Взаємодія з батьківської громадськістю

Партнерство і співпраця з батьківською громадськістю у справі становлення особистості учня

Школа ХХІ століття… Яка вона? Відповідь на це запитання ми знаходимо, насамперед, у державній національній програмі «Освіта України ХХІ століття», де серед пріоритетних напрямків реформування освіти відзначено, що в основу національної школи мають бути покладені такі чинники: принцип єдності сім’ї та школи, наступності та спадковості поколінь, організація родинного виховання та освіти.

І це закономірно, адже побудувати повноцінну національну школу без родинного виховання, активної участі й підтримки батьків не можливо.

Як два крила у птаха, що допомагають йому вільно літати в безмежному просторі, так сім’я і школа створюють оптимальне навчальне середовище для вільного та повноцінного розвитку особистості школяра. Їх співробітництво є важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи, спрямованої на створення атмосфери доброзичливості і взаєморозуміння, з опорою на народні та сучасні педагогічні надбання, національну і світову культуру, вселюдські і національні моральні цінності.

Можна сказати, що школа і сім'я, батьки і вчителі, батьківський комітет і адміністрація школи − єдине ціле, діяльність якого спрямована на дитину, її навчання, виховання, розвиток, становлення.

Саме такі проблеми вирішує сьогодні родинно-шкільний колектив. Тут кожен опановує складну науку людинознавства, розпізнає таємниці саморозвитку й самовиховання, забезпечує об’єктивні та суб’єктивні умови для формування дитини як особистості, підняття її на ступінь «акме». Бажання бути інноваційними, гнучкими та творчими у визначенні нового бачення розвитку школи та освіти родинно-шкільний колектив розширює коло партнерів і закладає підвалини для становлення закладу як громадсько-активної школи.

У центрі діяльності родинно-шкільного колективу – особистісний ріст і розвиток особистості. Саме тому організація та проектування виховної діяльності закладу відбувається спільно з учнівським, батьківським колективом. В основі створення моделі виховної системи школи лежить ціннісне ставлення до дитини та ідея відкритості, у першу чергу, для батьківської громадськості. Суть полягає в тому, що виховний процес підпорядковується формуванню у кожної дитини ціннісного ставлення до власного життя і співставлення його з життям інших людей. Процес відкритості школи для дитини забезпечує розширення соціальних контактів школи з родиною, поліпшує взаємодію педагогічного та батьківського колективу з усіма соціальними інституціями, причетними до виховання, шкільне спілкування максимально наближене до родинного.

Взаємодія школи і сім’ї підпорядкована формуванню активної педагогічної позиції батьків, озброєнню їх новими педагогічними і психологічними знаннями та вмінням виховувати власних дітей. Основним завданням педагогічного колективу школи є залучення батьківської громадськості до співпраці з метою поліпшення навчально-виховного процесу у закладі.