ПОРАДИ БАТЬКАМ ВИПУСКНИКІВ

Як зорієнтувати дитину у виборі майбутньої професії?

• • Вибір професії вашої дитини - не хвилинна справа, він може виявитися найважчим вибором у вашому з нею житті.

  • Подумайте разом, чим би хотілося займатися саме вашій дитині. Обов'язково подумайте над тим, як здійснити її мрію.

  • Спонукайте дитину довідуватися якомога більше про ту професію, яку хоче обрати. Якщо це можливо, побувайте в тому місці, де, як вона припускає, їй доведеться працювати згодом; поговоріть з людьми, які вже займаються цією справою.

  • Нехай ваша дитина усвідомить, що рішення не може бути категоричним і що у будь-який час в її житті можуть статися зміни.

  • Порадьте їй протестуватися у шкільного психолога. Тести можуть допомогти обрати правильний професійний напрямок.

  • Не піддайтеся почуттю страху - цей нормальний стан, з яким мають справу усі люди перед вибором.

  • Іноді корисно розпочинати свою кар'єру з практики, а не з теорії. Наприклад, багато видатних лікарів починали працювати медсестрами або медбратами.

  • Звертайте особливу увагу дитини на ті предмети, які потрібні для вступу у обраний учбовий заклад.

  • Не відкладайте на завтра те, про що можна дізнатися сьогодні. Намагайтеся дізнатися про все: як вступають, як вчаться, як влаштовуються працювати після закінчення навчання. Діліться здобутою інформацією один з одним. Це допоможе скласти уявлення про те, що робити далі і покращить ваше спілкування з дитиною.

• Спонукайте дитину брати участь в позакласних заходах - це допоможе їй навчитися спілкуванню і правильній поведінці в колективі.

Щоб у сім’ї не виріс егоїст:

· Навчайте дитину помічати поруч із собою людей, в яких теж є свої почуття, бажання, потреби, з якими слід рахуватися;

· Будьте мудрими з дітьми;

· Стримуйтесь у момент негативних дитячих проявів;

· Умійте поглянути на проблему з позиції малюка;

· Будуйте рівноправні стосунки, в яких одна правда та спільне розуміння добра і зла, якими керують взаємодовіра, повага й любов;

· При таких стосунках у сім’ї неможливе застосування «батьківської влади», що дуже часто стає нездоланним бар’єром у налагодженні взаємин із членами родини.

Щоб в сім’ї панувала взаємодовіра, повага і любов

(рекомендації батькам):

· Заохочуйте самостійність своєї дитини.

· Якщо ваш малюк потребує допомоги, створіть такі умови, щоб він сам знайшов шляхи подолання проблемної ситуації.

· Не давайте готових відповідей – ваша допомога має обмежуватися натяками, навідними запитаннями.

· Відзначайте досягнення дитини. Віддайте перевагу похвалі, а не докорам.

· Не доповнюйте схвалення вчинків або поведінки дитини критикою.

· Не намагайтеся ставити перед дитиною завищені вимоги.

· Не вимагайте від своєї дитини більше, ніж від себе.

· Пам’ятайте, що для дитини позитивний приклад батьків значить більше за їхні повчання.

· Створіть для дитини куточок, де буде її стіл, полички, іграшки, книжки, олівці фарби, альбоми та інші предмети, необхідні для її самостійної діяльності, гри.

· Розповідайте дитині якнайбільше позитивного про самостійність, допитливість, а також про дитячий садочок, школу.

· Пам’ятайте, після 20 хв. занять дитині необхідна перерва, зміна діяльності.

· Не проводьте розвивальних занять із дитиною пізно ввечері.

· Пам’ятайте, для продуктивності діяльності дитині необхідно спати 10 – 12 год. на добу, з урахуванням денного відпочинку ( 1- 1.5год.)

Поради батькам тривожних дітей або що робити, якщо ваша дитина невпевнена в собі

• Постійно підбадьорювати, заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;

• Приймайте дитину такою, якою вона є, одночасно даючи їй можливість змінитися. Зрозумійте та прийміть тривогу дитини, вона має на неї право.

• Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач не боятися помилок ,використовувати їх для розвитку діяльності;

• Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;

• Щоб перебороти скутість, потрібно допомагати дитині розслаблюватися, знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ.

• Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї, до її обурення з розумінням і повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.

• Тільки тоді, коли емоції згаснуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею вдалу форму висловлювання претензій.

• Якщо дитина боїться засинати в темряві, нехай засинає при світлі. Якщо боїться запитати дорогу у перехожих, запитайте разом з нею. Таким чином ви покажете їй, як можна вирішувати тривожні для неї ситуації.

• Не обезцінюйте, не насміхайтесь та не заперечуйте існування причин для тривоги. Допомогти дитині в подоланні тривоги – означає створити умови, в яких їй буде не так страшно. Дитина тонко відчуває стан батьків та якість їхніх стосунків. Створіть у сім'ї атмосферу стабільності, спокою, доброзичливості.

• Якщо не вдається розговорити дитину, але ви здогадуєтесь, що її щось пригнічує, пограйтесь з нею. Запитайте, чого бояться солдатики чи ляльки? А як їм допомогти подолати страх?

• Будьте оптимістичні. Слідкуйте за виразом свого обличчя. Частіше посміхайтесь. Переконуйте дитину, що все буде добре.

• Насичуйте життя дитини позитивними емоціями: смійтесь, грайтесь разом з нею, частіше обнімайте дитину, дайте відчуття безпеки. Мамина ласка і підтримка для дитини переконливіші, ніж слова «тут немає нічого страшного», «будь сміливіший».

• Уважно і активно слухайте дитину. Продемонструйте дитині, що всі події її життя, всі її переживання важливі і цінні для вас.

• Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне ,як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.

Поради батькам гіперактивної дитини.

1. У своїх відносинах з дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть його в кожному випадку, коли він цього заслужив, підкреслюйте навіть незначні успіхи. Пам’ятайте, що гіперактивні діти ігнорують догани та зауваження, але чутливі до найменшої похвали.

2. Не вдавайтеся до фізичного покарання. Ваші стосунки з дитиною повинні грунтуватися на довірі, а не викликати страх. Дитина завжди повинна відчувати вашу допомогу і підтримку. Спільно вирішуйте труднощі, які виникають у дитини в процесі спілкування.

3. Частіше говоріть «так», уникайте слів «ні» і «не можна».

4. Доручіть дитині частину домашніх справ , які необхідно виконувати щодня ( ходити за хлібом , годувати собаку і т. д.) і ні в якому разі не виконуйте їх за нього.

5. Заведіть щоденник самоконтролю і відзначайте в ньому разом з дитиною її успіхи вдома і в школі. Зразкові графи: виконання домашніх обов’язків, навчання в школі, виконання домашніх завдань.

6. Введіть бальну або знакову систему винагороди ( можна кожен хороший вчинок відзначати зірочкою, а певну їх кількість винагороджувати іграшкою, солодощами або

давно обіцяної поїздкою ) .

7. Уникайте завищених або, навпаки, занижених вимог до дитини. Намагайтеся ставити перед ним завдання, що відповідають його здібностям.

8. Визначте для дитини рамки поведінки – що можна і чого не можна. Вседозволеність однозначно не принесе ніякої користі. Незважаючи на наявність певних недоліків, гіперактивні діти повинні справлятися із звичайними для всіх підростаючих дітей проблемами. Ці діти не потребують того, щоб їх усували від вимог, які застосовуються до інших.

9. Не нав’язуйте їй жорстких правил. Ваші вказівки повинні бути вказівками, а не наказами. Вимагайте виконання правил, що стосуються її безпеки і здоров’я, відносно інших не будьте настільки прискіпливі.

10. Зухвала поведінка вашої дитини – це його спосіб привернути вашу увагу. Проводьте з ним більше часу: грайте, вчіть, як правильно спілкуватися з іншими людьми, як вести себе в громадських місцях , переходити вулицю та іншим соціальним навичка .

11. Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Прийом їжі , ігри, прогулянки, відхід до сну повинні відбуватися в один і той же час. Нагороджуйте дитини за його дотримання.

12. Вдома слід створити для дитини спокійну обстановку. Ідеально було б надати йому окрему кімнату. У ній має бути мінімальна кількість предметів, які можуть відволікати, розсіювати його увагу. Колір шпалер повинен бути не яскравим, заспокійливим, перевага віддається блакитному кольору. Дуже добре організувати в його кімнаті спортивний куточок (з поперечиною для підтягування, гантелі для відповідного віку, еспандери, килимок та ін.)

13. Якщо дитині важко вчитися, не вимагайте від нього високих оцінок з усіх предметів. Достатньо мати гарні оцінки по 2-3 основним.

14. Створіть необхідні умови для роботи. У дитини повинен бути свій куточок, під час занять на столі не повинно бути нічого, що відволікало б його увагу. Над столом не повинно бути ніяких плакатів і фотографій.

15. Уникайте по можливості великих скупчень людей. Перебування в магазинах, на ринках і т. п. справляє на дитину надмірний збудливий вплив.

16. Оберігайте дитину від перевтоми, оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання рухової активності. Не дозволяйте йому подовгу сидіти біля телевізора.

17. Намагайтеся, щоб дитина висипалася. Недолік сну веде до ще більшого погіршення уваги і самоконтролю. До кінця дня дитина може стати некерованим.

18. Розвивайте у нього усвідомлене гальмування, вчіть контролювати себе. Перед тим, як щось зробити, нехай порахує від 10 до 1 .

19. Пам’ятайте ! Ваш спокій – найкращий приклад для дитини.

20. Давайте дитині більше можливості витрачати надлишкову енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі – тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття. Розвивайте гігієнічні навички, включаючи загартовування. Але не перевтомлюйте дитини.

21. Виховуйте у дитини інтерес до якого-небудь заняття. Йому важливо відчувати себе вмілим і компетентним у галузі. Завдання батьків – знайти ті заняття, які б «вдавалися» дитині і підвищували його впевненість у собі. Вони будуть «полігоном» для вироблення стратегії успіху. Добре, якщо у вільний час дитина буде зайнятий своїм хобі. Однак не слід перевантажувати дитину заняттями в різних гуртках, особливо в таких, де є значні навантаження на пам’ять і увагу, а також, якщо дитина особливої радості від цих занять не відчуває.

22. Для дітей з СДУГ необхідні заняття фізкультурою. Найкраще для гіперактивних дітей підходять плавання, танці, айкідо, карате. Регулярні заняття сприяють поліпшенню координації рухів, дисциплінують. У дітей з СДУГ виникають труднощі при заняттях командними видами спорту (футбол, баскетбол). Небажані заняття травматичними видами спорту (бокс і т. д.). Перед тим як записати дитину в спортивну секцію, батьки повинні поговорити з тренером, розповісти йому про особливості дитини і пояснити, що їх метою є не формування майбутнього чемпіона, а виховання здорової дитини.

Якщо дитина бреше, додержуйтеся таких правил:

• частіше хваліть дитину, заохочуйте її за гарні вчинки;

• якщо ви впевнені, що дитина бреше, постарайтеся викликати її на відвертість, з'ясувати причину неправди;

• знайшовши можливу причину неправди, постарайтеся делікатно усунути її так, щоб розв'язати цю проблему;

• не карайте дитину, якщо вона сама зізнається в неправді, дасть оцінку власному вчинку.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ПІДЛІТКІВ

1. Не навчайте того, із чим ви не обізнані, не соромтеся, якщо чогось не знаєте. Пообіцяйте з цим питанням розібратися й обов'язково це зробіть.

2. Не сприймайте дитину як власність, не ростіть її для себе. Ваша мета - виховати її для життя серед людей.

3. Довіряйте дитині. Розтлумачуйте те, що вона робить, із кращого, а не з гіршого боку. Залишайте за нею право на помилки. Лише припускаючись помилок, дитина набуває вміння самостійно їх виправляти.

4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Людина змалечку повинна відчувати свою значущість. Лише тоді з неї виросте творча, упевнена у своїх силах, відповідальна особистість.

5. Будьте терплячими, ставтеся терпляче до дитячих поривів: по-перше, розвиток особистості — це випробування не лише для вас, батьків, а й для дитини, тому виховуйте її вимогливою любов'ю; по-друге, ваша нетерплячість — це ознака слабкості, перший показник невпевненості у собі.

6. Будьте послідовними у своїх вимогах, однак пам'ятайте: успіх у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю.

7. Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина набувала досвід у спо­кійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від ваших розпоряджень, зауважень, наказів. Нехай син або дочка потроху вчаться самостійності.

8. Виключіть зі своєї практики вислів: «Роби, як я наказав!», замініть цю форму вимоги іншою: «Роби, тому що не зробити цього не можна, це принесе користь». Дитина повинна звикнути діяти не за вказівкою (навіть батьківською), а тому, що це доцільно, розумно, потрібно для чиєїсь вигоди.

9. Оцінюючи дитину, кажіть їй спочатку про те, що вас у ній радує, а вже потім нро те, чим ви особисто не задоволені. Ніколи не порівнюйте свою дитину із сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте, якою вона була вчора та якою є сьогодні. Це допоможе швидше опанувати ази батьківської мудрості.

10. Пам'ятайте! Для дитини ваше ставлення до своїх батьків є найкращим прикладом того, як треба ставитися до вас!

11. Організовуйте сімейне життя так, щоб не лише ви мали обов'язки перед дитиною, а й вона перед вами. Дайте їй зрозуміти, що ви також потребуєте її посильної допомоги.

12. Уникайте конфліктів, щоб не провокувати свою дитину.

13. Зважайте на те, що дитина вже виросла і має право на власну думку, а грубість, можливо, — це намагання позбавитися вашої опіки.

14. Найбільше підлітки не люблять батьківських повчань. Тому ефективнішою буде спокійна, увічлива розмова без категоричних оцінок і настанов.

15. Батьківський авторитет для дитини має бути непохитним. Якщо дорослі демонструють нестримність, істерію, непослідовність — важко чекати від дитини кращої поведінки.

16. Підліток хоче відчути себе дорослим, самостійним, його дорослість проявляється у поведінці всупереч волі батьків. Коли підліток відчуває, що його думку поважають, радяться з ним, наголошу­ють на його значущості в сім'ї і школі, тоді він зосереджуватиме увагу на своїй дорослості іншим способом, поважатиме думку близьких.

17. Підлітку потрібне переконання, що він не байдужий для до­рослих, його розуміють і намагаються допомогти у складній ситуації.