Сторінка
соціального педагога
та практичного психолога
Навчати та виховувати так, щоб у кожному дитячому серці запалити вогник пізнання, мислення, добра
Практичний психолог:
Кравченко
Людмила Василівна
Соціальний педагог:
Ігнатюк
Наталія Анатоліївна
Метою діяльності практичного психолога та соціального педагога в ЗДО є:
«СТВОРЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ УМОВ ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ І ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ’Я, УСПІШНОГО НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ В СИТУАЦІЯХ ВЗАЄМОДІЇ З ОДНОЛІТКАМИ І ДОРОСЛИМИ В ЗДО».
Соціальний педагог та практичний психолог здійснюють свою роботу відповідно статей 21, 22, 57 Закону України «Про освіту», Закону України «Про дошкільну освіту», Лист ІМЗО від 27.07.2020 № 22.1/10-1495 “Про пріоритетні напрями роботи психологічної служби у системі освіти на 2020/2021 н. р.”
В своїй діяльності керуються Конституцією і законами України, указами президента України, рішеннями Кабінету Міністрів України і органів управління освітою всіх рівнів з питань навчання і виховання дітей; правилами і нормами з охорони праці, техніки безпеки і протипожежного захисту, Декларацією прав людини, Конвенцією ООН про права дитини, державною мовою відповідно до чинного законодавства про мови в Україні, Етичним кодексом спеціалістів із соціальної роботи, методичними рекомендаціями Українського науково-методичного, обласного, районного центрів практичної психології і соціальної роботи, а також річним планом складеним особисто, Статутом, нормативно-правовими актами навчального закладу, трудовою угодою.
![](https://www.google.com/images/icons/product/drive-32.png)
Стоп: булінг!!!
ЗУПИНИМО БУЛІНГ РАЗОМ!!!
Чи замислювалися ви, де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших. Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу? Дізнайтеся, що означає цей термін, хто може спровокувати булінг в ДНЗ та як змінюється поведінка дитини Види булінгу в дитсадку
Булінг (від англ. to bull— переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої.
Булінг у ДНЗ може проявлятися як тиск: психологічний фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.
Хто провокує булінг в дитсадку?
Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ДНЗ можуть спровокувати дорослі.
Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок.
Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:
Педагог або помічник вихователя:
– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі
– ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки
– глузує із зовнішнього вигляду дитини
– образливо висловлюється про дитину чи її батьків
– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини
Батьки або члени сім’ї:
– б’ють та ображають дитину вдома
– принижують дитину у присутності інших дітей
– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини
– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).
Усі діти потребують підтримки дорослих— батьків, вихователів та практичного психолога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.
ЯК МІНЯЄТЬСЯ ПОВЕДІНКА ДИТИНИ ПІД ЧАС БУЛІНГУ В ДНЗ
Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:
вдома:
– не хоче одягатися вранці
– шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка
– просить батьків забрати її із дитячого садка раніше
– плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт
– не контактує з однолітками у дворі – грає наодинці в парку
в дитячому садку:
– не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо
– усамітнюється при будь-якій нагоді
– часто губить свої іграшки або речі
– бруднить чи псує одяг – грає поламаними іграшками
– відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі
– не має друзів у групі.
Нормативні акти, що регулюють питання протидії булінгу:
1.Наказ МОНУ від 26.02.2020р. «Про затвердження плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти»
2. Наказ Міністерства освіти і науки України від 2 жовтня 2018р. «Про затвердження методичних рекомендацій щодо виявлення реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами»
3. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії булінгу (цькуванню)від 18.12.18р
4. Лист МОН України від 29.01.2019 №1/11-881 «Рекомендації для закладів освіти щодо застосування норм Закону України щодо протидії булінгу«
5. Наказ МОНУ №1646 від 28.12.2019 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти»
Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.
Ознаки булінгу є:
Типовими ознаками булінгу є:
систематичність (повторюваність) діяння;
наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;
наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Як відрізнити звичайний конфлікт від булінгу
Варто пам’ятати, що не кожен конфлікт є булінгом. Цькування — це тривалі, повторювані дії, а одинична сутичка між учасниками таким не може вважатися. Наприклад, якщо друзі посварилися та побилися чи діти разом весело штовхалися, але одна із них впала і забилася — це не вважається булінгом. Проте, якщо однолітки на чолі з булером регулярно насміхалися, принижували або ховали та кидали речі дитини, штовхали, не вперше нецензурно обзивали та били — потрібно негайно діяти.
Що робити, якщо ваша дитина стала жертвою булінгу
Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину. Поговоріть з нею, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти.
Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації. Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона, поліція).
Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання. Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може потребувати певного часу.
У разі, якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні закладу освіти не вдається — повідомте поліцію.
Що робити, якщо ви стали свідком булінгу
Втрутитися і припинити цькування — булінг не слід ігнорувати.
Зайняти нейтральну позицію в суперечці — обидві сторони конфлікту потребують допомоги.
Пояснити, які саме дії вважаєте булінгом і чому їх варто припинити.
Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей.
Повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагати вжити заходів щодо припинення цькування.
Ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання.
Що робити, якщо ваша дитина агресор
Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки.
Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів.
Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого настає відповідальність.
Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою.
Зверніться до практичного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять — агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.