Роль домашніх завдань
Роль домашніх завдань
Ми всі хочемо, щоб наша дитина добре вчилася. Але чи може вона це? Чи не є наші вимоги завищеними? Від чого це залежить? Чи не занадто багато питань одразу? Давайте разом поміркуємо. Адже ми передаємо дитині в генах не тільки колір волосся і форму очей, але й природні задатки, на базі яких розвиваються здібності до якихось видів діяльності, до навчальних предметів зокрема. Виявляється, низькі успіхи в якомусь предметі є не провиною дитини, а її лихом, спадково переданим. То що ж виходить? Цілком можливо, що дитина теж буде одержувати у школі низькі бали, якщо їх одержували батьки. Але тільки задатками її можливості не визначаються. Одна із головних турбот батьків — це турбота про те, щоб діти вчилися, здобували широкі й різноманітні знання, а також уміння та навички, необхідні для життя і для майбутнього фаху. Діти вчаться у школі, але їхні успіхи багато в чому залежать від батьків, від того, як вони організували підготовку дитини до школи, від їхньої допомоги в навчанні.
Батьки повинні проявляти інтерес до всіх деталей шкільного дня, до розповіді дитини про те, що відбувалося у класі, що пояснювали вчителі на уроках, що задали додому, як оцінили роботу учня. Під час таких бесід батьки бачать, які предмети добре засвоюються, а які викликають труднощі в їхньої дитини, і можуть разом із учителями знайти вихід і допомогти їй. Батьки бачать, як діти ставляться до навчання. Дитяча лінь, нестаранність і необов’язковість одразу ж впадають в око, і, якщо вчасно не звернути уваги на систематичні недоробки під час виконання домашніх завдань, це може призвести до відставання.
Батьки повинні помітити ослаблення активності дитини у навчанні й вчасно допомогти їй.
Виконання домашніх завдань. Син або дочка мають добре засвоїти, що година відпочинку і розваги приходить тільки тоді, коли підготовлені уроки. Інакше дитина може витрачати час на комп’ютер, телепередачі, музику, а уроки залишати на потім. Іноді дитина потребує не тільки контролю, але й допомоги з виконання домашнього завдання. Батьки мають показати практичні прийоми його виконання: розібрати з дитиною умову завдання або вправи, допомогти в роботі над картою, підказати, як вивчити вірш, підбадьорити учня, зміцнити його віру у свої сили, послухати його переказ тексту підручника, допомогти знайти відповіді на запитання. Така робота ніколи не буде зайвою, і в остаточному підсумку дитина опанує навички навчальної праці.
Іноді навчання дається занадто легко. Тоді в дітей з’являється поверхневе ставлення до уроків, вони не докладають до їх виконання багато зусиль. Важливо вчасно помітити такі явища й виробляти у школяра працьовитість.
Не можна допускати, щоб учень виконував завдання тільки «від» і «до». Треба спонукати його розширювати свої знання, шукати відповіді не тільки в підручнику, але і в іншій літературі: довідниках, енциклопедіях, журналах тощо. Умови для занять. Дитині також необхідні нормальні умови для занять. Вона повинна мати своє робоче місце, де може готувати уроки, читати без перешкод. Підручники й письмове приладдя повинні мати своє місце. Крім того, учня не слід звільняти від обов’язків самообслуговування і роботи по дому. Для цього теж має бути час у режимі дня.
Молодші школярі повинні займатися уроками 1,5–2 години, старші —2–3 години на день. Час готування уроків для тих, хто вчиться у першу зміну,— 16–19 годин. Вільний від навчальних занять час — це час для читання, спорту, музики, конструювання, малювання, допомоги родині, суспільно-корисних справ.
Акуратність — це риса особистості, що виражається в любові до порядку, в ретельності, точності та старанності у справах, а також у зовнішній охайності.
Батьки повинні вимагати від дітей дбайливого ставлення до навчальних посібників, устаткування, інструментів. Школярі вже самі можуть чистити одяг і взуття, пришивати ґудзики й вішалки, тримати в порядку свої книжки й навчальне приладдя. Ці правила треба постійно нагадувати дітям, доки у них не виробляться стійкі навички й звички. Треба стежити, щоб діти не робили в підручниках позначок, щоб записи в зошиті й щоденнику були акуратними. Треба доводити дітям, що акуратна людина успішно впорається зі своїми обов’язками, з-під її рук вийдуть добротні речі, з такою людиною приємно оточуючим, від неї віє чистотою та охайністю.
Відповідно до слів видатного українського письменника і вченого І. Я. Франка, наші діти зараз у тій «чвертині життя», коли їм час здобувати знання у наполегливій напруженій праці. І це їхній обов’язок, без виконання якого повною мірою вони не стануть такими повноцінними людьми, якими могли б і мали б стати. Лінуючись учитися, вони не розвинуть у собі всіх можливостей, закладених творцем людини.
«Лінощі, недбалість, бажання швидше звільнитися від тягаря навчання — це небезпечні близнюки, матір’ю яких є вузькість, обмеженість духовного життя в роки дитинства, отроцтва і ранньої юності»,— пише Василь Сухомлинський.
Придивіться і подумайте, чи працюють ваші діти в силу своїх природних задатків та можливостей? Деякі батьки припускаються помилки, потураючи дітям ще й у виборі улюблених і неулюблених предметів. Мовляв, тобі, сину, майбутньому лікарю чи податківцю, не обов’язково захоплюватися історією чи літературою.
До знань не можна ставитися так прагматично: стануть вони у нагоді чи ні у майбутній роботі. Знання потрібні ще й для багатого, всебічного, щасливого духовного життя, не пов’язаного безпосередньо з працею. Не бійтесь того, що вашим дітям важко навчатися. Адже небезпечніше, коли їм занадто легко.
Кожен батько бажає виростити свою дитину щасливою, здоровою, розумною, щоб вона вибрала правильний шлях у житті, зуміла самореалізуватися, створити щасливу родину й гідно виховувати дітей. Про це думають усі батьки. Незалежно від того, в якій країні вони живуть, якою мовою говорять, які економічний і політичний лад, кожен батько для своєї дитини бажає кращої долі. Ну а ми з вами знаємо, що діти завжди йдуть далі своїх батьків.
Молодшим дітям і підліткам властиві нестійкість інтересів, імпульсивність вчинків, схильність відволікатися і відходити від важливих справ. Лише в юнацькому віці, коли визначаються інтереси і прагнення, накопичується досвід зосередженої роботи, увага досягає високого рівня. Важливе завдання батьків — учити дитину бути уважною. Пам’ять можна тренувати в грі, у виконанні обов’язків перед батьками, у дотриманні режиму дня, у спільних заняттях дітей і батьків: прогулянках на природі, догляді за тваринами і рослинами, під час обговорення книжок і телепередач. Батьки повинні в усіх цих справах спонукати дитину відповідати на питання: що? де? коли? скільки? що запам’яталося в передачі, кіно, книзі?
У школі дитина потрапляє в колектив, і тут вона повинна дотримуватися правил, виконувати різні вимоги, усвідомлювати, що таке «я» і «ми». Це теж служить вихованню волі, умінню жити серед людей.
Самообслуговування і праця також тренують волю. Дитині доводиться приймати самостійні рішення, долати різні труднощі — і на кожному кроці здобувати перемогу над собою, зневажати спокуси, поводитися не так, як хочеться, а так, як необхідно. Пам’ять — це унікальна здатність людського мозку накопичувати величезну кількість вражень, відомостей, знань. Усе випадкове і непотрібне забувається, інакше б пам’ять була дуже перевантажена. Але й важливі відомості можуть забуватися, якщо не тренувати пам’ять. Пам’ять не дана людині від народження, вона разом із нею зростає й розвивається. Розвивати пам’ять дитини — дуже важливе завдання батьків. Іноді батьки дивуються, чому їхня дитина, ставши школярем, погано запам’ятовує й швидко забуває. А справа тут у тому, що з раннього віку дитина не тренує свою пам’ять. Ще до школи треба готувати дітей розширювати їхній кругозір: переказувати казки й дитячі книжки, учити вірші й пісеньки, запам’ятовувати правила гри, прийоми виконання тієї чи іншої роботи, тобто розвивати в них пам’ять.
Від родини багато в чому залежить, чи навчиться дитина думати й осмислювати все те, що набуто на уроці, із книг і власних вражень. Це тісно пов’язано з терпінням, посидючістю та уважністю.
Ми проводимо багато часу на роботі. Здається, головне для нас — дитину нагодувати, одягти, створити певні умови, а часу для того, щоб поговорити з дитиною про те, що робиться в дитячій душі, у нас немає. Або робимо це на бігу, поспіхом. І дитина, щоб не засмучувати нас, на питання «Як справи?» відповідає: «Нормально». А що таке нормально? Нормально для кого? Для нас? Для неї?
Відкладіть справи вбік, притисніть до себе дитину, обніміть її.
Психологи cтверджують, що для того щоб дитина почувала себе щасливою, потрібно сім разів протягом дня погладити її по голівці, обійняти, поплескати по плечу, підбадьорити, тобто через тілесний дотик підтвердити «Я люблю тебе».
Заняття в школі може лише надати обмеженому розуму й ніби вдовбати в нього правила, добуті чужим розумінням, але здатність правильно користуватися ними розвиває виключно домашня самостійна праця (І. Кант).
Педагоги, психологи й батьки прагнуть зробити все можливе, щоб навчання школярів було успішним, щоб кожна дитина у своїй навчальній діяльності досягала більш високих результатів.
Як визначити реальні можливості кожного учня і створити саме такі умови, за яких навчання ставало б більш успішним?
Дуже часто розв’язання подібної проблеми бачать у проведенні додаткових занять, репетиторстві, що насправді спрямоване лише на ліквідацію прогалин у знаннях. Однак недостатність знань, незадовільне засвоєння того чи іншого матеріалу часто є наслідком негативного ставлення дитини до навчання, низького рівня пізнавальних процесів. Тому часом додаткові заняття є малоефективними, оскільки вони спрямовані на усунення наслідків, а не причин.
Зараз ми присвятимо увагу Його Величності домашньому завданню. Чому так гостро постає питання виконання домашнього завдання?
1. Діти навчаються у різних учителів. Кожен предмет має свої специфічні вимоги до підготовки домашніх завдань. Якщо учень не знає чи не засвоїв їх, то стикнеться зі значними труднощами, які позначаться і на його навчальних результатах, і на його фізичному та емоційному стані.
2. Змінюється ситуація спілкування учня й учителя. Якщо в початковій школі дитина пристосовується до спілкування з одним учителем, то на середньому ступені навчання її завдання ускладнюються, оскільки вона вступає в контакт із великою кількістю дорослих, який не завжди і не відразу буває позитивним. Усе це призводить до зниження успішності, погіршення результатів навчальної діяльності.
3. Порівняно з початковою школою змінюється сам зміст домашнього завдання. У початковій школі воно більшою мірою було спрямоване на відпрацювання репродуктивних умінь учнів — писати, читати, рахувати. На середньому етапі навчання домашнє завдання має на меті сприяти розвиненню здатності міркувати, аналізувати, робити самостійні висновки.
Під час виконання домашніх завдань у деяких родинах більшу частину роботи батьки беруть на себе. Вони намагаються відгородити сина або доньку від напруження сил і від переживань. Дітям це завдає великої шкоди, затримує їхній розвиток. Величезної шкоди завдають батьки, купуючи різні книжки з відповідями домашніх завдань, з готовими творами з літератури.
Виконання домашніх завдань — це серйозна праця пам’яті, волі, уваги і дитина повинна через це пройти сама, хоча і за допомогою батьків. У чому вона може полягати?
• В організації робочого місця.
• У дотриманні режиму дня школяра.
• У порадах, як правильно готувати уроки.
Наприклад:
• не слід підряд виконувати спочатку всі усні завдання, а потім — усі письмові, або спочатку — всі легкі, а потім — усі складні; завдання треба чергувати.
• розпочинати слід із вивчення правила, закону, теореми, а потім уже виконувати вправи або розв’язувати задачі;
• через кожні 30–40 хвилин робити перерви на 5–10 хвилин;
• не треба одразу після школи братися за уроки. Спочатку слід пообідати, відпочити на свіжому повітрі, розважитися;
• складні завдання слід повторити перед початком уроку;
• сідати за уроки треба кожного разу в той же самий час. І якщо цих правил дотримуватися регулярно, учень звикне до обов’язку вчити уроки й у школі буде почувати себе спокійно та впевнено.
Пам’ятка «Як готувати домашні завдання»
• Активно працюй на уроці: уважно слухай та відповідай на запитання.
• Коли щось незрозуміло, не соромся запитувати.
• Уважно і докладно записуй завдання з кожного предмета.
• Учись користуватися довідниками та словниками, щоб з’ясовувати значення незнайомих слів і висловів.
• Навчись знаходити необхідну інформацію за допомогою комп’ютера.
• Складний матеріал уроку повторюй того ж дня, щоб одразу закріпити його та запам’ятати.
• Виконуючи домашнє завдання, не лише думай, що треба зробити, а ще й з’ясовуй, за допомогою яких засобів і прийомів цього можна досягти.
• Не соромся звертатися за допомогою до дорослого та однокласників.
• Перед виконанням домашньої роботи переконайся в тому, що у щоденнику записані всі завдання. Визнач послідовність виконання завдань і час, потрібний для виконання кожного з них.
• На письмовому столі має лежати тільки все необхідне для виконання одного завдання, після чого зі столу прибираються вже використані матеріали та готується навчальне приладдя, необхідне для виконання наступного завдання.
• У процесі підготовки домашнього завдання роби перерви.
• Вивчаючи заданий матеріал, спочатку його зрозумій, а вже потім запам’ятовуй.
• Перед виконанням письмової роботи вивчи всі правила, які можуть стати у нагоді.
• Читаючи підручник, став собі запитання за текстом.
• Дізнаючись про нові поняття і явища, пов’язуй їх за змістом із уже відомими.
• Велике завдання розділяй на частини та працюй над кожним з них окремо.
• Готуйся до творів і доповідей заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження, не залишай таку відповідальну роботу на останній день.
• Учись користуватися картами й схемами та використовувати їх під час підготовки усних уроків, складати план усної відповіді й перевіряй себе за ними.
На замітку батькам
• Не перетворюйте виконання дитиною домашніх завдань на засіб катування чи покарання.
• Формуйте позитивну мотивацію виконання домашнього завдання, його далекі перспективи.
• Заохочуйте дитину за добре виконане домашнє завдання, радійте її досягненням, пов’язаним із позитивною оцінкою.
• Допомагайте дитині у виконанні домашнього завдання тільки у надзвичайній ситуації.
• Не намагайтеся виконувати завдання за свою дитину.
• Формуйте в дитині культуру розумової праці, цікавтеся, яку додаткову літературу можна використати для якісного виконання домашніх завдань.
• Використовуйте можливість додаткових і стимулюючих занять у школі, аби знизити навчальне навантаження вдома.
• Консультуйтеся із учителями-предметниками у випадку, якщо ваша дитина зазнає труднощів з підготовкою домашніх завдань.
Рекомендації батькам учнів середніх класів
1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:
1.1. побутові (повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять тощо); емоційні (демонструйте віру в можливості дитини, не втрачайте надії на успіх, радійте найменшим досягненням, чекаючи на успіх, виявляйте любов і терпіння, не ображайте її у разі невдачі тощо);
1.2. культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми, касетами; використовуйте магнітофон для навчальних занять, разом дивіться навчально-пізнавальні програми по телевізору, обговорюйте побачене тощо).
2. Слухайте свою дитину: нехай вона переказує те, що треба заучувати, запам’ятовувати, періодично диктуйте тексти для записування, перевіряйте знання за запитаннями підручника і т. ін.
3. Регулярно ознайомлюйтеся із розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю і надання можливої допомоги.
4. Діліться з дітьми знаннями в галузі, у якій ви маєте успіх.
5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків має бути не оцінка, а знання, навіть якщо сьогодні ними скористатися неможливо. Тому думайте про майбутнє і пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у нагоді.
Не залишайте поза увагою вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи із успіхами інших, краще порівняйте її із собою — це дає надію.
6. У середніх класах підлітки можуть виконувати домашні завдання спільно: це підвищує відповідальність, адже завдання виконують не тільки для себе, але й для інших. Наберіться терпіння, коли діти займаються навіть по телефону: уточнюють, обговорюють, сперечаються.
7. Намагаючись пояснити різні способи виконання завдання, не відмовляйтеся від свого рішення. Це стимулює активність школяра.
8. Дайте відчути дитині, що любите її незалежно від успішності, помічаєте пізнавальну активність навіть за окремими результатами.
9. Пам’ятайте, що за науково обґрунтованими нормами над виконанням усіх домашніх завдань учні 5–6-х класів повинні працювати до 2,5 годин, 7–8-х — до 3 годин, 8–9-х — до 4 годин. Порівняйте, наскільки близькі ці норми до кількості годин, які витрачає ваша дитина на виконання домашніх завдань. Допомагайте дотримуватися рекомендацій: це важливо для здоров’я, психічної рівноваги та хорошого ставлення дитини до навчання.
Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків.
І головне - зберігайте тактовність і не забувайте хвалити Вашу дитину!
ПАМ'ЯТКА ВИКОНУЄМО ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ.
1) Розпочинайте виконання завдань в один і той самий час кожного разу.
2) Провітріть кімнату за 10 хвилин до початку занять.
3) Вимкніть радіо, телевізор. У кімнаті, де ви працюєте, повинно бути тихо. .
4) З'ясуйте розклад уроків на завтра. Перевірте, чи всі завдання записані у щоденнику.
5) Приготуйте письмове приладдя для занять.
6) Приберіть зі столу все зайве.
7) Настав час розпочати роботу. сідайте якнайзручніше, відкривайте підручник.
ПАМ'ЯТКА ЯК ПРИВЧИТИ ДИТИНУ ДО САМОСТІЙНОСТІ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ.
Почніть із предмета, який найлегше дається Вашій дитині, і не відповідайте на жодне із запитань, звернених до Вас, доки завдання не буде виконане до кінця. Погляньте, чи є неточності, запропонуйте дитині самій їх виявити. Намагайтеся уникати слова помилка. Не висміюйте помилки своїх дітей.
Математика. Таблицю множення повісьте над робочим столом, у куточку відпочинку і вчіть за нею і множити, і ділити одночасно. Випереджайте школу, вчіть всю таблицю. Задачі навчайте читати і уявляти те, про що йдеться. Якщо дитина не може впоратися із задачею, то покажіть, як це зробити за допомогою наочності, моделі, розв'язання іншої задачі.
Читання. Один раз дитина читає сама. Потім переказує Вам прочитане. Якщо перекаже неточно певне місце тексту то нехай перечитає ще раз. Обов'язково читайте з дитиною книжки вголос, по черзі, а де можливо по ролях.
Українська мова. Якщо, у дитини виникли труднощі, виконайте з нею завдання усно, але не пишіть у підручнику ані букв, ані слів. Під час письмового виконання дитина ще раз усе пригадає. Вийдіть із кімнати, доки вона не виконає завдання. Не стійте за спиною.
Я у світі. Природознавство. Привчайте навчатися не лише за підручником. Виписуйте журнали, купуйте додаткову літературу, користуйтеся і навчайте дитину користуватися довідковою літературою. Із періодичних видань робіть вирізки, добірки за темами впорядковуйте у папках, Це знадобиться у наступні роки навчання.