Як пережити карантин - поради психолога

• Дорослі вже всі усвідомили істину, що карантин – це не канікули і робота в усіх учасників навчального процесу продовжується, тільки переходить в онлайн. Для того, щоб діти під час карантину із задоволенням займалися розумовою діяльність, щоб була задоволена їх потреба в отримані нової інформації необхідно вдома створити атмосферу любові, доброзичливості, спокою і затишку. Для створення інтелектуального комфорту додайте ще кілька дій, які допоможуть зробити дистанційне навчання цікавішим і легшим як для дітей, так і для дорослих: Почніть із режиму дня під час карантину. Дітям взагалі важко довго втримувати увагу на чомусь, а тим паче – якщо вони вдома. Щоб навчання не розтягувалось на весь день, щоранку складайте міні розклад. Детально прописуйте, що стільки часу дитина проводить над завданням, а стільки – за відпочинком. Так завдяки розкладу вона бачитиме, коли далі зможе займатись чимось цікавим.

• Окремі робочі місця. Разом із дитиною розмістіть на її столі для навчання всі необхідні для цього предмети (бажано із запасом). Так учень сам долучиться до створення свого робочого простору, це слугуватиме додатковим стимулом там займатись справами.

• Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин починається телеурок”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.

• Коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це. Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.

• Часто дитина стає перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається? Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку. Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

• Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини. Робіть разом із дитиною коротенькі руханки кожні 1-2 години. Під час ізоляції всім буде корисно більше рухатись.

• Не забувайте про методики STEAM-навчання. Запропонуйте дитині зробити власний дослідницький проект – нехай протягом карантину спостерігає за ростом рослини у вазоні, змайструє собі помічника з канцелярських приладів чи розробить систему сортування каструль, щоб вони не падали і не гриміли. Винаходити і досліджувати разом – неймовірно захоплює.

• Щоб адаптація до нового формату навчання відбувалась легше і мотивація до навчання росла, не забувайте хвалити дитину. Вказуйте на всі її успіхи, якими б дрібними вони не були. Під час вимушеної ізоляції непросто всім, а добрі слова від найрідніших підтримують найкраще.

Пам’ятайте: перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.

Зичу терпіння, сил і наснаги батькам, дітям і вчителям!

З повагою психологиня Галина Черниченко