Embedded Files
Дитинство - найважливіший і неповторний період у житті кожної людини
Дитинство - найважливіший і неповторний період у житті кожної людини
КОНСУЛЬТАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ
КОНСУЛЬТАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ
«ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ»
«ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ»
Готовність до навчання в школі розглядається на сучасному етапі розвитку психології як комплексна характеристика дитини, якій розкриваються рівні розвитку психологічних якостей, що є найбільш важливими передумовами для нормального включення в нову соціальну середу і для формування навчальної діяльності.
Готовність до навчання в школі розглядається на сучасному етапі розвитку психології як комплексна характеристика дитини, якій розкриваються рівні розвитку психологічних якостей, що є найбільш важливими передумовами для нормального включення в нову соціальну середу і для формування навчальної діяльності.
Фізіологічна готовність дитини до школи.
Фізіологічна готовність дитини до школи.
Цей аспект означає, що дитина повинна бути готова до навчання в школі фізично. Тобто стан його здоров'я повинен дозволяти успішно проходити освітню програму. Фізіологічна готовність передбачає розвиток дрібної моторики (пальчиків), координації руху. Дитина має знати, в якій руці і як потрібно тримати ручку. А також дитина при вступі в перший клас повинен знати, поважати та розуміти важливість дотримання основних гігієнічних норм: правильна поза за столом, постава тощо
Цей аспект означає, що дитина повинна бути готова до навчання в школі фізично. Тобто стан його здоров'я повинен дозволяти успішно проходити освітню програму. Фізіологічна готовність передбачає розвиток дрібної моторики (пальчиків), координації руху. Дитина має знати, в якій руці і як потрібно тримати ручку. А також дитина при вступі в перший клас повинен знати, поважати та розуміти важливість дотримання основних гігієнічних норм: правильна поза за столом, постава тощо
Психологічна готовність дитини до школи.
Психологічна готовність дитини до школи.
Психологічний аспект, який включає в себе три компоненти: інтелектуальна готовність, особистісна і соціальна, емоційно-вольова.
Психологічний аспект, який включає в себе три компоненти: інтелектуальна готовність, особистісна і соціальна, емоційно-вольова.
1. Інтелектуальна готовність до школи означає:
1. Інтелектуальна готовність до школи означає:
- до першого класу у дитини повинен бути запас певних знань (мова про них піде нижче);
- до першого класу у дитини повинен бути запас певних знань (мова про них піде нижче);
- він повинен орієнтуватися в просторі, тобто знати, як пройти в школу і назад, до магазину і так далі;
- він повинен орієнтуватися в просторі, тобто знати, як пройти в школу і назад, до магазину і так далі;
- дитина має прагнути до одержання нових знань, тобто він повинен бути допитливий;
- дитина має прагнути до одержання нових знань, тобто він повинен бути допитливий;
- повинні відповідати віку розвиток пам'яті, мовлення, мислення.
- повинні відповідати віку розвиток пам'яті, мовлення, мислення.
2. Особистісна та соціальна готовність передбачає наступне:
2. Особистісна та соціальна готовність передбачає наступне:
- дитина повинна бути комунікабельним, тобто вміти спілкуватися з однолітками і дорослими; у спілкуванні не повинно проявлятися агресії, а при сварці з іншою дитиною повинен вміти оцінювати і шукати вихід із проблемної ситуації; дитина повинна розуміти і визнавати авторитет дорослих;
- дитина повинна бути комунікабельним, тобто вміти спілкуватися з однолітками і дорослими; у спілкуванні не повинно проявлятися агресії, а при сварці з іншою дитиною повинен вміти оцінювати і шукати вихід із проблемної ситуації; дитина повинна розуміти і визнавати авторитет дорослих;
- толерантність; це означає, що дитина повинна адекватно реагувати на конструктивні зауваження дорослих і однолітків;
- толерантність; це означає, що дитина повинна адекватно реагувати на конструктивні зауваження дорослих і однолітків;
- моральний розвиток, дитина повинна розуміти, що добре, а що - погано;
- моральний розвиток, дитина повинна розуміти, що добре, а що - погано;
-дитина повинна приймати поставлену педагогом завдання, уважно вислуховуючи, уточнюючи неясні моменти, а після виконання він повинен адекватно оцінювати свою роботу, визнавати свої помилки, якщо такі є.
-дитина повинна приймати поставлену педагогом завдання, уважно вислуховуючи, уточнюючи неясні моменти, а після виконання він повинен адекватно оцінювати свою роботу, визнавати свої помилки, якщо такі є.
3. Емоційно-вольова готовність дитини до школи передбачає:
3. Емоційно-вольова готовність дитини до школи передбачає:
- розуміння дитиною, чому він йде в школу, важливість навчання;
- розуміння дитиною, чому він йде в школу, важливість навчання;
- наявність інтересу до навчання і отримання нових знань;
- наявність інтересу до навчання і отримання нових знань;
- здатність дитини виконувати завдання, яке йому не зовсім до душі, але цього вимагає навчальна програма;
- здатність дитини виконувати завдання, яке йому не зовсім до душі, але цього вимагає навчальна програма;
- наполегливість - здатність протягом певного часу уважно слухати дорослого і виконувати завдання, не відволікаючись на сторонні предмети і справи.
- наполегливість - здатність протягом певного часу уважно слухати дорослого і виконувати завдання, не відволікаючись на сторонні предмети і справи.
• Пізнавальна готовність дитини до школи.
• Пізнавальна готовність дитини до школи.
Даний аспект означає, що майбутній першокласник повинен володіти певним комплексом знань та вмінь, який знадобиться для успішного навчання в школі. Отже, що повинен знати і вміти дитина у шість-сім років?
Даний аспект означає, що майбутній першокласник повинен володіти певним комплексом знань та вмінь, який знадобиться для успішного навчання в школі. Отже, що повинен знати і вміти дитина у шість-сім років?
1) Увагу.
1) Увагу.
• Займатися якою-небудь справою, не відволікаючись, протягом двадцяти-тридцяти хвилин.
• Займатися якою-небудь справою, не відволікаючись, протягом двадцяти-тридцяти хвилин.
• Знаходити подібності та відмінності між предметами, картинками.
• Знаходити подібності та відмінності між предметами, картинками.
• Вміти виконувати роботу за зразком, наприклад, з точністю відтворювати на своєму аркуші паперу візерунок, копіювати рухи людини і так далі.
• Вміти виконувати роботу за зразком, наприклад, з точністю відтворювати на своєму аркуші паперу візерунок, копіювати рухи людини і так далі.
• Легко грати в ігри на уважність, де потрібна швидкість реакції. Наприклад, називайте жива істота, але перед грою обговоріть правила: якщо дитина почує домашня тварина, то він повинен плеснути в долоні, якщо дике - постукати ногами, якщо птах - помахати руками.
• Легко грати в ігри на уважність, де потрібна швидкість реакції. Наприклад, називайте жива істота, але перед грою обговоріть правила: якщо дитина почує домашня тварина, то він повинен плеснути в долоні, якщо дике - постукати ногами, якщо птах - помахати руками.
2) Математика.
2) Математика.
• Цифри від 0 до 10.
• Цифри від 0 до 10.
• Прямий рахунок від 1 до 10 і зворотний рахунок від 10 до 1.
• Прямий рахунок від 1 до 10 і зворотний рахунок від 10 до 1.
• Арифметичні знаки: « », «-«, «=».
• Арифметичні знаки: « », «-«, «=».
• Поділ кола, квадрата навпіл, чотири частини.
• Поділ кола, квадрата навпіл, чотири частини.
• Орієнтування у просторі і на аркуші паперу: «праворуч, ліворуч, вгорі, внизу, над, під, за і т. п.
• Орієнтування у просторі і на аркуші паперу: «праворуч, ліворуч, вгорі, внизу, над, під, за і т. п.
3) Пам'ять.
3) Пам'ять.
• Запам'ятовування 10-12 картинок.
• Запам'ятовування 10-12 картинок.
• Розповідання по пам'яті віршиків, скоромовок, прислів'їв, казок і т.п.
• Розповідання по пам'яті віршиків, скоромовок, прислів'їв, казок і т.п.
• Переказ тексту з 4-5 речень.
• Переказ тексту з 4-5 речень.
4) Мислення.
4) Мислення.
• Закінчувати речення, наприклад, «Річка широка, а струмок...», «Суп гарячий, а компот...» і т. п.
• Закінчувати речення, наприклад, «Річка широка, а струмок...», «Суп гарячий, а компот...» і т. п.
• Знаходити зайве слово з групи слів, наприклад, «стіл, стілець, ліжко, чоботи, крісло», «лисиця, ведмідь, вовк, собака, заєць» і т. д.
• Знаходити зайве слово з групи слів, наприклад, «стіл, стілець, ліжко, чоботи, крісло», «лисиця, ведмідь, вовк, собака, заєць» і т. д.
• Визначати послідовність подій, щоб спочатку, а що потім.
• Визначати послідовність подій, щоб спочатку, а що потім.
• Знаходити невідповідності в малюнках, віршах-небылицах.
• Знаходити невідповідності в малюнках, віршах-небылицах.
• Складати пазли без допомоги дорослого.
• Складати пазли без допомоги дорослого.
• Скласти з паперу разом з дорослим, простий предмет: човник, човник.
• Скласти з паперу разом з дорослим, простий предмет: човник, човник.
5) Дрібна моторика.
5) Дрібна моторика.
• Правильно тримати в руці ручку, олівець, кисть і регулювати силу їх натиску при письмі та малюванні.
• Правильно тримати в руці ручку, олівець, кисть і регулювати силу їх натиску при письмі та малюванні.
• Розфарбовувати предмети і штрихувати їх, не виходячи за контур.
• Розфарбовувати предмети і штрихувати їх, не виходячи за контур.
• Вирізати ножицями по лінії, намальованої на папері.
• Вирізати ножицями по лінії, намальованої на папері.
• Виконувати аплікації.
• Виконувати аплікації.
6) Мова.
6) Мова.
• Складати пропозиції з декількох слів, наприклад, кішка, двір, йти, сонячний зайчик, грати.
• Складати пропозиції з декількох слів, наприклад, кішка, двір, йти, сонячний зайчик, грати.
• Розуміти і пояснювати зміст прислів'їв.
• Розуміти і пояснювати зміст прислів'їв.
• Складати зв'язну розповідь по картинці і серії картинок.
• Складати зв'язну розповідь по картинці і серії картинок.
• Виразно розповідати вірші з правильною інтонацією.
• Виразно розповідати вірші з правильною інтонацією.
• Розрізняти в словах букви і звуки.
• Розрізняти в словах букви і звуки.
7) Навколишній світ.
7) Навколишній світ.
• Знати основні кольори, домашніх і диких тварин, птахів, дерева, гриби, квіти, овочі, фрукти і так далі.
• Знати основні кольори, домашніх і диких тварин, птахів, дерева, гриби, квіти, овочі, фрукти і так далі.
• Називати пори року, явища природи, перелітних і зимуючих птахів, місяці, дні тижня, свої прізвище, ім'я та по батькові, імена своїх батьків і місце їх роботи, своє місто, адресу, які бувають професії.
• Називати пори року, явища природи, перелітних і зимуючих птахів, місяці, дні тижня, свої прізвище, ім'я та по батькові, імена своїх батьків і місце їх роботи, своє місто, адресу, які бувають професії.
Психологи називають період звикання дитини до садка адаптаційним. Він буває легким, швидким і майже безболісним, а буває – важким, максимально вираженим.
Психологи називають період звикання дитини до садка адаптаційним. Він буває легким, швидким і майже безболісним, а буває – важким, максимально вираженим.
Це залежить від багатьох факторів, починаючи з умов протікання вагітності й закінчуючи особливостями центральної нервової системи дитини та стилю виховання. Психологи кажуть, що те, що батьки спостерігають в поведінці маляти у перші тижні відвідування садочка, – лише вершина айсберга. Весь організм і психіка дитини в цей час постійно перебувають у сильній нервово-психічній напрузі. Можна сказати, що ваше дитя перебуває, у кращому випадку, на межі стресу, а, швидше за все, відчуває його повною мірою.
Це залежить від багатьох факторів, починаючи з умов протікання вагітності й закінчуючи особливостями центральної нервової системи дитини та стилю виховання. Психологи кажуть, що те, що батьки спостерігають в поведінці маляти у перші тижні відвідування садочка, – лише вершина айсберга. Весь організм і психіка дитини в цей час постійно перебувають у сильній нервово-психічній напрузі. Можна сказати, що ваше дитя перебуває, у кращому випадку, на межі стресу, а, швидше за все, відчуває його повною мірою.
Часті хвороби – наслідок стресу!
Часті хвороби – наслідок стресу!
„Якщо виразність стресу мінімальна (у дитини немає істерик), незабаром ви забудете про негативні зрушення адаптаційного періоду, як про страшний сон. Але це в разі легкої адаптації. Якщо ж стрес повною мірою охопив дитину (у випадку важкого типу адаптації), будьте готові – незабаром станеться зрив, і дитина може навіть занедужати.
„Якщо виразність стресу мінімальна (у дитини немає істерик), незабаром ви забудете про негативні зрушення адаптаційного періоду, як про страшний сон. Але це в разі легкої адаптації. Якщо ж стрес повною мірою охопив дитину (у випадку важкого типу адаптації), будьте готові – незабаром станеться зрив, і дитина може навіть занедужати.
Взагалі часті хвороби – це і є наслідок адаптації. Багато батьків скаржаться, мовляв, „ недогледіли вихователі, в приміщенні протяги, інфекція…” Насправді, часто в цьому винен не садочок, а сама ситуація переходу дитини до самостійного перебування без батьків. Як відомо, фізичний і психічний розвиток дитини взаємопов’язані, і організм малюка іноді допомагає йому впоратися з тривогами і переживаннями. Найчастіше хворіють саме ті діти, які не дуже вередують і плачуть, не виражають словами і сльозами небажання йти в садочок. Це – „слухняні” діти, вони не хочуть засмучувати батьків. Але, якщо адаптація для такої дитини відбувається складно, – організм дає емоціям „перепочинок”: дитина хворіє і залишається вдома. Якщо „хвороблива” адаптація не минає протягом півроку, батькам необхідно порадитися з дитячим психологом.
Взагалі часті хвороби – це і є наслідок адаптації. Багато батьків скаржаться, мовляв, „ недогледіли вихователі, в приміщенні протяги, інфекція…” Насправді, часто в цьому винен не садочок, а сама ситуація переходу дитини до самостійного перебування без батьків. Як відомо, фізичний і психічний розвиток дитини взаємопов’язані, і організм малюка іноді допомагає йому впоратися з тривогами і переживаннями. Найчастіше хворіють саме ті діти, які не дуже вередують і плачуть, не виражають словами і сльозами небажання йти в садочок. Це – „слухняні” діти, вони не хочуть засмучувати батьків. Але, якщо адаптація для такої дитини відбувається складно, – організм дає емоціям „перепочинок”: дитина хворіє і залишається вдома. Якщо „хвороблива” адаптація не минає протягом півроку, батькам необхідно порадитися з дитячим психологом.
Страх втратити маму.
Страх втратити маму.
У період адаптації існує етап, коли дитина із задоволенням ходить у садочок 3-5 днів, а потім „не хочу, не піду!” Тоді здається, що ваше маля неначе підмінили. З будь-якого приводу – істерики та капризи. Воно втратило всі навички самообслуговування, якими володіло. В дитини знову намокають штанці, вона начебто забула, як користуватися ложкою, і майже перестала говорити, принаймні – реченнями. Психологи називають не явище регресом. Так будь-яка людина, особливо маленька, реагує на стрес і, ніби, „відступає” у своєму розвитку на крок назад. А ще ваша дитина стає нервовою і полохливою, а найголовніше, – чомусь зовсім не хоче ходити до дитячого садочка. Та вона просто боїться йти до садка!
У період адаптації існує етап, коли дитина із задоволенням ходить у садочок 3-5 днів, а потім „не хочу, не піду!” Тоді здається, що ваше маля неначе підмінили. З будь-якого приводу – істерики та капризи. Воно втратило всі навички самообслуговування, якими володіло. В дитини знову намокають штанці, вона начебто забула, як користуватися ложкою, і майже перестала говорити, принаймні – реченнями. Психологи називають не явище регресом. Так будь-яка людина, особливо маленька, реагує на стрес і, ніби, „відступає” у своєму розвитку на крок назад. А ще ваша дитина стає нервовою і полохливою, а найголовніше, – чомусь зовсім не хоче ходити до дитячого садочка. Та вона просто боїться йти до садка!
Страх – звичайний супутник адаптаційного періоду. В новій обстановці дитина в усьому бачить приховану загрозу для себе. Вона боїться незнайомих дітей, нового приміщення, чужих дорослих, яких вона відтепер має слухатися, боїться зробити щось не так і бути покараною. І нарешті, вона панічно боїться, що ви про неї забудете, не прийдете за нею.
Страх – звичайний супутник адаптаційного періоду. В новій обстановці дитина в усьому бачить приховану загрозу для себе. Вона боїться незнайомих дітей, нового приміщення, чужих дорослих, яких вона відтепер має слухатися, боїться зробити щось не так і бути покараною. І нарешті, вона панічно боїться, що ви про неї забудете, не прийдете за нею.
Що ж провокує цей стан дитини в період адаптації до дитячого садка? Це – відрив від матері. Адже мама – найголовніше, що є в неї, її повітря, її життя. І раптом мама її зрадила. Саме так розцінює цю ситуацію трирічна дитина. В психології є таке поняття як імпритінг – своєрідна імунологічна пам’ять чи безумовний рефлекс, завдяки якому дитина тягнеться до тієї людини, котру побачила першою, чиє тепло відчула. Як правило, це – мама. І ось, коли вона залишає дитя у тому ж садочку, то в малюка виникає відчуття, начебто його покинули. Звичайно ж, для дитячої психіки це неабияка стресова ситуація. Але якщо цей перший урок виживання засвоєно успішно, надалі ваше дитя буде швидко адаптуватися у будь-якій новій обстановці протягом усього життя.
Що ж провокує цей стан дитини в період адаптації до дитячого садка? Це – відрив від матері. Адже мама – найголовніше, що є в неї, її повітря, її життя. І раптом мама її зрадила. Саме так розцінює цю ситуацію трирічна дитина. В психології є таке поняття як імпритінг – своєрідна імунологічна пам’ять чи безумовний рефлекс, завдяки якому дитина тягнеться до тієї людини, котру побачила першою, чиє тепло відчула. Як правило, це – мама. І ось, коли вона залишає дитя у тому ж садочку, то в малюка виникає відчуття, начебто його покинули. Звичайно ж, для дитячої психіки це неабияка стресова ситуація. Але якщо цей перший урок виживання засвоєно успішно, надалі ваше дитя буде швидко адаптуватися у будь-якій новій обстановці протягом усього життя.
Нині педагоги використовують різноманітні методики, котрі допомагають подолати дитині відчуття покинутості, однак не останню роль відіграють і батьки. Не забувайте, що в садочку є сформований набір правил поведінки, до яких дитині доводиться звикати. Якщо, наприклад, батьки дитину не привчили саму одягатися чи ділитися іграшками, то саме це може спричиняти душевний дискомфорт малюка. Усвідомлювати, що „я не такий як усі”, та якось випадати із загального колективу для малят дуже болісно. А от самодостатній дитині легше призвичаїтися до нових правил.
Нині педагоги використовують різноманітні методики, котрі допомагають подолати дитині відчуття покинутості, однак не останню роль відіграють і батьки. Не забувайте, що в садочку є сформований набір правил поведінки, до яких дитині доводиться звикати. Якщо, наприклад, батьки дитину не привчили саму одягатися чи ділитися іграшками, то саме це може спричиняти душевний дискомфорт малюка. Усвідомлювати, що „я не такий як усі”, та якось випадати із загального колективу для малят дуже болісно. А от самодостатній дитині легше призвичаїтися до нових правил.
Велику роль відіграють і мудрі вихователі та няні. Поговоріть з ними, щоб вони допомогли дитині дійти до того, щоб зробити ту чи іншу справу правильно. Якщо ж дитину соромити на очах в однолітків, то вона проявлятиме лише агресію та впертість.
Велику роль відіграють і мудрі вихователі та няні. Поговоріть з ними, щоб вони допомогли дитині дійти до того, щоб зробити ту чи іншу справу правильно. Якщо ж дитину соромити на очах в однолітків, то вона проявлятиме лише агресію та впертість.
Добре, якщо дитина розповість батькам, що саме її не задовольняє в садку. Дізнатися про те, чому саме дитя не хоче іти до садочка – для батьків дуже важливо та не намагайтеся вчинити маляті допит з пристрастю. Так ви ще більше залякаєте дитину. Намагайтеся дізнатися подробиці під час гри. Наприклад, намалюйте разом з дитиною малюнок про життя в садочку. Поспостерігайте, якої теми дитина уникає взагалі, які кольори використовує, малюючи ту чи іншу людину або ситуацію (якщо темні, то, можливо, саме тут криється камінь спотикання).
Добре, якщо дитина розповість батькам, що саме її не задовольняє в садку. Дізнатися про те, чому саме дитя не хоче іти до садочка – для батьків дуже важливо та не намагайтеся вчинити маляті допит з пристрастю. Так ви ще більше залякаєте дитину. Намагайтеся дізнатися подробиці під час гри. Наприклад, намалюйте разом з дитиною малюнок про життя в садочку. Поспостерігайте, якої теми дитина уникає взагалі, які кольори використовує, малюючи ту чи іншу людину або ситуацію (якщо темні, то, можливо, саме тут криється камінь спотикання).
У період адаптації (і не тільки) важливо, щоб дитина знала кінцеву мету усіх своїх дій та того, що від неї вимагають інші. Не варто командним голосом наказувати: „Щоб завтра у садочку ти їв швидко!”. Краще роз’яснити дитині, для чого це робити. Наприклад, скажіть: „Якщо ти їстимеш швидше, то не запізнишся на малювання (чи фізкультуру, чи просто послухати цікаву казку), а ще – я тобою буду пишатися”. Дитині важливо знати, що ви помічаєте її найменші досягнення і радієте від цього. Не картайте дитину, якщо у неї щось не виходить. Навіть якщо вона робить це неправильно. Дайте краще пораду як зробити так, щоб вийшло краще. Але не поводьтеся на зразок „я доросла і розумна, тому слухайся мене”. Просіть дитину допомогти вам вирішити ту чи іншу справу і побачите, що вона з радістю піде вам на зустріч. Так маля відчуватиме свою значимість і це дозволить бути впевненішим серед однолітків і загартованішим в емоційному плані.
У період адаптації (і не тільки) важливо, щоб дитина знала кінцеву мету усіх своїх дій та того, що від неї вимагають інші. Не варто командним голосом наказувати: „Щоб завтра у садочку ти їв швидко!”. Краще роз’яснити дитині, для чого це робити. Наприклад, скажіть: „Якщо ти їстимеш швидше, то не запізнишся на малювання (чи фізкультуру, чи просто послухати цікаву казку), а ще – я тобою буду пишатися”. Дитині важливо знати, що ви помічаєте її найменші досягнення і радієте від цього. Не картайте дитину, якщо у неї щось не виходить. Навіть якщо вона робить це неправильно. Дайте краще пораду як зробити так, щоб вийшло краще. Але не поводьтеся на зразок „я доросла і розумна, тому слухайся мене”. Просіть дитину допомогти вам вирішити ту чи іншу справу і побачите, що вона з радістю піде вам на зустріч. Так маля відчуватиме свою значимість і це дозволить бути впевненішим серед однолітків і загартованішим в емоційному плані.
Як ще можна полегшити маляті період звикання до садочка?
Як ще можна полегшити маляті період звикання до садочка?
Ось кілька порад, як це зробити:
Ось кілька порад, як це зробити:
* У жодному разі не обговорюйте у присутності дитини проблеми, пов’язані з дитячим садком, які турбують вас. Не виказуйте їй, що ви хвилюєтеся, боїтеся або в чомусь невпевнені. Діти в цьому віці вкрай чутливі до найменших нюансів нашого настрою, легко „зчитують” емоції близьких, особливо матері, хоч би як вона намагалася приховати свій стан за посмішкою або словами.
* У жодному разі не обговорюйте у присутності дитини проблеми, пов’язані з дитячим садком, які турбують вас. Не виказуйте їй, що ви хвилюєтеся, боїтеся або в чомусь невпевнені. Діти в цьому віці вкрай чутливі до найменших нюансів нашого настрою, легко „зчитують” емоції близьких, особливо матері, хоч би як вона намагалася приховати свій стан за посмішкою або словами.
* Налаштовуйте дитину якомога позитивніше до її перебування у дитсадку. Говоріть про те, як це чудово, що вона вже така доросла. І найголовніше – постійно пояснюйте дитині, що вона для вас, як і раніше, дорога й улюблена.
* Налаштовуйте дитину якомога позитивніше до її перебування у дитсадку. Говоріть про те, як це чудово, що вона вже така доросла. І найголовніше – постійно пояснюйте дитині, що вона для вас, як і раніше, дорога й улюблена.
* Постарайтеся відшукати разом з дитиною приємні моменти перебування в садочку (улюблена вихователька, друг чи просто улюблені заняття) і щодня запитуйте дитину саме про них. Розмовляйте з дитиною про те, що перебування у садочку – це не лише забава, але й важка праця, мовляв, ви працюєте на роботі, а малеча в садочку. Так дитина пишатиметься тим, що виконує подібні до батьківських обов’язки.
* Постарайтеся відшукати разом з дитиною приємні моменти перебування в садочку (улюблена вихователька, друг чи просто улюблені заняття) і щодня запитуйте дитину саме про них. Розмовляйте з дитиною про те, що перебування у садочку – це не лише забава, але й важка праця, мовляв, ви працюєте на роботі, а малеча в садочку. Так дитина пишатиметься тим, що виконує подібні до батьківських обов’язки.
* Ні в якому разі не погрожуйте вашому чаду садком як покаранням за те, що воно погано поводиться! Намагайтеся спланувати свій час так, щоб у перший тиждень відвідування дитсадка дитина не залишалася там більше як дві-три години. В родині в цей період необхідно створити спокійний і безконфліктний клімат для вашого маляти. Краще на якийсь час скасувати походи в кіно, цирк, у гості, скоротити час перегляду телевізора.
* Ні в якому разі не погрожуйте вашому чаду садком як покаранням за те, що воно погано поводиться! Намагайтеся спланувати свій час так, щоб у перший тиждень відвідування дитсадка дитина не залишалася там більше як дві-три години. В родині в цей період необхідно створити спокійний і безконфліктний клімат для вашого маляти. Краще на якийсь час скасувати походи в кіно, цирк, у гості, скоротити час перегляду телевізора.
*У вихідні дні намагайтеся дотримуватися вдома такого ж режиму, як у дитячому садку.
*У вихідні дні намагайтеся дотримуватися вдома такого ж режиму, як у дитячому садку.
А ще психологи впевнені, що діти, які відвідують дитячий садок, і фізично, і психічно набагато стійкіші та набагато швидше розвиваються. Ніякі суперняні та дозоване спілкування з однолітками в пісочниці під наглядом бабусі не дадуть вашій дитині такої школи життя, як перебування в дитячому садку. А період звикання обов’язково закінчується.
А ще психологи впевнені, що діти, які відвідують дитячий садок, і фізично, і психічно набагато стійкіші та набагато швидше розвиваються. Ніякі суперняні та дозоване спілкування з однолітками в пісочниці під наглядом бабусі не дадуть вашій дитині такої школи життя, як перебування в дитячому садку. А період звикання обов’язково закінчується.
Страх відчувають всі, це нормально. Ненормально бути абсолютно безстрашним — це може погано закінчитись, адже наше вміння боятися — ефективний еволюційний механізм самозахисту.
Страх відчувають всі, це нормально. Ненормально бути абсолютно безстрашним — це може погано закінчитись, адже наше вміння боятися — ефективний еволюційний механізм самозахисту.
Чого і чому бояться діти?
Чого і чому бояться діти?
Вважається, що страх — це сама перша емоція людини. У всякому разі, психологи вважають, що дитину, що проходить через родові шляхи, охоплює позамежний жах. Може, тому раніше існувало повір’я, що діти, що з’явилися за допомогою кесаревого розтину, відрізняються особливою безстрашністю.
Вважається, що страх — це сама перша емоція людини. У всякому разі, психологи вважають, що дитину, що проходить через родові шляхи, охоплює позамежний жах. Може, тому раніше існувало повір’я, що діти, що з’явилися за допомогою кесаревого розтину, відрізняються особливою безстрашністю.
Період росту й дорослішання
Період росту й дорослішання
За даними досліджень, двоє з трьох дітей у тому чи іншому віці відчувають страхи, але найбільш часто до цього схильні діти від двох до дев’яти років. У цьому віці дитина вже багато що бачить, і багато знає, але ще не все розуміє, неприборкана дитяча фантазія ще не стримується реальними уявленнями про світ. Так, наприклад, для малюка семи місяців нормально боятися незнайомих дорослих, незвичайних предметів. У 2-3 роки діти зазвичай бояться тварин. Після 3 років багато дітей бояться темряви, швидше за все це відбувається під час бурхливого розвитку уяви. Не відокремлюючи вигадку від реальності, багато дітей бояться казкових персонажів, героїв фільмів та розповідей. У цьому віці особливо не рекомендується лякати дитину чаклунами, міліціонерами або чужими дядями, дозволяти дивитися невідповідні фільми або розповідати страшні казки. Реальна чи уявна відсутність мами викликає страх у всіх без винятку нормально розвинених дітей дошкільного віку.
За даними досліджень, двоє з трьох дітей у тому чи іншому віці відчувають страхи, але найбільш часто до цього схильні діти від двох до дев’яти років. У цьому віці дитина вже багато що бачить, і багато знає, але ще не все розуміє, неприборкана дитяча фантазія ще не стримується реальними уявленнями про світ. Так, наприклад, для малюка семи місяців нормально боятися незнайомих дорослих, незвичайних предметів. У 2-3 роки діти зазвичай бояться тварин. Після 3 років багато дітей бояться темряви, швидше за все це відбувається під час бурхливого розвитку уяви. Не відокремлюючи вигадку від реальності, багато дітей бояться казкових персонажів, героїв фільмів та розповідей. У цьому віці особливо не рекомендується лякати дитину чаклунами, міліціонерами або чужими дядями, дозволяти дивитися невідповідні фільми або розповідати страшні казки. Реальна чи уявна відсутність мами викликає страх у всіх без винятку нормально розвинених дітей дошкільного віку.
З п’яти-шести років у дитини починає формуватися абстрактне мислення, вона починає усвідомлювати деякі речі, страшні і для багатьох дорослих. Це вік «розуміння смерті», в 5-7 років смерть, втрати близьких — основна тема дитячих страхів. У багатьох дітей ці страхи супроводжуються похмурим настроєм. Пояснити дитині процес земного життя людини практично неможливо … Щоб якось втішити її і полегшити розуміння таких важливих для подальшого розвитку речей, багато батьків саме в цьому віці заговорюють про релігію, про життя після смерті. Але переводити тему, відволікати дитину марно. Говорити, що вона буде жити вічно, а мама ніколи не помре — безглуздо. Категорія смерті — це реальність, яку дитина в 6-7 років повинна визнати як щось рано чи пізно неминуче в її житті. Саме небажання визнати це відразу і породжує страх, що означає емоційне неприйняття «раціональної» необхідності померти. До речі, якщо дитина росте в благополучній родині, її розуміють і підтримують батьки — адаптація проходить легше. Як кажуть психологи, і хлопчики, і дівчатка у віці 6-7 років найчастіше реагують появою страхів на конфлікт батьків. Емоційна чутливість дітей до конфлікту батьків має тенденцію збільшуватися з віком — запам’ятайте це.
З п’яти-шести років у дитини починає формуватися абстрактне мислення, вона починає усвідомлювати деякі речі, страшні і для багатьох дорослих. Це вік «розуміння смерті», в 5-7 років смерть, втрати близьких — основна тема дитячих страхів. У багатьох дітей ці страхи супроводжуються похмурим настроєм. Пояснити дитині процес земного життя людини практично неможливо … Щоб якось втішити її і полегшити розуміння таких важливих для подальшого розвитку речей, багато батьків саме в цьому віці заговорюють про релігію, про життя після смерті. Але переводити тему, відволікати дитину марно. Говорити, що вона буде жити вічно, а мама ніколи не помре — безглуздо. Категорія смерті — це реальність, яку дитина в 6-7 років повинна визнати як щось рано чи пізно неминуче в її житті. Саме небажання визнати це відразу і породжує страх, що означає емоційне неприйняття «раціональної» необхідності померти. До речі, якщо дитина росте в благополучній родині, її розуміють і підтримують батьки — адаптація проходить легше. Як кажуть психологи, і хлопчики, і дівчатка у віці 6-7 років найчастіше реагують появою страхів на конфлікт батьків. Емоційна чутливість дітей до конфлікту батьків має тенденцію збільшуватися з віком — запам’ятайте це.
Зі зміною соціального статусу дитини — наприклад, коли ваш малюк стає школярем — з’являються інші страхи. «Чи зможу я?», «Чи встигну?», «Чи зрозуміють мене?», «Не будуть мене ображати на новому місці?». І, навіть, якщо хочете, «Чи не загублюся я по дорозі до школи?». Чутливі діти весь час надто контролюють себе, як би підсилюючи «зовнішній контроль» за собою. Такі діти в емоційно напружених ситуаціях здатні навіть хворіти.
Зі зміною соціального статусу дитини — наприклад, коли ваш малюк стає школярем — з’являються інші страхи. «Чи зможу я?», «Чи встигну?», «Чи зрозуміють мене?», «Не будуть мене ображати на новому місці?». І, навіть, якщо хочете, «Чи не загублюся я по дорозі до школи?». Чутливі діти весь час надто контролюють себе, як би підсилюючи «зовнішній контроль» за собою. Такі діти в емоційно напружених ситуаціях здатні навіть хворіти.
Що ж робити?
Що ж робити?
Можна махнути рукою і сказати: «Переросте!» Так часто і трапляється. Але дуже часто з «особливими» страхами справа йде зовсім не так втішно. Дитина росте і страхи ростуть разом з нею. У малюка все більше розширюється пізнання, розвивається уява, фантазія, і тому він все більше усвідомлює ті небезпеки, які його підстерігають в житті.
Можна махнути рукою і сказати: «Переросте!» Так часто і трапляється. Але дуже часто з «особливими» страхами справа йде зовсім не так втішно. Дитина росте і страхи ростуть разом з нею. У малюка все більше розширюється пізнання, розвивається уява, фантазія, і тому він все більше усвідомлює ті небезпеки, які його підстерігають в житті.
По-перше: усвідомте, що дитина не винна в тому, що у неї з’явився страх.
По-перше: усвідомте, що дитина не винна в тому, що у неї з’явився страх.
По-друге: трішки «забудьте» про проблему маляти, тобто не акцентуйте на цьому увагу, не коріть, не засуджуйте.
По-друге: трішки «забудьте» про проблему маляти, тобто не акцентуйте на цьому увагу, не коріть, не засуджуйте.
По-третє: придивіться до себе. Чи не занадто ви вимогливі до дитини, чи не перевищуєте ви свої запити, чи реальні ваші очікування? Чи часто дитина опиняється в ситуації «неуспіху», чи часто ви її хвалите?
По-третє: придивіться до себе. Чи не занадто ви вимогливі до дитини, чи не перевищуєте ви свої запити, чи реальні ваші очікування? Чи часто дитина опиняється в ситуації «неуспіху», чи часто ви її хвалите?
По-четверте: чи говорите ви про страхи зі своєю дитиною? Причому, в інтимній обстановці, заспокійливим тоном і цілком серйозно. Іноді допомагає «чарівна» дія, талісман, «закляття», молитва. Організуйте «терапію» малюванням, читайте і придумуйте казки зі щасливим кінцем.
По-четверте: чи говорите ви про страхи зі своєю дитиною? Причому, в інтимній обстановці, заспокійливим тоном і цілком серйозно. Іноді допомагає «чарівна» дія, талісман, «закляття», молитва. Організуйте «терапію» малюванням, читайте і придумуйте казки зі щасливим кінцем.
Але пам’ятайте: якщо у вас недостатньо досвіду і часу, а дитина замкнулася і неозброєним оком помітні її переживання – зверніться до фахівця.
Але пам’ятайте: якщо у вас недостатньо досвіду і часу, а дитина замкнулася і неозброєним оком помітні її переживання – зверніться до фахівця.
Чому дорослі так часто кричать на своїх дітей і дають ляпанців?
Чому дорослі так часто кричать на своїх дітей і дають ляпанців?
У більшості випадків це відбувається тоді, коли батьки втрачають терпіння, втомлюються на роботі, відчувають себе в розпачі. Часом вони можуть надавати дитині ляпанців тільки тому, що вже кілька разів повторили їй, що щось робити не можна, а дитина цього поки не зрозуміла. Всі батьки знають, як буває прикро, коли діти їх не слухаються. Але, тим не менш, навіть легкі ляпанці - не вихід із ситуації.
У більшості випадків це відбувається тоді, коли батьки втрачають терпіння, втомлюються на роботі, відчувають себе в розпачі. Часом вони можуть надавати дитині ляпанців тільки тому, що вже кілька разів повторили їй, що щось робити не можна, а дитина цього поки не зрозуміла. Всі батьки знають, як буває прикро, коли діти їх не слухаються. Але, тим не менш, навіть легкі ляпанці - не вихід із ситуації.
Як переживають покарання діти в залежності від типу темпераменту?
Як переживають покарання діти в залежності від типу темпераменту?
З вичайно, кожна дитина - індивідуальна, зі своїми думками, особливостями і генами, тому важко сказати, як кожен малюк переживає те чи інше покарання. Але зате відомо, що всі люди, і відповідно діти теж, діляться на 4 категорії, а точніше мають 4 типи темпераменту: холерики, сангвініки, флегматики і меланхоліки.
З вичайно, кожна дитина - індивідуальна, зі своїми думками, особливостями і генами, тому важко сказати, як кожен малюк переживає те чи інше покарання. Але зате відомо, що всі люди, і відповідно діти теж, діляться на 4 категорії, а точніше мають 4 типи темпераменту: холерики, сангвініки, флегматики і меланхоліки.
Холерикам і сангвінікам властива підвищена збудливість, тому будь-який прояв фізичного насильства, а також крики вони сприймають вкрай вороже. Діти з таким темпераментом бунтують і протестують, доводячи свою правоту і невинність. З такими дітьми треба вміти бути спокійним і терплячим.
Холерикам і сангвінікам властива підвищена збудливість, тому будь-який прояв фізичного насильства, а також крики вони сприймають вкрай вороже. Діти з таким темпераментом бунтують і протестують, доводячи свою правоту і невинність. З такими дітьми треба вміти бути спокійним і терплячим.
Флегматики відрізняються спокоєм, витриманістю, повільною зміною настрою, мало спілкуються. Тому через подібні покарання і зриви батьків можуть образитися і втратити будь-яке бажання з ними спілкуватися, а, можуть, і не сприймати взагалі, мовляв, кричить, ну і нехай собі кричить.
Флегматики відрізняються спокоєм, витриманістю, повільною зміною настрою, мало спілкуються. Тому через подібні покарання і зриви батьків можуть образитися і втратити будь-яке бажання з ними спілкуватися, а, можуть, і не сприймати взагалі, мовляв, кричить, ну і нехай собі кричить.
Меланхоліки ж, навпаки, дуже ранимі й чутливі. Будь-яке покарання вони беруть близько до серця, тому можуть замкнутися в собі і, як і флегматики, втратити бажання спілкуватися з батьками.
Меланхоліки ж, навпаки, дуже ранимі й чутливі. Будь-яке покарання вони беруть близько до серця, тому можуть замкнутися в собі і, як і флегматики, втратити бажання спілкуватися з батьками.
До меланхоліків і флегматиків потрібно ставитися з розумінням і турботою, інакше вони просто зів'януть.
До меланхоліків і флегматиків потрібно ставитися з розумінням і турботою, інакше вони просто зів'януть.
Темперамент необхідно враховувати при вихованні дитини, але є ще один найважливіший критерій - вік!
Темперамент необхідно враховувати при вихованні дитини, але є ще один найважливіший критерій - вік!
У віці до 1,5 року ні в якій формі дитина не повинна бачити вашу агресію. Це поки що повністю залежна від вас істота, у якої крик - єдиний спосіб зв'язку із зовнішнім світом. Зрозуміло, що мамі, яка не спала кілька ночей, вже не вистачає ніяких нервів. Але існує багато способів, завдяки яким можна трохи заспокоїтися. Наприклад, якщо дитина кричить кілька годин і ви марно намагаєтеся її заспокоїти, а нерви вже на межі, вийдіть з кімнати на декілька хвилин, покидайте речами, покричіть, поламайте олівці, попідкидайте м'ячик, головне, робіть це подалі від дитини. Ось побачите – стане легше!
У віці до 1,5 року ні в якій формі дитина не повинна бачити вашу агресію. Це поки що повністю залежна від вас істота, у якої крик - єдиний спосіб зв'язку із зовнішнім світом. Зрозуміло, що мамі, яка не спала кілька ночей, вже не вистачає ніяких нервів. Але існує багато способів, завдяки яким можна трохи заспокоїтися. Наприклад, якщо дитина кричить кілька годин і ви марно намагаєтеся її заспокоїти, а нерви вже на межі, вийдіть з кімнати на декілька хвилин, покидайте речами, покричіть, поламайте олівці, попідкидайте м'ячик, головне, робіть це подалі від дитини. Ось побачите – стане легше!
Ще один хороший психологічний спосіб бути спокійнішим – не налаштовувати себе на те, що в цей день у вас буде хоча б годинка вільного часу для себе. Навпаки, думайте про те, що сьогодні весь ваш час піде на дитину, тоді раптове затишшя в дитячому ліжечку буде здаватися справжнім святом!
Ще один хороший психологічний спосіб бути спокійнішим – не налаштовувати себе на те, що в цей день у вас буде хоча б годинка вільного часу для себе. Навпаки, думайте про те, що сьогодні весь ваш час піде на дитину, тоді раптове затишшя в дитячому ліжечку буде здаватися справжнім святом!
У віці 1,5-3 років у дитини формується концепція «Я сам», тому придушення якої-небудь дитячої активності і самостійності ляпанцями і криками не принесе ніяких позитивних результатів. У цьому віці дитині потрібно починати пояснювати, що добре, а що погано. При цьому важливо бути готовим до того, що вона не відразу все це сприйме. З малюком треба розмовляти, розставляючи все по поличках. Якщо ж Ви не в силах відмовитися від покарань, головне, щоб вони не були систематичними, інакше дитина почне сприймати ляпаси і окрики як прикру, але неминучу частину життя і перестане на них реагувати. Найкраще покарання для цього віку - ігнорування, залишення його на самоті, маніпуляція тоном (але не криком), позбавлення якого-небудь задоволення. Але ці позбавлення не повинен бути на шкоду дитині, тобто його не можна позбавляти корисних фруктів та інших необхідних продуктів харчування, не можна позбавляти корисних прогулянок на повітрі і т.д.
У віці 1,5-3 років у дитини формується концепція «Я сам», тому придушення якої-небудь дитячої активності і самостійності ляпанцями і криками не принесе ніяких позитивних результатів. У цьому віці дитині потрібно починати пояснювати, що добре, а що погано. При цьому важливо бути готовим до того, що вона не відразу все це сприйме. З малюком треба розмовляти, розставляючи все по поличках. Якщо ж Ви не в силах відмовитися від покарань, головне, щоб вони не були систематичними, інакше дитина почне сприймати ляпаси і окрики як прикру, але неминучу частину життя і перестане на них реагувати. Найкраще покарання для цього віку - ігнорування, залишення його на самоті, маніпуляція тоном (але не криком), позбавлення якого-небудь задоволення. Але ці позбавлення не повинен бути на шкоду дитині, тобто його не можна позбавляти корисних фруктів та інших необхідних продуктів харчування, не можна позбавляти корисних прогулянок на повітрі і т.д.
А взагалі, у цьому віці для дітей характерна не розвинена короткочасна пам'ять, тому самий легкий і надійний спосіб уникнути будь-якого покарання - перевести нескінченний потік енергії дитини в інше русло, простіше кажучи, відвернути його! Наприклад, прийшли Ви в гості, а, цікава до всього нового, дитина відразу починає вередувати і розкидати чужі іграшки. Руки так і чешуться, але нічого, зберіться, заспокойтеся, підійдіть до малюка і запропонуйте намалювати різнобарвного бегемота або пограти з красивою іграшкою. Захопившись новими турботами, він вже забуде, що творив кілька хвилин тому.
А взагалі, у цьому віці для дітей характерна не розвинена короткочасна пам'ять, тому самий легкий і надійний спосіб уникнути будь-якого покарання - перевести нескінченний потік енергії дитини в інше русло, простіше кажучи, відвернути його! Наприклад, прийшли Ви в гості, а, цікава до всього нового, дитина відразу починає вередувати і розкидати чужі іграшки. Руки так і чешуться, але нічого, зберіться, заспокойтеся, підійдіть до малюка і запропонуйте намалювати різнобарвного бегемота або пограти з красивою іграшкою. Захопившись новими турботами, він вже забуде, що творив кілька хвилин тому.
У віці від 3 до 6 років дитина вже відрізняє хороше від поганого. Як правило, саме в цей період батькам здається найлегшим способом - відлупцювати її. Хоча насправді найефективнішим способом є розмови. У цьому віці теж можна використовувати такі покарання, як позбавлення дитини задоволення й ігнорування, а також залишення на самоті. Особливо боязнь дитини залишатися одному загострюється в старшому дошкільному віці (5-6 років).
У віці від 3 до 6 років дитина вже відрізняє хороше від поганого. Як правило, саме в цей період батькам здається найлегшим способом - відлупцювати її. Хоча насправді найефективнішим способом є розмови. У цьому віці теж можна використовувати такі покарання, як позбавлення дитини задоволення й ігнорування, а також залишення на самоті. Особливо боязнь дитини залишатися одному загострюється в старшому дошкільному віці (5-6 років).
Але ні в якому віці дитину не можна бити!
Але ні в якому віці дитину не можна бити!
Б’ючи дитину, ми як би говоримо їй, «я сильна, а ти слабка ». І, дійсно, ми ж не б'ємо дорослих людей, які можуть і здачі дати, хоча вони частенько ведуть себе нітрохи не краще самої примхливої дитини? З кожним малюком можна знайти спільну мову, а застосування сили - найлегший вихід з положення, який, до речі, може мати досить серйозні наслідки. Найелементарніші з них полягають у тому, що дитина починає ображатися, втрачаючи довіру і повагу до дорослого. Так, вона буде його боятися, може навіть, буде слухатися, але авторитет батька в його очах стрімко впаде.
Б’ючи дитину, ми як би говоримо їй, «я сильна, а ти слабка ». І, дійсно, ми ж не б'ємо дорослих людей, які можуть і здачі дати, хоча вони частенько ведуть себе нітрохи не краще самої примхливої дитини? З кожним малюком можна знайти спільну мову, а застосування сили - найлегший вихід з положення, який, до речі, може мати досить серйозні наслідки. Найелементарніші з них полягають у тому, що дитина починає ображатися, втрачаючи довіру і повагу до дорослого. Так, вона буде його боятися, може навіть, буде слухатися, але авторитет батька в його очах стрімко впаде.
До речі, до будь-якого фізичного застосування сили у багатьох дітей виробляється внутрішній протест , що може викликати відчуття того, що її не люблять. До того ж, навіть невинні ляпанці можуть кровожерливо упитися в пам'ять на все життя: «Мене батько в дитинстві разів 10 максимум сильно шльопав по попі рукою. Ці рази в'їлися в пам'ять. Незважаючи на відсутність синців і подряпин, а також на те, що мій батько був ангелом в порівнянні з абсолютною більшістю інших батьків, образа в мене залишилася на все життя. А також пекуча ненависть до подібних батьків».
До речі, до будь-якого фізичного застосування сили у багатьох дітей виробляється внутрішній протест , що може викликати відчуття того, що її не люблять. До того ж, навіть невинні ляпанці можуть кровожерливо упитися в пам'ять на все життя: «Мене батько в дитинстві разів 10 максимум сильно шльопав по попі рукою. Ці рази в'їлися в пам'ять. Незважаючи на відсутність синців і подряпин, а також на те, що мій батько був ангелом в порівнянні з абсолютною більшістю інших батьків, образа в мене залишилася на все життя. А також пекуча ненависть до подібних батьків».
А чи багато хто знає, що, якщо бити маленьку дитину за «погані» слова по губах, у неї може загальмуватися мовленнєвий розвиток; якщо бити за певні дії – буде пригнічуватися рухова активність і творча діяльність.
А чи багато хто знає, що, якщо бити маленьку дитину за «погані» слова по губах, у неї може загальмуватися мовленнєвий розвиток; якщо бити за певні дії – буде пригнічуватися рухова активність і творча діяльність.
«Відхід від реальності» - ще один варіант несприятливого розвитку, характерний, до речі, для флегматиків і меланхоліків. Такі діти зазвичай малопомітні, побоюються викликати несхвалення своєю поведінкою, прагнучи до виконання вимог дорослих. Не досягаючи істотних успіхів у навчанні, вони «випадають» з процесу навчання на уроці і постійно витають у хмарах. Наприклад, 6-річна дівчинка не виконала на уроці ні одного завдання. «Що ж ти робила на заняттях?» - запитує її мама. «Літала на літаку в Африку». У мріях і фантазіях дитина як би ховається від жорстокої реальності, отримуючи там відсутнє їй визнання. Що ж далі? За гальмуванням подібних процесів, звичайно, настане гальмування і розумового розвитку. Внаслідок цього, а також того, що батьки її «не люблять», у дитини може сформуватися комплекс неповноцінності. Дитина може стати пасивною, замкнутою, тривожною. А тривожність, як відомо з вікової психології, може стати особистісною особливістю.
«Відхід від реальності» - ще один варіант несприятливого розвитку, характерний, до речі, для флегматиків і меланхоліків. Такі діти зазвичай малопомітні, побоюються викликати несхвалення своєю поведінкою, прагнучи до виконання вимог дорослих. Не досягаючи істотних успіхів у навчанні, вони «випадають» з процесу навчання на уроці і постійно витають у хмарах. Наприклад, 6-річна дівчинка не виконала на уроці ні одного завдання. «Що ж ти робила на заняттях?» - запитує її мама. «Літала на літаку в Африку». У мріях і фантазіях дитина як би ховається від жорстокої реальності, отримуючи там відсутнє їй визнання. Що ж далі? За гальмуванням подібних процесів, звичайно, настане гальмування і розумового розвитку. Внаслідок цього, а також того, що батьки її «не люблять», у дитини може сформуватися комплекс неповноцінності. Дитина може стати пасивною, замкнутою, тривожною. А тривожність, як відомо з вікової психології, може стати особистісною особливістю.
Висока тривожність здобуває стійкість при великій кількості зауважень та інших негативних закидів з боку дорослих. Якщо пережиті дитиною тимчасові труднощі дратують дорослих, виникає тривожність, страх зробити щось погано, неправильно. Намагаючись уникнути цих жахливих почуттів і невдоволення батьків, дитина починає брехати, і брехня стає для неї чимось вигідним і стабільним.
Висока тривожність здобуває стійкість при великій кількості зауважень та інших негативних закидів з боку дорослих. Якщо пережиті дитиною тимчасові труднощі дратують дорослих, виникає тривожність, страх зробити щось погано, неправильно. Намагаючись уникнути цих жахливих почуттів і невдоволення батьків, дитина починає брехати, і брехня стає для неї чимось вигідним і стабільним.
Але це ще квіточки! Є діти, які чудово розуміють, що, розпускаючи руки, зриваючись і кричачи на дитину, батьки демонструють свою слабкість і визнають свою обмеженість, бездарність і некомпетентність. Тут в дитині починає розвиватися негативізм. Негативізм - це бажання дитини зробити все навпаки, аби «насолити» батькам. Дитина навіть здатна чинити всупереч своїм бажанням. Негативізм вибірковий. Тобто дитина ігнорує вимоги тільки того члена родини, відношення якого його не влаштовує.
Але це ще квіточки! Є діти, які чудово розуміють, що, розпускаючи руки, зриваючись і кричачи на дитину, батьки демонструють свою слабкість і визнають свою обмеженість, бездарність і некомпетентність. Тут в дитині починає розвиватися негативізм. Негативізм - це бажання дитини зробити все навпаки, аби «насолити» батькам. Дитина навіть здатна чинити всупереч своїм бажанням. Негативізм вибірковий. Тобто дитина ігнорує вимоги тільки того члена родини, відношення якого його не влаштовує.
Ще одна жахлива якість, здатна проявитися у дитини – норовистість . Зазвичай дитяча норовистість спрямована проти усієї сформованої системи відносин і прийнятих в сім'ї норм виховання, а не проти конкретного дорослого. І, якщо батьки виростили в своїй маленькій істоті негативізм і норовистість, то ніякі крики, шльопання, навіть побої не змінять поведінку дитини, а будуть тільки ще сильніше заохочувати до ворожих дій.
Ще одна жахлива якість, здатна проявитися у дитини – норовистість . Зазвичай дитяча норовистість спрямована проти усієї сформованої системи відносин і прийнятих в сім'ї норм виховання, а не проти конкретного дорослого. І, якщо батьки виростили в своїй маленькій істоті негативізм і норовистість, то ніякі крики, шльопання, навіть побої не змінять поведінку дитини, а будуть тільки ще сильніше заохочувати до ворожих дій.
Мабуть, з фізичними покараннями все зрозуміло, а чи можна кричати на дітей?
Мабуть, з фізичними покараннями все зрозуміло, а чи можна кричати на дітей?
Якщо постійно кричати на дітей, у них може виробитися певна захисна реакція . Або дитина буде робити розуміючі очі і піддакувати, пропускаючи весь сенс слів повз вуха, щоб швидше ці крики закінчилися, або знову ж таки прокинеться негативізм, і дитина буде кричати у відповідь і робити тільки гірше.
Якщо постійно кричати на дітей, у них може виробитися певна захисна реакція . Або дитина буде робити розуміючі очі і піддакувати, пропускаючи весь сенс слів повз вуха, щоб швидше ці крики закінчилися, або знову ж таки прокинеться негативізм, і дитина буде кричати у відповідь і робити тільки гірше.
Ще один великий мінус крику - це нездатність дитини усвідомити свою провину. Вона, звичайно, можливо не буде повторювати свою помилку за яку на неї накричали, але не тому, що це погано, а тому, що її можуть за це насварити ще раз. По можливості, підвищувати голос на дитину слід тільки у виняткових випадках. Наприклад, щоб уберегти її від небезпеки: «Стій, машина!» Головне – не кричати постійно, інакше ви виховаєте, з одного боку, невротика, а з іншого, абсолютно некеровану особистість. Адже, після того як дитина звикне до постійних окриків, на неї не можна буде подіяти ні криком, ні лайкою, ні яким іншим способом.
Ще один великий мінус крику - це нездатність дитини усвідомити свою провину. Вона, звичайно, можливо не буде повторювати свою помилку за яку на неї накричали, але не тому, що це погано, а тому, що її можуть за це насварити ще раз. По можливості, підвищувати голос на дитину слід тільки у виняткових випадках. Наприклад, щоб уберегти її від небезпеки: «Стій, машина!» Головне – не кричати постійно, інакше ви виховаєте, з одного боку, невротика, а з іншого, абсолютно некеровану особистість. Адже, після того як дитина звикне до постійних окриків, на неї не можна буде подіяти ні криком, ні лайкою, ні яким іншим способом.
Найбільший недолік брутального ставлення до дітей – звикання. Всім людям властиво звикати, і тому, якщо постійно кричати на дитину і давати їй ляпасів, вона просто-напросто до цього звикне настільки, що зовсім перестане сприймати звичайні вербальні зауваження.
Найбільший недолік брутального ставлення до дітей – звикання. Всім людям властиво звикати, і тому, якщо постійно кричати на дитину і давати їй ляпасів, вона просто-напросто до цього звикне настільки, що зовсім перестане сприймати звичайні вербальні зауваження.
На закінчення рядки одного автора: «Батьківська влада… Яка вона жахлива і яка небезпечна. Ми можемо управляти з її допомогою. Ми можемо змусити дітей плакати, ми можемо змусити їх погоджуватися. Ми можемо змусити їх зневажати нас і ненавидіти себе. Ми можемо карати і бити їх, використовуючи свою владу. Ми можемо випатрати їхні юні душі, можемо повністю перевернути їх, увігнати в емоційний шок. Ах, які чудові речі може зробити влада! Але ніяка влада не може змусити дитину творити і розвиватися, більше того, вона за визначенням не може зробити дитину щасливою і процвітаючою. І, головне, – вона не може змусити дітей любити нас.
На закінчення рядки одного автора: «Батьківська влада… Яка вона жахлива і яка небезпечна. Ми можемо управляти з її допомогою. Ми можемо змусити дітей плакати, ми можемо змусити їх погоджуватися. Ми можемо змусити їх зневажати нас і ненавидіти себе. Ми можемо карати і бити їх, використовуючи свою владу. Ми можемо випатрати їхні юні душі, можемо повністю перевернути їх, увігнати в емоційний шок. Ах, які чудові речі може зробити влада! Але ніяка влада не може змусити дитину творити і розвиватися, більше того, вона за визначенням не може зробити дитину щасливою і процвітаючою. І, головне, – вона не може змусити дітей любити нас.
Чи думали Ви коли-небудь про поділ влади між батьками і дітьми? Уявіть собі, що у вас немає грошей. Що у вас немає друзів, які мають владу. Уявіть собі, що вам ніде жити, окрім як там, де скажуть вам жити наділені владою. Уявіть, що ви не можете їсти до того, як вам дозволять, або йти спати, поки вам не накажуть. Що ви повинні питати, що вам надягати і отримувати дозвіл, щоб вийти на вулицю. І якщо ви розсердите наділеного владою, він має право ображати вас, принижувати і навіть бити ... Ви в пастці і можете тільки приймати таке життя як даність. Це і є нерівність сили, яка існує між батьками і дітьми. Якщо постійно застосовувати до дитини владу, наслідки будуть згубні. Як тільки дитина відчує себе досить дорослою, щоб заперечити у відповідь, почнеться війна, причини якої батьки не зрозуміють – адже вони ж все робили в інтересах дитини! Хіба вони не віддали все, що могли, хіба не всім пожертвували, хіба не допомагали порадами і не переживали, доводячи себе до серцевих нападів? Але для дитини все це було гнобленням. А зараз дитина достатньо виросла, щоб застосувати свою власну силу для образ, підігрітих стримуваною енергією тих років, коли вона була безправною і повинна була придушувати свій гнів. Все вирветься назовні з ненавистю і обуренням, що зберігалося в пам'яті, як щуряча отрута в погребі. Єдині ліки для батьків – стати на бік дитини, знайти аргументи на її користь і назавжди покласти край війні ».
Чи думали Ви коли-небудь про поділ влади між батьками і дітьми? Уявіть собі, що у вас немає грошей. Що у вас немає друзів, які мають владу. Уявіть собі, що вам ніде жити, окрім як там, де скажуть вам жити наділені владою. Уявіть, що ви не можете їсти до того, як вам дозволять, або йти спати, поки вам не накажуть. Що ви повинні питати, що вам надягати і отримувати дозвіл, щоб вийти на вулицю. І якщо ви розсердите наділеного владою, він має право ображати вас, принижувати і навіть бити ... Ви в пастці і можете тільки приймати таке життя як даність. Це і є нерівність сили, яка існує між батьками і дітьми. Якщо постійно застосовувати до дитини владу, наслідки будуть згубні. Як тільки дитина відчує себе досить дорослою, щоб заперечити у відповідь, почнеться війна, причини якої батьки не зрозуміють – адже вони ж все робили в інтересах дитини! Хіба вони не віддали все, що могли, хіба не всім пожертвували, хіба не допомагали порадами і не переживали, доводячи себе до серцевих нападів? Але для дитини все це було гнобленням. А зараз дитина достатньо виросла, щоб застосувати свою власну силу для образ, підігрітих стримуваною енергією тих років, коли вона була безправною і повинна була придушувати свій гнів. Все вирветься назовні з ненавистю і обуренням, що зберігалося в пам'яті, як щуряча отрута в погребі. Єдині ліки для батьків – стати на бік дитини, знайти аргументи на її користь і назавжди покласти край війні ».
ДИТЯЧИЙ МАЙДАНЧИК.
ДИТЯЧИЙ МАЙДАНЧИК.
ЯК УНИКНУТИ КОНФЛІКТІВ ТА ІСТЕРИК?
ЯК УНИКНУТИ КОНФЛІКТІВ ТА ІСТЕРИК?
Дитячий ігровий майданчик– це місце, де діти пізнають світ, пробують взаємодіяти з іншими людьми і взагалі проводять досить велику кількість часу. Нерідко тут можуть виникати конфліктні ситуації та істерики.Як цього уникнути та попередити?
Дитячий ігровий майданчик– це місце, де діти пізнають світ, пробують взаємодіяти з іншими людьми і взагалі проводять досить велику кількість часу. Нерідко тут можуть виникати конфліктні ситуації та істерики.Як цього уникнути та попередити?
1.Завжди беріть із собою на майданчик іграшки.Навіть якщо малюк ними і не буде гратись, їх можна використати, щоб поміняти на чужу іграшку, яка буде малечі до вподоби. Нехай дитина сама обере, що хоче взяти. Добре якби в неї була власна сумочка чи рюкзак, куди вона покладе потрібні їй речі і сама буде їх нести (для дітей віком від 2-х років).
1.Завжди беріть із собою на майданчик іграшки.Навіть якщо малюк ними і не буде гратись, їх можна використати, щоб поміняти на чужу іграшку, яка буде малечі до вподоби. Нехай дитина сама обере, що хоче взяти. Добре якби в неї була власна сумочка чи рюкзак, куди вона покладе потрібні їй речі і сама буде їх нести (для дітей віком від 2-х років).
2.Одягайте дитину на прогулянку не як «на свято». Дитина повинна мати можливість впасти, вимазатися і знати, що їй за це нічого не буде – тільки так вона зможе пізнати світ повністю. Якщо на вулиці мокра погода – гумові чоботи прекрасний вихід із ситуації. Добре мати з собою на прогулянці сухі та вологі серветки.
2.Одягайте дитину на прогулянку не як «на свято». Дитина повинна мати можливість впасти, вимазатися і знати, що їй за це нічого не буде – тільки так вона зможе пізнати світ повністю. Якщо на вулиці мокра погода – гумові чоботи прекрасний вихід із ситуації. Добре мати з собою на прогулянці сухі та вологі серветки.
3.Намагайтесь якомога менше забороняти дитині.Звичайно, якщо це стосується безпеки наполягайте на тому, щоб ви були поряд. Тобто, коли 1,5 річний малюк намагається залізти на гірку, не забороняйте одразу і не прибирайте з гірки, а допоможіть йому пізнати новий «інструмент», будучи поряд та «страхуючи» його. Або якщо малеча підійшла до калюжі, не забирайте її одразу звідти, а дайте краще паличку в руки і покажіть як можна «гратися» з калюжею так, щоб не замочитись.
3.Намагайтесь якомога менше забороняти дитині.Звичайно, якщо це стосується безпеки наполягайте на тому, щоб ви були поряд. Тобто, коли 1,5 річний малюк намагається залізти на гірку, не забороняйте одразу і не прибирайте з гірки, а допоможіть йому пізнати новий «інструмент», будучи поряд та «страхуючи» його. Або якщо малеча підійшла до калюжі, не забирайте її одразу звідти, а дайте краще паличку в руки і покажіть як можна «гратися» з калюжею так, щоб не замочитись.
4.Не будьте пасивними.Пробуйте грати з дитиною – машинками, коляскою, м’ячиком, хованки …, тільки йдіть за бажаннями дитини, Привносите свої ідеї тільки, якщо бачите, що дитина занудьгувала і не знає чим зайнятися або як спосіб переключити увагу (для маленьких діток).
4.Не будьте пасивними.Пробуйте грати з дитиною – машинками, коляскою, м’ячиком, хованки …, тільки йдіть за бажаннями дитини, Привносите свої ідеї тільки, якщо бачите, що дитина занудьгувала і не знає чим зайнятися або як спосіб переключити увагу (для маленьких діток).
5.Не ігноруйте моменти, коли дитина бере без просу чужу іграшку.Малечі треба пояснити, що то не його і просто так чуже брати неможна. Якщо дитина зовсім маленька, покажіть їй приклад як треба просити іграшку або як треба мінятись. Дуже важливо, щоб ви озвучили прохання, таким чином навчивши дитину правильно формулювати потрібніфрази. Якщо хазяїн не хоче ні давати іграшку ,ні ділитись, поясніть своєму малюкові, що хлопчик чи дівчинка не хочуть давати, у кожного є свої речі і це нормально.
5.Не ігноруйте моменти, коли дитина бере без просу чужу іграшку.Малечі треба пояснити, що то не його і просто так чуже брати неможна. Якщо дитина зовсім маленька, покажіть їй приклад як треба просити іграшку або як треба мінятись. Дуже важливо, щоб ви озвучили прохання, таким чином навчивши дитину правильно формулювати потрібніфрази. Якщо хазяїн не хоче ні давати іграшку ,ні ділитись, поясніть своєму малюкові, що хлопчик чи дівчинка не хочуть давати, у кожного є свої речі і це нормально.
6.Якщо ваша дитина вдарила когось, обов’язково наголосіть на тому, що так робити не можнаі покажіть на власному прикладі, як варто вирішити конфлікт по іншому (наприклад, ваш хлопчик штовхнув іншого оскільки той насипав на нього пісок. Покажіть дитині інший спосіб вирішення ситуації – «мені неприємно, що ти сипиш на мене пісок, не роби так!»). Вчіть вирішувати конфлікти не звертаючись одразу до кулаків.
6.Якщо ваша дитина вдарила когось, обов’язково наголосіть на тому, що так робити не можнаі покажіть на власному прикладі, як варто вирішити конфлікт по іншому (наприклад, ваш хлопчик штовхнув іншого оскільки той насипав на нього пісок. Покажіть дитині інший спосіб вирішення ситуації – «мені неприємно, що ти сипиш на мене пісок, не роби так!»). Вчіть вирішувати конфлікти не звертаючись одразу до кулаків.
7.Якщо у вашої дитини забрали іграшку і вона проти цього, не треба називати її жадібною, а розкажіть краще як можна повернути іграшку.Можна сказати «якщо ти не хочеш давати совочок, підійди і скажи це хлопчику». Запропонуйте вашій дитині поділитись якоюсь іншою іграшкою.Якщо ж ваш малюк зовсім нічим не хоче ділитися, а навколо багато дітей, запропонуйте йому взагалі прибрати іграшки або піти і гратися туди, де нікого немає. Таким чином ми показуємо дитині, що поважаємо її право власності, не заставляємо ділитись, а робимо так, що невдовзі вона сама зрозуміє, що краще поділитись, бо інакше вона бути гратись окремо від усіх. Але це буде її власне бажання, варто тільки трохи почекати.
7.Якщо у вашої дитини забрали іграшку і вона проти цього, не треба називати її жадібною, а розкажіть краще як можна повернути іграшку.Можна сказати «якщо ти не хочеш давати совочок, підійди і скажи це хлопчику». Запропонуйте вашій дитині поділитись якоюсь іншою іграшкою.Якщо ж ваш малюк зовсім нічим не хоче ділитися, а навколо багато дітей, запропонуйте йому взагалі прибрати іграшки або піти і гратися туди, де нікого немає. Таким чином ми показуємо дитині, що поважаємо її право власності, не заставляємо ділитись, а робимо так, що невдовзі вона сама зрозуміє, що краще поділитись, бо інакше вона бути гратись окремо від усіх. Але це буде її власне бажання, варто тільки трохи почекати.
8. Бувають моменти, коливаша дитина приходить і жаліється вам на те, що інші діти не хочуть з ним гратися чи не приймають в свою команду. В такій ситуації не варто йти і «розбиратися» з іншими дітьми. Краще підтримайте малюка, порадьте як можна вийти із ситуації, розкажіть щоб ви зробили на його місці. Наприклад, можна сказати «а ти створи свою команду», «давай побудуємо замок чи тунель із піску». Інші діти побачивши як малюк із захопленням грає в піску самі захочуть до вас приєднатись.
8. Бувають моменти, коливаша дитина приходить і жаліється вам на те, що інші діти не хочуть з ним гратися чи не приймають в свою команду. В такій ситуації не варто йти і «розбиратися» з іншими дітьми. Краще підтримайте малюка, порадьте як можна вийти із ситуації, розкажіть щоб ви зробили на його місці. Наприклад, можна сказати «а ти створи свою команду», «давай побудуємо замок чи тунель із піску». Інші діти побачивши як малюк із захопленням грає в піску самі захочуть до вас приєднатись.
9. Частоюпричиною конфлікту є момент, коли треба йти з майданчика.Що робити?
9. Частоюпричиною конфлікту є момент, коли треба йти з майданчика.Що робити?
Перед тим, як йти додому попередьте дитину про це.Попереджувати варто не менше ніж 3 рази, між якими здійснювати короткі інтервали часу. Починайте попереджувати не пізніше ніж за 10-15 хвилин.
Перед тим, як йти додому попередьте дитину про це.Попереджувати варто не менше ніж 3 рази, між якими здійснювати короткі інтервали часу. Починайте попереджувати не пізніше ніж за 10-15 хвилин.
Прослідкуйте, щоб дитина закінчила розпочату гру.Насправді діти часто переключають діяльність і буває дуже рідко так, що малюк довго грається в одне й те саме. Головне – не переривати діяльність, тоді дитині легше буде покинути майданчик.
Прослідкуйте, щоб дитина закінчила розпочату гру.Насправді діти часто переключають діяльність і буває дуже рідко так, що малюк довго грається в одне й те саме. Головне – не переривати діяльність, тоді дитині легше буде покинути майданчик.
Звичайно є такі моменти, коли дитина просто не хоче йти додому і це нормально!Якщо ви сказали, що пора – значить пора, не йдіть у дитини на поводу.Адже так ви жертвуєте своїми потребами, а це шлях до розбещеності.
Звичайно є такі моменти, коли дитина просто не хоче йти додому і це нормально!Якщо ви сказали, що пора – значить пора, не йдіть у дитини на поводу.Адже так ви жертвуєте своїми потребами, а це шлях до розбещеності.
Коли ви йдете з майданчика ніколи не говоріть дитині неправду. Часто батьки можуть сказати: «ходімо додому – там бабуся приїхала». Хоча насправді ніякої бабусі там немає. Або«я пішла додому, а ти залишайся тут сам(а)». Дитині треба говорити лише правду. Інакше – між вами може просто зникнути довіра і тоді дитина все менше і менше буде вас слухатися і сприймати всерйоз все, що ви говорите. Крім того, дитина вчиться брехати. Тоді можете не дивуватись, звідки ваша малеча вміє говорити неправду!
Коли ви йдете з майданчика ніколи не говоріть дитині неправду. Часто батьки можуть сказати: «ходімо додому – там бабуся приїхала». Хоча насправді ніякої бабусі там немає. Або«я пішла додому, а ти залишайся тут сам(а)». Дитині треба говорити лише правду. Інакше – між вами може просто зникнути довіра і тоді дитина все менше і менше буде вас слухатися і сприймати всерйоз все, що ви говорите. Крім того, дитина вчиться брехати. Тоді можете не дивуватись, звідки ваша малеча вміє говорити неправду!
10. Бажаю вам отримувати від прогулянки задоволення разом із вашою дитиною!Сприймайте це як спосіб пізнання світу та всезагального розвитку.
10. Бажаю вам отримувати від прогулянки задоволення разом із вашою дитиною!Сприймайте це як спосіб пізнання світу та всезагального розвитку.
"Якщо у дитини поганий апетит"
"Якщо у дитини поганий апетит"
Яка любляча мати не хоче бачити, як її чадо з задоволенням, за обидві щоки, наминає свій обід, вечерю або сніданок, а якщо ще й добавки просить! На жаль, стикаючись з реальністю, Ви розумієте, що все далеко не так, і від багатьох батьків можна почути фразу про те, щодитинамало або взагалі нічого не їсть.Що робити, якщо дитина погано їсть і чим підняти інтерес дитини до їжі?
Яка любляча мати не хоче бачити, як її чадо з задоволенням, за обидві щоки, наминає свій обід, вечерю або сніданок, а якщо ще й добавки просить! На жаль, стикаючись з реальністю, Ви розумієте, що все далеко не так, і від багатьох батьків можна почути фразу про те, щодитинамало або взагалі нічого не їсть.Що робити, якщо дитина погано їсть і чим підняти інтерес дитини до їжі?
Що не варто робити, якщодитинапогано їсть:
Що не варто робити, якщодитинапогано їсть:
Не годуйте дитину насильно. В організмі існують періоди зростання, під час яких споживання їжі, то сповільнюється, то знову загострюється.
Не годуйте дитину насильно. В організмі існують періоди зростання, під час яких споживання їжі, то сповільнюється, то знову загострюється.
Насильне напихання їжі всього лише зайвий стрес.
Насильне напихання їжі всього лише зайвий стрес.
Не доводьте поганий апетит у дитини до катастрофи та істерії. Цілком можливо, що це всього лише тимчасові труднощі.
Не доводьте поганий апетит у дитини до катастрофи та істерії. Цілком можливо, що це всього лише тимчасові труднощі.
Не забувайте про перекушування, які здійснює дитина в проміжках між прийомамиосновної їжі. В них вона теж отримує необхідну частку поживних речовин.
Не забувайте про перекушування, які здійснює дитина в проміжках між прийомамиосновної їжі. В них вона теж отримує необхідну частку поживних речовин.
Не змушуйте доїдати до чистої тарілки. Все це може позначитися на звичках і навіть комплексах, які спливуть в майбутньому.
Не змушуйте доїдати до чистої тарілки. Все це може позначитися на звичках і навіть комплексах, які спливуть в майбутньому.
Не готуйте для дитини спеціально окрему їжу. Приготуйте вечерю, для всієї родини, яка складається з вибору з пари гарнірів, серед яких буде той, що може вибрати Ваша дитина. Це залишить за нею свободу вибору, але й обмежить її рамки, що надалі запобіжить Ваші проблеми з примхами дитини.
Не готуйте для дитини спеціально окрему їжу. Приготуйте вечерю, для всієї родини, яка складається з вибору з пари гарнірів, серед яких буде той, що може вибрати Ваша дитина. Це залишить за нею свободу вибору, але й обмежить її рамки, що надалі запобіжить Ваші проблеми з примхами дитини.
Не намагайтеся наготувати море страв. Великий вибір, з яким зіткнеться дитина, може поставити її в тупикову ситуацію і надалі виллється в прискіпливості до пропонованої їй їжі.
Не намагайтеся наготувати море страв. Великий вибір, з яким зіткнеться дитина, може поставити її в тупикову ситуацію і надалі виллється в прискіпливості до пропонованої їй їжі.
У питанні що робити, якщо дитина погано їсть, допоможуть прості і не вигадливі поради майбутнім і вже справжнім батькам …
У питанні що робити, якщо дитина погано їсть, допоможуть прості і не вигадливі поради майбутнім і вже справжнім батькам …
Поради щодо поліпшення апетиту
Поради щодо поліпшення апетиту
Для маленької дитинипроцес споживання їжіможна перетворити на захоплюючу гру. Купуйте гарний посуд, який буде цікавий дитині.
Для маленької дитинипроцес споживання їжіможна перетворити на захоплюючу гру. Купуйте гарний посуд, який буде цікавий дитині.
Їжте одночасно всією сім’єю. Нехай дитина бачить, що всі їдять те саме, що й вона. Особливо якщо в родині вже є дитина старша, то молодша буде брати приклад з брата або сестри.
Їжте одночасно всією сім’єю. Нехай дитина бачить, що всі їдять те саме, що й вона. Особливо якщо в родині вже є дитина старша, то молодша буде брати приклад з брата або сестри.
Якщо дитина хоче спробувати їжу з Вашої тарілки, не відмовляйте їй у цьому. Чи не захвалювати при цьому дитину, ніби вона зробила щось незвичайне.
Якщо дитина хоче спробувати їжу з Вашої тарілки, не відмовляйте їй у цьому. Чи не захвалювати при цьому дитину, ніби вона зробила щось незвичайне.
У їжі повинно бути присутнім більше овочів (тертих, пропарених, красиво викладених і оформлених). Найчастіше почувши від дитини відмову, їсти овочі,батькиздаються і вже навіть не намагаються пропонувати їх своєму чаду. В майбутньому це може вилитися в проблему і дитина взагалі не буде їсти овочів.Прищеплюйте любов до овочів поступово.
У їжі повинно бути присутнім більше овочів (тертих, пропарених, красиво викладених і оформлених). Найчастіше почувши від дитини відмову, їсти овочі,батькиздаються і вже навіть не намагаються пропонувати їх своєму чаду. В майбутньому це може вилитися в проблему і дитина взагалі не буде їсти овочів.Прищеплюйте любов до овочів поступово.
Дітям дуже подобається їсти руками. Час від часу балуйте дитину такими обідами, але не забувайте, культурна людина їсть приборами.
Дітям дуже подобається їсти руками. Час від часу балуйте дитину такими обідами, але не забувайте, культурна людина їсть приборами.
Нехай дитина сама освоює перші ази споживання їжі. Корегуйте ці починання, але не забувайте. Звичайно, спочатку доведеться змиритися з неподобством, що твориться на столі, але все терпіння свого часу окупиться.
Нехай дитина сама освоює перші ази споживання їжі. Корегуйте ці починання, але не забувайте. Звичайно, спочатку доведеться змиритися з неподобством, що твориться на столі, але все терпіння свого часу окупиться.
Намагайтеся дотримуватися тимчасових проміжок споживання їжі. Прищепіть той факт, що їдять по годинах, а не тоді, коли заманулося.
Намагайтеся дотримуватися тимчасових проміжок споживання їжі. Прищепіть той факт, що їдять по годинах, а не тоді, коли заманулося.
Якщо ж все-таки через деякий час дитина все так само продовжує сидіти над повною тарілкою, і у Вас вже з’являються побоювання з приводу поганого зростання — не затягуйте, відразу ж звертайтеся до Вашого педіатра.
Якщо ж все-таки через деякий час дитина все так само продовжує сидіти над повною тарілкою, і у Вас вже з’являються побоювання з приводу поганого зростання — не затягуйте, відразу ж звертайтеся до Вашого педіатра.
ДИТИНА НАМАГАЄТЬСЯ ПОВЕРНУТИ СВОЮ ІГРАШКУ! ЯК ВІДРЕАГУВАТИ?
ДИТИНА НАМАГАЄТЬСЯ ПОВЕРНУТИ СВОЮ ІГРАШКУ! ЯК ВІДРЕАГУВАТИ?
Уявіть ситуацію. Ваш малюк мирно копає в пісочниці. До нього підходить інший малюк і забирає його іграшку. Ваша крихітка розгнівана і намагається силою повернути свою власність.
Уявіть ситуацію. Ваш малюк мирно копає в пісочниці. До нього підходить інший малюк і забирає його іграшку. Ваша крихітка розгнівана і намагається силою повернути свою власність.
Чому діти так бурхливо реагують, коли беруть їх іграшки?Відповідь проста: по-перше, їм шкода розлучатися зі своєю іграшкою, а по-друге, вони поки не розуміють, що іграшки беруться на час, і завжди повертаються до своїх господарів. І тільки після 3-х років дитина почне розуміти, що таке власність.
Чому діти так бурхливо реагують, коли беруть їх іграшки?Відповідь проста: по-перше, їм шкода розлучатися зі своєю іграшкою, а по-друге, вони поки не розуміють, що іграшки беруться на час, і завжди повертаються до своїх господарів. І тільки після 3-х років дитина почне розуміти, що таке власність.
Що треба зробити батькам?
Що треба зробити батькам?
Терміновороз’єднати малюків, якщо вони зчепились.
Терміновороз’єднати малюків, якщо вони зчепились.
Показати своїй дитині, щови на її боцітакою фразою:«Ти хочеш, щоб машинка залишилась у тебе?»
Показати своїй дитині, щови на її боцітакою фразою:«Ти хочеш, щоб машинка залишилась у тебе?»
Сказати про почуття і бажання іншої дитини:«Хлопчику сподобалась твоя іграшка, і він хотів би з нею трохи пограти. Давай, дамо йому її ненадовго. Знаєш, як він зрадіє!».Звертаємося до хлопчика:«Ти хочеш помінятися іграшками?»
Сказати про почуття і бажання іншої дитини:«Хлопчику сподобалась твоя іграшка, і він хотів би з нею трохи пограти. Давай, дамо йому її ненадовго. Знаєш, як він зрадіє!».Звертаємося до хлопчика:«Ти хочеш помінятися іграшками?»
Якщо згоду від хлопчика отримано, намагаємосяспонукати свою дитину поділитися іграшкою(але не змусити!):«Подивися, у (ім’я хлопчика) є цікавий трактор. Ви можете помінятися: ти йому на трохи даси свою машинку, а він тобі свій трактор – теж на трохи ».Можна запропонувати своїй дитині поміняти свою машинку на одну з двох-трьох іграшок хлопчика (тобто надати своїй дитині додаткову свободу вибору). Або запитайте у своєї дитини, чи можна буде пограти в його іграшку, коли він сам награється. Найчастіше відповідь буває позитивною.
Якщо згоду від хлопчика отримано, намагаємосяспонукати свою дитину поділитися іграшкою(але не змусити!):«Подивися, у (ім’я хлопчика) є цікавий трактор. Ви можете помінятися: ти йому на трохи даси свою машинку, а він тобі свій трактор – теж на трохи ».Можна запропонувати своїй дитині поміняти свою машинку на одну з двох-трьох іграшок хлопчика (тобто надати своїй дитині додаткову свободу вибору). Або запитайте у своєї дитини, чи можна буде пограти в його іграшку, коли він сам награється. Найчастіше відповідь буває позитивною.
Якщоваша дитина не погоджується розлучатися зі своєю іграшкою ні за яких умов, що ж, це його право. Ввічливо відмовте іншій дитині: «Вибач, (ім’я хлопчика), (ім’я своєї дитини) хоче сам поки пограти в свою машинку».
Якщоваша дитина не погоджується розлучатися зі своєю іграшкою ні за яких умов, що ж, це його право. Ввічливо відмовте іншій дитині: «Вибач, (ім’я хлопчика), (ім’я своєї дитини) хоче сам поки пограти в свою машинку».
Але якщо конфлікт продовжує наростати, можна спробувати переключити увагу дітей на якусь спільну гру: навантажувати трактором пісок в машинку або пограти в квача-наздоганялки. І вже якщо гра зовсім не налагоджується – розвести по різних «кутах».
Але якщо конфлікт продовжує наростати, можна спробувати переключити увагу дітей на якусь спільну гру: навантажувати трактором пісок в машинку або пограти в квача-наздоганялки. І вже якщо гра зовсім не налагоджується – розвести по різних «кутах».
Таким чином, мине «зациклитися» на негативній поведінці своєї дитини(у якійсь мірі воно навіть виправдано – він захищав свою власність доступними йому способами), апоказуємо, як треба чинити в подібних ситуаціях. Тобто потрібно не битися, а домовлятися словами.
Таким чином, мине «зациклитися» на негативній поведінці своєї дитини(у якійсь мірі воно навіть виправдано – він захищав свою власність доступними йому способами), апоказуємо, як треба чинити в подібних ситуаціях. Тобто потрібно не битися, а домовлятися словами.
Якщо малюк у віці до 3-х років говорить погане слово/слова
Якщо малюк у віці до 3-х років говорить погане слово/слова
- В першу чергу запитайте дитину, де вона почула це слово. Тільки зробіть це абсолютно спокійно, неупереджено, не показуючи малюкові своєї емоційної реакції. Може бути таке, що дитина чула зовсім інше слово, яке зовсім не є лайкою, але перекрутила його на свою дитячу мову, і вийшло щось непристойне.
- Прослідкуйте за манерою спілкування в своїй сім’ї. Якщо хтось із вас вживає лайки в розмові, тоді несправедливо вимагати від дитини уникати цих слів … Не допоможуть навіть такі вмовляння, що ці слова можуть вживати тільки дорослі, а діткам поки не можна. У такому випадку дитина робить закономірний висновок:оскільки лаятися можна тільки дорослим, значить, якщо я лаюся – я дорослий. Тоді малюк буде лаятися, щоб здаватися дорослим.
- Знайдіть джерело, від якого малюк чує такі слова і, якщо є можливість, постарайтеся це джерело “знешкодити” (обмежте спілкування, попросіть стримуватися при дитині).
- Ви можете спробувати розповісти дитині, що це слово виховані люди не говорять, що вам неприємно чути такі слова, що вам не подобається, коли люди говорять так. Але ваші переконання з великою ймовірністю ні до чого не приведуть. Хоча сказати це дитині все-таки варто.
- Не акцентуйте увагу на висловлюваннях дитини. Ні в якому разі не смійтеся(інакше ви покажете дитині, що погане слово вас веселить, і дитина буде продовжувати його вживати, щоб насмішити вас). Не сваріть дитину, не соромте її (адже таким чином ви покажете дитині значимість того, що він вимовив це слово, а це викличе у нього бажання ще і ще говорити такі слова, щоб знову і знову викликати реакцію у мами). Взагалі не варто дуже емоційно реагувати, щоб не акцентувати на цьому увагу. Просто зробіть вигляд, що цього слова малюк взагалі не вимовляє. Якщо не звертати увагу, то через день-два дитина сама забуде це слово.
Діти, котрим більше трьох років (вік вказано приблизно, оскільки кожна дитина розвивається своїми темпами) вже усвідомлено використовують лайку.
Діти, котрим більше трьох років (вік вказано приблизно, оскільки кожна дитина розвивається своїми темпами) вже усвідомлено використовують лайку.
- Як і в попередньому випадку обмежте спілкування дитини з джерелом лайок
- Слідкуйте за спілкуванням в сім’ї
- Не акцентуйте увагу зайвий раз, якщо дитина сама не помітила, як вимовила непристойний епітет, але старшим діткам слід обов’язково показати своє ставлення до таких слів.
- Можливо, дитина таким чином хоче привернути вашу увагу, або продемонструвати свою силу. У такому разі не давайте емоційної реакції, щоб показати дитині, що на вас не діє такий спосіб привертання уваги, що ви не вважаєте лихослів’я проявом сили. Залишайтеся спокійними.
Але буває, що ці способи вже не діють. В такому випадку:
Але буває, що ці способи вже не діють. В такому випадку:
- Грамотно продемонструйте своє неприйняття непристойних виразів. Для цього використовуйте такі фрази: “Мені не подобаються такі слова”, “У нас в сім’ї так не говорять”, “Мені неприємно чути такі слова”, “Ці слова говорити непристойно, вони можуть образити людину”. Пам’ятайте, що інтонація повинна бути абсолютно спокійною.
- Якщо малюк все-таки продовжує, можна застосувати більш хитрий спосіб. Але вдаватися до нього варто тільки в крайньому випадку, коли інші методи зовсім не діють. Дозвольте дитині лаятися (оскільки заборонений плід солодкий), алетільки в певному місці. Наприклад, запропонуйте говорити погані слова тількибіля сміттєвого відра, або в туалеті. Можна виділити окрему чашку, в яку дитина може вимовити все непристойні слова (тільки пити потім з цієї чашки не варто), або відвезти дитину в поле/в ліс, і нехай там говорить всі лайки, які знає. А ви в цей час зберігайте спокій і не показуйте дитині свої емоції.
- Можна вдатися до хитрощів, але зауважте, що деякі діти настільки кмітливі, що таким способом ви нічого не досягнете. Тому спочатку проаналізуйте, підійде це вашому малюку, чи ні. Ітак, скажіть дитині, що говоріння поганих слів – це хвороба, котру потрібно лікувати узваром із спеціальних трав. Підіть разом з малюком у аптеку і купіть лікарські трави, причому чим складніша назва буде, тим краще. Можете придбати череду, чебрець, звіробій, тисячолистник… Вдома разом з малечею зваріть чудо-зілля. Використайте невелику кількість трав, додайте меду, кілька крапель сиропу від кашлю (для більшої переконливості). Давайте малюку по 3 чайні ложки цього “зілля” 3 рази в день. За 2-3 дні хвороба покине вас. Тільки не дивуйтесь, якщо через деякий час малеча попросить напоїти таким зіллям ще й тата, чи дідуся.
Буває, що дитина сказала непристойне слово при сторонніх
Буває, що дитина сказала непристойне слово при сторонніх
- Спокійно вибачтеся за малюка.
- Далі швидко змініть тему, щоб ніхто не встиг відреагувати на висловлювання вашої дитини.
- Також збережіть спокій.
- Потім удома наодинці з дитиною проговоріть свою позицію з приводу лайливих слів.
Діти і телевізор
Діти і телевізор
ЧАРІВНІСТЬ ЕКРАНУ.
ЧАРІВНІСТЬ ЕКРАНУ.
Під час перегляду телевізора діти, залишаючись в звичній для них обстановці (на відміну від перегляду мультфільмів в кінотеатрі), мають можливість спостерігати за вигаданими або реальними подіями чужого життя, розвитком відносин, бійками і гонитвою...Візуальне зображення дозволяє відмовитися від реальності, забути про невиконані уроки або приміряти на себе образ героя. Але, як не дивно, в телевізорі дітей привертає не тільки картинка. На підставі ряду проведених експериментів шотландські учені зробили висновок, що діти молодшого шкільного віку (6-8 років) з великим ентузіазмом готові дивитися на екран без зображення.
Під час перегляду телевізора діти, залишаючись в звичній для них обстановці (на відміну від перегляду мультфільмів в кінотеатрі), мають можливість спостерігати за вигаданими або реальними подіями чужого життя, розвитком відносин, бійками і гонитвою...Візуальне зображення дозволяє відмовитися від реальності, забути про невиконані уроки або приміряти на себе образ героя. Але, як не дивно, в телевізорі дітей привертає не тільки картинка. На підставі ряду проведених експериментів шотландські учені зробили висновок, що діти молодшого шкільного віку (6-8 років) з великим ентузіазмом готові дивитися на екран без зображення.
ВІДЧУЙТЕ РІЗНИЦЮ.
ВІДЧУЙТЕ РІЗНИЦЮ.
Граючи і спілкуючись з однолітками, дитина активно пізнає світ: фантазує, вчиться підтримувати бесіду, рухається. «Взаємодія» з телевізором розвиває в малюку пасивність. Швидка зміна кадрів негативно впливає на дитячий мозок, велика кількість інформації стомлює дитину, а живе спілкування замінюється його сурогатом - нескінченною рекламою і вульгарними шоу.Якщо при кожній нагоді батьки залишають дитину «на телевізор», щоб спокійно зайнятися своїми справами, малюк може з часом «підсісти» на цю розвагу і впасти в серйозну залежність від блакитного екрану. Перегляд бойовиків і ужастиків може породжувати в дитині агресію, особливо якщо вона ще не здатна відрізняти вигадку від реальності.
Граючи і спілкуючись з однолітками, дитина активно пізнає світ: фантазує, вчиться підтримувати бесіду, рухається. «Взаємодія» з телевізором розвиває в малюку пасивність. Швидка зміна кадрів негативно впливає на дитячий мозок, велика кількість інформації стомлює дитину, а живе спілкування замінюється його сурогатом - нескінченною рекламою і вульгарними шоу.Якщо при кожній нагоді батьки залишають дитину «на телевізор», щоб спокійно зайнятися своїми справами, малюк може з часом «підсісти» на цю розвагу і впасти в серйозну залежність від блакитного екрану. Перегляд бойовиків і ужастиків може породжувати в дитині агресію, особливо якщо вона ще не здатна відрізняти вигадку від реальності.
ВІК І ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ.
ВІК І ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ.
До піврічного віку діти звертають на працюючий телевізор не так багато уваги. Монотонні звуки заколисують їх; іноді вони реагують на знайому заставку.
До піврічного віку діти звертають на працюючий телевізор не так багато уваги. Монотонні звуки заколисують їх; іноді вони реагують на знайому заставку.
У віці від шести до вісімнадцяти місяців дитячу увагу притягають рухомі різнокольорові картинки, що мелькають на екрані. Більшість лікарів не рекомендують проглядати телевізор дітям до двох або навіть трьох років. Але якщо вже ви вирішили не захищати малюка від телебачення, пропонуйте йому тільки короткі мультики або спеціальні програми, призначені для дітвори цього віку.
У віці від шести до вісімнадцяти місяців дитячу увагу притягають рухомі різнокольорові картинки, що мелькають на екрані. Більшість лікарів не рекомендують проглядати телевізор дітям до двох або навіть трьох років. Але якщо вже ви вирішили не захищати малюка від телебачення, пропонуйте йому тільки короткі мультики або спеціальні програми, призначені для дітвори цього віку.
Дітям від півтора до трьох років важко висловити емоції, що переповнюють їх при перегляду мультфільмів. Потрібно давати їм необхідні пояснення, наприклад: «Це ведмедик, ми бачили такого в зоопарку, пам`ятаєш? Він любить мед і малину. Ти теж їв малину у бабусі на дачі. А це їжачок, його друг».У віці трьох-чотирьох років малюк починає усвідомлювати різницю між вигаданим і реальним світом. Він приміряє на себе різні ролі - казкового принца, попелюшки, злого вовка або людини-павука. Батькам важливо простежити за тим, щоб дитина не пішла в екранний світ «з головою». Потрібно допомогти малюкові перемкнути його уяву і творчу енергію на реальний світ: грати у футбол, збирати разом конструктор або шити наряди для ляльок.
Дітям від півтора до трьох років важко висловити емоції, що переповнюють їх при перегляду мультфільмів. Потрібно давати їм необхідні пояснення, наприклад: «Це ведмедик, ми бачили такого в зоопарку, пам`ятаєш? Він любить мед і малину. Ти теж їв малину у бабусі на дачі. А це їжачок, його друг».У віці трьох-чотирьох років малюк починає усвідомлювати різницю між вигаданим і реальним світом. Він приміряє на себе різні ролі - казкового принца, попелюшки, злого вовка або людини-павука. Батькам важливо простежити за тим, щоб дитина не пішла в екранний світ «з головою». Потрібно допомогти малюкові перемкнути його уяву і творчу енергію на реальний світ: грати у футбол, збирати разом конструктор або шити наряди для ляльок.
БАТЬКАМ НА ЗАМІТКУ:
БАТЬКАМ НА ЗАМІТКУ:
- домовтеся з дитиною про «квоту» на перегляд телевізора. Важливо, щоб він дотримувався затвердженого розкладу;
- домовтеся з дитиною про «квоту» на перегляд телевізора. Важливо, щоб він дотримувався затвердженого розкладу;
- якщо ви вважаєте, що вибір дитиною тієї або іншої передачі не зовсім вдалий, поясніть свою позицію;
- якщо ви вважаєте, що вибір дитиною тієї або іншої передачі не зовсім вдалий, поясніть свою позицію;
- дитяча - не місце для телевізора: таке доступне задоволення складе серйозну конкуренцію читанню і розвиваючим іграм;
- дитяча - не місце для телевізора: таке доступне задоволення складе серйозну конкуренцію читанню і розвиваючим іграм;
- не використовуйте телевізор як «фон» - діти швидко переймають у батьків цю шкідливу звичку;
- не використовуйте телевізор як «фон» - діти швидко переймають у батьків цю шкідливу звичку;
поясніть малюкові, що таке реклама. Навчіть його не приймати на віру все, про що віщають з екрану.
поясніть малюкові, що таке реклама. Навчіть його не приймати на віру все, про що віщають з екрану.
Роль матері та батька у вихованні дитини
Роль матері та батька у вихованні дитини
Давайте поміркуємо про те, які ролі грають чоловік і жінка у своєму житті. Чи завжди комфортно ми почуваємо себе в цих ролях? Яким ми виховуємо хлопчика, а якою — дівчинку? Як ми повинні себе поводити, щоб виховати гарну людину?
Давайте поміркуємо про те, які ролі грають чоловік і жінка у своєму житті. Чи завжди комфортно ми почуваємо себе в цих ролях? Яким ми виховуємо хлопчика, а якою — дівчинку? Як ми повинні себе поводити, щоб виховати гарну людину?
Ці питання є дуже важливими.Кожна людина в своєму житті грає багато ролей. У різні моменти ми — пасажири в транспорті, учні, студенти, співробітники, керівники чи підлеглі, покупці. Але, крім того, ми завжди залишаємося жінкою чи чоловіком. Чи помічали ви, що ми, як чоловік та як жінка, зовсім по-різному виконуємо свої ролі? Зовсім по-різному сприймаємо світ, звертаємо увагу на різні речі, приймаємо рішення, поводимося в складних ситуаціях.А коли ми стаємо жінкою чи чоловіком? Як ми про це дізнаємося? Як виховується чоловік і жінка? Хто їх виховує? Як формуються жіночі та чоловічі риси та особливості? Чому є жінки, схожі на чоловіків, і чоловіки, які нагадують нам жінок? Чи нормально це?
Ці питання є дуже важливими.Кожна людина в своєму житті грає багато ролей. У різні моменти ми — пасажири в транспорті, учні, студенти, співробітники, керівники чи підлеглі, покупці. Але, крім того, ми завжди залишаємося жінкою чи чоловіком. Чи помічали ви, що ми, як чоловік та як жінка, зовсім по-різному виконуємо свої ролі? Зовсім по-різному сприймаємо світ, звертаємо увагу на різні речі, приймаємо рішення, поводимося в складних ситуаціях.А коли ми стаємо жінкою чи чоловіком? Як ми про це дізнаємося? Як виховується чоловік і жінка? Хто їх виховує? Як формуються жіночі та чоловічі риси та особливості? Чому є жінки, схожі на чоловіків, і чоловіки, які нагадують нам жінок? Чи нормально це?
Чоловіки та жінки, безумовно, різні. Але також вони, безумовно, рівні. Вони рівні в праві бути такими, якими вони є. Вони рівні в праві мати те, що вони хочуть. Вони рівні в праві мріяти і здійснювати СВОЇ мрії. Кого ви чекали, коли мала народитися ваша дитина? Хлопчика чи дівчинку? По даним одного з досліджень, у 80% сімей у всьому світі чекають на хлопчика. Чи запитували ви себе, чому?У одній молодій сім'ї всі 9 місяців чекали на хлопчика. Батько, звертаючись до дитинки, називав її тільки "він". Мріяв, як він буде виховувати сина, але народилася донька. Батько був у розпачі. Він останнім прийшов до пологового будинку. Хоча дружину дуже кохав. Він казав: "Я не знаю, що тепер робити! З сином я знав, що робити, а що робити з донькою, ніяк не зрозумію".
Чоловіки та жінки, безумовно, різні. Але також вони, безумовно, рівні. Вони рівні в праві бути такими, якими вони є. Вони рівні в праві мати те, що вони хочуть. Вони рівні в праві мріяти і здійснювати СВОЇ мрії. Кого ви чекали, коли мала народитися ваша дитина? Хлопчика чи дівчинку? По даним одного з досліджень, у 80% сімей у всьому світі чекають на хлопчика. Чи запитували ви себе, чому?У одній молодій сім'ї всі 9 місяців чекали на хлопчика. Батько, звертаючись до дитинки, називав її тільки "він". Мріяв, як він буде виховувати сина, але народилася донька. Батько був у розпачі. Він останнім прийшов до пологового будинку. Хоча дружину дуже кохав. Він казав: "Я не знаю, що тепер робити! З сином я знав, що робити, а що робити з донькою, ніяк не зрозумію".
Чоловіки вважають, що їм буде легше виховувати сина. Крім того, існує думка, що чоловікам легше. Тоді чому майже всі чекають хлопчика, радіють, коли він народжується, а потім батько любить більше дівчинку? А з хлопчиком не знає, що робити. Не може знайти спільну мову. Давайте спробуємо в цьому розібратися. Не дивуйтеся, що в нас зараз більше запитань, ніж відповідей. Ми обов'язково знайдемо їх. Чи це буде привід замислитися. Візьмемо ідеальну ситуацію. У сім'ї є і мама, і тато. Вони люблять один одного. Вони чекають на свого первістка. І от дитина народжується. Нехай це буде хлопчик. Які обов'язки бере на себе мати, а які батько? Яку роль вони виконують? Чи є специфічна батьківська роль? Мати доглядає за дитиною, проводить з нею майже весь час, пестить її, цілує. Назвемо цю роль мами - "любляча турботлива мама". Це все може робити і батько. Є чоловіки, яким дуже подобається доглядати за дитиною. І вони це роблять із задоволенням.
Чоловіки вважають, що їм буде легше виховувати сина. Крім того, існує думка, що чоловікам легше. Тоді чому майже всі чекають хлопчика, радіють, коли він народжується, а потім батько любить більше дівчинку? А з хлопчиком не знає, що робити. Не може знайти спільну мову. Давайте спробуємо в цьому розібратися. Не дивуйтеся, що в нас зараз більше запитань, ніж відповідей. Ми обов'язково знайдемо їх. Чи це буде привід замислитися. Візьмемо ідеальну ситуацію. У сім'ї є і мама, і тато. Вони люблять один одного. Вони чекають на свого первістка. І от дитина народжується. Нехай це буде хлопчик. Які обов'язки бере на себе мати, а які батько? Яку роль вони виконують? Чи є специфічна батьківська роль? Мати доглядає за дитиною, проводить з нею майже весь час, пестить її, цілує. Назвемо цю роль мами - "любляча турботлива мама". Це все може робити і батько. Є чоловіки, яким дуже подобається доглядати за дитиною. І вони це роблять із задоволенням.
Яка ж тоді роль суто чоловіча? Може, це роль "захисника"? У наш час ми розуміємо цю роль дещо інакше. У нас немає війни. Нашим чоловікам не потрібно нас захищати кожного дня. І, здається, що ми, жінки, і самі впораємося. Виявляється, що - ні, не дуже. Коли ми, жінки, беремо на себе не властиву для себе роль, ми не можемо якісно виконати ні ту, ні іншу. В нас немає часу і сил любити, тому що ми ще й захищаємо.Мабуть, захист нам потрібен завжди. Не завжди від ворогів. Але завжди - як впевненість (чоловіча впевненість), як сила (чоловіча захищаюча сила), як опора (опора на сильне впевнене та розуміюче чоловіче плече), як підтримка. Якщо ми віддамо чоловікам чоловіче, тоді нам не треба буде брати на себе непід'ємне. Тоді чоловікам завжди буде місце в нашому домі. Тому, що в них буде діло, яке вони вміють, люблять і будуть робити. Наш дім стане захищеним. Зрозумійте правильно. Ми не проти того, щоб чоловік брав на себе частину домашньої роботи. Більш того, ми вважаємо, що немає жіночої і чоловічої роботи в домі. Є тільки домовленість - хто, що робить. І в кожній сім'ї це по-своєму.
Яка ж тоді роль суто чоловіча? Може, це роль "захисника"? У наш час ми розуміємо цю роль дещо інакше. У нас немає війни. Нашим чоловікам не потрібно нас захищати кожного дня. І, здається, що ми, жінки, і самі впораємося. Виявляється, що - ні, не дуже. Коли ми, жінки, беремо на себе не властиву для себе роль, ми не можемо якісно виконати ні ту, ні іншу. В нас немає часу і сил любити, тому що ми ще й захищаємо.Мабуть, захист нам потрібен завжди. Не завжди від ворогів. Але завжди - як впевненість (чоловіча впевненість), як сила (чоловіча захищаюча сила), як опора (опора на сильне впевнене та розуміюче чоловіче плече), як підтримка. Якщо ми віддамо чоловікам чоловіче, тоді нам не треба буде брати на себе непід'ємне. Тоді чоловікам завжди буде місце в нашому домі. Тому, що в них буде діло, яке вони вміють, люблять і будуть робити. Наш дім стане захищеним. Зрозумійте правильно. Ми не проти того, щоб чоловік брав на себе частину домашньої роботи. Більш того, ми вважаємо, що немає жіночої і чоловічої роботи в домі. Є тільки домовленість - хто, що робить. І в кожній сім'ї це по-своєму.
Кожного з нас не так просто переконати зробити щось додатково. Особливо, коли раніше нас переконували в тому, що наша допомога не потрібна.«Ну що ж ти робиш! Ти його пораниш (упустиш, стукнеш і т. п.)!» — слова, які часто можна почути в адресу новоспечених тат. І батько відсторонюється від догляду за малюком. Але це півбіди. Малюк, недоотримуючи грубуватої чоловічої уваги, виявляється нездатен зробити один з перших висновків у своєму житті — що існує дві половини цього світу: жіноча та чоловіча, материнська і батьківська. Якщо тато годує дитину, купає, доглядає за ним, вколисує його, не варто робити це в точності, як мама. Нехай у нього буде свій підхід.
Кожного з нас не так просто переконати зробити щось додатково. Особливо, коли раніше нас переконували в тому, що наша допомога не потрібна.«Ну що ж ти робиш! Ти його пораниш (упустиш, стукнеш і т. п.)!» — слова, які часто можна почути в адресу новоспечених тат. І батько відсторонюється від догляду за малюком. Але це півбіди. Малюк, недоотримуючи грубуватої чоловічої уваги, виявляється нездатен зробити один з перших висновків у своєму житті — що існує дві половини цього світу: жіноча та чоловіча, материнська і батьківська. Якщо тато годує дитину, купає, доглядає за ним, вколисує його, не варто робити це в точності, як мама. Нехай у нього буде свій підхід.
Отже, якщо ми, жінки, вирішили переконати свого чоловіка чи сина в тому, що ми потребуємо його захисту та допомоги, потрібно йому про це сказати. При цьому пам'ятайте: важливо, не тільки, що сказати, а ще й, важливо - як сказати. Спробуйте не докоряти свого чоловіка тим, що він чогось не робить, не підтримує вас. Замість цього, хваліть його за те, що він робить. Скажіть йому, наприклад, так: "Я (чи ми) так люблю тебе. Я так рада, що ти в мене є. Я почуваю себе такою захищеною поряд з тобою." Якщо у вас поки немає почуття захищеності, не докоряйте його. Знайдіть те, що дає чи могло б дати вам почуття захищеності у ваших відносинах і скажіть своєму чоловікові про це. Можна сказати так: "Коли ти поряд, я почуваю себе дуже захищеною." Можливо тоді ваш чоловік частіше буде вдома, ніж тоді коли ви кажете йому: "Тебе ніколи немає вдома. Ти нас не любиш." Спробуйте, і ви через деякий час побачите, як зміняться ваші стосунки. Вам не потрібно буде докоряти чоловіка, що він не може заробити гроші, розповідати, як він повинен це робити. Він і сам спроможний зробити це. Скажіть йому: "Я вірю в тебе!" Замість постійного незадоволення поведінкою чоловіка, у вас з'явиться час для створення доброзичливих стосунків у вашій родині. Адже жінки, дуже люблять створювати стосунки. Спрямуйте свою творчу енергію на це. У вас обов'язково вийде.
Отже, якщо ми, жінки, вирішили переконати свого чоловіка чи сина в тому, що ми потребуємо його захисту та допомоги, потрібно йому про це сказати. При цьому пам'ятайте: важливо, не тільки, що сказати, а ще й, важливо - як сказати. Спробуйте не докоряти свого чоловіка тим, що він чогось не робить, не підтримує вас. Замість цього, хваліть його за те, що він робить. Скажіть йому, наприклад, так: "Я (чи ми) так люблю тебе. Я так рада, що ти в мене є. Я почуваю себе такою захищеною поряд з тобою." Якщо у вас поки немає почуття захищеності, не докоряйте його. Знайдіть те, що дає чи могло б дати вам почуття захищеності у ваших відносинах і скажіть своєму чоловікові про це. Можна сказати так: "Коли ти поряд, я почуваю себе дуже захищеною." Можливо тоді ваш чоловік частіше буде вдома, ніж тоді коли ви кажете йому: "Тебе ніколи немає вдома. Ти нас не любиш." Спробуйте, і ви через деякий час побачите, як зміняться ваші стосунки. Вам не потрібно буде докоряти чоловіка, що він не може заробити гроші, розповідати, як він повинен це робити. Він і сам спроможний зробити це. Скажіть йому: "Я вірю в тебе!" Замість постійного незадоволення поведінкою чоловіка, у вас з'явиться час для створення доброзичливих стосунків у вашій родині. Адже жінки, дуже люблять створювати стосунки. Спрямуйте свою творчу енергію на це. У вас обов'язково вийде.
Зверніть увагу, що для цього знадобляться суто жіночі особливості: любов, турботливість, лагідність, терпіння. Саме - терпіння, а не терплячись. Терпіння не в тому розумінні, щоб терпіти те, що не подобається. А терпіння дочекатися результатів. Почалося щось нове. І для того, щоб щось змінилося, потрібен час. Повернемося до дитини. А як ми поводимо себе, коли справа стосується дитини? Часто буває так, що коли дитина з'являється на світ, мама бере на себе майже всю роботу по догляду за дитиною. Помічниця в неї − бабуся, а ніяк не батько. Та й серед чоловіків поширена думка, що чоловікові не місце біля немовляти. Вони кажуть: "Він ще дуже маленький. Нехай ним мама займається. А от, коли він виросте, тоді я і стану його виховувати."Таким чином, з самого початку, за батьками закріплюються певні ролі: мама - вихователь дитини, а батько - сторонній спостерігач.
Зверніть увагу, що для цього знадобляться суто жіночі особливості: любов, турботливість, лагідність, терпіння. Саме - терпіння, а не терплячись. Терпіння не в тому розумінні, щоб терпіти те, що не подобається. А терпіння дочекатися результатів. Почалося щось нове. І для того, щоб щось змінилося, потрібен час. Повернемося до дитини. А як ми поводимо себе, коли справа стосується дитини? Часто буває так, що коли дитина з'являється на світ, мама бере на себе майже всю роботу по догляду за дитиною. Помічниця в неї − бабуся, а ніяк не батько. Та й серед чоловіків поширена думка, що чоловікові не місце біля немовляти. Вони кажуть: "Він ще дуже маленький. Нехай ним мама займається. А от, коли він виросте, тоді я і стану його виховувати."Таким чином, з самого початку, за батьками закріплюються певні ролі: мама - вихователь дитини, а батько - сторонній спостерігач.
Шановні мами! Не відштовхуйте тата зараз, коли ваша дитина тільки народилася. Їй дуже потрібен батько. Це. саме той час, коли він відкритий для того, щоб брати на себе нові обов'язки. Якщо ви будете відштовхувати його, боячись, що він зробить щось не так, ви можете зіткнутися з двома небезпеками. Ви можете відбити в чоловіка бажання бути татом. А крім того, ви ризикуєте втратити зв'язок з чоловіком.
Шановні мами! Не відштовхуйте тата зараз, коли ваша дитина тільки народилася. Їй дуже потрібен батько. Це. саме той час, коли він відкритий для того, щоб брати на себе нові обов'язки. Якщо ви будете відштовхувати його, боячись, що він зробить щось не так, ви можете зіткнутися з двома небезпеками. Ви можете відбити в чоловіка бажання бути татом. А крім того, ви ризикуєте втратити зв'язок з чоловіком.
Шановні татусі! Знайте, що ви дуже потрібні зараз своїй дружині та дитині! Вони потребують вашої підтримки і допомоги. У цей час вашій дружині страшно і важко. Зрозумійте, що вона дійсно може зациклитися на дитині. Але це не означає, що ви для неї стали менш потрібним та важливим. Ви також важливі і вона любить вас. Не звинувачуйте її в тому, що вона захоплена дитиною. Можливо буде краще, якщо ви просто об’єднаєтеся і будете доглядати за маленьким разом.
Шановні татусі! Знайте, що ви дуже потрібні зараз своїй дружині та дитині! Вони потребують вашої підтримки і допомоги. У цей час вашій дружині страшно і важко. Зрозумійте, що вона дійсно може зациклитися на дитині. Але це не означає, що ви для неї стали менш потрібним та важливим. Ви також важливі і вона любить вас. Не звинувачуйте її в тому, що вона захоплена дитиною. Можливо буде краще, якщо ви просто об’єднаєтеся і будете доглядати за маленьким разом.
Психологи називають період звикання дитини до садка адаптаційним. Він буває легким, швидким і майже безболісним, а буває – важким, максимально вираженим.
Психологи називають період звикання дитини до садка адаптаційним. Він буває легким, швидким і майже безболісним, а буває – важким, максимально вираженим.
Це залежить від багатьох факторів, починаючи з умов протікання вагітності й закінчуючи особливостями центральної нервової системи дитини та стилю виховання. Психологи кажуть, що те, що батьки спостерігають в поведінці маляти у перші тижні відвідування садочка, – лише вершина айсберга. Весь організм і психіка дитини в цей час постійно перебувають у сильній нервово-психічній напрузі. Можна сказати, що ваше дитя перебуває, у кращому випадку, на межі стресу, а, швидше за все, відчуває його повною мірою.
Це залежить від багатьох факторів, починаючи з умов протікання вагітності й закінчуючи особливостями центральної нервової системи дитини та стилю виховання. Психологи кажуть, що те, що батьки спостерігають в поведінці маляти у перші тижні відвідування садочка, – лише вершина айсберга. Весь організм і психіка дитини в цей час постійно перебувають у сильній нервово-психічній напрузі. Можна сказати, що ваше дитя перебуває, у кращому випадку, на межі стресу, а, швидше за все, відчуває його повною мірою.
Часті хвороби – наслідок стресу!
Часті хвороби – наслідок стресу!
„Якщо виразність стресу мінімальна (у дитини немає істерик), незабаром ви забудете про негативні зрушення адаптаційного періоду, як про страшний сон. Але це в разі легкої адаптації. Якщо ж стрес повною мірою охопив дитину (у випадку важкого типу адаптації), будьте готові – незабаром станеться зрив, і дитина може навіть занедужати.
„Якщо виразність стресу мінімальна (у дитини немає істерик), незабаром ви забудете про негативні зрушення адаптаційного періоду, як про страшний сон. Але це в разі легкої адаптації. Якщо ж стрес повною мірою охопив дитину (у випадку важкого типу адаптації), будьте готові – незабаром станеться зрив, і дитина може навіть занедужати.
Взагалі часті хвороби – це і є наслідок адаптації. Багато батьків скаржаться, мовляв, „ недогледіли вихователі, в приміщенні протяги, інфекція…” Насправді, часто в цьому винен не садочок, а сама ситуація переходу дитини до самостійного перебування без батьків. Як відомо, фізичний і психічний розвиток дитини взаємопов’язані, і організм малюка іноді допомагає йому впоратися з тривогами і переживаннями. Найчастіше хворіють саме ті діти, які не дуже вередують і плачуть, не виражають словами і сльозами небажання йти в садочок. Це – „слухняні” діти, вони не хочуть засмучувати батьків. Але, якщо адаптація для такої дитини відбувається складно, – організм дає емоціям „перепочинок”: дитина хворіє і залишається вдома. Якщо „хвороблива” адаптація не минає протягом півроку, батькам необхідно порадитися з дитячим психологом.
Взагалі часті хвороби – це і є наслідок адаптації. Багато батьків скаржаться, мовляв, „ недогледіли вихователі, в приміщенні протяги, інфекція…” Насправді, часто в цьому винен не садочок, а сама ситуація переходу дитини до самостійного перебування без батьків. Як відомо, фізичний і психічний розвиток дитини взаємопов’язані, і організм малюка іноді допомагає йому впоратися з тривогами і переживаннями. Найчастіше хворіють саме ті діти, які не дуже вередують і плачуть, не виражають словами і сльозами небажання йти в садочок. Це – „слухняні” діти, вони не хочуть засмучувати батьків. Але, якщо адаптація для такої дитини відбувається складно, – організм дає емоціям „перепочинок”: дитина хворіє і залишається вдома. Якщо „хвороблива” адаптація не минає протягом півроку, батькам необхідно порадитися з дитячим психологом.
Страх втратити маму.
Страх втратити маму.
У період адаптації існує етап, коли дитина із задоволенням ходить у садочок 3-5 днів, а потім „не хочу, не піду!” Тоді здається, що ваше маля неначе підмінили. З будь-якого приводу – істерики та капризи. Воно втратило всі навички самообслуговування, якими володіло. В дитини знову намокають штанці, вона начебто забула, як користуватися ложкою, і майже перестала говорити, принаймні – реченнями. Психологи називають не явище регресом. Так будь-яка людина, особливо маленька, реагує на стрес і, ніби, „відступає” у своєму розвитку на крок назад. А ще ваша дитина стає нервовою і полохливою, а найголовніше, – чомусь зовсім не хоче ходити до дитячого садочка. Та вона просто боїться йти до садка!
У період адаптації існує етап, коли дитина із задоволенням ходить у садочок 3-5 днів, а потім „не хочу, не піду!” Тоді здається, що ваше маля неначе підмінили. З будь-якого приводу – істерики та капризи. Воно втратило всі навички самообслуговування, якими володіло. В дитини знову намокають штанці, вона начебто забула, як користуватися ложкою, і майже перестала говорити, принаймні – реченнями. Психологи називають не явище регресом. Так будь-яка людина, особливо маленька, реагує на стрес і, ніби, „відступає” у своєму розвитку на крок назад. А ще ваша дитина стає нервовою і полохливою, а найголовніше, – чомусь зовсім не хоче ходити до дитячого садочка. Та вона просто боїться йти до садка!
Страх – звичайний супутник адаптаційного періоду. В новій обстановці дитина в усьому бачить приховану загрозу для себе. Вона боїться незнайомих дітей, нового приміщення, чужих дорослих, яких вона відтепер має слухатися, боїться зробити щось не так і бути покараною. І нарешті, вона панічно боїться, що ви про неї забудете, не прийдете за нею.
Страх – звичайний супутник адаптаційного періоду. В новій обстановці дитина в усьому бачить приховану загрозу для себе. Вона боїться незнайомих дітей, нового приміщення, чужих дорослих, яких вона відтепер має слухатися, боїться зробити щось не так і бути покараною. І нарешті, вона панічно боїться, що ви про неї забудете, не прийдете за нею.
Що ж провокує цей стан дитини в період адаптації до дитячого садка? Це – відрив від матері. Адже мама – найголовніше, що є в неї, її повітря, її життя. І раптом мама її зрадила. Саме так розцінює цю ситуацію трирічна дитина. В психології є таке поняття як імпритінг – своєрідна імунологічна пам’ять чи безумовний рефлекс, завдяки якому дитина тягнеться до тієї людини, котру побачила першою, чиє тепло відчула. Як правило, це – мама. І ось, коли вона залишає дитя у тому ж садочку, то в малюка виникає відчуття, начебто його покинули. Звичайно ж, для дитячої психіки це неабияка стресова ситуація. Але якщо цей перший урок виживання засвоєно успішно, надалі ваше дитя буде швидко адаптуватися у будь-якій новій обстановці протягом усього життя.
Що ж провокує цей стан дитини в період адаптації до дитячого садка? Це – відрив від матері. Адже мама – найголовніше, що є в неї, її повітря, її життя. І раптом мама її зрадила. Саме так розцінює цю ситуацію трирічна дитина. В психології є таке поняття як імпритінг – своєрідна імунологічна пам’ять чи безумовний рефлекс, завдяки якому дитина тягнеться до тієї людини, котру побачила першою, чиє тепло відчула. Як правило, це – мама. І ось, коли вона залишає дитя у тому ж садочку, то в малюка виникає відчуття, начебто його покинули. Звичайно ж, для дитячої психіки це неабияка стресова ситуація. Але якщо цей перший урок виживання засвоєно успішно, надалі ваше дитя буде швидко адаптуватися у будь-якій новій обстановці протягом усього життя.
Нині педагоги використовують різноманітні методики, котрі допомагають подолати дитині відчуття покинутості, однак не останню роль відіграють і батьки. Не забувайте, що в садочку є сформований набір правил поведінки, до яких дитині доводиться звикати. Якщо, наприклад, батьки дитину не привчили саму одягатися чи ділитися іграшками, то саме це може спричиняти душевний дискомфорт малюка. Усвідомлювати, що „я не такий як усі”, та якось випадати із загального колективу для малят дуже болісно. А от самодостатній дитині легше призвичаїтися до нових правил.
Нині педагоги використовують різноманітні методики, котрі допомагають подолати дитині відчуття покинутості, однак не останню роль відіграють і батьки. Не забувайте, що в садочку є сформований набір правил поведінки, до яких дитині доводиться звикати. Якщо, наприклад, батьки дитину не привчили саму одягатися чи ділитися іграшками, то саме це може спричиняти душевний дискомфорт малюка. Усвідомлювати, що „я не такий як усі”, та якось випадати із загального колективу для малят дуже болісно. А от самодостатній дитині легше призвичаїтися до нових правил.
Велику роль відіграють і мудрі вихователі та няні. Поговоріть з ними, щоб вони допомогли дитині дійти до того, щоб зробити ту чи іншу справу правильно. Якщо ж дитину соромити на очах в однолітків, то вона проявлятиме лише агресію та впертість.
Велику роль відіграють і мудрі вихователі та няні. Поговоріть з ними, щоб вони допомогли дитині дійти до того, щоб зробити ту чи іншу справу правильно. Якщо ж дитину соромити на очах в однолітків, то вона проявлятиме лише агресію та впертість.
Добре, якщо дитина розповість батькам, що саме її не задовольняє в садку. Дізнатися про те, чому саме дитя не хоче іти до садочка – для батьків дуже важливо та не намагайтеся вчинити маляті допит з пристрастю. Так ви ще більше залякаєте дитину. Намагайтеся дізнатися подробиці під час гри. Наприклад, намалюйте разом з дитиною малюнок про життя в садочку. Поспостерігайте, якої теми дитина уникає взагалі, які кольори використовує, малюючи ту чи іншу людину або ситуацію (якщо темні, то, можливо, саме тут криється камінь спотикання).
Добре, якщо дитина розповість батькам, що саме її не задовольняє в садку. Дізнатися про те, чому саме дитя не хоче іти до садочка – для батьків дуже важливо та не намагайтеся вчинити маляті допит з пристрастю. Так ви ще більше залякаєте дитину. Намагайтеся дізнатися подробиці під час гри. Наприклад, намалюйте разом з дитиною малюнок про життя в садочку. Поспостерігайте, якої теми дитина уникає взагалі, які кольори використовує, малюючи ту чи іншу людину або ситуацію (якщо темні, то, можливо, саме тут криється камінь спотикання).
У період адаптації (і не тільки) важливо, щоб дитина знала кінцеву мету усіх своїх дій та того, що від неї вимагають інші. Не варто командним голосом наказувати: „Щоб завтра у садочку ти їв швидко!”. Краще роз’яснити дитині, для чого це робити. Наприклад, скажіть: „Якщо ти їстимеш швидше, то не запізнишся на малювання (чи фізкультуру, чи просто послухати цікаву казку), а ще – я тобою буду пишатися”. Дитині важливо знати, що ви помічаєте її найменші досягнення і радієте від цього. Не картайте дитину, якщо у неї щось не виходить. Навіть якщо вона робить це неправильно. Дайте краще пораду як зробити так, щоб вийшло краще. Але не поводьтеся на зразок „я доросла і розумна, тому слухайся мене”. Просіть дитину допомогти вам вирішити ту чи іншу справу і побачите, що вона з радістю піде вам на зустріч. Так маля відчуватиме свою значимість і це дозволить бути впевненішим серед однолітків і загартованішим в емоційному плані.
У період адаптації (і не тільки) важливо, щоб дитина знала кінцеву мету усіх своїх дій та того, що від неї вимагають інші. Не варто командним голосом наказувати: „Щоб завтра у садочку ти їв швидко!”. Краще роз’яснити дитині, для чого це робити. Наприклад, скажіть: „Якщо ти їстимеш швидше, то не запізнишся на малювання (чи фізкультуру, чи просто послухати цікаву казку), а ще – я тобою буду пишатися”. Дитині важливо знати, що ви помічаєте її найменші досягнення і радієте від цього. Не картайте дитину, якщо у неї щось не виходить. Навіть якщо вона робить це неправильно. Дайте краще пораду як зробити так, щоб вийшло краще. Але не поводьтеся на зразок „я доросла і розумна, тому слухайся мене”. Просіть дитину допомогти вам вирішити ту чи іншу справу і побачите, що вона з радістю піде вам на зустріч. Так маля відчуватиме свою значимість і це дозволить бути впевненішим серед однолітків і загартованішим в емоційному плані.
Як ще можна полегшити маляті період звикання до садочка?
Як ще можна полегшити маляті період звикання до садочка?
Ось кілька порад, як це зробити:
Ось кілька порад, як це зробити:
* У жодному разі не обговорюйте у присутності дитини проблеми, пов’язані з дитячим садком, які турбують вас. Не виказуйте їй, що ви хвилюєтеся, боїтеся або в чомусь невпевнені. Діти в цьому віці вкрай чутливі до найменших нюансів нашого настрою, легко „зчитують” емоції близьких, особливо матері, хоч би як вона намагалася приховати свій стан за посмішкою або словами.
* У жодному разі не обговорюйте у присутності дитини проблеми, пов’язані з дитячим садком, які турбують вас. Не виказуйте їй, що ви хвилюєтеся, боїтеся або в чомусь невпевнені. Діти в цьому віці вкрай чутливі до найменших нюансів нашого настрою, легко „зчитують” емоції близьких, особливо матері, хоч би як вона намагалася приховати свій стан за посмішкою або словами.
* Налаштовуйте дитину якомога позитивніше до її перебування у дитсадку. Говоріть про те, як це чудово, що вона вже така доросла. І найголовніше – постійно пояснюйте дитині, що вона для вас, як і раніше, дорога й улюблена.
* Налаштовуйте дитину якомога позитивніше до її перебування у дитсадку. Говоріть про те, як це чудово, що вона вже така доросла. І найголовніше – постійно пояснюйте дитині, що вона для вас, як і раніше, дорога й улюблена.
* Постарайтеся відшукати разом з дитиною приємні моменти перебування в садочку (улюблена вихователька, друг чи просто улюблені заняття) і щодня запитуйте дитину саме про них. Розмовляйте з дитиною про те, що перебування у садочку – це не лише забава, але й важка праця, мовляв, ви працюєте на роботі, а малеча в садочку. Так дитина пишатиметься тим, що виконує подібні до батьківських обов’язки.
* Постарайтеся відшукати разом з дитиною приємні моменти перебування в садочку (улюблена вихователька, друг чи просто улюблені заняття) і щодня запитуйте дитину саме про них. Розмовляйте з дитиною про те, що перебування у садочку – це не лише забава, але й важка праця, мовляв, ви працюєте на роботі, а малеча в садочку. Так дитина пишатиметься тим, що виконує подібні до батьківських обов’язки.
* Ні в якому разі не погрожуйте вашому чаду садком як покаранням за те, що воно погано поводиться! Намагайтеся спланувати свій час так, щоб у перший тиждень відвідування дитсадка дитина не залишалася там більше як дві-три години. В родині в цей період необхідно створити спокійний і безконфліктний клімат для вашого маляти. Краще на якийсь час скасувати походи в кіно, цирк, у гості, скоротити час перегляду телевізора.
* Ні в якому разі не погрожуйте вашому чаду садком як покаранням за те, що воно погано поводиться! Намагайтеся спланувати свій час так, щоб у перший тиждень відвідування дитсадка дитина не залишалася там більше як дві-три години. В родині в цей період необхідно створити спокійний і безконфліктний клімат для вашого маляти. Краще на якийсь час скасувати походи в кіно, цирк, у гості, скоротити час перегляду телевізора.
*У вихідні дні намагайтеся дотримуватися вдома такого ж режиму, як у дитячому садку.
*У вихідні дні намагайтеся дотримуватися вдома такого ж режиму, як у дитячому садку.
А ще психологи впевнені, що діти, які відвідують дитячий садок, і фізично, і психічно набагато стійкіші та набагато швидше розвиваються. Ніякі суперняні та дозоване спілкування з однолітками в пісочниці під наглядом бабусі не дадуть вашій дитині такої школи життя, як перебування в дитячому садку. А період звикання обов’язково закінчується.
А ще психологи впевнені, що діти, які відвідують дитячий садок, і фізично, і психічно набагато стійкіші та набагато швидше розвиваються. Ніякі суперняні та дозоване спілкування з однолітками в пісочниці під наглядом бабусі не дадуть вашій дитині такої школи життя, як перебування в дитячому садку. А період звикання обов’язково закінчується.
Page updated
Google Sites
Report abuse