25.03.2020

Урок "Указка. Оздоблення виробу"

Опрацювати теоретичний матеріал, оздобити готовий вирів, сфотографувати ,відправити на електронну адресу для перевірки.

Правила безпечної праці під час випалювання.

1) Розігрітий штамп або писак класти тільки на вогнетривку підставку.

2)Не перевіряти ступінь нагрівання приладу для випалювання пальцями на дотик.

3)Не перегрівати випалювач. Своєчасно зменшувати ступінь його нагрівання за допомогою регулятора струму.

4)Випалювання виконувати в провітрюваному приміщенні або за наявності вентиляції.

5) Після закінчення роботи прилади вимкнути і дати можливість остигнути нагрітим поверхням.

01.04.2020

Урок " Указка. Остаточна обробка виробу. Захист проекту"

1. Які види зʼєднань ви знаєте?

- Очікувана відповідь: «Найпоширенішим з'єднанням деталей з деревини є шипове з'єднання»

2. З яких елементів складається шипове зʼєднання?

- Очікувана відповідь: «Шипове зʼєднання складається з двох елементів шипа і вушка або гнізда».

3. Які бувають шипи?

Очікувана відповідь: «Шипи бувають плоскі і круглі »

4. Як виконується процес пиляння?

- Очікувана відповідь: «Для запилювання пилку з дрібними зубцями ставлять на ближче ребро під кутом 15-20° до торця і спочатку роблять три-чотири рухи на себе, не сильно тиснучи на неї. Коли полотно пилки заглибиться, пилку переміщають рівномірно в обидва боки.»

5. Що називається довбанням?

Очікувана відповідь: «Для надання деталям остаточної форми, тобто для виготовлення з'єднувальних елементів (прямокутних наскрізних і ненаскрізних отворів і вушок), застосовують долота і стамески».

6. Що ми називаємо долотом?

- Очікувана відповідь: «Долото – це металевий стиржень прямокутної форми, у нижній (робочій) частині якого є різець, а у верхній – заплечики і конусоподібний хвостовик, на який насаджують дерев'яну ручку, виготовлену з деревини твердолистяних порід (граб, бук та ін.).»

Що називають опорядженням деревини?

Під опорядженням деревини розуміють створення на її поверхні захисного декоративного покриття з метою поліпшення зовнішнього вигляду і захисту від дії навколишнього середовища (повітря, вологи, світла, тепла, забруднень і механічних пошкоджень).

Захисні покриття бувають прозорі й непрозорі. Перші не тільки захищають деревину, але і зберігають її природний зовнішній вигляд, підкреслюючи малюнок (текстуру). Застосовуються вони зазвичай для обробки виробів із деревини цінних порід, які мають красивий малюнок поверхні. Непрозорі покриття наносять головним чином на вироби з малоцінних порід дерева.

Як необхідно підготувати поверхню до оздоблення?

У цю операцію входить усунення вад деревини: тріщин, ум'ятин, сучків, що випали й інших дефектів поверхні, які утворилися в результаті попередньої механічної обробки. Великі, глибокі тріщини, щілини і порожнечі закладають дерев'яними вставками на клею, дрібні заповнюють шпаклівкою. Вм'ятини можна усунути як шпатлюванням, так і рясним змочуванням зам'ятої деревини: ввібравши вологу в себе, вона набубнявіє, і вм'ятина вирівняється. Вирівнявши підготовлену поверхню, її стругають подвійним рубанком, з тим, щоб зробити максимально гладкою. По завершенні цієї процедури поверхню протирають вологим тампоном і після висихання шліфують дрібнозернистою шліфувальною шкіркою або пемзою, щоб усунути дрібні ворсинки, що роблять поверхню шорсткою. Цю операцію повторюють кілька разів. Якщо оброблювана деревина твердої породи, то ворсинки прибирають циклюванням (для м'яких порід цикля не годиться, тому що вона не зрізає, а лише приминає ворс на них).

Далі здійснюють повторну зачистку. Сюди входить повторна зачистка ріжучими інструментами (у разі необхідності), підмазування пастами, шліфування шкіркою і пемзою, знесмолювання деревини і грунтування поверхні. Мета цього етапу підготовки – зробити поверхню виробу максимально рівною і гладкою і забезпечити міцне зчеплення фарби з деревиною. Порядок проведення опоряджувальних робіт такий: знесмолювання (тільки для хвойних порід), ґрунтування, підмазування торців, суцільне шпаклювання, шліфування. Після кожної з цих операцій проводиться тривала сушка. Знесмолювання роблять за допомогою розчину ацетону у воді (1:3) або сумішшю ацетону і пральної соди (1:4), або водним розчином соди, нагрітим до 60-70°С. Ганчіркою або щіткою, змоченою в одному з цих розчинів, протирають поверхню деревини, після чого залишки розчину змивають теплою водою.

Що ми називаємо шліфуванням?

Слід мати на увазі, що перше шліфування виконується як уздовж, так і впоперек волокон, а останнє, остаточне, – тільки уздовж. Ідеально рівної поверхні можна досягти за допомогою шпаклівки, яку наносять на поверхню виробу, заповнюючи всі тріщини, западини і вм'ятини. Дерев'яні вироби шпатлюють клейовими, олійними, напівмасляною і лаковими шпаклівками. Клейову шпаклівку можна приготувати з рідкого столярного клею, крейди і оліфи. Готовий розчин наносять рівним шаром на поверхню. Тонкий шар його сохне 2-3 години. Після цього поверхню знову шліфують. Зазвичай ця операція виконується шліфувальною шкіркою – спочатку крупнозернистою, а в кінці – дрібнозернистою. Шліфують, як правило, вздовж волокон, але тверду деревину можна шліфувати і упоперек волокон. Після правильно проведеного шліфування виріб можна фарбувати.

Для шліфування поверхні деревини, шпакльованих, ґрунтованих, лакових і інших покриттів застосовують різні шліфувальні матеріали: шкірки, порошки й пасти.

Для чого призначений шліфувальний папір?

Шліфувальна шкірка – це абразивний гнучкий матеріал,що є гнучкою основою, на поверхню якої нанесений абразивний порошок різноїзернистості. Призначена для сухого або мокрого шліфування. Шкірки вітчизняного виробника виготовляють двох типів – рулонні (Р) і листові (Л). Розміри аркушів і довжина рулонів різні. Шліфувальні матеріали – абразиви бувають – скляні, кремнієві, кварцитові різної зернистості. Номери зернистості: 40, 32, 25, 20, 16, 12, 10, 8, 6, 5, 4: М63, М50, М40, М28, М20, М14. Шкірка з літерою М перед номером називається мікронною, тобто дуже дрібною. Перший раз шліфують шкурками № 16-12 з поступовим зменшенням зернистості.