаєш про птахів?

• Для чого світлофор?

• Що використовують для будівництва будинків?

• Для чого мамі (татові) надають вихідний день?

• Що буває раніше – обід чи вечеря?

• Покажи лівою рукою праве вушко.

• Яку руку піднімають у школі, коли хочуть відповісти?

• Що більше – 8 чи 5; 5 чи 3? Полічи від 5 до 9; від 5 до 2.

• Визначати характерні ознаки предметів: величину, вагу, колір, смак, запах, температуру, матеріал тощо. (Наприклад: яблуко – (яке?) велике, важке, кругле, червоне, солодке, ароматне, свіже, тверде, холодне…).

• Лимон …..;

• Стрічка ….;

• Гумка ……;

• Повітряна кулька ….

Для батьків п’ятирічок діти, яких не відвідують дошкільний заклад

Дев'ять відповідей на запитання батьків п'ятирічних дітей

Міністерство освіти і науки надало роз'яснення щодо основних питань, що виникли у зв'язку з прийняттям законодавчих змін в законодавство про дошкільну освіту

1. Примусово ніхто не буде готувати дітей старшого дошкільного віку до шкільного навчання.

Ст. 8 Закону України "Про дошкільну освіту" передбачено, що сім'я зобов'язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечувати дошкільну освіту в сім'ї відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти. Батьки повинні бути поінформовані про можливі шляхи залучення дітей до здобуття дошкільної освіти. Водночас місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні створити для цього необхідні умови.

Отже, дві сторони однієї дуже важливої справи: перша - відповідальність, впевненість і бажання батьків; друга - відповідальність держави за створення доступності і безоплатності дошкільної освіти.

2. Обов'язкова дошкільна освіта для дітей старшого дошкільного віку є необхідністю.

Питання щодо обов'язковості здобуття дітьми старшого дошкільного віку дошкільної освіти назрівало уже давно, тому що всі (в першу чергу батьки) розуміли, що це є необхідністю. Адже це, насамперед, переваги для дитини. Подивимося на це з різних позицій: "дитина і колектив" (вміння узгоджувати свої інтереси з іншими, виховання почуття дружби, взаємодопомоги, підтримки); "дитина і соціум" (вміння спілкуватися з іншими людьми, знаходити правильне рішення і вихід з різних життєвих обставин, бажання для подальшого навчання в школі); "розвиток дитини" (здійснює педагог, який володіє необхідними знаннями та може забезпечувати повноцінний комплексний розвиток дитини з урахуванням її індивідуального розвитку); "дитина і майбутнє шкільне навчання" (забезпечення рівних стартових умов для всіх дітей, фізична, психічна, моральна, мотиваційна, вольова, інтелектуальна готовність тощо). І мабуть тому й відсоток охоплення дітей старшого дошкільного віку дошкільною освітою щорічно зростав і натепер становить 93,5%.У прийнятті такого рішення є переваги і для батьків, тому що вони будуть впевнені, що їх діти отримають повноцінний розвиток, і що для цього буде створено необхідні умови та запропоновано різні форми здобуття дітьми дошкільної освіти.

Окрім того, практика інших країн свідчить про позитивний досвід такої роботи.

3. Ніяких спеціальних програм, а тим більше підручників, про які часто згадується у засобах масової інформації, для організації роботи з дітьми старшого дошкільного віку не потрібно.

Освітній процес для дітей старшого дошкільного віку організовується відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти, як державного освітнього стандарту та програмових вимог.
Дошкільна освіта у межах Базового компонента здійснюється за Державною базовою програмою, яка є основною.
Дошкільні навчальні заклади можуть користуватися й додатковими програмами, вимоги до яких визначено листом МОН від 27.05.2010 р. № 1/9-369 "Щодо порядку розроблення програм для дошкільних навчальних закладів".
Перелік програм та видань, рекомендованих для використання в роботі у дошкільних навчальних закладах, щороку затверджується Міністерством освіти і науки України та публікується у фахових виданнях.
У роботі з дітьми дошкільного віку також можуть використовуватися програми (додаткові та експериментальні), що схвалені для використання певного регіону науково-методичними радами обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти.

Діючі програми передбачають завдання з різних видів роботи з дітьми, у тому числі пізнавальний, мовленнєвий, логіко-математичний, художньо-естетичний, фізичний та соціальний розвиток дітей.

4. Обов'язковість дошкільної освіти для дітей п'ятирічного віку не означає заміну дошкільної освіти на шкільне навчання, діти не повинні сісти за парти, як першокласники у школі, навчатися писати, читати тощо.

Провідною діяльністю у житті дитини дошкільного віку залишається гра, за допомогою якої необхідно формувати у дітей передумови навчальної діяльності (дотримання правил, вміння стримувати власні бажання, якщо вони суперечать правилам гри, навчання поводитися в колективі тощо).
Організація занять (групових, підгрупових, індивідуальних) не будуть дублювати шкільні уроки за формами проведення, змістом завдань, методами та прийомами навчання, способами організації дітей, не будуть підпорядковані тільки логіці майбутніх навчальних шкільних дисциплін. Одним із основних завдань педагогічних колективів, які працюють з дітьми дошкільного віку, буде створення розвивального середовища для дітей, що передбачає зміщення акцентів з проблеми його дидактичного забезпечення на створення сприятливого простору для розгортання дітьми активної, творчої поведінки у специфічних для віку видах діяльності (ігровій, пізнавальній, продуктивній, самостійній художній діяльності, спілкуванні з дорослими і однолітками тощо) і відповідно організація роботи з дітьми у ньому.

5. Обов'язковість дошкільної освіти не означає, що діти повинні перебувати у дошкільному навчальному закладі кожного дня та протягом дня.

Законом України "Про дошкільну освіту" (ст.11) за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, у дошкільному навчальному закладі може встановлюватися гнучкий режим роботи, який передбачає організацію різнотривалого перебування дітей, у тому числі і короткотривалого (на сьогодні в Україні функціонує більше 1 тис. груп короткотривалого перебування).

6. Батьки мають право вибирати різні форми здобуття дітьми дошкільної освіти.

Оптимальний варіант, звичайно, дитячий садок. У разі його відсутності відкриваються групи для організації роботи з дітьми старшого дошкільного віку на базі навчальних закладів або інших приміщень, буде здійснюватися соціально-педагогічний патронат, а також діти можуть отримувати дошкільну освіту за допомогою фізичних осіб, які мають відповідну вищу педагогічну освіту та ліцензію на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти.

7. Ніяких документів про отримання дітьми дошкільної освіти не передбачається.

Положенням про дошкільний навчальний заклад передбачено перелік документів, що необхідні при прийомі дитини до дошкільного навчального закладу (заява батьків або осіб, які їх замінюють, медична довідка про стан здоров'я дитини, довідка дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтво про народження).

Прийом дітей до першого класу здійснюється відповідно до наказу міністерства від 07.04.2005р. № 204 "Про прийом дітей до 1 класу загальноосвітніх навчальних закладів", яким передбачено, що для зарахування дитини до першого класу батьками або особами, які їх замінюють, подається на ім'я директора загальноосвітнього навчального закладу копія свідоцтва про народження дитини та медична довідка встановленого зразка.

8. Роботу з дітьми старшого дошкільного віку будуть проводити педагогічні працівники, які мають відповідну педагогічну освіту.

У дошкільних навчальних закладах з дітьми старшого дошкільного віку працюють безпосередньо вихователі. Також - музичні керівники, інструктори з фізкультури, практичні психологи.
До роботи з дітьми, які не відвідують дитячі садки, будуть залучатися ще й соціальні педагоги, вчителі шкіл, які обов'язково будуть обізнані із специфікою організації роботи з дітьми.

9. Дії міністерства.

Спільно з Інститутом інноваційних технологій та змісту освіти, Національною Академією педагогічних наук України міністерством буде розроблено орієнтир для педагогів та батьків щодо змістового наповнення роботи та очікуваних досягнень в розвитку дітей старшого дошкільного віку, а також методичні рекомендації з питань наступності в роботі дошкільних навчальних закладів та початкової школи.

Декілька порад батькам майбутніх першокласників

1. Найголовніше - поспілкуватися з майбутньою вчителькою. Вона повинна стати «другою мамою», створити комфортне для навчання середовище.

 2. Поговорити з батьками, чиї діти навчаються в даній школі, по цей навчальний заклад, дізнатися їх думку.

 3. Добре, коли школа міститься поряд із Вашим помешканням.

 4. Зайдіть, якщо це можливо, на сайт школи та уважно вивчіть його.

 5. Нова шкільна споруда необов'язково означає хорошу школу.

 6. Обираючи школу для гіперактивної або, навпаки, повільної дитини, потрібно, перш за все, обирати вчительку. Вона повинна бути спокійною і врівноваженою.

 7. Домашню дитину, яка не звикла працювати в колективі, краще віддати до приватної школи, де класи нечисельні і вчитель зможе приділити їй більше уваги.

 8. Хворобливу дитину краще не віддавати до гімназії або спеціалізованої школи: процес приготування домашніх завдань перетвориться для неї на каторгу. 

ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ

  Існує три переломні моменти, які дитина проходить в процесі навчання в школі: це надходження в перший клас, перехід з початкової школи в середню (5 кл) і перехід з середньої в старшу (10 кл). В літературі з даного питання основну увагу надається переважно першокласникам, проте нам представляється важливим поговорити про всі. 

    Отже, на що потрібно звернути увагу батькам в ці перехідні періоди? Почнемо з першокласників. Період адаптації дитини до школи може тривати від 2-3 тижнів до півроку, це залежить від багатьох чинників: індивідуальні особливості дитини, характер взаємостосунків з оточуючими, тип учбового закладу (а значить, і рівень складності освітньої програми) і ступінь підготовленості дитини до шкільного життя. 

  Важливим чинником є і підтримка дорослих - мами, тата, бабусь і дідусів. Чим більше дорослих нададуть посильну допомогу в цьому процесі, тим успішніше дитина адаптується до нових умов.
                              Які ознаки успішної адаптації?
По-перше, це задоволеність дитини процесом навчання. Йому подобається в школі, він не випробовує невпевненості і страхів.
Друга ознака - наскільки легко дитина справляється з програмою. Якщо школа звичайна і програма традиційна, а дитина випробовує утруднення при навчанні, необхідно підтримати його у важкий момент, не критикувати надмірно за повільність, а так само не порівнювати з іншими дітьми. Всі діти різні.
Якщо програма складна, та ще і припускає вивчення іноземної мови - уважно стежите, чи не є таке навантаження для дитини надмірним. Краще вчасно відкоректувати це, інакше почнуться проблеми із здоров'ям. Можливо, в іншому класі, з меншим навантаженням, дитина відчує себе комфортніше?
    Дуже важливо на першому етапі вселити в школяра упевненість в успіх, не давати йому піддаватися смутку ("У мене ніщо не вийде!"), інакше боротися з апатією ви будете дуже довго. 

Наступна ознака успішної адаптації - це ступінь самостійності дитини при виконанні ним навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише ПІСЛЯ спроб виконати завдання самому. Частенько батьки дуже старанно "допомагають" дитині, що викликає деколи протилежний ефект. Учень звикає до сумісного приготування уроків і не хоче робити це поодинці. Тут краще відразу позначити межі вашої допомоги і поступово зменшувати їх.
Але найважливішим, на наш погляд, ознакою того, що дитина повністю освоїлася в шкільному середовищі, є його задоволеність міжособовими відносинами - з однокласниками і вчителем. 

     Нерідко батьки лають дитину за те, що він пізно повертається з школи, що йому часто дзвонять друзі не "по справі", що дуже багато часу у нього йде на прогулянки. Проте добре б пам'ятати про те, що в цей період першокласник активно встановлює контакти, шукає своє місце в дитячому середовищі, вчиться співробітничати з іншими дітьми і приймати допомогу на свою адресу. Допоможіть йому в цій непростій справі! Від того, яку нішу займе ваше чадо при розподілі соціальних ролей, залежить весь період його навчання в школі. Пригадайте, як важко позбувся імідж "жаднюги" або "всезнайка", як багато проблем з'являється в підлітковому віці саме тому, що колись малюку не вдалося проявити себе належним чином.
        Окремо необхідно сказати і про відносини з вчителем.       Перша вчителька - це важлива людина в житті всієї вашої сім'ї. Добре б відразу встановити з нею тісний контакт, прислухатися до її порад, пропонувати допомогу в організації свят і загальних справ - же будь-яка ваша участь в шкільному житті піде на користь вашій дитині. Ваш син або дочка матимуть мотив гордитися вами! Обов'язково погоджуйте вимоги, щоб дитина не постраждала від ваших розбіжностей з педагогом. Якщо вас не влаштовує (або просто незрозуміла) методика навчання, попросіть вчителя роз'яснити її особливості і переваги перед іншими способами навчання. Думаємо, що будь-який вчитель зробить це охоче, адже він зацікавлений бачити у вас в першу чергу помічників, а не критиків. Від вчителя залежить і то, який сусід по парті "дістанеться" вашій дитині. Це - важливий чинник успішної адаптації першокласника. Обов'язково поцікавтеся, які відносини складаються у дітей, що сидять разом. А може бути, це ваш нащадок заважає комусь на уроках? Не лякайтеся, діти ще не освоїли незвиклі норми поведінки, та і просидіти 30 хвилин, не відволікаючись, в цьому віці достатньо складно. Постарайтеся поговорити з вашим школярем про те, що уміння поважати іншого, коли той працює - дуже цінне уміння. Обов'язково хвалите його, якщо людина витримала подібне випробування з честю. Стимулюйте допомогу дітей один до одного, не заохочуйте позицію "моя хатина з краю", - хто знає, можливо, саме взаємовиручка і добре відношення між однокласниками допоможе вашій дитині у важкий момент. 

  Таким чином, резюмуючи, відзначимо, що успішність проходження освітньої траєкторії дитини напряму залежить від того, яким способом батьки і інші члени сім'ї допомагають йому в цій важливій справі. І ми сподіваємося, що знання деяких "тонких моментів" в наданні подібної підтримки істотно полегшить життя і вам, і вашим дітям. 

Готуємося до школи

ЯК ПОДОЛАТИ БАТЬКІВСЬКІ СТРАХИ ПЕРЕД ШКОЛОЮ

       Часто батьки звертаються до психолога з приводу різних страхів, що їх охоплюють перед школою. Адже всі вони щиро хвилюються за подальше життя майбутнього першокласника. Чи готова дитина до школи? Чи потрібно їй уміти читати? Яку школу обрати?

       Спробуймо разом розібратися у цих важливих для кожного з нас питаннях.

СТРАХ ПЕРШИЙ:

           ЧИ НЕОБХІДНО ДИТИНІ ВМІТИ ЧИТАТИ?

1.     З навчанням дітей читання не можна по­спішати. Навчання читання і письма — дуже складний процес, і для того щоб ди­тина і справді навчилася читати, а не вга­дувати літери, потрібно, аби її мозок був зрілим, а механізми зорової диференціа­ції— гарно розвиненими.

2.     Не можна порівнювати успіхи дитини з успіхами інших дітей, пам'ятаючи про те, що всі діти — різні.

3.     Не можна малюка примушувати читати: у цьому випадку процес навчання пере­творюється на дресирування, механічне заучування. Через примушування читати у дитини не формуються відчуття, сприй­няття, уява. Потрібно прагнути, щоб малюк сам захотів узяти книжку до рук. Дитині має подобатися розучувати літери і звуки.

4.     Перш ніж посадити свого малюка за абет­ку, добре було б самим засвоїти методику викладання читання, прочитати спеціальну навчально-методичну літературу порадитися з фахівцями з навчання дітей дошкільного віку, навчитися різноманітних ігрових прийомів. Намагайтеся перетворити домашні заняття на цікаві й пізнавальні для дитини. Лише за цих умов педагогічні зусилля батьків будуть ефективними.

5.     Навчання читання і письма має бути одночасним. Коли ж ні, то вчителеві початкових класів, який переучуватиме дитину, доведеться докладати багато зусиль. А переучувати, як відомо, завжди складніше, ніж навчати.

6.     Школа не має права вимагати, щоб під час вступу до першого класу дитина вже вміла читати і писати друкованими літерами Безперечно, це полегшує життя вчителеві, але — не учневі. Готувати дітей школи, безумовно, варто. Але готовність до школи не передбачає вміння читати і писати. Перш за все йдеться про фізич­ну, фізіологічну і психологічну готовність, розвиток мовлення, моторики, зорового сприйняття дитини, формування меха­нізмів організації діяльності, тобто готов­ність навчатися і здатність витримувати навчальне навантаження.

СТРАХ ДРУГИЙ:

                    ЧИ НЕ СПІЗНИМОСЯ ДО ПЕРШОГО КЛАСУ?

       Щоб не виникало сумнівів стосовно того, чи не зарано (не запізно) дитині до школи, слід передусім оцінити готовність малюка до навчання (можна звернутися до психолога). Комусь можна починати вчитися вже в 6 ро­ків, а комусь краще почекати до 7 років.

       Потрібно, щоб школа вабила малюка своєю головною діяльністю — навчанням, щоб його цікавила не зовнішня атрибутика шкільного життя і не перспектива змінити обстановку, а насамперед можливість чо­гось навчитися.

СТРАХ ТРЕТІЙ:

                 ВИБІР ШКОЛИ І ПРОГРАМИ НАВЧАННЯ

       «Усе краще — дітям!» — це девіз біль­шості батьків. Кращою має бути і школа, і на­вчальна програма. Зважаючи на досвід бага­тьох батьків, можна стверджувати таке:

·           краща школа — це та школа, де дітей не ділять на «сильних» і «слабких», де не «вбивають» знання, а вчать думати;

·           краща програма — та, що не позбавляє дитину бажання вчитися і не шкодить її здоров'ю;

·           якщо школа висуває такі вимоги, з якими, на думку батьків, дитина не впорається, не варто йти до цієї школи.

       Щоб не помилитися у виборі школи, бать­кам необхідно:

1.     Дізнатися якомога більше про:

·           педагогічний колектив;

·           типи і види реалізованих навчальних програм;

·           особливості шкільного життя, режим за­нять, тижневе навантаження учнів;

·           особливості медичного обслуговування, харчування, відповідність школи до ви­мог техніки безпеки і санітарних норм;

·           технічне та методичне оснащення на­вчальних класів;

·           традиції школи, її випускників;

·           додаткові навчальні послуги;

·           ставлення до дітей;

·           стягнення з батьків оплати;

·           медичні протипоказання до занять інтен­сивною інтелектуальною працею за про­грамовим матеріалом підвищеного рівня складності тощо.

2.     Пройтися коридорами і послухати, як спілкуються вчителі з дітьми. Не шкодуй­те на це часу, краще зсередини вивчати життя навчального закладу

СТРАХ ЧЕТВЕРТИЙ:

                                           ВИБІР УЧИТЕЛЯ

        Недарма кажуть: «Обираючи дитині пер­шого вчителя, ти начебто обираєш їй долю». Це вислів правильний хоча б тому, що в цьо­му віці вчитель для дитини часто перебуває на першому місці, тож для неї дуже важливі його турбота й увага.

        Першокласник має довіряти своєму вчи­телеві. Лише в цьому випадку він почувається у безпеці й упевнений у своїх силах, охоче спілкується з однолітками і дорослими, на­вчається з інтересом.

        Рецепт проти цього страху існує лише один: обираємо дитині не школу, а вчителя.

СТРАХ П'ЯТИЙ:

                           АДАПТАЦІЯ ДО ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ

       Щоб адаптація до навчання у школі мину­ла успішно, слід пам'ятати про таке:

1.     Не можна налаштовуватися на те, що по­переду — лише проблеми, передаючи в такий спосіб свої страхи перед школою дитині. Але водночас не можна недооці­нювати складність періоду адаптації до нових умов. Процес звикання до школи може тривати багато часу, аж до півроку, залежно від особливостей школяра, тому щоб він був успішним, потрібно дотриму­ватися трьох вимог: жорсткий режим дня, достатня рухова активність і спокійна доброзичлива обстановка в сім'ї.

2.     Не можна обмежувати дитину своєю ува­гою. За найменшої можливості більше.

СТРАХ ШОСТИЙ:

                             ХТО ПІКЛУВАТИМЕТЬСЯ?

       Він ще такий маленький, наш першокласник. Хто відведе його вранці за руку на заняття, допоможе переодягнутися, підбадьорить добрим словом? Хто зустріне після уроків, приведе додому, нагодує обідом?

       Якщо у Вас є родичи і близькі, готові взяти на себе турботи про маленького школяра — ці страхи не для вас. Але як бути тим, хто спо­дівається лише на свої сили?

1.    Перенесіть відпустку на вересень, щоб у найскладніший період адаптації до школи бути поруч із дитиною. За цей час ма­люк опанує найзручніший і безпечніший маршрут від домівки до школи, навчиться відчиняти вхідні двері, розігрівати собі обід, звикне до нового режиму дня. Якщо дитина все це робитиме самостійно під контролем дорослих, незабаром вона по­чуватиметься цілком самостійною. Крім того, першокласник має знати пра­вила безпеки: до кого він може звернутися чи зателефонувати, якщо виникла екстрена ситуація; не заходити в ліфт, не відчиняти дверей незнайомцям, користуватися побу­товим приладдям тощо.

2. Якщо відпустку взяти не вдалося, а у шко­лі немає групи продовженого дня (або ви не хочете, щоб дитина проводила там час після уроків), не потрібно впадати у від­чай. Напевно, у вашому будинку є люди похилого віку, які за невелику плату по­годяться піклуватися про дитину, зустрі­чаючи її зі школи і проводжаючи додо­му. А можливо, у вашому класі є батьки, які також опинилися в подібній ситуації, і з ними можна буде домовитися про чер­гування?

СТРАХ СЬОМИЙ:

                                ЩО БУДЕ ЗІ ЗДОРОВ'ЯМ?

       За ствердженнями медиків, унаслідок труднощів у період звикання, перенапру­ження організму до кінця першої чверті багато першокласників скаржаться на втому, нездужання, головні болі, нервове напруження, порушення сну. Деякі стають плаксивими, примхливими, агресивними. Якщо до того ж у дитини в дошкільний період були виявленні хронічні захворювання, усе це може при­звести до втрати працездатності, швидкої втомлюваності й відставання у навчанні.

       Про що слід пам'ятати?

1.      У період адаптації слід бути особливо дбайливими й спробувати знизити психологічне навантаження. Жодних докорів, невдоволення результатами! Ласкаве слово, похвала, чуйність, увага — краща підтримка для маленько­го учня, що надасть змогу зберегти його здоров'я.

2.      Необхідно упорядкувати режим дня. Ніч­ний сон має бути тривалим — не мен­ше ніж 10 годин, денний сон також обов’язковий — 1,5 години.

3.      Домашні заняття не мають тривати го­динами, а тим більше їх не варто вико­нувати «за один присід». Бажано робити 10-15-хвилинні перерви для відпочин­ку після виконання кожного завдання з певного предмета. Якщо ви вирішили контролювати виконання завдання, після свого повернення з роботи, то потрібно бути готовим, що гарних результатів це не матиме. Як правило, після 19-ї годи­ни працездатність дитини знижується, вона стає неуважною і розсіяною. (До речі, письмові домашні завдання у 1-му класі не задають, і батьки мають знати про це.)

4.      Якщо дитина фізично ослаблена і має проблеми зі здоров'ям, імовірно, з додат­ковим навчанням у музичній і художній школі не варто квапитися. З іншого боку, помірні заняття плаванням, гімнасти­кою, бігом, зимовими видами спорту під час першого року навчання допоможуть зміцнити здоров’я.

5.      Не можна забувати про повноцінне зба­лансоване харчування. Тож не забувайте пропонувати школяреві сніданок, навіть, якщо він категорично відмовляється від їжі вранці. Умовте дитину, щоб вона хоча б випила склянку соку чи з’їла яблуко.

6.      Прогулянки, фізичні вправи, ігри на свіжо­му повітрі мають бути обов'язковими. Та­кий активний відпочинок буде значно ко­риснішим, ніж лежання перед телевізором.

7.      Варто уважно ставитися до скарг дити­ни на нездужання, втому, головний біль, безсоння тощо. Як правило, це об'єктивні показники того, що дитина зазнає трудно­щів у навчанні.

СТРАХ ВОСЬМИЙ:

                ЧИ ЗАЛИШИТЬСЯ ЧАС «НА ДИТИНСТВО»?

       Хоча ми й говоримо нашим першоклас­никам «ти вже дорослий», не можна забувати про те, що насправді вони є і довго ще бу­дуть дітьми, які живуть у світі ігор і дитячих фантазій. Якщо відібрати у маленьких учнів час на гру для додаткових занять (щоб кра­ще вчилися), не дозволяти бавитися улюб­леними іграшками, спілкуватися з друзями, то незабаром ви помітите, що результати погіршилися. Дитина має гратися, у неї має бути вільний час на спілкування з друзями і з іграшками. У цьому і полягає збережен­ня дитинства: чим більше діти граються, тим успішніше вчаться в школі.

       Чи залишиться у першокласника час на дитячі ігри, відвідування цікавого гуртка чи спортивної секції, поїздки в гості, зале­жить лише від того, чи правильно організо­вано його день, наскільки уважно ставляться батьки до його теперішніх інтересів.

       Переступаючи поріг, за яким чекає новий шкільний світ, малюк має бути впевненим, що він не залишиться з ним сам на сам. Він має відчувати: його люблять, йому готові до­помогти, його готові підтримати в будь-якій ситуації.

Цікаві завдання для підготовки дитини до школи

Ми підготували завдання та ігри для підготовки дітей до школи, які допоможуть розвинути логічне мислення, мовлення, математичні навички та соціальну адаптацію. Вони спрямовані на те, щоб дитина не тільки навчилася основам, але й отримала задоволення від самого процесу підготовки. З їхньою допомогою ваша дитина легко адаптується до шкільного середовища та буде готова до нових викликів, які чекають на неї в першому класі.

1. Мовні завдання

• Складання речень: Дайте дитині набір слів і попросіть скласти з них речення.

• Опис малюнка: Попросіть дитину описати зображення на картинці.

• Гра в рими: Придумайте слово, а дитина повинна знайти риму до нього.

• Читання коротких текстів: Нехай дитина читає короткі казки або вірші, після чого обговоріть прочитане.

• Словниковий запас: Використовуйте нові слова в повсякденному спілкуванні і пояснюйте їх значення.

2. Математичні завдання

• Лічба предметів: Попросіть дитину порахувати іграшки, фрукти чи інші предмети.

• Прості арифметичні приклади: Наприклад, 2+3, 4-1.

• Розпізнавання форм: Використовуйте іграшки різної форми і попросіть дитину їх класифікувати.

• Гра з годинником: Навчіть дитину визначати час на годиннику.

• Порівняння чисел: Запропонуйте порівняти, яке число більше або менше.

3. Логічні завдання для підготовки до школи

• Головоломки: Вибирайте прості пазли, щоб дитина вчилася мислити логічно.

• Завдання на пошук відмінностей: Використовуйте картинки з маленькими відмінностями.

• Сортування предметів: Наприклад, за кольором, розміром або формою.

• Логічні ряди: Продовжте ряд картинок або цифр за заданим правилом.

• Задачі на просторове мислення: Грайте в складання фігур з блоків або конструктора.

4. Соціальні та емоційні завдання

• Рольові ігри: Імітуйте шкільні ситуації, наприклад, як вести себе на уроці.

• Ігри на співпрацю: Запропонуйте дитині пограти в гру з іншими дітьми, де потрібно працювати разом.

• Емоційний щоденник: Ведення щоденника, де дитина записує або малює свої емоції.

• Вирішення конфліктів: Придумайте разом з дитиною, як вирішити уявний конфлікт з другом.

• Вивчення правил поведінки: Розглядайте ситуації та обговорюйте правильну поведінку.

5. Фізичні завдання

• Гра в рухливі ігри: Наприклад, “хованки” або “лови”.

• Вправи на дрібну моторику: Ліплення з пластиліну, вирізання фігур з паперу.

• Завдання на координацію: Кидання м’яча в ціль.

• Танці під музику: Це допомагає розвивати ритм і координацію рухів.

• Прості спортивні вправи: Розтяжка, присідання, біг на місці.

6. Інтерактивні завдання

• Використання освітніх додатків: Навчальні програми, які допомагають розвивати різні навички.

• Онлайн-ігри на розвиток пам’яті: Наприклад, меморі-ігри.

• Аудіокниги та інтерактивні казки: Слухання та обговорення почутого.

• Навчання з відео: Освітні відео про природу, науку чи мистецтво.

• Інтерактивні карти та географія: Вивчайте основи географії, граючи з інтерактивними картами, де потрібно знайти і позначити певні місця.

7. Завдання на розвиток творчих здібностей

• Малювання: Тематичні малюнки або малювання на задану тему.

• Виготовлення виробів: Створення аплікацій, ляльок з паперу.

• Творче письмо: Придумування коротких історій на задану тему.

• Віршування: Придумування простих віршів або пісень.

• Театральні ігри: Імпровізація та розігрування сценок.

8. Завдання на розвиток уваги та пам’яті

• Повторення послідовностей: Попросіть дитину запам’ятати і повторити послідовність рухів або слів.

• Гра “Що змінилося?”: Показуйте дитині ряд предметів, а потім міняйте щось і попросіть визначити зміни.

• Ігри на концентрацію: Наприклад, збирання мозаїки або сортування дрібних предметів.

• Мнемонічні ігри: Використовуйте рими чи асоціації для запам’ятовування інформації.

• Запам’ятовування картинок: Показуйте дитині картинку на кілька секунд, а потім попросіть описати, що вона запам’ятала.

9. Завдання на розвиток мовлення та культури мовлення

• Читання вголос: Розвиток дикції та культури мовлення.

• Обговорення прочитаного: Після читання книги обговоріть її з дитиною, запитайте про її думки.

• Ігри зі словами: Наприклад, складання нових слів із букв.

• Побудова діалогів: Придумайте разом з дитиною діалог між двома персонажами.

• Гра “Що було далі?”: Придумуйте продовження історії разом з дитиною.

10. Завдання на розвиток самостійності та відповідальності

• Самостійне виконання завдань: Давайте дитині завдання, які вона може виконати без вашої допомоги.

• Домашні обов’язки: Включайте дитину в прості домашні справи, наприклад, складання іграшок.

• Планування дня: Вчіть дитину планувати свій день, визначати, що і коли вона буде робити.

• Ведення щоденника: Заохочуйте дитину записувати свої думки або малювати в щоденнику.

• Гра в магазин: Імітуйте ситуації з покупками, де дитина вчиться самостійно приймати рішення та брати на себе відповідальність.

Ці задачі допоможуть дитині всебічно підготуватися до школи, розвиваючи необхідні навички у захопливій та доступній формі.

Секрети успішної підготовки дитини до школи

Визначальним чинником готовності дитини до школи є не зна­ння нею «на зубок» усієї абетки чи вміння віртуозно рахувати, як традиційно вважає більшість батьків, а здатність дитини бути само­стійною, комунікабельною, легко сприймати й успішно засвоювати нову інформацію.

Запорука успішного навчання у школі – це пере­дусім допитливість і цікавість до всього нового. А отже, батьки мають дитині у цьому всіляко сприяти й заохочувати її.

Про що слід потурбуватися батькам?

Турбота батьків насамперед має проявлятися в зміцненні здо­ров’я дитини. Плавання, прогулянки та ігри на свіжому повітрі, ка­тання на велосипеді, на роликах тощо – усі ці заняття розвиватимуть органи дихання та зміцнюватимуть м’язи дитини. Фізична та фізіо­логічна готовність до навчання у школі – це неабияк важливо.

Утім батькам не слід забувати і про розвиток у дитини навичок самообслуговування. Зокрема, необхідно потренувати її у вдяган­ні шкільної форми, застібанні ґудзиків, зав’язуванні шарфа, шнурівок тощо. Також дитина має вміти самостійно користуватися носович­ком, гребінцем, доглядати за взуттям. Варто спільно затвердити вдома нове гасло: «Кожній речі – своє місце!».

Важливо, щоб дитина розвивала в собі вольові якості. Для цього її слід привчати кожну розпочату справу доводити до кінця. Проте справу варто давати посильну, враховуючи вікові особливості дитини, а не лише бажання та вимоги батьків.

Найважливішим способом розвитку зв’язного мовлення, мислення, уваги, пам’яті, уяви є читання дитині книжок. Читати або розповідати дошкільникам казки й оповідання треба не менше ніж півгодини на день. Обов’язково слід запитувати дитину про її враження від почутого, ставлення до персонажів та описаних подій тощо.

Не менш корисними видами діяль­ності є малювання, ліплення, конструювання, що стимулюють розвиток фанта­зії, уяви, кмітливості. Не слід забувати й про формування в дитини початкових природничих знань. Разом з нею можна, наприклад, виростити на підвіконні зелену цибулю або кріп і навчити правиль­но за ними доглядати.

Послаблене здоров’я – не перешкода навчанню

Трапляється, що дитина самостійна, комунікабельна, здібна до навчання, проте здоров’я у неї дуже слабке або ж є хронічні хвороби. Це може істотно завадити відвідуванню нею школи. За цих обставин набуває поширення практика домашнього навчання. Діти із сер­йозно ослабленим здоров’ям, отримавши довідку від лікаря, можуть бути зараховані до школи, але перші півроку чи рік займатися вдо­ма. Учитель зі школи приходить до дитини додому і проводить з нею уроки індивідуально. Коли ж здоров’я дитини поліпшується, вона починає відвідувати школу разом з іншими дітьми.

Якщо в дитини є особливі проблеми, пов’язані з послабленим зором, слухом, серйозні логопедичні проблеми, порушення мотори­ки, потрібна консультація спеціаліста. Він допоможе батькам визна­читися зі строками вступу їхньої дитини до школи та правильно об­рати навчальний заклад.

Умови успішного навчання дитини

Кожна дитина має вроджену потребу в новій інформації, інши­ми словами – до пізнання. Це зазвичай проявляється в допитливос­ті дітей, їхній зацікавленості, прагненні й бажанні повсякчас пізна­вати щось нове.

• Стимулюємо допитливість. Щира дитяча допитливість, зацікавленість у пізнанні нового – це основа легкого й успішного навчання дитини. Тому відмахува­тися від дитячих запитань означає придушувати «допитливість розуму» дитини, а отже, її потяг до знань і бажання вчитися. І в ре­зультаті діти, на чиї запитання батьки свого часу не відповідали, по­чинають потроху відставати в навчанні. Тим паче, коли їхню допит­ливість, особливо ту, що, на думку дорослих, не стосується шкільних знань, так і продовжують придушувати.

• Навчаємося граючись. У процесі підготовки до школи батьки мають включати еле­менти навчання в усі можливі ігри дитини. Це неодмінно сприяти­ме пробудженню й закріпленню інтересу до навчання. На веселу гру цілком можна перетворити й виконання в майбутньому шкільних домашніх завдань. До речі, засвоюючи знання в цікавій ігровій формі, дитина отримує задоволення від навчання. Воно виникає і закріплюється, так би мовити, на рівні безумовних рефлексів. І що важливо, ди­тина отримує задоволення не так від одержання знань, як від мож­ливості активно застосовувати їх у реальному житті. Тож, аби під­тримувати й посилювати в дитини потяг до навчання упродовж усіх шкільних років, дорослі мають щоразу акцентувати її увагу на тому, як ті чи інші знання можна застосовувати в реальних умовах життя.

• Спонукаємо користуватися знаннями. Якщо дитина відчуває, що отримані нею знання не «лежать мертвим вантажем», а їх постійно можна застосовувати на практи­ці – це мотивує її отримувати нові й нові корисні знання. Батьки, у свою чергу, мають заохочувати дитину до цього – закріплювати отриману нову інформацію грою в пошук можливостей її застосу­вання. Наприклад, можна наочно довести дитині, що вітер буває різної сили та напрямку. Для цього слід зробити разом з нею вітрячок і флюгер, яскраво прикрасити їх та простежити за швидкістю і на­прямком їхніх обертань у різний час. Важливо спонукати дитину самостійно зробити відповідні висновки. Така робота з дитиною одночасно розвиватиме в дитини дрібну моторику, мовлення, логічне мислення, кмітливість, естетичний смак, а ще – подарує позитивний настрій від спільної цікавої роботи з батьками.

• Отже, головна умова успішного навчання – не формувати в ди­тини потребу у вивченні будь-чого «від А до Я», а розвивати так зва­ний «допитливий розум». Тож найперше завдання до­шкільного закладу і батьків – постійно підживлювати й підтриму­вати дитячу допитливість. 

Готовність дитини до школи: Основні аспекти та поради для батьків

Коли та як підготувати дитину до школи

• Роль підготовки: Дошкільна підготовка це важливий етап у житті кожної дитини, який закладає фундамент для її подальшого навчання та розвитку. Малюк, який добре підготовлений до школи, легше адаптується до нових умов, швидше освоює навчальну програму та почувається впевнено серед однолітків. Підготовка не обмежується лише навчанням читання, письма та математики, вона також включає розвиток емоційної стійкості, соціальних навичок і самостійності. Цей комплексний підхід допомагає уникнути стресу та розчарувань у перші місяці навчання, роблячи шкільний досвід позитивним та мотивуючим.

• Коли починати підготовку: Підготовка повинна починатися задовго до першого навчального дня. Оптимальний вік — це 4-5 років. У цьому віці дитина вже досить зріла, щоб засвоювати нові знання і навички, але все ще має достатньо часу для того, щоб поступово звикнути до нових вимог. Важливо, щоб підготовка була систематичною і поступовою, без надмірного тиску. Початковий етап може включати прості інтерактивні завдання, ігри для розвитку дрібної моторики та логічного мислення. Згодом можна додавати більш складні задачі, що стосуються основ письма, читання та математичних навичок.

Завдяки цьому поступовому підходу, дитина входить у шкільне середовище з відчуттям впевненості та готовності до нових викликів, що суттєво полегшує її адаптацію.

Що означає готовність дитини до школи і як її досягти?

Це комплексний показник, який охоплює різні аспекти розвитку, адже важливо, щоб малюк не тільки мав базові знання, але й міг адаптуватися до нового середовища та взаємодіяти з іншими.
Досягти цього можна за допомогою цілеспрямованої підготовки, яка включає розвиваючі ігри, спеціальні вправи та постійну підтримку батьків. У цьому розділі ми детально розглянемо, що означає бути готовим до школи та як допомогти дитині успішно пройти цей етап.

Інтелектуальна готовність дитини до школи

Підготовка повинна починатися з розвитку інтелектуальних здібностей, що є основою успішного навчання. Одним із ключових аспектів є розвиток мовних навичок, письма та читання. Важливо, щоб дитина володіла базовим словниковим запасом, могла зв’язно висловлювати свої думки, розуміла прості. Для цього можна використовувати інтерактивні вправи, що стимулюють мовну активність. Наприклад, ігри на розвиток фонематичного слуху, де дитина вчиться розпізнавати звуки в словах, а також завдання на складання речень або опис картинок.

Наступним важливим елементом є математика для дошкільнят. Навчання рахунку, розпізнаванню чисел та виконанню простих арифметичних дій допомагає закласти основу для подальшого вивчення математики у школі. Ви можете використовувати ігри з цифрами, задачі на сортування предметів за кольором, розміром або формою, а також прості математичні головоломки. Це не тільки розвиває логічне мислення, але й робить процес навчання цікавим і захопливим.

Ігри та інтерактивні завдання для розвитку мислення та уваги також є важливими складовими інтелектуальної підготовки. Сюди входять завдання на концентрацію уваги, розвиток пам’яті, розпізнавання закономірностей та логічне мислення. Наприклад, головоломки, завдання на пошук відмінностей, ігри на складання пазлів або серії картинок сприяють розвитку цих навичок.

Для підтримки інтелектуальної підготовки, можна використовувати різноманітну канцелярію, яка допоможе розвивати необхідні навички. Наприклад, для розвитку мовних навичок і письма рекомендується використовувати зошити з лінійками та в клітинку, кольорові олівці для виділення ключових слів, спеціальні прописи для тренування почерку, а також навчальні картки зі словами і малюнками.

Психологічна та соціальна готовність дитини до школи

Дитина повинна бути готова до нової ролі школяра, що включає адаптацію до нових соціальних умов, вміння співпрацювати з однолітками та вчителем, а також розвиток емоційної стійкості. Один із способів підготувати дитину до цих змін — грати з нею в рольові ігри, де вона може виступати в ролі школяра. Це допоможе їй зрозуміти, чого очікувати від шкільного життя та зменшити тривожність перед невідомим.

Важливо також звертати увагу на зменшення тривожності та страху перед школою. Це можна досягти шляхом розмов з дитиною про її очікування, підтримки та підбадьорення. Батькам варто пояснити, що невдачі — це нормально, і що завжди можна звернутися за допомогою до дорослих. Налагодження довірливих відносин між дитиною та вчителем також сприятиме зменшенню стресу і полегшенню адаптації.

Фізична готовність дитини до школи

Не можна забувати про фізичну підготовку дитини до школи. Один із ключових аспектів — це адаптація до нового режиму дня. Важливо почати змінювати режим сну та харчування заздалегідь, щоб до початку навчання організм звик до нового графіка. Наприклад, варто поступово переводити дитину на більш ранній час підйому та сну, що допоможе зменшити стрес у перші тижні навчання.

Для нового режиму харчування радимо підібрати дитині ланчбокси. Вони зручні тим, що дозволяють батькам підготувати збалансовані та корисні перекуси, які дитина зможе взяти з собою до школи. Ланчбокс допомагає підтримувати режим харчування, що важливо для підтримки енергії та концентрації протягом навчального дня. Крім того, це дає можливість контролювати якість і свіжість їжі, що особливо важливо для збереження здоров’я.

Фізична активність також грає важливу роль у збереженні здоров’я та енергії дитини. Регулярні заняття спортом, прогулянки на свіжому повітрі, ігри на рухливість та координацію сприяють загальному фізичному розвитку дитини, що допоможе їй легше переносити фізичне навантаження під час навчання. Щоб забезпечити дитину необхідним під час фізичної активності, варто придбати пляшку для води. Це дозволить дитині залишатися гідратованою протягом дня, що особливо важливо під час активних ігор або спортивних занять.

Також не забувайте про сумку для взуття, яка стане у нагоді для зручного та гігієнічного зберігання змінного взуття. Це не тільки допоможе дитині підтримувати чистоту в класі, але й полегшить організацію її речей, сприяючи розвитку відповідальності та самостійності.