Кіно

ДРУЖНІ ШАРЖІ

на сторінках української періодики

1920-х років

«Кіно»

Кіно. 1928. № 11

Журнал — орган Всеукраїнського фотокіноуправління — виходив 1925–33 українською мовою щомісячно, від 1927 — двічі на місяць. Видавався у Харкові (1925–26, 1932–33) та Києві (1926–31), з кінця 1930 видавцями були Державне видавниче об’єднання України та видавництво «Література і мистецтво». Наклад 2–8 тис. прим. (найбільший 1928, № 6 — 15 500 прим.). Містив інформацію, аналітичні статті про розвиток, досягнення, проблеми українського та світового кінематографа. Редакційна політика спрямовувалася на здійснення українізації в кіносправі, виборювання можливості співпраці України в галузі кіно із закордонними ринками, викриття дискримінації заходів керівних установ, бюрократії, формалізму у ставленні до творчості вітчизняних митців.

Рубрики: «Темп країни — темп кіна», «На наших кінофабриках», «По кінофабриках світу», «Технічний вісник», «Наші фільми за кордоном», «Наша робота», «На тисячах метрів», «Кіно-трибуна». Мав додаток «Лібрето фільмів» і бібліотеку журналу, в якій вийшли книги «Кіно й сценарій» Евальда Дюпона (переклад з німецької), «Сценарій» Гео Шкурупія, «Альбом українського кіно». Публікувалися матеріали провідних діячів культури, зокрема Георгія Авенаріуса, Миколи Бажана (головний редактор), Ежена Деслава, Григорія Епіка, Василя Кричевського, Павла Нечеси, Валер'яна Поліщука, Леоніда Скрипника, Гео Шкурупія, Миколи Яновського. Мав кореспондентів у Нью-Йорку, Парижі, Берліні, Відні. Надходив до бібліотек Лондона, Парижа, Праги, Берліна.

Через активний протест проти централізації керівництва української кіноіндустрії в Москві, редакційну політику журналу наприкінці 1930 було змінено; від 1931 виходив нерегулярно, 1933 — закрито. 1998 зроблено спробу відновити вихід журналу, але через брак коштів побачили світ лише два випуски (Войтенко В. М. Кіно // Енциклопедія Сучасної України. Київ, 2013. Т. 13 : Киї–Кок. С. 184).

На сайті Електронної бібліотеки «Культура України» розміщені електронні версії журналу «Кіно» за 1926–1931 роки.

На сторінках журналу «Кіно» публікувалися шаржі і карикатури художників Володимира Дев’ятніна (1891–1964), Бориса Крюкова (1895–1967), Семена Зальцера (1898–1941), Еріха Мордміловича (1903–1968), Ізраїля Нижника (1907–1981). Деякі малюнки друкувалися без підпису.

Окремі шаржі були присвячені творчості письменника і кінорежисера Олександра Довженка. Наприклад, його портрет роботи Еріха Мордміловича став частиною серії «Кінематографісти в кривому об'єктиві» (Кіно. 1927. № 14). На малюнку Бориса Крюкова (Кіно. 1927. № 23/24) зображено сюжет художнього фільму «Звенигора», прем'єра якого відбулася 13 квітня 1928 року в Києві. Кінострічки Довженка також стали темою для дружніх шаржів Ізраїля Нижника і Володимира Дев’ятніна.

Шарж з підписом «Режисер О. Довженко та оператор Д. Демуцький почали ставити фільм з побуту сучасного села "Земля"» (Кіно. 1929. № 11) супроводжується жартівливим віршем В. Маркового:

«Із портфелем дипкур'єра,

Крізь віки рапідом,

Оператор з режисером

Сунули за дідом.

І Звенигори скарби

(Вчувши дивні звуки),

Розкопали для доби

І вони, і внуки.

З героїчним ешелоном

Ринувши по шпалах,

В бойовій колоні

Вийшли з Арсеналу.

Та затих боїв кар'єр...

Режисер до плугу,

Оператор же тепер

Віжки взяв і пугу» (С. 7).

Дружні шаржі на Олександра Довженка

Кіно. 1927. № 14

Кіно. 1927. № 23/24

Кіно. 1929. № 11

Кіно. 1929. № 18

Кіно. 1930. № 3

Звичайно, на сторінках журналу публікувалися шаржі не лише на Олександра Довженка, а й на інших діячів тогочасного кіномистецтва. Наприклад, у статті «Видатні кінорежисери» (Кіно. 1926. № 10) короткі біографічні довідки супроводжують жартівливі портрети американських кінорежисерів Сесіль Де Мілля, Девіда Гріффіта, Ернста Любіча і вітчизняного актора, кінорежисера Петра Чардиніна (Красавцев). Об'єктами шаржування також ставали режисери Іван Перестіяні, Аксель Лундін, актор Іван Замичковський, видатні теоретики кіно — брати Дзиґа Вертов (Денис Кауфман) і Михайло Кауфман.

У шістнадцятому номері журналу «Кіно» за 1929 рік міститься малюнок «Голубам сідати заборонено», присвячений кадру з фільму Михайла Кауфмана «Весна» (1929). У центрі зображення — портрет режисера, до якого додається вірш з підписом «Зеро»:

«Лунають голоси рясні,

Що то ганьба неначе

Для Кауфмана в його «Весні»

Кохання голубяче.

Невже-ж і справді на дахах

Радянської будови

Дозволити не може птах

Собі й тіль-тіль любови?

І от, щоб птах не заваджав

Їм пристрастю своєю,

Ганяють голубів — не гав,

Прогавивши ідею» (С. 11).

Дружні шаржі на діячів кіномистецтва

Кіно. 1926. № 10

Кіно. 1927. № 11

Кіно. 1927. № 14

Кіно. 1928. № 6

Кіно. 1929. № 2

Кіно. 1929. № 16

На сторінках журналу також є шаржі на фільми «Проданий апетит» (1928; режисери Микола Охлопков, Йозеф Рона) і «Симфонія Донбасу» (1930; режисер Дзиґа Вертов). А в роботі «Кіно-зірка з погляду...» (Кіно. 1929. № 1) художник Володимир Дев’ятнін зробив порівняння кіногероїв різних режисерів: Сесіль Де Мілля, Петра Чардиніна, Олександра Довженка і Сергія Ейзенштейна. Малюнок доповнений віршем з підписом «Зорро».