Логопедичний словник

Дата публікації допису: Jan 22, 2019 6:33:21 PM

Порушення звуковимови: мовлення дитини нерозбірливе і незрозуміле, дитина неправильно вимовляє певні звуки.

Дислалія - у дитини нормальний слух, достатній словниковий запас, вона правильно будує речення, не допускаючи граматичних помилок, але при цьому вимовляє звуки по-дитячому, як маленька. При дислалії звуки можуть спотворюватися, замінюватися на інші, змішуватися або просто бути відсутнім. При своєчасній логопедичній допомозі, дислалія швидко і безповоротно компенсується у дітей.

Дизартрія - порушення вимовної сторони мови, обумовлене недостатньою іннервацією мовного апарату, розлад артикуляції. Воно виникає, коли швидкість, сила і об'єм рухів органів мовлення обмежені. Передусім, обмежений в рухах основний орган артикуляції - язик. Ускладнена рухливість і інших частин мовного апарату (губ, піднебіння, голосових зв'язок, діафрагми). Мова дизартрика невиразна, незрозуміла для оточення, «каша у роті».

Ринолалія - порушення тембру голосу і звуковимови, обумовлені анатомо-фізіологічними дефектами мовного апарату. Характерною для ринолалії є патологічна зміна тембру голосу. Саме тому колишня назва ринолалии - гнусавість. Крім того, при ринолалії спостерігається спотворене вимовляння усіх звуків рідної мови. В цілому мовлення при ринолалії малорозбірливе, монотонне.

Загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ) - різні складні мовні розлади, при яких у дітей при нормальному слухові і інтелекті порушується формування усіх компонентів мовної системи (мовна функція неповноцінна цілком - фонемна, лексична (словниковий запас), граматична (правила словотворення і словозміни, правила зв'язку слів у реченнях)) сторони мовлення.

Фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення (ФФНМ) - порушення процесів формування вимовної системи рідної мови у дітей з різними розладами внаслідок дефектів сприйняття фонем і вимови звуків.

Затримка мовного розвитку (ЗМР) - доречна по відношенню до дітей раннього віку. Приблизно до п'яти років залишається надія на дорозвивання нервових структур, відповідальних за мовлення. Діти із затримкою мовного розвитку освоюють необхідні мовні навички так само, як і діти без проблем в мовному розвитку, але в пізніші терміни. У них пізніше, ніж належить в середньостатистичні терміни, з'являється мовлення, і розвивається воно повільніше, ніж у інших дітей.

Мутизм - відмова від мовного спілкування за відсутності органічних уражень мовного апарату. У основі лежить реакція організму на різкий психічний подразник (переляк, образа, конфлікт, психічна травма, непосильна вимога). Спостерігається головним чином в дитячому віці і частіше виникає у сором'язливих, боязких, фізично ослаблених дітей. При мутизмі відсутнє мовлення як у відповідь, так і спонтанно. При цьому здатність розмовляти і розуміти чужу мову зберігається.

Труднощі в навчанні читанню і формуванні письма, специфічні стійкі порушення читання і письма : дитина знає правило, але забуває використати його при письмі, допускає безглузді помилки, що призводить до стійкої неуспішності з української мови; дитина погано читає, повільно і монотонно, з помилками, а іноді і сама придумує кінець читаної фрази.

Дислексія - порушення читання при належному збереженні інтелекту і фізичного слуху, пов'язане з порушенням або недорозвиненням деяких ділянок кори головного мозку. Проявляється в сповільненості, фонетичному спотворенні (пропуск букв, додавання непотрібних, спотворення слів, заміна букв місцями, пропуск початкових складів) або нерозумінні сенсу змісту при читанні.

Дисграфія - часткове порушення письма, нездатність (чи ускладненість) оволодіння письмом при належному збереженні інтелекту і фізичного слуху. Це специфічні і такі, що повторюються помилки на письмі, не пов'язані з незнанням граматичних правил (заміни, пропуски, перестановка, недописування букв, вставка зайвих букв, злиття декількох слів в одне і розділення одного слова на частини).

Дизорфографія - проявляється в тому, що дитина зазнає стійкі труднощів у оволодінні правилами правопису і їх використанні. Багато з таких дітей, навіть знаючи правила, продовжують робити помилки. Причина полягає в тому, що вони не помічають самих орфограм, тобто тих звуків, які звучать при вимові невизначено, не так, як їх треба означати буквами.

Заїкання - залишається одним з найважчих і найменше зрозумілих порушень мови. Традиційно визначається як порушення темпу, ритму і плавності мовлення, обумовлене судомним станом м'язів мовного апарату. При заїканні органи артикуляції рухаються зі збоями, дихання стає напруженим, коротким, ті, що часто заїкаються говорять на вдиху, голос також напружений. Відсутня узгодженість в роботі артикуляції, дихання і голосу. Основний симптом заїкання - судоми м'язів мовного апарату.