Тема уроку. «Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм». Життя і творчість О.Довженка (1894-1956 рр.)

Мета: опрацювати біографічні відомості про митця; простежити його роль в українській літературі; розвивати увагу; сприяти виховуванню почуття поваги до людей праці.

Тип уроку:  вивчення життєпису письменника.

Форма: урок-усний журнал.

Обладнання: виставка творів письменника, портрет, мультимедійна презентація.

 

Хід уроку

Співець краси, природи і людини,

Душі людської дивний чарівник.

І.Гончаренко

Ι. Мотиваційний етап

9 серпня 1994 року Інститут теоретичної астрономії Російської академії наук присвоїв малій планеті під № 4520 (відкрита 22 серпня 1977 р. Кримською обсерваторією) ім’я Олександра Довженка. То що це була за людина, якій присвячують такі відкриття?

ΙΙ. Оголошення теми, мети уроку. Епіграф до уроку.

Сьогодні на уроці мова піде про життєвий та творчий шлях О.Довженка. Готуючись до нього, ви опрацювали безліч матеріалу, і тому я пропоную вам сьогодні бути в ролі кореспондентів; випустити свій журнал, який матиме таку назву: «Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм». У журналі буде 8 розділів:

1.Дитинство Сашка. Родина.

2.Освіта. Робота на педагогічній ниві.

3.Дипломатична робота за кордоном.

4.Художник-карикатурист.

5.Одеська кінофабрика – нове мистецтво.

6.Війна – тяжкий удар для митця.

7.Життя й робота в Москві.

8.«Великі українці».

Отже, почнемо працювати. Інформацію учні занотовують у зошит.

ІІІ Опрацювання навчального матеріалу.

 

Розділ Ι. «Дитинство Сашка. Родина»

Перший кореспондент. 30 серпня 1894 року на мальовничій околиці В’юнище містечка Сосниці в родині неписьменного хлібороба, яка належала «до козацького, як на ті часи, стану», народився Олександр Петрович Довженко. Мальовниче містечко знаходиться на березі річки Десни – річки дитинства письменника. «Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, веселу, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину…»

 Батьки мали 14 дітей, з яких вижило тільки двоє – Сашко і сестра Поліна, що стала лікарем. Було таке, що в один день померло четверо братів, Сашкові не було тоді ще й року, то мати просто вимолила в Бога життя для наймолодшого сина.

Батько Петро був хліборобом, рибалкою, смолярем, перевізником на Десні. Відзначаючись романтичною вдачею, він не міг знайти собі місця в житті, але мріяв дати єдиному синові освіту. «З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіячів – він годився на все. Багато наробив він хліба, багато нагодував, урятував від води, багато землі переорав, поки не звільнився від свого смутку». Мати Одарка Єрмолаївна любила пісні, працю в городі, мала чудовий голос. «До чого ж гарно й весело було в нашому городі! Чого тільки не насадила наша невгамовна мати». «Дід був письменний, і йому батько не міг простити своєї темноти».

 

ΙΙ розділ. «Освіта. Робота на педагогічній ниві»

Другий кореспондент. На подвір’ї батьківської садиби тепер стоїть скульптура стрункого замисленого хлопчини – юного Сашка. Звідси він вирушив у широкий світ мистецтва. Але спочатку з 1903року навчався в Сосницькій парафіяльній чотирикласній школі. Коли батько привів хлопця до школи, вчитель Л.С.Опанасенко вороже зустрів хлопця. А потім наполягав на його подальшому навчанні. «Навчання давалось мені легко. Я був те, що зветься тепер відмінником; це мене часто-густо бентежило. Мені здавалось, що вчителі самі щось не зовсім розуміють і тому їм здається, що я відмінник». Потім закінчив Сосницьке міське чотирикласне двокомплектне училище. З 1911 по 1914 рр. навчається в Глухівському педінституті. «Тут уже в інституті я вперше познайомився з українськими книжками на квартирі у своїх товаришів. Заборонено було в нашому середовищі і розмовляти українською мовою. З нас готували учителів-обрусителів краю».

З 1914 року вчителює у Житомирі, викладає фізику, природознавство, географію, історію, гімнастику. Знайомиться з Варварою Криловою, яка згодом стане дружиною.

У 1917 році вступає до Комерційного інституту в Києві. Бере активну участь у революційних діях, арешт, «умовний розстріл білополяками». У 1918 році врятований від розстрілу за те, що у школі старшин війська Петлюри викладав історію України й естетику.

 

 

ΙΙΙ розділ. «Дипломатична робота за кордоном»

Третій кореспондент. З 1921 року – дипломатична робота у Варшаві, потім Берлін. У 1922 році навчається в Берлінському художньому приватному училищі.

ΙV розділ. «Художник-карикатурист»

Четвертий кореспондент. З 1923 року працює в Харкові в газеті «Вісті ВУЦВК» художником-ілюстратором. Член ВАПЛІТЕ Миколи Хвильового. Здобуває популярність як художник-карикатурист, підписує свої шаржі псевдонімом «Сашко».

V розділ. «Одеська кінофабрика – нове мистецтво»

П’ятий кореспондент. 1926 рік – Одеська кіностудія. Знімає перші комедії «Вася-реформатор», «Ягідки кохання», пригодницький фільм «Сумка дипкур’єра», у якому зіграв роль кочегара. Пише кіносценарії. 1928 рік – фільм «Звенигора» став визначною подією українського кіно. «Картину я не зробив, а проспівав, як птах». 1929 рік – фільм «Арсенал».

Знайомство з російською акторкою Ю.Солнцевою, яка стане другою дружиною О.Довженка та продовжить справу митця.

З 1930 року працює на Київській кіностудії, яка нині носить ім’я митця. Зараз тут буяє сад, який посадив О.Довженко. Знімає кінофільм «Земля», який увійде в 1958 році до 12 кращих фільмів усіх часів і народів. Щодо фільму були різні відгуки.

Змушений на певний час виїхати за кордон. Після повернення знімає звукові фільми «Іван» (1932 р.), «Аероград» (1935 р.), «Щорс» (1939 р.). Хоче зняти «Тараса Бульбу», але завадила війна.

 VΙ розділ. «Війна – тяжкий удар для митця»

Шостий кореспондент. У 1942 році О.Довженко – військовий кореспондент на Південно-Західному фронті, брав участь у визволенні Харкова. Пише твори, відому кіноповість «Україна в огні», знімає документальні фільми. Потрапляє під пильне око Сталіна за кіноповість «Україна в огні». «31 січня 1944 року мене було привезено в Кремль. Там мене було порубано на шмаття і скривавлені частини моєї душі було розкидано на ганьбу й поталу на всіх зборищах».

VΙΙ розділ. «Життя й робота в Москві»

Сьомий кореспондент. Після війни проситься в Україну, рветься до неї всією своєю душею, але його не пускають, мотивуючи тим, що київську квартиру віддали іншій людині. У 1952 році Олександр Петрович виїжджає на береги Дніпра, щоб створити «Поему про море», яка була завершена у 1956 році. У тому ж році у журналі «Дніпро» опублікували кіноповість «Зачарована Десна». Пише лист, який адресує уряду України, просить допомогти повернутися додому, але відповіді не отримав.

 Хворе серце уже надривається. Митець поспішає знімати, сам готує декорації, їде в Москву на зйомки.

 25 листопада 1956 року лікарі зафіксували смерть Олександра Петровича Довженка. «Я вмру в Москві, так і не побачивши України. Перед смертю прошу Сталіна, аби перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю у Києві десь над Дніпром на горі». Поховали О.П.Довженка на Новодівичому кладовищі в Москві. Недаремно вихопилось у нього колись: «Ох земле рідна, мати моя і печаль. Прийми мене хоч мертвого». Не повернувсь…

Учитель. Звертає погляд учнів на портрет О.Довженка. Що ви можете сказати про цю людину? Складіть усний опис зовнішності письменника, уявіть собі його вдачу, риси характеру. Метод «Мікрофон». Створіть асоціативний ряд: «Риси характеру митця».

VΙΙΙ розділ. «Великі українці»

Восьмий кореспондент. «Великі українці» - новий проект для українського телебачення, який поєднує у собі ток-шоу з інтерактивним опитуванням телеглядачів, а в міжпрограмний період – усіх громадян України щодо місця й ролі видатних державних діячів, військових, художників, учених, спортсменів, релігійних діячів тощо у національній та світовій історії. В Україні програма мала стати резонансною подією загальнонародного масштабу та викликати чимало гострих дискусій із приводу того, кого саме слід вважати «Великими українцями». Програма виходила в сезоні 2007-2008 рр. на телеканалі «Інтер» у вигляді ток-шоу. Керівником проекту став журналіст Савік Шустер, відомий своїми публікаціями, виступами. О.Довженко у цьому проекті посів почесне 22 місце.

Зачитування вірша В.Стуса «Останній лист Довженка».

ІV. Підсумки уроку.

 Ось ми й перегорнули останню сторінку нашого журналу. Подумаємо над такими питаннями:

- Чи можна сказати, що Москва була місцем заслання для письменника?

-Як ви вважаєте, чи потрібно виконати заповіт митця про його перепоховання на рідній землі?

Оцінювання

Домашнє завдання.

Підготувати повідомлення про О.Довженка-режисера, відшукати матеріали про зародження та розвиток кіно в Україні, підготувати презентацію.