Допомога  працівникам

Адаптація першокласників до навчання у школі–одна з найактуальніших проблем дитячої психології. По-перше, тому, що в ході адаптації до шкільного навчання дитина отримує орієнтацію в системі поведінки, яка надовго визначає подальшу долю її розвитку. По-друге, в ході цього процесу формується учнівський колектив з певним рівнем соціально-психологічної згуртованості. Взаємини у шкільному класі виступають могутнім засобом залучення особистості дитини до нових соціальних функцій, культури, норм поведінки, характерних для школи.

За найпоширенішим  тлумаченням, шкільна адаптація- це пристосування дитини до нової системи соціальних умов,відносин, вимог,видів діяльності, нового режиму діяльності.

Важливо,щоб це пристосування було здійснене без серйозних внутрішніх втрат,не зашкодило самопочуттю,настрою,самооцінці дитини. 

Мета адаптаційного періоду в 1-му класі : створення у дитини уявлення про школу як місце, де вона буде прийнята і сприйнята такою,якою вона є з усіма своїми почуттями,думками,знаннями,проблемами.

Процес адаптації першокласників протікає на всіх її рівнях:

– біологічному (пристосування до нового режиму навчання й життя);

– психологічному (входження до нової системи вимог, пов’язаних з виконанням навчальної діяльності );

– соціальному (входження до учнівського колективу).

Біологічна адаптація – це пристосування до нового режиму навчання й життя. Життя плинне, суперечливе, малопередбачуване: не встиг пристосуватися відчути стабільність існування, як трапляється таке, що докорінно змінює плани, суттєво впливає на самопочуття, змушує пристосовуватися до нового й незвичного.

Психологічна адаптація – це входження до нової системи вимог, пов’язаних з виконанням навчальної діяльності. Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних її потреб, до яких належать потреба в безпеці, фізіологічні потреби (у їжі, сні, відпочинку тощо), потреба в прийнятті та любові, у визнанні та повазі, у самовираженні, самоствердженні й у розвитку. Тим самим закладаються можливості для успішної соціальної адаптації й соціалізації дитини.

Соціальна адаптація – це процес входження до учнівського колективу. Соціальну адаптацію розглядають як завершальний, підсумковий етап адаптації в цілому, що забезпечує як фізіологічне і психологічне, так і соціальне благополуччя особистості. Першокласник повинен пристосуватись до вимог тих соціальних груп, що характерні для школи (учнівська група, вчителі, інші класи тощо).

Ознаки адаптації дитини до школи:

1. Процес навчання викликає у першокласника позитивні емоції, він упевнений в собі і не відчуває страх. 

2.Новоспечений учень справляється зі шкільною програмою. 

3. Дитина проявляє самостійність при виконанні домашніх завдань і звертається за допомогою до мами або тата тільки після того, як самостійно спробувала його виконати. 

4. Першокласник задоволений своїми стосунками з однокласниками і вчителем.

Оптимальний адаптаційний період складає один-два місяці. Залежно від різних чинників рівень адаптації дітей до нових умов може бути різним: високим, нормальним і низьким. Адаптація дитини до школи процес не односторонній: не тільки нові умови впливають на малюка, але і сам він намагається змінити соціально – психологічну ситуацію.

У початковий період навчання дитини у першому класі важливе значення  має успішність адаптаційного періоду.Створення сприятливого середовища для адаптації дитини до систематичного навчання забезпечуватиме їйподальший розвиток, успішне навчання та виховання.

Основною новацією у практиці діяльності 1-х класів закладів загальної  середньої освіти є структурування змісту початкової освіти на засадах інтегративного підходу у навчанні. Дидактичний зміст процесу інтеграції полягає у взаємозв’язку змісту, методів і форм роботи. Перші тижні навчання в 1-му класі – важливий етап для створення в класній спільноті атмосфери прийняття, довіри, взаємозацікавленості, бажання слухати одне одного, висловлюватися. На цьому етапі закладаються основи для усної взаємодії учителя з учнями та учнів між собою. Саме тому багато уваги в перший місяць потрібно приділяти знайомству, коротким розповідям про власні захоплення, улюблені ігри .Слід приділяти увагу груповій, ігровій, проектній та дослідницькій діяльності. Освітнє середовище у початкових класах має бути безпечним місцем, де діти відчуватимуть себе захищеними та в безпеці.В освітньому середовищі Нової української школи є баланс між навчальними видами діяльності, ініційованими вчителем, та видами діяльності, ініційованими самими дітьми. Таке середовище забезпечує можливості дітям робити власний вибір, можливості для розвитку нових удосконалення наявних практичних навичок, отримання нових знань, розвитку свого позитивного ставлення до інших. Освітнє середовище варто творити спільно, разом з дітьми.

Особливу увагу вчитель має приділяти збереженню та зміцненню фізичного здоров’я учнів, їх моральному тагромадянському вихованню. Із цією метою важливо організувати активну співпрацю вчителя з батьками або особами, які їх замінюють, з медичними працівниками закладу загальної середньої освіти, шкільним психологом, учителями-предметниками, вихователем групи продовженого дня.

Результатами такої співпраці є:

-краще вивчення індивідуальних можливостей та стану здоров’я кожного першокласника;

-здійснення особистісно орієнтованого навчання та виховання; 

-впровадження здоров’язберігаючих технологій освітнього процесу; 

-спільна підготовка і проведення батьківських зборів;

-бесіди з батьками на психолого-педагогічну тематику тощо.

У процесі реформування системи освіти, на виконання Закону України «Про освіту», Концепції Нової української школи та Положення про психологічну службу у системі освіти України зміст діяльності працівників психологічної служби також має змінюватись.

Завдання психологічної служби визначаються відповідно до стратегії розвитку системи освіти України в цілому і водночас залежать від особливостей політики, історії та традицій освіти і мають трансформуватися відповідно до змін у нормативно-правовій базі, визначених пріоритетів діяльності освітньої галузі. Сучасні тенденції розвитку освіти формують загальне спрямування діяльності психологічної служби, яке сприятиме вирішенню освітніх і виховних задач, професійній гнучкості, формуванню готовності до особистісного, професійного, політичного вибору, формуванню соціальної компетентності як передумови ефективної соціалізації молоді.

Працівникам психологічної служби для розуміння своєї ролі в процесі реалізації Концепції Нової української школи необхідно спрямувати зусилля на створення комплексу методик і вправ щодо формування у здобувачів освіти таких умінь:

• читати і розуміти прочитане; 

• висловлювати думку усно і письмово; 

• критично мислити; 

• логічно обґрунтовувати позицію; 

• виявляти ініціативу; 

• творити; 

• оцінювати проблеми, виявляти ризики та приймати рішення; 

• керувати емоціями;

• застосовувати емоційний інтелект;

• здатність співпрацювати в команді.

Значної уваги в Концепції набуває аспект педагогіки партнерства між всіма учасниками освітнього процесу, головним завданням якої є подолання інертності мислення, перехід на якісно новий рівень побудови взаємовідносин між учасниками освітнього процесу. Це завдання реалізовується у спільній діяльності педагогічних працівників і учнів, педагогічних працівників і батьків, що передбачає взаєморозуміння, єдність інтересів і прагнень із метою особистісного розвитку здобувачів освіти. 

Пріоритетного значення в розбудові нової української школи набуває завдання формування в учнів системи загальнолюдських цінностей – морально-етичних (гідність, чесність, справедливість, турбота, повага до життя, повага до себе та інших людей) та соціально-політичних (свобода, демократія, культурне різноманіття, повага до рідної мови і культури, патріотизм, шанобливе ставлення до довкілля, повага до закону, солідарність, відповідальність). У центрі освіти має перебувати виховання у здобувачів освіти відповідальності за себе, за добробут нашої країни. Освітнє середовище має бути безпечним місцем, де діти відчуватимуть себе захищеними та в безпеці. Усі діти заслуговують навчатися у такому середовищі, де забезпечуються їхні потреби – базові потреби, потреби у навчанні, додаткові потреби (для дітей з особливими освітніми потребами). Таке середовище забезпечує можливості дітям робити власний вибір, можливості для розвитку нових та удосконалення наявних практичних навичок, отримання нових знань, розвитку свого позитивного ставлення до інших. Педагогічні працівники мають бути моделлю бажаної поведінки, усвідомлювати основні риси відповідальності, яку вони несуть за своїх учнів, що передбачає такі обов’язки: 

• поважати кожну дитину; 

• вірити в успішність кожної дитини; 

• бути чесними і визнавати власні помилки; 

• вміти слухати й дотримуватися конфіденційності; 

• бути послідовними й справедливими; 

• мати високі очікування щодо кожного учня, у тому числі учнів з особливими освітніми потребами; 

• цінувати особисті зусилля дітей; 

• організовувати стимулююче навчальне середовище; 

• постійно поновлювати свої знання про дитячий розвиток.

Проведення тестувань, вступних випробувань, співбесід, інших заходів, що мають на меті встановлення відповідності рівня підготовки дитини до школи, не допускається.

Перший клас школи є адаптаційним періодом дитини. Під час будь-якого адаптаційного процесу для дитини важливим є ресурс, підтримка і авторитет «ведення», адже дитина дуже чутлива та уважна до того, хто стає для неї опорою. Загалом, психологічний супровід і місце дорослого поруч із дитиною це – пошук прихованих ресурсів розвитку дитини, опора на власні можливості дитини, розкриття потенціалів дитини, розвиток компетентності, як базисної характеристики особистості.

Якщо позиція школяра з приходом до школи не формується або формується не достатньо і залишається нестійкою, то через різні обставини дитина легко втрачає інтерес до навчання і школи в цілому, а формуванням  її  особистості керує інше середовище, часто не завжди сприятливе.

Процес адаптації викликає такі складнощі:

• проблеми у спілкуванні з однолітками, учителями;

• зниження самоконтролю;

• емоційна збудженість;

• тривожність;

• симптоми соматичних захворювань;

• недостачу уваги на уроках;

• занурення в себе. 

Основна мета супроводу – формування у першокласників характеристик психологічно здорової особистості.

Основні характеристики психічно здорової особистості:

• прийняття себе, своїх позитивних якостей і недоліків; пізнання власної цінності й унікальності, своїх здібностей й можливостей;

• прийняття інших людей, пізнання цінності і неповторності кожної людини;

• добре розвинута рефлексія, уміння розпізнавати свої емоційні стани, мотиви поведінки;

• стресостійкість, уміння знаходити власні ресурси в скрутному становищі.

Усе це потрібно враховувати під час організації освітнього процесу дітей шестирічного віку, незалежно від того, де вона здійснюється – у підготовчих групах дошкільних навчальних закладів чи в початковій школі. Навчальні заняття із шестирічними дітьми вимагають ігрових методів, «дошкільного» режиму тощо, а жорсткі умови формалізованої системи шкільного навчання є абсолютно недопустимими. 

 Психологічний супровід адаптації учнів здійснюється в 5 етапів:

1. Профілактика дезадаптації майбутніх першокласників – має важливе значення, бо успішно  проведена превентивна психологічна робота сприятиме кращій адаптації дітей. Ця  робота включає:

-психологічну діагностику готовності дітей до навчання в школі;

-індивідуальне консультування батьків (якщо необхідно то і вчителя) з питань особливостей психічного розвитку дитини, а також рекомендації щодо подальшого розвитку і підготовки до навчання в школі.

1. Контроль за процесом адаптації до школи – проводиться в жовтні-листопаді і дає можливість виявити дітей з труднощами й завчасно надати необхідну психологічну допомогу. Особливу увагу приділяється дітям схильним до дезадаптації. Контроль адаптації включає:

   1. Спостереження за першокласниками.

   2. Дослідження процесу адаптації за  допомогою психодіагностики.

   3. Індивідуальні бесіди з учителями перших класів.

   4. Виявлення „контрольної групи”  – учнів у яких виникли труднощі в процесі адаптації.

2. Дослідження причин труднощів адаптації у дітей „контрольної групи”

3. Індивідуальне консультування учителів і батьків по результатах дослідження – даються рекомендації вчителям, батькам з питань особливостей психологічного розвитку, навчання, виховання, адаптації дитини до школи, причин труднощів, які виникли в процесі адаптації, навчання.

4. Корекційна робота з першокласниками, у яких виникли труднощі в процесі адаптації до школи – в залежності від виявлених причин труднощів, які виникли в процесі  адаптації дитини до школи зумовлено направлення корекційної роботи.

Для успішної адаптації в роботі з першокласниками необхідно враховувати наступне:

• поєднувати ігрову, продуктивну, навчальну й інші види діяльності;

• формувати позитивне, емоційне відношення до знань;

• здійснювати керівництво діяльністю дітей шестирічного віку, широко використовуючи (особливо в I півріччі) методи дошкільного виховання із частковим застосуванням шкільних методів;

• дотримуватись наступності не тільки в методах роботи, але й у стилях педагогічного спілкування;

• дотримуватись послідовності шкільних методів роботи й при формуванні колективу дітей перших класів й організації їхнього міжособистісного спілкування;

• використовувати більш виховні можливості спільної діяльності;

• формувати здібності до рольового й особистісного спілкування як важливій умові в підготовці зміни провідної діяльності;

• при формуванні психологічної готовності до школи необхідно враховувати індивідуально-психологічні особливості, які проявляються в рівні навченості, у темпі засвоєння знань, відношення до інтелектуальної діяльності, особливостях емоцій і вольової регуляції власної поведінки.