Embedded Files
25 листопада — Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок.
Його оголосила Генеральна Асамблея ООН ще 1999 року. Відтоді уряди багатьох країн світу та різноманітні організації привертають увагу до цієї проблеми з метою боротьби проти такого явища як насильство.
Проблема насильства щодо жінок досі залишається викликом для сучасного світу. За оцінками, опублікованими ВООЗ, приблизно кожна третя (30%) жінка в усьому світі протягом свого життя зазнавала фізичного та/або сексуального насильства.
67% жінок в Україні зазнавали психологічного, фізичного чи сексуального насильства з боку партнера чи іншої особи, починаючи з 15-річного віку. Насильство немає кордонів, воно трапляється в кожній країні, у кожному суспільстві: у школі, на роботі, на вулиці, вдома, у соціальних мережах. Жінка може стати жертвою як в умовах збройного конфлікту, так і в мирний час.
Безумовно, насильство щодо жінок становить кричуще порушення прав людини та загрожує благополуччю і здоров’ю жінки, а тому має бути викорінене як явище в короткостроковій перспективі.
З 24 лютого 2022 року, коли російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, контекст, у якому ведеться боротьба з гендерно зумовленим насильством, різко змінився. Зросла кількість жертв насильства: від нього потерпають жінки й чоловіки, хлопчики й дівчатка.
Та навіть в умовах війни Україна продемонструвала своє прагнення покласти край насильству щодо жінок і домашньому насильству, ратифікувавши Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, більш відому як Стамбульська конвенція.
Конвенція спрямована на те, щоб вплинути на світогляд окремих людей, закликаючи всіх членів суспільства, особливо чоловіків та хлопчиків, змінити свою модель поведінки. По суті, Конвенція знову закликає до забезпечення більшої рівності між жінками та чоловіками, оскільки насильство щодо жінок випливає з відносин нерівності між жінками та чоловіками у суспільстві та закріплюється в ньому через культуру терпимості до насильства та його ігнорування.
ПАМ’ЯТКА УЧНЯМ:
Пам’ятайте, що насилля − неприпустима річ у стосунках людей.
Ви маєте право на те, щоб до вас ставилися з повагою, не ображали.
Поділіться своїми проблемами з учителем, класним керівником, психологом.
Ви маєте право висловлювати й обстоювати свою думку. Чітко й однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі.
Знайте, коли вас постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують у спілкуванні з вами лайливі слова − це насильство.
Навчіться розрізняти поняття добро і зло. Все, що принижує людську гідність, − зло; усе, що звеличує гідність людини, − добро.
ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ:
Пам’ятайте, що першим університетом життя для дитини є та сім’я, у якій дитина народилася. Завдання обох батьків полягає в тому, щоб створити в сім’ї атмосферу любові, довіри, духовного настрою та комфорту.
Не дивіться на дитину як на особисту власність. Ви дали дитині фізичне тіло, а душа її належить їй. Сприймайте дитину як особистість єдину, унікальну та неповторну.
Не виражайте часто свого незадоволення, критика лише породжує антагонізм у стосунках дітей і батьків.
Давайте дітям можливість відчувати ваше визнання і схвалення.
Ніколи не намагайтеся запевнити дитину в тому, що вона погана.
Будьте тактовними в стосунках з дітьми.
Давайте приклад емоційного самоконтролю і витримки.
Показуйте приклад позитивних дій та вчинків дітям не на словах, а в конкретних справах.
Завжди давайте дитині шанс бути кращою.
Пам’ятайте, що в сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.
Report abuse