ДРУЖНІ ШАРЖІ
на сторінках української періодики
1920-х років
на сторінках української періодики
1920-х років
«Літературна газета»
Літературна газета. 1927. 21 травня
Газета «Літературна Україна» — це найстаріший український літературно-мистецький часопис, що безперервно виходить із 1927 року. Була органом Всеукраїнської спілки пролетарських письменників, нині — орган Національної спілки письменників України і трудового колективу. Заснована 1927 у Києві під назвою «Літературна газета». Перший відповідальний редактор — Борис Коваленко (заарештований і розстріляний 1937), до складу редколегії входили також Іван Ле, Микола Терещенко. Друкували двічі на місяць, наклад 2 тис. примірників; від 1929 — 4 тис. примірників.
У липні 1930 редакція «Літературної газети» переїхала до Харкова, видання стало органом Федерації обʼєднань радянських революційних письменників України, видавалось щодекадно. Газету редагували Андрій Річицький (відповідальний редактор), Микола Хвильовий, Іван Микитенко, Сергій Пилипенко та Павло Усенко. Наприкінці 1934 (від № 40) редакція повернулася до Києва, газета стала органом правління Спілки радянськи письменників України.
У 1961 редакцію очолив Павло Загребельний. З ним повʼязані значні зміни у редакційній політиці, а також ініціатива й реалізація перейменування часопису на «Літературну Україну» (16 лютого 1962), аби уникнути тотожності з російськомовною «Литературной газетой» (Літературна Україна / Л. Б. Тарнашинська // Енциклопедія Сучасної України. Київ, 2016. Т. 17: Лег–Лощ. С. 503–505).
«Літературна газета» — одне з небагатьох видань, яке продовжувало друкувати шаржі протягом 30-х років ХХ століття, тому хронологічні рамки цього розділу розширено до 1940 року. На сторінках газети публікувалися шаржі графіків Георгія Дубинського (1899–1935), Бориса Фрідкіна (1901–1977), Михайла Щеглова (1885–1955), Наума Карповського (1907–1978) та інших.
Деякі малюнки опубліковані без підписів, тому встановити їхніх авторів не вдалося. Можна зробити припущення, що окремі шаржі було виконано Г. Дубинським, оскільки його роботи найширше представлені у цей період.
1927 рік
1928 рік
1929 рік
Георгій Дубинський (Дубінський, творчий псевдонім — Г. Дін) прожив лише 35 років, але залишив чималий творчий доробок. У 1930 році вийшов альбом «Наш літературний Парнас : сучасні українські письменники в шаржах Гр. Дубинського», в якому вміщено 35 малюнків.
У передмові літературознавець і критик Фелікс Якубовський відзначив: «Альбом Г. Дубинського має самостійну високу мистецьку вартість, а з літературного погляду він має завдання дати розвагу на літературні теми. Але ця розвага не вульгарна, витримана на певному ідеологічному й мистецькому рівні. До того ж цей альбом вносить свіжу нотку сміху в ділові будні нашого літературного будівництва» (Якубовський Ф. Література в кривому дзеркалі // Наш літературний Парнас : сучас. укр. письменники в шаржах Гр. Дубинського. Харків ; Київ, 1930. С. 5–10).
З некролога, опублікованого у «Літературній газеті», дізнаємося, що художник народився в 1899 році у м. Бородянка Київської області. Навчався в м. Єлисаветград (нині — м. Кропивницький) разом з письменником Юрієм Яновським, а потім — в Київському художньому інституті, який не закінчив. «Дубінський мав 27 жовтня виїхати на кілька місяців до Кам’янського, щоб працювати над альбомом з робітничої тематики, але тяжка хвороба — астма, вночі на 24 жовтня вирвала його з наших лав» (Дубінський Георгій Миколайович : [некролог] // Літературна газета. 1935. 29 жовтня. С. 4).
Літературна газета. 1935. 29 жовтня
Роботи Дубинського також публікувалися у журналі «Глобус», де він працював «завідувачем живописним відділом». Уривок з книги «Вишня в цвіту» Юхима Мартича, що має назву «В прохідній кімнаті», змальовує епізод з літературного життя Києва першої половини ХХ ст. Автор розповідає про діяльність редакції журналу «Глобус» на початку 1930-х років. «Найтяжчу боротьбу доводилося йому [Яків Качура — відповідальний секретар редакції журналу] витримувати з завідувачем живописним відділом журналу Георгієм Дубинським милим і м’яким чоловіком. Коли мова заходила про те, щоб поступитися хоча б однією фотографією заради вірша, художник од гніву починав заїкатися. — Та ви тільки гляньте на цей монтажик! — переконував він глухуватим голосом астматика. — Хіба словами перекажеш? Але Качура теж непохитно стояв на своєму. І траплялося диво: в журналі знаходили собі місце і фотографія будинку в риштованнях, і ліричний вірш Миколи Шпака, стрункого білявого» (Літературна газета. 1957. 3 вересня).
Літературна газета. 1928. 1 листопада
1 листопада 1928 року «Літературна газета» розмістила вірші-пародії поета Реме (справж. — Микола Шеремет) під назвою «Жовтень у письменників», проілюстровані шаржами Дубинського. Художник зобразив п'ятьох подвижників ключових літературних об'єднань того часу: Івана Кулика (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників), Павла Усенка («Молодняк»), Сергія Пилипенка («Плуг»), Михайля Семенка («Нова ґенерація») та Григорія Косяченка (Мінористи).
Літературна газета. 1928. 1 вересня
На сторінках газети також можна побачити вірші-пародії Шеремета на письменників Івана Микитенка, Миколу Терещенка (Літературна газета. 1928. 15 жовтня) та Олександра Копиленка (Літературна газета. 1929. 15 січня), доповнені шаржами у виконанні Дубинського. Деякі з них мають підпис «Дружній шарж Дон-Маракоса». У 1931 році вірші та ілюстрації видано у збірці М. С. Шеремета (Реме) «Шаржі та пародії», до якої також увійшли малюнки О. Ліса, Володимира Нерубенка та Михайла Щеглова.
З приводу стилістики робіт Дубинського Фелікс Якубовський зазначав: «Стилістична аналіза карикатур і шаржів буде, очевидно, досить складна, бо Г. Дубинський працював над ними в різних стилях. Бачимо тут французьку маніру другої половини ХІХ століття, впливи сучасної німецької графіки, різні способи умовного малюнку, зокрема пародійований сюрреалістичний стиль і, нарешті, більшість тем трактовано в звичайному реалістичному стилі. Стався такий еклектизм у художника через різноманітність літературних напрямків і стилів, що довелося йому відбивати» (Якубовський Ф. Література в кривому дзеркалі // Наш літературний Парнас : сучас. укр. письменники в шаржах Гр. Дубинського. Харків ; Київ, 1930. С. 5–10).
Вибрані шаржі та карикатури Георгія Дубинського на сторінках видання «Літературна газета»
1927 рік
1928 рік
1929 рік
1935 рік
У 1931 році на сторінках газети з'являються шаржі українського графіка Михайла Щеглова (1885–1955). Він працював у галузі політичної сатири та книжкової графіки. Його роботи публікувалися у газеті «Вісти ВУЦВК», журналах «Всесвіт» та «Молодняк». Серед героїв шаржів Щеглова можна побачити письменників Михайля Семенка, Павла Усенка, Івана Ле, Павла Тичину, Ярослава Гримайла та Григорія Мізюна. Деякі з ілюстрацій супроводжувалися епіграмами. Наприклад, під малюнком «Магометствующа тля» (Літературна газета. 1931. 15 листопада), на якому художник зобразив Саву Голованівського, Леоніда Первомайського та Олександра Роховича, надруковано вірш Леоніда Зимного. Цікаво, що на цій сторінці також розміщено статтю Степана Крижанівського «Портрет "літературної тлі"», на яку секретаріат «Молодняку» за декілька номерів (Літературна газета. 1931. 20 грудня) опублікував спростування деяких тверджень автора.
Вибрані шаржі та карикатури Михайла Щеглова на сторінках видання «Літературна газета»
Літературна газета. 1931. 25 червня
Літературна газета. 1931. 26 жовтня
Літературна газета. 1931. 5 листопада
Літературна газета. 1931. 5 листопада
Літературна газета. 1931. 15 листопада
Літературна газета. 1931. 27 листопада
Літературна газета. 1931. 27 листопада
Літературна газета. 1931. 20 грудня
У 1933 році у газеті публікувалися шаржі Бориса Фрідкіна (1901–1977), присвячені Григорію Епіку та Максиму Рильському. Малюнки стали доповненням до критичних статей «Про нову книжку М. Рильського "Знак терезів"» з підписом Л. Ю. (Літературна газета. 1933. 30 квітня) та «Так ось — про себе» Григорія Епіка (Літературна газета. 1933. 18 серпня).
Шаржі та карикатури Наума Карповського (1907–1978), які також стали доповненням до статей та творів, розважали читачів у 1933–1934 роках. До прикладу: цикл малюнків Карповського ілюстрував гумореску Василя Чечвянського «"Досягнення" письменника Оскара Комбайненка» (Літературна газета. 1933. 15 червня).
Літературна газета. 1939. 30 квітня
Хоча видання «Літературна газета» не було сатиричним, але стало одним із небагатьох, яке систематично зверталося до жанру шаржу та залучало до співпраці численних художників. Доказом тому є низка дружніх шаржів БЕ-ША (справж. — Борис Шаповал), Миколи Сліпченка, Д. Журавицького, Олександра Козюренка, Володимира Нерубенка, Льва Бабіна-Самойлова, В. Ровського, Валентина Литвиненка та Казимира Агніт-Следзевського, які з'являлися у газеті в наступних п'яти роках.
Вибрані шаржі та карикатури на сторінках видання «Літературна газета»
1933 рік
1934 рік
1935 рік
Літературна газета. 1935. 24 липня
1936 рік