8 клас історія України

Тема: Походи козаків першої чверті ХVII століття. Петро Конашевич Сагайдачний.

Мета: розглянути напрями морських походів козаків; охарактеризувати діяльність гетьмана П. -К. Сагайдачного; визначити наслідки участі козацтва в Хотинській війні; розвивати вміння працювати з різними джерелами інформації, узагальнювати матеріал; виховувати почуття поваги до історичного минулого.

Очікувальні результати:

опрацювавши цей матеріал, учні зможуть:

· характеризувати діяльність гетьмана П. -К. Сагайдачного;

· встановити взаємозв'язки між причинами та наслідками морських походів козаків та їх участь в Хотинській війні;

· застосовувати набуті знання при роботі з картою;

· набути навички толерантного спілкування та співпраці на уроці.

Обладнання: підручник «Історія України. 8 клас» В.С.Власов, атласи, ілюстрації, роздатковий матеріал, відеоматеріали.

Тип уроку: урок-інтелектуальна гра

Основні дати: перша чверть ХVІІ ст. - «доба героїчних походів» українського козацтва; 1616р. – узяття козаками фортеці Кафи; 1618р. – похід козаків на чолі з П. -К. Сагайдачним на Москву; 1621р. – хотинська війна.

Хід уроку.

Організація класу

Об’єднання учнів у дві команди (курені)

Актуалізація опорних знань учнів.

1) Вікторина

1. Курінь

2. Курінь

1. У перекладі з тюркської: вільна озброєна людина - …

2. Назвіть одну з причин виникнення козацтва.

3. Господарська діяльність козаків - …

4. Рік будівництва першої Запорозької Січі - …

5. Козацьке військо - …

6. Посадова особа на січі, мав вищу військово-адміністративну владу - …

7. Вів військову канцелярію - …

8. Символи, відзнаки влади у козаків - …

9. В якому році польським королем вперше взято на службу 300 козаків?

10. Запорожець, що став молдавським господарем - …

1. Територія за Дніпровими порогами - …

2. Назвіть одну з причин виникнення козацтва.

3. Поселення козаків, хутір з декількох хат - ….

4. Засновник першої Запорозької Січі - …

5. Помешкання, де жили козаки і військовий загін козаків - …

6 Уся повнота влади в Запорозькій Січі належала -. …

7. Одна з найвищих посадових осіб на Січі, у мирний час стежив за дотриманням порядку на Січі, у воєнний час – у таборі - …

8. Найважливіша ознака влади кошового отамана - …

9. В якому році 500 козаків внесено до реєстру та надано певні права та привілеї?

10. Очолив козацьке повстання 1595-1596 рр.- …

2) Конкурс «Знавці козацького бойового мистецтва».

Картки з запитаннями:

Ø Розвідувальна система.

Ø Сигнальна система.

Ø Козацька «холодна зброя»

Ø Вогнепальна зброя

Ø III. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

Робота з ілюстраціями і документом

Картина «Ординці женуть полонених» (1 курінь) та українська народна пісня «За річкою вогні горять»(2 курінь).

За річкою вогні горять, Коло шиї аркан в'ється,

Там татари полон ділять. І по ногах ланцюг б'ється.

Село наше запалили А я, бідний, з діточками

І багатство розграбили, Піду лісом, стежечками.

Стару неньку зарубали, Нехай йому із водою...

А миленьку в полон взяли. Ось-ось чайка наді мною.

А в долині бубни гудуть,

Бо на заріз людей ведуть:

Завдання

На основі наведених історичних джерел визначте, які наслідки мала для українців турецько-татарська агресія?

Турецько-татарські напади на Україну

► Знищення й спустошення українських земель.

► Пограбування й спалення українських міст та сіл.

► Захоплювали в полон українських чоловіки), жінок, хлопчиків та дівчат, які потрапляли в рабство; полонених називали ясир.

► Чоловіки ставали веслярами на турецьких галерах-каторгах, жінки та дів­чата потрапляли до гаремів, хлопчиків віддавали до султанської гвардії, де з них виховували вірних захисників султанського престолу — яничар.

► Всіх, хто чинив опір, убивали

Розповідь учителя

З появою Запорозької Січі боротьба проти турків та татар набирала дедалі запеклішого характеру. Починаючи з кінця XVI ст., козаки здійсню­вали постійні напади на володіння Туреччини та Кримського ханства.

У відповідь на татарські вторгнення запорожці нищили татарські кочові стійбища. Вони руйнували татарські й турецькі фортеці, знищу­вали їхні гарнізони, здійснювали проти них морські походи. Найбільш вдалими були походи на початку XVII ст. Цей період в історії козацтва назвали «доба героїчних походів». Найбільш вдалими були:

Дата

Результати і наслідки походів

1600 р.

Напад на порт Варна: козаки взяли 10 турецьких галер з усіма припасами, звільнили полонених і вивезли 180 тис. золотих

1602 р.

Похід на Кілію: козаки на 30 чайках і відбитих у турків галерах розбили турецьку ескадру

1608 р.

Похід на Кримське ханство: узяли Перекоп, зруйнували його фортецю

1609 р.

Похід на Ізмаїл, Кілію, Білгород: на 16 чайках увійшли до гирла Дунаю, спалили ці фортеці

1614 р.

Походи на Трапезунд і Синоп: двічі перепливали Чорне море і штурмували прибережні фортеці

1615 р.

Напад на Константинополь: козаки на 80 чайках напали на околиці турецької столиці, спалили гавань. Коли ж турецький флот наздогнав козаків у гирлі Дунаю, вони, оволодівши турецькими кораблями, спалили їх поблизу Очакова.

1616 р.

Похід на Кафу (невільничий ринок у Криму): козаки знищили 14 тисяч турецьких воїнів, потопили турецькі кораблі, звільнили багато полонених.

1620 р.

Похід на Стамбул на 200 човнах: спустошили околиці столиці, потім узяли і спалили Варну. Туреччина оголосила війну Речі Посполитій

Козаки вирушали у морські походи проти турок та татар, щоб здобути здобич, визволити з рабства своїх побратимів та інших не­вільників. Ці походи тримали Османську імперію в постійному напру­женні, виснажували її військові сили, перешкоджали здійсненню її аг­ресивних планів щодо інших країн.

Конкурс отаманів

1. Військова тактика козаків.

2. Підводні човни козаків - міф, чи реальність.

Петро Конашевич-Сагайдачний

Робота з історичними текстами

Документ 1. Зі спогадів сучасників

«Змалку привчився натягати лук, зброї та коня з рук не випускати.., легко переносити всяку тяготу, голод, труд; не боятися ворога і в небез­пеці проявляти мужність... І взагалі, то був чоловік великого духу, що шукав небезпеки, легковажив життям, у бій ішов перший, відходив останній...»

Документ 2. І. Крип'якевич про П. Сагайдачного

«Він був відважний вояк і добрий вождь. Не шкодував він життя, сам шукав небезпеки, перший ішов у бій, відступав останній, в поході був обережний і насторожений. Від козаків він вимагав послуху й дисциплі­ни, за всякі провини карав гостро. Він знав, що тільки в трудах і небез­пеках можна виробити добре військо. Щороку Сагайдачний водив коза­ків на Чорне море проти турків та татар... Під Сагайдачним козаки підучилися добре воєнного ремесла і здобули собі велику славу в усьому світі».

Документ 3. О. Д. Бойко про Сагайдачного

«У гетьманській діяльності керувався прагматизмом, тверезим розрахунком, твердістю і водночас схильністю до компромісів». Всі проблеми з польським урядом намагався вирішувати мирним шляхом.

Документ 4

«Він сам з усім козацьким військом записався в члени Київського братства і помагав по різних містах утримувати школи, а в Києві засну­вав школу. Він знав, що народ повинен мати багато вчених, освічених людей, щоб уміти оборонятися перед ворожими напастями на віру і на­род. Бачив, яке вбоге і темне тоді було українське духовенство, що не мало свого верховного пастиря. Тому в 1620 р., коли через Київ переїз­див єрусалимський православний патріарх Феофан, Сагайдачний по­просив Його висвятити українському народу митрополита й єпископів, щоб наглядали над священиками та щоб стерегли й обороняли віру». Православним митрополитом став І . Борецький. ( Гриценко І. С., Карабанов М. М, Лотоцький А. Л. Гомін віків. — К.: Проза, 1994. — С. 72).

Документ 5. М. Грушевський про П. Сагайдачного

Сагайдачний був проворний, діяльний, в таборі сторожкий, мало спав і не пиячив... на нарадах був обережний і в усяких розмовах маломовний; супроти козацького своєвільства бував дуже суворий і карав смертю за провини.

...В сучаснім громадянстві славили Сагайдачного як дуже розважного, глибокого політика, що вмів поставити козаччину на службі загальнонародним справам і зробив з війська козацького опору національного українського життя. Те, що тільки накльовувалося за часів Лободи й Наливайка, з далеко більшою свідомістю й виразністю здійснив Сагайдачний і відкрив тим нову добу в історії українського життя (Грушевський М. Ілюстрована історія України. — К.: Наукова думка, 1992. — С. 243-244).

Документ 6.О. Субтельний про П. Сагайдачного

Переконаний у тому, що козаки все ще поступаються силою Речі Посполитій, він зробив примирення з поляками наріжним каменем своєї політики. Він збирав і водив великі козацькі сили на підтримку поляків у безперервних війнах з Москвою та Оттоманською імперією. Прихильник суворої дисципліни, Сагайдачний поклав край бунтівній владі козаків, змусивши їх визнати його зверхність. Він дивився на козаків не лише під кутом зору їхніх особливих станових інтересів, а й як на потенційних рушіїв українського суспільства в цілому. Саме він об’єднав військову силу козацтва з політично слабкою церковною та культурною верхівкою України (Субтельний О. Україна. Історія. — К. : Либідь, 1991. — С. 108).

Документ 7. З «Історії Хотинської війни» Я. Собеського

Скільки очолював Сагайдачний запорозьке військо, всюди був овіяний славою подвигів на суходолі й на морі та мав незмінне щастя. Кілька разів погромив татар у степах перекопських і навів страх на Крим. Не менше уславили його морські походи — зруйнував кілька великих турецьких міст у Європі та Азії, попалив околиці Константинополя. Узагалі був це чоловік великого духу, що сам шукав небезпеки, легковажив життям, у битві проворний, діяльний, у таборі сторожкий, мало спав і не пиячив, на нарадах був обережний і в усяких розмовах неговіркий.

Завдання для учнів

«tabula rasa» (Після характеристики певного пункту, він стирається і так до «чистої дошки»)

1. Риси характеру Сагайдачного.

2. Військова діяльність П.Сагайдачного.

3. Політична діяльність і дипломатичний хист.

4. Культурно-освітня діяльність.

5. Підтримку православної церкви.

Петро Конашевич Сагайдачний

(Історична довідка)

• Походив зі шляхетського роду з-під Самбора в Галичині, навчався в Острозькій академії, згодом подався в козаки, де його обрали геть­маном

• Своє прізвисько Сагайдачний отримав від слова «сагайдак» (колчан для стріл), бо вмів добре стріляти з лука.

• Захоплювався військовою справою; очолював походи запорожців на турецьку фортецю Варну (1605), на Кафу (1606), в Росію (1617), в Ту­реччину (1621), під час яких здобув славу полководця.

• Всі проблеми з польським урядом намагався вирішувати мирним шляхом.

• Брав участь у Хотинській війні на боці Польщі.

• Дбав про культурне піднесення України.

Московський похід (Робота з підручником).

Гра «три речення».

Передати зміст прочитаного трьома реченнями (письмово).

Перегляд відео

Хотинська війна

Робота з хронологічною таблицею

Користуючись хронологічною таблицею виконайте завдання:

Хотинська війна

Дата

Подія

Наслідки

1

2

3

Вересень 1620р.

Битва під Цецорою

Польські війська були вщент роз­громлені турецькою армією

Квітень 1621р.

Похід Османа П Із 150-тисячною армією проти Речі Посполитої. До ньо­го приєднується 60-ти-сячна кримська орла

Польський уряд звертається до ук­раїнських козаків із закликом узяти участь у війні проти Туреччини, обіцяючи їм розширити права і привілеї

15- 17 червня 1621 р.

Козацька рада в урочищі Суха Діброва на Черка­щині

Прийнято рішення про негайний виступ козацького війська у похід проти Туреччини

Червень -1621 р. .

Делегація у Варшаву на чолі з П. Сагайдачним

Узгодження умов козацької допо­моги

Серпень 1621-р,

Обрання гетьманом Петра Сагайдачного

Прийнято рішення про з'єднання козацького війська з польським

24 серпня 1621р.

З'єднання козацького

І польського військ

Початок спільних лій проти турків та татар

2 вересня — 3 жовтня

І621 року

Хотинська битва

Перемога українсько-польських військ. Вирішальну роль у перемозі відіграло українське козацтво

9 жовтня

Хотинський мир

Закінчення війни

Завдання

1. Між якими державами велася Хотинська війна?

2. На чиєму боці виступило українське козацтво і чому?

3. На чиї плечі ліг основний тягар війни?

4. Чому перемога під Хотином принесла козацтву славу рятівника християнської цивілізації?

За мирною угодою сторони домовлялися про відновлення дипломатичних зв'язків. Кордон між Річчю Посполитою та Османською імперією встановили по річці Дністер; Османській імперії та Кримському ханству заборонялось здійснювати набіги на українські та польські землі; запорожцям заборонялось здійснювати походи на Крим і Османську імперію.

За битву під Хотином польським королевичем Владиславом Сагайдачному подарований іменний меч з написом «ВЛАДИСЛАВ Конашевичу Кошовому під Хотином проти Османів»

До Києва Петро Сагайдачний повернувся в супроводі королівського лікаря у кареті, що її подарував Сигізмунд III. Гетьман оселився у власному будинку в Києві, призначивши наказним гетьманом Петра Жицького. Незважаючи на хворобу, гетьман продовжував займатись активною політичною діяльністю. У січні 1622 року Сагайдачний відмовив королівським комісарам у розгляді без скликання загальної козацької ради, вимоги про скорочення війська до 3 тисяч осіб. Наприкінці зими 1622 року до Варшави було надіслане козацьке посольство з вимогою до короля Речі Посполитої дотримуватись даних раніше обіцянок, проте особливих результатів досягнуто не було.

Наприкінці життя сприяв оновленню церков у Києві, будівництву нової у Флорівському монастирі, 15000 червоних золотих відправив Львівській братській школі.

За п'ять днів до смерті Сагайдачний склав заповіт, за яким відписав своє майно на освітні, благодійні та релігійні цілі, зокрема, Київському братству і Львівській братській школі, щоб на доходи від цього майна могли навчатись бідні діти.

10 квітня (20 квітня) 1622 року Петро Сагайдачний помер внаслідок ускладнень вогнепального поранення руки, яке отримав під час битви під Хотином

Нині Петру Сагайдачному споруджено пам’ятники, його ім’ям названо вулиці, морські судна, а ще в 1622 р. з’явилася книга Касіяна Саковича «Вірші на жалісний погреб знатного лицаря Петра Конашевича-Сагайдачного».

IІІ. Узагальнення та систематизація знань.

Доповніть текст, вибравши з наведених у дужках варіантів правиль­ну відповідь.

1) Скориставшись перебуванням у Києві в (1615, 1620, 1632) році

Єрусалимського патріарха Феофана, (Костянтин Острозький,

Вельямін Рутський, Петро Сагайдачний) домігся від нього ви­

свячення на православного митрополита Київського (Іова Бо­рецького, Єлисея Плетенеиького, Петра Могилу), а також

п'ятьох православних єпископів.

Відповідь: 1620, Петро Сагайдачний, Іов Борецький.

2) Вдалі поході козаків проти Туреччини на початку XVII ст. діста­ли назву доби («героїчних походів», «золотого спокою», «руїни»).

Козаки здійснювали морські походи проти турок на легких чов­нах (каюках, галерах, ладдях, чайках). Найбільшим невільничим

ринком у Криму було місто-фортеця (Кафа, Бахчисарай, Керч).

Ця могутня турецька фортеця була здобута козаками у (1606,

1616, 1620, 1621) році.

Відповідь: «героїчних походів», чайках, Кафа, 1616.

Підсумки гри.

V. Домашнє завдання

Матеріал підручника параграф 81, завдання на ст.81 (усно).

Додатки

Ø Розвідувальна система.

Створення розвідувальної системи було започатковано козаками у XVI ст. з метою попередження збройних нападів татар. Для цього вживали заходів щодо організації отримання відомостей про дії татарських загонів ще до моменту їх появи на кордонах Запорожжя.

Організація й загальне керівництво розвідувальною діяльністю здійснювалось на старшинській раді, на якій була присутня обмежена кількість козаків.

Для виконання завдань розвідки в Запорозькому війську були введені у XVII ст. посади товмачів (перекладачів). Відповідна мовна підготовка дозволяла товмачам переглядати майже всі іноземні документи, які надходили до Запорозької Січі, та виконувати розвідувальні завдання в іноземних державах.

У 1557 році князь Дмитро Вишневецький, намагаючись заручитися підтримкою московського царя Івана Грозного, відправив до нього «трьох язиків кримських». Так у московських літописах називали полонених татар, захоплених козаками під час вилазки в тил. Цей запис вважається першою згадкою про козацьких розвідників.

Як свідчать джерела, козаки нерідко не тільки брали «язиків», а й мали свою агентуру в тилу ворога.

Ø Сигнальна система.

Козацький сигнальний маяк — так звана фігура — це піраміда з про­смолених бочок. Вона була обов'язковою спорудою на кожному сторо­жовому пості. У разі небезпеки фігури підпалювали, і в небо здіймалася чорна смоляна кіптява, сповіщаючи про біду. У запорозькому війську були сторожова служба і дозор. Козацькі розвідувально-сторожові підрозділи розташовувалися в земляних або дерев'яних укріпленнях на кордонах українських земель. (Власов В. Історія України. Навчальний посібник. - К.-.А.С.К., 2000. - С. ЗО)

Ø Козацька «холодна зброя»

Зі зброї "рукопашного бою" для козака на першому місці була шабля. У запорожців шаблі використовувались не дуже криві і не довгі, але ж зате високого гатунку та вельми гострі: "Як рубне кого, то так надвоє і розсіче,- одна половина голови сюди, а друга туди". Руків'я шабель нерідко обкладалися лускатою шкірою морських риб і закінчувалися зображенням голівки якогось птаха чи звіра. Леза часто мали золоту насічку і вкладалися у дерев'яні, обтягнуті шкірою або дорогою цупкою тканиною з металевою обкладкою, піхви (від слова "пхати").

Шабля була настільки необхідною зброєю для козака, що в піснях козацьких вона завжди зветься "шаблею-сестрицею, ненькою-рідненькою, дружиною-панночкою молоденькою": "Ой, панночко наша шаблюко!/ З бусурманом зустрівалась, Не раз, не два цілувалась ".

Списи теж були у широкому вжитку козацтва. "Козакові без ратища, як дівчині без намиста" - говорили звичайно на Січі. Списи запорожці перейняли від татар, які ними користувалися ще з часів Тамерлана.

Окрім шабель та списів із ручної зброї козаки ще використовували келепи, або чекани: Ця зброя являла собою залізний молоток на дерев'яному держаку. Молоток на одному боці мав тупий обушок, а на другому – загострений кінець, руків'я з шкіряною петлею для руки. Ця зброя слугували для розбивання залізних панцирів, або як допоміжна ударна зброя.

Літописні свідчення вказують ще на вживання козаками бойових луків і стріл, що вкладувались у сагайдаки, на зразок татарських або турецьких. В козацьких віршах, які дійшли до наших днів, а також на народних картинах, лук і стріла являються необхідною деталлю озброєння запорожця:"Як натягну лук я, брязну тетивою,то мусить утікати хан кримський з ордою".

До всьго описаного козацького озброєння слід доповнити ще й кинджали, ножі, панцирі й кольчуги, які теж мали місце у військовому обладунку. Відносно використання козаками панцирів маються літописні свідчення від 1572 року, коли козацький отаман Сверговський, допомагаючи Івоні у здобутті молдовського престолу, озброїв своїх козаків для боротьби з турками і волохами "огнистым оружием и панцирями". Щодо кольчуг, то знаходження їх на місцях Запорозької Січі теж вказує на те, що вони використовувалися запорожцями як бойовий обладунок.

Для носіння пороху та куль у козаків використовувалися натруски, для патронів - лядунки, а для кременів особливі сумки. Окрім цього, для пороху пристосовували ріжки, виготовлені з коров'ячих або оленячих рогів.

Вся холодна зброя, якою користувалися козаки, в основному виготовлялася на Січі, де постійно мешкали вправні майстри-зброярі. Але ж власна ручна зброя не виключала й привізну. Надходила вона із Криму і Туреччини, завозилася із Західної Європи а також з Московщини. (http://www.bratkozak.com.ua)

Ø Вогнепальна зброя

Вогнепальна зброя також була поширеним типом зброї у козаків. В подальшому на озброєнні козаків перебували всі відомі в Європі типи вогнепальної зброї.: аркебузи, мушкети, гвинтівки, гаківниці тощо. Крім того, постійно ведучи боротьбу з Туреччиною, козаки могли на практиці знайомитись із досягненнями східного зброярства і запозичувати їх. У вогнепальній зброї козаків часто використовувались східні (іспано-мавританські) замки. А яничарки були одним із поширених типів рушниць. Але найбільше сприяло поширенню вогнепальної зброї серед козаків її масове виготовлення українськими ремісниками. Уже в 16 ст. вона виготовлялась навіть у невеликих містечках. (https://otkozachestvod.jimdo.com)

АРТИЛЕРІЯ (армата) – рід військ, вид вогнепальної зброї, який призначався для ураження противника та руйнування його оборонних споруд за допомогою вражаючих елементів великої ваги та розмірів (ядра, бомби тощо).

В 15 ст. в Україні вже почалося власне виготовлення гармат.

Перебували гармати і на озброєнні в козаків. Частина цих гармат була захоплена в татарських та турецьких містах. Інші потрапили до козаків після захоплення замків під час повстань, а деякі надавалися правителями тих держав, які бажали залучити запорожців на свою службу. Кількість гармат, які перебували в козацькому війську, не перевищувала 20–30 штук. А., яка використовувалась у козацькому війську, в переважній більшості була малокаліберною. Це пов'язано з тим, що козацьке військо відзначалося великою мобільністю і тому використовувало легкі гармати. Крім того, польський уряд намагався не озброювати козаків гарматами, а особливо гарматами великих калібрів

На Запорізькій Січі також була своя артилерія. Загальне керівництво січовою артилерією здійснював військовий обозний. Військовий пушкар під керівництвом обозного завідував усією січовою артилерією і розпоряджався в січовій пушкарні, де зберігалися запасні гармати та боєприпаси (порох, свинець, ядра). До складу артилерійських команд на Січі входили виборні підпушкарі та гармаші. Частина гармат розміщувалась на січових укріпленнях, для охорони яких вони призначалися, а інші супроводжували козацькі команди в походах. (https://otkozachestvod.jimdo.com)