Український кінознавець Володимир Миславський у книзі «Довженко-графік» (2021) зазначає, що «за три роки на сторінках цієї газети і в її літературному і науково-мистецькому додатку "Література. Наука. Мистецтво" було надруковано понад 150 карикатур та дружніх шаржів.

"На сторінках "Вістей", — згадував Микола Бажан, — чи не щодня почали з'являтися дотепні й гострі карикатури, підписані ім'ям "Сашко". Сашко стає улюбленцем читацької маси, проводирем українських карикатуристів". 

Карикатури Довженка, зроблені в жанрі модної в ті часи політичної сатири, відображали найбільш актуальні віяння того часу, значні події міжнародного і внутрішнього життя. Довженко створює цикл карикатур різноманітної тематики. Вона торкалась як міжнародного політичного становища, так і внутрішньогосподарських, культурних і релігійних справ. Довженко, як і більшість його тогочасних колег, виконував ідеологічні замовлення більшовицької партії.

Персонажами його політично-сатиричних шаржів стали прем'єр-міністр Франції Р. Пуанкаре (1924, 12 лютого), міністр закордонних справ Великої Британії Д. Макдональд (1924, 28 лютого), міністр внутрішніх справ Великої Британії Хікс (1925, 25 жовтня), президент Франції А. Мільєран (1924, 21 грудня), прем'єр-міністр Італії Б. Муссоліні (1924, 24 грудня), прем'єр-міністр Великої Британії Н. Чемберлен (1925, 9 серпня), військовий і політичний діяч Іспанії Ф. Франко (1925, 10 жовтня).

Багато уваги Довженко-сатирик приділяв боротьбі з релігією: "Крокодилячі сльози!" (1923, 16 вересня), "Христос рождається, славіте..." (1923, 25 грудня), "Друг друга обимем... і возопієм..." (1924, 26 квітня)...» (Миславський В. Н. Довженко-графік. Харків, 2021. С. 16–17).

Від 1926 року на сторінках газети «Вісти ВУЦВК» з'являються шаржі українського графіка Олександра Козюренка (1892–1959). Його роботи також друкувалися в харківських газетах «Харківський пролетарій», «Селянська правда», «Колгоспне село», у київ­ських — «Більшовик», «Советская Украина», «Комуніст»; одночасно ілюструє журнали «Червоний перець», «Всесвіт» тощо.

Сучасні дослідники неоднозначно оцінюють творчість художника: «Одним із творців українського радянського шаржу як чинника впливу на свідомість прийнято вважати Олександра Козюренка, заслуженого художника УРСР. Хоча будь-яке однозначне визнання у галузі мистецтва може видатися суб'єктивним. У О. Козюренка на певному етапі взяла гору монотонність у шаржах та карикатурі і він перестав бути новатором стилю для молодих художників» (Нестеренко В., Батенко Т. Шарж і карикатура в системі графічного мистецтва. Львів : Астролябія, 2008. С. 20).

Також у виданні публікуються шаржі в жанрі політичної сатири графіків Михайла Щеглова (1885–1955), Леоніда Гамбургера (1899–1984) та художника під псевдонімом «МУР» (на жаль, поки що не вдалося з’ясувати його справжнього ім’я).