ДРУЖНІ ШАРЖІ
на сторінках української періодики
1920-х років
на сторінках української періодики
1920-х років
«Молодняк»
Молодняк. 1929. № 3
Цей літературно-мистецький і громадсько-політичний журнал заснований 1927 однойменною літературною організацією. Виходив щомісяця: до 1934 — у Харкові, від 1935 — у Києві. Орган Центрального комітетету комсомолу та правління Спілки письменників України (від 1936). Основні теми публікацій: життя робітничої і селянської молоді, діяльність комсомолу. Містив художні твори, літературно-критичні статті та огляди, рецензії, літературно-мистецьку хроніку. Серед авторів — Олександр Бойченко, Олесь Донченко, Терень Масенко, Олексій Кундзіч, Борис Коваленко, Андрій Клоччя, Євген Фомін. Головні редактори — Павло Усенко, Олександр Корнійчук.
Від 1937 тематичну лінію «Молодняка» продовжував журнал «Молодий більшовик» (серед редакторів — Андрій Малишко), від 1944 — журнал «Дніпро» (Кухар-Онишко О. С. Молодняк // Енциклопедія Сучасної України. Київ, 2019. Т. 21 : Мікро–Моя. С. 434).
У статті «"Молодняк" — журнал комсомольців, скандалістів й ударників» дослідниця української літератури 1920-х років Ярина Цимбал відмітила: «Відділ "Сатира й гумор" з’явився вже в першому числі журналу "Молодняк" і виходив регулярно протягом кількох років, доки можна було жартувати, сміятися, кепкувати, глузувати, висміювати. До співпраці в цьому непростому відділі редакція залучила одного з найпопулярніших гумористів молодшого покоління — Юрія Вухналя... Ба більше, Вухналя називали не інакше як "комсомольським Остапом Вишнею"...
Відділ "Сатира й гумор" наповнювався не лише прозою. Часто друкувалися дружні епіграми Леоніда Первомайського, якими він, за його словами, "грішив" до кінця життя. Найдошкульніші з них, ясна річ, на сторінки журналу не потрапили, але збереглися в архіві поета, як-от "Небезпечна епіграма" 1930 року про молодняківського лідера: "Семь бед — один ответ. Шеремет не поет".
Молодняк. 1929. № 1
Молодняк. 1927. № 9
Автор віршованого памфлету "Парнас" і гумористичної поеми "Молоднякіяда" сховався під вигадливим псевдонімом Пуччето Макароні. Розгадали його не одразу, хоча автор і себе зашифрував у поемі. Це Первомайський описав у "Молоднякіяді" у смішному вигляді редакційний побут, друзів і товаришів по журналу, обігравши назви їхніх творів.
Жарти, поеми, епіграми й гуморески традиційно ілюстрували художники М. Щеглов та Л. Сидоров. Вони ж були авторами дружніх шаржів на молодняківців.
Відколи жартувати чи тим більше висміювати стало небезпечно, відділ "Сатира й гумор" зник із журналу. Чи не останнім спалахом молодечих веселощів стала чимала підбірка "З’їзд в епіграмах" в одному з чисел за 1930 рік, одразу після з’їзду літорганізації "Молодняк". Перепало на горіхи всім — від керівників до рядових молодняківців» (Цимбал Я. «Молодняк» — журнал комсомольців, скандалістів й ударників // Екземпляри ХХ. Літературно-мистецька періодика ХХ століття. URL: https://chytomo.com/ekzempliary-xx/molodniak-zhurnal-komsomoltsiv-skandalistvi-j-udarnykiv/).
Вищезгаданий український графік Леонід Сидоров (1894–1941) працював у таких жанрах, як сатирична графіка, плакат та ілюстрація. Його малюнки публікувалися в журналах «Тиски» (Київ), «Червоний перець», «Кіно» (обидва — Харків), газетах «Киевский большевик», «Красная Армия», «Радянське село» і «Соціалістична Харківщина». Для журналу «Молодняк» ним було створено серію дружніх шаржів присвячених діячам української літератури, серед яких: Іван Момот, Юрій Вухналь, Ярослав Гримайло, Олекса Влизько, Олексій Кундзіч, Терень Масенко і Леонід Первомайський.
Вибрані шаржі та карикатури Леоніда Сидорова на сторінках журналу «Молодняк» (1927)
Молодняк. 1927. № 3
Молодняк. 1927. № 5
Молодняк. 1927. № 6/7
Молодняк. 1927. № 6/7
Молодняк. 1927. № 8
Молодняк. 1927. № 8
На сторінках журналу «Молодняк» також публікувалися роботи художників Михайла Щеглова (1885–1955) і Миколи Глущенка (1901–1977). Хто ховається за підписом «худ. Циганкова» під малюнком «В. Коряк в уяві М. Хвильового» (Молодняк. 1927. № 5), наразі не вдалося з'ясувати. У перших двох номерах журналу вміщені жартівливі поезії на колег-літераторів Леоніда Первомайського (підпис — Л. П-кий). Вірші, присвячені Петру Голоті, Дмитру Гордієнку і Марку Кожушному, доповнюють дружні шаржі Михайла Щеглова, ще два подані без підпису.
ПЕТРО ГОЛОТА
«Дні розлетілись вітрами,
Сонячний промінь погас...
Не топчіть брудними ногами
Душі найщирішого з вас.
Може помру передчасно
Всіми забута тварь...
Друзі, скажіть нещасному,
Де можна взять гонорар?»
(Молодняк. 1927. № 1. С. 96).
ГОРДІЄНКО ДМИТРО
«Ти мені нагадуєш Сосюру.
"Тінь, і синь, і рань, і юнь, і даль".
Ті ж "гармати, грати, бурі, мури".
І "замріяна оранжева печаль".
Друже мій, летиш ти в далі ясні.
У думках весняно-мрійних лиш.
Даль далека, даль така прекрасна,
Ти ж на місці, друже мій, стоїш»
(Молодняк. 1927. № 2. С. 90).
МАРКО КОЖУШНИЙ
«Хто це в вуха шумами,
Криком кресонув?
Думаю я, думаю,
Ніяк не засну...
Вийду в реглані чорного цвіту,
Стану замислений, стану засмучений,
А дроти, то в'ються, то сучаться...
І площі й вулиці роз-ма їті...
Чи ж я думав?
Чи гадав я,
Що місто мене придавить?..
Гніт, марю, гніт на серцеві,
Мабуть сватом вашим бути
Чер-во-но-му Пер-це-ві...
Мати, моя мати!
Як би мені знати,
Може б я й до Харкова не рушав,
Шум машинний не стояв би у вушах...
Вийду в реглані чорного цвіту
На площу Рози й стану засмучений,
А дроти і в'ються, і сучаться —
Кує трамвай
Автобусу...»
(Молодняк. 1927. № 2. С. 89).
Вибрані шаржі і карикатури на сторінках журналу «Молодняк» за 1927–1930 роки
Молодняк. 1927. № 1
Молодняк. 1927. № 1
Молодняк. 1927. № 2
Молодняк. 1927. № 2
Молодняк. 1927. № 5