Тема. Церковне життя. Освіта. Архітектура. Образотворче мистецтво другої половини XVII – першої половини XVIII ст.
Мета: визначити особливості розвитку української культури кінця XVII ст. – першої половини XVIIІ ст., охарактеризувати стан розвитку освіти, літератури, музики та театру в Україні в даний період; показувати на карті місця розташування найбільш значних культурних пам’яток; називати імена українських діячів культурно-церковного життя, митців; найбільш визначні твори літератури, архітектури, образотворчого мистецтва; розрізняти та описувати видатні культурні пам’ятки.
Обладнання: підручник, атлас «Історія України. 8 клас»
Тип уроку: засвоєння нових знань та вмінь
Основні терміни та поняття: «культура», «Києво-Могилянська академія», «шкільний театр», «мандрівний театр», «козацькі літописи», «українське бароко»
Хід уроку
І. Організаційний момент
Повідомлення теми та мети уроку.
ІІ. Актуалізація знань
Бесіда
1. Як називався період в історії України, що розпочався в другій половині XVII ст. після закінчення національно-визвольної війни?
2. Якими процесами він характеризувався?
3. Охарактеризуйте політичне становище Гетьманщини на початку XVIІI ст.?
4. Покажіть на карті, до складу яких держав входили українські землі на початку XVIІI ст.
5. У чому проявилася колоніальна політика російської держави по відношенню до України на початку XVIІI ст.?
IІІ. Мотивація навчальної діяльності
Українська культура наприкінці ХVІІ – у першій половині ХVІІІ ст. розвивалася у суперечливих умовах. Так, з одного боку, створення власної держави, підтримка культури гетьманами, загальне національне піднесення сприяли розвитку української культури, з іншого – її розвиток гальмувався заходами царської влади, поступовим занепадом держави, вилученням представників української культури з українського середовища і використання їх для формування російської культури й управлінської еліти. У 20-ті рр. ХVІІІ ст. прокотилася і перша хвиля русифікації України. Проте у цей період ще переважали позитивні тенденції, що зумовили розквіт української культури. Культура цього періоду ґрунтувалася на двох основах: попередньому розвитку української культури та впливу західноєвропейського бароко.
ІV. Вивчення нового матеріалу
Робота в парах
1-й учень, опрацювавши текст підручника, визначає умови, які позитивно впливали на розвиток культури в даний період.
2-й учень, опрацювавши текст підручника, визначає умови, які негативно впливали на розвиток культури в даний період.
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ
Розвиток української культури в другій половині XVII – першій половині XVIII ст. відбувався за досить складних, часом суперечливих умов.
· Національно-визвольна війна в середині XVII ст. й відродження Української держави сприяло піднесенню творчого духу українського народу.
· Важливим чинником розвитку духовного життя України була культурницька політика українських гетьманів, спрямована на підтримку Української православної церкви, національної освіти, книгодрукування, мистецтва.
· Водночас розвиток української культури спрямувався розчленуванням українських земель та неоднаковими умовами їхнього розвитку.
· Прагнення встановити контроль над культурним життям українців - характерна риса колоніальної політики будь-якої з держав, що володіли землями України. Так, приміром, наступ царату на державність України відбувався одночасно з посиленням тисків у царині культури.
· Тяжким ударом для української культури стало підпорядкування Української православної церкви Московському патріархатові (1687 р.).
· Іншим кроком царського уряду, що посилював втручання царату в державне життя України, були всілякі цензурні утиски українського книгодрукування. Зокрема, з 20-х рр. XVIII ст. впроваджувався суворий цензурний контроль Синоду над Київською та Чернігівською друкарнями. Заборонялося друкувати книги українською мовою.
· Після Полтавської битви справи української освіти потрапили під суворий контроль царського уряду: за царським указом було скорочено кількість студентів Києво-Могилянської академії (з двох тисяч вихованців залишилось у 1710 р. тільки 165 осіб); від викладання усунули осіб, які, на думку російських воєначальників, були недостатньо відданими цареві.
· Крім того, царський уряд всіляко заохочував відплив діячів української культури до Москви.
o За Петра І таке зманювання еліти набуло насильницьких рис: високі посади здобували лише ті з українських діячів, які прихильно ставилися до царя й у всьому корилися його волі.
o Найвищі церковні достойники Російської імперії були українцями (Стефан Яворський, Феофан Прокопович).
o Був час, коли всі єпископські кафедри в Росії обіймали українці.
o Найтрагічнішим у цьому було те, що за високі посади українці мусили зрікатися свого коріння.
· Не уникали утисків у царині культури й західноукраїнські землі. Приміром, більшість колегіумів на Правобережжі та в Західній Україні перебувала під контролем єзуїтів.
· Українськими лишалися тільки початкові братські й громадські школи, але й вони переслідувалися польськими можновладцями.
Метод «Акваріум»
Клас поділяється на п’ять груп, які опрацьовують питання і дають відповіді на них.
1-а група. Розвиток освіти й книгодрукування.
1. Доведіть, що Києво-Могилянська академія в другій половині XVIІ - першій половині XVIІІ ст. була одним із найвпливовіших центрів освіти, науки, видавничої справи не тільки України, а й Росії.
2. Назвіть відомих вам вихованців Києво-Могилянської академії.
3. Охарактеризуйте, якого рівня в Україні в даний період досягла початкова та середня ланки навчання.
4. Поясніть, яку роль у розвитку освіти відігрівали колегіуми.
ОСВІТА І КНИГОВИДАННЯ. КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ
· Нижчою ланкою в системі освіти були початкові школи. Їх кількість протягом 18 ст. невпинно зростала.
· До першої половини 18 ст. на землях Лівобережної Гетьманщини й Слобожанщини діяли колегіуми - Чернігівський (1700 р.), Харківський (1726 р.) та Переяславський (1738 р.).
· За тих часів українські колегіуми були всестановими: у них навчалися не лише діти священиків, козацької старшини і шляхтичів, а й вихідці із селян і міщан. Кількість студентів у колегіумах була значною: приміром, у Чернігові щороку навчалися 700-800 осіб.
· Вищим навчальним закладом в Україні, головним осередком науки й мистецтва протягом другої половини XVII – першої половини XVIII ст. залишалася Києво-Могилянська академія.
· Вдячна пам'ять про фундатора закріпилася в назві колегії, яку ще за життя митрополита почали називати Києво-Могилянською.
· Що ж до статусу академії, то саме так сприймали новостворений заклад сучасники. Хоч з формального погляду академією його було визнано 1658 р. в Гадяцькому договорі.
· Підтримка гетьмана Івана Мазепи сприяла розквітові цього навчального закладу: до 1709 р. в ньому навчалося до 2 тис. студентів із різних регіонів України, а також із Білорусі, Росії, Молдавії, південнослов'янських країн.
· Новий етап розвитку академії пов'язаний з діяльністю Рафаїла Заборовського, який став Київським митрополитом 1731 р.
· У зазначений період Києво-Могилянська академія залишалася всестановим навчальним закладом.
· Розвиток освіти перебував у безпосередньому зв'язку з книговиданням. Найбільшим видавничим центром залишалася друкарня Києво-Печерської лаври.
· Чимало книжкової продукції виходило й у Чернігівській друкарні. Діяли друкарні також у Львові, Луцьку, Кременчуці, Уневі, Почаєві.
2-а група. Розвиток літератури
1. Назвіть особливості розвитку тогочасної української літератури.
2. Ознайомившись з уривками літературних творів, визначте їх тематику.
3. Назвіть найбільш видатних представників української літератури даного періоду.
ЛІТЕРАТУРА
Публіцистично-богословські твори
Рік
Автор
Назва
Стисла характеристика
1655 р.
Йоаникій Галятовський
"Ключ розуміння"
Збірник проповідей
1676 р.
Лазар Баранович
"Нова міра старої віри"
Відповідь на єзуїтську книгу "Стара віра"
1689-
1705 рр.
Димитрій Туптало
Четьї-Мінеї
У чотирьох томах; упорядкування житій святих. Власне, перша енциклопедія для православного світу
"Руно зрошене"
Збірка переказів про дива ікони Богородиці Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря
Українська літописна та історична проза
Найвідоміші пам'ятки
Рік
Автор
Назва
Стисла характеристика
1672-1673 рр.
Феодосій Софонович
"Хроніка з літописів стародавніх"
У передмові до твору автор наголошував на своєму бажанні простежити від витоків історію Панства Руського, тобто, Русько-української держави. "Хроніку...", написану українською мовою, надруковано було лише 1922 р.
1674 р. в друкарні Києво-Печерського монастиря
Написаний, як вважають дослідники, економом Києво-Печерської лаври Пантелеймоном Кохановським
"Синопсис"
Єдиний історичний твір, що вийшов друком за тих часів. Йому судилася слава першого підручника з історії. Про популярність твору свідчить той факт, що друге видання вийшло друком 1678 р., а ще за два роки книгу перевидали втретє. Загалом "Синопсис" витримав близько 30 видань.
Козацькі літописи
Найвідомішим явищем історичної літератури першої половини XVIII ст. стали козацькі літописи.
Літопис Самовидця
Автором вважають Романа Ракушку-Романовського, військового та політичного діяча часів Руїни.
Найдавніший з-поміж великих козацьких літописів. У ньому описуються події від 1648 р. по 1702 р. Твір написаний українською мовою, близькою до народної (ймовірно, 1702 р.). Поширювався у списках.
Джерелами були різні документи, книги й літописи, свідчення сучасників та очевидців подій.
Автор позитивно ставиться до Визвольної війни, подає хрестоматійну картину її причин, однак не схильний ідеалізувати цю війну та її вождів. Самовидець не сприймав союзу Б.Хмельницького з Іслам-Ґіреєм ІІІ, був пригнічений тяжкими жертвами і спустошеннями України часів Руїни. Чимало уваги він приділяє і запорозькому козацтву, насамперед І.Сірку, але його ставлення до запорожців є стриманим.
Літопис Григорія Граб'янки
Створено в Гадячі 1710 р. Другий з-поміж великих козацьких літописів. Написаний церковнослов'янською мовою. Розповідає про події від найдавніших часів до 1709 р. - поразки Івана Мазепи та обрання гетьманом Івана Скоропадського. Головна увага приділена перебігові Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Автор, творячи літопис, простудіював велику кількість документів і найрізноманітніших історичних праць своїх сучасників та попередників, покладався також на народні перекази. Можливо, цим пояснюється надзвичайна популярність Граб'янкової книги, свідченням чого є десятки списків, у яких, власне, й поширювався літопис.
Літопис Самійла Величка
Твір Величка є найвизначнішим явищем козацького літописання. Мова літопису - книжна українська. Літопис складався з двох частин: опису подій від 1648 р. по 1660 р. та від 1660 р. по 1700 р. Дійшов до нас пошкоджений, без закінчення і з прогалинами, особливо в першій частині. Рукопис Самійла Величка супроводжено десятьма портретами гетьманів, містить безліч документів, поетичних текстів.
3-а група. Розвиток архітектури та скульптури
1. Які напрямки архітектурного будівництва розвивались в Україні наприкінці ХVІІ – першої половини ХVІІІ ст.?
2. Використовуючи ілюстрації, визначте особливості українського бароко в архітектурі.
Архітектура і містобудування
ХVІІ ст. характеризується високим розвитком зодчества.
В архітектурі того періоду панували два стилі: бароко та класицизм.
Робота над поняттями
Бароко (від італ. bаrоссо - вигадливий, чудернацький) - стиль у мистецтві, що характеризується переходом від ясного, величавого урівноваженого і гармонійного мистецтва Відродження до мистецтва, наповненого динамікою і занепокоєнням. Для бароко характерна пишність і грандіозність, висока емоційність, багата фантазія. Існувало з кінця XVI до середини XVIII ст.
Класицизм (від лат. сlassicus - зразковий) - стиль у мистецтві, для якого характерна строгість і чіткість архітектурних форм. Зразком для нього було класичне (давньогрецьке і давньоримське) мистецтво. Існував у XVII–XVIII ст.
АРХІТЕКТУРА УКРАЇНСЬКОГО БАРОКО
Українську архітектуру другої половини XVII – XVIII ст. визначають як архітектуру бароко.
Слово "бароко" з італійської мови означає химерний, чудернацький. Так називають мистецький стиль, який панував у Європі від кінця XVI та майже до кінця XVIII ст.
Для мистецтва бароко характерна надзвичайна увага до форми. У літературі ця риса виявилася в розмаїтті жанрів - аж до таких словесних вправ, як фігурні вірші, та у пишномовності: і в побудові складних багатослівних речень, і в застосуванні вигадливих несподіваних порівнянь, в нагромадженні образів, поєднанні біблійної міфології з античною тощо. У XVII ст. бароковим стало навіть написання літер (показовими з цього погляду є підписи українських гетьманів і канцеляристів). Бароковим архітектурним спорудам притаманні нагромадження розкішних оздоб, підкреслена декоративність, грандіозність. На українських землях бароковий стиль найяскравіше виявився у творчості архітекторів Й.Шеделя, С.Ковніра, І.Григоровича-Барського, Б.Растреллі, Б.Меретина, малярів Й.Кондзелевича, І.Рутковича, скульптора І.Пінзеля; в музиці барокове мистецтво репрезентують такі імена, як М.Березовський, Д.Бортнянський, А.Ведель, в літературі - І.Величковський, Г.Граб'янка, С.Величко.
· Для архітектурних споруд, що постали за тих часів у Гетьманщині та Слобідській Україні, дослідники послуговуються терміном козацьке бароко.
· Найбільше українських барокових споруд було збудовано за період правління гетьмана Івана Мазепи.
o Коштом гетьмана споруджено близько десяти храмів.
o У Києві, зокрема, Мазепа опікувався будівництвом братської Богоявленської церкви, Микільського собору, церкви Всіх Cвятих над Економічною брамою Києво-Печерської лаври (1696-1698 рр.).
o За Мазепи барокових рис набули давні, ще часів Київської Русі, споруди - Софійський та Михайлівський Золотоверхий собори, які було відновлено коштом гетьмана.
o Перебудовано в стилі бароко й Успенський собор та Троїцьку Надбрамну церкву Печерської лаври. Власне, у такому бароковому стилі ці храми зберігаються і нині.
· Коштом Стародубського полковника Михайла Миклашевського було збудовано кілька церков на шляху від Стародуба до Києва: у Новгород-Сіверському, Глухові, а також Видубицькому монастирі в Києві - муровані трапезна з Преображенською церквою та Георгіївський собор (1696-1701 рр.)
· Преображенська церква у Великих Сорочинцях (1732 р.) збудована коштом гетьман Данила Апостола.
· Справжніми шедеврами світової архітектури в стилі козацького бароко є також споруди Преображенського собору Мгарського монастиря поблизу Лубен (1684-1692 рр.), Хрестовоздвиженський собор у Полтаві (1709 р.), Покровський у Харкові (1689 р.), Спасо-Преображенський в Ізюмі (1684 р.), церква Катерини в Чернігові (1716 р.).
4- а група. Розвиток живопису та графіки
1. Які зміни сталися в образотворчому мистецтві України у ХVІІІ ст.
2. Використовуючи ілюстрації, визначте, які жанри української графіки та живопису розвивалися наприкінці ХVІІ – першої половини ХVІІІ ст.?
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО
Графіка
З вершинами барокової книжкової графіки кінця XVII – початку XVIII ст. пов'язані три видатні в історії українського мистецтва постаті - Олександра і Леонтія Тарасевичів та Івана Щирського.
· Перу цих трьох майстрів належить величезна кількість першокласних з погляду рисувальної техніки та барокових за типом образного мислення графічних творів, сповнених символічного змісту і пишної алегоричної театральності.
Малярство
На відміну від графіки, український іконопис набував стилю бароко стриманіше.
· Посилення малярського начала у трактуванні ликів святих, пов'язане із проникненням в ікону елементів західноєвропейської живописної традиції, більше відчувалось у творчості галицьких і волинських майстрів.
· З-поміж них в останній чверті XVII ст. вирізнялася така постать з малярського осередку м. Жовкви, як Іван Руткович. На Волині в той же час у подібній манері працював Йов Кондзелевич із Жовкви, чернець Білостоцького монастиря під Луцьком.
· Протягом XVII – XVIII ст. великого поширення в Україні набула ікона Покрови. Образів Покрови збереглося чимало.
· У нижній частині таких ікон подавалися реалістичні зображення представників козацької старшини, кошових отаманів, гетьманів.
· Приміром, збереглася ікона Покрови Богородиці із зображенням Богдана Хмельницького.
· Надзвичайною популярністю в усій Україні користувалося зображення козака Мамая. Протягом XVIII ст. його можна було побачити в кожній українській хаті.
· Козаків малювали олійними фарбами на полотні, стінах, дверях, віконцях, кахлях, скринях, посуді й навіть на вуликах, вважаючи символічне зображення Мамая оберегом.
· Збереглася велика кількість варіантів народної картини.
· Дослідники одностайні в думці, що козак Мамай - втілення найголовніших рис українського характеру.
5-а група. Розвиток музики та театру
1. Які зміни відбулися в розвиткові українського театру?
2. Як розвивалося українське музичне мистецтво? Кого з відомих тогочасних композиторів ви можете назвати?
ПОСТАТІ
Лазар Баранович (бл. 1620-1693) - визначний український церковно-освітній, політичний діяч. Навчався, а згодом викладав у Києво-Могилянській академії; у 1650-1657 рр. - її ректор. З 1657 р. чернігівський архієпископ та виконуючий обов'язки Київського митрополита. Прихильник незалежності Української православної церкви від Московського патріарха.
Данило Туптало (Димитрій Ростовський; 1651-1709) - український письменник-енциклопедист та церковно-освітній діяч. Народився на Київщині в сім'ї козацького сотника. 1669 р. висвятився під іменем Димитрій; з 1679 р. - ігумен монастирів в Україні.; з 1702 - митрополит ростовський. Канонізований.
Феофан Прокопович (1681-1736) - український вчений-енциклопедист, громадський та церковний діяч. Залишив багату та різноманітну наукову та літературну спадщину. Писав вірші латиною, польською, українською мовами, історичні твори, проповіді, філософські й політичні трактати, підручники тощо. Освіту Феофан Прокопович здобув у Києві (закінчив Києво-Могилянську академію) та в Римі. Професор, згодом ректор Києво-Могилянської академії. Проте змушений був залишити Україну: 1716 р. за царським наказом поїхав до Петербурга. Став одним із найближчих радників царя з питань церковної реформи (допоміг ліквідувати патріархію і створити підконтрольний царю Синод) та державної політики. З 1718 р. - єпископ псковський, з 1721 р. - віце-президент Синоду (президент - С.Яворський), з 1724 р. - архієпископ новгородський.
Стефан Яворський (1658-1722) - визначний український церковно-політичний діяч, філософ, письменник. Навчався в Києво-Могилянській колегії, у Львові, Любліні, Познані та Вільні. За наказом Петра І Яворського було переведено до Росії, де він став митрополитом рязанським та муромським, а згодом екзархом і блюстителем всеросійського патріаршого престолу. З 1721 р. був президентом Синоду та протектором Слов'яно-греко-латинської академії.
Самійло Величко (1670-1728) - український літописець. Навчався у Києво-Могилянській академії. Служив канцеляристом у Василя Кочубея, а у 1705-1708 рр. - у Генеральній канцелярії. Наприкінці 1708 р. потрапив до в'язниці під час репресій Петра проти прибічників І.Мазепи. Після звільнення у 1715 р. оселився в с. Жуках на Полтавщині, де протягом 1715-1720 рр. було написано ґрунтовний твір з історії України 1648-1700 рр.
Іван Щирський (? - 1714) - видатний український гравер і маляр. До 1683 р. працював у Вільно, пізніше - у Чернігові та Києві. У Любечі на Чернігівщині відновив монастир Св. Антонія Печерського (з 1697 р. - архімандрит цього монастиря), 1711 р. збудував за підтримки І.Мазепи церкву Св. Онуфрія. У 1707-1709 рр. викладав поетику в Чернігівському колегіумі.
V. Узагальнення та систематизація знань
Експрес-опитування
1) Які чинники впливали на розвиток української культури кінця ХVІІ – першої половини ХVІІІ ст.?
2) Із яких закладів складалася система освіти в українських землях?
3) Які форми навчання були поширені?
4) Як було організовано навчання у Києво-Могилянській академії?
5) Що свідчило про розвиток друкарства на українських землях? Назвіть головні центри книгодрукування в Україні.
6) Які жанри характеризують розвиток української поезії?
7) Визначте риси богословської літератури цього часу.
8) Яка тематика переважала в історичній прозі, літописанні?
9) Яка мистецька школа домінувала в українському мистецтві кінця ХVІІ – першої половини ХVІІІ ст.?
10) Назвіть імена видатних українських художників тієї доби.
11) Які основні риси мистецтва бароко? Назвіть основні архітектурні пам’ятки у стилі бароко.
12) Визначте основні риси містобудування тієї доби.
13) У яких формах розвивалася скульптура на українських землях?
14) Які жанри музичного й театрального мистецтва мали поширення наприкінці ХVІІ – на початку ХVІІІ ст.?
Творчі запитання
1) Наприкінці ХVІІ – на початку ХVІІІ ст. на території Лівобережної Гетьманщини був високий рівень освіченості населення, більша частина дорослого населення була письменною. Чим це було зумовлено?
2) Чим був зумовлений розвиток портретного живопису? Які риси портрету притаманні цій добі?
3) Чому в другій половині ХVІІ – першій половині ХVІІІ ст. в Україні швидко розвивалося оборонне будівництво?
Отже, друга половина XVII – перша половина XVIII ст. – це час небувалого розквіту української культури, коли творчий потенціал митців спирався на підтримку Української держави. Особливо це проявилося в освіті, архітектурі та мистецтві. В українській культурі цього періоду були тісно пов’язані національні традиції і західноєвропейські впливи, що призвело до появи такого явища, як «українське (козацьке) бароко».
VI. Домашнє завдання
1. Опрацювати §30.
2. Скласти опис однієї з пам’яток культури України другої половини кінця XVII –
першої половини XVIII ст.