Практичні поради як подбати про себе та про оточуючих на період воєнного стану

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ В ТРИВОЖНІЙ СИТУАЦІЇ:

Ситуація невизначення та напруги впливає на наш психо-фізіологічний стан. Це природньо. Але ми маємо розуміти, що від стану дорослих напряму залежить стан дітей.

Саме тому важливо піклуватись про себе та дбати про те, щоб допомогти дітям впоратися із тривогою.

Пропонуємо вам ознайомитись із практичними рекомендаціями:

1. ГОВОРІТЬ З ДИТИНОЮ про те, що вона відчуває, обговорюйте емоції. Поясніть, що страх перед невідомим – це нормально. Можна спілкуватися різними способами: вербально, малюнками або ж в ігровій формі.

2. БУДЬТЕ ПОРУЧ. Дитина має відчувати вашу підтримку. Коли вас охоплює паніка, згадайте, що поруч – дитина, яка просто не розуміє, що відбувається. Намагайтеся опанувати себе.

3. СПІЛЬНО ГОВОРІТЬ ПРО МОЖЛИВИЙ ПЛАН ДІЙ. Поясніть, як діяти в різних ситуаціях, складіть план. Розкажіть, чому важливо дотримуватися ваших рекомендацій (“Так ми будемо в безпеці”, “Так я буду спокійним/-ою за тебе”).

4. ЗРОБІТЬ ЩОСЬ РАЗОМ. Спробуйте почитати чи послухати (аудіо) книги з дитиною, помалювати, поспівати: у спільній діяльності дитина відчуватиме вашу підтримку.

5. КОНТРОЛЮЙТЕ СЕБЕ. Основна допомога дитині – ваш самоконтроль. Коли ви здатні критично мислити, оцінювати ситуацію та вгамовувати паніку, дитина не відчуває та не переймає її.

Поради укладено за рекомендаціями Міністерства охорони здоров’я та матеріалами платформи https://nus.org.ua/

Ми обов'язково з усім впораємось!

Стрес – це неспецифічна реакція організму людини у відповідь на сильну та несподівану дію зовнішнього подразника, яка мобілізує ресурси та запускає захисні механізми організму, активізуючи діяльність людини, спрямовану на протидію небезпечним і загрозливим впливам ззовні та адаптацію до нової реальності.  

                                      Три стадії стресу 😣                                                               

1. Тривога – біологічний сенс цієї стадії полягає у максимальній мобілізації адаптаційних можливостей організму, швидкому переходу в стан напруженої готовності — боротися або бігти від небезпеки;

2. Резистентність – стадія пристосування до умов, що змінюються; активність фізіологічних процесів знижується, а усі ресурси використовуються економніше – організм готовий до тривалої боротьби за життя, його стійкість до різних негативних впливів значно підвищується;

3. Виснаження – настає у випадку, коли стресові фактори не зникають та мають тривалий характер впливу. На цій стадії загальна опірність організму та його здатність до адаптації у несприятливих умовах значно знижується.

Важливо намагатися не допускати переходу до стадії виснаження, відслідковувати стан свого організму та зміни, що з ним відбуваються під дією стресу, вчасно відновлювати фізичні та емоційні ресурси. В іншому випадку тривалий вплив стресогенних факторів може призвести до серйозних порушень функціонування організму як на соматичному, так і на психічному рівні.

З огляду на оцінку небезпеки та фізичного стану організму, мозок людини в стані стресу може віддати команди:

«бий» — готовність до нападу;

«біжи» — скеровування усіх ресурсів на втечу від небезпеки;

«замри» — злиття з оточуючим середовищем, бажання заховатися.

Одна з таких реакцій може виникнути у дитини  на сигнал тривоги під час уроків чі перерв в школі.

Реакції     «бий» та «біжи» є реакціями гіперзбудження.

• Характерні ознаки: напруга, тремтіння; підвищена пильність; гостре почуття небезпеки; гнів та лють; імпульсивність; безладні, нав’язливі, циклічні думки.
Реакція «замри» є реакцією гіпозбудження.
• Характерні ознаки: почуття емоційного оніміння; відстороненість та замкненість; пасивність, нездатність захистити себе; зниження когнітивних функцій;
скорочення фізичної активності.
У кожному з цих станів префронтальна кора головного мозку, яку ще називають його «виконавчою» частиною (вона відповідальна за логіку, силу волі, креативність, вирішення проблем та постановку цілей), відключається, що впливає на здатність чітко мислити, аналізувати ситуацію, приймати рішення.

Реакція дитини на стрес під час війни: молодші школярі

Діти молодшого віку (з 6-7 до 10-11 років) можуть навіть не усвідомлювати, що перебувають у стресі. Щоб розпізнати це, дорослим слід звертати увагу на різноманітні симптоми.
• Емоційні:
тривога і страх, загальне погіршення настрою та прояви негативного ставлення до всього, що оточує; чутливість і надмірна уважність до тривоги дорослих; посилена реакція на гучні звуки, плач через найменші подразники; поява нових або повторюваних страхів (боязнь темряви, незнайомців, страх залишатися на самоті); емоційне заціпеніння.
У школярів нагадування про травматичну подію призводить до значного підвищення відчуття тривоги; з’являються не властиві для цього віку почуття відповідальності та провини, які пояснюються дитячим егоцентризмом:
«Чому так трапилось, адже я поводив себе чемно?»; спостерігається посилення агресії, упертості, ворожості та немотивованих спалахів гніву; помітною є втрата інтересу до діяльності, яка раніше приносила задово-лення (ігри, спорт, навчання).
• Фізичні: енурез,
заїкання, гикання, скарги на біль у тілі, наприклад, у шлунку, інші фізичні симптоми, не викликані хворобами.
• Поведінкові:
зниження пізнавальної активності, ухиляння від школи; бажання усамітнитися; схильність до відтворення та повторення травматичної гри; порушення сну, зокрема, нічні кошмари; повернення до «дитячої» поведінки (регресія): втрата навичок охайності та самообслуговування, поява звички смоктати пальці чи кусати нігті; дивна (незвична) поведінка (наприклад, дитина починає ховати їжу).
• Когнітивні:
зниження психічних функцій, наприклад, недостатня концентрація уваги; забудькуватість; порушення сприйняття (воно стає уривчастим, хаотичним, плутаним); погіршення когнітивних навичок.
  Молодші школярі не в повній мірі розуміють суть травматичних подій, явище смерті. Вони вдаються до «магічних пояснень» причинно-наслідкових зв’язків. У спілкуванні переважають однозначні
(прості) відповіді

Реакція дитини на стрес під час війни: підлітки

 
Характерними реакціями на стресові події у підлітків (з 11-12 до 18 років) є такі прояви:
• Емоційні:
почуття пригніченості та смутку, апатія і небажання щось робити; недбалість та байдужість; надмірна тривога та хвилювання, перебування у стані очікування на ймовірну загрозу;
роздратованість, агресія, неконтрольована лють, конфліктність, відчуття безпорадності.
• Фізичні:
безпричинна втома, виснаження; прояви нудоти, запаморочення, прискорене серцебиття, головний біль та відсутність апетиту; втрата ваги або ж її збільшення.
• Поведінкові:
нервозність: кусання нігтів, метушіння; порушення сну і харчування; нічні  кошмари; бунтарська поведінка у школі та вдома; відсторонення як спосіб захисту від почуття сорому, провини, приниження; бажання помсти; небезпечна та ризикована для життя поведінка, самоушкодження.
• Когнітивні:
погіршення психічних функцій: забування, відсутність концентрації уваги, звужене сприйняття, поява ірраціональних думок, у тому числі суїцидальних.
Підліткам властива відсутність бачення позитивного майбутнього; вони занадто занурюються в питання «сенсу життя», знецінюючи сприятливі можливості. Це проявляється у відповідних висловлюваннях: «Для чого навчатися?», «Це все непотрібно, адже не зрозуміло, що буде далі...».