Газета «Літературна Україна» — це найстаріший український літературно-мистецький часопис, що безперервно виходить із 1927 року. Була органом Всеукраїнської спілки пролетарських письменників, нині — орган Національної спілки письменників України і трудового колективу. Заснована 1927 у Києві під назвою «Літературна газета».  Перший відповідальний редактор — Борис Коваленко (заарештований і розстріляний 1937), до складу редколегії входили також Іван Ле, Микола Терещенко. Друкували двічі на місяць, наклад 2 тис. примірників; від 1929 — 4 тис. примірників.

У липні 1930 редакція «Літературної газети» переїхала до Харкова, видання стало органом Федерації обʼєднань радянських революційних письменників України, видавалось щодекадно. Газету редагували Андрій Річицький (відповідальний редактор), Микола Хвильовий, Іван Микитенко, Сергій Пилипенко та Павло Усенко. Наприкінці 1934 (від № 40) редакція повернулася до Києва, газета стала органом правління Спілки радянськи письменників України.

У 1961 редакцію очолив Павло Загребельний. З ним повʼязані значні зміни у редакційній політиці, а також ініціатива й реалізація перейменування часопису на «Літературну Україну» (16 лютого 1962), аби уникнути тотожності з російськомовною «Литературной газетой» (Літературна Україна / Л. Б. Тарнашинська // Енциклопедія Сучасної України. Київ, 2016. Т. 17: Лег–Лощ. С. 503–505).

Георгій Дубинський (Дубінський, творчий псевдонім — Г. Дін) прожив лише 35 років, але залишив чималий творчий доробок. У 1930 році вийшов альбом «Наш літературний Парнас : сучасні українські письменники в шаржах Гр. Дубинського», в якому вміщено 35 малюнків. 

У передмові літературознавець і критик Фелікс Якубовський відзначив: «Альбом Г. Дубинського має самостійну високу мистецьку вартість, а з літературного погляду він має завдання дати розвагу на літературні теми. Але ця розвага не вульгарна, витримана на певному ідеологічному й мистецькому рівні. До того ж цей альбом вносить свіжу нотку сміху в ділові будні нашого літературного будівництва» (Якубовський Ф. Література в кривому дзеркалі // Наш літературний Парнас : сучас. укр. письменники в шаржах Гр. Дубинського. Харків ; Київ, 1930. С. 5–10).

З некролога, опублікованого у «Літературній газеті», дізнаємося, що художник народився в 1899 році у м. Бородянка Київської області. Навчався в м. Єлисаветград (нині — м. Кропивницький) разом з письменником Юрієм Яновським, а потім — в Київському художньому інституті, який не закінчив. «Дубінський мав 27 жовтня виїхати на кілька місяців до Кам’янського, щоб працювати над альбомом з робітничої тематики, але тяжка хвороба — астма, вночі на 24 жовтня вирвала його з наших лав» (Дубінський Георгій Миколайович : [некролог] // Літературна газета. 1935. 29 жовтня. С. 4).  

На сторінках газети також можна побачити вірші-пародії Шеремета на письменників Івана Микитенка, Миколу Терещенка (Літературна газета. 1928. 15 жовтня) та Олександра Копиленка (Літературна газета. 1929. 15 січня), доповнені шаржами у виконанні Дубинського. Деякі з них мають підпис «Дружній шарж Дон-Маракоса». У 1931 році вірші та ілюстрації видано у збірці М. С. Шеремета (Реме) «Шаржі та пародії», до якої також увійшли малюнки О. Ліса, Володимира Нерубенка та Михайла Щеглова.

З приводу стилістики робіт Дубинського Фелікс Якубовський зазначав: «Стилістична аналіза карикатур і шаржів буде, очевидно, досить складна, бо Г. Дубинський працював над ними в різних стилях. Бачимо тут французьку маніру другої половини ХІХ століття, впливи сучасної німецької графіки, різні способи умовного малюнку, зокрема пародійований сюрреалістичний стиль і, нарешті, більшість тем трактовано в звичайному реалістичному стилі. Стався такий еклектизм у художника через різноманітність літературних напрямків і стилів, що довелося йому відбивати» (Якубовський Ф. Література в кривому дзеркалі // Наш літературний Парнас : сучас. укр. письменники в шаржах Гр. Дубинського. Харків ; Київ, 1930. С. 5–10).