урок 30

Урок 30. Образ степу в романі й в українській літературній традиції та фольклорі.

Сьогодні ми визначимо хронотоп образу степу в романі та його зв'язок з образом степу в українській літературній традиції та фольклорі, поглибимо знання про історичний період гетьманування Мазепи. Сподіваємося, що цей урок стане уроком виховання патріотизму.

1. Літературний диктант „Так — ні”

1) Кочубей займав найвище місце біля гетьмана, був генеральним суддею.

2) Мазепа на сніданок звичайно їв молочну кашу.

3) Любов Федорівна — мати Мазепи.

4) „Мабуть, і на буйній Україні такий розкішний цвіт ще ніколи не цвів. Ріст, погляд великих очей... усмішка, дивна й нерозгадана...” — це портрет княгині Дольської.

5) „Хоч полковий та не дуже то пишний був город, ніби велике село. Тільки декілька кращих будинків пишалося на кілька церков”. Мова іде про Миргород.

6) „Старий я лис, щоб мене можна перехитрити”. Так про себе говорить полтавський полковник Іскра.

7) Мазепа був гетьманом 21 рік.

8) Мазепа грав на бандурі, сам склав пісню про згоду.

9) Кочубеїха в усьому слухалася чоловіка.

10) В душі Чуйкевича образ Мотрі зливався з образом України.

11) Кочубеїха більш за все хотіла видати заміж Мотрю за Мазепу.

12) Мазепа був меценатом, будував церкви, жертвував на навчальні заклади.

Робота з поняттям теорії літератури

Хронотоп — взаємозв'язок часових і просторових відносин у художньому творі. Прикмети часу розкриваються в просторі, і простір осмислюється і вимірюється часом. М. Бахтін вважав, що часопросторові визначення в мистецтві та літературі завжди емоційно-ціннісно забарвлені. Вчений розглядав хронотопи:

□ ідилічні,

□ містеріальні,

□ карнавальні,

а також хронотопи:

□ дороги,

□ порогу,

□ замку,

□ вітальні,

□ салону,

□ провінційного міста.

„Образ степу в українській літературній традиції та українському фольклорі”

Зародження знакових для української літератури степових мотивів і тем починається ще в усній народній творчості. Можна виокремити традиційні і усталені: мотив одвічного „прокляття” степом; поетизація степу як найщирішого втілення землі; степ як поле бою, степ як батьківщина, рідна земля. ці теми і мотиви взаємопов'язані і яскраво виражені в історичних піснях та думах. Хронотоп історичного епосу є реально існуючим, об'єктивно відображений поетичними засобами. У героїчному епосі образ степу переважає. Він є визначним чинником формування менталітету українців-козаків та степовиків.

Степом, який для українця є значно більшим, ніж просто географічне поняття, визначається рідний край, батьківщина, держава. Козацький степ є символом української державності. У цьому випадку географічний ландшафт поєднується з історичною пам'яттю: козаки сприймали степ як свою землю, на якій вони були вільними, тому болісний відчай вчувається в піснях, тематично пов'язаних із зруйнуванням Запорізької Січі. У фольклорі поетизується чисте поле, чистий степ, степ широкий, край веселий і в той же час образ степу тлумачиться як ворог, як одвічне прокляття України, тому що ця територія відбирала життя дорогих людей. Найсміливіші тікали в степ, найхоробріші брали до рук меча.

В історичних піснях степ постає як втілення землі як метафори життя та поля бою. Образ українця як „хлібороба-войовника” (О. Ольжич).

Отже, образ степу як метафори життя (мотив степу-чорнозему, який родить хліб) і символу державництва (степ як поле бою, у якому стверджується право на землю) є головними мотивами усної народної творчості.

Образ степу у „Слові о полку Ігоревім” відкриває дивовижну картину степового буття часів Київської Русі, позначену як прямими акцентами (степ як поле бою, ворожа земля), так і метафорично-образними (степ як земля невідома, міфічна субстанція, ворожа людині).

Образ степу посідає особливе місце в багатьох творах української літератури. Степ — це частина душі українця, його характеру. Степ для українців мав ще одне символічне значення — волі. В українській літературі цей образ, як вияв багатьох символів (вічності, батьківщини) знайшов широке застосування у творах Т. Шевченка, М. Гоголя, Є. Маланюка, О. Довженка, О. Гончара.

Море, поле і степ у поезії Шевченка символізують та втілюють дух козацької вольниці. Там широко, там весело Од краю до краю... Як та воля, що минулась, Дніпр широкий — море, Степ і степ, ревуть пороги, І могили — гори. Там родилась, гарцювала Козацькая воля; Там шляхтою, татарами Засівала поле, Засівала трупом поле, Поки не остило...

У творах Т. Шевченка образ степу вражає ландшафтною конкретикою. Поет гарно знав степове довкілля, що відбилося у його творах у майстерних описах гаїв, байраків, видолинків, річок, ярів, лугів, ланів, полів, ставків, які є важливими формами степової екосистеми і гармонійно співснують: „Тихесенько вітер віє, // Степи, лани мріють, Меж ярами над ставами // Верби зеленіють...” („Сон”), „...А кругом // Широколистії тополі, // А там і ліс, і ліс, і поле, // І сині гори за Дніпром...” („Княжна”).

Образ степу для М. Гоголя — це образ Батьківщини, сильної, могутньої й прекрасної. В описі степу й позначилася гаряча любов Гоголя до рідної землі, віра в її силу й могутність, замилування її красою й безкрайніми просторами. Привільні, безмежні степи допомагають зрозуміти характер запорожців, джерела їхнього героїзму. У такому степу можуть жити тільки мужні люди, гордою, сильною, сміливою, наділеною широтою душі й щедрістю серця. Степ — батьківщина героїв, богатирів-запорожців: „Степ, чим далі, тим ставала прекрасніше. Тоді весь південь, весь простір, що становить нинішню Новоросію, до самого Чорного моря, було зеленою незайманої пустынею... Нічого в природі не могла бути краще. Вся поверхня землі представляється зелено-золотим океаном, по якому бризнули мільйони різних квітів...”.

Характерною жанровою ознакою романів О. Гончара — „Людина і зброя”, „Таврія”, „Перекоп”, „Тронка”, „Твоя зоря” є звернення до символізації степу. Серед символів степу найповніше представлено роздвоєність поняття „степовий простір” — свій/чужий, степ як сакральний центр, курган як втілення світової вісі.

Ключовим є образ степу у художніх творах М. Коцюбинського („На крилах пісні”), Ю. Яновського („Чотири шаблі”), З. Тулуб („Людолови”), Ю. Мушкетика („Яса”).

У творах вищезгаданих письменників ми бачимо розлоги описи степу, у той час як Б. Лепкий не дає широкого опису цієї просторової одиниці, а просто називає її. Читач, знайомий з фольклорною та літературною традицією зображення степу легко розгадує ці натяки і має змогу будувати найрізноманітніші асоціації.

Саме поняття степу у Б. Лепкого несе в собі відчуття волі, непевності і неприборканості. Воно є ознакою політичного безсилля народу. На думку українського літературознавця, перекладача, педагога В. Безушка, „На безмежних степах,.. де не розуміли, що свобода лежить в обмеженні і в обов'язках, де кожний козак, осівши, хотів наслідувати шляхтича, бо це ж був його ідеал в часі мира, — тяжко було взагалі наладнати державне життя”. От і лепківський Мазепа, розглядаючи можливість досягнення самостійності Гетьманщини, доходить висновку: „В тім то й біда, що Господь посадив нас не між горами та між морями, а на велетенському суходолі, на безбережних степах. Куди не скоч, скрізь двері. Нам треба заволодіти степом. Степом назверх і всередині, бо наша душа теж степ. Степ — ворог держави”.

Робота з текстом твору

Завдання: З урахуванням отриманої інформації прокоментуйте наступні цитати:

„Козаки певно нарікають на нього (Чуйкевича), але не виявляють того по собі, тягнуться, як струни, видно, військовий народ. як жаль, що не підтримують у ньому вродженого лицарського духа! Без нього не устоїмося в степах. Нашого краю не боронять ні гори, ні море, ні рови, ні башні твердинь, від чого ж тоді, як не від лицарських грудей відіб'ється ворожа навала?”

„Народ, Мотря, стихія,— все одно, що степ і що море. Шумить! У кожного свої турботи, а в народі своє... Поки живеш, шанують тебе, бо ти — цей вітер, що над степом віє...”

1. Асоціативний кущ-кросворд

Скласти асоціативний кущ-кросворд до слова степ, враховуючи його символічне значення в українському фольклорі та літературі.

2. Інформаційне гроно

Скласти інформаційне гроно до слова степ, враховуючи його символічне значення в романі Б. Лепкого „Мотря”

□ До цього уроку у мене степ викликав такі асоціації...

□ Після цього уроку у мене степ викликає такі асоціації...

□ У ряду асоціацій до слова степ у мене на першому місці стоїть...

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати матеріал уроку за допомогою підручника і конспекту і підготувати запитання для взаємоопитування за темою уроку.

2. Повторити поняття теорії літератури до теми (літературний портрет тощо).

3. Знайти цитати до характеристики образу Мотрі.