На сторінках видання публікувалися шаржі графіків Бориса Фрідкіна (1901–1977), Олександра Козюренка (1892–1959), кінорежисера і художника Олександра Довженка (1894–1956) та художниці кіно і театру Майї Симашкевич (1900–1976).

Олександр Довженко співпрацював із журналом «Нове мистецтво» з  16  січня по 4 травня 1926 року і став автором трьох малюнків. Його роботи були присвячені театральній тематиці, зокрема, він створив дружні шаржі на театральних діячів: критика та журналіста Ісаака Туркельтауба та актора Дмитра Ровинського.

У 1926 році на сторінках журналу з’являлися шаржі українського графіка Олександра Козюренка (1892–1959). На роботи цього художника ми вже звертали увагу в газеті «Вісти ВУЦВК», журналах «Всесвіт» та «Плужанин». У восьмому номері журналу «Нове мистецтво» було опубліковано його шарж на живописця і театрального художника Анатоля Петрицького. Козюренко зобразив його з цигаркою — так само, як на відомому автопортреті Петрицького, що було розміщено на обкладинці журналу кількома номерами пізніше (Нове мистецтво. 1926. № 22).

Твори Петрицького також неодноразово прикрашали сторінки видання. До прикладу: третій номер журналу «Нове мистецтво» за 1926 рік розпочинається з портрета режисера Харківського українського драматичного театру ім. І. Франка — Бориса Глаголіна (справж. — Гусєв), про якого в цьому ж номері опублікована розлога стаття мистецтвознавця Василя Хмурого «Борис Глаголін в Українськім театрі». Портрет Глаголіна не можна однозначно назвати шаржем чи колажем, але він вдало передає еклектичність режисера: «Починаючи від незвичного зовнішнього вигляду режисера, художник зобразив як заповзятого спортсмена — в шкіряному кепі й окулярах, до контрастних зіставлень крупного зображення голови портретованого і деталей його оточення — предметів різного характеру і призначення, — в усьому вгадується тяжіння до втілення неординарності, надзвичайності внутрішньої суті людини, її творчих уподобань і нахилів» (Анатоль Петрицький : портрети сучасників : альбом. Київ, 1991. С. 14).

Шарж на ще одного діяча театру Матвія Драка, якого Козюренко дружньо підписав «Матюша», було розміщено в дев'ятому номері журналу. Один із своїх малюнків Козюренко присвятив режисерам Василю Васильку та Ханану Шмаїну — авторам сценарію постановки «За двома зайцями» за п’єсою Михайла Старицького. Прем'єра вистави відбулась 25 лютого 1925 року на сцені Мистецького об’єднання «Березіль» — у день народження Леся Курбаса.

У 1928 році на сторінках журналу були опубліковані дружні шаржі за підписом «Сімашкевич». Можна зробити припущення, що автором цих зображень є Майя (Милиця, Міліція) Симашкевич — художниця театру і кіно. Протягом 1920–1930-х років вона оформила ряд вистав у театрі «Березіль» та не менше трьох десятків художніх стрічок одеської і київської кіностудій. Художниця була єдиною жінкою-оформлювачем, чиє ім’я можна було побачити на українських афішах того часу. Її ілюстрації були надруковані у таких періодичних виданнях: «Всесвіт», «Нове мистецтво» та «Універсальний журнал». Героями шаржів Симашкевич є артисти, зокрема, театру  «Березіль»: Лесь Сердюк, Ганна Бабіївна, Мар’ян Крушельницький.