Українська козацька держава — Військо Запорозьке

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

● показувати на карті територію козацької держави — Війська Запорозького та її сусідів;

● пояснювати і застосовувати поняття: «генеральна військова та старшинська ради», «Гетьманщина», «гетьман», «генеральна старшина», «універсал», «полк», «сотня»;

● висловлювати судження щодо діяльності Б. Хмельницького; описувати роль Богдана Хмельницького в розбудові Гетьманщини;

● наводити приклади змін в адміністративно-територіальному устрої та соціально-економічному становищі українських земель після утворення козацької держави; взаємовідносин Війська Запорозького з державами-сусідами;

● характеризувати роль гетьмана та особливості управління козацькою державою.

Тип уроку: засвоєння нових знань та вмінь.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Повідомлення теми та мети уроку.

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Бесіда

1. Коли і за яких обставин був підписаний Зборівський мирний договір?

2. Яким був зміст цього договору?

3. Чи відповідав він фактичним досягненням Національно- визвольної війни?

4. Чому ж тоді Б. Хмельницький погодився на його підписання?

5. Яке мав значення Зборівський договір в історії України?

III. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. У результаті переможних битв 1648-1649 рр. значна частина території України була звільнена від поляків. На ній постала новоутворена Українська держава — Військо Запорозьке або Гетьманщина. Влада, що утвердилася в цій державі, спиралася на досвід організації влади козацької Січі. Вона успадкувала від запорозького війська не тільки назву, а й важливі республікансько-демократичні засади політичного та адміністративно-територіального устрою. У цій державі були здійснені також важливі соціально-економічні перетворення, які суттєво покращили становище українського народу.

Основним органом влади була Військова (Генеральна) рада, яка вирішувала військові, політичні, господарські, правові та інші питання. Проте вона не була постійно чинною, до того ж Б. Хмельницький з метою зміцнення гетьманської влади частіше скликав Старшинську раду, до якої незабаром перейшла вся повнота влади в державі.

Гетьман був главою і правителем України. Він очолював уряд і державну адміністрацію, був головнокомандуючим, скликав ради, відав фінансами, керував зовнішньою політикою, мав право видавати загальнообов’язкові для всіх нормативні акти — універсали. Вища влада в державі належала Генеральному урядові, до якого входили гетьман та Генеральна старшина. Повноваження цього органу публічної влади поширювалися на всю територію України. На місцях управляли полкові та сотенні уряди. У великих містах управління здійснювали магістрати, в малих — отамани.

Фінансову сферу держави гетьман спочатку контролював особисто, а з 1654 р. було запроваджено посаду гетьманського підскарбія, який контролював прибутки та видатки військової скарбниці. Поповнення державної скарбниці відбувалось завдяки чотирьом основним джерелам:

● із земельного фонду;

● з прикордонного торгового мита;

● з доходів від промислів;

● з торгівлі та податків.

Робота зі схемою

Проаналізувати схему та ключові слова до неї, охарактеризувати політичний, адміністративний і військовий устрій Української держави середини XVII ст.

Вищі органи влади Української держави середини XVII ст.

Генеральний уряд:

● генеральний писар — керував Генеральною військовою канцелярією;

● генеральні судді (два) — очолювали гетьманський суд;

● генеральний обозний — відав артилерією і військовим постачанням;

● генеральний підскарбничий — відав фінансами, був керівником Військового скарбу;

● генеральні осавули (двоє) — були найближчими помічниками гетьмана у військових питаннях;

● генеральний хорунжий — хранитель військової корогви;

● генеральний бунчужний — хранитель гетьманського бунчука;

● наказний гетьман — командувач військових сил на час проведення певних бойових операцій.

Робота з історичними джерелами

Опрацюйте історичні джерела і дайте відповіді на запитання. Із записок венеціанського посла Альберто Віміни З вигляду і за манерами козаки видаються простими, але вони не дурні й не позбавлені меткого розуму. ...З цієї юрби неосвіченого народу складається суворий сенат, у якому бере участь гетьман. У сенаті козаки обмірковують справи, обстоюють свою думку без чванства та з метою сприяння загальному добробуту. Якщо визнають кращою думку інших, то не соромляться цього, без упертості відмовляються від власного погляду і пристають до правильнішого. Тому я сказав би, що цю республіку можна уподібнити до Спартанської. .Проте вони (козаки) можуть змагатися зі спартанцями щодо суворості свого виховання (Власов В. Історія України. Підручник для 8 класу. — К.: Ґенеза, 2004. — С. 106).

Запитання

1. Охарактеризуйте політичний устрій Гетьманщини.

2. Чи можна вважати Українську козацьку державу республікою? Свою відповідь обґрунтуйте.

3. Як ви вважаєте, чим керувався Альберто Віміна, порівнюючи Українську державу зі Спартою? Чи згодні ви з його думкою?

Текст 2. Територія держави ділилася на 16 полків; на правому березі Дніпра: Чигиринський, Черкаський, Канівський, Корсунський, Білоцерківський, Уманський, Брацлавський, Кальницький і Київський; на лівому: Переяславський, Миргородський, Полтавський, Прилуцький, Ніжинський, Чернігівський і Стародубський. На чолі полків стояли полковники, які були заразом начальниками полків як військових одиниць і правителями полку, округи. З-під влади полковників вийнято значнішні міста, що мали своє самоврядування на основі магдебурзького права. Вони самі вибирали собі міський уряд і суддів. Полкова влада до їх внутрішнього життя не мала права втручатися. Полки ділилися на сотні, що на їх чолі стояли виборні старшини — одночасно і військові начальники, й правителі округи-сотні. У кожному полку була своя старшина; полковий писар, суддя, обозний, осавули, що складали раду при полковникові і виконували в полку обов’язки, що їх по цілому війську виконували старшини генеральні. Число полків спочатку мінялося, особливо на Правобережжі, де ще тривалий час кипіла війна й території його то діставалися ворогові, то здобувалися назад.

Запитання

1. Охарактеризуйте адміністративно-територіальний устрій Української козацької держави.

2. Покажіть на карті полки, які увійшли до складу Війська Запорозького.

3. Як ви гадаєте, чому Богдан Хмельницький столицею Гетьманщини обрав Чигирин?

Текст 3. Територіальний принцип побудови збройних сил Української держави був ефективним. Він давав змогу створити велику для свого часу армію, а також швидко здійснювати її мобілізацію. Протягом 1648-1651 рр. чисельність української армії сягала 150 тисяч осіб. З них близько 100 тисяч були добре навчені козаки і до 50 тисяч — учорашні селяни і міщани.

Завдяки військовому таланту Б. Хмельницького українська армія спиралася на передову стратегію і тактику. Уже 1648 року був прийнятий військовий статут, що мав назву «Статті про устрій Війська Запорозького».

Основу армії становила оснащена вогнепальною зброєю козацька піхота. Її вважали однією з найкращих у Європі. У бойових операціях також використовували кінноту. На озброєнні армії була легка і важка польова артилерія. Козацьке військо мало добре налагоджену розвідку і контррозвідку, сторожову, обозну, санітарну та інші служби.

Українська армія була важливою складовою Української держави. За своїми бойовими можливостями вона не поступалася найкращим європейським арміям.

Запитання

1. Який принцип був покладений в основу побудови української армії? Як ви його розумієте?

2. Які заходи були здійснені Б. Хмельницьким для зміцнення армії?

3. Які війська становили основу армії?

4. Відомо, що Б. Хмельницький залучив до козацької армії талановитих полководців. Пригадайте їхні прізвища та славні бойові сторінки їхнього життя. Що їх об’єднувало?

Зовнішня політика

Учитель. Отже, українська Гетьманська держава виникла і розташовувалася в регіоні, де в середині XVII ст. домінували великі держави — Річ Посполита, Московська держава, Османська імперія. Вони не були зацікавлені в існуванні самостійної і міцної Української держави — це суперечило їхнім політичним намірам щодо українських земель і порушувало рівновагу сил між державами.

Головним завданням міжнародної політики молодої Української держави було успішне завершення війни з Річчю Посполитою та об’єднання всіх українських земель. Задля цього українська дипломатія використовувала суперечності між Польщею, Росією і Туреччиною. Б. Хмельницький вів переговори з російським царем, а також з турецьким султаном про перехід України під їхню протекцію.

Український уряд намагався спиратися на союз з Кримським ханством, а також активно шукав союзу з іншими державами.

Стратегію зовнішньої політики держави визначав гетьман Б. Хмельницький, який був досвідченим політиком і дипломатом. Створена ним дипломатична служба стала важливим інструментом зовнішньополітичної діяльності Української держави. Функції дипломатичної служби держави виконувала Генеральна військова канцелярія. Вона визначала склад українських дипломатичних посольств, приймала і відправляла чужоземні посольства, аналізувала розвідувальну інформацію, готувала дипломатичні документи.

Велика заслуга в налагодженні ефективної роботи канцелярії належала генеральному писарю Іванові Виговському — здібному адміністратору і дипломату. У державі з’явилася ціла плеяда блискучих дипломатів. Серед них були, зокрема, СилуянМужиловський, Кіндрат Бурляй, Антон Жданович.

У столиці держави — Чигирині — вирувало активне дипломатичне життя. До міста прибували і відбували посли з Австрійської імперії, Бранденбурга, Кримського ханства, Речі Посполитої, Трансільванії, Швеції та інших держав.

Завдяки добре налагодженій дипломатичній службі Україна активно утверджувалася на міжнародній арені як незалежна держава.

Робота з візуальними джерелами

1. Проаналізуйте ілюстрації «Турецький, російський та польський посли в очікуванні на рішення козацької ради», «Прийом Богданом Хмельницьким польського посольства», Т. Шевченка «Дари в Чигирині».

2. Скажіть, як ці ілюстрації характеризують зовнішньополітичну діяльність Хмельницького?

3. Чи можна стверджувати, що зовнішньополітичні відносини Української козацької держави визначалися принципом: «У держави немає постійних друзів і постійних ворогів, а є постійні інтереси»? Свою відповідь обґрунтуйте.

Соціально-економічна політика Робота з історичною інформацією

Опрацюйте історичні тексти і дайте відповіді на запитання.

Текст 1. У ході Національно-визвольної війни на звільнених українських територіях було ліквідовано землеволодіння польських магнатів, шляхти і католицької церкви. Їхні маєтки перейшли у відання Військового скарбу і їх почали називати вільними військовими селами. Мешканці таких сіл платили відносно невеликі податки на утримання нового державного апарату і війська. Селяни здобули особисту свободу і право власності на землю.

Гетьманський уряд у своїй економічній і соціальній політиці орієнтувалися насамперед на інтереси козацького стану. Козаки звільнялися від багатьох податків, отримували право вільно проживати в містах і селах. Вони зберігали власне самоврядування і суд. Утверджувалася козацька власність на землю, поступово почало зростати старшинське землеволодіння.

Із записок сотника Павла Уманця

А тепер у нас за ласкою Божою... тут в усім краю Сіверському ні воєводи, ні старости, ані писаря немає. Боже дай, щоби здоров був пан Богдан Хмельницький, гетьман усього Війська Запорозького! А пан полковник у нас тепер за воєводу, а пан сотник за старосту, а отаман городовий за суддю.

Запитання

1. Яких змін зазнало соціально-економічне життя українців за часів Гетьманщини?

2. Порівняйте становище українського населення під владою Речі Посполитої і за часів Української козацької держави.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Учитель. Відомий український історик О. Д. Бойко у своїй праці «Історія України» стверджує, що Українська козацька держава сформувалася на двох засадах: демократії та авторитаризму. Про демократичні засади свідчать такі норми:

● функціонування Генеральної ради, у якій право голосу мало все військо;

● виборність усіх посадових осіб від сотника до гетьмана;

● відсутність міжстанових розмежувань, що давало змогу селянам і міщанам «покозачитися».

Елементи авторитаризму:

● поступове обмеження впливу «чорних» рад і витіснення їх старшинською радою;

● зосередження всієї повноти влади в руках гетьмана;

● домінування командних методів управління в державному житті;

● встановлення спадкового гетьманату.

Чи поділяєте ви думку О. Д. Бойка? Свою відповідь обґрунтуйте. Робота з термінами

● Демократія — тип держави, яка декларує і втілює на практиці принципи народовладдя, права і свободи громадян, контроль за діяльністю органів влади.

● Авторитаризм — політичний режим, якому притаманні зосередження в руках однієї людини або невеликої групи осіб необмеженої влади, відсутність або фіктивність представницьких органів влади.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний матеріал за підручником.

Про демократичні засади свідчать такі норми:

● функціонування Генеральної ради, у якій право голосу мало все військо;

● виборність усіх посадових осіб від сотника до гетьмана;

● відсутність міжстанових розмежувань, що давало змогу селянам і міщанам «покозачитися».

Елементи авторитаризму:

● поступове обмеження впливу «чорних» рад і витіснення їх старшинською радою;

● зосередження всієї повноти влади в руках гетьмана;

● домінування командних методів управління в державному житті;

● встановлення спадкового гетьманату.

Чи поділяєте ви думку О. Д. Бойка? Свою відповідь обґрунтуйте. Робота з термінами

● Демократія — тип держави, яка декларує і втілює на практиці принципи народовладдя, права і свободи громадян, контроль за діяльністю органів влади.

● Авторитаризм — політичний режим, якому притаманні зосередження в руках однієї людини або невеликої групи осіб необмеженої влади, відсутність або фіктивність представницьких органів влади.