Готовність дитини до навчання в школі
Якщо в батьків запитати, в чому, на їхню думку, полягає підготовка до школи, багато хто з них відповість, що це означає навчити дітей читати, писати, лічити. Цим і обмежаться. Так, навички лічби, читання, письма дуже допоможуть майбутньому першокласнику, якщо тільки будуть правильно сформовані, отже, найважливіше – якість оволодіння знаннями та навичками.
І все-таки, у чому ж полягає готовність до навчання в школі? Педагоги і психологи вважають головним – сформувати в дитини гото-вність пізнавати, адже помічено, що в початковій школі і, насамперед, в 1 класі важче вчитися не тим дітям, в яких недостатній обсяг знань, а тим, які не вміють думати.
Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості:
• інтелектуальний
• емоційний
• соціальний
Під інтелектуальною зрілістю розуміється :
концентрація уваги дитини;
аналітичне мислення;
уміння відтворювати зразок;
розвиток дрібної моторики пальців рук.
Емоційна зрілість розуміється як можливість тривалий час виконувати не дуже привабливе завдання.
До соціальної зрілості відноситься потреба дитини в спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти своє поводження законам дитячих груп, а також здатність виконувати роль учня в ситуації шкільного навчання.
Розвиток мислення тісно пов’язаний із суттєвими позитив-ними зрушеннями у мовленні дошкільнят. Швидко зростає словни-ковий запас дітей.
На шостому році життя активний словник дитини має складати від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення - монологічним мовленням. В висловлюваннях ди-тини з’являються складні речення ( Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу).В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.
Усім відомо, як люблять діти ставити запитання. Дорослі повинні обов’язково уважно ставитися до цього. В одних випадках треба самому відповісти, а в інших сказати : «А як думаєш ти?», «Подумай сам», «Чому ти так сказав?»
Дітей потрібно практикувати в сприйнятті навколишнього світу. Дошкільник повинен уміти розказати про предмет, порівняти його з іншими, назвати його колір, форму, величину, описати рослину, тварину, картинку. Причому робити це без допоміжних запитань, чітко, послідовно, правильно вживаючи при цьому слова.
Як вже було сказано, запорукою готовності до навчання є розвиток дрібних м’язів пальців рук, це впливає і на розвиток мовлення дити-ни, і на підготовку руки до письма. Яким же чином розвивати дрібну мускулатуру руки дитини?
Розминати пальцями тісто, глину, пластилін, м’яти поролонові кульки, губку.
Катати по черзі кожним пальцем дрібні намистинки, камінчики, кульки.
Ляскати в долоні тихо, голосно, в різному темпі.
Нанизувати намистинки, ґудзички на нитки
Зав’язувати вузли на товстій і тонкій мотузках і шнурках
Заводити будильник, іграшки ключиком.
Штрихувати, малювати, розфарбовувати олівцем, крейдою, фарбами, ручкою і так далі.
Різати ножицями.
Конструювати з паперу (ори гамі),в’язати.
Робити пальчикову гімнастику (пальчиковий театр) – показ.
Складання пазлів.
Шнурівка.
Кулак – ребро – долоня.
Отже, мовленнєва підготовка дітей до школи – особлива підготовка, що специфікою свого змісту стимулює інтелектуальну, емоційно-вольову, мотиваційну готовність дошкільнят та готовність у сфері спілкування. Вона передбачає достатню адаптацію дітей до умов шкільного навчання, до нових програмових вимог.